Стало відомо, що Руслан Браславський є кандидатом у народні депутати України від партії «Батьківщина».

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України з посиланням на сторінку «Біла Церква Політична» в Facebook.

Руслан Браславський народився в Донецькій області, проживає у Києві. Безпартійний, проте висувається від партії «Батьківщина». Такий «тандем» видається доволі дивним: партія Юлії Володимирівни, яка позиціонує себе патріотичною і проєвропейською висуває рейдера і сепаратиста.

У мережі інтернет багато статтей, які прямо звинувачують Руслана Браславського в рейдерських захопленнях підприємств, прикритті махінацій і співпраці з одіозним суддею Ємєльяновим, який завдав збитків державі на сотні мільйонів гривень.

Але головне — Руслав Браславський розробив конституцію самопроголошеної «ДНР». Тому виникає ще більше запитань щодо цієї персони, що давно мала би бути у в’язниці, а наразі спокійно балотується до українського парламенту за сприяння Юлії Тимошенко.

Тимошенко, як кандидат у президенти, протягом останніх місяців неодноразово здійснювала візити в МВС, повідомляє Національне бюро розлідувань України.

Кандидат в президенти України Юлія Тимошенко за останні місяці неодноразово зустрічалась із міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим.

Про це йдеться в матеріалі програми «Схеми».

За інформацією журналістів, Тимошенко зустрічалась з Аваковим 16 березня — в цей день вони зафіксували Mercedes Тимошенко із автівкою супроводу, які заїхали на територію МВС без будь-якої перевірки.

Журналісти наголошують, що це не перша зустріч Авакова з Тимошенко.

«У жовтні минулого року «Схеми» зафіксували її візит до МВС. З території відомства виїхав той самий Mercedes з автівкою супроводу, які журналісти побачать згодом, 16 березня. За інформацією джерел журналістів, міністр та лідер «Батьківщини» зустрічалися також 23 грудня минулого року в «Фортеці» — комплексі спеціальних об'єктів, де мешкає Аваков», — йдеться в матеріалі.

Ще одна зустріч відбулася наприкінці січня в будівлі МВС.

«Всі зустрічі, які ми проводимо з Арсеном Аваковим, присвячені тільки чесним виборам. Діючий президент думає, що він може купити вибори — не вийде. Вибори він не купить», — пояснила Тимошенко журналістам мету свої візитів.

Зазначимо, що від прямої відповіді, чи залишиться Аваков на чолі МВС в разі її перемоги на виборах, Тимошенко ухилилась.

Аваков у відповідь на запит журналістів заявив, що підтримка Тимошенко позиції МВС щодо недопущення фальсифікацій є «адекватною реакцією» кандидата, який хоче отримати «чесну і легітимну перемогу».

«Як міністр внутрішніх справ, я спілкуюсь майже з усіма кандидатами. Юлія Тимошенко, як кандидат у президенти, протягом останніх місяців неодноразово візитувала МВС. Вона подавала заяви про порушення, надавала свідчення по справах, брала участь у слідчих діях, зверталася про надання особистої охорони тощо. У тому числі, вона мала зустрічі із міністром внутрішніх справ», — сказав Аваков.

Так, стало известно, что в Полтавской области тысячи агитаторов занимаются массовым подкупом избирателей. За голос за Юлию Тимошенко предлагают 500 гривен. Об этом на брифинге в Верховной Раде рассказал народный депутат Андрей Немировский, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Чтобы доказать свои слова он обнародовал работы «черных» штабов Тимошенко по подкупу в Полтавской области. Речь идет о ведомости за 2018 год, когда Тимошенко еще не была зарегистрирована кандидатом в президенты Украины.

Согласно доказательствам, которые показал Андрей Немировский в декабре прошлого года в штабе ОВО № 151 на Тимошенко работали 216 «старших избирательных участков и 3250 агитаторов.

Следовательно, этой ведомости в 198 округах в Украине на Тимошенко на платной основе работали около 686 268.

Подкуп избирателей наблюдался в таких населенных пунктах на Полтавщине: Гадяч, Белоусовка, Богодаровка, Вороньки, Городище, Гильцы, и многие другие.

Сейчас Андрей Немировский все доказательства подкупа избирателей передал в полицию. Также он просит предоставить полную защиту человеку, который обнародовал эту информацию.

