Сотні мільйонів зі столичного бюджету, виділені на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту, могли осідати на рахунках компаній родини народного депутата Миколи Тищенка, також його сестра Юлія будує котеджне містечко під Києвом.

Про це йдеться у розслідуванні розслідування на Bihus.Info, повідомляє 40ka.info.

Юлія Тишенко володіє чи керує чотирма компаніями, три з них активної діяльності не ведуть. Натомість компанія «Експрес-К» завдяки договорнякам отримувала мільярди.

Ця фірма сестри «слуги народу» минулого року фігурувала в документах із комп’ютера «смотрящого за Києвом» Дениса Комарницького, які стосувалися підрядів на роботи у столиці. «Експрес-К» була в переліку компаній, які, відповідно до ряду «понятійок», мали отримати конкретні підряди на будівництво в Києві. Зокрема, компанії мали дістатися роботи з будівництва однієї з транспортних розв’язок.

Журналісти Bihus.Info встановили, що чоловік Юлії Тищенко – бізнесмен Герман Блінов – з 2019 по 2021 рік отримував «зарплатню» від компанії «Еко-Буд-Трейд», хоча і не мав там посади. Ця компанія у 2017 році без тендеру і досвіду таких робіт отримала з київського бюджету 6 мільярдів гривень на добудову Подільсько-Воскресенського мосту, роботи на якому не завершені й супроводжуються корупційними скандалами.

Відповідно до отриманих журналістами документів, «Еко-Буд-Трейд» була підконтрольною Денису Комарницькому і довгий час була «прокладкою», яка отримувала гроші з бюджету і частину лишала собі або ж «перекидала» на інші підконтрольні фірми.

За словами голови Ради з урбаністики Києва Віталія Селика, Блінов регулярно приїздив на будівництво...

Значну частину отриманих з бюджету коштів «Еко-Буд-Трейд» впродовж останніх років перекидала на компанію «Позитив-В». У судових матеріалах «Позитив-В» значиться як підконтрольна структурам Германа Блінова.

Юлія Тищенко торік стала власницею майже 2 га лісу у Нових Безрадичах поблизу Києва і будує там котеджне містечко для оточення президента. Один коттедж уже майже завершений, ще два котеджі в процесі будівництва. Територія навколо будівництва огороджена парканом.

Микола Тищенко минулого року заперечував причетність до бізнесу сестри.

Проте він і від маєтку, який його дружина називає в Instagram домом, відмежовується: каже, що їздить «в гості».

Журналісти з'ясували, що хоча Микола Тищенко не задекларував нерухомості та землі, він та його дружина безоплатно користуються квартирою та паркомісцями в ЖК «PecherSKY» (елітний житловий комплекс у центрі Києва), а також домом на Ужгородській «мільйонів на 7».

Квартира належать Віталію Сітаку – бізнес-партнеру Миколи Тищенка, співвласнику ресторану «Велюр». Дім належить його матері Людмилі Сітак. Ще один її син Олександр Сітак – парламентський помічник Тищенка і співвласник ресторану «Рішельє», який входить у групу ресторанів Тищенка.

За час карантину Микола Тищенко кілька разів фігурував у скандалах: зокрема, на першому локдауні підпільно працював його ресторан «Велюр», на другому локдауні він бучно святкував день народження дружини в готелі у центрі Києва.

Національне антикорупційне бюро опублікувало відеоматеріали щодо передачі частини хабара нардепу від «Слуги народу» Олександру Юрченку та його спільникам, повідомляє 40ka.info.

Дослівно: "У середині серпня детектив «під прикриттям» передав першу частину неправомірної вигоди посереднику.

26-27 серпня співучасники планували отримати ще одну частину коштів. За обставин, які зараз з’ясовує слідство, Національне бюро було вимушене припинити подальше виконання спеціального завдання".

Зокрема, у межах операції детектив «під прикриттям» познайомився з одним із учасників угрупування і «замовив» у нього зміни у законодавстві України щодо переробки твердих побутових відходів.

Посередник познайомив детектива з Юрченком, який, як зазначають у НАБУ, «попросив надати йому хабар 13 тис. дол. за внесення пропозицій до законопроєкту та у подальшому 200 тис. дол. для підкупу народних депутатів-членів комітету».

У середині серпня детектив передав першу частину хабара. Ще один транш (50 тис.) був 26-27 серпня.

У НАБУ зазначають, що зібрали докази про злочини нардепа за ст.368 КК та ч.4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 ККУ, але не можуть вручити підозри Юрченку без підпису генпрокурора Ірини Венедіктової.

