Печерський районний суд Києва за клопотанням Генпрокуратури наклав новий арешт на активи низки компаній, які прямо і непрямо пов'язані з групою «Приват».

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Рішення було прийнято 22 березня в рамках кримінального провадження №42014000000001261 ​​про можливе виведення 19 млрд грн рефінансування, залученого «Приватбанком» у Нацбанку до націоналізації.

Як наголошується в матеріалах суду, ці активи були передані Нацбанку в іпотеку/заставу в якості забезпечення боргів «Приватбанку» по рефінансуванню.

Йдеться про такі компанії і їхнє арештоване майно:

• ТОВ «Скорзонера» (11 земельних ділянок за адресою Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця; паркінг площею 29 799,9 кв.м, за адресою Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 3/2);
• ТОВ «Арт — Лаб Груп» (земельна ділянка за адресою Івано-Франківська область, м. Яремче, с.Поляниця);
• ТОВ «Тех — Трейд — Інвест» (магазин площею 39,80, за адресою Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця);
• ТОВ «Гаджибей» (8 земельних ділянок за адресою Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий берег»);
• ТОВ «Приватофис» (144 приміщення, будівлі в Криму, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Івано-Франківській, Запорізькій, Львівській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Чернігівській областях);
• ТОВ «Істейт-Сервіс» (3 приміщення у Волинській області);
• ТОВ «Спектрум-Енерго» (3 приміщення в Донецькій, Харківській, Хмельницькій областях);
• ТОВ «Перспектива-Інвестмент» (23 квартири, приміщення в м. Дніпро);
• ПАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» (2 тепловози);
• ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (69 платформ, тепловозів, електровозів, цистерн).

Як повідомлялося, на початку лютого Печерський райсуд Києва в рамках того ж кримінального провадження накладав арешт на інші активи «приватівських» структур, в т.ч. майна частини зі згаданих вище компаній: ТОВ «Скорзонера» ​​(власник активів на курорті «Буковель»), ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», ТОВ «Пріватофіс», ТОВ «Перспектива Інвестмент», ТОВ «Гаджібей».

Гірськолижний комплекс «Буковель» був взятий на баланс Приватбанку під час націоналізації.

Апеляційний суд Києва 15 січня 2018 року скасував ухвалу про арешт квартири і двох будинків екс-заступника голови МВС Сергія Чеботаря та його дружини у справі про розтрату держкоштів при закупівлі рюкзаків Міністерством внутрішніх справ.

Про це йдеться в ухвалі суду, текст якої міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Розглядаючи скаргу адвоката, апеляційна інстанція дійшла висновку, що Солом'янський райсуд Києва під час ухвалення відповідного рішення припустився  «істотних порушень кримінального процесуального закону».

Зокрема, зазначається в ухвалі, у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання та технічний носій, на якому зафіксовано судове провадження.

З огляду на зазначене апеляційний суд скасував рішення Солом'янського райсуду Києва від 2 листопада 2017 року про задоволення клопотання детектива НАБУ та накладення арешту на квартиру, що належить «особам 5 та 7» та 2 житлових будинки, що належать «особі 7».

За інформацією видання «Слово і Діло», особа 5 у справі про «рюкзаки Авакова» – це колишній заступник міністра внутрішніх справ Сергій Чеботар, а особа 7 – його дружина.

Апеляційний суд столиці направив матеріали справи назад до Солом'янського райсуду на новий розгляд.

Як повідомлялося, на початку листопада 2017 року Солом'янський райсуд Києва заарештував нерухомість сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександра, екс-заступника голови МВС Сергія Чеботаря та бізнесмена Володимира Литвина.

У грудні Апеляційний суд Києва скасував рішення про арешт майна сина Авакова.