«По имеющейся информации группы по подкупу избирателей созданы как минимум в двух областях Украины, что свидетельствует о возможном их наличии в других регионах», — подчеркнул Немировский.

«Новые курсы», и популизм не помогут Юлии Тимошенко выиграть президентские выборы. Некоторые политические аналитики заявляют, что она даже не войдет во второй тур. Политэксперт Павел Нусс рассказал, что Юлии Тимошенко не удастся выиграть эти президентские выборы. По данным социологического исследования во второй тур попадают Анатолий Гриценко и Владимир Зеленский (Коломойский).

Ранее лидер партии Батькивщина возглавила еще один рейтинг – рейтинг брехунов-2018. Для этого эксперты проанализировали 1962 высказывания лидера партии Батькивщина. Во внимание принимались высказывания из разных областей – от социальной (коммунальные тарифы, пенсии, зарплаты) до военной и политической тематик (финансирование армии, разрешение конфликта на Донбассе, борьба с коррупцией). Также эксперты учли ее слова про систему образования, медицины.

Наприкінці березня – початку квітня відбулись дві, на перший погляд, не пов’язані між собою події, повідомляє 40ka.info.

23 березня 2018 року відбулось підписання Всеукраїнського меморандуму «Новий аграрний курс України» між партією «Батьківщина» та громадськими організаціями, що представляють аграрний сектор. А на початку квітня зі складу засновників «Першого національного аграрного кооперативу» формально вийшов депутат Хмельницької облради Андрій Гордійчук, колишній член президії Аграрної партії України.

Проте, за інсайдерською інформацією, яку вдалось отримати журналістам, ці події все ж таки пов’язані – останнім часом пан Гордійчук у колі наближених та зацікавлених називає себе заступником голови партії «Батьківщина» з питань агросектору.

Маючи такі амбітні плани на майбутнє мовчить депутат Гордійчук про те, що має, як мінімум, дві судимості. Перша – за махінації із грошима, пов’язані із фірмою «Волинь-торг». Другим було ДТП із постраждалим, яке трапилось вже за часів депутатства.

Також має питання до Андрія Гордійчука й НАЗК – родині депутата належать дев’ять земельних ділянок лісу. А ще пан Гордійчук чомусь не вказав у своїй декларації квартиру у 84 квадратних метри, офіс площею понад 300 метрів, маєток у понад 700 квадратів, один об’єкт незавершеного будівництва та два елітних автомобілі марки «Порш».

А окрім цього – прибуток у близько сімсот тисяч гривень і корпоративні права на фірми, зареєстровані в офшорах. Зокрема, в Белізі та на Британських Віргінських островах.

Режим колишнього лівійського диктатора Муаммара Каддафі нібито фінансував президентські кампанії в Україні, Франції та США.

Про це пише видання Asharq Al Awsat, штаб-квартира якого знаходиться у Лондоні, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Газета стверджує, що уряд Каддафі виділив $5 млн. на кампанію кандидата на виборах в США в 2004 році. Ще 4 млн. євро були витрачені на кампанію Юлії Тимошенко, яка балотувалася на виборах в Україні в 2010 році.

Близький помічник з оточення Саіфа Аль Іслама – сина Каддафі – розповів на умовах анонімності, що особисто передав кошти на кампанію Тимошенко.

«Гроші були замовлені доктором Багдаді аль-Махмуді, прем'єр-міністром того часу (зараз перебуває у в'язниці в Тріполі), і були поміщені в сумку, купюрами по 500 євро. Ми вирушили на приватному літаку, вони зустріли нас в аеропорту Києва, ми провели там ніч і повернулися. Гроші отримав тодішній віце-прем'єр України», — сказав він.

У прес-службі Батьківщини спростували інформацію, подану виданням. «Прес-служба заявляє, що зазначена інформація не відповідає дійсності», — йдеться у коментарі, переданому «Європейській правді».

Також в публікації Asharq Al Awsat стверджується, що Каддафі витратив майже 50 млн. євро на фінансування президентської кампанії Ніколя Саркозі в 2007 році. А французько-ліванський бізнесмен Зіяд Такіддін, який був присутній на зустрічі Саркозі з Каддафі, сказав, що «цифри були набагато вищі за вказану».

