Заступник директора Національного антикорупційного бюро України Гізо Углава на початку 2015 року міг зустрічатися з екс-міністром енергетики та вугільної промисловості Едуардом Ставицьким, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Журналісти Слідства.Інфо отримали фотографію, яка про це свідчить.

За інформацією їхніх джерел, зустріч відбулася у січні-лютому 2015 року у Тель-Авіві.

Ще восени 2014 року була інформація, що Ставицький став громадянином Ізраїлю і змінив прізвище на Розенберг.

Один із чоловіків за столиком схожий на Ставицького – міністра часів екс-президента Віктора Януковича, а інший, який сидить боком, – на Углаву, що підтвердили дослідники «Белінгкет».

Від своїх джерел Слідство.Інфо отримало інформацію, що Углава нібито пропонував Ставицькому домогтися переведення справи екс-міністра з Генпрокуратури до НАБУ і посприяти її позитивному для втікача вирішенню.

Перевірити інформацю щодо суті зустрічі Слідству.Інфо не вдалося.

Півтора місяці Слідство.Інфо намагалися отримати коментар Гізо Углави.

«Спочатку перший заступник директора НАБУ перебував у відрядження і не міг зустрітися з журналістами. Після відрядження ситуація не змінилася, перемовини про інтерв’ю тривали тижнями. А коли журналіст Слідства.Інфо напряму спитав про зустріч зі Ставицьким, посадовець просто перестав відповідати на повідомлення», – йдеться в замітці.

Спроба журналістів потрапити до Углави на прийом громадян теж не вдалася. Перед прийомом кожен має написати запитання, які збирається поставити чиновнику. Журналіст так і зробив, але до кабінету заступника директора бюро його так і не покликали.

А Едуард Ставицький під час розмови скайпом не одразу пригадав ту зустріч, а коли журналісти показали йому фото, визнав: «Я себе тут впізнаю, безумовно».

Він підтвердив приблизний час зустрічі: «Це фото, судячи з моєї зачіски і вигляду, десь 2014 рік…  Чи це 2015-й, як ви кажете, січень… На жаль, у мене така тоді була ситуація… цей 2014 рік дуже важкий був для мене… того що міграція була і таке все інше».

Але свого співрозмовника Ставицький пригадати не зміг: мовляв, у той час було дуже багато різних зустрічей. І навіть ім’я Гізо Углави йому ні про що не сказало.

«Я особисто по імені і прізвищу, які ви мені зараз задаєте, не згадую цю персону», – заявив екс-міністр.

У прес-службі НАБУ на запитання про зустріч Углави й Ставицького відповіли: «НАБУ не розслідує і ніколи не розслідувало справ стосовно Ставицького. Відтак, повідомлення про нібито таємні переговори першого заступника директора зі Ставицьким щодо „закриття“ є неправдивими».

Директор НАБУ Артем Ситник проігнорував прохання журналістів прокоментувати ймовірну зустріч його заступника з колишнім міністром.

Повноваження заступника директора бюро Гізо Углава отримав лише у квітні 2015 року.

Закон, за яким було створено бюро, набув чинності у січні 2015 року. Гізо Углава входив до групи експертів, яка розробляла законодавство щодо створення НАБУ.

На початку 2015 року справи щодо корупційних дій екс-посадовців залишалися  у ГПУ.

У лютому 2015 року Ставицького підозрювали у привласненні, розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем у особливо великих розмірах і в легалізації (відмиванні) доходів, отриманих злочинним шляхом, також він фігурував у справі про відчуження території «Межигір’я».

З приводу останньої справи до Ставицького в Ізраїль восени 2016 року літали заступники генпрокурора Луценка.

У травні 2017 року стало відомо, що Інтерпол припинив розшук Ставицького.

На початку 2018 року ГПУ завершила справу проти Ставицького – і викликала його для ознайомлення з матеріалами.

У травні 2018 року ГПУ направила до суду звинувачувальний акт стосовно Ставицького справу щодо незаконної передачі комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» урочища «Межигір’я» компанії «Надра України», а потім у приватні руки.

