Полк іноземних експатів, що працюють в українських держструктурах, поповнився ще одним «бійцем».

У середу на засіданні Кабміну було оголошено, що виконуючим обов'язки голови Держагентства автомобільних доріг України призначений екс-міністр транспорту Польщі Славомір Новак.

Сам Новак відомий тим, що відповідав за транспортні плани та інвестиції при підготовці Польщі до Євро-2012. Однак вже у листопаді 2013 року Новак був змушений подати у відставку після скандалу із незадекларованим годинником Ulysse Nardin вартістю $5,5 тис.

Також Новак був депутатом польського Сейму, а під час минулорічних президентських виборів очолював штаб президента Броніслава Коморовського.

* * * * *
Призначення Славоміра Новака, колишнього міністра інфраструктури Польщі, керівником Укравтодору – серйозна помилка, яка є свідченням нездатності української політики бачити усю картину.

Славомір Новак не є фахівцем у сфері транспорту. Не має відповідної освіти і досвіду роботи у цій сфері, за винятком посади міністра.

Це типовий несамостійний політик середньої руки, з такими ж невисокими амбіціями. Свого часу цей чоловік, працюючи в адміністрації польського президента, мріяв про посаду міністра молоді як вершину своєї кар'єри.

І лише волею долі та бажанням свого політичного патрона і покровителя Дональда Туска став міністром інфраструктури.

Корумпованість пана Новака дрібна. За українськими масштабами.

Але того, що було – любові до розкошів (хоча претензій до пана Новака є трохи більше за занадто дорогий годинник), було достатньо у Польщі, щоб отримати проблеми і зіпсувати репутацію.

Тепер же заступництвом того ж таки Дональда Туска пан Новак знайшов хлібну посаду в Україні. В країні, де масштаби корупції значно вищі, ніж у Польщі.

Отже, маємо непрофесіонала і людину, чию репутацію вже не назвеш бездоганною, на посаді, де встояти перед спокусами корупції буде значно важче, ніж у Польщі.

Але ж є ще й інша сторона проблеми.

Пан Новак і його політичний патрон Дональд Туск є представниками політичної сили, що є в опозиції до діючої в Польщі влади. В опозиції з туманними перспективами отримати політичну перемогу і повернутися до влади.

То що ж таке здобуває Україна, окрім ще однієї причини для роздратування чинної польської влади?

З тією владою, з якою вже маємо проблеми, але маємо потребу заручитися її підтримкою в низці життєво важливих питань.

Ми влізли в дуже неприємний і невигідний політичний розклад. І нагадаю, що у прикупі — лише сумнівні ділові та особисті якості кандидата.

Можливо, хтось думав, що цінність Новака в тому, що він не представляє жоден з українських політичних кланів, що б'ються за контроль над фінансуванням галузі?

Може, це і так. Поки що. Але як довго це триватиме, і наскільки це переважує усі інші проблемні аспекти цього призначення?

При затвердженні на засіданні Кабміну Славомір Новак нескромно підкреслив свою заслугу (нехай і часткову, на його думку) у «цивілізаційному стрибкові Польщі».

Не згадав пан Новак лише те, що в плані розвитку інфраструктури цей польський стрибок фінансувався значною мірою Європейським Союзом. І це ще одна помітна розбіжність між Україною та Польщею.

Богдан Яременко, Національне бюро розслідувань України

Особиста охорона перекриває дорогу на Межигір'я для виїзду чотирьох авто екс-прем'єра загальною вартістю 9 млн. грн, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Поки деякі ЗМІ поширюють інформацію про те, що після відставки з поста глави Кабміну Арсеній Яценюк втік до Аргентини, журналісти зустріли його неподалік Межигір'я, де живе політик. Виявилося, що лідер партії Народний фронт максимально посилив свою службу охорони і їздить з помпезним кортежем. За підрахунками чотири машини Яценюка потягнуть на 9 млн грн в цілому.

Так як Арсеній Яценюк зараз не є ні народним депутатом, ні державним чиновником, вранці йому поспішати особливо нікуди. Тому в будній день він виїжджає зі свого заміського будинку в селищі Нові Петрівці ближче до полудня. Особняк політика знаходиться на території, що охороняється. На в'їзді — будка охорони і шлагбаум. На дорозі, яка веде з селища Яценюка в бік знаменитого Межигір'я чергують дві іномарки з бійцями в повній амуніції: бронежилети, вогнепальна зброя.

Як тільки на горизонті з'являється броньований Mercеdes 221, на якому пересувається екс-прем'єр і його охоронці на модному позашляховику Toyota Sequoia, автоматники на мікроавтобусі Mercеdes Vito перекривають рух у всіх напрямках і утримують машини кілька хвилин.

Першою в кортежі йде Toyota Corola, за нею ще три машини. Вони блискавично ховаються за горизонтом.

За спостереженнями, це найбільш дорогий і добре укомплектований кортеж, на якому будь-коли пересувався колишній прем'єр-міністр. І коштують машини всі разом близько 9 млн грн: куленепробивний Mercеdes 221 можна купити за 4 млн. грн, Toyota Sequoia доставлять до Києва з США за 3 млн грн, нова Toyota Corola в салоні обійдеться в 500 тис. грн, а за Mercеdes Vito офіційний дилер хоче 1,5 млн. грн.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик представив на засіданні громадської ради відомства свого радника Юрія Зюкова, який працював першим заступником міністра енергетики Юрія Продана, який очолював міністерство в першому Кабміні Арсенія Яценюка.

Після свого звільнення у 2015 році Зюков «засвітився» в якості заступника міністра у так званій «ЛНР», про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Це мій радник з вугільної галузі. Людина не нова, всім знайома», — заявив Ігор Насалик.

«Український бодібілдер Ігор Насалик, навіщось призначений міністром енергетики та вугільної промисловості, повернув у штат ввіреного йому відомства Юрія Зюкова  людину Наталії Королевської, Олександра Єфремова та інших казнокрадів. Вижив при всіх владах і режимах, перетерся з усіма. Сьогодні вже провів першу нараду в статусі незрозуміло кого, але провів, — написав на своїй сторінці у Facebook відомий луганський блогер Сергій Іванов. — Разом із Володимиром Демчишиним Зюков здійснив розпил 300 млн.грн. І це  лише один епізод».

«Також, за даними ЗМІ, в період свого вимушеного відпочинку від роботи в українському міністерстві Юрій Зюков вдома не сидів, а працював в аналогічній структурі так званої «ЛНР».  Цю інформацію також підтверджують інформресурси бойовиків. І ще. Ледь не забув. Зюков —  друг  Юлії Тимошенко, яка зараз начебто в опозиції», — додав Сергій Іванов.

Юрій Зюков з 1986 року працював на різних посадаху вугільній газузі в Луганській області.
2002–2004 — генеральний директор ДП «Ровенькиантрацит».
2004 — директор ДП «Луганська вугільна компанія».
Серпень 2004 — січень 2005 — заступник голови Луганської обласної державної адміністрації.
2006–2007 — перший заступник Міністра вугільної промисловості України.
2008–2010 — в.о. гендиректора «Ровенькиантрацит».
У 2006 році став депутатом Луганської обласної ради від Партії регіонів.
У 2009 році рідтримав кандидата на посаду президента України Юлію Тимошенко, був її довіреною особою, за що був виключений з Партії регіонів. Через це у 2010 році був змушений виїхати з України — через «вал кримінальних справ», як він сам розповідав.
5 квітня 2014 року призначений першим заступником міністра енергетики. Звільнений з посади 11 березня 2015 року.

За інформацією луганських ЗМІ, Юрій Зюков володіє мережею приватних шахт (близько 40 лише в Луганській області), а також Свердловською збагачувальної фабрикою «Дар'ївська», Ровеньківською нафтобазою, АЗС, елітним рестораном «Мангал» в місті Ровеньки, рестораном «Драхтен» у Луганську. Зюкова вважають бізнес-партнером Наталії Королевської.

У листопаді 2014 року заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Юрій Зюков повідомив про те, що відомство веде переговори про постачання вугілля з територій, які контролюють терористи так званих «ДНР» та «ЛНР».

Прізвище Зюкова в контексті його ймовірної роботи на «ЛНР» прозвучало у ході конфлікту між Ігорем Плотницьким та «міністром палива та енергетики ЛНР» Дмитром Ляміним. Ось, що писав про нього один з сепаратистських ресурсів: «Замминистра Зюков Юрий Евгеньевич. Личность колоритная во всех отношениях. Это слуга всех господ и, в первую очередь, собственного кармана. Успел побывать в фаворе у регионалов, переметнуться к Юле, покаяться и упасть в ноги к Янеку, присягнуть на верность хунте. С апреля 2014 по март 2015 он первый замминистра энергетики Украины. До марта 2015 года поносил ЛНР и ДНР последними словами, из которых сепаратисты, террористы, бандиты, мерзавцы, подонки самые изысканные и ласкающие слух. Остальное – сплошь ненормативная лексика, хотя, быть может, это деловой язык незалэжной. В марте 2015 г. «нырнул» и «вынырнул»… в ЛНР в должности замминистра! Метаморфозы, да и только! Ощущение, что кадровые вопросы в ЛНР решают в Киеве, а если быть точнее, то в посольстве США на Украине».

На фото глава ХК «Киевгорстрой» Игорь Кушнир

Руководство ПАО “ХК “Киевгорстрой” крупнейшего градостроительного холдинга столицы Украины, отказалось от попыток оспорить в апелляции решение Киевского хозяйственного суда о взыскании с “Киевгорстроя” 197,7 млн грн. Учитывая, что 80% холдинга находятся в собственности киевской общины, можно предположить, что здесь мы имеем дело с договорным решением — о выводе денег киевлян на сторону и под благовидным предлогом.

Об этой проблеме Национальному бюро расследований Украины стало известно из поручения секретариата Кабмина, направленного в КГГА и Минюст 24 ноября — по мотивам письма всеукраинской общественной организации «Юридической защиты человека и гражданина «Право и закон» обратилась к премьер-министру Яценюку с просьбой не допустить безосновательного взыскания с ПАО “ХК “Киевгорстрой” 197,7 млн грн в пользу ПАО “АКБ “Аркада”.

“ПАО “ХК “Киевгорстрой” строит почти половину всего законного жилья в стране. При этом, ХК ориентируется на удовлетворение потребностей киевлян с средним уровнем доходов. “Поэтому приоритетным заданием органа местного самоуправления должно являться сохранение активов холдинга в собственности городской общины и лиц, заинтересованных в процветании компании, а не в  выводе ее активов, создания искусственных судебных процессов с целью незаконного взыскания денежных средств холдинга в интересах третьих лиц”, — сказано в обращении «Юридической защиты человека и гражданина «Право и закон».

Дім у Лондоні, у якій знаходиться квартира Насірова

Колишній заступник голови Державної фіскальної служби та керівник митниці Костянтин Лікарчук стверджує, що його колишній начальник Роман Насіров володіє квартирою у Лондоні, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Відповідний витяг з реєстру Лікарчук опублікував на своїй сторінці у Facebook.

Згідно з документами, людина на ім'я Роман Насіров взяла квартиру у лізинг на 125 років 15 листопада 2007 року у компанії Toynbee Partnership Housing Association Limited.

У декларації Насірова за 2014 рік ця квартира не вказана.

Нерухомість знаходиться за адресою Лаймхарбор, 3, квартира 5.

Сума сплати за лізингом становить 96 250 фунтів стерлінгів.

Витяг складений станом на 11 травня 2015 року (Насіров був призначений на свою посаду 5 травня).

У коментарях до свого посту Лікарчук написав, що, за його даними, квартира не продана досі і у ній саме завершився «невеликий ремонт».

Як відомо, 7 вересня 2015 року Кабмін Яценюка звільнив Лікарчука. Він стверджує, що причиною стали його спроби боротися з корупцією на митниці.

Стаття 366-1 Кримінального кодексу України. Декларування недостовірної інформації

Подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації —

карається позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Суб’єктами декларування є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

{Кодекс доповнено статтею 366-1 згідно із Законом № 1700-VII від 14.10.2014}

Для украинских чиновников, которые были пойманы на коррупционных или противоправных действиях в последнее время используют термин «зашквар».

Чтобы «зашквариться» госслужащему достаточно сделать даже один неправильный шаг, после чего его действия вовсю обсуждают в СМИ и соцсетях. После такого человека в один день отбрасывает на задворки политической арены.

Однако в украинском политикуме есть настолько изворотливые и беспринципные деятели, у которых вся бизнес и политическая карьера представляют собой один большой «зашквар». Именно к таким можно смело отнести депутата от Блока Петра Порошенко  Тараса Кутового. Вся его деятельность, каждое новое место работы, две предвыборные кампании, выигранные за счёт админресурса и заваливания деньгами округа – это один большой «зашквар» (более детально обо всем можно прочитать здесь:http://ru.golos.ua/ekonomika/minapk_vozglavit_skandalnyiy_menedjer_s_moskovskimi_svyazyami_5198). Сейчас же Кутовой, благодаря своей серьезной поддержке в администрации президента, вовсю рвётся занять кресло министра АПК. По правде сказать, сложившаяся ситуация вызывает не просто недоумение, но и вполне обоснованные вопросы к тем, кто лоббирует его кандидатуру. Уже то, что человек в свое время работавший на регионалов и Черновецкого, был уличен в дерибане земель в Киеве, а нынче сидит в парламенте и возглавляет комитет Верховной Рады Украины по вопросам аграрной политики и земельных отношений – вызывает возмущение. Но кроме этих грехов за ним есть и ещё один, более серьёзный. В то время, как наши бойцы сражаются на Востоке и гибнут за страну, Кутовой поддерживает тесные связи с московским олигархатом в лице Михаила Фридмана, владельца компании «Альфа-групп», в которой Тарас Викторович, в частности, недавно работал. Кроме того, не секрет, что ему оказывает поддержку пророссийско- украинский олигарх Дмитрий Фирташ — ещё со времён предвыборной кампании 2012-го года, когда Кутовой прошёл в парламент под флагами «Удара». Потому сомнений в том, что политик является ставленником близкого к Путину олигархата вопросов не вызывает. А вот возмущение – да! В нынешних условиях войны с восточным соседом лоббировать интересы России в парламенте, да еще и метить в министерское кресло – это уже за гранью!

Во всей этой истории ставка, видимо, делается на то, что «народ все стерпит». Однако, проглотят ли украинские трудяги-аграрии коррупцию, откаты, дерибаны и коррупционные схемы, которые Кутовой внедрит в один из самых перспективных секторов экономики Украины — АПК? Вряд ли!

Может ли человек, который всю свою жизнь только и делал, что создавал новые теневые потоки, работал на российских бизнесменов, грамотно дерибанил земли и окончательно погряз во лжи и откатах, возглавлять передовое министерство и работать в интересах страны? Конечно же нет!

Учитывая, что президент и его приближённые сейчас активно критикуют работу Кабмина и, вполне возможно, собираются поставить на ключевые должности министров (а возможно и премьера) своих людей, бывшие коррупционеры и кремлёвские марионетки по типу Кутового активизировались не на шутку. Но неужели это те самые  профессионалы, которых народ хочет видеть в министерских креслах?!

Стоит признать, что Кутовой – фрукт еще тот. В то время, как давние бизнеспартнеры политика уже попали под ряд проверок прокуратуры и вскоре могут предстать перед судом, сам Тарас Кутовой, как активный участник тех схем, очевидно, боится оказаться в центре скандалов и старается всеми силами замять дела времён своей бизнесдеятельности, которые сейчас могут всплыть. Например, умышленное доведение до банкротства компании «Райз» и продажа её за копейки регионалу Бахматюку, который любит чужими руками уничтожать предприятия и покупать их за бесценок: http://politcom.org.ua/?p=2205. И, конечно, в этой ситуации Тарасу Викторовичу депутатский мандат и неприкосновенность ой как нужна. Если даже не получится замять дела связями и деньгами, можно будет прикрыться депутатской неприкосновенностью, и в очередной раз выйти сухим из воды.

Однако ситуация не всегда складывается благополучно. В Европе и США на Кутового также могут завести дела – в связи с его сомнительной бизнесдеятельностю и грубыми нарушениями при сотрудничестве с западными корпорациями. И вот незадача –  невыездной министр для новой власти – это удар ниже пояса и в глазах зарубежных партнёров, и на внутренней политарене. С таким же успехом можно смело возвращать в министерские кресла Сергея Арбузова или Александра Клименко.

Своей работой в бизнесе Кутовой уже показал, что абсолютно ничем не отличается от беглых членов команды Януковича. Цель у Тараса Викторовича всегда была и остаётся одна – личное обогащение и работа в интересах своих кремлёвских хозяев.

Потому лоббистам и друзьям Кутового следует хорошо подумать, прежде чем помогать и впрягаться за такого чиновника. Связь и работа в интересах Москвы неизбежно приведёт к краху карьеры изворотливого Кутового. А вместе с ним и тех, кто помогал удовлетворять его политические амбиции и финансовый аппетит.

Ко всему сейчас более чем странно «друзьям» Кутового вписываться за своего протеже, учитывая, что глава МВФ Кристин Лагард в своём свежем заявлении хвалила нынешний состав министров за эффективную работу в сложных условиях: «Украина удивила мир, – заявила Лагард. – Добиться того, чего добились вы за такой короткий промежуток времени, иначе как поразительным назвать нельзя» (http://nv.ua/world/geopolitics/glava-mvf-porazhena-progressom-kotoryj-dostigla-ukraina-v-techenie-poslednih-mesjatsev-67355.html).

Что ж, хватит ли смелости у нынешней власти менять кадры – покажет время. Однако объяснить западным партнёрам, почему в нашей стране ищут от добра добро – будет сложно. Особенно учитывая тёмное прошлое и нынешние связи с русскими такого кандидата на пост, как Тарас Кутовой.

Валерий Трофилов, Гривна

Вона належить Ігорю Валерійовичу. Руки геть!

За словами джерела у Кабміні, можновладці склали усну «джентльменську угоду».

Влада дозволяє Ігорю Коломойському продати нафту, отриману з надр півдержавною установою, «своїм» структурам за зниженими цінами, а той у відповідь «погодиться» сплатити в бюджет ренту та дивіденди.

Всім зрозуміло, хто під кого лягає?

«Уряд камікадзе» не є винахідником цих танців, так робилося в усі попередні роки. Навіть Віктор Янукович з його величезним досвідом примушення не зміг нічого зробити з дніпропетровським олігархом. Один різкий крок — і «покладе» Приватбанк, як «поклав» свого часу «Аеросвіт».

Куди вже Петру Порошенку та Арсенію Яценюку. У них один шлях: благати Ігоря Валерійовича віддати щось на користь країни. Зараз це навіть складніше, бо на боці Коломойського — боєздатні батальйони і купа депутатів у парламенті.

Як би мало бути, якби в Україні існувала сильна влада? Держава контролює 50%+1 акцію «Укрнафти», і саме держава вирішує, хто нею керує. В «Укрнафту» заходять прем'єр, прокуратура, «Альфа», журналісти, міжнародні спостерігачі, і все — держава бере владу у свої руки. У Коломойського не було б жодного шансу.

Після цього «Укрнафта» платить дивіденди та ренту і починає продавати власну сировину за ринковими цінами. Також через компанію припиняють пропускати феросплави, які потім ідуть на експорт. Хтось питає у менеджерів Коломойського, чому родовища державної компанії переоформлені на деякі «приватні» структури.

Ось тоді Арсеній Яценюк буде справжнім «камікадзе». За таке можна і посаду втратити, і «кулю в лоб» отримати. Зате усі побачать, що в Україні є влада, а не наймити олігархів у приміщеннях уряду та адміністрації президента.

Інакше давайте оберемо прем'єром Ігоря Валерійовича. Тоді принаймні буде зрозуміло, що уряд та влада — це одна і та ж особа.

Також можна призначити туди Ріната Ахметова, Миколу Мартиненка, Сергія Льовочкіна, Андрія Іванчука, Ігоря Кононенка та Олега Свинарчука. Не треба буде вибудовувати схеми втілення ідей олігархів. Вони придумали — вони реалізували.

Шалена економія часу та грошей на утримання «камікадзе». Черговий Майдан знатиме, до кого приходити, коли станеться остаточний колапс.

Існує думка, що олігархат зацікавлений у створенні сильної держави.

Мовляв, найбільш коштовні активи вони вже розібрали, і тепер настав час захистити і примножити своє майно. Найкращий спосіб це зробити — влаштувати в Україні державу, у якій панує закон. Тоді прийде якийсь феєричний західний інвестор, і активи почнуть коштувати набагато дорожче.

Ідея добра, але на практиці не працює. Україна вже лежить в руїнах, уже втратила Крим і Донбас, проте групи впливу продовжують «пиляти» напівмертве тіло.

Навесні 2015 року це може закінчитися чимось жахливим, але ці хлопці не думають про найгірше. Мабуть, вони вважають, що встигнуть втекти. Вони «пиляють», а «плебсом» нехай займаються призначені ними «камікадзе». Ситуація навколо ПАТ «Укрнафта» — яскрава ілюстрація такого розподілу ролей.

У червні 2014 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості визначило Українську універсальну біржу переможцем конкурсу з проведення аукціонів для реалізації нафтопродуктів. Продаж енергетичних ресурсів через аукціон є обов'язковим, якщо контрольний пакет компанії належить державі.

Однак в липні «Укрнафта» реалізувала майже 314 тис тонн сирої нафти через іншу структуру — Українську міжбанківську валютну біржу. Експерти зауважили, що УМВБ — давній партнер «Привату», а тому підіграє Коломойському на торгах.

На підтвердження цього Генпрокуратура звинуватила службових осіб біржі в незаконному зменшенню ціни на продукцію, через що «Укрнафта» недоотримала понад 640 млн грн. Нарешті були порушені кримінальні провадження за фактом завдання збитків державі. «Приват» тут же показав зуби.

Наступного дня після «наїзду» відомства Віталія Яреми правління «Укрнафти» «окремо попередило» посадових осіб Міненерговугілля про відповідальність.

«Іншою важливою причиною конфлікту стали подальші намагання Міністра (Юрія Продана) захистити результат корупційних дій особистою участю у судових засіданнях. Саме ці факти повинні стати належним об'єктом прокурорського реагування», — заявили у прес-службі «Укрнафти».

В серпні у підконтрольних «Привату» ЗМІ з'явилася чергова тирада від керівництва нафтового монополіста на адресу уряду. Міністра Продана та його радника Дроздова звинуватили в лобіюванні інтересів приватних бізнес-структур.

Паралельно конфлікт розгорнувся на судовому рівні. На початку вересня тиск «Привату» досягнув апогею. Доходило до комічних випадків. «Укрнафта» звернулася до ГПУ з вимогою притягнути до відповідальності посадових осіб Мінекономрозвитку, які порушили судову заборону у цій справі.

Позиція «Укрнафти» чітка: компанія захищається у рамках правового поля. Це улюблений маневр «Привату»: заплутати справу в судах і перетворити її на абсурд.

Хто правий, а хто ні — мусить з'ясувати Генпрокуратура. Проте вже зараз очевидно: державні органи надто слабкі, щоб повстати проти Коломойського.

Принаймні через те, що поки підконтрольна Петру Порошенку силова лінія атакує олігарха, урядова лінія контролюється кількома олігархами, серед яких найбільш виразними є інтереси Коломойського та Ахметова.

«Конфлікт між Міненерговугілля та ПАТ „Укрнафта“, контрольний пакет акцій якого належить державі, негативно вплине на інвестиційну привабливість України», — вважає керівник асоціації «Біржові та електронні майданчики» Олег Падалка.

Якщо «державні» підприємства нехтують директивами профільного міністерства, з цією владою усе зрозуміло. Уряд звинувачує посадових осіб державної компанії у порушені законів. Державна компанія звинувачує урядовців у тому самому. У цей же час уряд укладає«джентльменську угоду» з Коломойським. Welcome to Ukraine.

"Конфлікт шкодить капіталізації «Укрнафти» і створює ризики для інвестиційної привабливості інших активів «Нафтогазу», зокрема, «Укргазвидобування», — підкреслив експерт аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович.

«Приват» таки «продавив» Кабмін. Втім, чи могло бути інакше? У пересічного українця складається враження, нібито Арсеній Яценюк боровся з олігархом за державні гроші. Однак це маячня.

16 жовтня набула чинності постанова уряду, яка визначила порядок продажу нафтопродуктів. Тепер біржу для проведення аукціону визначатиме продавець.

За повідомленням преси, 30 жовтня на УМВБ відбувся черговий аукціон з продажу сирої нафти і газового конденсату «Укрнафти» вартістю 4,07 млрд грн.

Кому і за якою ціною — поки що невідомо. Учасники ринку говорять, що нафта знову пішла на користь підставних структур «Привату» з непоганою знижкою. Отже, державі знову завдано збиток. Це при тому, що голова наглядової ради «Укрнафти» — начебто не людина Коломойського.

Справді, давайте оберемо Ігоря Валерійовича прем'єром. Це буде просто, зрозуміло і завжди з величезним почуттям гумору. Вся країна буде радо дивитися виступи голови уряду і, можливо, навіть пробачить прем'єру власне зубожіння.

Гліб Канєвський, експерт Центру політичних студій та аналітики, Сергій Лямець, Економічна правда

Как пишет КоммерсантЪ-Украина в публикации «Кабмин сменил точку наблюдения», глава правления альянса «Новая энергия Украины» Валерий Боровик обращает внимание на то, что ряд чиновников находятся в прямом подчинении министров — друзей сына президента Януковича. Так, по словам эксперта, Андрей Игнатов находится в прямом подчинении нынешнего главы Миндоходов Александра Клименко, а Сергей Мельниченко подчиняется главе Минфина Юрию Колобову.

“Эдуард Ставицкий, Александр Клименко и Юрий Колобов сегодня представляют одну команду. Все они дружественны сыну президента Александру Януковичу и первому вице-премьеру Сергею Арбузову и потому, скорее всего, будут действовать сообща, координируя свою позицию. Это и было, вероятно, главной причиной смены существующего набсовета«,— считает Валерий Боровик.

При этом, из состава набсовета выведены 11 человек, большинство из которых были назначены по инициативе главы администрации президента Сергея Левочкина и Юрия Бойко в бытность последнего главой Минэнерго. Оба они являются деловыми партнерами олигарха Дмитрия Фирташа.

Напомним, согласно вышеупомянутого распоряжения правительства, главой набсовета «Нафтогаза» вместо Владимира Макухи назначен заместитель министра энергетики и угольной промышленности Андрей Бондаренко (муж нардепа от Партии регионов Елены Бондаренко, — ред.).

На должность заместителя главы набсовета «Нафтогаза» назначен директор департамента организационного обеспечения деятельности министра и документальной работы Министерства энергетики и угольной промышленности Александр Щукин.

Членами набсовета назначены директор департамента обеспечения работы Министерства экономического развития и торговли Александр Атрощенко, замминистра регионального развития строительства и ЖКХ Андрей Белоусов, первый замглавы Фонда государственного имущества Евгений Иванов, замминистра доходов и сборов Андрей Игнатов, директор юридического департамента Минэнергоугля Олег Миргородский, директор юридического департамента Министерства экономического развития и торговли Алексей Перевезенцев, замминистра экологии и природных ресурсов Александр Сушко и директор департамента гражданского, финансового законодательства и законодательства по вопросам земельных отношений Министерства юстиции Елена Ференс.

Свой пост в наблюдательном совете удалось сохранить лишь директору департамента финансов производственной сферы и имущественных отношений Министерства финансов Сергею Мельниченко.

Из состава набсовета «Нафтогаза» выведены Владимир Макуха, Константин Бородин, Марина Гайдай, Инна Емельянова, Роман Жуковский, Сергей Зимин, Евгений Иванов, Виктор Майко, Олег Матвеев, Сергей Савчук, Александр Сухомлин и Олег Терлецкий.

По мнению экспертов, нынешний состав набсовета вряд ли способен оказать значительное содействие в вопросе реформы компании. Для этих целей туда скорее надо было вводить представителей международных консалтинговых компаний и газовых экспертов, считает президент киевского международного энергетического клуба Q-club Александр Тодийчук.