Саркозі неодноразово відхрещувався, що брав гроші у Каддафі. Однак той самий помічник сина Каддафі сказав, що був присутній на закритих зустрічах між французькими та лівійськими офіційними особами. Саркозі нібито обіцяв поліпшити стосунки між Францією і Лівією в обмін на фінансування.

За даними видання, кандидат в США фінансувався через посередника, який був близьким другом Саіфа Аль Іслама і офіційного представника США.

«Кандидат обіцяв Тріполі, що, якщо він виграє вибори, то прибере Лівію з чорних списків держав-терористів. Фінансування його кампанії здійснювалося за рахунок переведення коштів через третю країну. Угода між лівійцями і американцями відбулося після зустрічі в американському місті Толедо в штаті Айдахо», – повідомляє газета.

Газета Asharq Al Awsat — одна із найстаріших і найвпливовіших в регіоні, друкується у 14 містах на чотирьох континентах. Входить до найбільшого на Близькому Сході видавничо-фінансовий холдингу — Саудівської дослідницької та маркетингової групи. Має мережу бюро та кореспондентів у всьому арабському світі, Європі, США та Азії. Asharq Al Awsat — єдине арабомовних видання, що володіє правом публікації арабських копірайтів «Washington Post» і «USA Today».

Опублікована стаття є однією з частин розслідування діяльності режиму Каддафі і його співпраці із західними лідерами.

Упродовж 2017 року фізичні особи припинили спонсорувати ВО «Батьківщина», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Такий висновок зробили журналісти програми «Наші гроші з Денисом Бігусом», проаналізувавши фінансові звіти партії за 4 квартали 2017 року.

Так з лютого 2017 року партія «Батьківщина», згідно фінансового звіту, не отримала жодного добровільного чи членського внеску від фізичних осіб. Водночас у 2016 році таких внесків було на 7,5 мільйона гривень.

Останні 630 тисяч внесків «Батьківщина» отримала на початку 2017 року. Натомість протягом всього року партію фінансували компанії, пов'язані з керівником київського обласного осередку ВО «Батьківщина» Костянтином Бондарєвим.

Загалом, компанії надіслали партії понад 1,7 мільйона гривень.

ТОВ «Агроконтакт» тричі внесло пожертви на 445 900 грн. Керівниця компанії — екс-помічниця Бондарєва – Світлана Тараненко. Інша фірма Тараненко — «Квік-Принт» — докинула партії ще 398 900 грн. Компанія «Форкіада», в якій Тараненко була директором раніше — перерахувала партії 149 950 грн.

Фірма «Іліор» пожертвувала «Батьківщині» 147 000 грн (керівником є колишній працівник ТОВ "Торговий дім «Бондарев»). Компанія "Торговий дім «Бондарев» також володіє будівлею, в якій знаходиться приймальня нардепа від «Батьківщини» Сергія Власенка й офіс ломбарду «Дешева готівка», який перерахував родині Тимошенко 2,4 млн грн.

Окрім того серед донорів партії — «Марбург рент» (617 тис грн), за адресою нерухомості якої розміщено відділення ломбарду «Дешева готівка». Крім того, «Марбург рент» орендує площі компанії "Торговий дім «Бондарев».

Як повідомлялось, партія «Батьківщина» за 2016 рік декларувала в якості доходів внески окремих громадян. Кошти нібито надавали безробітні, пенсіонери, медики, освітяни. Водночас частина «донорів» взагалі спростовували будь-які внески. З червня 2017 року було відкрито кримінальну справу щодо недостовірних даних у фінансовому звіті партії.

Лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко заявляла, що перевірка фінансування партії з боку Національного агентства з питань запобігання корупції є «тиском на опозицію».

Сім'я Юлії Тимошенко отримала дохід в 2,4 мільйони гривень від кіпрської компанії Diafox Consulting Limited, на яку в Україні оформлена мережа ломбардів «Дешева готівка».

Про це йдеться в розслідуванні програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» під назвою «Гроші від Тимошенко», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Центральний офіс ломбарду знаходиться в партійний будівлі, «захищеній» депутатською приймальнею обранця від БЮТу Сергія Власенка. Ломбард заснований 2013 року.

«Нині мережа „Дешева готівка“ нараховує 20 відділень. Прописаний ломбард за адресою вул. Героїв Севастополя 48, оф. 207. В цій будівлі розташований офіс Київського обласного відділення „Батьківщини“, голова якої екс-нардеп Костянтин Бондарєв. Сама будівля належить компанії з ім'ям Бондарєва», — йдеться у розслідуванні.