Заступники генпрокурора Євген Єнін та Анжела Стрижевська таємно зустрічалися з екс-міністром енергетики Едуардом Ставицьким в Ізраїлі, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Як дізналися журналісти «Слідство.Інфо», зустріч відбулася 13 листопада 2016 року в одному з готелів Тель-Авіва і тривала близько години.

Журналісти отримали аудіозапис розмови.

Вони припускають, що тоді прокурори пробували домовитися з екс-міністром, тому його справу передали до суду лише цієї весни, хоча вона була готова ще півтора роки тому.

Як зазначають журналісти, на зустріч Ставицький прийшов у супроводі рабина Олександра Левіна. Окрім прокурорів, рабина та Ставицього на зустрічі були присутні українські адвокати підозрюваного екс-міністра Інна Рафальська та Ігор Бойко. А також ізраїльський адвокат Євгеній.

Під час розмови Єнін повідомив, що обох заступників уповноважив на розмову сам генеральний прокурор.

Стрижевська пояснювала, чим колишньому топ-посадовцю загрожує заочне засудження та чому краще не змінювати статтю у його справі (ст. 191, ч. 5), хоча Ставицький на цьому наполягав.

«До речі, інші перекваліфікації нічим не кращі… Тому що вони передбачають спецконфіскацію», — говорить, зокрема, Стрижевська.

Учасники збираються перейти до умов домовленості, але конкретикою цей діалог не закінчується. Журналістам достеменно невідомо, чи було досягнуто домовленості між сторонами.

Журналісти зазначають, що ця зустріч могла бути спробою схилити Ставицького до угоди зі слідством. Проте така угода укладається лише за офіційною процедурою.

Єнін в інтерв'ю «Слідству.Інфо» зазначив, що угода зі слідством обов’язково передбачає викривальні свідчення підозрюваного та для таких переговорів зазвичай обирається «нейтральний майданчик».

«Журналістка Слідства.Інфо 12 разів під час інтерв’ю запитала Єніна, чи зустрічався він з Едуардом Ставицьким у Ізраїлі. Він уникав прямої відповіді щодо офіційних зустрічей, але повідомив, що неформальних зустрічей з Едуардом Ставицьким не мав. Його колега, Анжела Стрижевська, у телефонній розмові з журналістом Слідства.Інфо відмовилася коментувати зустріч, поки триває слідство», — повідомляють журналісти.

Вони публікують ще один аудіозапис – телефонної розмови між, імовірно, Ставицьким та невстановленою особою на ім’я Коля.

Розмова відбулася у червні 2017 року, через сім місяців після зустрічі в ізраїльському готелі. На ній співрозмовники обговорюють посередництво Колі між Ставицьким та Анжелою (можна припустити, що йдеться про заступницю генпрокурора Анжелу Стрижевську), вірогідно, у кримінальній справі Ставицького.

За словами Колі, перед його зустріччю з Анжелою підозрюваний екс-міністр має передати 200 – ймовірно, тисяч доларів. Це нібито вимога самої Анжели.

«Спитати Анжелу Стрижевську про ймовірність такої домовленості не вдалося – вона поклала слухавку під час розмови з журналістом Слідства.Інфо. Зв’язатися з Едуардом Ставицьким через його адвокатів для отримання коментарів також не вийшло», — зазначають журналісти.

Разом з тим, Євген Єнін у коментарі Громадському назвав оприлюднені «Слідством.Інфо» записи провокацією та пообіцяв надати детальні пояснення 12 червня.

8 травня Генеральна прокуратура направила до суду обвинувальний акт стосовно екс-голови правління НАК «Надра України» колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького, що підозрюється у крадіжці об’єктів комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» урочища «Межигір’я».

Народный депутат Украины Сергей Лещенко в посте в своем Facebook обратился к Генеральному прокурору Украины Юрию Луценко с требованием объяснить источник финансирования поездки Луценко в Израиль. Об єтом сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Вместе с тем, как утверждается в комментариях к посту Лещенко, во время поездки Луценко встречался с экс-министром энергетики и угольной промышленности Эдуардом Ставицким. Один из пользователей Facebook написал на странице Сергея Лещенко в Facebook: «Сергей, в ответ на Ваши публичные вопросы к Генпрокурору Юрию Луценко, готов Вам предоставить очень интересную инсайдерскую информацию. Эту поездку оплачивал Эдуард Ставицкий  и тайно встречался в Израиле с Луценко. Эту встречу организовывал депутат от БПП Тригубенко. Цель была разработка дорожной карты по закрытию всех дел против Ставицкого. У меня есть фото и видеоматериалы».