Як відомо, у справі про розтрату держкоштів при закупівлі рюкзаків для Нацгвардії Міністерством внутрішніх справ НАБУ затримало 3 осіб: сина голови МВС Олександра Авакова, екс-заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря та Володимира Литвина, який у 2014 році керував ІТ-компанією «Turboseo». Їм оголошено підозру.

1 листопада суд обрав синові Авакова Олександру запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з носінням електронного браслета. Аналогічний запобіжний захід обрали Чеботарю.

Суддя Печерського суду Києва Ірина Литвинова затягувала розгляд санкцій на арешт соратника екс-президента Віктора Януковича Юрія Іванющенка.

Про це під час брифінгу у Верховній Раді заявив нардеп від БПП Сергій Лещенко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Він розповів, що Іванющенка бачили на футбольному матчі в Європі.

«На сьогоднішній день пан Іванющенко перебуває на території Європи. Його бачили на фіналі Ліги Чемпіонів у Мілані 28 травня цього року в товаристві панів Суркісів та пана Аврамова», — розповів Лещенко.

«Аврамов був „смотрящим“ від Іванющенка, а пани Суркіси – це, скажемо, відомі українські олігархи, які мають власність в енергетичній сфері, яких називають „смотрящими“ за оборудками на державних пакетах акцій під парасолькою пана Кононенка», — сказав він.

За інформацією Лещенка, ГПУ розслідує провадження щодо судді Печерського суда Києва Ірини Литвинової, яка «затягувала розгляд санкцій на арешт Івнющенка, що лягало в основу потім його міжнародного розшуку».

«Два місяці ця суддя затягувала отримання санкцій на арешт Іванющенка», — сказав він.

Як розповів Лещенко, суддя Литвинова є «суддею в справі за позовом пана Іанющенка відносно депутата Левуса і журналіста Бутусова».

«Ця сама суддя є суддею у справі, яку подав проти мене Іванющенко… Ця саме суддя незаконно вивела з під удару і закрила кримінальне провадження відносно дружини свого бізнес партнера, пана Шепелєва», — розповів Лещенко.

«На сьогоднішній день ми маємо унікальну ситуацію. Виявляється, що більшість справ, які стосуються, так чи інакше, пана Іванющенка, в Печерському суді Києва потрапляють до такої собі судді Ірини Литвинової…Це типові ознаки корупційної злочинної змови, що дозволяє пану Іванющенку зловживати своїми грошима, статусом і отримувати необхідні рішення суду, для того, щоб бути безкарним», — сказав Лещенко.

Він заявив, що звернувся в прокуратуру для перевірки цих фактів. За словами Лещенка, те що Інтерпол поновив розшук Іванющенка «нічого не означає», так як той «перебуває в Європі і може вільно пересуватися по її території».

Як відомо, 4 липня 2016 року міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков повідомив, що Інтерпол відновив міжнародний розшук близького соратника екс-президента Віктора Януковича Юрія Іванющенка.

Колишній держчиновник і член Партії регіонів уникнув суду за кричущим звинуваченнями в корупції у зв'язку зі скандальними «вишками Бойка» і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом.

Хто допоміг йому в цьому?

Він спокійно живе в маєтку під Києвом, у закритому кооперативі. Протягом тижня без усіляких проблем їздить на роботу до Верховної Ради на особистому Mercedes, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку (ОБ).

Ця людина — Юрій Бойко. Він не намагається втекти з країни, що не побоюється арешту й оточений повагою колег. «Юра буде останнім, щодо кого порушать кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, кажуть про Бойка його соратники.

Між тим цей політик — один з ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупції в розмірі $400 млн. Саме стільки 2011 року держкомпанія Чорноморнафтогаз, якою опікувався Бойко, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. За кожну держбюджет виділив по $400 млн невідомим компаніям-посередникам, переплативши вдвічі. Власником однієї з цих фірм виявився латвійський бомж-алкоголік. «Класична корупційна схема»,— наполягали тоді представники Дзеркала тижня, видання, що розкопало цю аферу. Ту саму фразу повторювали й опозиціонери, які докоряли Януковичу тим, що Генпрокуратура цією сумнівною оборудкою так і не зацікавилася.

Тепер вчорашня опозиція має весь обсяг влади в країні, а Бойко опинився в ролі політичного опонента влади. Але ані справа про скандальні вишки, ані нові звинувачення в співучасті в незаконній схемі продажу скрапленого газу, реалізованій 2010‑го «младомільярдером» Сергієм Курченком за участю Бойка і його підлеглих, не зробили з колишнього міністра обвинуваченого в судах щодо корупції.

Генпрокуратура мляво розслідує обидві справи. Експерти впевнені: безпеку високопосадовцю забезпечує влада, яка послідовно дотримується нейтралітету. Таким само чином вони поводяться щодо друзів і партнерів Бойка — мільярдера Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна, заступника голови фракції Опоблоку.

«Переконаний: без домовленостей із Банковою лідер ОБ не почувався б настільки безкарним»,— каже Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Бойко не лише уникає суду, але і залишається значущою фігурою в газовій галузі, контролюючи один із важливих активів — компанію Київгаз. Його зять Сергій Горовий вже шостий рік працює головою правління Київгазу, який частково перебуває в муніципальній власності.

Найщасливіший

Два роки після Майдану, протягом яких країна пройшла крізь глобальні потрясіння, а політична еліта — крізь струс, зокрема втечу з країни ключових чиновників і частковий арешт їх активів, Бойко пережив без особливої напруги. Він ще не оприлюднив декларацію за 2015 рік, проте, з огляду на дані за 2014‑й, його справи йшли непогано.

У власності політика і його рідних опинилися чотири ділянки землі площею від 600 соток до 2 га, два житлових будинки — один з них на 450 кв. м. За інформацією ЗМІ, сім'я Бойка живе в елітному кооперативі Лісовий в селі Іванковичі, що за 15 км від Києва. Крім того, його родина задекларувала понад 9 млн грн річного доходу. А на рахунках подружжя Бойків зберігається 27,5 млн грн. І це лише видима частина: як кажуть експерти, навряд чи екс-чиновник розкрив усю свою власність у декларації.

Бойко не просто заможно живе за містом і працює у Верховній Раді — фортуна в буквальному сенсі не втомлюється йому посміхатися.

Навесні 2014 року українська Генпрокуратура підготувала для ЄС санкційний список з 22 осіб, що входять у близьке оточення Януковича. Прізвище Бойка там відсутнє. Так само, як і прізвища його друзів і партнерів — Фірташа, Льовочкіна, а також колишнього керівника НАК Нафтогаз України Євгена Бакуліна. Тобто до санкційного списку не потрапив жоден з членів так званої групи Росукренерго (РУЕ), названої на честь газотрейдера-посередника, на якій Фірташ збагатився.

Люди з РУЕ уникли санкцій завдяки Олегу Махніцькому, першому постмайданному генпрокурору та члену ВО Свобода, вважає Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка (БПП). За його версією, Махніцький не вніс до списків представників РУЕ через те, що залежав від іншого свободівця Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс, колишнього партнера Фірташа.

Генпрокуратура і в інших випадках була поблажливою до Бойка. У лютому минулого року до Остапа Семерака, народного депутата фракції Народного фронту, звернулися співробітники прокуратури. Вони розплутували справу про закупівлю вишок Бойка — цією саом темою цікавився і сам Семерак.

За Януковича ГПУ ця справа не зацікавила, але після Євромайдану, у квітні 2014‑го, вона взялася за нього ґрунтовно, порушивши справу за фактом того, що службові особи Міненерго в змові з представниками НАК Нафтогаз і Чорноморнафтогазу вкрали у держави $400 млн, сплачених за вишки.

І хоч Бойко не підписував тендерну документацію і контракти на придбання вишок, але, як людина, що опікувалася Нафтогазом і Чорноморнафтогазом, не міг не знати про деталі цієї афери, переконаний Семерак.

