У той час, коли пенсіонерка зі сльозами на очах передає у зону АТО хоч декілька гривень, війна робить багатшими  високопосадовців, які курують військовий напрям.

Першого заступника секретаря РНБО, голову Міжвідомчої комісії з військово-технічної співпраці та експортного контролю озброєння в Україні Олега Гладковського спіймали на цікавих операціях.  Підконтрольні йому фірми за бюджетні гроші купили одна в одної 4 позашляховики, а корупційна різниця потрапила на офшор чиновника.

Щодо схеми з позашляховиками, то її оприлюднив розслідувач Олександр Дубинський, який знайшов документи відповідної угоди. Нам він розповів докладніше про цю історію.

— За яким механізмом працює ця схема?

— Маю документи стосовно того, що державне підприємство “СпецТехноЕкспорт” (структура “Укроборонпрому”)  купило в кіпрської офшорної компанії “HUDC Holding Limited” 4 вживані броньовані позашляховики марки “Toyota Land Cruiser GXP V8” 2011 року випуску. За умовами договору, державне підприємство заплатило з бюджету 107 тисяч доларів за кожен із автомобілів.

У відповіді на наш запит стосовно тендера й вартості, голова “СпецТехноЕкспорт” пан Барбул відповів, що ця закупівля потрапляє під дію закону “Про державну таємницю”. Відтак закон про публічні закупівлі на неї не поширюється, а тому тендер проводити не треба. Також пан Барбул переконував, що ціну вибрали мінімальну.

Разом із тим, до моїх рук потрапив інший контракт. Виявляється, такі ж самісінькі автомобілі, куплені в тієї ж офшорки на два місяці раніше іншим покупцем — ТОВ “Дозор Авто”, коштували по 93 тисячі доларів кожен, а не по 107 тисяч. Отже, можемо зробити висновок, що на закупівлі чотирьох позашляховиків бюджет втратив 56 тисяч доларів.

Де фізично є ці автівки — теж державна таємниця. За інформацією з моїх джерел, ці автомобілі не були розмитнені та їх не поставили на облік в органах МВС.

— Який стосунок до цієї закупівлі за завищеною ціною має Олег Гладковський?

— Олег Гладковський — бізнесмен, який має декілька фірм. До призначення в РНБО Олег Свинарчук-Гладковський був власником, зокрема, згаданої фірми “Дозор Авто”, а її директором був Владислав Бельбас. Та коли Свинарчук отримав посаду в РНБО, пан Бельбас став виконувачем обов'язків директора “СпецТехно Експорт”.

Саме пан Бельбас підписав контракт з боку ДП “СпецТехноЕкспорт” — після тижня перебування на цій посаді. До цього пан Бельбас був директором ТОВ “Дозор Авто” — нагадаю, саме тієї фірми, яка закуповувала значно дешевші позашляховики в офшорної компанії “HUDC Holding Limited”.

Крім того, ми отримали ще один документ, який підтверджує, що кінцевим бенефіціаром кіпрського офшору “HUDC Holding Limited” є не хто інший, а власною персоною Олег Гладковський. Разом із тим, в декларації про доходи Гладковського ні за 2015 рік, ні за 2016 рік такої компанії немає. Це, ймовірно, і дозволяє використовувати її для тіньових схем на бюджетних грошах. Цьому сприяє і гриф секретності на оборонні закупки.

Тобто виходить, одна фірма Гладковського постачає іншій його фірмі автомобілі за нижчою ціною, а ось державній компанії, очолюваній його ж людиною, продає ту саму продукцію за значно вищою ціною.

Усі ці документи скеровую в НАЗК і НАБУ. У нормальній країні оприлюднені мною документи за одну секунду поклали б край запаморочливій кар’єрі пана Гладковського.

— А в нашій країні це можливо?

— Прочитайте біографію пана Гладковського… ( це давній бізнес-партнер Петра Порошенка. До переходу на державну службу в 2014 році мав прізвище Свинарчук. Курував виборчу президентську кампанію Порошенка в 4 областях. Коли Петро Олексійович став президентом, призначив Свинарчука головою Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю в Україні, — ред.) Знаючи минуле Гладковського-Свинарчука, віри в швидке встановлення справедливості — небагато.

Ірина Лопух, Експрес, Національне бюро розслідувань України

В сообщении о подозрении военному прокурору сил АТО Константину Кулику указано, что его расходы превышают доходы и что он скрывает новые приобретения, информирует sprotiv.org.

НАБУ и САП обвиняют руководителя Военной прокуратуры сил АТО Константина Кулика в том, что его расходы превышают его доходы и в том, что он скрывает новые приобретения. Об этом говорится в сообщении о подозрении, текст которого опубликовала Украинская правда.

В подозрении упоминается гражданская жена Кулика — Ирина Нимец, и говорится, что в период с 2011 года по 14 апреля 2015 года при совместном совокупном доходе в размере 1,02 млн грн Кулик получил в общую совместную собственность его и Нимец активов на сумму 11,96 млн грн.

Акцентируется внимание на том, что Кулик вместе с Нимец начал проживать вместе в квартире № 1327 на ул. Жилянской, 59, которая была зарегистрирована на имя его матери, хотя она никогда в этой квартире не жила.

В мае 2014 года, говорится в документе, «преследуя цель приобретения имущества и сокрытия его от обязательного декларирования, Кулик передал Нимец 120 000 долларов США» (эквивалент 1,4 млн грн) для приобретения машины. 26 мая 2014 Нимец купила Toyota Land Cruiser 200 за 1,2 млн грн, который далее был зарегистрирован на нее. Машина не была отражена в декларации, отмечается в подозрении.

Также Кулика обвиняют в том, что он, «преследуя цель сокрытия принадлежности активов», оформил на Нимец нежилое помещение — стоимостью 169,5 тыс грн также по адресу Жилянская, 59.

Кроме того, Кулик купил квартиру № 1326 на Жилянской, 59 у человека, который перед этим покупал ее у матери Ирины Мышковой, с которой Кулик проживал в 2011 году. В документе описывается, что квартира находилась под арестом, и Кулик купил ее на 250 тыс грн дешевле, чем она стоила для предыдущего владельца.

Кроме того, в подозрении отмечается, что в апреле 2015 Кулик купил паркоместо за 99,2 тыс грн, которое зарегистрировал на Нимец.

«В соответствии с изложенным, в период с 2011 года по 26 апреля 2015 Кулик получил 758 966,74 грн, его же траты превысили его доход на 2 608 408,59 грн и составили 3367 375,33 грн», — говорится в подозрении.

Далее, согласно документу, в период с 26 апреля по 31 декабря 2015 года — с момента вступления в силу изменений УК о незаконном обогащении, Кулик получил в общую совместную собственность его и Нимец активы, законность которых не подтверждена доказательствами — в размере 2, 86 млн грн.

В июле 2015 года Кулик «получил в совместное владение» квартиру на улице Ивана Кудри, «путем приобретения ценных бумаг, а именно облигаций», право собственности оформлено на Нимец. Стоимость облигаций составляла 2 768 768 грн. «Это больше чем в два раза превышает общий доход Кулика и Нимец за период 1 апреля по 31 декабря 2015 года», — указывается в подозрении.

Кроме того, следователи отмечают, что Кулик не указал в декларации за 2013 автомобиль, которым он начал пользоваться в 2010 году на основании доверенности, выданной Владимиром Жилиным — отцом одного из лидеров террористической организации «Оплот» Евгения Жилина. Этим автомобилем, согласно подозрению, Кулик пользуется до сих пор, хотя владельцем авто с октября 2010 года стала Нимец.