Вказується, що Власенко заперечив факт прописки ломбарду в його приймальні:

«Я точно не маю ніякого відношення до ломбарду і моя приймальня точно не має ніякого відношення до ломбарду».

Проте згадати розмір своєї приймальні не зміг, зазначив тільки, що це «декілька кімнат».

Чоловік Тимошенко Олександр згідно з декларацією отримав 2 390 942 грн прибутки саме від кіпрської компанії Діафокс Консалтинг Лімітед, на яку оформлена мережа ломбардів
«Дешева готівка», що працює у Києві та Київській області.

«У кіпрському реєстрі власником компанії Діафокс Консалтинг Лімітед зазначений „номінал“ Артеміус Стилянов. Попри неможливість встановити справжнього власника, офшорку можно чітко ідентифікувати як компанію з кола інтересів БЮТу», — вказують журналісти, оскільки ця компанія фігурує у бізнесі інших «бютівців».

У сюжеті зазначається, що Ані Бондарєв, ані Власенко, ані Тимошенко не надали відповідь щодо кінцевого бенефіціара ломбарду.

Народний депутат фракції ВО «Батьківщина» Сергій Власенко отримав 7,5 млн грн. доходу від зятя Юлії Тимошенко Артура Чечьоткіна у зв’язку з відчуженням нерухомості, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Відповідна інформація опублікована у Єдиному державному реєстрі декларацій.

За даними реєстру нерухомості, 14 листопада 2016 року Артур Чечьоткін придбав 0,25 га землі у селі Великі Дмитровичі Київської області. Раніше власником цієї ділянки був Сергій Власенко.

Ділянка вільна від забудови і призначена під будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За інформацією кадастрової карти, сусідня ділянка зареєстрована на Володимира Яворівського, який був нардепом від «Батьківщини» у парламенті 6-7 скликань. Також поряд є ділянка, власником якої значиться Петро Ющенко – брат екс-президента Віктора Ющенка.

Сергій Власенко був адвокатом Юлії Тимошенко у кримінальній справі щодо газових угод із Росією. Нині він депутат ВР від Батьківщини.

Донька Юлії Тимошенко Євгенія стала дружиною одеського бізнесмена Артура Чечьоткіна 27 грудня 2014 року.  Оскільки Євгенія не проживає з матір'ю, у декларації Тимошенко, вона не зазначена.

У 2016 році Артур Чечьоткін придбав 46% акцій "Укрбудінвестбанку, а також 47 га землі у Васильківському районі на Київщині поблизу траси Е-95 Київ-Одеса.

Також він є власником ТОВ «Армакс ЛТД», що спеціалізується на консультаційних послугах, і ТОВ «Круїз Атлантик», що займається нерухомістю.

У 2012 році було опубліковано відео, де жінка, схожа на екс-прем'єр-міністра Юлію Тимошенко цілується з чоловіком, який дуже схожий на адвоката екс-прем'єра Сергія Власенка.

Тимошенко на відео швидко ходить по камері на високих підборах, застеляє ліжко, чепуриться. Потім до неї приходить Власенко, вони обнімаються і довго цілуються взазос.

Відео датоване 15 грудня 2011 року, коли Юлія Тимошенко була ще в СІЗО.

«…— Мосье, же не манж па сис жур. Гебен зи мир битте этвас копек ауф дем штюк брод. Подайте что-нибудь бывшему депутату Государственной думы.
— Еще раз. Жалостнее!
Ипполит Матвеевич повторил.
— Ну, хорошо. У вас талант к нищенству заложен с детства. Идите. Свидание у источника в полночь. Это, имейте в виду, не для романтики, а просто вечером больше подают.»

(Илья Ильф, Евгений Петров, «Двенадцать стульев»).

