Співробітниця комітету Верховної Ради з питань національної оборони та безпеки Тетяна Блистів поскаржилась на погрози вбивством від керівника комітету нардепа Сергія Пашинського, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Як розповіли «Українській правді» джерела в ГПУ, за її заявою було відкрито провадження.

«Розслідує СБУ», – уточнив співрозмовник у прокуратурі.

Тетяна Блистів очолює секретаріат комітету.

Генпрокурор Юрій Луценко під час брифінгу в понеділок зазначив, що «йдеться про достатньо серйозні звинувачення щодо народного депутата».

«Керівник слідчого управління СБУ прийняв усі матеріали провадження і проведе всі необхідні слідчі дії», – розповів Луценко.

Він запевнив, що «справа на контролі».

«Ми знаємо пана Пашинського, він має достатньо реактивний характер, але в даному випадку, якщо правда те, про що пише заявниця, то це вже не просто емоції», – сказав генпрокурор.

На думку Луценка, до кінця депутатських канікул правоохоронці будуть готові дати відповідь, чи є підстави для зняття недоторканності з Пашинського.

«Проте, мені здається, що він в першу чергу є зацікавленою стороною в співпраці зі слідством», – наголосив очільник ГПУ.

Сам Пашинський в коментарі УП стверджував, що проти Блистів порушена кримінальна справа про шахрайство, службову підробку та зловживання владою. За словами нардепа, він отримав беззаперечні докази правопорушень.

«Я запросив її до себе, щоб вона пояснила мені ситуацію. У відповідь почув купу бруду. І я все-таки порадив їй написати заяву про звільнення», – розповів Пашинський.

Обвинувачення проти себе він вважає «лінією захисту» Блистів, запевняє, що говорив з співробітницею комітету стримано.

«Вона не вказує мотивів (ймовірних погроз – УП)», – наголосив нардеп.

За його словами, якщо інформація про справу проти нього підтвердиться, він звертатиметься до ГПУ щодо неправдивого свідчення.

13 грудня 2017 року Печерський районний суд Києва зобов'язав Генеральну прокуратуру відновити розслідування кримінального провадження про стрільбу народного депутата Сергія Пашинського у В'ячеслава Хімікуса в Київській області.

Національне антикорупційне бюро України відкрило кримінальну справу проти мера Києва Віталія Кличка. Причиною цьому послужила можлива неправдива інформація, внесена Кличком до його декларації. Цей факт був виявлений журналістами. Кримінальне провадження відкрили після того, як до НАБУ звернулися юристи «Центру протидії корупції», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Насамперед, НАБУ зацікавили закордонні маєтки мера Києва. Як зазначається, у електронній декларації нічого не сказано про власність Кличка у Гамбурзі та Лос-Анджелесі.

Юристи звернулися до НАБУ в результаті оприлюднення журналістами власного розслідування програми «Схеми». Як відомо, на загал воно було винесено в грудні минулого року. Журналісти з’ясували, що у власності Кличка є маєтки за кордоном, якими користується його родина.

Згідно наданої інформації, родина Кличка, а саме дружина з дітьми та брат, зараз проживають у Гамбурзі, проте ніяка закордонна власність у декларації не вказана. Крім того, Кличко має власність і у Бел-Ейр, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США. Родина політика проживала там з 2005 року і до початку Кличком політичної кар’єри.

Самый радикальный Олег Ляшко по бабьи истерит: его однопартийца Андрея Артеменко (а за кампанию – еще одного пламенного радикала Сергея Рыбалко) вызвали на допрос в полицию. Караул, это политическое преследование! А ведь еще в октябре 2014 года я рекомендовал Ляшко повнимательнее присмотреться к своим кандидатам в парламент, указывая прежде всего на Артеменко. два года отсидевшего в СИЗО. Но, видимо прав был Тарас Черновол, утверждавший, что список «радикалов» в парламенте – на сто процентов продажный (за исключением певицы Огневич (которая оказалась любовницей Льовочкина) и прочих «рабочих и колхозников»).