В комментарии журналистам Кулик назвал это подозрение «бредом и общенадзорной справкой».

НАБУ еще зимой начало расследование по факту подозрения в приобретении главным военным прокурором сил АТО Константином Куликом дорогой недвижимости во время его работы в военной прокуратуре.

29 июня 2016 года следователи Национального антикоррупционного бюро пришли с обыском в квартиру руководителя Военной прокуратуры сил АТО Константина Кулика. Глава специализированной антикоррупционной прокуратуры Назар Холодницкий заявил, что дело против Кулика было открыто по материалам журналистских расследований.

Таємна зйомка в кабінеті Чеботаря за участі сина Авакова може бути доказом у кримінальній справі проти цих казнокрадів, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Торік навколо Арсена Авакова розгорівся скандал – йому закидали, що Міністерство внутрішніх справ, яке він очолює, віддало державне замовлення на закупівлю рюкзаків для бійців АТО фірмі його родини. Мовляв, Аваков нібито дав заробити своїй рідні.

Ці дані були широкому колу українців повідомлені з екрану телеканалу «Інтер», який належить Дмитру Фірташу – то ж Арсен Аваков публічно списав цю історію на помсту олігарха – адже тоді МВС оголосило, що опальному газовому магнату не оминути кримінального переслідування.

Тоді Генеральна прокуратура навіть відкрила кримінальне провадження за фактом закупівлі рюкзаків – але відтоді жодних даних про рух справи не було. Та й журналістам не вдалося довести цю інформацію – на тендері тоді перемогло дві фірми «Дніпровенд» – із ознаками фіктивності, і ФОП Плигачов, але і з родиною міністра ніяких очевидних зв’язків не простежувалось.

У розпал політичного протистояння між прем’єрською та президентською командами на подібні «зливи» можна було б і не звернути уваги, якби події, зафіксовані на відео, частково не підтвердилися у реальному житті і не вилилися у кримінальну справу.

Паралельно з правоохоронцями, журналісти програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та «UA:Першого» каналу, вирішили провести власне розслідування.

Відео, знайдене в мережі, викладене анонімним екаунтом, нібито зняте прихованою камерою у кабінеті заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря. Він до звільнення з посади у травні 2015 року відповідав у відомстві за державні закупівлі. Раніше вже було офіційно відомо, що приховані зйомки у кабінеті Чеботаря проводила СБУ на прохання військової прокуратури в рамках кримінального провадження про корупцію в Міністерстві внутрішніх справ.

Але до цього в мережу потрапив тільки один шматок відео з цієї зйомки – де екс-заступник міністра МВС Чеботар нібито обговорював продаж за заниженою ціною піску, що перебував на зберіганні в МВС.

Тепер, схоже, вже інший анонімний користувач виклав нові частини тієї прихованої зйомки в кабінеті високопосадовця.

З розмови зрозуміло, що людина, схожа на сина Авакова, хоче поставити велику партію рюкзаків в МВС, але тільки після нового року, і навіть просить передоплату.

Звіряємо те, про що йдеться на відео, з реальними подіями.

Діалог на відео датовано груднем 2014 року, а вже у лютому 2015-го МВС дійсно закупило рюкзаки на 16,5 мільйона гривень.

Одна з фірм, що виграла тендер, – маловідома компанія «Дніпровенд» у Дніпропетровську. Цей найбільший підрядник, зареєстрований на вулиці Столєтова, 21к, має відвантажити 5 тисяч одиниць товару.

«Схеми» вирішили ще раз спробувати відшукати хоч якісь кінці цієї фірми у Дніпропетровську, але там не знають, де шукати підприємців.

«До нас із цього питання приходила податкова інспекція, вони теж її шукали... Ми офіційно відповіли податковій, що в лютому 2015 року договір оренди розірвано, борги всі погашені цією фірмою, і її немає», – відповіли «Схемам» за адресою.

Одноосібний власник цієї фірми – Костянтин Кубець – теж ніби крізь землю провалився. Сусіди кажуть, що за його адресою вже давно живуть інші люди.

Чому податкова інспекція цікавилася «Дніпровенд»? Бо на момент перемоги у тендері на виготовлення рюкзаків у самому МВС уже майже рік тривало розслідування діяльності цієї компанії як конвертаційного центру. Проте це не завадило чиновникам цього ж міністерства перерахувати за рюкзаки 14,5 мільйона державних гривень на рахунки фіктивної фірми.

Можливо тому, що її могли використати як підставного переможця тендеру – для реалізації задуманої змови?

Довести чи спростувати це мають правоохоронці. Поява відео розмови в кабінеті нібито заступника міністра внутрішніх справ Чеботаря – розмови, що могла дійсно передувати тендеру, – нововиявлена обставина, яка могла б суттєво допомогти слідству.

Щоб встановити, чи є відеозаписи доказом порушення закону і як їх можна кваліфікувати, якщо відеозаписи справжні, «Схеми» звернулися до Центру протидії корупції – громадської організації, яка збирає факти про корупційні оборудки високопосадовців і направляє їх до правоохоронних органів у вигляді заяв про злочини.

«Посадова особа явно виходить за межі своїх повноважень і веде домовленості про здійснення державних закупівель, і очевидно, що вона має якісь злочинні наміри. Дії такої особи підпадають під частину 5 статті 191 (привласнення і розкрадання державних коштів шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу. Зазвичай саме ця конкретна частина статті передбачає відповідальність від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права займати певні посади в подальшому», – пояснює юрист Центру протидії корупції Олена Щербан.

Що ж ми бачимо на відео? Комерсант приходить до чиновника міністерства просто в робочий кабінет. Йому потрібні гроші. Він іще не має товару, який би міг продати, навіть, якби у міністерства була така потреба. Але у нього є хороший товариш – чиновник, з яким вони і вигадують цілу схему.

«Це є досить поширений метод злочинних дій під час державних закупівель, коли певні посадові особи заздалегідь зустрічаються і узгоджують, яким чином буде відбуватися потенційний тендер і будуть розподілятися кошти», – уточнює юрист.

За словами фахівця, сама така розмова вже містить ознаки замаху на злочин.

Домовленості між собою – я кажу і про чиновника, і про особу, з якою він розмовляє, – дії таких осіб підпадають під ознаки тієї ж 191 статті. Тобто йдеться про організоване злочинне угрупування, співучасники якого спільними діями складають, грубо кажучи, план про те, як вони будуть розкрадати державні кошти. Тому однозначно, сама по собі така розмова є замахом на злочин, а, відповідно, далі проведений тендер разом із реалізацією цих намірів на практиці є вчиненням, фактично, того злочину, того наміру», – зазначає Олена Щербан.

Тож залишається тільки впевнитись, що це відео – справжнє. Так це чи ні – точно знають працівники СБУ та військової прокуратури, які й організували прослуховування в кабінеті Сергія Чеботаря у грудні 2014 року, про що відкрито повідомляли. Частина цього запису – про пісок – ще раніше потрапила в інтернет і пізніше була визнана доказом у кримінальному провадженні про його розкрадання.

Схоже, знахідка «Схем» може виявитися іншою частиною того самого відео.

Порівняти записи ми попросили фахівця.

«Якщо брати відео, яке легалізоване, яке вже визнали справжнім, і порівняти з тими п’ятьма відео, які ми бачимо на цьому каналі в YouTube, то в принципі я можу помітити такі схожості. Якщо подивитися на деталі інтер’єру, то штори, календар на стіні, стіл, стільці, телевізор – все стоїть на тих самих місцях. То не можна сказати… Тобто можна сказати, що це голлівудська студія, перезбудована заново, але насправді так дуже складно зробити. Єдине, що відео, яке було раніше опубліковане, трошки гіршої якості», – каже співзасновник журналістської організації StopFake Юрій Панін.

Оскільки наші знахідки дуже схожі на інші шматки справжнього відео СБУ, то значить, також мають слугувати доказом корупційних дій? За словами спеціалістів, нові відео вже можуть бути долучені до справи.

«Звичайно, є схожість і саме ця схожість людей, які ведуть мову про певні корупційні зловживання, є підставою того, щоб це відео було долучене до матеріалів кримінального провадження і йому надана була належна юридична оцінка», – відзначає Олена Щербан.

«Якщо сказати, що те відео, яке з піском, опубліковане рік тому і воно вже офіційно визнане справжнім, оригінальним, то, подивившись на це відео, я можу сказати, що його теж можна визнавати оригінальним, бо майже всі деталі, як і голос, збігаються з першим відео про пісок. І всі ці відео можна визнати оригінальними», – додає Юрій Панін.

Відео-знахідці «Схем» щонайменше – півтора року. Але про рух у кримінальних справах не чутно. Підозр щодо продажу піску та рюкзаків нікому не оголошено.

Тим часом «Схеми» спробували отримати коментарі усіх можливих учасників історії. Із Сергієм Чеботарем зв’язатися не вдалося – його телефон відключений. Проте в інтерв’ю виданню «Лівий берег» він уже сказав, що вважає відео з його кабінету змонтованим, а суть слів – зміненою.

Окрім того, «Схеми» телефоном зв’язалися з сином міністра внутрішніх справ Олександром Аваковим:

– У мережі з'явилося відео, де зафіксовано, що Ви приходите в кабінет до Сергія Чеботаря і разом із ним обговорюєте комерційні питання.

– Вперше про це чую.

– А Ви приходили до нього? Були в кабінеті?

– Я не пам'ятаю. Може, був, може ні, не знаю.

– А в грудні 2014 року були?

– Ні, так я вам точно не скажу, не пам'ятаю.

– А обговорювали з ним комерційні питання щодо постачання рюкзаків для МВС?

– Ніякого стосунку ні я, ні хтось із членів моєї сім'ї до цього не має. Я не розумію, чесно-чесно, ось не розумію, про яке відео ви говорите.

– Я готовий Вам вислати або показати, або подивитися, щоб ми просто обговорили…

– Мені це не цікаво. Мені не цікаво допомагати Вам робити Вашу роботу. Вибачте, звичайно, до побачення.

Що ж до самого міністра Авакова, то прес-служба МВС поки утримується від коментарів та відсилає до Генеральної прокуратури, де провадження про закупівлю рюкзаків для потреб АТО відкрили ще торік.

Який його статус?

Ми з’ясували, що цю справу передано до військової прокуратури, яку очолює Анатолій Матіос.

Утім, жодних рухів у справі не чутно – у відкритому реєстрі судових рішень не бачимо даних про обшуки, нікому не оголошено про підозру. Схоже, справа спускається на гальмах. Тепер, після появи нових частин відео в мережі, у військових прокурорів може побільшати доказів, на які буде складно закрити очі.

Радіо Свобода

Мы живем в стране, где войну стыдливо называют АТО, где чиновники и депутаты жируют за счет нищего электората , где воровство считается нормой, где умело имитируют реформы, где за деньги можно решить любой вопрос, где не ищут защиту в судах и в милиции и не верят СМИ. Народ давно живет сам по себе, а его «слуги» сами по себе. Особенно обидно это осознавать во вторую годовщину Майдана, палачи которого не только не наказаны, но и продолжают активно работать в государственных органов.

Возьмем в качестве примера некоторые подробности из жизни абсолютно закрытого ведомства. Внутри него, за толстыми стенами со звукоизоляцией, происходят очень любопытные процессы. Не имею в виду пытки и экзекуции, хотя как знать. И тут снова диссонанс: с одной стороны, де-юре Служба безопасности Украины считается ключевой организацией, призванной защищать интересы страны, с другой, де-факто некоторые ее представители о государстве думают в самую последнюю очередь.

Если кто-то спросит, чем отличаются современные украинские «рыцари плаща и кинжала» от своих предшественников советского периода, отвечу мгновенно — безграничной алчностью.

Чтобы не быть голословным, давайте остановим взгляд на заместителе начальника Главного управления «К» Центрального управления СБУ Дмитрии Нескоромном, отвечающем за правоохранительную деятельность. Он не покладая рук денно и нощно борется с казнокрадством, коррупцией, беспределом, оргпреступностью в правоохранительных и судебных органах. Предан любимому делу всей душой.

Когда-то господин Нескоромный работал в управлении СБУ города Киева и области. Дослужился до начальника отдела. Постоянно злился, что ему приходилось собирать небольшую дань с таможенников и налоговиков. И не потому, что занятие это малоприятное и с душком — его бесило, что почти все, добытое непосильным трудом, приходилось отдавать руководству. Поэтому тешил себя мечтами, что все-таки настанет время, когда именно в его кабинет будут приносить вожделенные купюры. Да чтоб ни с кем не делиться. Как выяснится позже, мечты сбываются.
В ту пору амбициозного молодого коллегу проталкивали по карьерной лестнице, наставляли и учили уму-разуму опытные кураторы — Владимир Иванович Дикий вместе одиозным Артюховым. Бедолага Артюхов (жены Нескоромного и Артюхова единоутробные сестры) практически за руку довел Нескоромного аж до кресла заместителя начальника 2-го управления главка «К», а потом... сам оказался в подчинении протеже, сделавшего стремительную карьеру.

Свои выдающиеся способности Нескоромный реализовал во время Революции Достоинства. Он координировал деятельность судей и прокуроров, требуя принимать «нужные» решения против протестующих. Запугивал, шантажировал, обещал и почти всегда добивался желаемого. Правда, некоторые его «подопечные» уже понесли ответственность перед законом за те решения, другим это еще предстоит. А сам Нескоромный, как всегда, остался в стороне . Это его стиль, его фирменный почерк.

Вообще, если бы вы знали, насколько трепетно Нескоромный любит отступные от судей за непривлечение и недокументирование их преступной деятельности, были бы в шоке. Он может дать мастер-класс, как следует плести интриги в судах, прокуратуре и МВД, единственная цель которых — получение денег за якобы необнаружение таких же воров, как он сам.

Еще Нескоромный настоящий дока в трудоустройстве правильных людей на хлебные места в таможне и налоговой. Конечно, обе стороны договариваются сразу и по-взрослому — с обязательствами вечной благодарности в денежном выражении.

Например, Нескоромный ежемесячно имеет солидные суммы от проведения незаконных операций субъектами внешнеэкономической деятельности во время таможенного оформления товаров по стоимости ниже установленных рисков. В теневых схемах он ас. От него требуется только одно — знать все и не принимать меры, то есть симулировать борьбу. А то, что бюджет страны что-то недополучает, дело десятое.

