У той час, як половина України навесні задихалася від лісових пожеж, Київ накривало піщаними бурями, а весь світ зупинився від не відомого досі вірусу, українських корупціонерів від влади проблеми з екологією і медициною не хвилювали взагалі. Замість того, щоб терміново ініціювати законопроєкти про поліпшення якості повітря, води, ґрунтів, або кинути всі сили на порятунок людей від коронавірусу, вони пішли прямо протилежним шляхом. Найбрудніше повітря у світі, яким у квітні кілька днів дихала столиця України, може виявитися всього лише квіточками у порівнянні з екологічною катастрофою, на порозі якої стоїть Україна. Журналісти видання «Багнет» в матеріалі «Транспортний картель» розповіли, хто саме готує українцям неприємний «екологічний сюрприз».

Як зазначає видання, одним з найнебезпечніших для майбутнього країни є законопроєкт №1182-1-д "Про внутрішній водний транспорт". Одним з його ініціаторів став голова транспортного комітету Ради Юрій Кісєль («Слуга народу»). 24 квітня 2020 року на позачерговому засіданні парламенту законопроєкт вже був прийнятий в першому читанні.

Можливо, Кісєль наївно розраховує, що після закінчення депутатської кар'єри йому вдасться виїхати жити за кордон. Але що він залишить тут решті українців? Знищену екологію річок, розкрадені надра, контрабандні схеми і вбиту річкову логістику. Одним з небагатьох, хто відкрито говорить про небезпеку законопроєкту Кісєля, став Герой України Олексій Вадатурський - засновник найбільшого сільськогосподарського підприємства «Нібулон», один з найбільших платників податків і приклад побудови соціально відповідального бізнесу, — пишуть автори матеріалу.

У своєму пості Вадатурський попереджає: документ, по-перше, «знищить український прапор на українських річках» разом з вітчизняним суднобудуванням. А по-друге, містить цілу низку інших ризиків: 1. Знищення екології українських річок через наданої можливості скидати в річки суднові стічні води прямо на ходу. 2. Дозвіл самовільно проводити днопоглиблювальні роботи будь-якими суб'єктами без будь-яких екологічних дозволів. 3. Узаконення розкрадання надр. Наприклад, надаючи можливість будь-якому суб'єкту господарювання вільно продавати вибраний з дна річок пісок. 4. Узаконення схем контрабанди пального іноземним флотом (без сплати податків і мит).

У відповідь Вадатурському, провідному українському інвестору, народні депутати Микола Тищенко та Ігор Негулевський записали глузливе відео. Зрештою Миколі Тищенку, власнику незаконно працюючого під час карантину ресторану, вже можна і не дивуватися.

Але, на думку журналістів «Багнета», залишається питання: як можна настільки швидкими темпами проштовхнути у Раді небезпечний для країни законопроєкт? Як можна не прислухатися до думки найбільшого вітчизняного платника податків і навіть насміхатися над ним? Для цього треба ближче придивитися до ініціатора законопроєкту – депутата Юрію Кісєлю і людей, з якими він пов'язаний.

Звідки ноги ростуть?

Поки країна сидить на карантині, корупціонери і не збираються зменшувати апетити. Швидше навпаки — уми співгромадян зайняті виживанням в умовах пандемії, а для них настав найбільш хлібний час. Особливо проявляють активність учасники «транспортного картелю» у владі, в який входять фігуранти, що займають ключові для галузі пости.

Чому така гучна назву — «картель»,задаються питанням автори статті? Справа на їхню думку в тому, що могутність колумбійських і мексиканських наркобаронів ґрунтувалася на корумпованих чиновниках і силовиках не менше, ніж на озброєних до зубів приватних арміях. Сила ж українського «транспортного картелю» в тому, що він сам по собі і є влада. І кожен у цьому корупційному ансамблі грає свою важливу партію.

Комусь такі порівняння можуть видатись надмірними. Адже українські корупціонери не ліквідують неугодних за допомогою найманих убивць «сікаріос», не підривають торгові центри і літаки, і не перевозять кокаїн підводними човнами. Але важко навіть підрахувати сумарний збиток від них для воюючої країни, в умовах згубного для економіки локдауна. Поки Україна перебуває у точці «ідеального шторму», будь-яке корупційне навантаження для економіки вкрай болюче. Балансуючи над прірвою, можна впасти від найменшого дотику. Але цих людей такі матерії не цікавлять.

