Нардеп від Блоку Петра Порошенка Сергій Лещенко заявив, що ВО «Свобода» до Революції Гідності отримувало гроші від регіонала Андрія Клюєва, який обіймав у той час пост глави адміністрації президента. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Відповідний відеозапис передачі «Шустер Live» опублікований на YouTube-каналі SavikShusterStudio (3 година 57хвилина).

Лещенко спрогнозував, що в доступному для огляду майбутньому партія «Свобода» зникне з політичного життя України.

«Я радий, що „Азов“ сформується в партію, тому що це призведе до того, що партія „Свобода“, яка стояла в черзі за грошима до Клюєва, вона більше не стоятиме в черзі і не буде частиною української політики. Їх замінять нові українські націоналісти», — сказав депутат.

В справах Клюєвих помічений і слід Порошенка, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Бізнес братів Андрія і Сергія Клюєвих продовжує добре працювати, незважаючи на гучні банкрутства компаній, які їм належать, свідчить розслідування видання «Новое время».

Куплений ними у Фонду держмайна Завод напівпровідників в Запоріжжі, де вони збиралися робити кремнієві сонячні батареї, має величезні борги і знаходиться в стадії ліквідації — налагодити його роботу брати не зуміли. У лютому 2016 року компанія Клюєвих Activ Solar звернулася в австрійський суд, щоб той визнав її банкрутом. Це банкрутство стало в Австрії найбільшим в цьому році: суд задовольнив прохання, борги компанії складають 503,4 млн євро, а активи оцінені всього в 18,7 млн євро, кредиторам пообіцяли відшкодувати протягом двох років лише 20% від суми боргу.

Вищеописані банкрутства не означають, що Клюєви втратили величезні кошти. Навпаки, вони вивели з непотрібних компаній майже всі активи. І їх спільником у цій справі став державний Укрексімбанк.

У березні 2009 року клюєвський завод напівпровідників отримав в цьому закладі дві грандіозних позики: одну на суму 1,5 млрд грн і другу на 230 млн євро. Банк прокредитував підприємство радянського зразка, абсолютно не зніяковівши, що двома роками раніше ФДМ продав його всього за 220,9 млн грн.

Укрексім не висловлював занепокоєння з цього приводу, адже старший Клюєв незабаром з депутата перетворився у першого віце-прем'єра.

В результаті на сьогоднішній день Укрексімбанк має претензії до заводу напівпровідників на 5,1 млрд грн. Це десята частина всього кредитного портфеля банку.

Відшкодувати втрату фінустанові навряд чи вдасться. Кредит забезпечений «продукцією майбутніх періодів», тобто сонячними панелями, які завод планував виробити в 2011—2018 роки.

Якби банк був активнішим, він міг би розраховувати на повернення навіть більшої суми — 13 млрд грн, при цьому вимагати борги не з заводу, який не в змозі щось виплачувати, а з його власника — Activ Solar. Ця компанія володіла сонячними станціями в Україні. Частина з них залишилася в Криму, але ті, що розташовані в Одеській і Миколаївській областях, згенерували в 2015 м 2,9 млрд грн доходу, з яких близько 2,5 млрд грн — чистий прибуток. Такий бізнес міг би компенсувати всі втрати держави, пов'язані з заводом напівпровідників. Але банк не робить в цьому напрямку нічого.

Справу Укрексіму і запорізького заводу розглядає суд. Банк заявляє, що його задовольнить і малоліквідне майно підприємства. Якщо суд погодиться, фінустанова стане «забезпеченим майном кредитором». За законом такий позикодавець не бере участь в раді кредиторів, контрольованій сьогодні Клюєвими через Activ Solar: брати прагнуть довести до банкрутства завод, щоб пропали його борги.

Інвентаризація показала, що «майно», яким готовий задовольнитися держбанк, здебільшого не існує.

«Банк веде себе (у суді) дуже пасивно», — говорить Євген Кириченко, арбітражний керуючий, якого суд призначив розпоряджатися майном заводу. Представники Укрексіму, мовляв, зі всім погоджуються, не заявляють протестів.

Схвильовані занадто активною позицією самого Кириченка представники Activ Solar хочуть замінити його іншим арбітражником.

Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін вважає, що в цій справі Укрексім діє заодно з Activ Solar. Мовляв, з подачі президента Петра Порошенка екс-генпрокурор Віктор Шокін випустив з країни молодшого Клюєва — Сергія. Експерт називає це частиною послідовної політики президента щодо братів.