10 вересня детективи прибули в офіс Венедіктової, щоб внести відомості у ЄРДР і підписати дозвіл про проведення слідчих дій щодо Юрченка. Також вони надали проєкт повідомлення про підозру, довідку про зібрані докази та матеріали кримінального провадження.

Повідомляється, що після 6 годин в офісі Венедіктової керівник департаменту ОГП повідомив, що «не вбачає достатніх підстав для доповіді Генеральному прокурору про необхідність внесення відомостей щодо можливого вчинення кримінального правопорушення народним депутатом до ЄРДР».

Після цього провели нараду за участю Венедіктової, але за її підсумками рішення про підозру та внесення відомостей до ЄРДР так і не прийняли.

У НАБУ опублікували фрагменти розмов помічника Юрченка (Івана), самого нардепа і детектива під прикриттям. Зокрема, нардеп каже, що детально про «допомогу екології» розповість його помічник.

Помічник нардепа заявляє, що усіх, хто бере участь у процесі, потрібно віддячити «плюшками». Згодом він уточнює детективу, що Юрченко не може відкрито нічого говорити, бо він нардеп і його «слухають».

Також нардеп вимагав 3% акцій заводу, який нібито планували побудувати іноземні інвестори в Україні.

10 вересня посереднику (неофіційному помічнику Юрченка) повідомили про підозру за ч.5 ст.27 ч.4 ст.368 КК України.

Також 10 і 11 вересня Нацбюро скерувало Венедіктовій проєкт підозри щодо Юрченка, але станом на 15 вересня колишня нардепка «Слуги народу» на листи НАБУ не відповіла та підозри Юрченку не підписала.

У відомстві також натякнули, що перешкоджати розслідуванню НАБУ могли службові особи: «НАБУ під керівництвом САП здійснює слідчі дії, спрямованні на викриття та притягнення до кримінальної відповідальності інших її учасників, включно зі службовими особами, які сприяли припиненню виконання спецзавдання, незалежно від їхніх посад та політичної приналежності».

Влітку 2020 детективи отримали інформацію, що група нардепів отримують хабарі за свою законодавчу роботу у парламенті. НАБУ розпочало розслідування і операцію «під прикриттям».

У відомстві також нагадали, що раніше їхні спецоперації під прикриттям зривала Служба безпеки на ГПУ.

15 вересня на засіданні парламенту Венедіктова заявила, що наразі немає підстав для оголошення підозри нардепу від «Слуги народу» Олександру Юрченку.

Вона заявила, що єдиною доведеною обставиною є «факт обговорення внесення змін до законодавства, прийняття підготовлених заявником пропозицій у закон, обіцянка нардепа передати їх на опрацювання юристам». А цього недостатньо для оголошення підозри.

Венедіктова додала, що лист від керівництва НАБУ і чернетку підозри вона отримала о 17:20 14 вересня, але серед цих документів не було матеріалів кримінального провадження.

Светлана Хакала сбежала с Российской Федерации, получив паспорт Финляндии, но осела в Албании, занимаясь аферами с недвижимостью, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Создав фиктивную фирму «Albania Dom», мошенница Хакала вместе с поддельниками Юлием Буши и Альбертом Ходжой, обещает доверчивым покупателям квартир с бывшего СССР вид на жительство и гражданство Албании. Своих жертв аферистка находит, разместив массированую рекламу в Интернете. Кроме гражданства Албании в обмен на покупку недвижимости, Светлана Хакала обещает доверчивым клиентам помочь открыть бизнес, выманивая тысячи доларов и евро. Получив деньги, часто аферистка угрожает покупателям, создавая им проблемы с пребыванием в Албании.

При отсутствии каких-либо разрешений и лицензий на ведение риэлторской деятельности в Албании Светлана Хакала использовала чужой ИНН Мирелы Топи, уклоняясь от уплаты налогов в Албании много лет.

Подробнее смотрите это видео.

Як це завжди трапляється в Україні, чергові привладні бізнес-структури вигадали нову схему “відбору коштів в населення”. Тепер їм в око потрапив сегмент ринку – рієлторський.

Представники цієї сфери протягом декількох десятиліть успішно ухилялися від потуг різних привладних угрупувань взяти їх під “свій закон” і законним шляхом оббирати.

Тепер зрозуміло, що ті всі спроби були несерйозні. Але цільова аудиторія сучасних “законодавців”, суттєво змінилася. Ні, шановні представники рієлторської ниви, з Вас навіть грошей брати не стануть, Вас просто викинуть з ринку, як непотріб. Цільовою аудиторією став звичайний продавець нерухомості та орендодавець. Мета законопроєкту – узаконити відбор грошей саме в них.