Артеменко – яркий персонаж украинского политикума. Птенец гнезда Игоря Бакая, в 1999 году по его протекции возглавил ФК «ЦСКА-Киев» Минобороны и одновременно стал советником тогдашнего мэра Александра Омельченко. А в 2002-м его арестовали, обвинив в нарушении четырех статей УК и хищении без малого четырех миллионов долларов.

Артеменко продавал футболистов за рубеж через оффшорку «Denvell trading LLC», с которой крал выручку в собственный карман и карман своей супруги.

До этого тем же занимался его предшественник Тополов (будущий министр угольной промышленности). Но если Тополов крал умело и осторожно, то Артеменко непростительно тупо. И если бы в Украине судьям вдруг не позволили закрывать уголовные дела, то сидел бы нынче Артеменко не в парламенте, а доматывал срок на зоне.

Отсидев два года под следствием, Артеменко вдруг стал раковым больным и вышел под поручительство четырех депутатов-регионалов. Вскоре стремительно выздоровел, а потом 2007-м закрыл дело через суд. Он успел поруководитель фракцией БЮТ в Киевсовете, затем перебежал к регионалам... После чего его следы затерялись.

Но уже в 2014-м Артеменко восседал в президиуме на съезде «Правого сектора», в котором он заведовал финансами! А буквально через несколько месяцев вдруг всплыл в проходной части списка радикалов Ляшко. Причем, до этого он в порочащих связях с РПЛ не был замечен.

И ведь если бы тогда Ляшко вовремя отреагировал на призыв прессы повнимательнее присмотреться к персоне Артеменко, сегодня не было бы поводов для истерик...

Казалось бы, какие могут быть претензии: не пойман – не вор, все вопросы Артеменко порешал в далеком 2007 году через наш податливый суд. Но дело в том, что еще два года назад я писал о дополнительном эпизоде его бурной деятельности, который не получил должного следственного развития. Быть может, именно это стало поводом для нынешнего мужского разговора со следователем?

Напомним: должность президента футбольного клуба МО г-н Артеменко получил по протекции Игоря Бакая, во времена Кучмы – главы Госуправделами, руководителя «Нефтегаза» и пр. Кроме того Бакай известен по одному весьма успешному бизнес-проекту: он вместе с ныне покойным столичным мафиозо «Рыбкой» вывел в свет братьев Кличко. В то время они являлись лишь охранниками «Рыбки». Мафиозо вывез братьев в Нью-Йорк, свел с Доном Кингом, который заинтересовался молодыми перспективными спортсменами. Бакай и «Рыба» были в долях боксерского бизнеса братьев. И когда этот проект начал приносить деньги, их стали обслуживать люди и компании, подконтрольные партнерам по бизнесу. Вполне вероятно, с использованием схем по «минимизации налогообложения». И тут вновь всплывает Андрей Артеменко.

В распоряжении автора совершенно случайно оказались материалы служебной переписки прокуратуры Киева, которая в начале 2000-х расследовала финансовые злодеяния Артеменко.

РАПОРТ

Доповідаю, що в моєму провадженні знаходиться кримінальна справа N50-2750 за обвинуваченням колишнього керівника державного підприємства Міністерства оборони України «Футбольний клуб ЦСКА-Київ» Артеменка А.В. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч.5 ст. 191; ч. 5 ст. 191; ч. 1 ст. 208; ч. 2 ст. 366 КК України.

В ході слідства у справі, 10 квітня 2002 року, було проведено обшук у службовому кабінеті Артеменка А.В. в приміщенні Київської міської державної адміністрації, під час якого вилучено комп'ютерний системний блок «Версія» серійний N5497 (S/NO: 001371300).

Згідно висновку експертизи комп'ютерного обладнання N1781 від 13.05.2002, на накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД) з системного блоку комп'ютера Артеменка А.В., вилученого в ході обшуку, виявлено знищені документи (відновлені в ході експертного дослідження), які містять інформацію, що стосується функціонування компанії «Denvell TradingLLC».

