Донедавна російський бізнесмен, а тепер український мільйонер Павло Фукс і народний депутат України, співголова парламентської групи «Відродження» Віталій Хомутиннік прилетіли зі Швейцарії в Україну на одному приватному літаку.

Про це йдеться у випуску програми «Схеми» Радіо Свобода, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Фукс і Хомутиннік прилетіли у компанії Михайла Бакуненка – колишнього заступника голови правління напівдержавної компанії «Укрнафта», а нині голови правління приватної газовидобувної компанії «Укрнафтобуріння». Біля зали офіційних делегацій аеропорту «Бориспіль» знімальна група помітила охоронців та поліцейських з автоматами.

Спільний переліт джерела програми «Схеми» пояснили тим, що акціонерами «Укрнафтобуріння» через офшорні компанії наразі ймовірно є олігарх Ігор Коломойський, депутат Віталій Хомутиннік та бізнесмен Павло Фукс.

Сам бізнесмен у телефонній розмові з журналістами причетність до цієї компанії спростував.

«Михайла Бакуненка знаю, так. Але бізнес-проекти нас не пов’язують», – заявив Фукс.

Окремо запевнив, що його частки в цій компанії не має, однак бізнесмен «розглядає це питання».

Так само Віталій Хомутиннік та Михайло Бакуненко повідомили у телефонній розмові журналістам, що товаришують.

«Укрнафтобуріння» – це не єдиний актив, який за даними українських ЗМІ, придбав бізнесмен. Як повідомляла "Економічна правда" з посиланням на власні джерела, частина компаній, зокрема «Девон», «Голден Деррік» та «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» також перейшли у власність Фукса.

Павло Фукс у відповідь «Схемам» спростував своє можливе відношення до цих компаній, однак зізнався, що має бізнес-інтереси в Україні.

«В Україні я сьогодні маю інтерес, бо сьогодні тут дуже вигідно все купувати. Через два-три роки Україна буде як європейська країна по вартості будь-яких активів, які є», – пояснив телефоном бізнесмен.

Павло Фукс – бізнесмен, який народився у Харкові, потім перебрався до Москви, де прожив тривалий час і заробив капітал. Він розповів «Схемам», що нещодавно відмовився від російського громадянства, а у 2015 році отримав новий український паспорт.

Водночас, на сайті московської будівельної корпорації MOS CITY GROUP він і досі зазначений як голова ради директорів. А згідно з відкритими даними російського єдиного державного реєстру юросіб, є одним із засновників компанії. Найвідоміший проект цієї корпорації – хмарочоси «Москва-сіті».

Вперше у рейтинг найбагатших українців за версією журналу «Фокус» Павло Фукс увійшов у 2017 році за підсумками 2016-го – і одразу посів 24 позицію. Його статки оцінили у 270 мільйонів доларів.

У 2015 році «Схеми» зафіксували, як автівки, якими користується бізенесмен, заїжджали до бізнес-центру де розташовується офіс олігарха Ігоря Коломойського.

У 2016-му «Схеми» показали, як бізнесмен прилетів із Харкова з народним депутатом Віталієм Хомутинніком.

Саме Ставицький 2007 року був реалізатором нахабної схеми крадіжки резиденції «Межигір'я», укорінивши в ментальності Януковича комплекс безкарності та необмеженого збагачення.

Коли через декілька років мені довелося записувати інтерв'ю зі Ставицьким, він тупо і бездарно намагався пошити всіх у дурні, доводячи законність відчуження резиденції.

Але тоді я не міг уявити, що дрібний спільник Василя Джарти досягне своїх кар'єрних вершин, ставши після перемоги Януковича спочатку міністром екології, а згодом – міністром енергетики, посунувши з посади «непотопляємого» мафіозі Юрія Бойко з клану «РосУкрЕнерго».

Ставицький непогано «напакувався» за роки правління Януковича, разом з міністром аграрної політики Миколою Присяжнюком отримавши на свою фірму «Голден Деррік» два десятки спецдозволів на користування надрами.

Коли режим Януковича впав, Ставицький спробував домовитися – він почав розповідати на телеефірах, що був підпільним партизаном-патріотом, але екс-міністру все-таки довелося залишити країну через статус підозрюваного у справі про «незаконне привласнення, розтрату державної власності шляхом зловживання владою на особливу велику суму».

Після втечі закордон у Ставицького провели гучний обшук, в ході якого знайшли колекцію годинників, деякі з яких коштували понад 600 тисяч доларів, діаманти, золоті злитки та п'ять мільйонів доларів у готівці.

Ставицький був оголошений у міжнародний розшук по лінії Інтерпол, але влітку з'явилася інформація, що екс-міністр отримав громадянство Ізраїлю, що фактично зробило його недосяжним для українського правосуддя – це держава своїх громадян не видає. Тобто Ставицький вийшов сухим із води – він міг вільно жити на своїй новій батьківщині, а єдине обмеження стосувалося того, що він не може виїхати за кордон, оскільки там діяв український ордер на арешт.

Однак отримана мною інформація вказує на те, що все гірше, ніж здавалося. Фактично, Ставицький купив не лише свободу – а нове життя.

Отже, за даними моїх джерел, Ставицький тепер ніякий не Ставицький. Його нове прізвище – Едуард Розенберг (Eduard Rosenberg).

Так громадянин України, арешт якого санкціоновано по всій планеті, перетворився на респектабельного громадянина Ізраїлю. І, на відміну від Ставицького, власник паспорту на ім'я Едуарда Розенберга може вільно подорожувати планетою, оскільки не перебуває в розшуку. У чому легко пересвідчитися на сайті Інтерпол.

Нове прізвище отримала і дружина Ставицького – вона тепер Олена Розенберг (Helena Rosenberg).

Ставицькі зареєстровані у Ізраїлі за адресою Hahoresh, 101, Kfar Shmaryahu. Кфар Шмар'ягу – це респектабельне передмістя Тель-Авіву біля морського узбережжя, забудоване переважно віллами.

Я намагався знайти цю адресу на сервісі Google Maps, але безрезультатно – якщо судити з фотозйомки, нумерація по вулиці закінчується, не доходячи до 101 номеру. Раптом хтось з читачів в Тель-Авіві матиме можливість перевірити на місці та сфотографувати нерухомість екс-міністра енергетики України, буду вдячний за допомогу.

У свою чергу, ми ініціюватимемо звернення до Генпрокуратури з вимогою оголосити Ставицького у розшук Інтерполу і за його новим прізвищем. Якщо ми не можемо його витягнути з Ізраїлю, то принаймні повинні позбавити його щастя вільно пересуватися світом та насолоджуватися награбованим в Україні багатством.

Сергій Лещенко

Про майновий статус: 

Квартиру площею 165 квадратних метрів Ставицькі за рік змінили на 212 квадратів. При цьому, кошти на банківських рахунках міністра за рік зросли майже втричі – до 155 тисяч гривень. Кошти членів родини знизились на 46 тисяч, до 85 тисяч гривень.

Скандали Ставицького: масштаби зростають

«Учора було здійснено рейдерське захоплення командою Януковича на чолі з паном Ставицьким, який безпосередньо є людиною народного депутата Джарти. Учора Ставицький разом із сімома охоронцями, разом із людьми, які допомагали їм силовим способом вриватися в будівлю НАК „Надра України“... І ця компанія була захоплена!»– обвинувачувала нинішнього міністра енергетики екс-прем'єр Юлія Тимошенко 20 серпня 2009 року.

Тоді сталася резонансна подія: отримавши рішення суду, Ставицький у супроводі працівників приватної охорони захопив будівлю НАК «Надра України» на вулиці Володимирській. Але на той час Ставицький у владі був фактично ніким, оскільки в 2009 році на посаді прем'єра була Тимошенко, а Янукович перебував в опозиції. Тому МВС за допомогою бійців «Беркуту» швидко відбило атаку Ставицького на офіс державної компанії.

Але зухвале захоплення будівлі не на жарт розлютило Тимошенко. Вона, особливо не стримуючи себе, звинувачувала «попередників» у масштабних оборудках. За її словами, «Надра України» часів Ставицького передали «на корупційній основі найближчому оточенню Віктора Януковича» 19 ліцензій на видобування нафти й газу, резиденцію «Межигір'я» та дві будівлі в центрі Києва.

Цікаво, що повідомлення з детальним описом «корупційних схем» нинішнього міністра енергетики досі висить на офіційному сайті «Надр України» під заголовком «Відбулося рейдерське захоплення НАК «Надра України». Його не видалили навіть після того, як із приходом Януковича в 2010 році Ставицький повернувся в крісло голови акціонерної компанії.

На офіційному сайті НАК „Надра України“ Ставицького досі звинувачують у корупції та розкраданнях.

Вивчивши документи того часу, можна дійти висновку, що в 2007 році частина ліцензій і справді відійшла компаніям, які були не чужі оточенню Ставицького і Януковича. Серед інших, дозволи тоді отримали: «Надра геоцентр», «Кримська бурова компанія», «Українська бурова компанія». Ланцюжок засновників цих компаній приводив до родинного кола екс-міністра охорони навколишнього природного середовища та екс-прем'єра Криму, нині покійного Василя Джарти.

Називаючи Ставицького «людиною Джарти», Тимошенко фактично не помилялась.

Можна припустити, що саме знайомство із цією впливовою на той час фігурою було одним із вирішальних епізодів у житті нинішнього міністра енергетики.

У вересні 2006-го Джарти призначає Ставицького спочатку своїм радником.

А вже за кілька місяців герой нашого розслідування стає керівником «Надр України».

Названі ж вище компанії, що отримали родовища, через засновників приводять до австрійських фірм Lifo Invest та Wellmind Invest.

Їх директором станом на 2007 рік був ніхто інший, як зять Василя Джарти – народний депутат від ПР Валерій Омельченко.

В «епоху Ставицького» схема передачі ліцензій від державних підприємств до приватних компаній була простою. Хрестоматійною виглядає історія «Кримської бурової компанії», що детально описана в «Реєстрі судових рішень».

У листопаді 2007-го фірму заснували 50 на 50 державна «Кримгеологія» та приватна «Українська торгівельна компанія», одним з її засновників котрої, у свою чергу, у 2007 році була вищезгадана Wellmind Invest зятя Джарти.

Едуард Ставицький (по центру) люб'язно запрошує підприємців до партнерства з державою

Менше ніж за місяць без особливих труднощів новоутворена компанія отримує дозвіл на видобуток вуглеводнів на Керлеутській площі в Криму. Та вже за кілька днів після отримання бажаного документу, частка держави в компанії зменшується до 3%. Внаслідок цього «Надра України» фактично втрачають контроль над компанією та видобутком надр на цій площі.

Тогочасне керівництво «Кримгеології», яка співзаснувала «Кримську бурову компанію», виявилось також близьким і до родини Едуарда Ставицького. За даними «Наших Грошей», її очільником був Роман Майдебура – колишній співвласник»Торгового дому «Гермес» разом із батьком міністра – Анатолієм Ставицьким.

«Слідство перевіряє факт злочинної змови Ставицького Едуарда, як посадової особи НАК „Надра України“ та колишнього директора ДП „Кримгеологія“ НАК „Надра України“ Майдебури Романа, що перебуває в розшуку, оголошеному в межах кримінальної справи за фактом розкрадання майна в особливо великому розмірі», – заявляли «Надра України» у 2009 році.

Щоправда, справа так і не призвела до негативних наслідків для обох чиновників. За кілька років Ставицький пішов на підвищення по кар'єрній драбині, а Роман Майдебура в 2012-му очолив фірму, що стрімко розвивалась у видобувному сегменті – «Голден Деррік».

Золота вишка для міністрів

Саме при Ставицькому, «Надра України» передали «Голден Дерріку» майно державного підприємства «Полтаванафтогазгеологія» на 17 мільйонів гривень. Хочакерівники підприємства стверджували, що реальна вартість обладнання державної компанії набагато вища – 240 мільйонів гривень.

Компанія «Голден Деррік», назва якої перекладається з англійської як «золота вишка», отримала майно не випадково. На момент передачі активів «Полтаванафтогазгеології», «Голден Дерріком» рівною мірою володіли «Надра» та кіпрська Hartlog Limited. Але в 2008-му державна компанія люб'язно продала частину власної долі кіпріотам,залишивши собі всього 33%.

Особливо активний розвиток компанії розпочався в 2010-му році, коли Ставицький знову очолив «Надра України». За кілька років «Голден Деррік», тепер уже підконтрольний приватному власнику, отримав близько 30 дозволів на розробку надр у Центрально-Східній Україні. Цього року «Золота вишка» ще й почала перемагати на тендерах «Чорноморнафтогазу».

Така поблажливість до компанії та її власників могла виникнути ще й тому, що кіпрський офшор Hartlog Limited, крім «Голден Дерріку», був ще й засновником «Монолітінвесту» – будівельної компанії Ставицього-Присяжнюка. Згідно зрозслідуванням Слідство.Інфо, кінцевим власником Hartlog Limited виявився угорський адвокат Пітер Паллаг – близький партнер сімейства Миколи Присяжнюка ще з 1990-х років.

Ближнє коло Ставицького (зліва направо): Олег Проскуряков, Пітер Паллаг, Роман Майдебура

Ставицький і Присяжнюк наполегливо відмовляються від зв'язку з «Голден Дерріком». В 2011 році в інтерв'ю журналісту «Forbes-Україна» Едуард Ставицький заявляв, що не причетний до видобутку природних ресурсів: «У мене особисто ніколи не було свердловин своїх . Не було й немає. Перевіряйте хоч як. У заправному секторі – працював, так. У нафтотрейдерському – так. А в частині видобутку – ніколи не був пов'язаний, та й не буду... Не хочу, бо не маю права, у першу чергу», – заявляв він.

Поговорити з журналістом «Слідство.Інфо» для цього матеріалу Ставицький часу не знайшов.

«Батя, я стараюсь!»

На посаді голови «Надр України» Ставицький прославився ще і як розпорядник нерухомості, догоджаючи особисто Віктору Януковичу.

25-го вересня 2007 року «Надра України» вирішили помінятись майном із фірмою «МедІнвестТрейд» та передати резиденцію «Межигір'я» в Нових Петрівцях в обмін на два будинки на Парковій дорозі в Києві. Будівлями національна компанія змогла покористуватись лише добу: уже наступного дня уряд Януковича передав їх на баланс ДУС. А менше ніж за місяць, майно Межигір'я перейшло до рук компанії «Танталіт», у чиїй власності перебуває донині.

Таким чином, саме Ставицький взяв на себе більшу частину юридичної відповідальності по відчуженню Межигір'я, де зараз мешкає президент Янукович.

Межигір'я з повітря. Фото журналу "Кореспондент

Очевидно, глава держави оцінив і особисту вірність і заповзятість Едуарда Ставицького.

В якості бонусу Едуард Анатолійович не лише отримав один із найважливіших міністерських портфелів. Йому вдалося провернути ще одну операцію з відчуженням державної нерухомості.

Ідеться про дві будівлі НАК «Надра України» на вулиці Володимирській у Києві.

У вересні 2007-го державна компанія, посилаючись на аварійний стан будинків, вирішує продати їх фірмам «Еліттранссервіс» та «Ярд-Шиппінг». Лояльність очільника Ставицького до двох фірм не була випадковою. Директором «Еліттранссервісу» у 2007 році був Олексій Харітонов, який ще з початку 2000-х працював разом зі Ставицькими. А «Ярд-Шиппінг» базувався в офісі народного депутата від ПР Віталія Борта – партнера Василя Джарти.

Однак, схоже на те, що будівлі зрештою так і не дійшли до Джарти чи Борта. У результаті перепродажу обидва об'єкти отримала кіпрська Zentax Limited.

Вказівку на можливих нових власників нерухомості дає «Реєстр судових рішень»: представником Zentax Limited в українських судах був угорський адвокат Пітер Паллаг. Як було згадано вище, саме він обслуговував інтереси пов'язаного зі Ставицьким міністра АПК Миколи Присяжнюка. І саме Паллаг на сьогодні є формальним власником «Голден Дерріка».

Щоправда, покористуватись елітною нерухомістю на Володимирський нові господарі так і не змогли: будинки стоять закинутими, а НАК «Надра України» змушені винаймати приміщення в старому бізнес-центрі на Севастопольській площі.

Володимирська 34

«Новий Курченко»

Державні тендери в енергетиці – золоте дно. Швидко й непрозоре свої перші сотні мільйонів на цьому заробила компанія «Газ України 2009», яку контролює скандально відомий Сергій Курченко.

Усі шанси стати ще одним Курченком має 29-річний Валерій Токар із Київщини, «людина нізвідки».

Два роки тому Токар балотувався в народні депутати по одному з округів Київщини.

Тоді він мав офіційний статус безробітногой жодної копійки особистого доходу.

У депутати Токар не пройшов, набравши 0,47% голосів виборців. А вже сьогодні він очолює ТОВ «Укратоменерго» – маловідому фірму, яка, тим не менше, виграла тендери у відомстві Ставицькогона 61 мільйон гривень.

А місяцем раніше «Укратоменерго» «випала честь» бути єдиним конкурентом «Голден Дерріка» на тендері «Чорноморнафтогазу», де близька до Присяжнюка-Ставицького фірма отримала 112 мільйонів гривень.

– Про вашу фірму ніхто раніше не чув, а тепер їй вдається вигравати тендери на десятки мільйонів. Як? – питаємо Токара.

– Нам приховувати нічого, ми нормальна структура, зі спеціалістами. Ми будували, робили ремонти, реконструкції компресорних цехів, працювали в трансгазі, на лінійно-виробничих управліннях магістральних газопроводів.

– У вашої фірми є офіс? Можна подивитися його? Поговорити з вами там?

– Добре, подзвоніть мені в понеділок, і я з вами зустрінуся в офісі.

Втім, в обіцяний час Валерій Токар виявився зайнятим і на зв'язок більше не виходив.

Пояснення тендерних успіхів його фірми може бути в тому, що одним із засновників «Укратоменерго» є Лариса Миколаївна Токар. Сам молодий директор підтвердив Слідству.Інфо, що це його родичка, щоправда, не уточнюючи, яка саме.

У соціальних мережах знайшлася Лариса Токар – уродженка Кіровоградської області 56-ти років.

Вона цілком може бути матір'ю Валерія Токара. А її походження підкріплює й без того вже усталену тенденцію: земляки Едуарда Ставицького з Кіровоградщини отримують чимало ласих шматків на тендерах міністерства енергетики.

Але, здається, це не дуже турбує Віктора Януковича.

Едуард Ставицький, будучи вірним членом президентської Сім'ї, схоже, заслужив право на створення власного угрупування у владі та бізнесі.

*   *   *

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди