Віктор Шокін оберігає від неприємних новин лідера фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойка. А в найближчому оточенні чинного генпрокурора перебуває людина, яка мала оберігати Бойка від корупції, коли вони разом працювали в органах влади часів Віктора Януковича.

У липні 2015 року, як повідомляють мої джерела, слідчі Генпрокуратури підготували текст подання до Верховної Ради про надання згоди на зняття недоторканості, затримання та арешт Юрія Бойка. Епізод стосується афери зі скрапленим газом Сергія Курченка, де слідчі прямо називають Бойка «учасником злочинної організації». Подання з усією викладкою дій екс-міністра було передано генпрокурору Шокіну для підписання та направлення до Верховної Ради. Однак уже три місяці документ лежить без руху, а Бойко почувається безкарним.

Річ у тім, що однією з найдовіреніших осіб Шокіна в генпрокуратурі є такий собі Василь Драган. Він обіймає посаду з цікавою назвою – «старший помічник генерального прокурора з особливих доручень». На день Конституції 2015 року Драган в числі інших близьких соратників Шокіна – Столярчука та Севрука – отримав від президента Порошенка заохочення – підвищення до радника юстиції третього рангу.

Драган іде з чинним генпрокурором по життю. Коли Шокін в часи Яреми працював його заступником, Драган обіймав біля нього посаду «старшого помічника заступника генерального прокурора». В 2005 році Драган працював у головному слідчому управлінні Генпрокуратури, куратором якого тоді був Шокін. А ще раніше, в 1990-их, Драган розслідував справу проти Ігоря Діденка, яка лягла в основу німецької справи та призвела до його виправдання та виплати компенсації.

Цікавий інший нюанс. В часи Януковича, з 18 серпня 2010 року по 22 квітня 2013 року Драган працював під керівництвом міністра палива та енергетики Юрія Бойка. Посада Драгана називалася... «завідувач Сектору запобігання та виявлення корупції». Показово, що в часи, коли Драган мав боротися з крадіями у Міненерго, там відбулася найбільша афера останньої п'ятилітки під назвою «Вишкі Бойка», які були придбані в ризьких бомжів за завищеною вдвічі ціною.

Але, окрім «Вишок Бойка», антикорупційний комісар Міненерго не зреагував на іншу аферу, яка зараз лягла в основу кримінальної справи проти Бойка – афери, на підставі якої слідчі Генпрокуратури підготували для Шокіна подання в парламент, так досі туди і не відіслане.

Про що ідеться?

Ідеться про схему Курченка з реалізації скрапленого газу, який за заниженими цінами викуповувався начебто для потреб населення, але насправді продавався за ринковою вартістю комерційним підприємствам.

Для цих потреб Курченко створив «злочинну організацію», як це кваліфікували слідчі. Туди увійшов і Бойко, що працював при Януковичі спочатку міністром енергетики з 11 березня 2010 по 24 грудня 2012, а від цієї дати та аж до падіння режиму, до 27 лютого 2014 був на посаді віце-прем'єра з питань енергетики.

«Перебуваючи на посаді міністра палива та енергетики, а в подальшому віце-прем'єр-міністра, Бойко всупереч інтересам держави використав надані йому повноваження та, ставши учасником підконтрольної Курченку злочинної організації, (...) вчинив умисний злочин проти власності», – ідеться у поданні, заблокованому Шокіним.

Згідно з матеріалами справи, Курченко створив 12 фіктивних підприємств, «аби шляхом підробки документів надати видимість законності діяльності на ринку скрапленого газу». Ось перелік цих компаній: Черкаси-Газснаб, Кримбутангаз, Київоблпропангаз, Луганськпропангаз, Луганськснабгаз, Укрхарківгазпостачання-2009, Донецьк-Побутскрапгаз, Модус-Вівенді, Чернівці-СПБТ, Запорожгаз-2000, Харків-СПБТ, Харківспецгазснаб.

Для того, щоб заволодіти скрапленим газом, Курченко разом з Бойком завищували обсяги потреб населення в цьому паливі. Підприємства Курченка не продавали газ населенню і навіть не мали цього на меті. Згідно з розробленим злочинним планом, було передбачено складання довідок про обсяг та напрями реалізації газу «із внесенням до них завідомо недостовірних відомостей».