«Було б дивно, випустивши Клюєва, потім намагатися отримати його гроші на користь держави», — каже Шабунін.

Поведінка влади щодо майна Клюєвих бентежила і Павла Жебрівського, коли він у першій половині 2015 року працював головою антикорупційного управління Генпрокуратури. Але після президент призначив його військовим губернатором Донеччини, і з тих пір ГПУ активами Клюєвих активно не цікавиться.

З Укрексімом Порошенко пов'язаний досить тісно. У серпні 2014 го він лобіював призначення на пост голови банку Олександра Гриценка і ввів в наглядову раду фінустанови Ігоря Мазепу, гендиректора інвесткомпанії Concorde Capital і радника голови адміністрації президента Бориса Ложкіна. Незабаром після цих кадрових перестановок держбанк пролонгував до 2024 року борг 388 млн грн корпорації Богдан, яка раніше належала Порошенку.

В наглядовій раді банку вже три роки немає представників Верховної ради — внесення кандидатур, за словами депутатів, блокує нардеп Ігор Кононенко, близький соратник президента.

У прес-службі Укрексімбанку відмовилися коментувати цю справу. Мовчить і Дмитро Лановий, директор фінустанови по роботі з проблемними активами.

Віктор Шокін оберігає від неприємних новин лідера фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойка. А в найближчому оточенні чинного генпрокурора перебуває людина, яка мала оберігати Бойка від корупції, коли вони разом працювали в органах влади часів Віктора Януковича.

У липні 2015 року, як повідомляють мої джерела, слідчі Генпрокуратури підготували текст подання до Верховної Ради про надання згоди на зняття недоторканості, затримання та арешт Юрія Бойка. Епізод стосується афери зі скрапленим газом Сергія Курченка, де слідчі прямо називають Бойка «учасником злочинної організації». Подання з усією викладкою дій екс-міністра було передано генпрокурору Шокіну для підписання та направлення до Верховної Ради. Однак уже три місяці документ лежить без руху, а Бойко почувається безкарним.

Річ у тім, що однією з найдовіреніших осіб Шокіна в генпрокуратурі є такий собі Василь Драган. Він обіймає посаду з цікавою назвою – «старший помічник генерального прокурора з особливих доручень». На день Конституції 2015 року Драган в числі інших близьких соратників Шокіна – Столярчука та Севрука – отримав від президента Порошенка заохочення – підвищення до радника юстиції третього рангу.

Драган іде з чинним генпрокурором по життю. Коли Шокін в часи Яреми працював його заступником, Драган обіймав біля нього посаду «старшого помічника заступника генерального прокурора». В 2005 році Драган працював у головному слідчому управлінні Генпрокуратури, куратором якого тоді був Шокін. А ще раніше, в 1990-их, Драган розслідував справу проти Ігоря Діденка, яка лягла в основу німецької справи та призвела до його виправдання та виплати компенсації.

Цікавий інший нюанс. В часи Януковича, з 18 серпня 2010 року по 22 квітня 2013 року Драган працював під керівництвом міністра палива та енергетики Юрія Бойка. Посада Драгана називалася... «завідувач Сектору запобігання та виявлення корупції». Показово, що в часи, коли Драган мав боротися з крадіями у Міненерго, там відбулася найбільша афера останньої п'ятилітки під назвою «Вишкі Бойка», які були придбані в ризьких бомжів за завищеною вдвічі ціною.

Але, окрім «Вишок Бойка», антикорупційний комісар Міненерго не зреагував на іншу аферу, яка зараз лягла в основу кримінальної справи проти Бойка – афери, на підставі якої слідчі Генпрокуратури підготували для Шокіна подання в парламент, так досі туди і не відіслане.

Про що ідеться?

Ідеться про схему Курченка з реалізації скрапленого газу, який за заниженими цінами викуповувався начебто для потреб населення, але насправді продавався за ринковою вартістю комерційним підприємствам.

Для цих потреб Курченко створив «злочинну організацію», як це кваліфікували слідчі. Туди увійшов і Бойко, що працював при Януковичі спочатку міністром енергетики з 11 березня 2010 по 24 грудня 2012, а від цієї дати та аж до падіння режиму, до 27 лютого 2014 був на посаді віце-прем'єра з питань енергетики.

«Перебуваючи на посаді міністра палива та енергетики, а в подальшому віце-прем'єр-міністра, Бойко всупереч інтересам держави використав надані йому повноваження та, ставши учасником підконтрольної Курченку злочинної організації, (...) вчинив умисний злочин проти власності», – ідеться у поданні, заблокованому Шокіним.

Згідно з матеріалами справи, Курченко створив 12 фіктивних підприємств, «аби шляхом підробки документів надати видимість законності діяльності на ринку скрапленого газу». Ось перелік цих компаній: Черкаси-Газснаб, Кримбутангаз, Київоблпропангаз, Луганськпропангаз, Луганськснабгаз, Укрхарківгазпостачання-2009, Донецьк-Побутскрапгаз, Модус-Вівенді, Чернівці-СПБТ, Запорожгаз-2000, Харків-СПБТ, Харківспецгазснаб.

Для того, щоб заволодіти скрапленим газом, Курченко разом з Бойком завищували обсяги потреб населення в цьому паливі. Підприємства Курченка не продавали газ населенню і навіть не мали цього на меті. Згідно з розробленим злочинним планом, було передбачено складання довідок про обсяг та напрями реалізації газу «із внесенням до них завідомо недостовірних відомостей».

Втілювати свою схему Курченко почав іще в 2009 році, про що у березні 2010 стало відомо Бойку, який був тоді заступником голови енергетичного комітету Верховної Ради. 9 березня 2010, за два дні до призначення міністром, Бойко навіть направив депутатське звернення до Генпрокуратури про перевірку підприємств Курченка.

Але щойно Бойко став членом уряду, він увійшов у змову з Курченком. «Протягом першого півріччя 2010 року Курченко підбурив на участь у злочинній організації тодішнього міністра енергетики Юрія Бойка та першого заступника директора ДП „Газ України“ Оксану Масс, які при очевидній нелогічності значного збільшення обсягів продажу скрапленого газу для потреб населення в семи областях (Харківської, Донецької, Київської, Луганської, Черкаської, Чернігівської та Запорізької) визнавали такі завищені обсяги достовірними».

За даними слідства, у деяких періодах обсяги потреб населення в скрапленому газі завищувалися в 25-30 разів, на що Бойко, який мав досвід роботи у цій сфері, без будь-якої перевірки закривав очі.

Ці обсяги газу викуповувалися Курченком на аукціонах за низькими цінами начебто для потреб населення.

«Бойку було відомо про суть вчинюваного злочину, визначено його роль в злочинній діяльності. Так, Бойко мав не тільки бездіяти як міністр, а забезпечувати вчинення злочину по лінії Міненерго та дочірніх підприємств», – ідеться у поданні слідчих до Шокіна, яке було покладено під сукно. Зокрема, Бойко не направляв до податкової подання на перевірку покупців скрапленого газу.

У 2011 році в ситуацію втрутився перший віце-прем'єр Андрій Клюєв, який представляв інше угрупування у владі Януковича. 30 серпня 2011 року провів селекторну нараду та доручив Міненерго у одноденний строк надати інформацію в розрізі регіонів щодо обсягів продажу скрапленого газу на аукціонах для потреб населення. Вказане доручення не було виконано. Більше того, Бойко навіть не втомлював себе підписанням відповідей на питання Клюєва. 1 вересня його заступник Макуха повідомив, що контроль над цільовим використанням скрапленого газу здійснює податкова – хоча це суперечить постанові уряду від 2000 року.

Після цього Клюєв доручив Бойку та начальнику податкової Захарченку в одноденний строк надати Кабміну інформацію щодо обсягів продажу скрапленого газу для населення. Листом від 13 вересня 2011 знову Макуха сказав, що вся інформація була в попередньому листі, що не відповідало дійсності.

Клюєв тоді доручив під особисту відповідальність Бойка надати уряду вичерпну інформацію з цих питань та внести в податкову подання щодо перевірки цільового використання скрапленого газу, призначеного для населення. Бойко зробив це 22 вересня – він вніс до податкової подання щодо підприємств, які продавали менше третини (!) всього скрапленого газу. І жодна з фірм, перевірку яких ініціював Бойко, не належали Курченку.

Паралельно Бойко в порушення Регламенту уряду вніс на розгляд Кабміну проект постанови щодо біржових аукціонів з продажу скрапленого газу, який прем'єр Азаров прийняв без належного обговорення, а потім підписав як постанову уряду N1064. «Таким чином, Бойко забезпечив послаблення контролю за цільовим використанням скрапленого газу», – ідеться у поданні до Шокіна від слідчих.

Бойко і далі продовжував прикривати схему Курченка, який викуповував величезні обсяги газу начебто для населення за ціною, що складала лише 20 відсотків від ринкової. Незаконно придбаний на спецаукціонах скраплений газ 12 компаній Курченка продали комерційним підприємствам.

"Внаслідок спільних злочинних дій Бойка та членів злочинної організації Курченка вчинено незаконне заволодіння майном Укргазвидобування та Укрнафта – видобутим ними скрапленим газом за заниженими цінами, різниця яких з реальною ринковою вартістю відповідних обсягів склала 5,784 мільярда гривень (понад 700 мільйонів доларів) ", – ідеться у документі, який так і не подав Шокін до парламенту.

В цій кримінальній справі винесено повідомлення про підозру Курченку та одному з його підлеглих на прізвище Сало, а також заступникам губернаторів Харківської області Дулубу, Черкаської області Рябцеву, Київської області Максименку. Бойко на виклики слідчого не являвся до прокуратури, що стало підставою вимагати для нього тримання під вартою.

«У матеріалах провадження є достатні докази для підозри Бойка за статтями участь в злочинній організації та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах (частина 1 статті 255, частина 5 статті 191) – до 12 років з конфіскацією майна, а тому до нього може бути застосовано арешт», – сказано в поданні, яке Шокін приховав у прокуратурі.

Зрештою, повністю готовий документ, який би дозволив зняти з Бойка недоторканість та арештувати, десь загубився на найвищих поверхах на Різницькій. Саботаж та покривання Бойка стало для мене останньою краплею. Довіру до Шокіна як генерального прокурора втрачено, тому я поставив підпис під постановою про його відставку. Сподіваюсь, це звільнення, яке має відбутися якнайшвидше, відкриє дорогу для розслідувань без озирання на прізвища та політичну доцільність, як проти соратників Януковича, так і корупціонерів з числа нинішньої влади.

Сергій Лещенко, Національне бюро розслідувань України

Австрійська прокуратура проводить слідство стосовно сина колишнього прем'єр-міністра України Миколи Азарова Олексія Азарова.

Про це повідомляє австрійська газета Die Presse.

«Як стало відомо Die Presse із юридичних кіл, прокурор Відня розпочав наприкінці лютого розслідування проти Олексія Азарова», — йдеться в статті «Україна: підозра у відмиванні грошей в Австрії».

«Азаров-молодший, його дружина Лілія, ще один громадянин України, а також податковий консультант Крістоф Г. з австрійського міста Кремса й бізнес-адвокат Фрідріх Б. із Бадена обвинувачуються у відмиванні грошей і порушенні закону ЄС за санкціями», — сказано в матеріалі.

Видання нагадує, що Азарова молодшого внесено до списку осіб, до яких ЄС застосував санкції.

Австрійська прокуратура розпочала слідство після повідомлення одного з австрійських банків про підозру у відмиванні грошей.

«(…) розслідування поширювалося, зокрема, на діяльність фірми Garda Handels — und Beteiligungs GmbH у центрі Відня, яким у минулому керувала дружина Азарова Лілія. Остання працювала галеристкою на вулиці Паркове кільце (Parkring) у Відні й володіла до травня 2014 року часткою у віденському журналі Vienna Deluxe Magazine», — йдеться у в статті.

«Підозрюваний бізнес-адвокат Фрідріх Б. є ключовою фігурою господарської діяльності оточення В.Януковича в Австрії».

«За запитом Die Presse він наголосив, що не порушував припису санкцій ЄС і що йому не відомі злочини, на підставі яких його діяльність могла б вважатися відмиванням грошей. „Незважаючи на європейські політичні цілі я переконаний в австрійському праві та справедливості“, сказав Б.», — зазначає видання.

Як повідомлялося, в лютому австрійські ЗМІ повідомили про розслідування кримінальної справи стосовно екс-голови адміністрації президента України Андрія Клюєва за двома статтями — «відмивання коштів» і «зловживання владою».

Згідно з Кримінальним кодексом Австрії стаття 165 «відмивання коштів» карається позбавленням волі на термін від 1 до 10 років. Стаття 302 «зловживання владою» карається тюремним ув’язненням від 6 місяців до 5 років.