За справу взялися реальні ”професіонали” свого діла. Проаналізувавши прізвища депутатів, які фігурують як розробники нового законопроєкту про рієлторську діяльність № 3618 від 09.06.2020 р. (38 осіб), стає зрозуміло, що це та сама група осіб, що так успішно доїла протягом 1,5 років продавців нерухомості України, примусивши їх, через “закон про електронні майданчики”, сплачувати 1950 грн від кожного виготовленого звіту про оцінку майна в свої власні кишені. Якщо законопроєкт пишуть професіонали з метою законного відбору грошей у населення, то виглядати він буде дуже демократично, а працювати однозначно інакше.

Що ж за сюрприз чекає на нас:

Законопроєктом передбачено:

Паспортизація кожного об’єкта нерухомості що пропонуються для продажу або для оренди.  Та створення єдиної інформаційної бази даних, що буде містити інформацію про всі об’єкти нерухомості що пропонуються для продажу або для оренди.

Можливо Ви подумаєте “нісенітниця якась”, ні – тому що для осіб, які будуть намагатися рекламувати свій об’єкт нерухомості БЕЗ отримання паспорту передбачені чималенькі штрафи  – 10 мінімальних заробітних плат. (п. 2 Стаття 25-2 Законопроєкту 3618).

Тобто паспорт об’єкту отримати все ж таки прийдеться.

Хто буде видавати паспорт на об’єкт нерухомості?

Вносити інформацію до Єдиної інформаційної бази даних від імені суб’єкта рієлтерської діяльності має право брокер.

Тепер питання, а яка ж буде ціна цього паспорту?

Я підозрюю досить і досить висока. Чому? Кількість осіб, що отримають свідоцтво брокера буде невелика, можливо до 100 осіб на всю Україну, а навіщо більше? Треба просто формально показати наявність якоїсь кількості брокерів. Брокери будуть беззаперечно слухатись “вказівок” своїх реальних власників. Я не здивуюсь, якщо ціна за паспорт буде становити 30000 грн. Далі ми побачимо яким чином брокер буде повністю, на 100% підконтрольною і залежною особою.

Хто обирає брокерів?

Кваліфікаційно-сертифікаційна комісія Національної федерації фахівців у сфері рієлтерської діяльності.

Звідки береться ця Кваліфікаційно-сертифікаційна комісія?

До складу Кваліфікаційно-сертифікаційної комісії входять фахівці у сфері рієлтерської діяльності, делеговані З’їздом фахівців у сфері рієлтерської діяльності, але обираються шляхом голосування Радою суспільного нагляду у сфері рієлтерської діяльності.

Звідки береться ця Рада? Хто її члени? Хто її формує?

Рада формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу фахівців у сфері рієлтерської діяльності, що обираються З’їздом фахівців.

Хто ті особи, що беруть участь у З’їзді фахівців?

Кожне професійне об’єднання висуває по одному делегату для участі у з’їзді фахівців у сфері рієлтерської діяльності з правом голосу за умови, що таке професійне об’єднання відповідає одночасно таким вимогам:

1) зареєстроване як громадське об’єднання відповідно до закону;

2) відомості про таке об’єднання включені до Реєстру.

До речі, реєстру цього ще не існує.

Належати він буде Національній федерації фахівців у сфері рієлтерської діяльності.

Такої юридичної особи поки що також немає в відкритих державних реєстрах.

Ось ми і дійшли до суті, ХТО ж ті особи, які будуть вирішувати ВСІ питання в цій сфері.

Фактично це буде одна особа, якій буде належати громадська організація Національна федерація фахівців у сфері рієлтерської діяльності.

Чому?

Національна федерація фахівців у сфері рієлтерської діяльності є держателем Єдиного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб та професійних обєднань у сфері рієлтерської діяльності (далі – Реєстр).

Тобто, якщо навіть всі фахівці, що працюють у сфері рієлтерської діяльності (ФОП або ТОВ) об’єднаються разом для захисту своїх інтересів, створять єдину величезну громадську організацію, або декілька невеликих і будуть намагатися увійти до складу ГО “Національна федерація фахівців у сфері рієлтерської діяльності”, їх туди просто не пустять.

А причина для відмови знайдеться, чи то дата реєстрації буде менше 10 років, чи то організація не матиме статусу всеукраїнської.

Причина в реєстрі,  що належатиме ГО Національна федерація фахівців у сфері рієлтерської діяльності. Зрозуміло, що фактично Національна федерація це буде “приватна лавочка” з одним власником і штучними ГО в членах, що нібито і представляють інтереси фахівців у сфері рієлтерської діяльності.

Зрозуміло що якщо мова йде  про отримання тотального контролю одною групою осіб над усіма процесами, які відбуваются на ринку нерухомості, включаючи надання доступу до професії, жодна з працюючих нині агенцій нерухомості та ФОПів не залишаться на цьому ринку, оскільки “навіщо ділитися”? Ці люди не для того такий серйозний закон писали, з депутатами ВР домовлялися, щоб після того, як він вступить в дію, гратися в бірюльки демократії та кокетнічать з якимись там громадськими організаціями рієлторів.

Мирослава Лугова, директор агенції нерухомості, голова комітету професійних ризиків Київського відділення СФНУ, КиевVласть, Національне бюро розслідувань України

Довідка. 

Антон Яценко творець і колишній керівник пріснопам’ятної Тендерної палати. Яценко одразу після інституту працював у ВР, АП, в перший прихід Януковича в уряд був помічником Азарова (1-го віце-прем’єра), віце-президент Тендерної палати, автор ініціатив кримінальної відповідальності за наклеп.

Тендерна палата України (ТПУ) прославилася гучним скандалом навколо платного розміщення оголошень держорганами про тендери, а також низкою консалтингових послуг, які вона надавала. Також ТПУ була органом оскарження всіх тендерних суперечок. Громадське об’єднання не одразу набуло демонічних рис.

Загальна суть полягала в тому, що в державний механізм «вплітався» комерційний посередник – власник сайту, консалтингове агентство, оціночна компанія тощо – без послуг якого виконання закупівлі чи іншої функції держзамовника чи постачальника робилось неможливим. В різні часи такі послуги могли коштувати від 5% до 20% суми держзакупівлі.

Це крім того, що традиційно у вартість послуг державних постачальників закладається щонайменше 10% «віддяки» відповідальному керівникові держструктури за обрання компанії переможцем у конкурсі. А у профільному відомстві («уповноваженому органі», в різні часи – Мінекономіки, спеціальний його департамент, громадська Тендерна палата) зазвичай існував спеціальний тариф на вирішення питань з організацією тендера з одним учасником, здійснення закупівлі без тендерної процедури та інші ласі шматки.

Директор НАБУ Артем Сытник заявил в интервью “24 каналу”, что бюро движется к объявлению подозрений в деле Приватбанка, сообщает 40ka.info.

Отвечая на реплику, что он сам в марте говорил, что дело находится на финальном этапе и вопрос “Почему Коломойскому до сих пор не вручили подозрение?”, Сытник пояснил, что НАБУ движется к объявлению определенных подозрений в этом деле.

“Я сказал, что в этом деле есть существенный прогресс. Он, прежде всего, выражался в том, что на то время генпрокурор Руслан Рябошапка эти дела передал в НАБУ. У нас была часть дела, а часть — расследовалась Офисом генпрокурора. Тогда приняли решение, что эти дела будут все в НАБУ, их передали.

Сытник отметил, что одна из статей, которая расследуется в рамках дела Приватбанка — хищение чужого имущества в особо крупных размерах, предусматривает наказание до 12 лет лишения свободы.

Отвечая на вопрос о заказчиках и организаторах кампании по его увольнению, директор НАБУ назвал имена экс-владельца ВиЭйБи банка Олега Бахматюка и олигарха, бывшего владельца “Приватбанка” Игоря Коломойского.

“Во-первых, сам господин Бахматюк не скрывает того, что он очень недоволен расследованиями НАБУ. Если коротко, то суть этого дела — хищение государственных средств в сумме 1 миллиард 200 миллионов гривен. Но почему господин Бахматюк выбирает способ определенных заказных акций и прочего, чем возврат этих средств в бюджет.

Другая сторона в том, что как раз это лицо организует митинги и медийную кампанию, и в этом поддерживает другой олигарх —  это господин Коломойский.

У нас есть 2 основных производства. Дело “Укрнафты” — там уже установлено, что сумма ущерба более 10 миллиардов гривен, а также уже подготовлены проекты подозрений, которые сейчас на стадии согласования в антикоррупционной прокуратуре.

Дело “Приватбанка”, в котором убытки государству составляют более 100 миллиардов гривен.

Это 2 дела, которые действительно побуждают очередного олигарха присоединяться к компании тех людей, которые хотят увольнения директора НАБУ”.

Сытник также отметил, что Коломойский “не основной, а один из заказчиков этой кампании”.

Коли в спокійному раніше регіоні з’являється емоційне протистояння з криками, замовними статтями та маніпуляціями  – одразу шукай кому це вигідно. Особливо коли йде мова про бізнес-конкуренцію за ринки збуту. Коли торік міжнародна компанія Kronospan заявили про можливі плани будувати  завод на Рівненщині, на компанію одразу полилась злива замовних статей у місцевому ЗМІ з дуже поганою продажною репутацією. Звідки? Компанію по дискредитації конкурента розпочав головний конкурент майбутнього заводу Kronospan  – аналогічний завод у місті Костопіль. Воно й не дивно, хто б не боявся конкурента у якого виробництво екологічніше, продукція якісніша, а умови праці та оплата для працівників кращі? От і «Свіспан» схоже боїться. Втопи конкурента будь-якими методами – на жаль, це стало для багатьох головним гаслом у веденні бізнесу.

Саме тому ще з червня 2019 костопільська компанія почала підігрівати грошима протестні настрої місцевих активістів у місті Нововолинськ, де розташований перший заводу Кроноспану. Саме з легкої руки таких людей у місто на замовлення приїжджали знімати «моторошні» і фальшиві відео  журналісти Ахметівського телеканалу «Україна».  А вже під час проведення громадських слухань Кроноспану в Городку костопільчани кинули важку артилерію – власних ручних активістів, які на слуханнях «Свіспану» активно підтримували розширення його виробництва. Натомість у Городку взялись вдавати небайдужих місцевих мешканців і різко запереживали за екологію.

Однією з таких активістів є пані Юлія Тарасюк, яка навіть стурбовано розповідала про власні страхи стосовно екології Городку у сюжеті проросійського телеканалу Медведчука «112».

І все б нічого. Але мешкає пані Юлія в Костополі, навіть входить там у склад громадською ради при Костопільській РДА. Разом з представником первинної профспілкової організації ТОВ «Свиспан Лімітед», прес-секретарем «Свіспану» та «Українських лісопилень» Наталією Андрійчук.  Не вірите? Гляньте документи тут.

Далі більше – в серпні 2019 року на крайніх громадських слуханнях звіту ОВД з розширення виробничих потужностей «Свіспану» в Костополі Юлія Тарасюк виступала за це підприємство. Її зовсім не цікавило питання екології та питання легітимності таких слухань, куди прийшло всього 37 (!) людей. Вдумайтесь 37 людей у місті, де мешкає 30 тисяч людей! Подивіться протокол таких засідань. Хіба такі слуханням можуть бути легітимними, а розширення компанії законним? Ні! Чому ж ніхто не забив на сполох? Та тому що всім причасним дали «катлєту» бабла, яка змусила забути про порушення закону не тільки представників влади, а й екоактивістів.

Тут на фото у матеріалі «Рівне вечірнє» пані Юлія всіляко демонструє своє розуміння і підтримку розширення «Свіспану».

А знаєте, де в місті Костопіль знаходиться «Свіспан»? Ніколи не вгадаєте – в центрі міста. Чому ж йому тоді роками дозволяють диміти і труїти мешканців міста без жодних фільтрів. Тому, що власники вміють домовитися і заносити що треба і куди треба.

Хто ж на різних посадах у владі очолював і контролював Костопільський район? Багаторічний голова РДА, а потім і перший заступник голови Рівненської облради Михайло Кривко. Чомусь він роками закривав очі на сотні порушень у роботі «Свіспану». Чому? Думайте. А тепер здогадайтесь хто ж в замовному матеріалі на «Рівне вечірнє» виступає проти приходу міжнародної компанії «Кроноспан»? Вгадали – Михайло Кривко. Чому? Думаю писати не варто.

Михайло Кривко і директор “Свіспану”

Власне сам Михайло Кривко свої намірів навіть не приховує і відкрито коментує це на Facebook:

– До Костопільських підприємств, справді не байдужий, 20 років рвав собі серце, щоб не перетворили на металолом, як тракторний у с.Городок, і радію коли вони працюють. На екологію ніколи не закривав очі, не мало нервів потіпали власникам.

Чому ж «Свіспан» так боїться конкуренції:

1. Виробничі потужності «Свіспану» менш технологічні і застарілі. Модернізацію виробничої лінії «Свіспан» розпочав лише в 2018 році, тоді як Кроноспан у Нововолинську зробив це ще сім років тому.
2. Фільтри «Свіспану» на порядок гірші за аналоги «Кроноспану». А з врахуванням нових модернізацій нововолинців костопільчанам доведеться наздоганяти конкурентів роками.
3. Плита ДСП «Кроноспану» набагато якісніша, тому виробники меблів беруть її охочіше. Про це провідні виробники меблів говорять абсолютно відкрито. Навіть на круглому столі у Рівненській ОДА.
4. «Кроноспан» планує також створювати меблеві кластери у Рівному і Нововолинську, що ще більше переманить всіх клієнтів від «Свіспану».
5. Зрештою костопільчани елементарно бояться конкуренції. Бо логістика «Кроноспану» сертифікована і більш розвинута. Костопільчани бояться не витримати чесної конкуренції.

І ще знаєте хто публічний противник «Кроноспану» на Рівненщині? Багатий і впливовий бізнесмен Сергій Ліщина, який також є співвласником компанії “Українські лісопильні” в Костополі. Він не приховуючись у матеріалі видання “Дзеркало тижня” розкритикував конкуренцію з іншими виробниками і виступив проти нового заводу на Рівненщині. А в кого, в кого, а в таких людей гроші знайдуться на підігрівання будь-яких протестних настроїв. А також на мовчання будь-яких директорів Обласних лабораторних  центрів про порушення екологічних норм в Костополі.

Слідкуйте за новинами. Далі буде цікавіше.

Валерія Лукіна, Національне бюро розслідувань України

У нас хорошие новости для украинской журналистики. Ее исчезновение, анонсированное футурологом и мыслителем из офиса президента Андреем Богданом, пока отменяется. Журналистам, погрязшим в болоте хайпа и переставшим слышать людей, дают последний шанс исправиться. А наставлять эти заблудшие души на путь истинный будет обновленный Нацсовет по вопросам телевидения и радиовещания. Команда президента одарит его полномочиями регуляторного органа для всех СМИ и переименует в Нацсовет по вопросам медиа. И войдут в этот орган только лучшие люди, выбранные на самом честном мире конкурсе.

А рассказал об этих спасительных для украинской журналистики мерах моральный авторитет группы «Приват» и личный технолог Коломойского Никита Потураев. Тот самый, который во время обучающей речи в Трускавце назвал новоизбранных депутатов партии «Слуга народа» ласковым словом «никто». Сам Никита как раз «кто» — предполагается, что он станет заместителем главы гуманитарного и информационного комитета будущей Верховной Рады. А возглавит этот комитет еще одно доверенное лицо Коломойского – гендиректор «1+1» Александр Ткаченко.

Наличие сразу двух стервятников на одной ветке говорит о том, какое важное значение у Игоря Валерьевича уделяют информационным технологиям. Благодаря которым, собственно, гордые птицы и залетели так высоко.
Однако, как следует из интервью Потураева, команда президента хочет не просто продолжать успешно использовать эти технологии, как говорил Богдан. Нет. У Зеленского собираются взять под контроль весь информационный рынок.

Фейк Богдана с подачей заявления об отставке и интервью Потураева тесно связаны и выглядят как многоходовочка с добрым и злым следователем. Богдан говорит: «Эй, журналисты! Вы думаете, вы фейк-ньюс? Нет, лузеры, фейк-ньюс – это мы! Причём лучшие в мире. Даже у Трампа начинает подгорать, когда мы такие зажигаем».

Потураев же демонстрирует как бы адекватность Зе-команды, заявляя, что сказанное Богданом – его личное мнение. При этом тут же уточняет, что не считает слив сознательной манипуляцией и включает украинского Познера, изрекая, что журналисты идут по ложному пути хайпа. Который дает больше просмотров и лайков в интернете, но не интересуют людей. Стесняемся спросить, Никита, откуда же тогда просмотры и лайки берутся, если вопросы такие неинтересные?

В общем, как следует из слов Потураева, журналистика тяжело больна, но только если Богдан – хирург, то они с Ткаченко терапевты и реабилитологи, которые поставят пациента на ноги. Для этого предлагается создать Нацсовет по вопросам медиа, дав ему полномочия, которые не снились аналогичным органам в мире. Кроме одного – Роскомнадзора.

Новый Нацсовет должен регулировать не только работу телерадиовещания, но и прочих СМИ. В первую очередь, конечно – интернет-изданий. Оказывается, все они будут подлежать регистрации Нацсоветом. Сегодня интернет-СМИ в Украине не регистрируются. То есть, можно зарегистрироваться как информационное агентство, но это не обязательно. Ну а раз вводится регистрация, значит будет и норма отмены регистрации при несоблюдении неких условий, которые обязательно будут сформулированы Нацсоветом. А в случае отмены регистрации деятельность СМИ станет незаконной, и оно будет подлежать закрытию, о чем тактично умалчивает Никита.

О рычагах влияния, которые должен иметь будущий регулятор, Потураев очень живописно рассказал в своем предыдущем интервью «Левому берегу». «Для эффективного противодействия необходимо иметь право перекрыть канал коммуникаций — теле- или радиопрограмму. Провайдер должен в течение 24 часов отключать запрещенный контент. Следующий шаг — в медиа должно быть право в тот же день обжаловать в суде решение Нацсовета», — предложил великодушный Потураев. Речь тогда шла об ограничении прокремлевской пропаганды. Однако понятно, что, обладая подобными полномочиями, новый Нацсовет станет дамокловым мечом для любого СМИ.

К слову, для создания нового органа предполагается немного переписать Конституцию. Поскольку создавать регулятор собираются путем объединения Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания (независимый регуляторный орган) и Государственного комитета телевидения и радиовещания (орган исполнительной власти). Оба эти органа предусмотрены действующим Основным законом.

Ну и ключевой кадровый вопрос. Наполнять Нацсовет исполнителями Потураев хочет не по квотному принципу, как это было до сих пор, и как это происходит в ряде западных стран. Квотный подход обеспечивает представительство разных общественных групп или хотя бы как в Украине – разных групп влияния. Но в будущем регуляторе медиа не должно быть разнобоя, нужна монолитность и управляемость. И поэтому Потураев предлагает выбирать состав Нацсовета – на конкурсе. Конечно, независимом и прозрачном. Как известно, последние лет двадцать независимый и прозрачный конкурс – лучший способ завести своих людей на должность и не допустить попадания чужаков.

Вообще лакмусовой бумажкой честности и чистоты представителей нашей новой власти является рассказ Потураева об истории попадания в Зе-команду. «Все просто. В мае прошлого года Андрей Богдан с Кириллом Тимошенко пригласили меня». Как интересно.

Самостоятельные фигуры: адвокат Коломойского и сын уполномоченного представителя фракции «Укроп» в днепропетровской облраде пригласили технолога Коломойского и его партии «Укроп». Приняли, так сказать, на работу. Сидел Никита в офисе Игоря Валерьевича в Днепре, скучал, грустил, а хедхантеры из соседнего кабинета взяли его – и переманили.

Этот эпизод мелкой и совсем необязательной лжи и цинизма наглядно иллюстрирует отношение руководства Зе-команды и к журналистам, и к избирателям вообще как к управляемому стаду. Которое, если надо, легко заглотит и липовое заявление об отставке, и якобы ничего не решающего Коломойского, и Нацсовет, который может закрыть любое СМИ волевым решением.

Забавно, что во всех своих интервью четко по Фрейду оговаривается, как бы нам не стать Роскомнадзором. Если перефразировать недавние высказывания главреда «Эха Москвы» Венедиктова, Роскомнадзор уже на подходе, только с другим названием. Как там у Гоголя: «тому не нужно далеко ходить, у кого черт за плечами».

1+1 Національна рада України з питань телебачення і радіомовленняДержавний комітет телебачення та радіомовлення Офіс Президента України Команда Зеленського Левый Берег — LB.UA Інститут Медіа Права Детектор медіа Комісія з журналістської етики

Сергей Федорчук, Национальное бюро расследований Украины

Рідна сестра особистої асистентки Володимира Зеленського Марії Левченко, Наталя Локтіонова балотується у Верховну Раду за списком «Слуги народу» під 146-им номером.

Про це йдеться в матеріалі журналіста програми “ШУСТРОВА LIVE” Анни-Єви Мельник, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Довіряють в „Слузі народу“ не лише зіркам та перевіреним членам своєї команди, але і їхнім непублічним родичам. Хто ж замовляє „слівце“ за таких кандидатів? Червень 2019-го. Президент Володимир Зеленський вперше проводить екскурсію для журналістів в своїй адміністрації. Саме під час цього візиту в „святая святих“ до об’єктиву телекамер потрапляє помічниця гаранта, така собі Марія Левченко. Жінка багато років  була особистим асистентом Зеленського в „95-у Кварталі“, а нині – слідом за шефом – перебралася на Банкову», — стверджує журналістка.

За дивним збігом обставин, рідна сестра  Марії Левченко, на 2 роки старша Наталя Локтіонова, балотується у Верховну Раду за списком «Слуги народу» під 146-им номером. Як переконували дані багатьох соціологій, місце у списку цілком прохідне. Відомостей про тридцяти восьмирічну Наталію Локтіонову небагато. Має вищу освіту, судимість відсутня, тимчасово не працює.  У Facebook, вона також під прізвищем Левченко, як і у впливової сестри-асистентки президента. Остання публікація зроблена два роки тому і жодного натяку на політичну діяльність чи передвиборчу активність. Скидається на те, що саме сімейні зв’язки з секретаркою Зеленського є запорукою такого успіху. Щоб почути позицію самої Наталії, журналістка програми “ШУСТРОВА LIVE” кілька днів намагалися з нею зустрітися. Житловий будинок на вулиці Стрийській в Святошинському районі столиці. Незважаючи на очевидні ознаки присутності когось в квартирі, двері журналістам тут принципово так і не відчинили.

Служба безпеки України (СБУ) зареєструвала заяву стосовно кандидата у президенти Володимира Зеленського, якого редактор інтернет-видання sprotiv.org Вадим Гладчук звинувачує у державній зраді, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

За словами журналіста, заяву про вчинення дій, передбачених ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада), зареєстрували 15 квітня 2019 року.

Гладчук, зокрема, звинувачує Зеленського в отриманні мільйонів російських рублів за державні замовлення уряду Російської Федерації під час війни України за Донбас.

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

«Отримувач коштів від уряду Російської Федерації Зеленський В.О. з 2014 року  почав інформаційну українофобську медійну кампанію проти України, українців та мобілізації. Це відео розміщено «Вечірнім кварталом» 7 липня 2014 року.

Через два тижні 21 липня 93 ОМБр перший раз штурмувала с. Піски. Загинуло 6 захисників України, поранено 11.

Посилання на оригінал https://www.youtube.com/watch?v=kgOSrw9Q8rc», пише Гладчук.

Також Гладчук заявляє, що Зеленський в інтерв’ю з Дмитром Гордоном розповів, що проводив час у російських лазнях із держдіячами РФ. Зокрема, Зеленський сам хвалився, що серед них були Дмитро Медведєв та Віктор Янукович.

Гладчук висловлює впевненість, що саме особисте знайомство та пиятики у російських банях спонукали політиків РФ використати кандидата для руйнування державності України.

Серед доказів російського сліду у балотуванні Зеленського Гладчук вказує агітацію за Зеленського від депутатів Держдуми РФ Жириновського та Наталії Поклонської, комуніста Зюганова та сєпара Губарева.

Повний текст заяви про злочин та обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення Зеленським опубліковані за цим посиланням.

Заступник голови Окружного адміністративного суду Києва Євгеній Аблов, якого звинувачують в ухваленні рішень проти активістів Майдану, відсвяткував день народження. На святі, серед інших, гуляли члени комісії, що має розглянути його відповідність займаній посаді.

Про це йдеться в розслідуванні «Слідства.інфо», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Як з'ясували журналісти, вечірка проходила 13 березня 2019 року в дорогому ресторані біля Оперного театру в центрі Києва. Заклад орендували повністю. На заході було до трьох десятків гостей, переважно впливових представників судової та правоохоронної систем.

Помічений тут був і головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Його охоронець заніс до ресторану великий білий пакет, в якому, ймовірно, був подарунок.

Серед відвідувачів свята «Слідство.інфо» також ідентифікувало до десятка суддів Окружного адміністративного суду Києва — колег Євгенія Аблова, а крім того, голів Одеського та Вінницького окружних адмінсудів — Олега Глуханчука та Олександра Вільчинського.

Завітали до ресторану й керівники судів вищих інстанцій — голова Київського апеляційного адміністративного суду Андрій Горяйнов та голова Касаційного адміністративного суду Михайло Смокович. Саме ці суди переглядають рішення, винесені Абловим та його колегами.

Проте найнесподіванішою для «Слідства.інфо» стала поява на вечірці членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка оцінюватиме Аблова та має вирішити, чи бути йому суддею надалі. Журналісти на вході в ресторан упізнали трьох членів комісії — Тараса Лукаша, Володимира Бутенка та голову ВККС Сергія Козьякова.

Однак сам Козьяков стверджує, що отримав запрошення в ресторан на «неформальну дискусію» від шеф-редактора одного з профільних юридичних видань, а не на день народження Аблова. А під час заходу з суддями ОАСК нібито не спілкувався.

Лукаш також сказав «Слідству.інфо», що в ресторані того вечора мав зустріч з журналістами.

Серед гостей також був одіозний екс-регіонал Сергій Ківалов.

Координаторка проекту «Просуд» Катерина Бутко пояснила, що члени ВККС не можуть відвідувати спільні вечірки з суддями, професійність і доброчесність яких незабаром будуть оцінювати.

«Це, звичайно, є конфліктом інтересів. Тому що кваліфікаційне оцінювання незабаром буде проходити не лише сам Аблов, але й інші судді Окружного адміністративного суду Києва. Крім того, ОАСК розглядає кілька позовів, які подавалися проти членів ВККС і в яких поставало питання щодо законності їхнього перебування на посадах», — каже Бутко.

Проект нагадує, що суддею Аблов працює 12 років. Відомим став завдяки скандальним судовим рішенням. Зокрема, в грудні 2013 року Аблов зобов’язав спецпризначенців розігнати активістів Майдану, у 2017-му — визнав законною схему закупівлі так званих «рюкзаків Авакова», чим допоміг сину міністра внутрішніх справ уникнути покарання. А у 2018-му поновив на посаді ректорку медичного університету імені Богомольця Катерину Амосову.