Втілювати свою схему Курченко почав іще в 2009 році, про що у березні 2010 стало відомо Бойку, який був тоді заступником голови енергетичного комітету Верховної Ради. 9 березня 2010, за два дні до призначення міністром, Бойко навіть направив депутатське звернення до Генпрокуратури про перевірку підприємств Курченка.

Але щойно Бойко став членом уряду, він увійшов у змову з Курченком. «Протягом першого півріччя 2010 року Курченко підбурив на участь у злочинній організації тодішнього міністра енергетики Юрія Бойка та першого заступника директора ДП „Газ України“ Оксану Масс, які при очевидній нелогічності значного збільшення обсягів продажу скрапленого газу для потреб населення в семи областях (Харківської, Донецької, Київської, Луганської, Черкаської, Чернігівської та Запорізької) визнавали такі завищені обсяги достовірними».

За даними слідства, у деяких періодах обсяги потреб населення в скрапленому газі завищувалися в 25-30 разів, на що Бойко, який мав досвід роботи у цій сфері, без будь-якої перевірки закривав очі.

Ці обсяги газу викуповувалися Курченком на аукціонах за низькими цінами начебто для потреб населення.

«Бойку було відомо про суть вчинюваного злочину, визначено його роль в злочинній діяльності. Так, Бойко мав не тільки бездіяти як міністр, а забезпечувати вчинення злочину по лінії Міненерго та дочірніх підприємств», – ідеться у поданні слідчих до Шокіна, яке було покладено під сукно. Зокрема, Бойко не направляв до податкової подання на перевірку покупців скрапленого газу.

У 2011 році в ситуацію втрутився перший віце-прем'єр Андрій Клюєв, який представляв інше угрупування у владі Януковича. 30 серпня 2011 року провів селекторну нараду та доручив Міненерго у одноденний строк надати інформацію в розрізі регіонів щодо обсягів продажу скрапленого газу на аукціонах для потреб населення. Вказане доручення не було виконано. Більше того, Бойко навіть не втомлював себе підписанням відповідей на питання Клюєва. 1 вересня його заступник Макуха повідомив, що контроль над цільовим використанням скрапленого газу здійснює податкова – хоча це суперечить постанові уряду від 2000 року.

Після цього Клюєв доручив Бойку та начальнику податкової Захарченку в одноденний строк надати Кабміну інформацію щодо обсягів продажу скрапленого газу для населення. Листом від 13 вересня 2011 знову Макуха сказав, що вся інформація була в попередньому листі, що не відповідало дійсності.

Клюєв тоді доручив під особисту відповідальність Бойка надати уряду вичерпну інформацію з цих питань та внести в податкову подання щодо перевірки цільового використання скрапленого газу, призначеного для населення. Бойко зробив це 22 вересня – він вніс до податкової подання щодо підприємств, які продавали менше третини (!) всього скрапленого газу. І жодна з фірм, перевірку яких ініціював Бойко, не належали Курченку.

Паралельно Бойко в порушення Регламенту уряду вніс на розгляд Кабміну проект постанови щодо біржових аукціонів з продажу скрапленого газу, який прем'єр Азаров прийняв без належного обговорення, а потім підписав як постанову уряду N1064. «Таким чином, Бойко забезпечив послаблення контролю за цільовим використанням скрапленого газу», – ідеться у поданні до Шокіна від слідчих.

Бойко і далі продовжував прикривати схему Курченка, який викуповував величезні обсяги газу начебто для населення за ціною, що складала лише 20 відсотків від ринкової. Незаконно придбаний на спецаукціонах скраплений газ 12 компаній Курченка продали комерційним підприємствам.

"Внаслідок спільних злочинних дій Бойка та членів злочинної організації Курченка вчинено незаконне заволодіння майном Укргазвидобування та Укрнафта – видобутим ними скрапленим газом за заниженими цінами, різниця яких з реальною ринковою вартістю відповідних обсягів склала 5,784 мільярда гривень (понад 700 мільйонів доларів) ", – ідеться у документі, який так і не подав Шокін до парламенту.

