Детективами Національного антикорупційного бюро проведено обшук в неофіційному центральному офісі народного депутата від БПП Сергія Тригубенка.

Про це виданню «Економічна правда» розповіло джерело в НАБУ, повідомляє ua3.info.

За його словами, обшук проведено на 20-му поверсі київського бізнес-центру «Парус». За даними «ЕП», формальним орендарем цього приміщення є структури бізнесмена Ігоря Сало, якого наші джерела називають «вугільним бек-офісом» Тригубенка.

Причина проведення обшуку офіційно не розголошується. Але за неофіційними даними, одним з епізодів в провадженні НАБУ є факт викупу вугілля державної шахти «Краснолиманська», яка по сьогоднішній день неофіційно контролюється Тригубенком, за заниженою вартістю (близько 850 грн/т).

Отримати коментар Тригубенка за фактом події не вдалося. Представник з його оточення в неофіційній розмові пояснив, що вони вважають неофіційним ініціатором проведення обшуку Віталія Кропачева.

Кропачев — бізнесмен з Тореза, який зайняв роль неофіційного куратора державної вугільної галузі, яку раніше втратив Тригубенко.

Як раніше повідомляла «ЕП», Тригубенко остаточно втратив вплив на Міністерство енергетики після відставки з поста заступника глави відомства Дмитра Лабоженка.

Спустя два года после Майдана, угольные «схемы» Семьи продолжают работать. Более того, — угольные фирмы Януковича в последнее время, фактически, стали монополистами на рынке углеобогащения! Все это приводит к выводу, что схемы Семьи перешли под контроль Семьи-II. Другого объяснения происходящему – нет.

Наследие преступного режима

Прописку в угольном бизнесе Александр Янукович получил в 2010 г. Приход его отца к власти после победы на президентских выборах совпал с уходом известного в Донецке предпринимателя Эдуарда Прутника, из ассоциации Донбасский расчетно-финансовый центр (ДРФЦ).

Эта организация, в 2012 преобразованная в ООО, и стала бизнес-платформой в угольной отрасли для дипломированного врача-стоматолога. И хотя сам А. Янукович постоянно отрицал свою причастность к ДРФЦ, шила в мешке не утаишь.

В ДРФЦ входили 6 углеобогатительных фабрик: «Узловская», «Калиниская», «Украина», «Россия», «Красная звезда» и «Комсомольская».

Также в орбите ДРФЦ был завод по производству и ремонту горношахтного оборудования «Востокуглемаш». Закономерно, что связанное с ним ООО "Торговый дом «Востокуглемаш» в 2010—2013 постоянно фигурировало в числе победителей тендеров на поставку шахтной крепи, метизов и проходческого оборудования для ряда угольных гособъединений.

Кроме того, желание сотрудничать с ЦОФ из орбиты ДРФЦ изъявили такие госпредприятия как «Красноармейскуголь», «Орджоникидзеуголь», «Торезантрацит», «Макеевуголь», «Селидовуголь», «Снежноеантрацит».

Только за 2011 г. таким образом структура совершенно официально заработала 1 млрд грн., выиграв тендеры на обогащение угля для указанных объединений.

За 2012 г., даже по данным официальной отчетности, совокупный чистый доход пятерки ЦОФ из ДРФЦ был уже 3,202 млрд грн.

Кроме этого, местные игроки угольного рынка не раз заявляли, что ДРФЦ, фактически, подмял под себя всю нелегальную угледобычу – так называемые, копанки. Владельцам «дырок» просто не оставляли выбора: или они продавали уголь структурам Януковича по нужной последним цене, или не продавали его никому. Боясь потерять рынки сбыта, «дырочники» шли на невыгодные для себя условия…

Дальнейшие схемы описаны не один раз: нелегальный уголь с низкой себестоимостью завозился на госшахты и продавался госкомпаниям под видом добытых последними, — гораздо дороже. Разница шла на золотые батоны и унитазы. Плюс – государственная дотация на каждую тонну «добытую госшахтами».

Кроме того, имел место традиционный для нашего углепрома теневой бизнес – когда за счет искусственного завышения зольности увеличивался объем товарной продукции. Проще говоря, в уголь подмешивали шлак из отвалов и уже эту смесь отгружали энергетикам. Это позволяет умножить официальные доходы в 1,5 раза.

