Суд дав 5 років умовно фігурантці справи так званих «вишок Бойка», колишньому інженеру «Чорноморнафтогазу» Анастасії Цибульській.

Відповідний вирок Шевченківський районний суд Києва виніс в червні 2018 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Цибульську визнали винною у привласненні майна шляхом зловживання владою, службовому підробленні та створенні злочинної організації.

«Призначити Цибульській Анастасії Миколаївні за сукупністю кримінальних правопорушень… остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі», – вирішила колегія.

Такий вирок був передбачений угодою між обвинуваченою та слідством, укладеною 17 листопада 2017 року.

Цибульська «повністю визнала свою винуватість», «щиро розкаялась у вчиненому, активно сприяла встановленню обставин кримінальних правопорушень, у тому числі щодо себе та інших осіб, частково добровільно відшкодувала шкоду, спричинену злочинними діями».

На суді вона підтвердила, що угоду підписала добровільно. Водночас, яку суму жінка відшкодувала, у вироку не зазначено.

У матеріалах справи йдеться, що у 2008 – 2011 роках Цибульська працювала інженером в ДАТ «Чорноморнафтогаз», обіймаючи посади, пов’язані з проведенням тендерів та організацією закупівель.

Вона у 2010 та 2011 роках готувала та публікувала оголошення про проведення тендеру на бурові установки. Пізніше інженер разом із іншими фігурантами підробляла документи про вартість установок.

Зокрема, вони підробили контракт компанії-постачальника з «Чорноморнафтогазом» та  акт приймання-передачі бурової установки.

Слідство вважає, що своїми діями Цибульська та інші фігуранти створили «умови для  подальшого протиправного заволодіння державними коштами ПАТ НАК „Нафтогаз України“ на  свою користь через підконтрольні злочинній організації підприємства-нерезиденти».

Також правоохоронці стверджують, що жінці «було достовірно відомо» про злочинні умисли організаторів закупівлі і те, що конкурс насправді не проводився.

Згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень, це перший вирок, пов'язаний із «вишками Бойка».

Генпрокуратура проситиме Верховну Раду дати дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності депутата від «Опозиційного блоку» Євгена Бакуліна.

Про це на брифінгу заявив генпрокурор Юрій Луценко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Заплановане подання у Верховну Раду з проханням надати дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності пана Бакуліна», — сказав Луценко.

Він додав, що подання внесуть наступного тижня, і воно буде розглянуте в установленому порядку.

Луценко додав, що Бакулін є нардепом, але територію України давно не відвідував.

«Але, тим не менш, для будь-яких подальших кроків – підозри, оголошення в розшук тощо – нам потрібен дозвіл Верховної Ради. Ми клопотатимемо про зняття депутатської недоторканності, затримання та арешт», — сказав генпрокурор.

Він додав, що подання стосуватиметься прохання на притягнення Бакуліна до відповідальності за статтями 255 (створення організованого злочинного угрупування), 191 (розкрадання державних коштів) та іншими статтями.

За словами Луценка, наразі у справі про так звані вишки Бойка засуджено двох осіб.

Зокрема, заступника голови правління «Чорноморнафтогазу» Олександра Кацубу, «який пішов на угоду зі слідством та відшкодував 130 мільйонів гривень до держаного бюджету», та працівника НАК «Нафтогаз України» Шевченка, який «розкаявся і також надав важливі дані для слідства».

Також скеровано до суду обвинувальний акт щодо ще одного працівника «Чорноморнафтогазу», ім'я якого поки не розголошують.

«Оголошено про підозру та обрано запобіжний захід двом особам: голові наглядової ради „Вернум банку“ Наталії Ігнатченко та Антону Фролову, її підлеглому», — сказав Луценко.

Також, він додав, що повідомлено про підозру та оголошено в розшук колишнього голову Нацбанку Сергія Арбузова, голову правління «Чорноморнафтогазу» Ясюка, його радника Сахілашвілі, директора департаменту Кудика, начальника відділу "ДАК «Чорноморнафтогаз» Савчин.

«Також сьогодні оголошено про підозру і оголошено в розшук заступника голови НАК „Нафтогаз Україна“ Євгена Корнійчука. Користуючись можливістю, знаючи, що він перебуває на території України і поки що переховується від слідства, пропоную йому добровільно звернутися до ГПУ, що вплине на кваліфікацію його злочину», — сказав Луценко.

Він додав, що 2 лютого ГПУ звернулася до колег із Латвії про повідомлення про підозру власнику «Ризької судноверфі» Василю Мельнику.

«Найголовніше те, що ми отримали інформацію та виконуємо замороження та аналіз руху коштів на рахунках, на які поступили розкрадені кошти у сумі близько 144 мільйонів доларів. Це може вивести нас на інші підозри і на інші подання до Верховної Ради, якщо буде доведено, що кошти надходили з цих рахунків до рахунків інших посадових осіб української держави або не державних службовців на той момент», — сказав Луценко.

Він наголосив, що слідство у справі має на меті «вийти на всіх учасників організованого злочинного угрупування».

Як відомо, Бакулін у 2007 році, а також із 2010 по 2014 роки обіймав посаду голови правління НАК «Нафтогаз України».

За даними «Української правди», у справі про «злочинну організацію Януковича» на чолі з Сергієм Курченком, яка дозволила здійснити спецконфіскацію 1,5 мільярда доларів оточення екс-президента, є 9 епізодів.

Серед них – і незаконне заволодіння скрапленим газом ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укранафта» на загальну суму 2,196 млрд грн, і «вишки Бойка» з незаконним заволодіння коштами ПАТ «Нафтогаз України» на загальну суму 4,966 млрд грн.

27 січня 2017 року Приморський райсуд Одеси наклав арешт на чотири самопідйомні бурові установки  ПАТ «Чорноморнафтогаз», захоплені Росією в результаті анексії Криму.

У грудні 2017 року Луценко повідомив, що «слідство у так званих „вишках Бойка“ доходить до пред'явлення матеріалів на зняття депутатської недоторканності».

Генпрокуратура порушила низку кримінальних проваджень щодо людей із оточення екс-президента Віктора Януковича, який утік до Росії 2014 року.

Генпрокурор Юрій Луценко має намір восени внести подання на зняття недоторканності з депутата Верховної Ради в справі про закупівлю бурових установок за завищеними цінами.

Про це він заявив у інтерв'ю «5 каналу», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Генпрокурор зазначив, що колишній заступник голови Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», син депутата Ради від групи "Партія «Відродження» Володимира Кацуби Олександр дав свідчення проти членів організованої групи, що заволоділа держкоштами в особливо великих розмірах при закупівлі 2 плавучих бурових установок у 2011 році.

«Ми зараз провадимо слідство згідно із цими показаннями щодо діючого народного депутата. Коли ця справа буде завершена, я піду (з поданням про зняття недоторканності) у Верховну Раду. Я думаю, що це буде восени», — сказав Луценко.

Прізвище депутата Ради генпрокурор назвати відмовився.

Раніше Генпрокуратура заявила, що слідство не встановило причетності співголови фракції «Опозиційний блок» у Верховній Раді Юрія Бойка до закупівлі в 2011 році за завищеними цінами плавучих бурових установок для державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз».

У справі «вишок Бойка» проти екс-міністра палива і енергетики в уряді Азарова Юрія Бойка немає конкретних доказів.