Сейчас главной задачей Нескоромного является повышение по службе: недавно его начальник Трепак подал в отставку. Если обойдет на вираже остальных претендентов, настанет его звездный час. Все нити, все денежные потоки будут в одних руках, а что еще нужно истинному суперпрофессионалу?

Все видели, как поступил недавно нардеп Парасюк, не выдержавший открытой лжи и цинизма генерала СБУ. Не оправдываю бывшего сотника Майдана ни в коем разе, но вот скажите, как бороться с такими, как Нескоромный? Единственный выход давать им пощечины перед камерами, чтоб журналисты потом хорошенько покопались в биографии «жертвы» и раструбили самые пикантные подробности.

Поэтому обращаюсь к Парасюку: Володя, есть еще один объект! Желающих скинуться тебе на новые ботинки немало, поскольку после соприкосновения с рожей Нескоромного обувь придется выбросить.

Сергей Александров, Национальное бюро расследований Украины

Напомним, ранее в СМИ  прошла информация, что «Ощадбанк» и его руководитель Андрей Пышный сотрудничают с террористами. СМИ ссылаются на очевидцев из Донецка, которые говорят, что именно через «Ощадбанк» боевики переводят крупные суммы денег в Россию.

В пресс-службе «Ощадбанка» эту информацию опровергли и даже назвали такой, которая нацелена на подрыв банковской системы Украины.

Чуть позже «Ощадбанк» заявил, что на неподконтрольную украинским властям территорию Луганской и Донецкой областей наличные средства не завозится.

«Согласно постановлению НБУ № 466 банкам запрещено проведение финансовых операций на территориях Луганской и Донецкой областей, неподконтрольных украинским властям. Однако регулятором не установлен запрет на консультирование клиентов и предоставление информационных услуг», — сообщила пресс-служба.

Однако оказалось, что консультационными и информационными услугами деятельность «Ощадбанка» вовсе не ограничивается.

Мы позвонили в отделения банка в Донецке, Луганске, Макеевке, Енакиево. В большинстве отделений нас заверили, что доллары покупают без проблем, а вот с продажей есть трудности – доллары и евро сразу же раскупают. Но как только они появятся в кассе – их смогут продать. Спрос на доллары огромный, несмотря на военные действия. Текущий курс по состоянию на 12 ноября 2014 года – 1574,96 за 100 долларов.

«Как только валюта появится в кассе – я связываюсь с руководителем отделения, получаю разрешение и могу Вам ее продать. Согласно решению руководства больше, чем 100 долларов в одни руки продать не можем», – рассказала кассир отделения в Донецке по улице Куприянова.

«Только что  сдали доллары в кассу – можете подходить», — отметил сотрудник донецкого отделения, которое находится на Ленинском проспекте в Донецке.

«У меня в кассе только 50 долларов есть», — сообщила сотрудница банка из Горловки. – Если успеете – продам вам. Спрос на доллары огромный».

Нашли мы 100 долларов и в отделении банка по улице Федьковича в Донецке.  В общем, если поискать  -  то вполне реально найти.

Такая же ситуация и с евро – продают на руки не более 100 евро и только после того, как они появляются в кассе. Недостатка нет и в российских рублях.

А вот с международными переводами в отделениях банка в зоне АТО – беда. Их уже третий день просто не осуществляют, хотя до этого все работало исправно (напомним, именно три дня назад разразился скандал на тему сотрудничества «Ощадбанка» с террористами). Кассиры предлагают воспользоваться их услугами онлайн, чтобы перевести деньги.

«Международные переводы нам просто отключили, — сообщают кассиры. – Когда опять включат – мы не знаем».

Зато в неподконтрольную украинской власти зону АТО можно перевести деньги из Украины – с  помощью перевода «Быстрая копейка». Срок ожидания денег – 15 минут.

«Даже если в кассе не будет необходимой суммы – получите завтра, я закажу», — заверила сотрудница банка по улице Арзамасской.

Обслужить нас предложили и в отделении на улице Семашко.

Выходит, «Ощадбанк», мягко говоря, лукавит, сообщая, что наличные средства в отделения банка на территории ДНР и ЛНР не завозятся?

Не говоря уж о том, что валютообменные операции и денежные переводы сложно назвать консультационными услугами.

А теперь записи разговоров.

Звонок в отделение «Ощадбанка» №10004/0501 (Горловка Донецкой области, просп. Ленина,25). Купить доллары, как мы слышим, не проблема.

«Ощадбанк» продает 50 долларов в зоне боевых действий

А здесь «Ощадбанк» подтверждает, что еще три дня назад осуществлял операции по переводу денег в Россию.

«Ощадбанк» подтверждает, что еще три дня назад осуществлял операции по переводу денег в Россию

И здесь говорят о том, что еще три дня назад переводы в Россию работали!

«Ощадбанк» подтверждает, что еще три дня назад осуществлял операции по переводу денег в Россию

Получать переводы из Украины – не проблема. Хотя деньги же вроде как не привозят?

«Ощадбанк» подтверждает операции по переводу денег в Донецк из Киева

И в отделении «Ощадбанка» №10004/054 (Донецк, ул. Независимости, 29А) говорят то же самое.

«Ощадбанк» подтверждает возможность перевода денег из Киева в Донецк («Швидка копійка»).

То же самое говорят в отделении «Ощадбанка» №10004/047 (Донецк, ул. Арзамасская, 2)

Несмотря на запрет НБУ, «Ощадбанк» торгует валютой на территории ДНР

Например, в отделение «Ощадбанка» №10004/0160 (Донецк, пр-т. Ленинский, 4)

Несмотря на запрет НБУ, «Ощадбанк» торгует валютой на территории ДНР

Вот и еще одно донецкое отделение. Обещают помочь с долларами.  Только завтра.

Можно еще подойти в отделение  №10004/018 (Донецк, ул. Федьковича, 23)

Доллары есть.

«Ощадбанк» продает валюту в зоне боевых действий

Интересно, как давно ФСБ завербовало друга Яценюка — Андрея Пышного?

Дмитрий Спирин, Национальное бюро расследований Украины

Демчак Руслан Евгеньевич 1974 года рождения не явился по указанному адресу, как то ему было предписано, а от мобилизации попросту откупился.

Разумеется, так поступают многие, кто не страдает излишне патриотическими чувствами к нашей стране.

Однако не все при этом неустанно пиарятся на украинских военных, как Руслан Демчак. Например, в рамках предвыборной кампании славный кандидат подарил Винницкому военному госпиталю хирургический стол «для бойцов АТО», о чем за денежку «отжинсовал» по всему интернету. А еще он в многочисленных блогах по сети ратует за социальные льготы участникам АТО.

Но вот сам Демчак, как выяснилось, подставляться под рашистские пули не спешит. Куда больше холеному кандидату нравится отсиживаться в тихой Виннице, пытаясь пробраться в парламент на горбу доверчивых избирателей.

Напомним, Руслан Демчак баллотируется по 18 мажоритарному округу в Винницкой области от «Блока Петра Порошенко». С его именем связан целый ряд коррупционных скандалов. Основатель корпорации UBG, заместитель председателя Совета федерации работодателей Киева, владелец ПАО ЭРДЕ-банк Руслан Демчак нажил миллиарды на отмывании денег.

О его подвигах наслышаны даже многие депутаты, которые не раз обращались с соответствующими запросами в ГПУ и СБУ.

Среди прочего доказано мошенничество Демчака на ваучерах, которой занималась брокерская компания «Эквивес», проводившая операции с ценными бумагами. Правоохранительные органы интересовались и деятельностью страховой компании «Добробут», чья лицензия была отозвана Нацкомфинуслуг после многочисленных жалоб за невыполнение компанией своих обязательств.