Еще одна схема, придуманная менеджерами А.Януковича, заключалась в теневой приватизации (долгосрочной аренде) наиболее ценных сырьевых ресурсов госшахт – угольных пластов.

Само угледобывающее предприятие при этом оставалось государственным, исправно получая дотации из бюджета на поддержку операционной деятельности. Но добычу оно вело уже частного угля, что делало его полностью зависимым от фирм-владельцев пластов. Их конечным бенефициаром, т.е. выгодополучателем, был все тот же А.Янукович.

Так, например, при ГП «Шахтоуправление Южнодонбасская №1» появилось ООО "Шахта «Южнодонбасская №1», при шахте «1-3 Новогродовская» ГП «Селидовуголь» — ООО "Шахта «1-3 Новогродовская», при шахте «Россия» (также «Селидовуголь») — ООО «Шахта „Россия“. И, наконец, при ГП» Угольная компания «Краснолиманская» появилось ООО «Краснолиманская». Большинство этих структур незадолго до Евромайдана получили угольные пласты в аренду сроком на 10 лет. Т.е. заключенные с ними договора действительны до 2023 г. и наверняка содержат возможность автоматического продления – стандартная опция подобных схем.

Остается добавить, что основным потребителем продукции угольных компаний из орбиты ДРФЦ в период президентства Януковича-старшего была последняя генерирующая госкомпания страны — ПАО «Центрэнерго», управляющая Трипольской, Змиевской и Углегорской тепловыми электростанциями.

Новые хозяева

После Евромайдана и бегства из Украины членов Семьи, выстроенный ими полулегальный угольный бизнес недолго оставался бесхозным. Поскольку это направление было новым для «новой» власти, то до возвращения отрасли под оперативное управление «донецкими», кардинальных изменений на рынке не происходило. И только, начиная с 2016-го, в угле начался серьезный передел. Но обо всем по порядку.

Еще 6 июля 2015 г. донецкий губернатор Павел Жебривский на совещании в облгосадминистрации заявляет о необходимости скорейшего возвращения в госсобственность обогатительных фабрик и залежей угля, оформленных на фирмы А.Януковича.

С тех пор прошло почти полтора года, тем не менее, фабрики по-прежнему продолжают числиться в собственности у ЧАО «Алтера Финанс» – компании, которую СМИ ранее связывали с А.Януковичем.

Далее, — в марте 2016 ГПУ провела обыски в структурах ДРФЦ. По данным СМИ, следствие интересовалось деятельностью ЦОФ «Россия», «Комсомольская» и «Украина».

Прошло уже более чем полгода, но продолжения у операции нет. Нет арестов счетов и имущества, нет задержаний подозреваемых, нет готовых материалов уголовного дела, переданного на рассмотрение в суд. Такое впечатление, что обыск был давлением, а не преследованием.

Более того, предприятия из орбиты А.Януковича продолжают, как ни в чем ни бывало, побеждать на государственных тендерах!

Например, в апреле 2016 ЦОФ «Комсомольская» заключает договор на обогащение угля с Государственным предприятием «Красноармейскуголь» на 60,7 млн грн.

Безрезультатно закончилась и проверка Госгеонедр в отношении законности аренды пластов у ГП «Селидовуголь» компаниями "Шахта «Россия» и "Шахта «1/3 Новогродовская».

Проведения этой проверки местный профсоюз смог добиться только через суд. Но и здесь Януковичу удивительно повезло: суд обязал Госгеонедра проверить законность выдачи спецразрешения на пользование недрами. А «глупые» чиновники не поняли, что от них требуется и вместо этого проверили условия добычи полезных ископаемых. В этой плоскости они, естественно, никаких нарушений не нашли. О чем и уведомили суд.

Теперь шахтеры «Селидовугля» в начале октября обратились к Кабинету министров и персонально к министру энергетики Игорю Насалику с просьбой обеспечить возвращение государству балансовых запасов угля, переданных фирмам А.Януковича.

И.Насалик обещал помочь, но цена этих обещаний не велика. Помнится, как еще в мае т.г. нынешний глава Минэнергоугля выразил готовность к решительной борьбе с коррупцией в угольной сфере.

«Схематозы, которые работают в угольной отрасли – где не копнешь, там чьи-то уши появляются. Но, поверьте, эти уши, как редиску, повыдергиваю! Это вопрос времени. Или я их повыдергиваю, или будете отпевать меня. Одно из двух!» – заявил тогда министр в комментарии журналистам.

Прошло полгода: и Насалика никто не отпевает, и схемы никуда не делись. Остается только понять, чьи же уши торчат из данной схемы, если они заслоняют свет даже министру?

Итак, можно констатировать, что государственные органы власти, включая силовые ведомства, при попытках «наезда» на «фирмы А.Януковича» потерпели неудачу. Что невозможно в принципе, оставайся он и далее фактическим собственником своего угольного бизнеса.

А вот если предположить, что выгодополучателями стали другие персоны, решившие не менять вывеску – тогда все описанные события получают простое и логичное объяснение: и обыск без последствий, и «непонятливость» Госгеонедр…

Точно так же становится понятно, почему летом 2015 г. связанные с А. Януковичем фирмы получили разрешение СБУ на поставки угля с неподконтрольных Украине территорий Донбасса в адрес госкомпании «Центрэнерго».

Речь идет об ООО «Донбассуглепереработка», «Брянковская угольная компания», "Шахтоуправление «Донбасс» и ПАО "ЦОФ «Красная звезда».

И теперь остается вспомнить, что ранее СМИ сообщали о переходе «Центрэнерго» под неформальную опеку бизнес-партнера Петра Порошенко, Игоря Кононенко.

Они ссылались на соответствующие заявления члена парламентского комитета по ТЭК Виктории Войцицкой, главы Независимого профсоюза горняков Украины Михаила Волынца и анонимные источники в угольной сфере и в Верховной Раде.

Итак, если при В.Януковиче деятельность «Центрэнерго» контролировалась его старшим сыном, то теперь логично будет связать его фирмы, поставляющие уголь для государственной энергокомпании, с ее нынешним «куратором».

Учитывая статус И.Кононенко как давнего друга и многолетнего бизнес-партнера президента П.Порошенко, приходится признать, что только в этом случае и возможен сценарий, при котором фирмы А.Януковича как ни в чем не бывало работают, выигрывают тендера, более того – государство, в нарушение закона, создает им особо благоприятные бизнес-условия на рынке.

Об особо благоприятных условиях сказано не для «красного словца». Посмотрим на эту табличку, показывающую динамику поставки углей государственными угольными объединениями на фабрики, принадлежащие ДРФЦ и другим участникам рынка.

Как видим, даже при Януковиче, рынок делился между тремя игроками примерно по 30%. Зато в этом году, особенно с приходом правительства В. Гройсмана и министра И. Насалика, практически 90% объемов государственного угля стали уходить на фабрики Януковича!

Дошло до того, что шахты, которые отказались выполнять незаконное указание госчиновников перенаправить уголь на фабрики Януковича, были тупо остановлены, поскольку им не дали железнодорожные тарифы на отгрузку угля для других фабрик. Многотысячные шахтерские коллективы на прифронтовом Донбассе на несколько недель оставили без работы, ради того, чтоб заставить директоров шахт отправлять свою продукцию Януковичу!

Более того, насколько уверенными нужно быть в своей «крыше», чтоб руководители госпредприятия «Держвуглепостач» – единственного распорядителя государственного угля в стране, — не боясь ни общественности, ни прокуратуры, без проведения всяких тендеров (вот вам и «Прозоро»!) напрямую, в обход шахт, заключили договора с фабриками Януковича? То есть, фактически, вывели государственные угольные потоки из законодательного регулирования. И уже три месяца этого никто не замечает!

«На общественных началах»

Источник в Минэнерго, пояснил такие кульбиты тем, что этим вопросом «занимается» некий Виталий Кропачев, который, якобы, купил у Януковича обогатительные фабрики «Комсомольская», «Россия» и «Украина».

На уточняющий вопрос, о статусе Кропачева, который вместо государства и вопреки его интересам, почему-то, «занимается» этим вопросом, источник иронично задал ответный вопрос: "А какой статус был у Наташи (Наталья Королевская – неформальный куратор углепрома во времена премьерства Юлии Тимошенко – авт.) или у Трегубенко (депутат от БПП, куратор углепрома от Игоря Кононенко до нынешнего лета – авт.).

Более откровенным оказался сам министр энергетики Игорь Насалик (известный по его переговорам в Донецке с «министром доходов и сборов ДНР» "Ташкентом). В интервью «Экономической правде» на минувшей неделе, он фактически подтвердил, и прежнее «кураторство» над отраслью Трегубенко, и нынешнее – Кропачева.

«- Я не работал с Трегубенко. Я знаю его как депутата, и когда я пришел в министерство, я сказал ему, что у меня другое видение развития угольной отрасли...

Что касается Кропачева, то он один из бизнесменов, который хочет вкладывать деньги в шахты. Если человек хочет вкладывать деньги и задействует министра, почему я не должен давать ему такую возможность?.. Кропачев задействован в основном на том, какие мероприятия нужно реализовать на этих восьми шахтах, чтобы их „зарядить“ и чтобы они начали работать. Кроме того, он помогает в отстаивании системы тех шахт, которые пойдут на приватизацию.

— Он выполняет эту работу как кто?

— На общественных началах».

Конечно, ничего плохого в том, что человек хочет вкладывать деньги и задействует для этого министра — нет. Но возникает сразу несколько вопросов: откуда у этого человека деньги? Что значит «задействует» министра? И почему именно он, «на общественных началах» фактически, руководит отраслью, если у него есть свои денежные интересы в ней, то есть, он лицо заинтересованное?

До 2014 года Виталий Кропачев был известен как депутат Донецкого областного совета от города Тореза и учредитель целого ряда предприятий и организаций. Также работал коммерческим директором ГП «Торезантрацит». Практически все его активы остались на оккупированной территории. За какие деньги он «выкупил» фабрики у Януковича и собирается приватизировать шахты?

Правда, с сентября 2014 года Кропачев был милиционером в составе скандально-известного батальона МВД Украины «Торнадо». Но если бы на милицейской службе так хорошо платили, то вряд ли, другие бойцы этого добробата сейчас сидели бы в Лукьяновском СИЗО…

«На самом деле мы не знаем, действительно ли их кто-то купил. В реестрах владельцы не менялись. Может продажа – это просто ширма. Потому что, сначала ходили сплетни, что их купил Кропачев. Теперь ходят сплетни, что их купил Кононенко через Сало (Игорь Сало – бизнесмен из Харькова, занимался строительством – авт.). Там, скорее всего, произошли просто договоренности, что их отдают в управление, платят какие-то деньги с последующим выкупом. И эти деньги засчитываются в выкуп. То есть, когда деньги будут выплачены, фабрики будут переоформлены», — поясняет источник «ОстроВа» в Минэнерго.

Так что, вопрос с «выкупом» углеобогатительных фабрик Януковича, остается открытым. Но тот факт, что «новый донецкий» Кропачев действительно взялся за «отстаивание системы тех шахт, которые пойдут на приватизацию» – как сказал министр, — проявляется уже в том, что с его приходом в министерство «на общественных началах», были заменены практически все генеральные директора угольных объединений.

Это означает не только возможность контролировать направление потоков угля, но и материально-техническое снабжение шахт. А это один из основных путей теневого заработка и скрытой приватизации. Сначала кураторы шахты заставляют ее покупать у своих же структур по завышенным ценам оборудование, вгоняют ее этим в долги, а затем, выкупают за копейки. Этот механизм отработан уже не одним, и «народным» и «антинародным», режимами…

«Цель Януковича была создать вертикально интегрированную цепочку: уже имея, фабрики по углеобогащению, забрать перспективные шахты, приватизировать „Центрэнерго“ и сформировать, таким образом, мини ДТЭК. Янукович просто не успел это сделать. Сейчас планируется реализация этой же схемы, но другими людьми. И сейчас мы видим, что если в 2014 году при Демчишине не выделялось денег на дотацию шахтерам, потому что действительно нужно провести ревизию и закрыть нерентабельные шахты. То сейчас выделяются деньги на дотацию угольной отрасли, уже порядка 200 миллионов перераспределено, а будет еще 200 до конца этого года. А на следующий год будет выделено миллиард. Это делается для того, чтобы сейчас эти деньги завести в отрасль, потом вывести через завышенные цены на оборудование, насобирать долгов, обновить основные фонды на государственных предприятиях за государственные деньги, а потом забрать их за сформированные долги. Заберут активы добычные, выкупят эти ЦОФы и пустят на приватизацию Центрэнерго. Вот так формируется следующий энергетический холдинг», — поясняет один из руководителей углепрома при «злочинний влади».

Из всего сказанного получается, что углепром страны, снова сделали дойной коровой для очередной «Семьи». Ничего не меняется у кормушки, — только рыла…

Виталий Крымов, Сергей Гармаш, «ОстроВ», Национальное бюро расследований Украины

Народні депутати масово користуються приватними літаками, які здебільшого зареєстровані на офшорні компанії. Про це йдеться у розслідуванні програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та каналу «UA:Перший», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Так, журналісти з’ясували, що колишній голова адміністрації президента Віктора Януковича та його сестра, депутати з «Опозиційного блоку» Сергій та Юлія Льовочкіни постійно літають одним і тим самим літаком Bombardier Challenger 850. Його вартість складає близько 40 мільйонів доларів, а година оренди такого літака обійдеться близько 7 тисяч євро.

Літак із державним знаком UR-ICD вдалося знайти в реєстрі цивільних повітряних суден України. Згідно з даними реєстру, цей літак отримав реєстраційне посвідчення 5 місяців тому – 6 квітня 2016 року. Власником вказано офшорну компанію з Британських Віргінських островів Eola Assets Limited.

У деклараціях Сергія та Юлії Льовочкіних літака немає, натомість у декларації Сергія Льовочкіна є дані про сплату у 2015 році майже двох мільйонів гривень на авіаційну компанію «Бізнес джет тревел» – це український оператор літака, яким пересуваються Льовочкіни.

Інший народний депутат, лідер депутатської групи «Відродження» Віталій Хомутиннік і його колега Валерій Писаренко у компанії російського підприємця Павла Фукса потрапили у камеру журналістів на виході з віп-терміналу аеропорту «Київ». Вони прибули на літаку Gulfstream G280 з бортовим номером VP-CVH.  Коштує такий літак близько 25 мільйонів доларів.

Цікаво, що раніше журналісти видання «Новое время» повідомляли, що літак Хомутинніка зареєстрований на офшор із Кайманових островів.

Родину народного депутата від «Блоку Петра Порошенка» Сергія Тригубенка та сім’ю бізнесмена Ігоря Сала помітили у літаку Gulfstream G200 Galaxy, що 31 липня 206 року прибув до Києва з Італії.

«Економічна правда» повідомляла, нібито структури з орбіти Ігоря Сала мали інтерес у вугільному бізнесі на Сході України. Інше видання – «Наші Гроші» – публікувало розслідування про те, що народний депутат Тригубенко курує вугільну галузь нібито під наглядом першого заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка.

Згідно з декларацією за минулий рік, депутат Трегубенко заробив майже 75 тисяч гривень. Члени його родини – мільйон.

«Схеми» знайшли українську авіакомпанію, яка здає в аренду саме цей літак, яким літав депутат. Середня вартість такого перельоту становить близько 20 тисяч євро, а це півмільйона гривень.

Як з’ясувалося, цим же літаком пізніше з Харкова у Київ летіли народні депутати від «Опозиційного блоку» Юрій Бойко та Юлій Іоффе.

У компанії, яка здає в аренду цей літак, повідомили, що переліт Харків–Київ коштує 8,5 тисячі євро.

Бойко, Іоффе та Трегубенко не єдині народні обранці, які використовують один і той самий літак. Так, наприклад, двічі вдалося зафіксувати приліт саме на цьому чартері народного депутата від «Блоку Петра Порошенка» Гліба Загорія.

Після першого прильоту Загорій сів за кермо «Мерседеса», якого немає в його декларації. Коли Загорій прилетів вдруге,то знову сів за кермо «Мерседеса», але вже іншого. Однак і другої автівки не виявилося в його офіційній декларації.

Народний депутат Олександр Герега з дружиною Галиною, співвласники мережі гіпермаркетів «Епіцентр», користуються літаком Gulfstream G550. Цей літак зареєстрований на австрійську авіакомпанію.

Найдорожчим літаком Falcon 900, вартість якого сягає 50 мільйонів доларів, користуються депутат від «Опозиційного блоку» Нестор Шуфрич та колишній голова адміністрації президента Кучми і кум президента Росії Путіна Віктор Медведчук.

Знімальна група програми тричі стала свідком прильоту в аеропорт «Київ» народного депутата від «Опозиційного блоку» Вадима Новинського. Усі три рази депутат-мільйонер прилітав на різних літаках.

Використовує чартери і близький соратник президента, народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Ігор Кононенко. Він пояснив, що оплачує чартери із власного рахунку.

Літаком Gulfstream G200, зареєстрованим на австрійську авіакомпанію MJet GmbH, користується народний депутат від «Народного фронту» Андрій Іванчук.

На ринку авіаперевезень кілька компаній пропонують переліт Ніцца–Київ на літаку Gulfstream G-200 – у середньому за 20 тисяч євро, це близько 600 тисяч гривень.

Водночас, згідно з декларацією за 2015 рік, народний депутат Андрій Іванчук заробив 891 тисячу 518 гривень. Отже, вартість оренди літака перевищує половину його офіційно задекларованого річного доходу.

Керівником Херсонської обласної прокуратури Юрієм Луценко призначено Віталія Тригубенка.

Про це на своїй сторінці у Фейсбук написала прес-секретар ГПУ Лариса Сарган, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Тригубенко Віталій Миколайович є братом нардепа від БПП Сергія Тригубенка і в органах прокуратури працює з липня 2004 року. Обидва закінчили Національну юридичну академія ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство».

З 2004 року Віталій Тригубенко обіймав посади від помічника прокурора району до начальника управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України.

Депутат з Блоку Петра Порошенка Сергій Тригубенко очолює корупційні схеми у вугільній галузі.

«Він зараз став смотрящим за вугільною промисловістю України. Над ним є ще вищий смотрящий – пан Кононенко», – заявив голова незалежної профспілки горняків України Михайло Волинець.

Персона Сергія Тригубенка сплила за потужним контрактом на поставку вугілля державному «Центренерго».

Ще минулого літа таке собі ТОВ «Торгівельний Дім-Ресурс» з Харкова не вело активної господарської діяльності. Але у вересні 2015-го фірма без тендеру отримала потужне замовлення від «Центренерго». Державні енергетики вирішили  придбати в приватного посередника вугілля марки «Г» на суму 520 млн грн. Відтоді на отримані гроші фірма переважно замовляє послуги, перераховуючи кошти і формуючи податковий кредит.

У цьому місці виявилось, що «ТД-Ресурс» тривалий час був записаний на харківського підприємця Ігоря Тупікова, що минулого року працював парламентським помічником нардепа з Харківщини Сергія Тригубенка.

Маловідомий депутат з Блоку Петра Порошенка взяв під контроль державні вугільні активи, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Сергій Тригубенко свій вплив на шахту «Краснолиманська» і «Центренерго» заперечує. Так само політик заперечив і той факт, що колишній співзасновник «ТД-Ресурс» Ігор Тупіков працював його парламентським помічником. Однак ці слова Тригубенка спростовує офіційна відповідь апарату Верховної Ради.

«Він зараз став смотрящим за вугільною промисловістю України. Над ним є ще вищий смотрящий – пан Кононенко», – каже голова незалежної профспілки горняків України Михайло Волинець.

Цією «темною конячкою» виявився народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Сергій Тригубенко, сусід президентського бізнес-партнера Ігоря Кононенка по парламентській залі.

Про це йдеться у розслідуванні Аліси Юрченко для телепрограми «Наші гроші з Денисом Бігусом» (спільний проект громадської організації ТОМ14 та телеканалу 24).

Персона Сергія Тригубенка сплила за потужним контрактом на поставку вугілля державному «Центренерго».

Ще минулого літа таке собі ТОВ «Торгівельний Дім-Ресурс» з Харкова не вело активної господарської діяльності. Але у вересні 2015-го фірма без тендеру отримала потужне замовлення від «Центренерго». Державні енергетики вирішили  придбати в приватного посередника вугілля марки «Г» на суму 520 млн грн. Відтоді на отримані гроші фірма переважно замовляє послуги, перераховуючи кошти і формуючи податковий кредит.

У цьому місці виявилось, що «ТД-Ресурс» тривалий час був записаний на харківського підприємця Ігоря Тупікова, що минулого року працював парламентським помічником нардепа з Харківщини Сергія Тригубенка.

Далі – більше.

Фірма екс-помічника Тригубенка продала «Центренерго» вугілля державної шахти «Краснолиманська». Однак такі контракти невигідні для державної шахти. Вона продає видобуте вугілля фірмі-посереднику дешевше, ніж сплачує за нього кінцевий споживач – «Центренерго», а отже шахтарі недоотримують прибутки. Натомість приватний посередник, який не видобуває вугілля, а лише купує і перепродає його «на папері», за рахунок близькості до «кураторів галузі» отримує свою націнку.

Попереднє керівництво держшахти минулого року заявляло, що Сергій Тригубенко розставляє на шахті підконтрольний менеджмент. Однак невдовзі на постмайданне керівництво шахти завели справу, і воно майже всім складом опинилося в СІЗО, а керувати шахти зайшло нове угрупування.

Чому «Центренерго» не придбало вугілля напряму в державної шахти? У енергокомпанії відповіли, що не можуть змушувати підприємства поставляти їм товар. Чи отримувала шахта пропозиції від «Центренерго»? Нинішній керівник шахти «Краснолиманська» Олександр Дубовик вирішив не відповідати на це питання, проігнорувавши журналістський запит. Він був призначений директором ДП "ВК «Краснолиманська» після звільнення попереднього менеджменту, який заявляв про тиск на шахту з боку Сергія Тригубенка.

Після того, як через «ТД-Ресурс» екс-помічника Тригубенка продали вугілля держшахти «Краснолиманська», приватній фірмі пощастило вдруге.

У листопаді 2015 р., вже після призначення директором шахти Олександра Дубовика, ДП "ВК «Краснолиманська» уклала з «ТД-Ресурс» договір субпідряду, передавши право видобутку на пластах. За рік до того, у 2014 році, перше постмайданне керівництво шахти забрало ці пласти в іншої приватної фірми – ТОВ «Краснолиманське» – донецького бізнесмена Сергія Кузяри і партнерів. Тож замість компанії Кузяри пласти  опинилися під контролем харківської фірми з орбіти Сергія Тригубенка.

«Краснолиманська» – це одне з небагатьох рентабельних вугільних держпідприємств, які залишились на підконтрольній Україні території, і запаси вугілля там оцінюють у 300 млн тонн. Свого часу у 2004 році шахта була штучно розділена на кілька підприємств. Частина запасів – це 60 мільйонів – були передані приватній структурі.

Сергій Тригубенко заперечив той факт, що колишній співзасновник «ТД-Ресурс» Ігор Тупіков працював його парламентським помічником.

Однак ці слова Тригубенка спростовує офіційна відповідь апарату Верховної Ради. У березні-вересні 2015 р. Ігор Тупіков був помічником Сергія Тригубенка. Він пішов з посади за 9 днів до того, як заснований ним «ТД-Ресурс» уклав контракт на 520 млн грн. з «Центренерго».

Лишається додати, що інша екс-помічниця Сергія Тригубенка – Юлія Сьомик – нині працює радником міністра енергетики і вугільної промисловості Ігоря Насалика.

«Вона зараз формує всю політику кадрову навколо міністра», – каже Волинець.

А ось що каже Тригубенко журналістці «Наших грошей»:

– Можете пояснити, як ви познайомилися з Ігорем Кононенком?
– Та ну, ну що ви робите. Ну. В самом деле.
– Намагаюся зняти вас.
– А як потрапили у фракцію БПП? Чекайте, що трапилось, чому ви тікаєте від мене?
– Та я щас вийду, будь ласка.
– Як ви потрапили у список БПП. Хто вам запропонував?
– Та я був керівником штабу, як хто?
– А з Ігорем Кононенком як познайомилися?
– Вибачте.
– Одне питання, як познайомилися?
– … (заходить в зал).

PS. Журналістка Кристина Бердинських повідомила, що рідний брат нардепа Тригубенка Віталій є начальником управління Генпрокуратури з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим. Це так мило з огляду на генпрокурорський департамент Кононенка-Грановського, з якими Тригубенко і зображений на колажі на початку статті…

Депутат від БПП Сергій Тригубенко контролює Центренерго і шахту «Краснолиманська», відмиваючи гроші з держактивів.

Про це йдеться у розслідування журналіста Деніса Бігуса у програмі «Наші гроші», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Компанія його помічника без конкурсу отримала замовлення від Центренерго на півмільярда грн.

«Історично займався сільським господарством, зараз сидить в екологічному комітеті парламенту. З цього комітету аграрій Трегубенко тримає під контролем деякі прибуткові госенергоактиви — Центренерго і шахту „Краснолиманська“. Компанія помічника нардепа без тендеру отримує замовлення від Центренерго на півмільярда гривень. Купує вугілля на шахті, заробляє, продає Центренерго. Кілька підписів на парі папірців, і вугілля, як і раніше, їде з держшахти на держенерго. Гроші за нього осідають на фракції БПП. Незграбність і масштаб схеми — Вікторфедрич плаче», — пишуть «Наші гроші» у Facebook.