Цель Юлии Тимошенко – деньги, а ее стихия – война. И эту войну она всегда ведет на чужой территории – т.е., деньгами других людей. Потому что, судя по официальным декларациям, своих денег у нее не было никогда. Вовремя уяснив, что залог успеха в патерналистски настроенном обществе – это пенсионеры и просто легковерные люди, леди Ю как вошла в имидж «сироты казанской», так из него никак не выйдет. Ни одна декларация Тимошенко совершенно не отражает ее бурное бизнес-прошлое. Словно и не было за плечами миллиардных оборотов ее Корпорации Украинский бензин (КУБ), ЕЭСУ, «Сомолли», «Беютага», «Юнайтед Энерджи» и других фирм, лихо ворочавших капиталами в смутные 90-е на купле-продаже нефтепродуктов и газа. Информация о размере состояния Юлии Тимошенко неизменно покрыта мраком. Заполучить ее первую декларацию как премьер-министра в 2005 году журналистам оказалось сложнее, чем прокурору – добиться показаний от Януковича после его побега в Россию. От той декларации Юлии реально хотелось заплакать: оказалось, что вся семья Тимошенко живет на ее зарплату, поскольку муж на тот момент вообще не зарабатывал. Все последующие годы премьерства Тимошенко журналисты только гадали, как она при таком скудном доходе ухитряется находить средства на брендовые каблуки, наряды от Луи Виттон, не говоря уже об учебе дочери в престижном колледже Лондона, одного из самых дорогих городов мира. Не помогло пролить свет на настоящие капиталы леди Ю даже разрекламированное электронное декларирование, внедренное с этого года.

В поданной в начале этого года декларации о доходах за 2015 год, леди Ю привычно поведала миру о том, что живет на одну зарплату (6300 гривен в месяц), но вписала в декларацию и 138 тысяч долларов (3 048 млн грн) как «доход, полученный членами семьи депутата в Чехии». Однако уже в новой, поданной в конце октября электронной декларации, где фигурировал все тот же 2015 год, Юлия Тимошенко задекларировала основные доходы своего собственного мужа бизнесмена Александра Тимошенко, как оффшорные. Помимо 119 тыс.875 грн., полученных Александром от чешской фирмы Britico Product s.r.o, она указала 693 тыс. 183 грн, полученные от компании Toulouse Net LP (зарегистрирована в Шотландии) и 2 млн 390 тыс 942 грн – от Diafox Consulting Limited (зарегистрирована на Кипре). Откуда вдруг взялись оффшорные фирмы с шотландскими и кипрскими корнями, и куда испарились чешские доллары членов семьи, Юлия Владимировна не сообщает.

Подобные нестыковки с личными средствами и объектами собственности Тимошенко случаются всю ее карьеру. Юлия Тимошенко никогда не посвящала в детали, какой именно у ее мужа бизнес, отшучиваясь, что якобы сама не знает, а спросить некогда – «когда я прихожу, он уже спит; когда я иду, он еще спит». Лишь однажды она обмолвилась, что Александр якобы «выращивает маленьких перепелочек». Сам же Александр в ответ на все расспросы о бизнесе сетовал на нелегкую жизнь «первого леди» — что будто бы из-за высокого статуса жены его не воспринимают в Украине всерьез, поэтому бизнес приходится вести за границей. И что его бизнес — в Чехии, и связан он с покупкой и реализацией земельных участков под строительство. Впрочем, в видах деятельности основанной в феврале 2012 года Britico Product s.r.o. (Чехия) значатся производство и торговля.

Ни одна из иностранных фирм, которые фигурируют в декларации как источники доходов семьи Тимошенко, не указана принадлежащей Александру Тимошенко. Зато он значится совладельцем девяти украинских компаний: ООО «Геофорс», ООО «Фармасепт», ООО «Проект А», ООО «Евразийский торговый дом», ООО «Агросоюз финэкс», ООО «Леди Ю», ООО «Деосепт», ООО «Радекс-Триполье», ООО «Радекс-групп». Опять-таки, ни одна из этих компаний не фигурирует в серьезных рейтингах как лидер отрасли (если верить словам Юлии Владимировны о том, что интересы ее супруга сосредоточены в сельском хозяйстве). Но помимо «перепелочек», г-н Тимошенко неровно дышит в сторону энергосектора (неудивительно, если вспомнить историю их бизнеса в 90-е). Александр Тимошенко основал ООО «Геофорс», которое занимается разработкой альтернативных источников энергии. Он собирался использовать для производства электроэнергии геотермальные источники Крыма. Трудно сказать, как сказалась на судьбе амбициозного проекта оккупация Крыма. Ни подтверждающих, ни опровергающих документов о деятельности «Геофорса» на аннексированном Россией полуострове нет, а сама Юлия Владимировна избегает скользкой темы источников доходов ее семьи.