Ровно через 10 минут после публикации, этот комментарий был удален по жалобе в администрацию Facebook, но сохранился его скриншот (см.ниже).

Как утверждают медиа-эксперты, жалоба поступила от ботов, связанных с группой интернет-троллинга руководителя департамента информполитики администрации президента Владимира Горковенко.

Таким образом, Банковая пытается не допустить утечки информации о конфиденциальной встрече Юрия Луценка и Эдуарда Ставицкого в Израиле, целью которой была разработка «дорожной карты» по возвращению Ставицкого в Украину.

Странным образом визит Луценко в Израиль совпал с решением Печерского суда. Суд признал бездеятельность Генпрокурора и запретил проведение любых следственно-процессуальных действий в отношении Ставицкого.

Эксперты медиа-рынка убеждены, что после разглашения информации о встрече Луценко со Ставицким, Генпрокуратура начнёт кампанию по преследованию народного депутата Украины Сергея Лещенко, но он как ключевой адепт правды, сможет выстоять в борьбе с коррупционной прокурорской машиной кума президента.

У справі одіозного екс-міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького його адвокат заявила відвід судді.

Колишній журналіст, а тепер нардеп Сергій Лещенко повідомив, що навіть бачить в цьому свою «провину».

«Змову у справі Ставицького-Розенберга вдалося зірвати. Адвокат міністра-втікача дала відвід судді Солом'янського суду Усатовій, звинувачуючи мене в тиску на суд. Хоча під час минулого засідання я не упустив жодного звуку! Просто прийшов в суд і мовчки сидів, спостерігаючи за подіями», — написав він у своєму Facebook.

За словами Лещенка, найгіршого сценарію — закриття справи екс-регіонала Ставицького вдалося уникнути саме завдяки публічному резонансу і викриттю цієї змови.

6 травня 2016 року з’явилась інформація, що екс-міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького затримали в Ізраїлі, коли той намагався вилетіти до Росії, проте він сам цю інформацію заперечує.

В той же день в ефірі одного з телеканалів він показав свій ізраїльський паспорт і підтвердив, що тепер називається Натан Розенберг.

Доки народ обговорює страшну пожежу на васильківській нафтобазі під Києвом, а міністр внутрішніх справ Арсен Аваков дописує у фейсбуці про кількість загиблих, я розповім любим друзям і шановним читачам деякі маловідомі подробиці, з яких можна спробувати відновити картину того, що ж відбулося насправді: кому належить ця нафтобаза, хто її підпалив і з якою метою.

Але спочатку — цитата зі сторінки на Facebook радника міністра Авакова Юрія Бутусова мовою оригіналу:

Какое совпадение. Была одна нефтебаза, у которой были очень серьезные проблемы с учетом топлива. Информация четкая, человек сообщил заслуживающий доверия, и я решил поспособствовать этому человеку в передаче этой оперативной информации в соответствующие контролирующие структуры из-за подозрения в торговле контрабандным топливом. И вдруг взрыв спустя три дня. Вот как бывает. Только понадеешься, вот она, журналистская удача, сейчас будет эксклюзив, разоблачение, как вдруг... Теперь уже с этим не разберешься, можно забыть. Жизнь полна случайностей. Какое печальное совпадение.

Насправді ця нафтобаза була далеко не одна. Це — нафтобаза мережі заправок «БРСМ-Нафта», яка налічує понад 140 АЗС і кілька нафтобаз. Мережа належить двом компаньйонам у пропорції 50:50. Один із них — колишній міністр енергетики Едуард Ставицький — завжди заперечував свою причетність до компанії «БРСМ-Нафта», але любі друзі та шановні читачі можуть не сумніватись: Едуард Анатолійович придбав половину цього бізнесу в попереднього засновника мережі в 2007 році. Я взагалі не розумію, навіщо заперечувати очевидні речі.