В цій кримінальній справі винесено повідомлення про підозру Курченку та одному з його підлеглих на прізвище Сало, а також заступникам губернаторів Харківської області Дулубу, Черкаської області Рябцеву, Київської області Максименку. Бойко на виклики слідчого не являвся до прокуратури, що стало підставою вимагати для нього тримання під вартою.

«У матеріалах провадження є достатні докази для підозри Бойка за статтями участь в злочинній організації та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах (частина 1 статті 255, частина 5 статті 191) – до 12 років з конфіскацією майна, а тому до нього може бути застосовано арешт», – сказано в поданні, яке Шокін приховав у прокуратурі.

Зрештою, повністю готовий документ, який би дозволив зняти з Бойка недоторканість та арештувати, десь загубився на найвищих поверхах на Різницькій. Саботаж та покривання Бойка стало для мене останньою краплею. Довіру до Шокіна як генерального прокурора втрачено, тому я поставив підпис під постановою про його відставку. Сподіваюсь, це звільнення, яке має відбутися якнайшвидше, відкриє дорогу для розслідувань без озирання на прізвища та політичну доцільність, як проти соратників Януковича, так і корупціонерів з числа нинішньої влади.

Сергій Лещенко, Національне бюро розслідувань України

Однако в этой истории взыскание парижского суда не главное. Это история о том, как коррупция разваливает целые отрасли страны, нанося ей непоправимый ущерб. Очень дорого начинают обходиться стране и олигархи.

Иск был подан татарами еще в 2008 г. Рейдерский захват и последующие решения украинских судов, отобравших акции “Укртатнафты” у “Татнефти” и двух аффилированных с ней зарубежных компаний-акционеров, были расценены как нарушение Украиной соглашения с Россией о привлечении и взаимной защите инвестиций от 27 ноября 1998 г. Поначалу сумма иска превышала 2,5 млрд долл., но по ходу рассмотрения дела несколько раз пересматривалась.

Первой тревогу забила еще Елена Лукаш. В декабре 2013-го министр юстиции в правительстве Азарова известила своего шефа о надвигающемся поражении в международном арбитраже.

После февральской революции, 11 марта 2014 года, аналогичное письмо отправил на имя нового премьера Арсения Яценюка новый министр юстиции Павел Петренко: “Есть существенный риск, что Арбитражный трибунал признает ответственность Украины за утрату ОАО “Татнефть” прямых и непрямых акций АО “Укртатнафта”… Также есть риск… относительно требований по неоплаченным поставкам нефти”.

Оба министра юстиции призывали министерства и ведомства срочно мобилизоваться для выработки позиции. Были ли услышаны эти призывы, неизвестно, поскольку точно неизвестно, какой размер санкций в итоге наложен на Украину. Как выяснилось, этот процесс окутан плотной завесой секретности. Интересно, что разглашать парижский вердикт не хотят как в украинском Минюсте, так и в “Татнефти”. Не увенчались успехом попытки узнать детали и у международных адвокатов, принимавших участие в процессе. В результате опроса всевозможных источников можно лишь констатировать, что штраф составил от 112 млн долл. до 1,34 млрд (от 1,5 до 17 млрд грн).

“Защите удалось отбить претензии “Татнефти” в части компенсации стоимости товарных остатков на НПЗ на момент захвата, а также существенно скорректировать оценочную стоимость татарского пакета акций”, — рассказал источник в Минюсте на условиях анонимности, говоря о версии “малого” штрафа. В то же время в своих письмах Лукаш и Петренко говорили об ожидающемся проигрыше в размере 1 млрд долл. Как бы там ни было, на своем сайте в разделе тендерных закупок Минюстом уже размещено объявление о поиске международных юристов для отмены арбитражного решения по иску “Татнефти”.

Независимо от того, какой в итоге окажется санкция, Украина в истории с захватом крупнейшего украинского нефтеперерабатывающего завода уже потеряла намного больше. Это история глобальной коррупции и роли олигархов в разрушении страны.

Классика с необычным концом

Это случилось 19 октября 2007 г. Районный суд Сумской области восстановил в правах председателя правления “Укртатнафты” (Кременчугского НПЗ) Павла Овчаренко, который был уволен с должности в 2005 г. Буквально в тот же октябрьский день при вооруженной поддержке его усадили в прежнее кресло, выкинув оттуда менеджмент, лояльный “Татнефти”.

Дуэт Азаров—Клюев, который на тот момент был у власти и который с татарами, говорят, связывали не только дружественные, но и деловые отношения, посылает на завод восстановить справедливость милицейский отряд во главе с заместителем министра МВД. Однако тех на предприятии тормозит даже не заводская охрана, а внутренние войска, подчинявшиеся напрямую президенту Ющенко. (В нашем контексте источники рекомендуют обратить больше внимания на личность Виктора Балоги, главы президентской канцелярии на тот момент). Как бы там ни было, солдаты внутренних войск жили на заводе еще несколько лет после захвата, поселившись в актовом зале заводоуправления.

Достаточно быстро становится понятно, кто устроил этот “праздник”. Овчаренко еще в свое первое пришествие не скрывал своего подчинения Александру Ярославскому. Судя по всему, последний просто обменял возможность “поюзать” своего бойца для получения юридического предлога в деле кременчугского переворота. Немногим позже Ярославский заявит, что стал владельцем 24% акций “Укртатнафты”, а на заводе начнут забывать, как вообще выглядит Овчаренко.

Основным же действующим лицом выступил Игорь Коломойский, организовавший политическое, юридическое, а впоследствии взявший на себя финансовое и сырьевое обеспечение проекта. Первый бонус партнеры получили сразу: на момент захвата в заводских резервуарах плескалось сырья и нефтепродуктов, по словам менеджеров “Татнефти”, на полмиллиарда долларов (впоследствии татары включили эту сумму в иск).

За последующие два года в украинских судах было оспорено право собственности 55% акций, находившихся в собственности “Татнефти”, а также аффилированных с ней офшорок SeaGroup International и Amruz Trading. После этого акции выставили на “открытые” торги, где их выкупило некое ООО “Корсан” (владелец 1,2% акций НПЗ), в учредителях которого отчетливо просматриваются профили харьковско-днепропетровского дуэта, уходящие корнями в офшорные юрисдикции.

Интересная деталь: по закону, вакантные акции ЗАО “Укртатнафта” сначала должны быть предложены действительным акционерам, крупнейшим из которых с 43-процентным пакетом является НАК “Нафтогаз Украины”. Однако заместитель главы госкомпании Игорь Диденко подписал отказ от участия в конкурсе, что открыло путь к акциям “Корсану”. Тот же Диденко в феврале 2010 г., между первым и вторым турами президентских выборов, подпишет доверенность на участие в собрании акционеров “Укртатнафты”, на котором будут легитимизированы итоги этих чудо-конкурсов и зацементирована власть невесть откуда взявшихся акционеров. В наблюдательный совет “Укртатнафты” вошли лично Коломойский и его партнер Боголюбов.

Почему роль Коломойского ключевая? После захвата предприятия “Татнефть” добилась введения эмбарго на поставки российской нефти в Кременчуг. С тех пор завод живет, по сути, на украинской нефти, которая, в свою очередь, добывается “Укрнафтой”, полностью подконтрольной “Привату” с превалирующим госпакетом акций. Транспортировка этой нефти на завод идет по системе государственной “Укртранснафты”, возглавляемой ставленником “Привата” Александром Лазорко. В конце концов, весь производимый “Укртатнафтой” нефтепродукт реализуется через 1600 автозаправок “Укрнафта”, ANP, “Авиас” и т.д., контролируемых “Приватом”. С захватом “Кременчуга” мощнейшая в стране нефтяная империя очень сильно укрепилась.

Время расплаты

Сумма, которую предстоит заплатить по решению Парижского арбитража Украине и каждому ее гражданину за такие успехи “Привата”, далеко не полная и не основная. В какую сумму, например, можно оценить фактическое разрушение нефтеперерабатывающей и нефтетранспортной отраслей страны?

А ведь шансы избежать грустного сценария были. Но в стране, где все покупается и продается, Игорь Валерьевич всем очень нужен. Тем более его позиция в разговоре с чиновниками крайне удобная: вам не надо ничего делать, просто не делайте ничего. Не проводите собрания акционеров “Укрнафты”, “Укртатнафты”, не лезьте в “Укртранснафту”, она же и так работает…

Между тем прибыль “Укрнафты” в 2013 г. упала в семь раз, транспортировка нефти под мудрым руководством достигла дна, а этой весной началась выкачка технологической нефти.

Печальна и судьба “Укртатнафты”: накопительный финансовый результат хозяйствования “Привата” на заводе в 2008–2013 гг. составляет 6,5 млрд грн. Убытков. Этот крупнейший нефтеперерабатывающий завод страна теряет, так как программа его модернизации была заморожена, по сути, не начавшись.

Не будем в этом споре идеализировать и “Татнефть”. По факту инвестиционные обязательства, принятые при создании “Укртатнафты” в 1994 г., россияне не выполнили. Не может похвастать “Татнефть” и особыми инвестициями в НПЗ — ни одной масштабной установки при них построено так и не было. С переданным Украине добывающим предприятием в Татарстане работа также не заладилась…

Однако это уже другая история, тогда как в проблемной для себя ситуации “Татнефть” сделала все, чтобы вопрос “Укртатнафты” стал личной заботой Владимира Путина. Это было несложно, так как, по имеющимся данным, за “Татнефтью” в Украине были закреплены формальная и неформальная поддержка топливом и финансами Черноморского флота РФ в Крыму. Экспроприация “Укртатнафты” автоматически вынудила Кремль искать новые источники финансирования. По данным ZN.UA, требование вернуть Кременчугский НПЗ было одним из семи предъявленных российским лидером Виктору Януковичу после избрания последнего президентом в 2010 г.

Однако буквально через три месяца стало понятно, что Игорь Валерьевич предложил нечто более интересное, и Казань с Москвой остались с носом.

Цена одного захвата

Захват “Укртатнафты” оказал пагубное влияние на всю нефтеперерабатывающую и нефтетранспортную отрасли Украины, безвозвратно перечеркнув их перспективы. Точно подсчитать убытки сложно, понятно одно —ущерб колоссальный. Вот только краткий перечень убытков:

— возмещение ущерба “Татнефти” — 1,5–17,5 млрд грн (точных данных на момент публикации нет);

— падение переработки нефти на “Укртатнафте” более чем вдвое, с 6 до 2,5 млн т в год. Уменьшение отчислений в бюджет всех видов налогов, сокращение рабочих мест;

— остановка Одесского НПЗ в 2009 г. из-за разворота нефтепровода Кременчуг—Одесса для поставок нефти с моря на “Укртатнафту” (в 2011 г. программа была свернута);

— остановка Дрогобычского и Надвирнянского НПЗ, принадлежащих “Привату”, интерес к которым пропал после завладения более современным и мощным НПЗ “Укртатнафта”;

— увеличение объемов импорта нефтепродуктов из-за уменьшения переработки в Кременчуге, остановка Дрогобычского, Надвирнянского и Одесского НПЗ;

— утрата транзитных объемов сырья на Одессу вследствие разворота нефтепровода из Одессы в Кременчуг;

— перспектива утраты “Укртатнафты” вследствие отсутствия инвестиций в модернизацию;

— снижение объема транспортировки нефти “Укртранснафтой” за пять лет вдвое из-за падения объемов переработки и исчезновения транзитных маршрутов;

— в недалекой перспективе — утрата нефтепроводной системы вследствие начавшейся выкачки технологической нефти по причине неиспользования нефтепроводов;

— нанесение удара по инвестиционному имиджу Украины в глазах международных инвесторов.

И “по мелочи”: юридическое сопровождение судебного процесса по иску “Татнефти” в европейских судах уже стоило и еще обойдется Украине в сотни тысяч долларов.

***

Что же дальше? По уму и по справедливости, правительству Украины было бы правильно переадресовать предъявленный в Париже счет тем, кто присвоил себе Кременчугский НПЗ и уже семь лет на нем зарабатывает. Посмеялись? Теперь рассмотрим другие варианты. Кому правительство может предъявить иск? “Корсану”? Даже если государству удастся списать в свою пользу 55% акций “Укртатнафты”, работать завод вряд ли сможет. За эти годы вокруг него свит такой кокон из залогов и долгов в Приватбанке, что распутать его одной жизни не хватит… Похоже, одна надежда на юристов, которые попробуют уменьшить пока доподлинно неизвестный размер штрафа.

А вообще жизнь продолжается. Игорь Диденко назначен замминистра энергетики и угольной промышленности, Александр Лазорко штурмует Минэнергоугольпром и Кабмин для переработки технологической нефти, Игорь Коломойский и его партнер Игорь Палица — губернаторы…

Не вызывает сомнений, что парижский приговор станет новым поводом для дальнейшего распинания Коломойского на телеканалах Фирташа—Левочкина, Ахметова и Пинчука, которые бомбят днепропетровского губернатора в каждом выпуске новостей. Однако за каждым из них есть своя яркая история распилов госбюджета, уничтожения госпредприятий и ликвидации перспектив целых отраслей. Просто у них еще не было своего Парижа.

Сергей Куюн, Национальное бюро расследований Украины

В редакції «Наших Грошей» прийнято вважати, що дивна антитерористична операція (АТО) в один прекрасний момент стала не стільки війною з терористами, скільки димовою завісою для збереження корупції того, проти чого боровся Майдан.

Наші військові стали генератором поганих новин про все зростаючу кількість трупів. Влада намагається зберегти обличчя, придумуючи гарні новини про арешти, карні справи, «деблокування», тощо. І при цьому у найгірших традиціях Януковича приймає закон, яким виводить в тінь військові закупівлі. На щастя він ще не підписаний президентом, однак випадок симптоматичний.

Усе це створює товстий потік військових новин, за яким мирне населення не бачить тонких струменів корупції, що підточують і так крихкі здобутки Майдану. А він був лише три місяці тому. Тим часом існують й інші, менш популярні, зате не менш важливі новини. Деякі з них ми зібрали докупи, щоби не загубити їх у воєнному диму.

Російського мобільного оператора не карають за шпигунство

У квітні контррозвідка СБУ з’ясувала, що в Росії є комутатор, на який надходили дані мобільного оператора МТС про місцезнаходження українських абонентів та їх розмови. Фактично мова йде про такий собі вид технічної розвідки. МТС, який належить росіянам, звісно, все заперечував. Однак Нацкомісія по регулюванню зв’язку і інформатизації винесла компанії попередження про порушення ліцензійних умов. МТС у свою чергу звернувся до суду.

Кульмінацією стало 16 травня. У цей день Нацкомісія підготувала акт про те, що МТС так і не забезпечило умов для збереження персональних даних абонентів. І на найближчому засіданні мала винести компанії друге попередження, яке б стало і останнім, оскільки воно означало б позбавлення ліцензії мобільного оператора. Цього дня голова Нацкомісії Петро Яцук зустрівся з представником МТС і повідомив, що мобільний оператор має бути покараний.

Відразу після цього Яцука терміново викликали в адміністрацію президента України, і після розмови голова Нацкомісії зліг у «Феофанію».

А 17 травня 2014 року Турчинов звільнив Яцука і інших членів Нацкомісії, призначивши новий склад. У ньому виявилось два колишніх співробітники МТС. Після цього питання про винесення МТС другого попередження зникло з порядку денного Нацкомісії.

Продажем конфіскату займеться рідна фірма бізнес-партнерів нового міністра юстиції

Продаж конфіскованого майна в Україні завжди був надзвичайно вигідним для окремих суб’єктів господарювання, які отримували монополію на цю справу з рук держави. Величина цього «ринку» сягає 20 млрд. на рік.

І ось «Наші Гроші. ТВ» розкопали, що нова влада визначила нові уповноважені фірми у цій сфері. Однією з них стала фірма «Лік торг», записана на такого собі Олександра Борисюка. Однак ще недавно ця фірма називалась «Акціонер», її засновником був Олег Степаненко, директором – Олег Єльчик. Ці панове також були співвласниками компанії «Мегаполіс капітал» разом з Павлом Петренком, новим міністром юстиції, саме у сфері компетенції якого і знаходиться державна торгівля конфіскатом. При цьому фірма «Лік торг» навіть після перейменування та зміни засновників зберегла прописку на на вул. Ушинського, 40 у Києві. За цією ж адресою прописана адвокатська компанія «МЛГруп», серед власників якої ще нещодавно були міністр Петренко з сестрою Оксаною.

«Батьківщина» і «УДАР» б’ються за посаду у Нацкомфінпослуг

Нацкомісія по регулюванню фінансових послуг з часів Януковича, коли її очолював Борис Візіров, неофіційно отримала репутацію закладу, де кожне погодження може коштувати сотні тисяч доларів.

За нових часів ця Нацкомісія офіційно стала першим державним органом, який не може працювати через наявність відразу двох керівників від різних угрупувань.

На початку квітня «Батьківщина» пролобіювала на пост голови Нацкомісії бізнесмена Максима Полякова, у минулому заммера Умані.

Однак вже за кілька днів «УДАР» пролобіював на цю посаду Андрія Волкова, який раніше працював у страховому і банківському бізнесі.

Обидва призначенці вважають себе законними керівниками, тому Нацкомісія практично перестала працювати. І до вирішення конфлікту ще далеко, сторони обмінюються медійними атаками. Бютівському Полякову інкримінують нібито рейдерське захоплення «Уманьхлібу». «УДАРівському» Волкову пригадали його роботу на «Альфа-банк», який належить росіянам.

«Укргазвидобування» під керівництвом людей Бойко-Кацуби реанімувало схему Курченка для Єрємєєва

Тут було все тихо і просто. Новий призив керівництва державного «Укргазвидобування» сформували широко відомі у вузьких колах представники знаменитих діячів: екс-міністра енергетики Юрія Бойко, екс-голови тендерного комітету «Нафтогазу» Сергія Кацуби, голови енергетичного комітету Верховної Ради Миколи Мартиненка.

Ця гвардія без жодних зволікань приступила до реанімації схеми з продажу скрапленого газу, на якій заробляв мільярди кооператив ім.Курченка. Зараз ця схема реанімована у значно меншому масштабі, мова йде про прибутки у десятки мільйонів. Однак за нинішніх часів і такі гроші є щастям для багатьох.

Отже Курченко заробляв так. Його фірми монопольно окупували аукціони «Укргазвидобування», на яких скуповували скраплений газ нібито для населення по 2 тис грн./т. Насправді ж газ відразу перепродували за ринковою ціною: у 4-5 разів дорожче.

Нове керівництво «Укргазвидобування» зробило трохи інакше. Було укладено пряму угоду з фірмою «ВОГ» нардепа Ігоря Єрємєєва, за якою ціна палива нижча від ринкової «всього» на 20-30%. Ця маржа коштує більше десяти мільйонів гривень на місяць.

Бюджет втрачає мільярди на користь Коломойського

Благодійна заправка військових «Приватним» бензином досить швидко конвертувалась у надприбутки паливної групи дніпропетровського губернатора Ігоря Коломойського.

Його «Укртатнафта» виявилась єдиною компанією в Україні, якій днями вдалось придбати на спецаукціоні майже 400 тис тонн нафти по 9600 грн./т, що є нижче від ринкової ціни на 15%. Дохід від оборудки – 645 млн грн. Це ті гроші, які недоотримали продавці нафти, якби продавали її за ринковою ціною. У цьому випадку найбільшим продавцем нафти була «Укрнафта», контрольована тим самим Коломойським, тому і розголосу ніхто не вчиняв.

Тим більш, що все відбулось за легалізованими правилами на рівні уряду. Двічі судимий та виправданий лояліст «Привату» Ігор Діденко, тільки-но ставши замміністра енергетики, пролобіював урядове рішення, за яким нафту на спецаукціонах можна продавати саме з 15% дисконтом по відношенню до ринкових цін. І знову ніякого розголосу. Хоча це саме такі схеми, які діяли за злочинної влади Януковича.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»