Однако сильнее всего завязан в коррупционных скандалах ЭРДЕ-банк, который его Руслан Демчук использовал для конвертации денег. Конвертационный центр проводил липовые операции и таким образом обналичивает деньги своим клиентам, ведущим не совсем легальный бизнес и не желающим платить налоги

. Согласно данным Национального бюро расследований Украины, у ЭРДЕ-банка очень много транзитных фирм, как правило ООО – более двадцати. Сумма услуг, оказанных этими фирмами только в 2011 году, составила более 280 млн. грн.

Некоторые из этих фирм уже накрыли правоохранители, часть в срочном порядке ликвидируются.

Как пишет НБРУ, в 2010 году эти фирмы заработали на вексельных операциях 10 млн. грн. Кроме транзитных фирм и брокеров, в банке открыты счета на людей, которые снимают наличку. 

Сам Руслан Демчак заработал на нелегальных операциях, выполняемых его банком, сотни миллионов, а точнее — около полумиллиарда гривен. Список его клиентов – это более 30-ти фирм, которым понадобились услуги по уклонению от уплаты налогов, сокрытию доходов и «левой» коммерческой деятельности.

Отметился Демчак и в земельных аферах. Два года назад член комитета парламента по вопросам борьбы с организованной преступностью и коррупцией Олег Новиков рассказал журналистам о фактах хищения земли в крупных размерах. А в 2012 году член Комитета Верховной Рады по вопросам борьбы с организованной преступностью и коррупцией Владимир Арьев направил тогдашнему председателю Службы безопасности Украины Игорю Калинину депутатское обращение «О создании Демчаком Русланом Евгеньевичем организованной преступной группировки».

Видимо, чтобы избежать наказания за все свои махинации мафиози Демчак так рвется в парламент под зонтик депутатской неприкосновенности.

Какое уж тут АТО…

Сергей Федорчук, для Национального бюро расследований Украины

Как известно, «Приватбанк» попал под программу рефинансирования в рамках поддержки отечественного банковского сектора. Многие эксперты и наблюдатели сразу же заметили, что банк Коломойского и еще несколько, приближенных к тогдашнему руководителю НБУ Степану Кубиву, получил львиную долю финансирования. (Причем, не впервые, в 2009 «Привату» также выделили более 7млрд. грн. рефинансирования). На сегодняшний день сумма рефинансирования равна 1,1 млрд. долларов США. При этом банк, точнее, его владелец Игорь Коломойский, как неоднократно писали в СМИ, причастен к весеннему обвалу гривны, когда в течение нескольких дней гривна упала до исторического минимума в отношении доллара: 12 к 1. Выяснилось, что банки, получившие деньги на рефинансирование, использовали их для самообогащения. Эти деньги попали на валютный рынок, обвалив национальную валюту, и принесли своим владельцам огромные прибыли.

Кроме того, как упомянула сама Гонтарева, есть вопросы относительно имущества, оставленного банками в залог под рефинансирование. Коломойский и здесь сумел всех обвести вокруг пальца. Его банк оставил в качестве залога 10 миллиардов гривен имущество в Крыму. Дело было в апреле, и уже тогда было ясно, что, скорей всего, все имущество, находящееся в Крыму, потеряно. Днепропетровский губернатор оставил в качестве залога – воздух. Отдельный вопрос – почему НБУ, вернее, его руководитель Степан Кубив принял в качестве залога такое имущество. Не иначе, как между Кубивым и Коломойским были определенные договоренности не без пользы для собственного кармана.

Но это еще не все. Сейчас «Приватбанк» пытается получить еще 10 миллиардов гривен рефинансирования. Это при всем том, что банк много раз подвергался критике за задержки платежей, отказ выплачивать вовремя проценты и вообще возвращать депозиты. Клиенты неоднократно жаловались на махинации с начислением пени. В целом, «Приват» «славится» своей жесткостью в работе с клиентами и известен тем, что не раз кидал партнеров по бизнесу. Совсем недавно всплыла неприятная для Коломойского история. Оказывается, «Приватбанк» накладывал большие штрафы клиентам, проживающим в зоне АТО. Причем, никакие уговоры на сотрудников банка не действовали. Они в категоричной форме требовали оплаты, иначе штраф — 50 грн. за каждый просроченный день. К родственникам участников АТО «Приватбанк» без тени сомнения и совести отправлял коллекторов. Лишь когда история стала предметом огласки, клиентам были предоставлены льготы. Однако, думается, ненадолго.

Игорь Коломойский понес большие убытки в связи с аннексией Крыма и военными действиями на востоке. В частности, в Крыму работало два филиала «Приватбанка», 337 отделений, 773 терминала самообслуживания и 483 банкомата. 337 отделения – это 13,7% от того, что осталось, 483 банкомата – 6,3%. Плюс сеть АЗС «Приват» – это торговые марки «АВIАС», «АВIАС плюс», «Укрнафта», «ANP», «Sentosa OIL», «Мавекс». Всего на оккупированном полуострове находилось 43 станции, которые новая крымская «власть» успешно забрала себе.

Севастопольские власти отобрали 12 автозаправочных станций, газозаправочную станцию и нефтебазу в Инкермане.

Утерян аэропорт «Бельбек» под Севастополем (15 миллионов долларов), оздоровительный комплекс «Таврия» (20 миллионов долларов), санаторий «Форос», незавершенный пансионат «Лазурный берег». Еще несколько нежилых помещений, в которых размещались отделения «Приватбанка». База «Нива Яйла», детский оздоровительный комплекс «Юность» и еще один недостроенный объект в Кацивели.

В Донецкой области группе «Приват» принадлежит 23 АЗС, в Луганской – 17 АЗС. В связи с военными действиями продажи топлива в Донецкой области упали на 64,3%, в Луганской – на 92%, то есть, практически прекратились.

В Луганской области у Коломойского имеется предприятие по производству ферросилиция – Стахановский завод ферросплавов. Предприятие было довольно прибыльным, но сейчас захвачено сепаратистами. Разумеется, о производстве речь не идет. Когда же предприятие сможет вновь заработать и заработать ли вообще – вопрос открытый.

Что касается работы «Приватбанка», то в Донецкой области существует 311 отделений. Активы составляют 2,942 млрд. грн. Далее: кредиты физлицам – 2,8 млрд. грн., вклады физлиц до востребования – 1,1 млрд. грн., кредиты, выданные юрлицам – 0,223 млрд. грн., депозиты физлиц – 4,522 млрд. грн.

В Луганской области почти в два раза меньше: 144 отделения с активами – 1,474 млрд. грн. Кредиты физлицам – 1,3 млрд. грн., вклады физлиц до востребования – 0,43 млрд. грн., кредиты юрлицам – 0,144 млрд. грн., депозиты физлиц – 1,67 млрд. грн. Всего на данный момент в Донецкой области деятельность банка в процентом соотношении равна 42%, в Луганской – 14,6%.

Большая часть банковских отделений на востоке не работает. Невзирая на то, что «Приватбанк» накладывает штрафы украинским гражданам, проживающим в зоне АТО, совершенно очевидно, что этих денег в обозримом будущем банк не увидит. По сути, банк из-за потери Крыма и войны на Донбассе остался без важных источников своих доходов. То есть, если не банкрот, то очень близок к этому. Это вопрос ближайшего времени.

Между тем, «Приватбанк» добивается очередного транша на рефинансирование, как писалось выше, в размере 10 млрд. грн. Интересно, что на этот раз предложит Игорь Коломойский в качестве залога – Донецкое и Луганское имущество, часть которого, не исключено, также утеряна на длительный период. К тому же, сейчас многие активы «Привата» на Донбассе почти ничего не стоят из-за того, что либо не работают, либо разрушены.

Есть большие сомнения относительно целей использования денег на рефинансирование. Не окажутся ли эти деньги вновь на валютном рынке, в очередной раз обвалив гривну? Коломойский явно хочет компенсировать свои потери в Крыму и на востоке Украины. Поэтому вполне вероятно, что деньги, если он их получит от НБУ, не пойдут на выплату процентов по депозитам. Их он либо использует для получения сверхрприбылей на валютном рынке, либо выведет в офшоры: Израиль, Швейцарию или на Кипр. Банк же будет искусственно доведен до банкротства. Похожие махинации Коломойский уже проделывал не раз, наживаясь на этом.

К примеру, собственную компанию «Аэросвит» он довел до банкротства, оставив около 3 000 сотрудников без работы и долгами по зарплате. Почему бы не повторить это с «Приватбанком», через который получает зарплату треть всех граждан Украины? Или же прибегнуть к шантажу, как он делал ранее, чтобы НБУ выдал рефинансирование, иначе владелец «Привата» оставит без зарплаты миллионы граждан, еле-еле сводящих концы с концами. И столько же обманутых вкладчиков, повесив при этом все долги на государство.

Александра Грубая, БанкИск

Клоуни бувають різні

Навряд чи Олег Ляшко є добрим сонячним клоуном. Мета циркового клоуна – розсмішити публіку, підняти їй настрій та допомогти вирватися із сірої, рутинної буденності. Клоунада в політиці, а тим більше в країні, що перебуває у стані війни, – це щось зовсім інше. Вона не має на меті викликати позитивні емоції у людей або вирішити нагальні проблеми суспільства. Єдине, що їй під силу – відволікти від важливих завдань, не дати людям визначитися з пріоритетами. Бо це всього-на-всього балаган і бутафорія, де можна імітувати, наслідувати і вдавати, але не більше. Балаганна клоунада Ляшка розігрується тільки з однією метою: за допомогою епатажу обдурити легковірних громадян і відібрати все, що вони мають – їхній голос на виборах. Тому виборцям-глядачам треба завжди пам’ятати, для чого розігрується ця дорога вистава і якої винагороди за неї прагне актор.

Олег Ляшко хоч і виявився добрим артистом оригінального жанру, але піонером у цій справі, звісно, не є. Першим, хто на пострадянському просторі таку роль успішно на себе приміряв, був Владімір Жириновський. Натягнувши маску убогого юродивого, він зняв із себе всі обмеження, чим дозволив собі просто не дотримуватися прийнятих у суспільстві норм та принципів. Але чомусь ніхто з легковірів не задумувався, чому саме Жириновському можна говорити про все, жорстко критикувати деколи навіть самого тирана?

Зрозуміло, що у випадку Жириновського йдеться про багатофункціональну дію. По-перше, не можна повністю закручувати гайки в суспільстві. Завжди треба пам’ятати про важливість функції останнього клапана, інакше пара, що накопичилася в суспільному котлі, обов’язково вибухне. По-друге, роль головного опозиціонера перебирає на себе блазень. Завдяки чому влада у подвійному виграші: опозиція із закритим ротом дуже блідо виглядає на тлі галасливого горлопана, а отже, не може розраховувати на хоча б якусь підтримку в суспільстві, а голоси протестного електорату переходять до ручної політичної сили. По-третє, паяц, біснуючись на популярному телешоу, може спокійнісінько виконувати роль індикатора суспільних настроїв. Мовляв, а що на це скаже народ, якщо ми запровадимо ось такі обмеження?

Як виявилося, в такому амплуа неможливо переграти чи перегнути палицю, бо завжди знайдуться або прихильники такого «мистецтва», або розумніші поблажливо скажуть: «Що з нього візьмеш – дурень…» Дурень дурнем, але свою фракцію в Думі стабільно має, став мільйонером і навіть посаду віце-спікера обіймав.

А от чим вирізняється наш український Жириновський? Перш за все він патріот і за справедливість. Якщо Жириновський бавиться у багатого баріна, який погордливо споглядає на соціальні низи, то Ляшко – захисник усіх ображених та знедолених. Якщо Жириновський – агресор, який обіцяє полоскати російські військові чоботи в Індійському океані, то Ляшко перш за все борець проти внутрішнього ворога, який засів у чиновницьких кабінетах і якщо не відкрито виступає проти України, то саботує вже точно. І найбільше, що об’єднує обох, є епатаж, кураж та оперетковість поведінки.

П’яні погрози з лазні знищити Америку від Жириновського і вила в руках дорого вбраного Ляшка – це поведінка виключно заради піару, не більше і не менше. А де піар – там обов’язково задіяні медіа. І Жириновський, і Ляшко постаті медійні. Не випадково камери супроводжують нардепа Ляшка заледве не до вбиральні. Особливо полюбляє нардепа Ляшка телеканал «Інтер», що під контролем колишнього голови адміністрації президента Януковича Сергія Льовочкіна. От Ляшко проводжає бійців «свого» батальйону на фронт, от він затримує сепаратиста, ось проводить допит міністра оборони самопроголошеної ДНР, а тут розправляється із чиновником, якого запідозрив у симпатіях до сепаратистів.

Мультгерой спішить на допомогу

Мобільність та медійність Олега Ляшка вражають. Якби якийсь історик в майбутньому захотів написати історію України 2013—2014 рр. і намагався це зробити за відеоматеріалами, то він змушений був би констатувати: Революцію Гідності здійснив Ляшко, він же самотужки виграв АТО. А для того, щоб переконатися у правильності зроблених висновків, ознайомився б з оцінками іменитого політолога Ігоря Попова, який невтомно повторює, що «основним досягненням Революції Гідності є оновлення політичних облич», і одразу чомусь переходить до особи Олега Ляшка, якому пророкує неймовірний політичний успіх (Інтерв’ю на Espreso.tv від 28 квітня).

Він же коментує успіх радикальної партії Ляшка на виборах у Київраду та його особистий рейтинг як кандидати в президенти України: «Високий результат Олега Ляшка – це сигнал іншим політикам, що виборець хоче не лише чути гарні заяви й обіцянки, але бажає від політиків реальних результативних дій. Саме Ляшко особисто приїжджає в ті регіони, де потрібна допомога всеукраїнського політика. Він відновлює справедливість на сесіях місцевих рад, він особисто ламає паркани, які заважають громадянам проходити до місць відпочинку. Він ловить та допитує лідерів сепаратистів на Донбасі». Дивно, але що має статися з політологом, щоб він вдався до таких відвертих маніпуляцій? А ця цитата – це суцільна маніпуляція.

Справа в тому, що, крім слів, відеокартинки та відвертого піару в Ляшка нема жодних конкретних справ. Особливо насмішили слова «відновлює справедливість». Так і хочеться спитати, де, коли, як і чи це може зробити одна людина. Напрошуються аналогії з героями американських мультиків про Чорного Плаща, що поспішає на допомогу. Але мультики мультиками, а в Україні триває кривава війна. І тому виникає закономірне питання, чим і як може нашкодити цей герой з мультфільму українському суспільству? Може, і от вони аргументи.

Почнемо з Революції Гідності.  Звісно, що події на Майдані в Києві минулої зими були тільки початком неймовірних перетворень, які мають статися в українському суспільстві. Україна має захистити свій суверенітет і одночасно провести глибинні соціально-економічні реформи. Нема такої сфери, яка не потребувала б докорінних змін. А тут знову вже знайомий нам політолог Ігор Попов намагається підсунути думку, що єдиною реформістською політсилою в Україні є радикальна партія Ляшка: «Суспільний запит на найбільш радикальні реформи раніше реалізували «Батьківщина» та «Свобода», проте результат президентських виборів показав, що їхні виборці більше вірять Радикальній партії Ляшка». Хотілося б спитати у пана політолога, а які радикальні реформи пропонували і, головне, здійснювали «Батьківщина» та «Свобода» до недавніх виборів? І які такі радикальні реформи пропонує, вибачайте за тавтологію, радикальна партія Ляшка? Де цей пакет реформ, хто його розробив і де його публічне обговорення? Наразі помітним був лише голий популізм цього пана та його партії.

А тепер поговоримо про антитерористичну операцію та військові дії на Донбасі. Переглядаючи рекламні ролики від Ляшка, складається враження, що в Україні нема ні збройних сил, ані Національної гвардії, окрім напівміфічних «його» батальйонів, що вся війна – це така собі виправа бравого вояка Швейка на Схід. Ніхто не може знайти і затримати мера-сепаратиста, міністра-терориста або ж хоч якогось ворога України, ніхто крім нього – Ляшка, який картинно на камеру проводить допити і потім у Фейсбуці виносить вердикти: «Допитав одного з лідерів сепаратистів, міністра оборони так званої Донецької республіки Ігоря Хакмізянова. Цей покидьок зізнався у тому, що співпрацював з ФСБ, отримував від них гроші, брав участь в отруєнні українських військових, отримував інструкції від співробітника ГРУ, полковника Ігоря «Стрілка»-Гіркіна, розстрілював українців. Смерть окупантам та їх посібникам!»

Іще про допити. Хто такий народний депутат Ляшко, щоб проводити оперативно-розшукові дії в зоні АТО та особливо допитувати полонених? Ніхто. Таких повноважень він ніколи не мав і ніхто їх йому не делегував. І те, що абсолютно стороння особа проводить допити, нехай навіть терористів і сепаратистів, роздягає їх та принижує, виходить не тільки поза межі правового поля, але й здорового глузду. Виникає також закономірне питання, а що стається потім з тими даними, які довелося вибити із затриманих – чи потрапляють вони до МВС, СБУ, військової розвідки та контррозвідки? Чому цього не роблять ті служби, які мали б робити це, згідно з посадовими функціями? Якщо не справляються, то треба подумати про негайну ротацію працівників.

І найгірше, звикнувши жити медійним життям, пан Ляшко вже не розрізняє, де закрита інформація про плановані військові операції, а де його власний піар. Недавно в піарному пориві він «розсекретив» плани одного зі «своїх» батальйонів, в результаті чого той потрапив у засідку. Одним словом, нав’язлива присутність цього, м’яко кажучи, актора, в зоні АТО та його медійна популярність створюють враження, що Українська держава така собі не зовсім і держава. Що добровольчі батальйони в зоні бойових дій – це не зразок патріотизму, а анархія й отаманщина. Що в Українській державі не діють закони і нема судочинства, а є тільки влада сильнішого. Приниження людської гідності затриманих та відсутність відповідної реакції державних органів та українського суспільства лягають брудними плямами на шляхетну боротьбу українців  за суверенітет, демократичні цінності та й просто за своє майбутнє. Чи не занадто висока ціна заради піару одного, нехай навіть дуже талановитого блазня?

P.S. Написати цей текст мене спонукала недавня ганьба, якої зазнав Львів на Сихові. Цю ганьбу можна було б назвати «явлінням Ляшка» плебсові. Але не тільки простий люд постав перед Ляшком, щоб побачити, як той цілує кетяги калини. Заради майже гарантованого депутатства, бо рейтинги партії Ляшка зашкалюють, погодилися бути його підтанцьовкою навіть знані львівські медійники, політики та самооборонівці: Дмитро Добродомов, Валерій Веремчук, Андрій Кісера та Андрій Мисик. Більшість із них вже показала свою політичну всеїдність, бо кандидували у Верховну Раду від різних партій, хоча й марно. Тепер прийшла черга радикальної партії Ляшка.  Медійному Ляшкові додатковий медіаресур не зашкодить, а нашим всеїдним політикам може й знадобитися. Що ж, шоу має тривати!

ляшко \"в рот брав\"

Василь Расевич

«Это общегосударственная проблема, я вот тоже себе таблетки от повышенного давления покупаю за свои деньги», – министр здравоохранения Олег Мусий, отвечая на вопрос журналистов, почему солдаты не обеспечены медикаментами.

Конкурсы на закупку лекарств от Минобороны блокирует фирма, которая вообще не представляет фармацевтический рынок. ООО «Нафтоперспектива» было создано в апреле этого года. Предприятие сразу принялось проталкивать Минобороны свои услуги. Это при том, что фирма не имеет лицензии на производство, оптовую и розничную торговлю лекарственными средствами. Эту информацию выяснили журналисты программы «Наши деньги», которые провели журналистское расследование после того, как стало понятно, что волонтерская помощь лекарствами в зоне АТО более эффективна, чем гособеспечение.

Факт блокирования тендеров Минобороны подтвердили и в Госслужбе лекарственных средств. В Антимонопольном комитете не объясняют, почему ведомство дважды заблокировало закупку медикаментов на основании жалоб одного и того же заявителя, заведомо зная, что это ООО не отвечает требованиям, предъявляемым к участнику подобных закупок.

Минобороны же, в свою очередь, действия сомнительной фирмы не обжаловало. Хотя имело все рычаги для того, чтобы ускорить процесс.

Директор Военно-медицинского департамента Министерства обороны Украины, полковник медицинской службы Виталий Андронатий уверяет, что эпопея с блокировкой торгов закончится победой. Разблокированы тендеры теперь выигрывают Медицинская торговая компания, соучредителя которой связывает дружба с регионалкой Татьяной Бахтеевой, и Медицинский центр М.Т.К – фирмы из ТОП 20 крупнейших подрядчиков Минздрава в 2013-м.

Ранее сообщалось о том, что министр здравоохранения Украины Олег Мусий сохранил в ведомстве созданные Раисой Богатыревой незаконные схемы, связанные с государственными закупками вакцин и медицинского оборудования. Предприятиям, которые принимают участие в тендерах и хотят их выиграть, предлагают согласиться на «откаты» до 30 процентов от суммы самих тендеров, сообщили в одной из фармацевтических компаний. Олег Мусий все обвинения в свой адрес опровергает и заявляет, что причиной недовольства его работой на посту министра здравоохранения является не усугубление коррупции, а наоборот борьба с ней.

Напомним, 11 июля 2014 года было заявлено, что следствие нашло доказательства создания Раисой Богатыревой преступной группировки во главе с ее сыном и хищения бюджетных средств в размере 348 млн грн. А уже 18 июля правительство Украины обратилось в Генеральную прокуратуру и МВД с требованием расследовать действия Олега Мусия.

Нынешний министр здравоохранения Олег Мусий все самые тяжелые дни Революции Достоинства простоял на Майдане. В конце февраля 2014 года активисты Майдана делегировали г-на Мусия в Кабмин в надежде, что он сохранит свои самые лучшие качества на высоком посту. Однако новый глава Минздрава не выдержал испытания властью, дрогнул и возродил в министерстве коррупционные методы времен Януковича, регионалок Бахтеевой и Богатыревой. Об этом свидетельствуют результаты расследования и эксклюзивная информация из самого Минздрава.

В редакції «Наших Грошей» прийнято вважати, що дивна антитерористична операція (АТО) в один прекрасний момент стала не стільки війною з терористами, скільки димовою завісою для збереження корупції того, проти чого боровся Майдан.

Наші військові стали генератором поганих новин про все зростаючу кількість трупів. Влада намагається зберегти обличчя, придумуючи гарні новини про арешти, карні справи, «деблокування», тощо. І при цьому у найгірших традиціях Януковича приймає закон, яким виводить в тінь військові закупівлі. На щастя він ще не підписаний президентом, однак випадок симптоматичний.

Усе це створює товстий потік військових новин, за яким мирне населення не бачить тонких струменів корупції, що підточують і так крихкі здобутки Майдану. А він був лише три місяці тому. Тим часом існують й інші, менш популярні, зате не менш важливі новини. Деякі з них ми зібрали докупи, щоби не загубити їх у воєнному диму.

Російського мобільного оператора не карають за шпигунство

У квітні контррозвідка СБУ з’ясувала, що в Росії є комутатор, на який надходили дані мобільного оператора МТС про місцезнаходження українських абонентів та їх розмови. Фактично мова йде про такий собі вид технічної розвідки. МТС, який належить росіянам, звісно, все заперечував. Однак Нацкомісія по регулюванню зв’язку і інформатизації винесла компанії попередження про порушення ліцензійних умов. МТС у свою чергу звернувся до суду.

Кульмінацією стало 16 травня. У цей день Нацкомісія підготувала акт про те, що МТС так і не забезпечило умов для збереження персональних даних абонентів. І на найближчому засіданні мала винести компанії друге попередження, яке б стало і останнім, оскільки воно означало б позбавлення ліцензії мобільного оператора. Цього дня голова Нацкомісії Петро Яцук зустрівся з представником МТС і повідомив, що мобільний оператор має бути покараний.

Відразу після цього Яцука терміново викликали в адміністрацію президента України, і після розмови голова Нацкомісії зліг у «Феофанію».

А 17 травня 2014 року Турчинов звільнив Яцука і інших членів Нацкомісії, призначивши новий склад. У ньому виявилось два колишніх співробітники МТС. Після цього питання про винесення МТС другого попередження зникло з порядку денного Нацкомісії.

Продажем конфіскату займеться рідна фірма бізнес-партнерів нового міністра юстиції

Продаж конфіскованого майна в Україні завжди був надзвичайно вигідним для окремих суб’єктів господарювання, які отримували монополію на цю справу з рук держави. Величина цього «ринку» сягає 20 млрд. на рік.

І ось «Наші Гроші. ТВ» розкопали, що нова влада визначила нові уповноважені фірми у цій сфері. Однією з них стала фірма «Лік торг», записана на такого собі Олександра Борисюка. Однак ще недавно ця фірма називалась «Акціонер», її засновником був Олег Степаненко, директором – Олег Єльчик. Ці панове також були співвласниками компанії «Мегаполіс капітал» разом з Павлом Петренком, новим міністром юстиції, саме у сфері компетенції якого і знаходиться державна торгівля конфіскатом. При цьому фірма «Лік торг» навіть після перейменування та зміни засновників зберегла прописку на на вул. Ушинського, 40 у Києві. За цією ж адресою прописана адвокатська компанія «МЛГруп», серед власників якої ще нещодавно були міністр Петренко з сестрою Оксаною.

«Батьківщина» і «УДАР» б’ються за посаду у Нацкомфінпослуг

Нацкомісія по регулюванню фінансових послуг з часів Януковича, коли її очолював Борис Візіров, неофіційно отримала репутацію закладу, де кожне погодження може коштувати сотні тисяч доларів.

За нових часів ця Нацкомісія офіційно стала першим державним органом, який не може працювати через наявність відразу двох керівників від різних угрупувань.

На початку квітня «Батьківщина» пролобіювала на пост голови Нацкомісії бізнесмена Максима Полякова, у минулому заммера Умані.

Однак вже за кілька днів «УДАР» пролобіював на цю посаду Андрія Волкова, який раніше працював у страховому і банківському бізнесі.

Обидва призначенці вважають себе законними керівниками, тому Нацкомісія практично перестала працювати. І до вирішення конфлікту ще далеко, сторони обмінюються медійними атаками. Бютівському Полякову інкримінують нібито рейдерське захоплення «Уманьхлібу». «УДАРівському» Волкову пригадали його роботу на «Альфа-банк», який належить росіянам.

«Укргазвидобування» під керівництвом людей Бойко-Кацуби реанімувало схему Курченка для Єрємєєва

Тут було все тихо і просто. Новий призив керівництва державного «Укргазвидобування» сформували широко відомі у вузьких колах представники знаменитих діячів: екс-міністра енергетики Юрія Бойко, екс-голови тендерного комітету «Нафтогазу» Сергія Кацуби, голови енергетичного комітету Верховної Ради Миколи Мартиненка.

Ця гвардія без жодних зволікань приступила до реанімації схеми з продажу скрапленого газу, на якій заробляв мільярди кооператив ім.Курченка. Зараз ця схема реанімована у значно меншому масштабі, мова йде про прибутки у десятки мільйонів. Однак за нинішніх часів і такі гроші є щастям для багатьох.

Отже Курченко заробляв так. Його фірми монопольно окупували аукціони «Укргазвидобування», на яких скуповували скраплений газ нібито для населення по 2 тис грн./т. Насправді ж газ відразу перепродували за ринковою ціною: у 4-5 разів дорожче.

Нове керівництво «Укргазвидобування» зробило трохи інакше. Було укладено пряму угоду з фірмою «ВОГ» нардепа Ігоря Єрємєєва, за якою ціна палива нижча від ринкової «всього» на 20-30%. Ця маржа коштує більше десяти мільйонів гривень на місяць.

Бюджет втрачає мільярди на користь Коломойського

Благодійна заправка військових «Приватним» бензином досить швидко конвертувалась у надприбутки паливної групи дніпропетровського губернатора Ігоря Коломойського.

Його «Укртатнафта» виявилась єдиною компанією в Україні, якій днями вдалось придбати на спецаукціоні майже 400 тис тонн нафти по 9600 грн./т, що є нижче від ринкової ціни на 15%. Дохід від оборудки – 645 млн грн. Це ті гроші, які недоотримали продавці нафти, якби продавали її за ринковою ціною. У цьому випадку найбільшим продавцем нафти була «Укрнафта», контрольована тим самим Коломойським, тому і розголосу ніхто не вчиняв.

Тим більш, що все відбулось за легалізованими правилами на рівні уряду. Двічі судимий та виправданий лояліст «Привату» Ігор Діденко, тільки-но ставши замміністра енергетики, пролобіював урядове рішення, за яким нафту на спецаукціонах можна продавати саме з 15% дисконтом по відношенню до ринкових цін. І знову ніякого розголосу. Хоча це саме такі схеми, які діяли за злочинної влади Януковича.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»