Про це на каналі «24» розповів генпрокурор Юрій Луценко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

ГПУ дуже цікавиться подробицями життя голови фракції «Опоблок» Юрія Бойка. Але представлення у Верховну Раду щодо його притягнення до відповідальності за перевищення службових повноважень немає, – заявив він.

Він повідомив, що на його офіційний запит до начальника департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергія Горбатюка про те, в якому стані справа по «вишкам Бойка», чи була розроблена підозра до нього і чи існує на даний момент, отримав відповідь: ніколи не розроблялася. Причина – недостатньо фактів.

Якщо я діятиму, як Янукович – цього хочу посадити, то це завершиться плачевно. І не тільки для Бойка. Ми працюємо над вивченням всієї діяльності Бойка, – зауважив він.

За словами генпрокурора, проблема в тому, що треба провести експертизу, аби дізнатися реальну вартість вишок, адже за них заплатили великі гроші. ГПУ не може це зробити – вишки знаходяться на окупованій території Криму.

Є інший шлях – розкрити офшори і встановити, що частину коштів від продажу Бойко залишив собі або пов’язаних з ним людей.

Один з фігурантів справи – екс-заступник голови НАК «Нафтогаз-Україна» Олександр Кацуба затриманий, який може щось повідомити в цій справі, відмовляється співпрацювати зі слідством. При цьому, зауважив Луценко, що більше складається враження, що це «вишки Кацуби».

Державна компанія «Чорноморнафтогаз» у 2011 році придбала дві самопідіймальні бурові установки по 400 мільйонів доларів за кожну. За даними журналістів, підставні британська та латвійська фірми, що виграли тендери на поставку вишок, завищили їхню реальну вартість на 150 та 180 мільйонів доларів. Вишки були продані тоді, коли Бойко був міністром палива і енергетики і курував НАК «Нафтогаз-Україна».

Генпрокуратура продовжує закривати резонансні кримінальні провадження проти колишнього оточення Віктора Януковича.

Янукович крав не сам. Ним була збудована тотальна вертикаль, де спільники отримували «комісію» – залишки з барського столу, здаючи основну частину коштів ватажку мафіозного клану.

У лютому 2014 року Янукович втік, а через півтора місяці, у квітні 2014 генпрокуратура відкрила провадження щодо афер Курченка в «Нафтогазі України». По цим справам проходили брати Кацуби – Сергій та Олександр, які по черзі працювали на високих посадах у «Нафтогазі».

Брати Кацуби – можливо, не дуже відомі широкому загалу, але важливі елементи піраміди Януковича. Вони – сини нинішнього депутата Верховної Ради, члена групи «Відродження» Володимира Кацуби. За часів Януковича старший з його синів Сергій Кацуба працював спочатку заступником голови правління «Нафтогазу», відповідальним за державні закупівлі, а потім став народним депутатом від Партії регіонів. Молодший син Олександр Кацуба спочатку працював заступником керівника «Чорноморнафтогазу», а коли старший брат обрався депутатом – отримав у спадок його місце заступника в «Нафтогазі». І саме в роки, коли брати Кацуби були відповідальними за закупівлі в цих державних компаніях, відбулася афера з придбання «вишок Бойка».

Революцію гідності старший з братів – Сергій Кацуба – зустрів у статусі депутата-регіонала, а молодший – заступника голови правління «Нафтогазу». Коли влада в Україні помінялася, Олександр Кацуба півроку після цього ховався від відставки, оформивши фейковий «лікарняний».

Щоправда, поки, за документами, Кацуба «хворів» у одній з лікарень на території виборчого округу свого батька в Дергачах Харківської області, його сторінка в Instagram поповнювалася фотографіями з відпочинку на морі, в горах та святкування власного весілля в одному з шато під Парижем.

Також після Революції гідності було порушене кримінальне провадження щодо афери за участі компанії Сергія Курченка «ГазУкраїни-2020», з якою «Нафтогаз» уклав угоду про фіктивне постачання бензину.

Розмір збитків, згідно з підозрами, складеними проти братів Кацуб, сягав 450 мільйонів гривень.

«Протягом 2012 року у колишнього заступника голови правління НАК „Нафтогаз України“ Кацуби С.В., та в інших виник злочинний умисел, спрямований на вчинення заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах. Було розроблено детальний план вчинення злочину, згідно з яким передбачалося здійснити заволодіння коштами НАК „Нафтогаз України“, шляхом укладення договору про постачання нафтопродуктів з фіктивним підприємством, який би передбачав механізм 100% передплати, а після отримання 100% передплати – непостачання бензину.

22.08.2012 заступником голови правління НАК „Нафтогаз України“ Кацубою С.В., та невстановленою особою від імені ТОВ „ГАЗУКРАЇНИ-2020“, а саме від імені директора Кашкіна А.П. (підписи якого в договорі згідно проведеної почеркознавчої експертизи є підробленими) був підписаний договір поставки нафтопродуктів N14/4260/12».

За договором, «Нафтогаз» мав робити... передоплату Курченку на всі 100 відсотків. Угоди між державною компанією та аферистом, на думку слідства, «укладалися Кацубою С.В. не з метою постачання до НАК „Нафтогаз України“ бензину та подальшого отримання прибутку Компанією, а з метою виведення грошей в розмірі 449 963 820 гривень з рахунків Компанії».

Як сказано в підозрі, складеній Генпрокуратурою, Курченко та його фірма ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» повинні були створити «видимість легального здійснення торгівлі світлими нафтопродуктами на території України». Для цього вони повинні були подати в «Нафтогаз» документи про позитивну кредитну історію фірми, відсутність заборгованостей, потужності для збереження нафтопродуктів.

Отже, ця справа розслідувалася з 11 квітня 2014, і за півтора роки слідчі вийшли на підозру братам Кацубам – її було повідомлено 25 вересня 2015 року за статтями «привласнення, розтрата майна або заволодіння шляхом зловживання службовим становищем».

«Кацуба С.В. та інші невстановлені службові особи НАК „Нафтогаз України“, діючи умисно, в формі співучасті, всупереч інтересам державного підприємства, вчинили всі дії необхідні для виведення грошей з НАК „Нафтогаз України“, переведення їх на рахунок фіктивного підприємства ТОВ „ГАЗУКРАЇНА-2020“ та прикриття фіктивності угоди. В результаті злочинних дій Кацуби С.В., НАК „Нафтогаз України“ спричинено збиток в розмірі 449 963 820 гривень».

На цей момент вони були вже у статусі звичайних смертних – не змогли обратися до парламенту та втратили посади в «Нафтогазі». Але депутатом залишався їхній батько. Вони зберегли зв'язки – і в день висунення підозри Кацуба-старший терміново... чартерним літаком з Жулян вилетів до Ніцци. Через два дні Кацуба-молодший також чартером вилетів з Жулян до Бодрума.

За декілька днів, 1 жовтня 2015 року братів Кацуб було оголошено в міжнародний розшук.

Але далі події стали розгортатися за дивовижним сценарієм. Через три місяці після того, як за наслідками тривалого розслідування братам висунули підозру та оголосили у розшук, справу... закривають.

Це рішення стало черговим прикладом того, як Генеральна прокуратура «зливає» резонансні справи. Воно було ухвалено в проміжку між Новим роком та Різдвом, 5 січня 2016 року. Після цього припиняється і розшук Сергія та Олександра Кацуб. Зараз вони вже повернулися до України, де у них під Києвом є розкішний палац поруч із колишнім главою «Нафтогазу» Бакуліним.

Як випливає з відповіді Міністерства внутрішніх справ, рішення про закриття провадження ухвалено Генеральною прокуратурою. І найцікавіше – нагляд за цим кримінальним розслідуванням, а, відповідно, і рішення про його закриття винесло управління Генпрокуратури, куратором якого є перший заступник Шокіна Юрій Севрук – той самий чоловік, який виконує обов'язки генерального прокурора України і якого називають серед тих, хто може очолити Генпрокуратуру.

Цікаво також, що родина Кацуб має спільний бізнес з оточенням міністра Авакова. Так, у власності Кацуб є фірма «Техпроект», яка веде спільну діяльність з державною компанією «УкрГазВидобування».

Останні зміни в складі засновників Кацубіного «Техпроекту» відбулися через тиждень після втечі Януковича, 28 лютого 2014 року, коли було змінено директора, а в склад засновників увійшли фірми... з Панами. Одна з них, Marco Development S.A., стала власником 20% акцій фірми Кацуби. Найцікавіше, що адреса реєстрації цієї панамської фірми, а також її панамські директори – ті ж самі, що у фірми Kingston Group S.A., на рахунок якої депутат-соратник Авакова Ігор Котвіцький переказав минулого року скандальні 40 мільйонів доларів.

Крім того, батько Кацуб став депутатом нинішнього скликання завдяки тому, що його головний конкурент Іван Варченко зняв свою кандидатуру після відвідин Авакова, де буквально зіштовхнувся з самим Кацубою-старшим. За декілька місяців після цього Варченко був призначений радником Авакова у МВС.

Таким чином, Аваков напряму та через Котвіцького мав більше ніж достатньо аргументів не переобтяжуватися слідством.

Насправді, для суспільства не має значення, хто дозволив братам Кацубам вийти сухими з води – Національна поліція, яка вела слідство, чи Генеральна прокуратура, що здійснювала нагляд. Зрештою, все це лягатиме тягарем на одну особу в державі – президента Петра Порошенка, за часів якого жоден з високопосадовців старої влади не поніс покарання.

Сергій Лещенко, народний депутат, Національне бюро розслідувань України

Історія закупівлі колтюбінгової уставновки менеджерами Мартиненка та Єремеєва — це сценарій, що один в один повторює «вишки Бойка», тільки в меншим масштабах.

Про це в своєму блозі на «УП» написав народний депутат Сергій Лещенко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Як виявилося, «УкрГазВидобування» збиралося купити «колтюбінг» у фірми Moston Properties Limited, яка прописана у Лондоні в будинку №393 на вулиці Lordship Lane. Угода була укладена 29 травня 2015 року на суму 5 мільйонів 850 тисяч доларів.

Попри реєстрацію в британській столиці, фірма Moston є звичайною прокладкою з непрозорою власністю. Згідно з статутними документами, які можна офіційно отримати в англійському державному реєстрі, статутний капітал фірми складає 2 (два) фунти стерлінгів.

Як пише депутат, на незвичність цієї поставки вказувало й те, що рахунок британської фірми було відкрито чомусь у Латвії.

«Від компанії Moston угоду з державним підприємством „УкрГазВидобування“ підписала жінка з типово „британським“ прізвищем Георгіна Папапетроу, яка насправді є кіпріоткою. Вона є не тільки директором, але не номінальним власником прокладки. Загалом Папапетроу очолює аж 49 фірм», — пише Лещенко.

Підприємство, що претендує на мільйонні підряди «УкрГазВидобування», базується в пошарпаному будинку по сусідству з продажем пральних машин та матраців. Загалом ця будівля є лише ширмою, надаючи британську прописку будь-кому, хто цього зажадатиме — за адресою 393 Lordship Ln, London N17 6AE, UK розташовано десятки фірм.

Як виявилося, ця колтюбіногова установка мала постачатися у морській комплектації. Але місцем доставки були вказані свердловини у Полтавській області. При чому довжина шлангу складає 4 кілометри, тоді як свердловини Полтавській області 5 кілометрів глибиною – тобто ця установка взагалі не призначена для тих родовищ.

Тендер на постачання колтюбінгу відбувся протягом чотирьох днів, а єдиним технічним конкурентом Moston була інша прокладка з Сейшельских островів.

«Але і це не все. Існує підозра, що ці гроші намагалися отримати... вдруге», пише Лещенко.

Аналогічне колтюбінгове устаткування так само в морському виконанні ще в часи Януковича, у 2012 році було предметом тендеру в державній компанії
«Чорноморнафтогаз». І переможцем того тендеру стала фірма Muster Services Limited, яка... зареєстрована за тією ж адресою в Лондоні, між продажем пральних машин та матраців, в будинку N393 на вулиці Lordship Lane. А директором також була кіпріотка...Георгіна Папапетроу. І вона ж була номінальним акціонером тієї фірми.

Але ціна такого комплексу в 2013 році склала... 13 мільйонів 250 тисяч доларів, пише Лещенко.

За його словами, коли у «УкрГазВидобування» помінилися керівники, новим головою правління Прохоренком було оголошено тендер на колтюбінгові комплекси, куди заявилися не посередники, а компанії-виробники.

У підсумку, аналогічний «колтюбінг» було придбано за 3,9 мільйони доларів, тобто в півтора рази дешевше, ніж менеджерами Мартиненка-Єремеєва у травні 2015 року. І в три з половиною рази дешевше, ніж купував «Чорноморнафтогаз» у часи Бойка.

Тут також варто додати, що тоді, у 2012-му попри «злочинну владу» компанією керував ставленик Мартиненка Валерій Ясюк.

Найбільш активним захисником кіпріотки Георгіни Папапетроу та її неназваних господарів виявився депутат з оточення Мартиненка Максим Поляков.

Поляков став депутатом за квотою Мартиненка, а після Революції гідності нетривалий час очолював Нацкомісію ринку фінансових послуг. Будучи депутатом, Поляков надіслав десятки звернень з вимогами звільнити Прохоренка з посади та перевірити законність усунення прокладки Moston Properties Limited.

Інший учасник атаки на «УкрГазВидобування» — соратник Авакова, ще один депутат від «Народного фронту» Євген Дейдей, який особисто, в оточенні людей у камуфляжній формі, зображав протест на прохідній «УкрГазВидобування».

Раніше повідомлялося, що глава ПАТ «Укргазвидобування» Олег Прохоренко звинуватив народних депутатів від «Народного фронту» в «корупційному втручанні» у роботу держпідприємства.

Колишній держчиновник і член Партії регіонів уникнув суду за кричущим звинуваченнями в корупції у зв'язку зі скандальними «вишками Бойка» і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом.

Хто допоміг йому в цьому?

Він спокійно живе в маєтку під Києвом, у закритому кооперативі. Протягом тижня без усіляких проблем їздить на роботу до Верховної Ради на особистому Mercedes, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку (ОБ).

Ця людина — Юрій Бойко. Він не намагається втекти з країни, що не побоюється арешту й оточений повагою колег. «Юра буде останнім, щодо кого порушать кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, кажуть про Бойка його соратники.

Між тим цей політик — один з ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупції в розмірі $400 млн. Саме стільки 2011 року держкомпанія Чорноморнафтогаз, якою опікувався Бойко, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. За кожну держбюджет виділив по $400 млн невідомим компаніям-посередникам, переплативши вдвічі. Власником однієї з цих фірм виявився латвійський бомж-алкоголік. «Класична корупційна схема»,— наполягали тоді представники Дзеркала тижня, видання, що розкопало цю аферу. Ту саму фразу повторювали й опозиціонери, які докоряли Януковичу тим, що Генпрокуратура цією сумнівною оборудкою так і не зацікавилася.

Тепер вчорашня опозиція має весь обсяг влади в країні, а Бойко опинився в ролі політичного опонента влади. Але ані справа про скандальні вишки, ані нові звинувачення в співучасті в незаконній схемі продажу скрапленого газу, реалізованій 2010‑го «младомільярдером» Сергієм Курченком за участю Бойка і його підлеглих, не зробили з колишнього міністра обвинуваченого в судах щодо корупції.

Генпрокуратура мляво розслідує обидві справи. Експерти впевнені: безпеку високопосадовцю забезпечує влада, яка послідовно дотримується нейтралітету. Таким само чином вони поводяться щодо друзів і партнерів Бойка — мільярдера Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна, заступника голови фракції Опоблоку.

«Переконаний: без домовленостей із Банковою лідер ОБ не почувався б настільки безкарним»,— каже Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Бойко не лише уникає суду, але і залишається значущою фігурою в газовій галузі, контролюючи один із важливих активів — компанію Київгаз. Його зять Сергій Горовий вже шостий рік працює головою правління Київгазу, який частково перебуває в муніципальній власності.

Найщасливіший

Два роки після Майдану, протягом яких країна пройшла крізь глобальні потрясіння, а політична еліта — крізь струс, зокрема втечу з країни ключових чиновників і частковий арешт їх активів, Бойко пережив без особливої напруги. Він ще не оприлюднив декларацію за 2015 рік, проте, з огляду на дані за 2014‑й, його справи йшли непогано.

У власності політика і його рідних опинилися чотири ділянки землі площею від 600 соток до 2 га, два житлових будинки — один з них на 450 кв. м. За інформацією ЗМІ, сім'я Бойка живе в елітному кооперативі Лісовий в селі Іванковичі, що за 15 км від Києва. Крім того, його родина задекларувала понад 9 млн грн річного доходу. А на рахунках подружжя Бойків зберігається 27,5 млн грн. І це лише видима частина: як кажуть експерти, навряд чи екс-чиновник розкрив усю свою власність у декларації.

Бойко не просто заможно живе за містом і працює у Верховній Раді — фортуна в буквальному сенсі не втомлюється йому посміхатися.

Навесні 2014 року українська Генпрокуратура підготувала для ЄС санкційний список з 22 осіб, що входять у близьке оточення Януковича. Прізвище Бойка там відсутнє. Так само, як і прізвища його друзів і партнерів — Фірташа, Льовочкіна, а також колишнього керівника НАК Нафтогаз України Євгена Бакуліна. Тобто до санкційного списку не потрапив жоден з членів так званої групи Росукренерго (РУЕ), названої на честь газотрейдера-посередника, на якій Фірташ збагатився.

Люди з РУЕ уникли санкцій завдяки Олегу Махніцькому, першому постмайданному генпрокурору та члену ВО Свобода, вважає Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка (БПП). За його версією, Махніцький не вніс до списків представників РУЕ через те, що залежав від іншого свободівця Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс, колишнього партнера Фірташа.

Генпрокуратура і в інших випадках була поблажливою до Бойка. У лютому минулого року до Остапа Семерака, народного депутата фракції Народного фронту, звернулися співробітники прокуратури. Вони розплутували справу про закупівлю вишок Бойка — цією саом темою цікавився і сам Семерак.

За Януковича ГПУ ця справа не зацікавила, але після Євромайдану, у квітні 2014‑го, вона взялася за нього ґрунтовно, порушивши справу за фактом того, що службові особи Міненерго в змові з представниками НАК Нафтогаз і Чорноморнафтогазу вкрали у держави $400 млн, сплачених за вишки.

І хоч Бойко не підписував тендерну документацію і контракти на придбання вишок, але, як людина, що опікувалася Нафтогазом і Чорноморнафтогазом, не міг не знати про деталі цієї афери, переконаний Семерак.

Слідчі прийшли до депутата, за його словами, по допомогу. Мовляв, готували постанову про арешт Бойка, але лідер Опоблоку розпочав переговори з кимось із представників влади, намагаючись уникнути цього. Щоб екс-чиновник все ж відчув на зап'ястях наручники, працівники ГПУ попросили депутата вжити контрзаходів. Семерак проанонсував арешт Бойка. Але в результаті ГПУ навіть не передала в Раду клопотання про зняття недоторканності з очільника Опоблоку. Причини такої поведінки Генпрокуратури Семерак не знає.

Сам Бойко завжди заперечував звинувачення у штучному завищенні ціни на бурові, називаючи маржу платою за додаткове устаткування.

Сьогодні обидві установки, що працювали біля Криму, росіяни вкрали. Також в російському полоні несподіваним чином опинилася і частина документації щодо закупівлі цього обладнання.

Колишній керівник Нафтогазу Бакулін, під орудою якого проводився скандальний тендер, лише короткий час навесні 2014‑го провів під арештом і зараз разом з Бойком засідає в парламенті у фракції Опоблоку.

У Генпрокуратурі на запит журналістів відповіли, що слідство за фактом афери все ще ведеться. Зокрема, перевіряють і законність дій нинішнього лідера опозиції. Тривале розслідування у відомстві пояснили тим, що в його межах співробітники прокуратури звертаються із запитами до закордонних органів.

Вибіркове неправосуддя

ГПУ виявилася вкрай милостивою до лідера ОБ і в іншій справі. Лещенко згадує, що ще влітку 2015‑го слідчі прокуратури підготували клопотання про зняття недоторканності й арешт Бойка за його участь в інший афері — схемі реалізації скрапленого газу, створеній Курченком.

Бойко, на той момент міністр палива і енергетики, і Оксана Масс, перший заступник директора  «Газ України», штучно завищували потребу населення у скрапленому газі в семи областях. Щоб її задовольнити, держава проводила аукціони з продажу додаткових обсягів енергоносія за соціальними цінами, що становлять 20 % від ринкової вартості. Покупцями ставали 12 фіктивних підприємств, створених Курченком. Придбаний таким чином газ перепродувався за комерційними цінами на ринку. «Бойку було відомо про сенс скоєного злочину, була визначена його роль у злочинній організації: він мав не тільки діяти як міністр, але і забезпечувати скоєння злочину за лінією Міненерго та дочірніх підприємств»,— цитує текст клопотання слідчих ГПУ Лещенко.

Але Шокін клопотання не підписав.

ГПУ не цікавиться й іншими темними справами екс-чиновника, яких не бракувало. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин нещодавно кинув світло на гігантський масштаб корупції під патронатом міністра Бойка. «Раніше [на держзакупівлі] сиділи люди Юри Бойка, вони казали: помножте ціну на шість, поставте трансформатори, а потім 80 % поверніть нам готівкою»,— розповідав він НБРУ, говорячи про особливості здійснення держзакупівель у часи, коли нинішній головний парламентський опозиціонер був у владі.

Бойко не відповів на запит журналістів про те, чи викликають його до прокуратури, як кого і щодо яких справ.

Весь у газі

Лідер Опоблоку не тільки дешево відбувся за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку.

Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави.

2010 року, коли Бойко служив міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. Відтоді зять політика не залишає цей пост, хоча результати його роботи негативні. Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) у травні 2015‑го перевірила компанію на предмет дотримання ліцензійних умов. Підсумок — НКРЕКП наклала на Київгаз максимальний штраф у 800 тис. грн.

Але звільнити зятя Бойка Київська міськдержадміністрація (КМДА) не може: за словами Петра Пантелєєва, заступника голови КМДА, це здатна зробити лише наглядова рада. Як стверджує чиновник, міська влада вже попросила компанію призначити загальні збори акціонерів, щоб переобрати раду. І сподіваються, що вони відбудуться до середини весни.

У липні минулого року Київгаз створив дочірнє підприємство КиївГазЕнерджі, якому делегував функції обслуговування споживачів. Директором стала теж не чужа Бойку людина — Владислав Красавін, який на сайті Ради досі значиться помічником на громадських засадах лідера Опоблоку.

Ані Горовий, ані Красавін не відповіли на питання журналістів, чи пов'язані їхні призначення з Бойком.

Горовий для Бойка — не тільки інструмент впливу на Київгаз, але і сімейний роботодавець. Він є співвласником видавничого дому Вавилон, до якого входять модні журнали l'Officiel та Pink. І дві старші дочки лідера ОБ працюють у цих виданнях: Ярослава — креативним директором l'Officiel, а Уляна — шеф-редактором Pink.

Непотоплюваний

Чому ГПУ спускає на гальмах справи, до яких причетний Бойко? Відповідаючи на це запитання, експерти зазначають кілька причин.

Лещенко каже, що у Шокіна є старший помічник — Василь Драган. За часів Януковича він був завідувачем сектора запобігання та виявлення корупції в апараті Міненерговугілля. «Драган був у Бойка головним борцем з корупцією саме тоді, коли купували вишки Бойка»,— пояснює нардеп БПП.

Бойко не захотів коментувати свої зв'язки з Драганом.

Але у ГПУ є і значно вагоміша причина затягувати слідство. І ця причина — найвища влада в особі президента країни. Про те, що без домовленостей з Банковою Бойко не був би такий спокійний за свою свободу, говорить Шабунін. Лідер Опоблоку, на його думку, дуже зручний конкурент для Порошенка на наступних президентських виборах.

Про існування якогось таємного «акта про ненапад», на думку політолога Євгена Магди, свідчить і те, що Опозиційний блок не виконує найважливішої функції — він не опонує главі держави. «ОБ не турбує владу, він шукає можливість з нею домовитися»,— пояснює експерт.

На останній прес-конференції президента журналісти нагадали Порошенку про те, що Шокін не підписує клопотання до парламенту про зняття депутатської недоторканності й арешт Бойка. На що президент відповів, що тепер це робота вже не ГПУ, а нових антикорупційних органів. “І про Бойка, будь ласка, матеріали в Антикорупційне бюро. І справи не будемо вибирати. Бойко, не Бойко — всіх корупціонерів до відповідальності",— театрально заявив засновник Партії регіонів.

У Національному антикорупційному бюро журналістам сказали, що зараз у них немає кримінальних проваджень щодо Бойка.

Христина Бердинських, Національне бюро розслідувань України

Примечательно, что еще в конце сентября 2015 года в ответ на поздравление с Днем рождения, которое Александр Кацуба направил президенту Украины Петру Порошенко, этот коррупционер получил личное благодарственное письмо от главы государства с его подписью, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Данным фактом Александр Кацуба хвалился в своем Facebook.

«Верю, что наше сотрудничество и взаимодействие позволят воплотить евроинтеграционные стремления украинцев»,  — писал Порошенко коррупционеру, которого разыскивает МВД.

Главное следственное управление МВД Украины требует арестоватьАлександра Кацубу, сына народного депутата и экс-регионала Владимира Кацубы, за растрату почти 12 млрд грн.

Соответствующее ходатайство подано правоохранителями в Печерский районный суд.

Следователи собрали доказательства, свидетельствующие, что Александр Кацуба злоупотреблял служебным положением в период его работы на посту заместителя главы правления НАК «Нафтогаз України».

«Установлено, что Кацуба А.В. по предварительному сговору с Кацубой С.В. (его брат Сергей Кацуба. — НБРУ.)… в период с октября 2012 по февраль 2014 года, злоупотребляя служебным положением, …растратили средства НАК «Нафтогаз України» в особо крупных размерах», — говорится в документе.

Следствие утверждает, что Кацуба оплатил компании «Универсальное коммерческое общество» за выполнение работ по сейсмологической разведке около 285 млн грн. Экс-чиновник подписал акты о выполненных работах, зная, что они содержат заведомо ложные сведения, а сама фирма имеет признаки фиктивности.

Чиновника также обвиняют в махинациях с принадлежащими НАК «Нафтогаз України» 3,4 млрд кубометров газа, стоимостью 12 млрд грн.

«Кацуба А.В. обоснованно подозревается в совершении особо тяжкого преступления, за которое законом предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок от 7 до 12 лет», — говорится в ходатайстве.

Ранее Сергея и Александра Кацуба обвиняли в махинациях при закупке бензина для НАК «Нафтогаз України» на сумму 400 млн грн.

Семью Кацуба также связывают с покупкой в 2011—2012 годах для «Чорноморнафтогазу» по завышенной цене буровых установок, получивших название «вышек Бойко».

Известно, что Александр Кацуба   активно воровал миллионы гривен у НАК «Нафтогаз України» совместно с младоолгархом Сергеем Курченко и также активно пытался отмыться в прессе через «Украинский медиа холдинг», который принадлежит зиц-председателю.

Про майновий статус: 

Квартиру площею 165 квадратних метрів Ставицькі за рік змінили на 212 квадратів. При цьому, кошти на банківських рахунках міністра за рік зросли майже втричі – до 155 тисяч гривень. Кошти членів родини знизились на 46 тисяч, до 85 тисяч гривень.

Скандали Ставицького: масштаби зростають

«Учора було здійснено рейдерське захоплення командою Януковича на чолі з паном Ставицьким, який безпосередньо є людиною народного депутата Джарти. Учора Ставицький разом із сімома охоронцями, разом із людьми, які допомагали їм силовим способом вриватися в будівлю НАК „Надра України“... І ця компанія була захоплена!»– обвинувачувала нинішнього міністра енергетики екс-прем'єр Юлія Тимошенко 20 серпня 2009 року.

Тоді сталася резонансна подія: отримавши рішення суду, Ставицький у супроводі працівників приватної охорони захопив будівлю НАК «Надра України» на вулиці Володимирській. Але на той час Ставицький у владі був фактично ніким, оскільки в 2009 році на посаді прем'єра була Тимошенко, а Янукович перебував в опозиції. Тому МВС за допомогою бійців «Беркуту» швидко відбило атаку Ставицького на офіс державної компанії.

Але зухвале захоплення будівлі не на жарт розлютило Тимошенко. Вона, особливо не стримуючи себе, звинувачувала «попередників» у масштабних оборудках. За її словами, «Надра України» часів Ставицького передали «на корупційній основі найближчому оточенню Віктора Януковича» 19 ліцензій на видобування нафти й газу, резиденцію «Межигір'я» та дві будівлі в центрі Києва.

Цікаво, що повідомлення з детальним описом «корупційних схем» нинішнього міністра енергетики досі висить на офіційному сайті «Надр України» під заголовком «Відбулося рейдерське захоплення НАК «Надра України». Його не видалили навіть після того, як із приходом Януковича в 2010 році Ставицький повернувся в крісло голови акціонерної компанії.

На офіційному сайті НАК „Надра України“ Ставицького досі звинувачують у корупції та розкраданнях.

Вивчивши документи того часу, можна дійти висновку, що в 2007 році частина ліцензій і справді відійшла компаніям, які були не чужі оточенню Ставицького і Януковича. Серед інших, дозволи тоді отримали: «Надра геоцентр», «Кримська бурова компанія», «Українська бурова компанія». Ланцюжок засновників цих компаній приводив до родинного кола екс-міністра охорони навколишнього природного середовища та екс-прем'єра Криму, нині покійного Василя Джарти.

Називаючи Ставицького «людиною Джарти», Тимошенко фактично не помилялась.

Можна припустити, що саме знайомство із цією впливовою на той час фігурою було одним із вирішальних епізодів у житті нинішнього міністра енергетики.

У вересні 2006-го Джарти призначає Ставицького спочатку своїм радником.

А вже за кілька місяців герой нашого розслідування стає керівником «Надр України».

Названі ж вище компанії, що отримали родовища, через засновників приводять до австрійських фірм Lifo Invest та Wellmind Invest.

Їх директором станом на 2007 рік був ніхто інший, як зять Василя Джарти – народний депутат від ПР Валерій Омельченко.

В «епоху Ставицького» схема передачі ліцензій від державних підприємств до приватних компаній була простою. Хрестоматійною виглядає історія «Кримської бурової компанії», що детально описана в «Реєстрі судових рішень».

У листопаді 2007-го фірму заснували 50 на 50 державна «Кримгеологія» та приватна «Українська торгівельна компанія», одним з її засновників котрої, у свою чергу, у 2007 році була вищезгадана Wellmind Invest зятя Джарти.

Едуард Ставицький (по центру) люб'язно запрошує підприємців до партнерства з державою

Менше ніж за місяць без особливих труднощів новоутворена компанія отримує дозвіл на видобуток вуглеводнів на Керлеутській площі в Криму. Та вже за кілька днів після отримання бажаного документу, частка держави в компанії зменшується до 3%. Внаслідок цього «Надра України» фактично втрачають контроль над компанією та видобутком надр на цій площі.

Тогочасне керівництво «Кримгеології», яка співзаснувала «Кримську бурову компанію», виявилось також близьким і до родини Едуарда Ставицького. За даними «Наших Грошей», її очільником був Роман Майдебура – колишній співвласник»Торгового дому «Гермес» разом із батьком міністра – Анатолієм Ставицьким.

«Слідство перевіряє факт злочинної змови Ставицького Едуарда, як посадової особи НАК „Надра України“ та колишнього директора ДП „Кримгеологія“ НАК „Надра України“ Майдебури Романа, що перебуває в розшуку, оголошеному в межах кримінальної справи за фактом розкрадання майна в особливо великому розмірі», – заявляли «Надра України» у 2009 році.

Щоправда, справа так і не призвела до негативних наслідків для обох чиновників. За кілька років Ставицький пішов на підвищення по кар'єрній драбині, а Роман Майдебура в 2012-му очолив фірму, що стрімко розвивалась у видобувному сегменті – «Голден Деррік».

Золота вишка для міністрів

Саме при Ставицькому, «Надра України» передали «Голден Дерріку» майно державного підприємства «Полтаванафтогазгеологія» на 17 мільйонів гривень. Хочакерівники підприємства стверджували, що реальна вартість обладнання державної компанії набагато вища – 240 мільйонів гривень.

Компанія «Голден Деррік», назва якої перекладається з англійської як «золота вишка», отримала майно не випадково. На момент передачі активів «Полтаванафтогазгеології», «Голден Дерріком» рівною мірою володіли «Надра» та кіпрська Hartlog Limited. Але в 2008-му державна компанія люб'язно продала частину власної долі кіпріотам,залишивши собі всього 33%.

Особливо активний розвиток компанії розпочався в 2010-му році, коли Ставицький знову очолив «Надра України». За кілька років «Голден Деррік», тепер уже підконтрольний приватному власнику, отримав близько 30 дозволів на розробку надр у Центрально-Східній Україні. Цього року «Золота вишка» ще й почала перемагати на тендерах «Чорноморнафтогазу».

Така поблажливість до компанії та її власників могла виникнути ще й тому, що кіпрський офшор Hartlog Limited, крім «Голден Дерріку», був ще й засновником «Монолітінвесту» – будівельної компанії Ставицього-Присяжнюка. Згідно зрозслідуванням Слідство.Інфо, кінцевим власником Hartlog Limited виявився угорський адвокат Пітер Паллаг – близький партнер сімейства Миколи Присяжнюка ще з 1990-х років.

Ближнє коло Ставицького (зліва направо): Олег Проскуряков, Пітер Паллаг, Роман Майдебура

Ставицький і Присяжнюк наполегливо відмовляються від зв'язку з «Голден Дерріком». В 2011 році в інтерв'ю журналісту «Forbes-Україна» Едуард Ставицький заявляв, що не причетний до видобутку природних ресурсів: «У мене особисто ніколи не було свердловин своїх . Не було й немає. Перевіряйте хоч як. У заправному секторі – працював, так. У нафтотрейдерському – так. А в частині видобутку – ніколи не був пов'язаний, та й не буду... Не хочу, бо не маю права, у першу чергу», – заявляв він.

Поговорити з журналістом «Слідство.Інфо» для цього матеріалу Ставицький часу не знайшов.

«Батя, я стараюсь!»

На посаді голови «Надр України» Ставицький прославився ще і як розпорядник нерухомості, догоджаючи особисто Віктору Януковичу.

25-го вересня 2007 року «Надра України» вирішили помінятись майном із фірмою «МедІнвестТрейд» та передати резиденцію «Межигір'я» в Нових Петрівцях в обмін на два будинки на Парковій дорозі в Києві. Будівлями національна компанія змогла покористуватись лише добу: уже наступного дня уряд Януковича передав їх на баланс ДУС. А менше ніж за місяць, майно Межигір'я перейшло до рук компанії «Танталіт», у чиїй власності перебуває донині.

Таким чином, саме Ставицький взяв на себе більшу частину юридичної відповідальності по відчуженню Межигір'я, де зараз мешкає президент Янукович.

Межигір'я з повітря. Фото журналу "Кореспондент

Очевидно, глава держави оцінив і особисту вірність і заповзятість Едуарда Ставицького.

В якості бонусу Едуард Анатолійович не лише отримав один із найважливіших міністерських портфелів. Йому вдалося провернути ще одну операцію з відчуженням державної нерухомості.

Ідеться про дві будівлі НАК «Надра України» на вулиці Володимирській у Києві.

У вересні 2007-го державна компанія, посилаючись на аварійний стан будинків, вирішує продати їх фірмам «Еліттранссервіс» та «Ярд-Шиппінг». Лояльність очільника Ставицького до двох фірм не була випадковою. Директором «Еліттранссервісу» у 2007 році був Олексій Харітонов, який ще з початку 2000-х працював разом зі Ставицькими. А «Ярд-Шиппінг» базувався в офісі народного депутата від ПР Віталія Борта – партнера Василя Джарти.

Однак, схоже на те, що будівлі зрештою так і не дійшли до Джарти чи Борта. У результаті перепродажу обидва об'єкти отримала кіпрська Zentax Limited.

Вказівку на можливих нових власників нерухомості дає «Реєстр судових рішень»: представником Zentax Limited в українських судах був угорський адвокат Пітер Паллаг. Як було згадано вище, саме він обслуговував інтереси пов'язаного зі Ставицьким міністра АПК Миколи Присяжнюка. І саме Паллаг на сьогодні є формальним власником «Голден Дерріка».

Щоправда, покористуватись елітною нерухомістю на Володимирський нові господарі так і не змогли: будинки стоять закинутими, а НАК «Надра України» змушені винаймати приміщення в старому бізнес-центрі на Севастопольській площі.

Володимирська 34

«Новий Курченко»

Державні тендери в енергетиці – золоте дно. Швидко й непрозоре свої перші сотні мільйонів на цьому заробила компанія «Газ України 2009», яку контролює скандально відомий Сергій Курченко.

Усі шанси стати ще одним Курченком має 29-річний Валерій Токар із Київщини, «людина нізвідки».

Два роки тому Токар балотувався в народні депутати по одному з округів Київщини.

Тоді він мав офіційний статус безробітногой жодної копійки особистого доходу.

У депутати Токар не пройшов, набравши 0,47% голосів виборців. А вже сьогодні він очолює ТОВ «Укратоменерго» – маловідому фірму, яка, тим не менше, виграла тендери у відомстві Ставицькогона 61 мільйон гривень.

А місяцем раніше «Укратоменерго» «випала честь» бути єдиним конкурентом «Голден Дерріка» на тендері «Чорноморнафтогазу», де близька до Присяжнюка-Ставицького фірма отримала 112 мільйонів гривень.

– Про вашу фірму ніхто раніше не чув, а тепер їй вдається вигравати тендери на десятки мільйонів. Як? – питаємо Токара.

– Нам приховувати нічого, ми нормальна структура, зі спеціалістами. Ми будували, робили ремонти, реконструкції компресорних цехів, працювали в трансгазі, на лінійно-виробничих управліннях магістральних газопроводів.

– У вашої фірми є офіс? Можна подивитися його? Поговорити з вами там?

– Добре, подзвоніть мені в понеділок, і я з вами зустрінуся в офісі.

Втім, в обіцяний час Валерій Токар виявився зайнятим і на зв'язок більше не виходив.

Пояснення тендерних успіхів його фірми може бути в тому, що одним із засновників «Укратоменерго» є Лариса Миколаївна Токар. Сам молодий директор підтвердив Слідству.Інфо, що це його родичка, щоправда, не уточнюючи, яка саме.

У соціальних мережах знайшлася Лариса Токар – уродженка Кіровоградської області 56-ти років.

Вона цілком може бути матір'ю Валерія Токара. А її походження підкріплює й без того вже усталену тенденцію: земляки Едуарда Ставицького з Кіровоградщини отримують чимало ласих шматків на тендерах міністерства енергетики.

Але, здається, це не дуже турбує Віктора Януковича.

Едуард Ставицький, будучи вірним членом президентської Сім'ї, схоже, заслужив право на створення власного угрупування у владі та бізнесі.

*   *   *

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди

Витяг з ЄДР. Адреса дружини Ставицького – Пасаж на Хрещатику

«Едуард Ставицький тут живе?» – питаємо одного з тутешніх мешканців. – «Ні, тут живе його син Станіслав та невістка. А Едуард Ставицький живе в сусідньому під'їзді. Там машини їхні стоять, бачите? Син його на „Мазераті“ катається. Усе нормально в них».

Жителі цього під’їзду також підтверджують: їх сусідами є саме сімейство Ставицьких. Родина міністра займає три квартири – тобто, цілий поверх, кажуть місцеві. Одне з помешкань раніше використовувала «Партія зелених», за списком яких в 2006 році балотувалась Олена Ставицька. Ще раніше в цій квартирі жив співак Михайло Гришко, меморіальна дошка якому встановлена біля входу в під’їзд. Зараз двері квартир на поверсі прикрашають таблички «Приміщення народного депутата України».

Три квартири в Пасажі мають статус приміщень нардепа. В них, за твердженням сусідів – мешкають Ставицькі. Фото – Слідство.Інфо

«Все нормально», не тільки в Едуарда Ставицького і його родичів. Дуже комфортно себе почувають і найближчі друзі міністра енергетики.

Любі друзі й теплі місця

У нинішньому кабміні в Едуарда Ставицького є двоє перевірених часом друзів – міністр екології та природних ресурсів України Олег Проскуряков та міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

«Ми познайомились (зі Ставицьким – ред.) ще в студентстві. У нас профільна освіта – я геолог, він – гірничий інженер. На практиці пересіклись», – розповідає автору статтіОлег Проскуряков.

Дружба зі Ставицьким дала Проскурякову чимало. Друзі разом починали працювати у фірмі Ставицького – МПП «Аметист» в Олександрії. Потім, згідно офіційної біографії, Проскуряков працював у сімейній компанії Ставицьких «Тетерів-Нафті». Переходячи з посади на посаду у виконавчій владі, Едуард Ставицький не забував про друга й залишав нагріте місце саме для Олега Проскурякова.

Міністр екології Проскуряков усі посади у владі отримав «у спадок» від Ставицького. Фото із сайту Мінприроди

Так, у 2010-му році Ставицький іде на підвищення з посади голови правління НАК «Надра України» в керівники Державної служби геології та надр. На посаду, що звільнилася, одразу призначається друг Проскуряков. З керівників Держслужби геології та надр Ставицький іде ще вище – стає міністром екології та природних ресурсів. Звільнену посаду керівника Держгеонадр Ставицький знову ж таки залишає Проскурякову.

Зрештою, у грудні 2012-го року Ставицький стає міністром енергетики та вугільної промисловості. Вільне крісло мінекології традиційно посідає Олег Проскуряков.

Крім того, до переходу на роботу у виконавчій владі, Проскуряков встиг попрацювати ще в одній не чужій сімейству Ставицьких компанії: заступником директора з розвитку вже згаданої мережі автозаправок «БРСМ-Нафта».

Проскуряков навіть погодився віддати свою ділянку в Лютежі Київської області для будівництва однієї з АЗС мережі.

«Я не знаю, чи був він (автозаправочний комплекс – ред.) побудований. Я цю ділянку реалізував. Я просто продав її, але не „БРСМ“, а приватній особі. А що там було далі – я не знаю, я не слідкував за її долею», – коротко відповів друг Ставицького в коментарі Слідству.Інфо.

Інший друг міністра Ставицького – міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. Як розповідає сам Присяжнюк, їхнє знайомство зі Ставицьким відбулось в Житомирі, коли аграрний міністр був заступником голови місцевої держадміністрації.

Міністри-друзі: Ставицький (по центру), по ліву руку від нього – Присяжнюк, далі Проскуряков

«Ставицький був успішним підприємцем. Ми працювали з ним як з меценатом, інвестором соціальних проектів у Житомирі... З ним я зараз дуже близько дружу. Я був натхненником того, щоб вони з дружиною народили другу дитину. Але на третю їх поки не вмовив», – сміється аграрний міністр у коментарі автору.

Нові скандали

Після зміни влади в 2005 році, Присяжнюк звільнився з облдержадміністрації й зайнявся бізнесом разом зі Ставицьким. Одним з їхніх спільних проектів стала компанія «Монолітінвест». Фірма мала намір зайнятися будівництвом.

«З „Монолітінвестом“ ми планували піти в будівництво, але не склалося», – розповідає Микола Присяжнюк. Публічна діяльність фірми обмежилася лише купівлею земельної ділянки в центрі столиці.

Дружньою до засновників «Монолітінвесту» можна також назвати скандальне ТОВ «Нові інвестиційні технології». Компанія зареєстрована за адресою Шота Руставелі, 17, у Києві – у тому ж приміщенні, де знаходилась легендарна фірма Миколи Присяжнюка «Риф».

На думку житомирської прокуратури, в 2007 році «Нові інвестиційні технології» сумнівним шляхом заволоділи частиною акцій ЗАТ «Волинські самоцвіти», і потім продали їх афільованому TIS Limited. У 2003 році одним з акціонерів «Волинських самоцвітів» стала страхова компанія «Класичне страхування», співзасновником якої був особисто Микола Присяжнюк. Саме ця компанія згодом продала акції «Новим інвестиційним технологіям».

Як зазначала прокуратура в апеляційному поданні, «Класичне страхування» знаходилось в одній квартирі з «Новими інвестиційними технологіями», що дало правоохоронцям підставу вважати договір нікчемним. Втім, суд вирішив, що думка правоохоронців була недостатньо переконливою та не задовольнив їх апеляцію.

Інфографіка: Ярина Михайлишин

А одним із засновників «Нових інвестиційних технологій», разом із кіпрським офшором TIS Limited, був та досі лишається Віктор Пономаренко, глава НАК «Надра України».

"Віктора Пономаренка знаю близько 10 років. З ним познайомився раніше, аніж зі Ставицьким. Я не скажу, що вони дружать, але сьогодні Пономаренко є підлеглим у Ставицького. До нас на роботу його привів Олександр Кравцов (нардеп V скликання від ПР – ред.)", – розповідав Микола Присяжнюк автору цього тексту більше року тому.

Втім, «Монолітінвест» був далеко не єдиним будівельним проектом родини Ставицьких. Хоча в цій сфері їхня діяльність виявилась менш успішною ніж у продажі нафтопродуктів. Сам Едуард Ставицький разом із депутатом Київради Борисом Дроботом заснував фірму «Барви-2005», яка виступила замовником житлового комплексу «Зелена гора» в Гореничах Київської області площею в 130 тисяч квадратних метрів. Однак комплекс, задуманий як масив з 9-поверхових будинків та таунхаусів, соціальних та розважальних закладів – так і не був побудований.

Сам Ставицький, хоч і має багато впливових друзів, не вважає себе членом якогось бізнес-угрупування. «Я в жодній групі впливу не перебуваю й не перебував. А те, що в мене з багатьма людьми хороші стосунки, як і в політичних колах, так і в загальнолюдських – це так, це факт», – заявив про себе міністр журналісту Forbes-Україна Севгіль Мусаєвій.

Темні «Води України»

Намагаючись досягти газової незалежності від Росії, міненергетики на чолі зі Ставицьким активно просуває видобуток вуглеводнів усередині країни. Втім, і тут не обходиться без скандалів. Адже, окрім всесвітньо відомих енергетичних гігантів на кшталт Shell чи ExxonMobil, ласий шматок надр отримують і скандальні українські компанії.

Чимало резонансних розслідувань було присвячено фірмі зі «спального району» – «СПК Геосервіс», яка разом з транснаціональними корпораціями отримала частку у видобутку сланцевого газу на Юзівській та Олеській площах.

Однак, попри минулорічні скандали із «засланцями», Ставицькій і підлеглі продовжили залучати сумнівні структури до розподілу українських родовищ.

Майже місяць тому – 27-го листопада Едуард Ставицький підписав угоду про розподіл продукції, що видобуватиметься на площах Абіха, Суботіна, Кавказькій та Маячній у Чорному морі.

Едуард Ставицький підписує угоду про розподіл шельфу Чорного моря. Фото із сайту Міненерговугілля

Згідно з підписаним документом, дозвіл на розробку нафти й газу на чорноморському шельфі отримали італійська Eni, французька EdF, а також вітчизняні «Чорноморнафтогаз» і ТОВ «Води України». Цікаво, що найбільші частки проектуотримали Eni – 50%, та «Води України» – 35%, тоді як на долю «Чорномонафтогазу» та EdF припало лише 15%.

Відповідно до угоди, названі компанії зможуть видобувати близько двох мільйонів тон нафти та газового конденсату на рік. Причому три чверті видобутих вуглеводнів бізнесмени залишатимуть собі й лише чверть віддаватимуть державі.

Частина шельфу Чорного моря, переданого Ставицьким у розробку інвесторам. Джерело – «Укргеофізика», сайт ua-energy.org

Квота іноземних компаній може викликати питання щодо захисту національних інтересів українськими чиновниками. А от значний шматок, який отримала маловідома українська ТОВ «Води України», породжує підозри в махінаціях.

Адже ТОВ «Води України», хоч і має в засновниках державні компанії «Надра України» та «Західукргеологію», цілком схожа на фірму-прокладку.

Тривалий час вона була зареєстрована на вулиці Володимирській, 34, у Києві. Ця будівля, що раніше належала «Надрам України», була продана за часів керівництва компанією Едуардом Ставицьким у 2007 році.

Впродовж кількох років будинок стояв закинутим, а тому сконтактувати з «Водами» видавалось маловірогідним. Більше того, в 2010 році Окружний адмінсуд Києваприйняв рішення про ліквідацію «Вод України» через те, що компанія кілька років не вела жодної діяльності. Щоправда, згодом представники фірми домоглися скасування цього рішення.

Знайти діючий офіс та працівників «Вод України» виявилося справжньою проблемою. Міський телефон фірми не відповідає. Довелося телефонувати до компанії засновника – НАК «Надра України»:

– Підкажіть, як можна зв'язатися з «Водами України»?

– Людина, яка могла б відповісти на ваше питання, поїхала в міністерство й більше, нажаль, ніякої інформації не можу вам надати. Зателефонуйте завтра після обіду.

– А хтось ще може розповісти щось про «Води України»?

– Ні.

Ані наступного дня, ані пізніше людина, яка щось знає про «Води України» на робочому місці так і не з'явилася.

Слідство.Інфо вирішило на прес-конференції спитати самого міністра, чому для такого масштабного проекту було обрано не надто активну компанію. «Під кожний проект, це європейський, міжнародний досвід, робиться компанія, яка й виконує умови. Наприклад, компанію Eni представляє також дочірня компанія. Це міжнародний досвід, роблять дочірні компанії, щоб обмежити ризики, спростити прийняття тих чи інших рішень», – розповів він.

Однак міністр так і не відповів, чим саме займатимуться «Води України» та перейшов до наступного питання.

Окрім площі Абіха, компанія отримала 20-річний дозвіл на видобуток нафти й газу наСлюсарівській площі в Криму. «Води» планують розробляти не лише кримські надра:компанія намагається отримати дозволи Львівської облради на розробку Глухівської,Боратицької, Північно-Яворівської та Південно-Рудківської площ.

Попри примарний статус, режим повного сприяння для «Вод України» пояснюється просто.

Керівник перспективного розробника надр – також не чужа людина колу Едуарда Ставицького. У 2011 році, коли Ставицький був головою Держгеонадр, директором «Вод України» став Юрій Омельченко. Ним він є й по сьогодні. За даними «Наших грошей», Омельченко раніше очолював ТОВ "Торговий дім «Гермес», одним з власників якого був батько міністра Анатолій Ставицький.

І сьогоднішній державний контроль над «Водами України» не є великою перешкодою. Схема, за якою державу викидали зі статутного капіталу енергетичних компаній, практикувалася ще під час першого приходу Ставицького в «Надра України».

Але про це докладніше в заключній частині публікації.

*   *   *

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо» спеціально для Української правди