Избиратели Зеленского, конечно, думают, что заявления Зеленского о том, что Украина не нуждается в посредниках вроде Медведчука связаны с тем, что наш президент – патриот.

Нет, друзья. Это связано с тем, что команда Зеленского хочет сотрудничать с Кремлем не через Медведчука, а через помощника президента РФ Владислава Суркова. Который будет представлять Россию на следующей встрече «нормандской четверки». Интересно, что сообщение об этом, опубликованное российским ТАСС 19 июня, перепечатал сайт ТСН. Дословно изложивший слова помощника Суркова Алексея Чеснакова (запомните это имя). Впрочем, не Коломойским единым.

Сурковым в ОП, а тогда еще АП президента запахло сразу после назначения Кучмы главой украинской делегации Трехсторонней контактной группы. Леонид Данилыч, как мы помним, сразу перешёл к делу и попросил ВСУ не стрелять в добрых ополченцев и снять блокаду. Напомним, что пожилого миротворца к Зеленскому в АП привез его зять Пинчук. Это зафиксировали «Схемы», и Зеленский затем был вынужден подтвердить. Тот самый Пинчук, который томится сегодня от санкций РФ, закрывших ему экспорт труб в РФ. И тот самый Пинчук, который не вылезал из приемной Суркова и писал колонки в The Wall Street Journal о том, что Украине стоит забыть про Крым и пойти на условия Кремля по Донбассу.

Однако, ближе к делу. Глава Офиса президента Богдан на прошлые выходные посещал джазовый фестиваль во Львове. «Леополис джаз фест», ранее – «Альфа джаз фест», давно стал культовым мероприятием, на которое многие представители элит приезжают не столько послушать джаз, сколько потусить. Вот и Андрей Иосифович приехал туда, конечно, не за джазом. Судя по странице в ФБ, главе Офиса нашего президента музыкально близки Лолита Милявская, Вера Брежнева и Оля Горбачева. К сожалению, их во Львове не было. Зато был организатор фестиваля – российский миллиардер Михаил Фридман. Встреча с которым и была целью его поездки на фестиваль. Тонкий выбор времени и места, чтобы никакой Ткач носа бы не подточил.
Полная органика.

Фридман сегодня – посредник между Богданом и Сурковым. Собственно, Сурков – это бывший пиар-менеджер Фридмана. Который дружен с ним еще с учебы в Московском институте стали и сплавов. В Альфа-банке у Фридмана Сурков отвечал за пиар и связи с общественностью, а затем даже стал первым заместителем председателя совета банка. В Кремль, на пост помощника руководителя администрации президента России Сурков попал еще при Ельцине, при этом Фридмана российские СМИ рассматривали как одного из вероятных рекомендателей.

Фридман хорошо знаком с Богданом. Не секрет, что глава Офиса президента до 2019 года был известен, как бы это помягче сказать, как юридический консультант операций по сравнительно честному отжиму собственности у граждан, компаний и банков. При этом расцвет этой его деятельности пришелся на время, когда он работал правительственным уполномоченным по вопросам антикоррупционной политики у Николая Яновича Азарова. Во время перемирий на фронтах войны с коррупцией Богдан приобрел в тот период недвижимости на примерно 11 млн долларов.

Так вот, в 2012—2013 годах Богдан представлял интересы компании А1 (входит в «Альфа-групп»), которая боролась (и успешно) за контроль над универмагом «Украина» в Киеве, находящимся в залоге у ирландского банка.

Причем боролась с семьей Януковича ее же суровыми методами: вносила своего директора в единый реестр, заносила судьям, публиковала джинсу в СМИ и т.д. Так что да: Богдан действительно боролся с режимом Януковича. Но только вместе с Фридманом и на территории одного объекта.

Противостояние Суркова с Медведчуком известно. Медведчук опирается на Сечина и ФСБ, Сурков – на ГРУ. Суркову для укрепления своих позиций важно установить прямой контакт с Зеленским. В свою очередь Коломойский и Пинчук тоже хотят работать через Суркова, понимая, что в противном случае «все будет Медведчук». Вчерашнее интервью Коломойского иллюстрирует, что контакт с Сурковым хороший. После каминг-аута Коломойского, в котором он рассказал, что российские воины на Донбассе выполняют интернациональный долг, советник Суркова – уже упомянутый выше Алексей Чеснаков заявил, что руководству Украины стоит прислушаться к Игорю Валерьевичу.

«В отличие от Порошенко, Коломойский хорошо знает цену словам. И понимает природу многих процессов намного лучше, чем большинство украинских политиков. Киевским властям следует учесть мнение Коломойского, если они действительно хотят урегулировать конфликт», — такой комментарий об интервью Коломойского дал Чеснаков сайту своего собственного аналитического центра.

Похоже, что нынешняя украинская политика начинает превращаться в конкурс украинских невест Путина. Уверены, что такие опытные люди, как Фридман и Богдан, смогут доказать Владимиру Владимировичу, что проект «Зеленский» эффективнее, чем проект «Медведчук».

Украинский выбор — Право народа ТСН Служба безпеки УкраїниInterpipe Steel Офіс Президента України Андрей Богдан Владислав Сурков

Сергей Федорчук, Национальное бюро расследований Украины

За даними журналістів Al Jazeera, у столиці РФ утікача супроводжують п'ять авто, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Український олігарх Сергій Курченко, який втік до Росії, посилив охорону після перестрілки на території елітного комплексу «Москва-Сіті». Про це йдеться в матеріалі Al Jazeera.

Перестрілка сталася ще  в листопаді 2017 в ресторані Crystal Ballroom в башті «Око», де святкував день народження чеченський бізнесмен. В тій самій будівлі розташований і офіс Курченка, йдеться у тексті.

Раніше російське видання The Insider писало, що кілька учасників інциденту зникли на авто Maybach (машина, на якій їздить олігарх), Toyota Land Cruiser (реанімаційний автомобіль) і Lexus.

Тепер Al Jazeera з посиланням на колишніх водіїв олігарха пише, що кортеж Курченка складається вже з п'яти машин і з ним завжди їздить лікар. Один з автомобілів обладнаний глушником зв'язку з радіусом 200 метрів.

Займаються охороною олігарха-утікача нібито бійці управління «А» Центру спеціальних призначень ФСБ.

Раніше Генпрокуратура України опублікувала відео, в яком викладені подробиці операції з викриття фінансування діяльності лідера партії Рух нових сил Михайла Саакашвілі збіглим олігархом Сергієм Курченко.

Зокрема, в ролику присутній аудіозапис розмови Саакашвілі і Курченко, датована 20 листопада 2017 року.

Семья Генпрокурора снова оказалась в центре громкого коррупционного скандала. К сожалению, последствия этого скандала ударят не по репутации воровского семейства Луценко — там просто не по чему бить, а по Государству Украина. То есть, шкодят Юрий и Ирина Луценко, а расхлебывать и платить за их праздник жизни будет вся страна.

Вкратце суть скандала.

В середине сентября нынешнего года издание «Наші гроші» выявило обширную и дорогую недвижимость семьи Луценко (муж — Генпрокурор, жена — депутат Верховной Рады от правящей политической силы, один из сыновей — участник смертельного ДТП, убивший человека и «отмазанный» влиятельным отцом — в то время лидером фракции Блока Петра Порошенко в ВР). Эта недвижимость не была указана в имущественной декларации ни одного из высокопоставленных супругов, так как официально была записана на подставное лицо.

«Наші гроші» нашли в селе Зазимье под Киевом бухгалтершу жены генпрокурора Юрия Луценко, которой принадлежит четырёхэтажный дом в центре Киева, приносящий доход сыну генпрокурора. В отреставрированном доме на Печерске по ул. Эспланадная, 32-В 1917 года постройки — восемь помещений (6 квартир и 2 — нежилых помещения). Недвижимость общей площадью 1410 кв.м. оборудована даже сауной и бассейном. Имея такие хоромы, сама 67-летняя женщина, на которую они были оформлены, живет в скромном доме в селе. А недвижимость на Печерске якобы сдает в аренду. При этом вопросами аренды занимается компания «Бизнес-центр «Лотос», записанная на сына Генпрокурора Александра Луценко. «Лотос» — это бизнес-центр площадью 21 тыс кв. м., расположенный в Киеве на ул. Академика Туполева, 19.

Понятно, что ни Александр Луценко, ни Юрий Луценко, ни Ирина Луценко никогда в своей жизни не имели официальных доходов, которые позволили бы им купить такую — многомиллионную в долларовом исчислении — недвижимость. Даже если оценить стоимость Бизнес-центр «Лотос» как «первичку» с голыми стенами, его минимальная цена — без отделочных работ, составила бы не менее 21 млн долларов США, из расчета 1000 долл. США за 1 кв. м. Плюс к этому стоимость 4-этажного дома на столичном Печерске — еще 5,3 млн долларов США (за такую цену этот дом выставлялся на продажу еще недавно).

Знаково, что владельцами этой (и ряда другой) недвижимости Юрий и Ирина Луценко стали в то самое время, когда Юрий Витальевич работал министром внутренних дел. Доведя коррупцию во вверенном ему министерстве до невиданных ранее масштабов, при этом разглагольствуя о борьбе с коррупцией.

И когда Виктор Янукович решил отомстить Юрию Луценко за какой-то их былой «междусобойчик», он мог смело разрешить Генпрокуратуре посадить Юрия Витальевича именно за этот очевидный коррупционный эпизод. Но тогда «паровозом» пришлось бы упечь в тюрягу и Ирину Луценко — чего судимый ранее Янукович «по понятиям» (или своим представлениям о том, что справедливо, а что — нет) не захотел. Более того: следствие при всей своей заангажированности не тронуло активы семьи Луценко, хотя легко могло это сделать, и суд бы это поддержал.

Как бы там ни было, но вся эта грязь семейства Луценко всплыла именно сейчас, когда глава семейства стал Генпрокурором.

Как можно было назначать Генпрокурором Украины, воюющей с Россией, человека с репутацией, простите, алкаша, коррупционера, политического афериста и партнера российской агентурной (ФСБ) ОПГ «Лужниковская» — вопрос персонально к Петру Порошенко. «Лужниковские» — Бабаков, Гиннер, ФСБ и ГРУ — аплодируют стоя (а может, они и попросили? И в этой связи еще один вопрос: кто он, Петр Порошенко?).

Но вернемся к недвижимости Луценко. Когда скандал с недвижимостью на Печерске достиг апогея, «звездная» семья приспособленцев не придумала ничего лучше, как продать дом на Печерске. 17 октября 2016 года народный депутат от «Блока Петра Порошенко» Глеб Загорий приобрел 8 помещений у Светланы Рыженко, уже упомянутой нами экс-бизнес-партнерши семьи Генпрокурора Юрия Луценко. Об этом свидетельствуют данные реестра недвижимости, сообщили Наші гроші.

Новый владелец, Глеб Загорий является владельцем фармацевтической компании «Дарница». Считает себя другом Юрия Луценко. Во фракции БПП входит в неформальную «группу Третьякова» — к этой же группе относится и жена Генерального прокурора, народный депутат Ирина Луценко.

О том, кто такой Глеб Загорий сайт «Аргумент» писал ранее в материале: Реформа Минздрава Украины: под патронатом России? Часть 2: Люди с дурной репутацией.

Для тех, кто не любит читать объемные тексты, сообщим кратко: Глеб Загорий считается заказчиком неудавшегося убийства конкурента по бизнесу Фили Жебривской — родной сестры нынешнего главы Донецкой военно-гражданской администрации Павла Жебривского. О чем Павел Жебривский, как бывший следователь Генпрокуратуры Украины — прекрасно осведомлен.

То есть семья Генпрокурора с репутацией коррупционеров воспользовалась услугами человека, известного как заказчик убийства.

Блестящая, максимально точная иллюстрация творящегося в Генпрокуратуре Украины.

Если такой человек стал главой Генпрокуратуры, не взирая на пресловутые «спецпроверки» и заявленное «очищение СБУ», то это означает, что Служба безопансости Украины по своей сути, кадровому составу и патриотическому потенциалу осталась точно такой же, какой она была во времена Виктора Януковича.

А если Президент Петр Порошенко назначает главами Запорожской и Николаевской ОГА офицеров МВД с репутацией коррупционера и репутацией причастного к убийству (Константин Брыль и Алексей Савченко соответственно), и эти кандидаты безпроблемно проходят спецпроверку СБУ, то это означает лишь одно: государство в смертельной опасности.

Можно, конечно, верить провластным журналистам и «петроботам», что там, «наверху», существуют какие-то хитрые политические пасьянсы и расклады, которые все-де объясняют, что критика Порошенко и Ко — это «рука Кремля» и коварная ФСБ-шная пропаганда, что творившееся при Януковиче — не повторится, но это все самообман.

Янукович тоже демонстрировал «европейский вектор», тоже был «крепкий хозяйственник», при нем прокуроры тоже боролись с коррупцией и власть также допускала антироссийские демарши. Но в итоге оказалось, что все это была игра на публику и сценарий Кремля, и закончилось все большой кровью и войной с Россией.

И нет никаких оснований доверять слову Петра Порошенко или Юрия Луценко, если их дела расходятся со словами, а слова — часто лживы, причем там, где ложь обращена не против России, а против своих же сограждан.

Лживая, продажная, циничная власть в воюющей стране — это предвестник рек крови, и любой, хоть мало-мальски знающий историю, это подтвердит.

Если Генпрокурор публично упивается своим цинизмом и безнаказанностью, разглагольствуя, что его сын — бизнесмен и кормит семью, а сам он — «человек Президента», не ждите от такого прокурора и президента ничего хорошего для себя и для страны.

Все это прекрасно известно в посольствах, и сколько бы Луценко не разъезжал по заграницам, ни на какую действенную помощь ГПУ со стороны зарубежных коллег при таком «керманыче» рассчитывать не стоит. Никто не будет давать «украинским коллегам» ценную информацию и содействовать, потому что «на выходе» — торговля уголовными делами лидерами БПП.

И если уж берешь на Кипр в составе официальной делегации казнокрада и мошенника Александра Грановского, то тогда бери уже и Юру Енакиевского, и Гиви Немсадзе, и Рината Ахметова — и там, за границей, объясняй тамошним генпрокурорам, что весь этот сброд, бандиты и убийцы — «попутчики революции».

И в свете этого не стоит ожидать от Порошенко и Ко расследования сколько-нибудь значимых коррупционных дел или резонансных убийств. Лично Петр Порошенко все сделал для того, чтобы система «карманных» ГПУ, СБУ и судов времен Януковича осталась такой же «карманной», но уже в его — Порошенко — кармане. Цель — власть и приращение богатства. А все эти «реформы» прокуратуры, судов и «очищение» СБУ (при отсутствии реформы ведомства), как мы видим — фикция. И, похоже, были затеяны преемниками Януковича только с одной целью: сбить, погасить революционные настроения в украинском обществе; не допустить подлинного реформирования Украины по европейским «лекалам» и заслуженной «люстрации» украинских олигархов из ТОП-50.

И БЕСКРОВНЫЙ выход из этой ситуации только один: сжав зубы, объединяться вокруг национал-патриотических движений и партий, чтобы легитимно убрать из власти эту свору. Чтобы потом эту свору тут же и «зачистить».

И верить можно будет только той политической силе и лидерам, которые первым пунктом своей программы пропишут «строжайшее, максимально возможное уголовное наказание с полной конфискацией всего принадлежащего имущества всех без исключения лиц, причастных к антигосударственной деятельности». И выполнят это обещание — каких бы ресурсов это не потребовало и в максимально сжатые сроки. Как именно это будет сделано — технические детали, которые можно почерпнуть, например, из опыта Чили времен Аугусто Пиночета.

Гражданское общество это оценит. Гражданское общество уже заплатило тысячи жизней — но не за то же, чтобы и дальше наблюдать коррупционный семейный подряд Луценко, Порошенко, Кононенко и примкнувшего к ним Грановского?

Пока Украина не будет жесточайше зачищена от нынешних семейных криминальных кланов и российского капиталла — ее государственность и каждый из нас будет в опасности. А у самой Украины не будет будущего — такого будущего, которое мы все хотели бы оставить нашим детям.

Константин Иванченко, Национальное бюро расследований Украины

Как оказалось, на одного «медиаэксперта» всегда найдется другой, такой же, а может и похлеще. Беглый, как он себя называет, «журналист» Анатолий Шарий попал в прицел не менее известного аналитика.

Об этом сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Известный видеоблоггер с ником SoulGoodman опубликовал интересный аналитический очерк о том, кто такой Анатолий Шарий, и почему он до сих пор не вернулся в Украину. Ведь он бежал от «сфабрикованного преследования режима Януковича».

По мнению видеоблоггера, Шарий является проектом спецслужб. Скорее всего, ФСБ, поскольку вся «ненависть» Шария направлена против Украины.

«Я сам являюсь блоггером и знаю, что такое делать и публиковать видео на своем канале в Ютуб. Это тяжелый труд. Каждый 3-минутный ролик требует 3-часовой работы. Но главное не в этом. А в том, что у Шария есть такая информация, которую имеют лишь спецслужбы. Сидя за границей, получить такую информацию можно лишь за очень большие деньги – с мониторов, камер наблюдения и так далее.

Странно и то, что за те два года, когда Шарий занимается блоггерством в Ютубе – он ни капельки не изменился. Ни прическа, ни даже небритость. То есть такое впечатление, что все видео были записаны в один момент в одно и то же время.

Ну и третья странность. Для того, чтобы выпускать 5 роликов в день в течение двух лет без перерыва ежедневно – это самостоятельно нереально. А Шарий утверждает, что работает сам. Но это выше человеческих сил и психики. Для этого нужна группа людей – минимум 10 человек в несколько смен. А Шарий лишь озвучивает текст. Все остальное делают другие люди.

Поэтому „Анатолий Шарий“ — это проект. Я в этом уверен», — говорит блоггер SoulGoodman.

Более подробно — смотрите на видео ниже.

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов'язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

«Помаранчевий» Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.

Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України