Головними стовпами згаданого «транспортного картелю», пишуть журналісти, можна назвати двох людей. Перший — Юрій Кісєль, депутат від «Слуги народу», голова Комітету ВР з питань транспорту та інфраструктури. Так, ця людина,швидше за все, має дуже віддалений стосунок до транспортної галузі.

«Другий концесіонер — міністр інфраструктури Владислав Криклій. Молодий, але вже досить досвідчений і прославився своїми талантами у схематозі. Два „дони“ транспортного картелю у міцній зв'язці успішно розкрадають транспортну галузь, розставивши на посади потрібних людей, які слухняно виконують роль гвинтиків корупційного механізму. До речі, обидва на початку роботи нинішнього скликання розглядалися на посаду голови транспортного комітету парламенту. Але, очевидно, вирішили розподілити сфери обов'язків. Криклій відправився на посаду глави Мінінфраструктури, Кісєль — у профільний комітет», — зазначає видання.

Глава Комітету кумівства і кришування

Публічної інформації, зазначає «Багнет», про Юрія Кісєля небагато. Раніше він очолював будівельну компанію «Біант» з Кривого Рогу. Працював начальником виробничих цехів у виробничому об'єднанні «Кривбасбудіндустрія», яке було переформатоване у ТОВ «Растро», де обіймав посаду директора. У 2018 році заснував і очолив ТОВ «Растро КР». Обидві компанії працювали з бюджетними грошима і виконували роботи для міських комунальних підприємств.

За даними публічної декларації, Юрій Кісєль далеко не бідна людина (земля, будинок і квартири, мільйони гривень, сотні тисяч доларів і євро на рахунках і готівкою, значний автопарк будівельної техніки, записаний на дружину), але все одно не гребував брати матеріальну допомогу в розмірі 100 і 3000 гривень від департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міськради. Від звички постійно годуватися з державних коштів Кісєль не відмовився і після обрання до парламенту. У грудні 2019 року криворізький сайт «0564.uа», помітив, що всі шість криворізьких депутатів-мільйонерів, в тому числі і Юрій Кісєль, отримали бюджетну компенсацію за проживання у столиці.

Як би там не було, Кісєль досить впливовий персонаж. Зокрема, його призначили неофіційними куратором, тобто «смотрящим» по місцевих виборах у Дніпропетровській області. Він буде займатися вирішенням усіх питань, пов'язаних з місцевими виборами, в тому числі підбирати кандидатів і відповідати за остаточний результат.

Про те, як Юрій Кісєль будує свої взаємини на місцевому рівні, країна дізналася вже давно. У вересні 2019 року, нагадують автори матеріалу, виплив назовні гучний скандал, які в медіа нарекли «Криворіжгейтом». Тоді Юрій Кісєль разом з однопартійцями з Дніпропетровщини Володимиром Захарченком, Владленом Неклюдовим, Оленою Криворучкіною, В'ячеславом Медяником і Юрієм Корявченковим зустрічалися з претендентом на посаду голови криворізької поліції в одному з місцевих ресторанів. Їх розмова з шефом дніпропетровської поліції Володимиром Огурченком і претендентом на посаду головного поліцейського Кривого Рогу (тоді ще не призначеним) Сергієм Лукашовим крутилась довкола зовсім не державних справ. А довкола цілком прагматичних шкурних питань, які цікавили новоспечених «слуг народу». Про що вся країна дізналася з опублікованої у соцмережах аудіорозмови. Контроль діяльності міської поліції, можливість викупу місцевого телеканалу, комерційна вигода від збору металобрухту і кришування азартних ігор — ось що цікавило народних обранців, серед яких був Юрій Кісєль. Особливо жваво обговорювалися можливості корупційних взаємин з металургійним гігантом «Криворіжсталлю».

«І все це прикриваючись ім'ям мегапопулярного президента Зеленського. Тобто вже тоді Юрій Кісєль явно не приховував, що в парламент пішов не за славою реформатора і державника. Сам Кісєль факт переговорів не заперечував, хоча від намірів підім'яти під себе місцеві грошові потоки всіляко заперечував», — зазанчається у статті.

Міністр-"схемщик"

«Важливою ланкою „транспортного картелю“ є людина, яка, власне кажучи, і відповідає за інфраструктуру всієї країни. Це глава профільного міністерства Владислав Криклій. За даними нардепа Дубінського, саме він є ініціатором та куратором побудови численних корупційних схем у Міністерстві інфраструктури. За короткий час він встиг підім'яти під себе всі підконтрольні Мінінфраструктури напрямки, привівши до держструктури „справжніх професіоналів“ державної корупції, про яких трохи пізніше. До того, як Криклій став депутатом, а потім був призначений міністром інфраструктури, він керував Головним сервісним центром МВС України. Де, очевидно, отримав багато практичних знань, які почав втілювати в життя вже на новій посаді. На публіці — молодий державний менеджер і „нове обличчя“, в реальному житті — мільйонер у 33 роки, який заробив далеко не на стартапах, а на типовій державній корупції», — зазначають автори матеріала.

«Чим відзначився Криклій на посаді міністра, яку він зберіг навіть після відставки Кабміну Гончарука? Для початку, кадровою чехардою в „Укрзалізниці“. Колишній глава правління УЗ Євген Кравцов був звільнений ще в кінці січня 2020 року. Його замінили тимчасовим керівником Желько Марчеком. Навіть для тимчасового Марчек протримався недовго — 15 квітня і він був звільнений з формулюванням „не виправдав довіри“. „Укрзалізниця“ отримала нового ставленика Криклія — Івана Юрика, який у ранзі в.о. повинен керувати держпідприємством як мінімум до кінця карантину і оголошення нового конкурсу на посаду», -пишуть журналісти. — Щоб зрозуміти все лицемірство підходів Криклія до справ «Укрзалізниці», слід процитувати його ж слова. Наприклад, у контексті високих зарплат членів Наглядової ради УЗ. Згідно з фінансовим звітом Укрзалізниці, середньомісячна зарплата члена Наглядової ради в 2019 році становила 588 тисяч гривень на місяць. Криклій з цього приводу сказав: «Мені за це болить не менше, ніж тим, хто задає це питання. У мене як міністра, наприклад, набагато більше відповідальності, ризиків і навантаження на роботі, а заробітна плата в 10 разів менша. Члени Наглядової ради самі зараз приймають рішення і готові зменшити свої заробітні плати. Це правильний крок назустріч викликам, які маємо зараз».

У той же час, нагадує видання, саме Криклій призначив 24-річну Валерію Шкаброву, яка тільки за два роки до призначення закінчила університет, членом Наглядової ради «Укрзалізниці». Із зарплатою 160 тисяч в місяць.

«Невідомо, яку перспективу побачив в юній дівчині міністр, але головне, що ніякого конкурсу вона не проходила. Принаймні, офіційно. Може, це і є той самий „правильний крок назустріч викликам“, про який говорив сам Криклій?», — зазначає видання.

З конвертцентру — на відповідальну посаду

«Новим учасником „транспортного картелю“, а точніше підручним головних дійових осіб, став ще один криворізький „цінний кадр“ з непростою долею — Олексій Осман, якого називають людиною Юрія Кісєля. Нещодавно він отримав важливу і, безумовно, „хлібну“ посаду директора філії УЗ „Центр управління промисловістю“. Раніше Осман працював на керівних посадах у комунальних підприємствах „Кріворожспецтранс“, „Кривбассвітло“, „Кривбаспромводопостачання“. За часів президентства Януковича також обіймав посаду заступника голови Центрально-Міського району Кривого Рогу — до 2014 року. І навіть очолював районну організацію Партії Регіонів», — йдеться в статті.

Підприємства «Укроборонпрому» звинуватили у великих угодах з фірмами, що мають ознаки фіктивності. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Підприємства ДК «Укроборонпром», що входить до сфери впливу нардепа від «Народного фронту» Сергія Пашинського, виявились клієнтами фірм, що мають ознаки фіктивності.

Як пише DT.UA, зазначаючи, що «схема операцій досить нехитра: проведення віртуальних закупівель неіснуючих товарів і комплектуючих – в ній рухаються тільки папери і гроші».

При цьому наголошується: «Показовою в цьому плані є угода на поставки підприємствам „Укроборонпрому“ мікросхем та обладнання компаніями „Брендоборонмаркет“ і „ВТС-ПРОМ“ на суму 50 млн грн – з матеріалів відповідного кримінального провадження видно, що більш як 20 підприємств „оборонки“ регулярно перераховували зазначеним структурам кошти за неіснуюче обладнання».

Крім того, в матеріалі наводяться назви залучених до схеми підприємств (серед яких – ДП «Київський бронетанковий завод», завод «Радіан», НДІ «Квант-Радіолокація», ДП «Зоря-Машпроект», ДП «Львівський радіоремонтний завод» та ін. – ред.) та номери кримінальних проваджень щодо аналогічних операцій у Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Раншіе повідомлялося, що Пашинський з сином, який обіймає одну з керівних посад в «Укроборонпромі», вкрали 28 млн гривень у суднобудівельників Миколаєва.

Керівником Херсонської обласної прокуратури Юрієм Луценко призначено Віталія Тригубенка.

Про це на своїй сторінці у Фейсбук написала прес-секретар ГПУ Лариса Сарган, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Тригубенко Віталій Миколайович є братом нардепа від БПП Сергія Тригубенка і в органах прокуратури працює з липня 2004 року. Обидва закінчили Національну юридичну академія ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство».

З 2004 року Віталій Тригубенко обіймав посади від помічника прокурора району до начальника управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України.

Депутат з Блоку Петра Порошенка Сергій Тригубенко очолює корупційні схеми у вугільній галузі.

«Він зараз став смотрящим за вугільною промисловістю України. Над ним є ще вищий смотрящий – пан Кононенко», – заявив голова незалежної профспілки горняків України Михайло Волинець.

Персона Сергія Тригубенка сплила за потужним контрактом на поставку вугілля державному «Центренерго».

Ще минулого літа таке собі ТОВ «Торгівельний Дім-Ресурс» з Харкова не вело активної господарської діяльності. Але у вересні 2015-го фірма без тендеру отримала потужне замовлення від «Центренерго». Державні енергетики вирішили  придбати в приватного посередника вугілля марки «Г» на суму 520 млн грн. Відтоді на отримані гроші фірма переважно замовляє послуги, перераховуючи кошти і формуючи податковий кредит.

У цьому місці виявилось, що «ТД-Ресурс» тривалий час був записаний на харківського підприємця Ігоря Тупікова, що минулого року працював парламентським помічником нардепа з Харківщини Сергія Тригубенка.

Посадовці держпідприємства «Спецтехноекспорт», що входить в держконцерн «Укроборонпром», при укладенні контракту з індійською компанією «Hindustan Aeronautics Limited» на постачання балкових тримачів до літака СУ — 30 МКІ безкарно вкрали з державного бюджету України $610 тисяч.

За інформацією з перевірених джерел, головні особи по відмиванню коштів в «Укроборонпромі» — гендиректор концерну Роман Романов і директор Спецтехноекспорта Павло Барбул, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Зокрема, саме Павло Барбул за встановленою схемою регулярно передає першого заступника секретаря РНБО Олегу Гладковскому половину всіх коштів, отриманих ним при укладенні зовнішньоекономічних контрактів, ще 20 % — Роману Романову.

Крім того, директор Спецтехноекспорта щомісяця передає Олегу Гладковскому близько $100-150 тисяч за «оренду даху», який дозволяє йому представляти державу в банківських та міжнародних структурах.

Також особливу увагу ЗМІ звернули на скандал навколо контракту з «Hindustan Aeronautics Limited».

Організатором всієї схеми виявився Павло Барбул, виконавцями — його підлеглі в «Спецтехноекспорте» Петро Федорук і Денис Панасенко.

Як наголошують журналісти, «завдяки заступництву з боку голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, незважаючи на всі встановлені факти і викриті схеми, злочинці не тільки не несуть ніякої відповідальності, але й далі залишаються на своїх посадах». Як уточнюється, за «вирішення питання» Назар Холодницький отримав від Олега Гладковського $500 тисяч.

«Єдине логічне пояснення, чому президент України досі не звернув уваги на скандал, який досяг Індійського океану — так це те, що за прикриттям злочинних схем „Укроборонпрому“ стоять Ігор Кононенко (перший заступник голови фракції „Блок Петра Порошенко“ — ред.) і його партнер Олександр Грановський (нардеп від „БПП“)», — пишуть ЗМІ.

Донька колишнього генпрокурора Віталія Яреми купила приміщення на проспекті Перемоги, 21а в Києві 27 серпня 2010 року, коли їй виповнилося 18 років.

Про це свідчить витяг з реєстру майнових прав, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Ці приміщення у 2008—2009 рр. з аукціону купило ТОВ «Бізнессофт Груп». Об’єкт було придбано за 2,92 млн грн., тобто по 7 тис грн./кв.м. «Бізнессофт Груп» володіли Микита та Євгеній Ільїни – син і племінник екс-депутата Київради Геннадія Ільїна. Вони є партнерами по бізнесу сім’ї колишнього замгенпрокурора Анатолія Даниленка.

У 2010 році приватизовані приміщення площею 535 кв.м. через договори купівлі-продажу були оформлені на нових власників. Одну третину отримав Микита Ільїн, який потім подарував її своєму батьку.

Також частку приміщень отримав син Анатолія Даниленка – В’ячеслав. Ще одну третину купила донька екс-генпрокурора Ілона Ярема.

Договори купівлі-продажу датуються 27 серпня 2010 року – у цей день Ілоні Яремі виповнилося 18 років.

Днями Віталій Ярема в інтерв’ю «Главкому» заявив, що не вбачає нічого корупційного у тому, що діти прокурорів мають бізнес.

«Це те саме, що писав Лещенко про мої «корупційні схеми», що моя донька – засновниця підприємства, яке на проспекті Перемоги має приміщення. А в чому корупція? Мої діти що, не мають права займатися бізнесом? Якщо донці 23 роки, а сину 28? За рахунок чого їм жити? В чому тут корупція?», – сказав Ярема.

Народний депутат Сергій Лещенко стверджує, що отримав докази причетності соратника прем'єр-міністра Арсенія Яценюка Миколи Мартиненка до схем в урановій і титановій галузях.

У блозі на Українській правді Лещенко пише, що австрійська компанія-прокладка Steuermann, яка займалася закупівлями для державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат, що знаходиться під контролем Мартиненка, а також його бізнес-партнера Давида Жванії.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Джерела в офісі компанії Steuermann повідомляють, що з середини 2000-х там постійно бачили тодішнього помічника Жванії та голову спостережної ради Діамант-Банку (належить Жванії та Мартиненку) Ігоря Керезя. Steuermann була партнерською компанією для фірми Брінкфорд Жванії, а також виступає міноритарним акціонером Запорізького абразивного комбінату, де контрольний пакет знаходиться в руках Жванії. Співробітники фірми Steuermann Вольфганг Айбергер і Марія Лапіньш знайомі зі Жванією з 1990-х років. Сам Жванія теж регулярно бував в офісі Steuermann у Відні», — пише депутат.

За його словами, Айбергер і Лапіньш є номінальними власником і директором іншої прокладки Bollwerk, яка вивозить продукцію з титанового держпідприємства Об'єднана гірничо-хімічна компанія, що управляє Іршанським і Вольногорським гірничо-збагачувальними комбінатами.

«За оцінкою джерел, за дев'ять місяців 2015 року Об'єднана гірничо-хімічна компанія експортувала 150 тисяч тонн титанового концентрату на загальну суму 1,17 мільярда гривень, при цьому 80% цього обсягу на суму 959 мільйонів ОГХК експортувала в 35 країн світу, але чомусь через австрійського посередника», — пише Лещенко.

Нагадаємо, 26 листопада 2015 року Сергій Лещенко оприлюднив документи, які свідчать про те, що Швейцарія надсилала запит на ім'я генерального прокурора України з приводу розслідування кримінальної справи проти нардепа від Народного фронту Миколи Мартиненка.

30 листопада Мартиненко заявив про складання депутатських повноважень у зв'язку з корупційним скандалом і інформаційною кампанією проти нього.

У федеральній прокуратурі Швейцарії з 2013 року розслідується кримінальна справа проти Миколи Мартиненка за підозрою у хабарництві й відмиванні грошей. За даними місцевих ЗМІ, мова йде про 30 мільйонів швейцарських франків.

Як писала швейцарська Sonntagszeitung, на рахунках Мартиненка в Швейцарії заморожені хабарі від чеської компанії Skoda SA, отримані за сприяння в отриманні контрактів на Хмельницькій АЕС.

Слідом за швейцарською досудове слідство у справі Мартиненко почала чеська прокуратура.