Имя владельца «Дельта-банка» Николая Лагуна в последние недели прямо-таки прописалось в заголовках новостных сайтов. Что творится в его бизнес-империи, понять человеку непосвященному по этим заголовкам довольно сложно. С одной стороны, СМИ сообщают об отказе «Дельты» возвращать депозиты корпоративным клиентам, а с другой – у банка в августе откуда-то внезапно находятся 95 миллионов евро на покупку «Универсал-банка». На фоне не утихающих разговоров о неминуемом банкротстве детища Лагуна, подкрепленных фактом «странной продажи» части его активов российскому «Альфа-банку», выглядит довольно дерзко. А после сообщения ТСН о том, что «Дельта» продолжает спокойно работать на территориях «ДНР» и «ЛНР» при подозрительной лояльности террористов, удивление вызвала уже не свежая новость об аресте Николая Лагуна, а ее официальное опровержение.

Впрочем, подобный нервный бардак сейчас творится во всех банках, которые в схемах Семьи поучаствовать успели, а вот официальное обвинение от Генпрокуратуры получить – еще нет. Так что «Дельте», отметившейся за время правления Януковича прокруткой десятков миллиардов гривен долгов «Нафтогаза», скупкой 4 (!) банков и небывалым разрастанием своих активов (на вопрос, откуда у Лагуна вдруг взялось столько денег, люди опытные многозначительно задают встречный: а откуда, к примеру, эти деньги взялись у Курченко?), вообще грех пока жаловаться. Да и вообще, Николаю Лагуну сейчас бы со своей семьей разобраться, а потом уже и отгребать за компанию с Семьей Виктора Федоровича.

А история с домашним очагом Лагуна более чем занятная – хоть и тянется она фактически с 2007 года, но именно сейчас в судебном разбирательстве всплыли очень пикантные детали. В далеких докризисных 2007-м Лагун взял в «Укрсоцбанке» кредит на 16, 785 млн. долларов США. Точнее, кредит взял не сам Николай Иванович, а учрежденное им вместе с российским компаньоном ООО «Траверз-буд» – но физическое лицо Лагун Н.И. выступило поручителем за заемщика, вписав в ипотечный залог принадлежащие ему земельные участки в с. Березивка Макаровского района Киевской области. Именно на этих участках «Траверз-буд» и обещал построить элитный коттеджный комплекс «Олимпик парк», под который брался кредит в «Укрсоцбанке».

Формально все выглядело чинно и прилично – Лагун все-таки не последний человек в банковском деле, глава собственного банка, неплохо поднявшегося на потребительском кредитовании, да и у Укрсоцбанка, где Николай Иванович проработал с 1998 до 2006 года и дослужился до поста зама председателя правления, не доверять бывшему сотруднику причин не было. Однако пришел веселый кризис, пузырь рынка недвижимости рухнул, доллар вырос, а «Олимпик парк» предсказуемо накрылся строительной депрессией. О возврате кредита, срок которого истек 10 апреля 2010 года, даже и речи не шло – а размер долга на сентябрь 2012 года (по решению постоянно действующего третейского суда при Ассоциации украинских банков) составил 162 млн 485 тыс. 838 грн.

Потеряв надежды вернуть одолженные «Траверсу» деньги, банк попытался хотя бы стребовать залог с поручителя. И вот тут вдруг оказалось, что семейное положение Николая Лагуна в деле возврата ипотечного кредита имеет решающее значение. В октябре прошлого года, когда Янукович казался вечным, а его друзья – неприкосновенными, Макаровский райсуд Киевщины открыл производство по иску некоей Чеботаревой Юлии Сергеевны, требующей признать ипотечные договора «Укрсоцбанка» с «Траверзом» недействительными. Основание милейшее: Чеботарева является законной супругой г-на Лагуна с апреля 2007 года, а значит, все заключенные позже ипотечные договора под залог личного имущества физическое лицо Лагун Н.И. могло подписывать только с согласия жены. Сама же жена, как указывалось в ее заявлении, узнала о проделках мужа только летом 2013-го, когда благоверный получил на руки решение того же Макаровского суда о взыскании залога по договорам.

Над этой умилительной сценкой из серии «Возвращается как-то жена из командировки…» можно было бы только посмеяться, если бы изложенная женой Лагуна версия прямо не указывала на совершение ее супругом уголовного преступления. Ведь загвоздка в том, что и в июне 2007 года, и в феврале и сентябре 2008-го Николай Иванович, договариваясь об ипотеке, не просто скрыл информацию о семейном положении. Вполне себе женатый г-н Лагун выписал своей поверенной Елене Афанасьевой доверенность с правом подачи заявлений о том, что он-де не пребывает ни в зарегистрированном, ни даже в гражданском браке – и вообще ни с кем под одной крышей не проживает.

В целом ситуация выглядит более чем прозрачной, однако презумпция невиновности в отношении уважаемых людей вынуждает выдвинуть несколько версий произошедшего:

1. Юлия Чеботарева, бывший нардеп от кучмистского блока «За ЕдУ», многолетний топ-менеджер и ближайшая соратница Виктора Пинчука, на деле оказалась наивной и доверчивой дурочкой, которую даже собственный муж при первой же возможности продал по довольно удачной цене.
2. Лагун, подписывая документы, сам не знал о том, что женат. Может быть, как-то в спешке кому-то не ту доверенность выдал, а прозрел лишь через 7 лет – когда старая знакомая Чеботарева понесла заявление в Макаровский суд.
3. Николай Иванович просто стесняется того, что его могут заподозрить в законном браке или даже гражданском сожительстве с женщиной. Такая вот жестокая «Голубая Лагуна» из жизни киевских банкиров.
4. Макаровский суд Киева случайно вскрыл заначку гражданина Лагуна, которую тот пытался спрятать от изъятия суровой супружницей в семейный бюджет. Обидно вдвойне – и заначку в итоге забирают, и перед благоверной теперь ужас как неудобно.
5. Ну и, наконец, версия, которой придерживаются кредиторы: Чеботарева за свою семилетнюю счастливую семейную жизнь не могла не узнать об ипотечной истории (даже если и не знала об «обете безбрачия» Лагуна изначально). А значит, имел место сговор – с целью избежать ответственности перед банком и впоследствии оспорить договоренности в суде.

Однако как бы там ни было и как бы ни пытались теперь объяснить превратности судьбы фигуранты, факт остается фактом: своим обращением в суд Чеботарева обвинила одного из влиятельнейших банкиров страны в подделке документов, мошенничестве и жесткой аморалке (все-таки «холостую доверенность» выписывать – это вам не кольцо с пальца при походах в сауну снимать). И если о морали украинский бизнес беспокоится редко, то первыми двумя деяниями теперь будут заниматься правоохранители – 12 сентября 2014 года Печерский суд Киева отменил постановление следователя Печерского райуправления милиции Владислава Шляхова, в июле почему-то тихо закрывшего производство по делу о мошенничестве.

Учитывая, что и сам суд о признании договоров недействительными гражданка Чеботарева тоже проиграла, положение для семейки сложилось аховое: мало того, что залог все равно отдавать, так еще и за подделку документов отвечать придется. И кто, спрашивается, Юлию Сергеевну за руку тянул иск писать? Хотя, если Лагун и в самом деле подставил доверчивую супругу уже на первый год семейной жизни, то месть с ее стороны получилась знатная…

Игорь Ильенко, Национальное бюро расследований Украины

Компанія ТОВ «Офіс Лайн» є власником сучасного бізнес-центру загальною площею близько 10 тис. кв. метрів по вулиці Дегтярівській, 21-Г в м. Києві. Саме тут, на умовах оренди, вже багато років знаходиться центральний офіс «VAB Банку». Проте «Офіс Лайн» не лише орендодавець банку, але й одночасно його клієнт. У 2004 році компанія отримала кредит на реконструкцію цієї будівлі, яка й стала об’єктом застави.

Представник ТОВ «Офіс Лайн» Володимир Максимчук говорить, що з моменту укладення іпотечного договору все було нормально. «Офіс Лайн» справно платив свої зобов’язання за іпотечним договором, VAB Банк платив оренду, платив за комунальні платежі і жодних проблем у взаєминах Офіс Лайн і VAB Банку не спостерігалося.

Це тривало до початку минулого року, коли в VAB Банк прийшов Олег Бахматюк і його команда.

У січні 2011 року новий співвласник «VAB Банку» — «яєчний» магнат Олег  Бахматюк,  придбав контрольний пакет акцій. Саме з цього моменту банк повністю припиняє  виплати орендних та комунальних платежів. Як   результат —  заборгованість у розмірі більш ніж 30 млн. гривень.

Офіційна причина боргу – відсутність у банка грошей. Проте дуже скоро з’ясовується  справжня причина злісної несплати – нове керівництво «VAB Банку» вирішує оптимізувати витрати шляхом привласнення орендованого приміщення.

Червень 2011-го. Київське міське бюро технічної інвентаризації здійснює незаконну перереєстрацію прав власності за «VAB-Банком» на бізнес-центр, що належить компанії «Офіс Лайн». Та виявляється,  рішення Господарського суду міста Києва – підроблено і не значиться у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

«Ми зробили запит чи є таке рішення суду, чи існує воно.   Ми звернулися в Госпсуд Києва і пан Ємельянов, який на той час був керівником Госпсуду Києва, видав нам документ про те, що такого рішення суду немає.   Що суддя, який написаний у цьому судовому рішенні вже близько двох років у декретній відпустці. Такого секретаря, який запевнив це рішення взагалі не існує» наголошує директор ТОВ«Джерард Україна», оператор будівлі Тимур Ламандзія.

А усією «брудною» роботою в цій схемі: захистом інтересів «VAB Банку» в псевдо-суді, переоформленням права власності в БТІ, отриманням техпаспорту і тому подібне займається за дорученням банку юридична компанія ТОВ «Майстерня права».  А на всіх документах і дорученнях з боку банку стоять підписи не вигаданих, а цілком реальних людей: Голови правління Петра Барона та його заступника з юридичних питань Любомира Шершуна. Тому, перекласти всю провину на випадкового банківського клерка або недбайливого помічника явно не вийде. І це не звичайна підробка. Це справжнісіньке… шахрайство.

Вересень 2011 року. Прокуратура м. Києва порушує кримінальну справу, а перереєстрація прав власності скасовується рішенням суду. Та керівництво «VAB Банку» у жодному разі не збирається  відмовлятися  від своїх зазіхань на бізнес-центр.  І вже у грудні  до Господарського суду міста Києва надходить нова позовна заява.

У листі Головного слідчого управління МВС України від 02 серпня 2012 року № 13/4 –9291 зазначено: «… службові особи «VAB Банку», продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на шахрайське заволодіння чужим майном … подали … позовну заяву про погашення заборгованості ТОВ «Офіс Лайн» перед ПАТ «VAB-Банк» шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а саме нежитловий будинок загальною площею 7 787,8 кв. м., розташований в місті Києві по вулиці Дегтярівська, 21 Г».

У лютому 2012 року закінчився строк дії договору оренди між ТОВ «Офіс Лайн» і «VAB-Банком», проте, ситуація щодо погашення заборгованості за оренду приміщення не зрушилася з мертвої точки. Конфлікт навколо бізнес-центру почав набирати обертів.

Тимур Ламандзія  скаржиться, що вже багато разів  намагалися вийти з ними на переговори, але ніякого конструктивного діалогу не виходить. Вони спочатку обіцялися розрахуватися, а далі почалася зміна керівництва безпосередньо банку, змінювалися голови правління  і т.д.

Проте, керівництво «VAB Банку» впевнене у правомірності своїх дій.

Наталія Василюк, голова спостережної ради «VAB Банку» зазначила: «Ми не укладали з «Офіс Лайн » договір оренди і не повинні нічого йому платити. Компанія винна банку більше 80 млн.грн. і не обслуговує кредити. Більш того, прокуратура в рамках розслідування однієї з кримінальних справ передала цю будівлю, яка і так у нас в заставі, на збереження банку. Тому ми у ній  перебуваємо на законних підставах ».

Керівництво банку відмовляється від будь-яких переговорів.  Конфлікт вступає в агресивну фазу – компанія «Офіс Лайн» приймає рішення про примусове виселення центрального офісу «VAB Банку» з приміщення бізнес-центру.

16 червня 2012р. Ранок. Біля бізнес-центру хаос. Працівники «VAB Банку»  не можуть потрапити  на роботу. Вхід заблоковано. Вивіски демонтовано.

Свої дії представники компанії «Офіс Лайн» пояснюють небажанням  надалі терпіти несумлінного орендаря та не хочуть повторення рейдерського захоплення  будівлі. Як відомо, в ніч із 13 на 14 липня група з 30 осіб на чолі з заступником голови правління «VAB банку» Анжелікою Головко спробувала захопити будівлю, але їх зупинили черговий адміністратор та співробітники Державної служби охорони.

У той час як  представники ТОВ «Офіс Лайн»  на «барикадах» захищають свої інтереси, Господарський суд міста Києва, взявши до уваги висновки щодо оцінки заставного майна, виносить  рішення про передачу бізнес-центру у власність «VAB Банку» в рахунок погашення заборгованості за кредитом компанії «Офіс Лайн».

Суддю Стасюка С.В. чомусь не здивувала відверто низька ринкова вартість об’єкту застави – 66 млн. гривень.

Саме стільки, за висновками експертів Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз нині коштує столичний шестиповерховий бізнес-центр загальною площею близько 10 тис. кв. метрів.

«Впорався за 2 години і задовольнив весь позов банку. І сказав, що експертиза правильно визначила ціну об‘єкту. Мало того, банк хоче там 7 тисяч 700 кв. метрів – та не шкода. І узяв із своєю такою щирістю душевною і подарував по цьому рішенню суду набагато більше.» — говорить юрист компанії «Офіс Лайн» Петро Бойко.

Для порівняння: ось ця будівля теж коштує 66 млн. гривень.

То як же вийшло, що сучасний бізнес-центр, в якому кв. м. площі коштує щонайменше 2-3 тис. умовних одиниць поставили в один ряд із будівлями класом набагато нижче?

Заслужений оцінювач Українського товариства оцінювачів Сергій Пузенко наголошує: «Перш ніж оцінювати будь-який об’єкт, треба його правильно класифікувати, тобто, зрозуміти його достоїнства і недоліки, зрозуміти його позицію на ринку. Не може квадратний метр такої нерухомості коштувати 800 доларів. Ну це значить, що нерухомість окупається менш, ніж за 4 роки. Так не буває.»

За цим фактом порушено кримінальну справу.

На чиєму боці виявиться правда? Та чи розповсюджується це на таких людей, як пан Бахматюк , які живуть за власними законами і вирішують свої проблеми дуже легко, завдяки своїм мільйонним статкам?

Олег Бахматюк: Обратная сторона пиара (расследование)

За матеріалами : Телекомпанія «V-ТВ», pravo-kiev.com