Серед таких документів ліцензійні контракти між Клічко Віталієм, Клічко Володимиром та компанією «Denvell Trading LLC», датовані 05.03.2000 та 10.03.2000 відповідно. Згідно даних контрактів, компанія «Denvell Trading LLC» набувала прав на трансляції матчів за участю братів Клічко на території України протягом 2000 р. (тобто до 31.12.2000 р.). Також на НЖМД виявлено контракт аналогічного змісту між компанією Denvell Trading LLC" та компанією «TaurusFilm GMBX & Co» (Германія), датований лютим 2000 р.

Слідством отримано достатні докази того, що фактично компанія «Denvell Trading LLC» не є стороною відповідних договірних відносин, а всю діяльність, пов'язану з їх реалізацією здійснює особисто Артеменко А.В., використовуючи документи компанії «Denvell Trading LLC».

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що документи компанії «Denvell Trading LLC» були використані Артеменком А.В. в якості знаряддя розкрадання у інкримінованих йому епізодах злочинної діяльності, з метою забезпечення повноти слідства, зокрема додаткового доказового підтвердження зв'язку між Артеменком А.В. та нібито компанією «Denvell TradingLLC», виникла необхідність у допиті братів Кличко з наступних питань:

1. Чи укладались ними договори, знищені файли з текстом яких виявлені у комп'ютері Артеменка А.В.? Якщо укладались – за яких обставин, яка у цьому була участь Артеменка А.В., як, на їх думку, текст таких договорів опинився на НЖМД комп'ютера Артеменка А.В.?

2. Чи знають вони представників (власників, посадових осіб, керівників, засновників) компанії «Denvell Trading LLC»? Якщо так – кого саме, за яких обставин відбулось знайомство з ними, які стосунки з ними, протягом якого часу підтримували? Що їм відомо про відношення Артеменка А.В. до компанії «Denvell Trading LLC»?

3. Чи знайомі вони з Артеменком А.В.? Якщо так – за яких обставин відбулось знайомство, які стосунки з ним підтримували, протягом якого часу?

4. Чи мала права на трансляцію матчів за їх участю компанія «Taurus Film GMBX & Co» (Німеччина) у 2000 р.? Якщо так, що їм відомо про взаємовідносини з продажу цих прав, які існували між вказаною компанією та компанією «Denvell Trading LLC»? Яка була необхідність компанії «Denvell Trading LLC» укладати контракти з одного і того ж приводу одночасно з компанією Taurus Film GMBX & Co" (Німеччина) та з самими братами Клічко?

Прошу Вас надати сприяння у проведенні зазначених допитів, оскільки покази, які можуть бути отримані внаслідок їх проведення, матимуть важливе доказове значення для розслідування даної кримінальної справи, встановлення у ній об'єктивної істини."

Напомню: Ляшко двое суток блокирует работу законодательного органа, требуя создания парламентской группы по расследованию оффшорного скандала. Сам по себе «Панамский скандал» высосан из пальца. Но об этом как-нибудь в другой раз. Но если Ляшко настаивает, то парламентские следователи прежде всего должны заняться изучением оффшорной деятельности N16 в списке РПЛ.

Олег Єльцов, Національне бюро розслідувань України

Екс-віце-прем'єр та колишній народний депутат від фракції РПЛ Валерій Вощевський втік з України через порушену проти нього кримінальну справу.

Про це з посиланням на власне джерело повідомляє Національне бюро розслідувань України.

За інформацією джерела, наразі Вощевський переховується на одній із своїх вілл в Європі.

«Вощевський боїться потрапити під роздачу через конфлікт Ляшка з Банковою. Він переховується вже понад три тижні і схоже, що в найближчий час до України не повернеться», — розповіло джерело.

Також повідомляється, що причиною втечі стала кримінальна справа «за старі фінансові махінації екс-віце-прем'єра».

У РПЛ відмовилися відповідати на питання про втечу, але і не змогли надати докази його перебування в країні. Особистий номер Вощевського не відповідає.

Нагадаємо, Вощевський був віце-прем'єр-міністром в уряді Арсенія Яценюка з грудня 2014 до вересня 2015 років за квотою Радикальної партії. У вересні він подав у відставку, пояснюючи це рішенням РПЛ про вихід з коаліції.