До поры до времени такая линия успешно «прокатывала». Любимый электорат Юлии Владимировны к буквоедству не склонен, деклараций не читает, а верит всему безоглядно. Ведь прошла же «на ура» душещипательная история о том, как многочисленная родня Тимошенко время от времени «подчищает все свои каморки», чтобы Юлия Владимировна купила себе очередное платье или пальто от «Луи Виттон»! Долго наивный избиратель умилялся трогательным легендам о девочке Юле, прописанной в маминой хрущевке в Днепре на улице Карла Маркса. Но подлый интернет однажды таки разрушил сказку и выдал, что «королева бедняков» живет в просторном особняке в элитном поселке под Киевом (где стоимость подобных сооружений стартует от 5 миллионов долларов). Опять-таки, статус особняка тоже колебался (вместе с линией партии Тимошенко). После разоблачения легенды с хрущевкой, общественность быстро успокоили, что особняк площадью 588 метров в селе Козин — не Юлин, а арендуется во временное пользование у неких «друзей», и бесплатно. Но вскоре выяснилось, что это даже не друзья: записанная собственницей особняка Татьяна Шарапова является двоюродной сестрой Юлии Тимошенко. Откуда у простой владелицы кафе «Золотая рыбка», пусть даже в центре Днепра, появились такие деньги на недвижимость в «Царском селе» под Киевом — до сих пор загадка. Над этим феноменом ломают головы все ведущие рестораторы Украины. Учитывая, что на выкуп самого помещения под свое кафе в Днепре у госпожи Шараповой денег не было. А вот на особняк в Козине они почему-то нашлись. И потрачено было немало, раз не просто так пустила родственницу пожить, а сдает особняк Юлии Владимировне в аренду, за какие-то 200 тысяч гривен в год (по нынешнему курсу − 7,7 тыс.долларов в год, или 641 доллар в месяц). Хоть стойте, хоть падайте, но таких цен на аренду особняков в районе Конча-Заспы ни до, ни после революции и близко не наблюдалось. Учитывая все вышеперечисленное, Юлии Владимировне впору спецкурсы открывать на тему «как прожить за 6 тыс. гривен в месяц и выглядеть при этом на миллион». От желающих точно отбоя не будет. Но это лирика и мечты. Реальность в том, что, во-первых, все более-менее приличные доходы семьи Юлии Тимошенко имеют запутанное и чаще всего иностранное происхождение, а во-вторых, как не-политик, леди Ю зарабатывала гораздо больше, чем народный депутат (в 2014 году Юлия Тимошенко задекларировала доходы в сумме 592 933 гривен). И чего, спрашивается, тогда в политику рваться, если доходов от депутатства с трудом хватает на три корочки хлеба? В легенду о Жанне д’Арк, жертвующей собой ради спасения Украины, верят еще меньше, чем в то, что Юлия Владимировна живет на 6300 гривен в месяц. В эти слезы не поверят даже «обманутые вкладчики» подшофе под НБУ.

В политике, как и в бизнесе, каждый зарабатывает, как может. Если питательной средой Юлии Тимошенко как бизнесмена были непрозрачные тарифы и возможность строить схемы на энергорынке, то в политике это бедность и необразованность народа и его слепая вера в чудеса. Эксплуатируя чисто пролетарскую ненависть к богачам и при этом давя на жалость к себе, «сироте казанской», Юлия Владимировна будет и дальше успешно трудиться на своем поприще: громко нападать на бизнесменов и регистрировать законопроекты по борьбе с оффшорами, и одновременно продолжать кормиться с этих же оффшоров. Пока гастроли перед пенсионерами Херсонщины в дорогих туфлях из змеиной кожи за 500 долларов будут приносить аплодисменты и голоса Юлии Тимошенко, тема будет работать.

Юлия Владимировна всегда будет там, где деньги, всегда будет декларировать милое уху избирателя возможность улучшить материальное положение простых людей за счет борьбы, и еще раз – борьбы с олигархами, и их оффшорными бизнесами. При этом она всегда будет кормиться с этих же оффшорных бизнесов, но − своего мужа, «не олигарха». Она не упускает возможности критично поковыряться в потребительской корзине, указать, чего там не хватает, и что по ее мнению туда следовало бы добавить. Но тайна потребительской корзины самой леди Ю по-прежнему окутана мраком, а ее ответы на вопросы, откуда деньги на роскошную жизнь, продолжают напоминать старый одесский анекдот:

— Абрам, где ты берешь деньги?
— В тумбочке.
— А кто их туда ложит?
— Сара.
— А где она их берет?
— Я ей их даю.
— Ну а ты где их берешь?
— Я же сказал — в тумбочке!

Мария Ростоцкая, Национальное бюро расследований Украины

«Ваш выход!» Эти слова одновременно и волновали и
бодрили Джулию Ламберт, как бокал шампанского"
Сомерсет Моэм, «Театр».

Пока в Украине не вырастут системные партии с идеологией, стратегией и целями дольше одной выборной кампании, украинцам суждено выбирать «артистов разговорного жанра». В этой товарной категории нет равных Юлии Владимировне Тимошенко. Ее стихия – сцена, а репертуар – все, что вкладывается в уши избирателям и делает им приятно. Даже если это полная чушь. В репертуаре обещаний Леди Ю за 19 лет сольной карьеры было все: и возврат сгоревших вкладов СССР, и отмена воинского призыва, и бензин по 2.90 грн/литр, и кредиты по 2-3% годовых. Правда, со сбычей обещаного хронически не складывалось. Милое уху советского избирателя регулирование цен происходило как в армейском анекдоте про прапорщика, который командовал остановить поезд: «Поезд, стой — раз-два!». Раздача «Юлиной тысячи» в 2008 году ускорила инфляцию, заставила печатать деньги, и привела к отощанию кошельков тех, кого было обещано осчастливить. Одним словом, вместо молочных рек и кисельных берегов одни катастрофы. С удивительной регулярностью, виновниками катастроф назначались соратники и подчиненные Юлии Владимировны, которых она сперва назначала, и сама же потом обвиняла во всех смертных грехах.

Первое ее премьерство 2005 года запомнилось ростом цен и скандалами с «любими друзями». Премьерство 2007—2010 годов тоже запомнилось: грабительским газовым контрактом с «Газпромом», девальвацией гривны и банкопадом, свиногриппозной паникой с экстренной закупкой препарата «Тамифлю», стычками с «напомаженною істотою» (первый заместитель главы СБУ Валерий Хорошковский), «Кащеєм Безсмертним» (замглавы Секретариата Президента Роман Безсмертный), и эпичным «Пропало все!» — когда в 2009 году не получилось создать широкую коалицию с Виктором Януковичем и расписать роли во власти на 10 лет вперед по примеру Путина с Медведевым.

Народ восторженно рукоплескал сцене, даже не догадываясь, какой праздник жизни происходил в это время за кулисами. Именно при Юлии Владимировне началась и пышно расцвела практика рефинансирования за государственный счет банков — «кошельков» соратников Юлии Владимировны и дружественных ФПГ. Правда, ради спасения страны от финансового кризиса, «Укргазбанк» национализировали, а вот банку «Финансы и кредит» БЮТовца Константина Жеваго великодушно влили больше 5 миллиардов гривен «краткосрочных стабилизационных кредитов», и ни одной акции у владельца в госсобственность не взяли. Тогда же 4 миллиарда гривен рефинансирования ушло «Приватбанку» Игоря Коломойского. Донецкая бизнес-группа также не осталась в обиде.

Все «продюсеры» и «концертмейстеры» талантливейшей актрисы почему-то закончили плохо. Начиная с Павла Лазаренко, который помог ей избираться в парламент, а ее компании ЕЭСУ — стать монополистом импорта российского газа в Украину. Как только Лазаренко уволили с должности, а затем у него начались серьезные проблемы с американским правосудием, Юлия Владимировна отмежевалась от дурной славы покровителя и его партии «Громада», и начала сольную карьеру, основав партию «Батькивщина». Политический дуэт с Виктором Ющенко начинался с идиллии и клятв в вечной любви – разумеется, к Украине, которую надо освободить от ненавистных олигархов, опутавших ее схемами воровства газа и электроэнергии. Юлия Владимировна в правительстве Ющенко в 1999 году сразу дала понять, что в схемах ей равных нет. Показать мастер-класс разным Суркисам-Медведчукам не успела – попала за решетку за делишки минувших дней, связанные с ЕЭСУ. Но этот эпизод и помог определиться с имиджем и репертуаром до 2005 года. Образ «узницы совести» оказался именно тем, что зацепило людей, искренне и сильно мечтавших свалить ненавистного Кучму. И то, что было проблемой, стало и возможностью: вместе с Оранжевой революцией и свержением «преступного кучмовского режима» и приходом к власти Тимошенко, были закрыты и дела ЕЭСУ, и забыты выставленные корпорации колоссальные штрафы в 1,5 млрд. долларов. Союз с Ющенко свое отработал, леди Ю отмежевалась от теряющего популярность «мессии» и уж больно часто летала в Москву и слишком громко хихикала с Путиным над злоключениями Ющенко. И слишком красноречиво молчала, когда Россия в 2008 году напала на Грузию и оккупировала Абхазию и Южную Осетию. Благодаря неучастию БЮТ в голосовании, Верховная Рада тогда так и не признала Россию страной-агрессором.

Переждав, пока народ забудет про ее былые подвиги, и мимо проплывут трупы врагов и бывших соратников (что в 90% случаев одни и те же фамилии), Юлия Владимировна устраивает очередную цыганочку с выходом. Сменив множество костюмов, от лат Жанны д’Арк до гламурного Луи Виттон, Леди Ю неизменна в обещании хлеба и зрелищ. В качестве хлеба народу обещаны низкие коммунальные тарифы. Словно и не она навязала Украине грабительский газовый контракт, будто не ее дружбаны, в том числе Александр Онищенко и К, пилили из бюджета миллиарды на газовых схемах. Зрелища привычные – разоблачения многочисленных врагов и покусывание бывших соратников. Из них только Александру Турчинову удалось мирно разойтись с шефиней и при этом остаться уважаемым человеком, но ведь еще не вечер… Будучи и при власти, и при оппозиции, Леди Ю называет главным злом Нацбанк. В 2009 году она обещала, что еще немного, еще чуть-чуть – и «будет политическая воля менять председателя Нацбанка, тогда мы сможем изменить и стабилизировать ситуацию в банковской системе».

Перефразируя политический сленг языком музыкального критика, репертуар Леди Ю – не классика, не фольк, и не джаз, а попса, которая нравится всем. И попса с явным российским душком. Ведь кто-то же научил первого номера списка «Батькивщины» Надежду Савченко потребовать у Петра Порошенко извиниться перед Виктором Януковичем? Поскольку неоднозначные заявления Надежды Савченко, практически слово в слово повторяющие тезисы кума Путина Виктора Медведчука, не получили публичного осуждения «Батькивщины», речь идет не о спонтанном акапельном соло, а о расписанной партитуре концерта. В отличие от Повалий и Лорак, Тимошенко беспрепятственно собирает полные залы и срывает аплодисменты.

Леди Ю рвется на сцену не от большой любви к искусству: надо успеть, пока жесткая критика власти и переживание «за народ» еще подымают рейтинги «Батькивщины». Скромные 19 парламентских штыков из 450-ти — не тот отряд, которым привыкла командовать Юлия Владимировна. Так и чешется язык назначить конец света и объявить себя спасительницей Украины, как например, в 2009 году от эпидемии «свиного гриппа». Обидно, что нет возможности, как тогда, вытащить на спасение 5,5 миллиарда гривен из бюджета. Приходится вспоминать тяжелый и скудный 2002 год и по крупицам, как в те оппозиционные времена, создавать очередной «Фронт национального спасения». Но тогда можно было сказать − слава Богу, есть друзья, и у друзей есть шпаги (вернее, деньги). А сейчас, на безрыбье, и писающий мальчик – кабальеро. Скамейка соратников узка до тошноты, раз «поющей тетеньке» приходится сидеть на одном гектаре с Оппоблоком, «писающим мальчиком» Сергем Тарутой и восставшим из гроба главой Ассоциации банков Александром Сугоняко. А окно возможностей – даже не окно, а форточка. Которая вот-вот захлопнется ветром перемен, как весной 2014 года, когда из прославленной «узницы режима», освобождения которой добивались все мировые лидеры, леди Ю чуть не превратилась в политическую пенсионерку.

Валерия Негонтарева, Национальное бюро расследований Украины