Вибухи та підпалення на об’єктах «БРСМ-Нафта» тривають вже понад рік. Будучи головою Консультативної ради при Генеральній прокуратурі, автор цих рядків спеціально вивчав це питання, оскільки ми його обговорювали на позачерговому засіданні цього консультативно-дорадчого органу. Тож, користуючись сумною нагодою, можу поділитись частиною відомої мені інформації.

Зрозуміло, що втеча за кордон спочатку Януковича, а потім і одного із засновників мережі АЗС ніяк не сприяла розвитку цього бізнесу. Більше того, наприкінці березня 2014 року в офіс «БРСМ-Нафта» прийшли похмурі люди, представились «Правим сектором» і пояснили, що за можливість спокійно працювати треба платити. Також не є великим секретом, що в квітні 2014 року в офіс компанії знову прийшли люди з автоматами, один із незваних гостей представився керівником штабу «Правого сектору» в Київській області В’ячеславом Фурсою й «озвучив цифру». На зауваження, що, мовляв, компанія вже платить Ярошу, людина з автоматом відповіла, що платити треба і Ярошу, і на потреби штабу Київського обласного осередку, а у випадку, якщо не буде щомісячних платежів, може вибухнути одна з АЗС у Київській області.

І справді, невдовзі після цієї розмови, 22 квітня 2014 року, у повітря було висаджено заправку «БРСМ-Нафта» в м. Переяслав-Хмельницький. Загинуло шестеро людей.

Втім, у ході слідства керівники компанії приховали факт своїх неформальних стосунків із «Правим сектором» і не розповіли про погрози підірвати АЗС. Тим не менше, цей випадок бурхливо обговорювався серед членів Консультативної ради при Генпрокуратурі після того, як керівництво ГПУ (це було ще за часів генпрокурора Олега Махніцького) ввело без відома Консультативної ради до її складу керівника Київської обласної організації «Правого сектору». Урешті-решт, Консультативна рада ухвалила рішення про його виключення, щоправда з формальних причин.

А невдовзі, наприкінці вересня 2014 року, до Консультативної ради при Генеральній прокуратурі надійшла інформація, що керівники прокуратури Київської та Харківської областей за завданням ГПУ розпочали «віджим» заправок «БРСМ-Нафта» на користь пана Єремеєва — власника мережі заправок WOG. Злі язики стверджували, що Єремеєв начебто виявив бажання купити мережу «БРСМ-Нафта» за 50 млн дол. Але отримав відповідь, що заправки не продаються. Тоді, за твердженням усе тих же ж злих язиків, він запропонував співпрацю двом заступникам генпрокурора за винагороду в 14 млн дол.

Чи справді за спиною рейдерів стояв Єремеєв, ми не перевіряли й перевіряти не могли — Консультативна рада мала дбати про чистоту прокурорських лав, а не контролювати діяльність бізнесменів. Точно так, Консультативна рада не торкалась і питання специфічної репутації компанії «БРСМ-Нафта», яку знавці ринку вважають лідером з виготовлення контрафактного бензину. Немає жодних підстав сумніватись в обґрунтованості подібних звинувачень, але це ніякою мірою не виправдовувало явно злочинну поведінку прокурорів і міліціонерів.

А між тим співробітники прокуратури Київської та Харківської областей під час довірливих розмов підтверджували, що справді, завдання примусити власників мережі «БРСМ-Нафта» продати за безцінь заправки надійшло від першого заступника генпрокурора Миколи Герасим’юка, який запевняв підлеглих, що діє в інтересах і за вказівкою генпрокурора Віталія Яреми. Також згадувались прізвища заступника генпрокурора Анатолія Даниленка та його найближчого соратника, начальника Управління внутрішньої безпеки ГПУ Ігоря Білецького.

На виконання цього розпорядження прокурори домовилися з найближчим оточенням Авакова, з МВС України було надано відповідну вказівку начальнику Управління МВС у м. Харків, і 1 вересня 2014 року доблесні харківські міліціонери відкрили кримінальне провадження щодо співробітників «БРСМ-Нафта» №12014220470004482 за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України.

У межах цього кримінального провадження в Харківський та Київській областях рішеннями судів на клопотання співробітників міліції було зупинено діяльність понад 30 АЗС (!), оголошених «речовим доказом». Але найбільш феєричною у цій історії була фабула справи: виявляється, кримінальне провадження підлеглі Авакова відкрили за заявою якогось громадянина Швароновича А. Е., який 31 серпня 2014 року заправився на АЗС «БРСМ-Нафта» за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 130-А, після чого подав заяву в міліцію про те, «що 31.08.2014 знаходився на вказаній вище АЗС, де передав грошові кошти в сумі 70 грн особі, яка його обслуговувала, щоби заправити свій автомобіль… Вказана особа йому видала товарний чек на суму 69,92 грн, а залишок ні».

Любі друзі, ви собі уявляєте ситуацію, щоб перший заступник генерального прокурора домовлявся з міністром внутрішніх справ про порушення кримінального провадження за фактом того, що «31.08.2014 невстановлена особа шахрайським шляхом, під час розрахунку за відпущене паливо, заволоділа грошовими коштами Шавроновича А. Е. в сумі 0,08 грн»? Для членів Консультативної ради при Генеральній прокуратурі України було абсолютно очевидним, що йдеться про скоєння верхівкою ГПУ та МВС України низки тяжких службових злочинів. А оскільки все це відбувалось на хвилі обвинувачення Віталія Яреми та його заступника Анатолія Даниленка в нечуваній корупції, то Консультативна рада при Генпрокуратурі вирішила розглянути ці факти із запрошенням журналіста Дениса Бігуса.

Зібрались ми на нейтральній території, щоб у ГПУ не знали про порядок денний, обговорили публікації Дениса, погортали його матеріали про витівки Даниленка, а також почитали процесуальні документи з кримінального провадження щодо «БРСМ-Нафта». Я, як тодішній голова Консультативної ради, передав Денису ці документи й сказав, що повноважень перевіряти їх у нас немає, але якщо факти підтвердяться, ми можемо зробити заяву для преси.

Наступного дня я був у Генпрокуратурі, де довідався, що наша інформація є застарілою. Виявляється (я цього не знав, бо саме був за кордоном), за кілька днів до того співробітники «БРСМ-Нафта» влаштували пікет під стінами ГПУ, вимагаючи припинити прокурорсько-міліцейське свавілля. Віталій Ярема був дуже здивований, оскільки й гадки не мав ані про існування цієї компанії, ані про те, що від його імені здійснювалось рейдерське захоплення. Він одразу ж запросив до себе представника «БРСМ-Нафта», який стояв на чолі пікету, викликав заступника прокурора Київської області й зажадав пояснень.

У принципі, під час подібних розмов за статусом мав би бути присутній і голова Консультативної ради. Але мене не було в Україні, натомість був начальник одного з управлінь ГПУ, який згодом розповів: для Яреми стало відкриттям, що кримінальне провадження з подальшим арештом трьох десятків АЗС було порушено за те, що оператор заправки нібито не доніс 8 копійок. Генпрокурор негайно викликав свого заступника Віктора Шокіна й доручив розібратись у цій ситуації.

Сплинуло ще кілька днів, Шокін провів перевірку, після чого запросив представника «БРСМ-Нафта» і офіційно приніс вибачення від імені Генеральної прокуратури України за вчинене беззаконня, підтвердивши, що справді мав місце «наїзд» із метою відібрати бізнес.

Довірливий читач, звісно, може запитати: а чи поніс хто покарання за те, що займався рейдерством від імені генерального прокурора? Звісно, ні, оскільки керівництво Генпрокуратури було сформовано відповідно до приснопам’ятної угоди між Порошенком з одного боку та Фірташем і Льовочкіним — з іншого. Власне, на виконання цієї угоди й була з Генпрокуратури звільнена попередня команда на чолі з Махніцьким. Натомість від Порошенка в ГПУ були введені генпрокурор Ярема й три його заступники, а від Льовочкіна — перший заступник і два звичайних.

Про існування договору між Порошенком і Фірташем-Льовочкіним про розподіл державних посад у вересні-жовтні 2014 року мало хто знав. Але членам Консультативної ради було достеменно відомо, що, наприклад, перший заступник генпрокурора Микола Герасим’юк є людиною Льовочкіна й ніякої реальної влади над ним Ярема не має. Втім, точно так Ярема не міг нічого вдіяти з представниками Порошенка в керівництві ГПУ — наприклад, своїм заступником Даниленком чи тим же ж Шокіним.

І ще нюанс: Ставицький і Льовочкін є заклятими ворогами. Це пояснюю, щоби не виникало зайвих запитань.

Але, як виявилось, це був лише початок історії. Зацікавлені особи не полишили ідеї змінити власників мережі «БРСМ-Нафта», але стали діяти в інший спосіб — шляхом закладання вибухівки на АЗС.

Наразі відомо про два вибухи  — 28 грудня 2014 року вибухівка була закладена на АЗС в Деснянському районі Києва, а 10 січня 2015 року вибухнуло на АЗС у Броварах. Ще кілька разів співробітникам «БРСМ-Нафта» вдавалося своєчасно виявляти пекельні машинки з годинниковим пристроєм, які знешкоджували вибухотехніки. За кожним таким фактом у міліції відкривали провадження за статтею «хуліганство», після чого розслідування призупинялось.

Отже, у столиці країни, яка перебуває у стані фактичної війни з терористичними угрупованнями, неодноразово на АЗС, що належать одній конкретній компанії, виявлялись закладені вибухові пристрої, два рази такі пристрої навіть спрацьовували (дякуючи Богові, без людських жертв), але жодної реакції з боку правоохоронних органів на це не було. Думається, що раднику Авакова більше б личило пояснити цей дивовижний феномен.

Утім, особливого дива не вбачається з огляду на чутки, які давно кружляють у середовищі нафтотрейдерів, що до мережі «БРСМ-Нафта», начебто, стали приглядатись ще й люди з оточення Пашинського — ті самі, які брали участь у скандальному продажі нафтопродуктів олігарха-втікача Курченка. Ну а від Пашинського до Авакова — як від великого до смішного. Тобто, один лише крок.

Ба більше того, якісь негідники (слід думати — агенти Путіна) запустили плітку, що начебто конкуренти «БРСМ-Нафта» зацікавили Авакова пропозицією, від якої не можна відмовитись. Причому передали цю пропозицію через іще одного радника пана міністра — Віталія Сакала. Звісно, ми в такі плітки не віримо й вважаємо, що Арсен Борисович живе виключно на зарплату в 6000 грн. Тим не менше, не можемо не звернути уваги на повідомлення сайту МВС України від 27 травня 2015 року про те, що проти співробітників компанії «БРСМ-Нафта» було відкрито кримінальне провадження за просто феноменальний злочин — «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем».

Як запевняє МВС України, це заволодіння чужим майном полягало в тому, що співробітники «незаконно заволоділи коштами на загальну суму понад 1,2 млрд грн шляхом незаконного придбання, виробництва та збуту нафтопродуктів». Безсумнівно, подібна правова кваліфікація ввійде якщо не в аннали, то, принаймні, в анали юридичної думки. Але, за нашою інформацією, навіть після відкриття цього кримінального провадження власники «БРСМ-Нафта» відмовилися продавати мережу. Тоді й сталася страшна пожежа на нафтобазі у Василькові.

Радник Авакова Юрій Бутусов стверджує, що за три дні до пожежі він допоміг передати якусь інформацію про якісь зловживання й що, мовляв, це призвело до того, що власники нафтобази самі підпалили своє майно. Слід би читати сайт свого відомства й співставляти дати: кримінальне провадження, про яке пильний Бутусов начебто повідомив «куди слід» за три дні до вибуху, було відкрито щонайменше за два тижні до трагедії. Причому без його участі, а виключно стараннями пана Сакала.

Краще пояснили би, яка доля тих кримінальних проваджень, що їх у міліції відкривали у зв’язку з виявленням вибухівки на АЗС, а також чому підлеглі Авакова більше доби не застосовували пінну атаку для гасіння пожежі на нафтобазі. Невже чекали, доки все вигорить?

Що ж стосується долі мережі автозаправок «БРСМ-Нафта», то після пожежі у Василькові вона, скоріше за все, перейде в руки нових господарів.

Бо якщо нафтобази вибухають, отже, це комусь потрібно.

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України