Поліція розслідує кримінальну справу щодо відчуження з ДП «Житомирський бронетанковий завод» (ЖБТЗ) 20 двигунів на суму 6,89 млн грн.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

З матеріалів справи відомо, що на початку жовтня 2014 року директор «ЖБТЗ» доручив працівникам вилучити зі складу непорушного запасу мобілізаційного резерву 20 двигунів УТД-20.

Офіційно двигуни вилучили для  виконання регламентних робіт по переконсервації. Обладнання перевезли до дизельного цеху, де й перевірили його працездатність.

Після цього  двигуни були вивезені з підприємства у невідомому напрямку без будь-яких дозвільних документів. Їх вартість поліція оцінила в 6,89 млн грн.

Коли двигуни почали розшукувати, директор «ЖБТЗ» написав листа керівництву концерну «Укроборонпром», що це обладнання належить ТОВ "НВК «Техімпекс».

В результаті перевірки поліція встановила, що ще 20 двигунів УТД-20 в листопаді-грудні 2014 року були поставлені до центральної бази бронетанкового майна ВЧ А0297 в Києві.

Слідчий в суді попросив надати дозвіл на проведення позапланової перевірки «ЖБТЗ» для проведення зустрічної звірки ТОВ "НВК «Техімпекс» та ВЧ А0297. Суд клопотання слідчого задовольнив.

Дизельні двигуни УТД-20 встановлюють на бойових машинах піхоти (БМП), бойових машинах десанту (БМД) та на самохідних артилерійських установах.

Засновниками ТОВ "НВК «Техімпекс» Юрій Кравченко, Ігор Перехов та Євгеній Ващілін. Останній – син Віктора Ващіліна, який свого часу очолював Державну службу експортного контролю. Цій фірмі Міністерство оборони продавало стрілецьку зброю по заниженим цінам.

В 2014 році ДП «ЖБТЗ» очолював Сергій Бутенко. Він є співзасновником ТОВ "ТВФ «Брек», яке зараз намагається відсудити у завода 7 гусеничних тягачів. Фірма стверджує, що без документів передала «ЖБТЗ» машини для перефарбування та участі у параді на 9 травня.

Крім того зараз розслідується кримінальна справа про укладання угоди що мала ознаки фіктивності між ДП «ЖБТЗ» і фірмою «Укрвагонремтранс» вартістю 24,7 млн грн. За цією угодою завод встиг оплатити 17,8 млн грн.

В липні 2015 року «ЖБТЗ» за результатами кадрового конкурсу очолив Олексій Бабич. Це брат Андрія Бабіча – заступника керівника апарату директора «Укроборонпрому».

У лютому апеляційний суд Львівської області залишив під арештом колишнього заступника директора Житомирського бронетанкового заводу, якого підозрюють у розтраті держмайна та привласненні понад 23 млн грн.

До речі, колишній директор Львівського бронетанкового заводу підозрюється у привласненні мільйонів грн. Слідство підозрює колишнього керівника держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» в тому, що він протягом грудня 2014 року — січня 2015 року, за попередньою змовою з іншими особами і з використанням підприємств з ознаками фіктивності, зловживаючи службовим становищем, заволодів державними коштами оборонного замовлення в сумі понад 2 млн гривень.

Депутат від «Народного фронту» став фігурантом кримінального провадження, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Прес-секретар генпрокурора Швейцарії Анне Вегелін повідомила, що проти народного депутата Миколи Мартиненка порушено кримінальну справу про хабарництво.

Представниця Швейцарії зазначила, розслідування обставин кримінального провадження розпочато ще у 2013 році. Слідчі звертались до України та Чехії з метою отримати достовірну інформацію та беззаперечні докази складу злочину.

Інкримінують Мартиненку отримання хабара у сумі 20 млн франків від компанії-постачальника обладнання для атомних електростанцій Skoda JS.

За інформацією, підозрілість коштів помітили співробітники банку Hottinger в Швейцарії, вони виокремили підозрілі транзакції та повідомили у поліцію. Як виявила перевірка, ці гроші за документами Мартиненко отримав нібито за консультаційні послуги.