Слідчі прийшли до депутата, за його словами, по допомогу. Мовляв, готували постанову про арешт Бойка, але лідер Опоблоку розпочав переговори з кимось із представників влади, намагаючись уникнути цього. Щоб екс-чиновник все ж відчув на зап'ястях наручники, працівники ГПУ попросили депутата вжити контрзаходів. Семерак проанонсував арешт Бойка. Але в результаті ГПУ навіть не передала в Раду клопотання про зняття недоторканності з очільника Опоблоку. Причини такої поведінки Генпрокуратури Семерак не знає.

Сам Бойко завжди заперечував звинувачення у штучному завищенні ціни на бурові, називаючи маржу платою за додаткове устаткування.

Сьогодні обидві установки, що працювали біля Криму, росіяни вкрали. Також в російському полоні несподіваним чином опинилася і частина документації щодо закупівлі цього обладнання.

Колишній керівник Нафтогазу Бакулін, під орудою якого проводився скандальний тендер, лише короткий час навесні 2014‑го провів під арештом і зараз разом з Бойком засідає в парламенті у фракції Опоблоку.

У Генпрокуратурі на запит журналістів відповіли, що слідство за фактом афери все ще ведеться. Зокрема, перевіряють і законність дій нинішнього лідера опозиції. Тривале розслідування у відомстві пояснили тим, що в його межах співробітники прокуратури звертаються із запитами до закордонних органів.

Вибіркове неправосуддя

ГПУ виявилася вкрай милостивою до лідера ОБ і в іншій справі. Лещенко згадує, що ще влітку 2015‑го слідчі прокуратури підготували клопотання про зняття недоторканності й арешт Бойка за його участь в інший афері — схемі реалізації скрапленого газу, створеній Курченком.

Бойко, на той момент міністр палива і енергетики, і Оксана Масс, перший заступник директора  «Газ України», штучно завищували потребу населення у скрапленому газі в семи областях. Щоб її задовольнити, держава проводила аукціони з продажу додаткових обсягів енергоносія за соціальними цінами, що становлять 20 % від ринкової вартості. Покупцями ставали 12 фіктивних підприємств, створених Курченком. Придбаний таким чином газ перепродувався за комерційними цінами на ринку. «Бойку було відомо про сенс скоєного злочину, була визначена його роль у злочинній організації: він мав не тільки діяти як міністр, але і забезпечувати скоєння злочину за лінією Міненерго та дочірніх підприємств»,— цитує текст клопотання слідчих ГПУ Лещенко.

Але Шокін клопотання не підписав.

ГПУ не цікавиться й іншими темними справами екс-чиновника, яких не бракувало. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин нещодавно кинув світло на гігантський масштаб корупції під патронатом міністра Бойка. «Раніше [на держзакупівлі] сиділи люди Юри Бойка, вони казали: помножте ціну на шість, поставте трансформатори, а потім 80 % поверніть нам готівкою»,— розповідав він НБРУ, говорячи про особливості здійснення держзакупівель у часи, коли нинішній головний парламентський опозиціонер був у владі.

Бойко не відповів на запит журналістів про те, чи викликають його до прокуратури, як кого і щодо яких справ.

Весь у газі

Лідер Опоблоку не тільки дешево відбувся за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку.

Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави.

2010 року, коли Бойко служив міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. Відтоді зять політика не залишає цей пост, хоча результати його роботи негативні. Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) у травні 2015‑го перевірила компанію на предмет дотримання ліцензійних умов. Підсумок — НКРЕКП наклала на Київгаз максимальний штраф у 800 тис. грн.

Але звільнити зятя Бойка Київська міськдержадміністрація (КМДА) не може: за словами Петра Пантелєєва, заступника голови КМДА, це здатна зробити лише наглядова рада. Як стверджує чиновник, міська влада вже попросила компанію призначити загальні збори акціонерів, щоб переобрати раду. І сподіваються, що вони відбудуться до середини весни.

У липні минулого року Київгаз створив дочірнє підприємство КиївГазЕнерджі, якому делегував функції обслуговування споживачів. Директором стала теж не чужа Бойку людина — Владислав Красавін, який на сайті Ради досі значиться помічником на громадських засадах лідера Опоблоку.

Ані Горовий, ані Красавін не відповіли на питання журналістів, чи пов'язані їхні призначення з Бойком.

Горовий для Бойка — не тільки інструмент впливу на Київгаз, але і сімейний роботодавець. Він є співвласником видавничого дому Вавилон, до якого входять модні журнали l'Officiel та Pink. І дві старші дочки лідера ОБ працюють у цих виданнях: Ярослава — креативним директором l'Officiel, а Уляна — шеф-редактором Pink.

Непотоплюваний

Чому ГПУ спускає на гальмах справи, до яких причетний Бойко? Відповідаючи на це запитання, експерти зазначають кілька причин.

Лещенко каже, що у Шокіна є старший помічник — Василь Драган. За часів Януковича він був завідувачем сектора запобігання та виявлення корупції в апараті Міненерговугілля. «Драган був у Бойка головним борцем з корупцією саме тоді, коли купували вишки Бойка»,— пояснює нардеп БПП.

Бойко не захотів коментувати свої зв'язки з Драганом.

Але у ГПУ є і значно вагоміша причина затягувати слідство. І ця причина — найвища влада в особі президента країни. Про те, що без домовленостей з Банковою Бойко не був би такий спокійний за свою свободу, говорить Шабунін. Лідер Опоблоку, на його думку, дуже зручний конкурент для Порошенка на наступних президентських виборах.

Про існування якогось таємного «акта про ненапад», на думку політолога Євгена Магди, свідчить і те, що Опозиційний блок не виконує найважливішої функції — він не опонує главі держави. «ОБ не турбує владу, він шукає можливість з нею домовитися»,— пояснює експерт.

На останній прес-конференції президента журналісти нагадали Порошенку про те, що Шокін не підписує клопотання до парламенту про зняття депутатської недоторканності й арешт Бойка. На що президент відповів, що тепер це робота вже не ГПУ, а нових антикорупційних органів. “І про Бойка, будь ласка, матеріали в Антикорупційне бюро. І справи не будемо вибирати. Бойко, не Бойко — всіх корупціонерів до відповідальності",— театрально заявив засновник Партії регіонів.

У Національному антикорупційному бюро журналістам сказали, що зараз у них немає кримінальних проваджень щодо Бойка.

Христина Бердинських, Національне бюро розслідувань України

Віктор Шокін оберігає від неприємних новин лідера фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойка. А в найближчому оточенні чинного генпрокурора перебуває людина, яка мала оберігати Бойка від корупції, коли вони разом працювали в органах влади часів Віктора Януковича.

У липні 2015 року, як повідомляють мої джерела, слідчі Генпрокуратури підготували текст подання до Верховної Ради про надання згоди на зняття недоторканості, затримання та арешт Юрія Бойка. Епізод стосується афери зі скрапленим газом Сергія Курченка, де слідчі прямо називають Бойка «учасником злочинної організації». Подання з усією викладкою дій екс-міністра було передано генпрокурору Шокіну для підписання та направлення до Верховної Ради. Однак уже три місяці документ лежить без руху, а Бойко почувається безкарним.

Річ у тім, що однією з найдовіреніших осіб Шокіна в генпрокуратурі є такий собі Василь Драган. Він обіймає посаду з цікавою назвою – «старший помічник генерального прокурора з особливих доручень». На день Конституції 2015 року Драган в числі інших близьких соратників Шокіна – Столярчука та Севрука – отримав від президента Порошенка заохочення – підвищення до радника юстиції третього рангу.

Драган іде з чинним генпрокурором по життю. Коли Шокін в часи Яреми працював його заступником, Драган обіймав біля нього посаду «старшого помічника заступника генерального прокурора». В 2005 році Драган працював у головному слідчому управлінні Генпрокуратури, куратором якого тоді був Шокін. А ще раніше, в 1990-их, Драган розслідував справу проти Ігоря Діденка, яка лягла в основу німецької справи та призвела до його виправдання та виплати компенсації.

Цікавий інший нюанс. В часи Януковича, з 18 серпня 2010 року по 22 квітня 2013 року Драган працював під керівництвом міністра палива та енергетики Юрія Бойка. Посада Драгана називалася... «завідувач Сектору запобігання та виявлення корупції». Показово, що в часи, коли Драган мав боротися з крадіями у Міненерго, там відбулася найбільша афера останньої п'ятилітки під назвою «Вишкі Бойка», які були придбані в ризьких бомжів за завищеною вдвічі ціною.

Але, окрім «Вишок Бойка», антикорупційний комісар Міненерго не зреагував на іншу аферу, яка зараз лягла в основу кримінальної справи проти Бойка – афери, на підставі якої слідчі Генпрокуратури підготували для Шокіна подання в парламент, так досі туди і не відіслане.

Про що ідеться?

Ідеться про схему Курченка з реалізації скрапленого газу, який за заниженими цінами викуповувався начебто для потреб населення, але насправді продавався за ринковою вартістю комерційним підприємствам.

Для цих потреб Курченко створив «злочинну організацію», як це кваліфікували слідчі. Туди увійшов і Бойко, що працював при Януковичі спочатку міністром енергетики з 11 березня 2010 по 24 грудня 2012, а від цієї дати та аж до падіння режиму, до 27 лютого 2014 був на посаді віце-прем'єра з питань енергетики.

«Перебуваючи на посаді міністра палива та енергетики, а в подальшому віце-прем'єр-міністра, Бойко всупереч інтересам держави використав надані йому повноваження та, ставши учасником підконтрольної Курченку злочинної організації, (...) вчинив умисний злочин проти власності», – ідеться у поданні, заблокованому Шокіним.

Згідно з матеріалами справи, Курченко створив 12 фіктивних підприємств, «аби шляхом підробки документів надати видимість законності діяльності на ринку скрапленого газу». Ось перелік цих компаній: Черкаси-Газснаб, Кримбутангаз, Київоблпропангаз, Луганськпропангаз, Луганськснабгаз, Укрхарківгазпостачання-2009, Донецьк-Побутскрапгаз, Модус-Вівенді, Чернівці-СПБТ, Запорожгаз-2000, Харків-СПБТ, Харківспецгазснаб.

Для того, щоб заволодіти скрапленим газом, Курченко разом з Бойком завищували обсяги потреб населення в цьому паливі. Підприємства Курченка не продавали газ населенню і навіть не мали цього на меті. Згідно з розробленим злочинним планом, було передбачено складання довідок про обсяг та напрями реалізації газу «із внесенням до них завідомо недостовірних відомостей».

Втілювати свою схему Курченко почав іще в 2009 році, про що у березні 2010 стало відомо Бойку, який був тоді заступником голови енергетичного комітету Верховної Ради. 9 березня 2010, за два дні до призначення міністром, Бойко навіть направив депутатське звернення до Генпрокуратури про перевірку підприємств Курченка.

Але щойно Бойко став членом уряду, він увійшов у змову з Курченком. «Протягом першого півріччя 2010 року Курченко підбурив на участь у злочинній організації тодішнього міністра енергетики Юрія Бойка та першого заступника директора ДП „Газ України“ Оксану Масс, які при очевидній нелогічності значного збільшення обсягів продажу скрапленого газу для потреб населення в семи областях (Харківської, Донецької, Київської, Луганської, Черкаської, Чернігівської та Запорізької) визнавали такі завищені обсяги достовірними».

За даними слідства, у деяких періодах обсяги потреб населення в скрапленому газі завищувалися в 25-30 разів, на що Бойко, який мав досвід роботи у цій сфері, без будь-якої перевірки закривав очі.

Ці обсяги газу викуповувалися Курченком на аукціонах за низькими цінами начебто для потреб населення.

«Бойку було відомо про суть вчинюваного злочину, визначено його роль в злочинній діяльності. Так, Бойко мав не тільки бездіяти як міністр, а забезпечувати вчинення злочину по лінії Міненерго та дочірніх підприємств», – ідеться у поданні слідчих до Шокіна, яке було покладено під сукно. Зокрема, Бойко не направляв до податкової подання на перевірку покупців скрапленого газу.

У 2011 році в ситуацію втрутився перший віце-прем'єр Андрій Клюєв, який представляв інше угрупування у владі Януковича. 30 серпня 2011 року провів селекторну нараду та доручив Міненерго у одноденний строк надати інформацію в розрізі регіонів щодо обсягів продажу скрапленого газу на аукціонах для потреб населення. Вказане доручення не було виконано. Більше того, Бойко навіть не втомлював себе підписанням відповідей на питання Клюєва. 1 вересня його заступник Макуха повідомив, що контроль над цільовим використанням скрапленого газу здійснює податкова – хоча це суперечить постанові уряду від 2000 року.

Після цього Клюєв доручив Бойку та начальнику податкової Захарченку в одноденний строк надати Кабміну інформацію щодо обсягів продажу скрапленого газу для населення. Листом від 13 вересня 2011 знову Макуха сказав, що вся інформація була в попередньому листі, що не відповідало дійсності.

Клюєв тоді доручив під особисту відповідальність Бойка надати уряду вичерпну інформацію з цих питань та внести в податкову подання щодо перевірки цільового використання скрапленого газу, призначеного для населення. Бойко зробив це 22 вересня – він вніс до податкової подання щодо підприємств, які продавали менше третини (!) всього скрапленого газу. І жодна з фірм, перевірку яких ініціював Бойко, не належали Курченку.

Паралельно Бойко в порушення Регламенту уряду вніс на розгляд Кабміну проект постанови щодо біржових аукціонів з продажу скрапленого газу, який прем'єр Азаров прийняв без належного обговорення, а потім підписав як постанову уряду N1064. «Таким чином, Бойко забезпечив послаблення контролю за цільовим використанням скрапленого газу», – ідеться у поданні до Шокіна від слідчих.

Бойко і далі продовжував прикривати схему Курченка, який викуповував величезні обсяги газу начебто для населення за ціною, що складала лише 20 відсотків від ринкової. Незаконно придбаний на спецаукціонах скраплений газ 12 компаній Курченка продали комерційним підприємствам.

"Внаслідок спільних злочинних дій Бойка та членів злочинної організації Курченка вчинено незаконне заволодіння майном Укргазвидобування та Укрнафта – видобутим ними скрапленим газом за заниженими цінами, різниця яких з реальною ринковою вартістю відповідних обсягів склала 5,784 мільярда гривень (понад 700 мільйонів доларів) ", – ідеться у документі, який так і не подав Шокін до парламенту.

В цій кримінальній справі винесено повідомлення про підозру Курченку та одному з його підлеглих на прізвище Сало, а також заступникам губернаторів Харківської області Дулубу, Черкаської області Рябцеву, Київської області Максименку. Бойко на виклики слідчого не являвся до прокуратури, що стало підставою вимагати для нього тримання під вартою.

«У матеріалах провадження є достатні докази для підозри Бойка за статтями участь в злочинній організації та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах (частина 1 статті 255, частина 5 статті 191) – до 12 років з конфіскацією майна, а тому до нього може бути застосовано арешт», – сказано в поданні, яке Шокін приховав у прокуратурі.

Зрештою, повністю готовий документ, який би дозволив зняти з Бойка недоторканість та арештувати, десь загубився на найвищих поверхах на Різницькій. Саботаж та покривання Бойка стало для мене останньою краплею. Довіру до Шокіна як генерального прокурора втрачено, тому я поставив підпис під постановою про його відставку. Сподіваюсь, це звільнення, яке має відбутися якнайшвидше, відкриє дорогу для розслідувань без озирання на прізвища та політичну доцільність, як проти соратників Януковича, так і корупціонерів з числа нинішньої влади.

Сергій Лещенко, Національне бюро розслідувань України

Екс-керівник національного спорткомплексу «Олімпійський» Дмитро Чернявський 26 травня був затриманий по кримінальній справі, яке ведуть Служба безпеки і Генпрокуратура, пише газета «Дело».

«Він уклав угоди з трьома комерційними структурами на 549 тис. грн. нібито про здійснення планувальних робіт з благоустрою території, — прокоментувала вчора причини затримання заступник генпрокурора Тетяна Корнякова. — Однак ці роботи вже були виконані раніше.

Таким чином, комерційним структурам незаконно було перераховано понад півмільйона гривень». Прокурор також повідомила, що під час перевірки з'ясувалося: одна з фірм виявилася банкрутом.

Кримінальна справа відносно Дмитра Чернявського було порушено 24 березня цього року. Згідно з матеріалами справи, які має в своєму розпорядженні «Дело», персоною Чернявського спочатку зацікавилися в Службі безпеки після звернення в спецслужбу міністра у справах молоді та спорту Юрія Павленка. У грудні 2009 року він заявив в СБУ про зловживання свого колишнього підлеглого.

У результаті слідчих дій було встановлено, що з листопада 2008 року по березень 2009-го в. о. директора НСК «Олімпійський» Дмитро Чернявський і його заступник, голова тендерного комітету спорткомплексу (ім'я не відомо), провели «фіктивний» тендер на консультативний супровід проекту реконструкції спортивних об'єктів «Олімпійського». За його результатами були укладені договори з двома іноземними компаніями. Одна з них — Strategic Leisure Ltd (Великобританія), друга — Poyru Archtects Oy (Фінляндія).

Перша — Strategic Leisure Ltd — виграла підряд на підготовку комплексної комерційної концепції реконструкції та подальшої експлуатації проекту реконструкції; розробку бізнес-плану будівництва та експлуатації спорткомплексу; також на компанію покладалися роботи по забезпеченню виконання проектного рішення і контроль над виконанням проектної документації відповідно до вимог УЄФА . Фінська Poyry Architects Oy зобов'язалася залучити команду експертів з міжнародним досвідом зі спорудження проектів реконструкції та будівництва, експлуатації стадіонів і атлетичних арен. Також фіни повинні були сприяти в процесі проходження стадіоном сертифікації згідно з вимогами УЄФА.

У той же час, як відзначають слідчі прокуратури у своїх матеріалах, всі послуги, які збиралися надати англійська та фінська компанії, повинна була надати німецька GMP Generalplanungsgesellschaft mbH. Цю фірму кількома місяцями раніше — в серпні 2008 року — держпідприємство НСК «Олімпійський» обрало генеральним проектувальником спортивного комплексу.

І як з'ясували слідчі, в перелік зобов'язань компанії GMP Generalplanungsgesellschaft mbH входили також роботи, тендер з яким пізніше виграли фірми Strategic Leisure Ltd і Poyru Archtects Oy. Таким чином, держпідприємство НСК «Олімпійський» уклало договори на повторне надання одних і тих же послуг.

Так вилядає, що судячи з неперервності потоку кримінальних справ маніпуляції з будівництвом та нерухомістю залишаються хоч і ризиковою, але й досить прибутковою справою.