Ставицький обіймає одну з найбільш важливих і «смачних» посад в українському уряді. Він є міністром енергетики та вугільної промисловості в країні, де великі капітали зароблялися саме на постачанні газу та вугілля. Ця посада красномовно свідчить, наскільки важливий статус має Ставицький у так званій Сім'ї президента. Такі потужні фінансові потоки Віктор Янукович не довірив би абикому.

Історія сходження Едуарда Ставицького в крісло енергетичного міністра – це історія суцільних скандалів та оборудок, частина з яких особисто пов'язана з Віктором Януковичем.

Вузьке сімейне коло

«В чьом проблєма? Я вам говорю, в чьом проблєма?» – чоловік похилого віку в темному плащі та картузі роздратовано нас запитує про мету зйомки. Мешканці сусідніх будинків, стверджують, що цей літній чоловік є Анатолієм Борисовичем Ставицьким – батьком міністра Едуарда Ставицького.

Батько Едуарда Ставицького не хоче називати своє ім'я? Фото – Слідство.Інфо

\"Бізнесове\" гніздо Ставицьких знімати заборонено

Відео Громадське ТБ. Бізнес Ставицьких знімати заборонено

Втім, на наполегливі прохання, невідомий називати своє ім'я не захотів. Йому не сподобалося, що журналісти знімають будинок «31-Г» по вулиці Шота Руставелі в Києві. Ця відремонтована кілька років тому будівля є справжнім родовим гніздом клану Ставицьких.

Родове гніздо сімейства Ставицьких у Києві. Фото – Слідство.Інфо

Будинок став місцем реєстрації низки фірм, засновниками яких є чи були члени родини Едуарда Ставицького. Зокрема – батько, Анатолій Ставицький, та його дружина, Олена Ставицька. Упродовж останніх 15 років вони стали засновниками численних бізнесів у різних галузях: торгівлі пальним, будівництві та навіть у туризмі.

Чимало водіїв бачили жовті заправки з дивною назвою: «БРСМ-Нафта». В останні кілька років ця мережа стала активно розвиватися. Успіх компанії став настільки помітним, що в 2011 вона навіть увійшла до переліку 200 найбільших компаній за версією Forbes під номером 95. За 2011-й рік виручка «БРСМ-Нафти» досягла 3 мільярдів гривень, хоча раніше компанія була маловідомою й локальною.

БРСМ-Нафта не чужа енергетичному міністру. Фото з сайту БРСМ

«БРСМ-Нафту» – скорочення від російського «БытРемСтройМатериалы» – створили два київських підприємці Андрій Біба та Олександр Поліщук на початку 2000-х років. Впродовж перших років існування нічого не вказувало на її зв'язок із високопоставленими посадовцями. До 2010-го компанія не могла похвалитися значними досягненнями. В її активах було близько 20-ти заправок, які в основному були зосереджені в Київській області.

Після перемоги Віктора Януковича на виборах президента, Едуарда Ставицького було поновлено на посаді голови правління НАК «Надра України».

А невдовзі в «БРСМ-Нафти» з'являється й новий співвласник – Валентина Ушакова. Ця жінка зовсім не випадкова людина для Ставицьких. Вона, спільно з батьком та дружиною Ставицького, була засновником чи директором компаній: «Моноліт 2», «Інвест менеджмент», «Актив капітал груп». Сама Ушакова є співвласницею ще близько десятка інших фірм, значна частина яких пов'язана із продажем нафтопродуктів.

Витяг з ЄДР: БРСМ-Нафта

Численні джерела та сусіди Ставицьких стверджують, що Ушакова є тещею міністра енергетики. Втім, коли автор спитала про це самого Едуарда Ставицького, той замість відповіді про тещу, почав швидко залишати приміщення.

Stavitsky about Ushakova

Примітний збіг: після входження Ушакової до складу співвласників «БРСМ-Нафти» в 2011-му році та посилення позицій Едуарда Ставицького у владі, з 2011 року в цієї мережі почалося бурхливе зростання. На сьогодні вона володіє 130-ма заправками в більшості регіонів України й продовжує стрімко нарощувати кількість АЗС. Крім того, у власності БРСМ – три нафтобази та митно-ліцензійний склад.

За даними Forbes-Україна, основний прибуток «БРСМ-Нафта» отримує від оптового продажу нафтопродуктів через свого трейдера «Біотехнології-2000».

Про методи роботи пов'язаних з «БРСМ-Нафтою» компаній можна судити з «Реєстру судових рішень». У 2011 на Гайсинський спиртзавод прийшов інвестор, який встановив власне обладнання для виготовлення компонентів альтернативного пального. За договором, завод не мав права виготовляти продукцію для інших підприємств без згоди власника установки. Та вже за кілька місяців держпідприємство отримало листи від «Укрспирту», згідно з якими воно мало співпрацювати не з інвестором, а з «Біотехнологіями-2000».

Втім, сам Едуард Ставицький переконує, що, незважаючи на високу посаду, бізнесу родини він не допомагає: «Батько працює, займається бізнесом. У нашому сімейному маленькому бізнесі, де ми справно платимо податки й усе офіційно показуємо. Я ні на копійку не зробив лобістських моментів на користь того, чим займається мій батько», – запевняв він у 2011-му році журналіста Forbes-Україна Севгіль Мусаєву.

Перші скандали

У бізнес із великими оборотами Ставицькі прийшли на початку 2000-х років. Тоді батько та дружина енергетичного міністра були співзасновниками компаній: «Васильків нафта», «Тетерів-Нафта» та «Київ нафта», які займались торгівлею нафтопродуктами.

Особливу увагу гравців ринку та чиновників тоді привернула саме «Тетерів-Нафта», зареєстрована в селі Станишівка, Житомирської області. Компанія займалась виробництвом сумішевих бензинів, що надавало їй можливість сплачувати нижчий акцизний збір. У 2002-му «Тетерів-Нафта» налагодила особливо плідну співпрацю із передовим виробником бензинів - Лисичанським НПЗ. Високооктанові домішки фірма отримувала з Лужанського і Дублянського спиртзаводів.

«Був такий смішний момент на ринку, коли практично все пальне з Лисичанського і Кременчуцького заводів стало спрямовуватися на цю станцію, і з неї вже розподілятися кінцевим покупцям. Але це все було в рамках закону», — розповідає експерт паливного ринку Сергій Куюн.

Це підтверджується навіть даними Кабінету Міністрів: згідно з його пояснювальною запискою, в другій половині 2002-гого року завод ЛІНОС відправляв до 95% бензину «Тетерів-Нафті». Український уряд тоді бив на сполох: фірма Ставицьких не сплатила акцизів на 97 мільйонів гривень, виробляючи альтернативне пальне.

«Закінчилося все тем, що Кучма зібрав в лютому 2003-го року нараду й сказав: „Так, хлопці, припиняйте це все!“ І після цього ця схема згорнулась», – додає Сергій Куюн.

Але в листопаді 2002-го фірма Ставицьких «Тетерів-Нафта» все ж таки потрапила в поле зору правоохоронців. Як повідомляли «Подробиці», тієї осені СБУ Одеської області попередила спробу «Тетерів-Нафти» незаконно отримати відшкодування ПДВ у розмірі 19 мільйонів гривень. Тоді ж правоохоронці попередили відправлення «Тетерів-Нафтою» на адресу однієї з іноземних фірм вимірювальних приладів на 95-ти мільйонів гривень. Управління СБУ в Одеській області підтвердило «Слідству. Інфо», що в листопаді 2002 року проти посадових осіб компанії Ставицьких порушили кримінальну справу, однак зауважили, що подальший перебіг справи не відноситься до сфери їхньої компетенції.

Такий скандал був не одиничним для «Тетерів-Нафти». За кілька місяців до того фірма Ставицьких та ЗАТ «Орлан-Беверіджиз» через Одеський аеропорт відправили аналогічний товар на суму понад 133 мільйони гривень. Ціна, за розрахунками СБУ, виявилась завищеною, а підприємці отримали право на повернення більше 22 мільйонів гривень із бюджету в якості ПДВ.

Невдовзі після описаних подій, фірма Ставицьких змінює назву на «Еко-2003». Щоправда, перейменування не позначилося на законослухняності компанії. У неї знову почалися проблеми із законом.

За даними Реєстру судових рішень, на початку 2004-го року родинна фірма міністра енергетики знову засвітилася у спробі фіктивного відшкодування ПДВ.

Тільки тепер оборудка стосувалася продажу «неіснуючих банкоматів» на суму 111 мільйонів гривень. Як з'ясувало слідство, злочинна мережа з майже десятка компаній намагалася таким чином «розвести» держбюджет на 19 мільйонів гривень неіснуючого ПДВ. У підсумку, директор однієї з компаній із цього ланцюжка отримав п'ять років умовно. Родина Ставицьких відбулася переляком.

Зрештою, у грудні 2004-го року Госпсуд Житомирської області визнав «Еко-2003» банкрутом і на початку 2005-го року фірма ліквідувалась.

Партнерство з «зеленими»

Навіть після закриття «Тетерів-Нафти», нафтотрейдерство лишалось основним бізнесом Ставицьких. Для бізнесу родина міністра знайшла надійних партнерів – членів впливової тоді Партії зелених. Партійні квитки не заважали новим друзям Ставицьких займатись зовсім неекологічною діяльністю – продажем нафтопродуктів та розбудовою мереж заправок.

Тоді, на початку 2000-х, кілька нафтотрейдерських мереж об'єднались під єдиним брендом «Екоіл». Серед них були й компанії Анатолія та Олени Ставицьких, зокрема, «Київ Нафта», «Васильків-Нафта» та «Нафта-Продукт» давнього друга Ставицького – Олега Проскурякова. Їхніми партнерами, за даними ЗМІ, виступили впливові топ-кандидати «зелених» – у тому числі, співвласник «Трансбанку» Володимир Костерін. Останній, на жаль, не знайшов часу відповісти на питання для цієї статті.

У 2003 році «Екоіл» укладає вигідну угоду з НАК «Нафтогаз України». Дві компанії спільно створювали нову мережу АЗС під брендом: «Нафтогаз-Екоіл». Для неї держава надавала дешеве пальне із Шебелинського газопереробного заводу, а «Екоіл» повинен був продавати його на брендованих заправках. З боку держави дана угода була погоджена тодішнім головою «Нафтогазу» Юрієм Бойком, а одним із керівників приватної компанії-партнера виявився ніхто інший, як Едуард Ставицький.

Завдяки дешевим державним нафтопродуктам «Нафтогаз-Екоілу» вдавалось тримати низькі ціни в порівнянні з іншими автозаправними мережами.

Та успіх тривав недовго. У 2005 році «Екоіл» не знайшов спільних інтересів із новим керівництвом «Нафтогазу» та перестав отримувати шебелинські продукти за спеціальним тарифом. «Екоіл» поступово підвищував ціни на бензин та врешті-решт змушений був припинити існування, а заправки продав мережі WOG бізнесмена Ігоря Єремеєва.

Бізнес-зв'язки Ставицьких у певний момент переходять у політичну площину: приміром, Олена Ставицька йшла десятим номером у списку «зелених» на виборах до ВР-2006. Спроба отримати мандат виявилась неуспішною: ні вона, ні її чоловік, який того року був у четвертій сотні Партії регіонів, до парламенту так і не пройшли.

Цікаво, що незважаючи на бізнесове одноголосся, у родині міністра присутній політичний плюралізм. Так, мати міністра, Вікторія – член КПУ, та в 2010—2012-х роках навіть була секретарем Олександрійської міськради. Щоправда, у 2012 році Вікторії Ставицькій не допомогла навіть посада сина-міністра: її звільнили з посади рішенням міськради.

Втім, масштаб інтересів Едуарда Ставицького настільки значний, що він спирається не тільки на родичів, а й на численних друзів.

*   *   *

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди