Ставицький обіймає одну з найбільш важливих і «смачних» посад в українському уряді. Він є міністром енергетики та вугільної промисловості в країні, де великі капітали зароблялися саме на постачанні газу та вугілля. Ця посада красномовно свідчить, наскільки важливий статус має Ставицький у так званій Сім'ї президента. Такі потужні фінансові потоки Віктор Янукович не довірив би абикому.

Історія сходження Едуарда Ставицького в крісло енергетичного міністра – це історія суцільних скандалів та оборудок, частина з яких особисто пов'язана з Віктором Януковичем.

Вузьке сімейне коло

«В чьом проблєма? Я вам говорю, в чьом проблєма?» – чоловік похилого віку в темному плащі та картузі роздратовано нас запитує про мету зйомки. Мешканці сусідніх будинків, стверджують, що цей літній чоловік є Анатолієм Борисовичем Ставицьким – батьком міністра Едуарда Ставицького.

Батько Едуарда Ставицького не хоче називати своє ім'я? Фото – Слідство.Інфо

\"Бізнесове\" гніздо Ставицьких знімати заборонено

Відео Громадське ТБ. Бізнес Ставицьких знімати заборонено

Втім, на наполегливі прохання, невідомий називати своє ім'я не захотів. Йому не сподобалося, що журналісти знімають будинок «31-Г» по вулиці Шота Руставелі в Києві. Ця відремонтована кілька років тому будівля є справжнім родовим гніздом клану Ставицьких.

Родове гніздо сімейства Ставицьких у Києві. Фото – Слідство.Інфо

Будинок став місцем реєстрації низки фірм, засновниками яких є чи були члени родини Едуарда Ставицького. Зокрема – батько, Анатолій Ставицький, та його дружина, Олена Ставицька. Упродовж останніх 15 років вони стали засновниками численних бізнесів у різних галузях: торгівлі пальним, будівництві та навіть у туризмі.

Чимало водіїв бачили жовті заправки з дивною назвою: «БРСМ-Нафта». В останні кілька років ця мережа стала активно розвиватися. Успіх компанії став настільки помітним, що в 2011 вона навіть увійшла до переліку 200 найбільших компаній за версією Forbes під номером 95. За 2011-й рік виручка «БРСМ-Нафти» досягла 3 мільярдів гривень, хоча раніше компанія була маловідомою й локальною.

БРСМ-Нафта не чужа енергетичному міністру. Фото з сайту БРСМ

«БРСМ-Нафту» – скорочення від російського «БытРемСтройМатериалы» – створили два київських підприємці Андрій Біба та Олександр Поліщук на початку 2000-х років. Впродовж перших років існування нічого не вказувало на її зв'язок із високопоставленими посадовцями. До 2010-го компанія не могла похвалитися значними досягненнями. В її активах було близько 20-ти заправок, які в основному були зосереджені в Київській області.

Після перемоги Віктора Януковича на виборах президента, Едуарда Ставицького було поновлено на посаді голови правління НАК «Надра України».

А невдовзі в «БРСМ-Нафти» з'являється й новий співвласник – Валентина Ушакова. Ця жінка зовсім не випадкова людина для Ставицьких. Вона, спільно з батьком та дружиною Ставицького, була засновником чи директором компаній: «Моноліт 2», «Інвест менеджмент», «Актив капітал груп». Сама Ушакова є співвласницею ще близько десятка інших фірм, значна частина яких пов'язана із продажем нафтопродуктів.

Витяг з ЄДР: БРСМ-Нафта

Численні джерела та сусіди Ставицьких стверджують, що Ушакова є тещею міністра енергетики. Втім, коли автор спитала про це самого Едуарда Ставицького, той замість відповіді про тещу, почав швидко залишати приміщення.

Stavitsky about Ushakova

Примітний збіг: після входження Ушакової до складу співвласників «БРСМ-Нафти» в 2011-му році та посилення позицій Едуарда Ставицького у владі, з 2011 року в цієї мережі почалося бурхливе зростання. На сьогодні вона володіє 130-ма заправками в більшості регіонів України й продовжує стрімко нарощувати кількість АЗС. Крім того, у власності БРСМ – три нафтобази та митно-ліцензійний склад.

За даними Forbes-Україна, основний прибуток «БРСМ-Нафта» отримує від оптового продажу нафтопродуктів через свого трейдера «Біотехнології-2000».

Про методи роботи пов'язаних з «БРСМ-Нафтою» компаній можна судити з «Реєстру судових рішень». У 2011 на Гайсинський спиртзавод прийшов інвестор, який встановив власне обладнання для виготовлення компонентів альтернативного пального. За договором, завод не мав права виготовляти продукцію для інших підприємств без згоди власника установки. Та вже за кілька місяців держпідприємство отримало листи від «Укрспирту», згідно з якими воно мало співпрацювати не з інвестором, а з «Біотехнологіями-2000».

Втім, сам Едуард Ставицький переконує, що, незважаючи на високу посаду, бізнесу родини він не допомагає: «Батько працює, займається бізнесом. У нашому сімейному маленькому бізнесі, де ми справно платимо податки й усе офіційно показуємо. Я ні на копійку не зробив лобістських моментів на користь того, чим займається мій батько», – запевняв він у 2011-му році журналіста Forbes-Україна Севгіль Мусаєву.

Перші скандали

У бізнес із великими оборотами Ставицькі прийшли на початку 2000-х років. Тоді батько та дружина енергетичного міністра були співзасновниками компаній: «Васильків нафта», «Тетерів-Нафта» та «Київ нафта», які займались торгівлею нафтопродуктами.

Особливу увагу гравців ринку та чиновників тоді привернула саме «Тетерів-Нафта», зареєстрована в селі Станишівка, Житомирської області. Компанія займалась виробництвом сумішевих бензинів, що надавало їй можливість сплачувати нижчий акцизний збір. У 2002-му «Тетерів-Нафта» налагодила особливо плідну співпрацю із передовим виробником бензинів - Лисичанським НПЗ. Високооктанові домішки фірма отримувала з Лужанського і Дублянського спиртзаводів.

«Був такий смішний момент на ринку, коли практично все пальне з Лисичанського і Кременчуцького заводів стало спрямовуватися на цю станцію, і з неї вже розподілятися кінцевим покупцям. Але це все було в рамках закону», — розповідає експерт паливного ринку Сергій Куюн.

Це підтверджується навіть даними Кабінету Міністрів: згідно з його пояснювальною запискою, в другій половині 2002-гого року завод ЛІНОС відправляв до 95% бензину «Тетерів-Нафті». Український уряд тоді бив на сполох: фірма Ставицьких не сплатила акцизів на 97 мільйонів гривень, виробляючи альтернативне пальне.

«Закінчилося все тем, що Кучма зібрав в лютому 2003-го року нараду й сказав: „Так, хлопці, припиняйте це все!“ І після цього ця схема згорнулась», – додає Сергій Куюн.

Але в листопаді 2002-го фірма Ставицьких «Тетерів-Нафта» все ж таки потрапила в поле зору правоохоронців. Як повідомляли «Подробиці», тієї осені СБУ Одеської області попередила спробу «Тетерів-Нафти» незаконно отримати відшкодування ПДВ у розмірі 19 мільйонів гривень. Тоді ж правоохоронці попередили відправлення «Тетерів-Нафтою» на адресу однієї з іноземних фірм вимірювальних приладів на 95-ти мільйонів гривень. Управління СБУ в Одеській області підтвердило «Слідству. Інфо», що в листопаді 2002 року проти посадових осіб компанії Ставицьких порушили кримінальну справу, однак зауважили, що подальший перебіг справи не відноситься до сфери їхньої компетенції.

Такий скандал був не одиничним для «Тетерів-Нафти». За кілька місяців до того фірма Ставицьких та ЗАТ «Орлан-Беверіджиз» через Одеський аеропорт відправили аналогічний товар на суму понад 133 мільйони гривень. Ціна, за розрахунками СБУ, виявилась завищеною, а підприємці отримали право на повернення більше 22 мільйонів гривень із бюджету в якості ПДВ.

Невдовзі після описаних подій, фірма Ставицьких змінює назву на «Еко-2003». Щоправда, перейменування не позначилося на законослухняності компанії. У неї знову почалися проблеми із законом.

За даними Реєстру судових рішень, на початку 2004-го року родинна фірма міністра енергетики знову засвітилася у спробі фіктивного відшкодування ПДВ.

Тільки тепер оборудка стосувалася продажу «неіснуючих банкоматів» на суму 111 мільйонів гривень. Як з'ясувало слідство, злочинна мережа з майже десятка компаній намагалася таким чином «розвести» держбюджет на 19 мільйонів гривень неіснуючого ПДВ. У підсумку, директор однієї з компаній із цього ланцюжка отримав п'ять років умовно. Родина Ставицьких відбулася переляком.

Зрештою, у грудні 2004-го року Госпсуд Житомирської області визнав «Еко-2003» банкрутом і на початку 2005-го року фірма ліквідувалась.

Партнерство з «зеленими»

Навіть після закриття «Тетерів-Нафти», нафтотрейдерство лишалось основним бізнесом Ставицьких. Для бізнесу родина міністра знайшла надійних партнерів – членів впливової тоді Партії зелених. Партійні квитки не заважали новим друзям Ставицьких займатись зовсім неекологічною діяльністю – продажем нафтопродуктів та розбудовою мереж заправок.

Тоді, на початку 2000-х, кілька нафтотрейдерських мереж об'єднались під єдиним брендом «Екоіл». Серед них були й компанії Анатолія та Олени Ставицьких, зокрема, «Київ Нафта», «Васильків-Нафта» та «Нафта-Продукт» давнього друга Ставицького – Олега Проскурякова. Їхніми партнерами, за даними ЗМІ, виступили впливові топ-кандидати «зелених» – у тому числі, співвласник «Трансбанку» Володимир Костерін. Останній, на жаль, не знайшов часу відповісти на питання для цієї статті.

У 2003 році «Екоіл» укладає вигідну угоду з НАК «Нафтогаз України». Дві компанії спільно створювали нову мережу АЗС під брендом: «Нафтогаз-Екоіл». Для неї держава надавала дешеве пальне із Шебелинського газопереробного заводу, а «Екоіл» повинен був продавати його на брендованих заправках. З боку держави дана угода була погоджена тодішнім головою «Нафтогазу» Юрієм Бойком, а одним із керівників приватної компанії-партнера виявився ніхто інший, як Едуард Ставицький.

Завдяки дешевим державним нафтопродуктам «Нафтогаз-Екоілу» вдавалось тримати низькі ціни в порівнянні з іншими автозаправними мережами.

Та успіх тривав недовго. У 2005 році «Екоіл» не знайшов спільних інтересів із новим керівництвом «Нафтогазу» та перестав отримувати шебелинські продукти за спеціальним тарифом. «Екоіл» поступово підвищував ціни на бензин та врешті-решт змушений був припинити існування, а заправки продав мережі WOG бізнесмена Ігоря Єремеєва.

Бізнес-зв'язки Ставицьких у певний момент переходять у політичну площину: приміром, Олена Ставицька йшла десятим номером у списку «зелених» на виборах до ВР-2006. Спроба отримати мандат виявилась неуспішною: ні вона, ні її чоловік, який того року був у четвертій сотні Партії регіонів, до парламенту так і не пройшли.

Цікаво, що незважаючи на бізнесове одноголосся, у родині міністра присутній політичний плюралізм. Так, мати міністра, Вікторія – член КПУ, та в 2010—2012-х роках навіть була секретарем Олександрійської міськради. Щоправда, у 2012 році Вікторії Ставицькій не допомогла навіть посада сина-міністра: її звільнили з посади рішенням міськради.

Втім, масштаб інтересів Едуарда Ставицького настільки значний, що він спирається не тільки на родичів, а й на численних друзів.

*   *   *

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди

Також можна згадати, що адмінресурс губернатора забезпечив перемогу найбільш одіозним кандидатам від влади. Тендерний мафіозі Антон Яценко та Володимир Зубик (це його «Лівела» у 2010 році пограбувала держбюджет на 8 млрд грн) пройшли у Верховну Раду якраз по Черкащині.

Такого ворога демократичних виборів варто знати в обличчя. Отож автор вирішив поцікавитися особистістю Сергія Тулуба.

Як кам'яне вугілля перетворюється на діаманти

09.09.09 журналіст інкогніто побувала на весіллі донецької мафії. Дон Іванющенко (нинішній народний депутат, колишній авторитет з Єнакієвого) віддавав заміж дочку Яну. Позаяк там були всі свої, політична еліта не вдавалася до фальшивої скромності, отож весілля було пишне, дами мерехтіли діамантами. А так, як в основу багатства Юрія Іванющенка та його оточення в основному покладені оборудки у вугільній галузі, виходить, що автор стала свідком, як вуглеводні (до яких належить і кам'яне вугілля) можуть перетворюватися на алмази без будь-яких геопроцесів в земній корі.

Особливо привертала увагу дама в кольє, такому розкішному, що неможливо було повірити в його коштовність. Проте також важко було повірити, що солідна пані сяяла, як новорічна ялинка, скляною біжутерією.

Тим паче, що жінку ту звали Галина Тулуб. Її чоловік Сергій Тулуб — нинішній губернатор Черкащини, в минулому міністр вуглепрому, носій прізвиська «вугільний маршал» є якраз одним з тих, хто знає секрети перетворення чорного масного вугілля хоч на долари, хоч на предмети розкоші.

Фото подружжя Тулубів на весіллі мафії

Спеціалізація у вуглепромі дала можливість особисто Сергію Тулубу накопичити чималі «тіньові» статки, про це свідчить стиль його життя. Зокрема численна нерухомість в Україні та за кордоном.

У подружжя Тулубів дві дачі в Іспанії

Автор знайшла у подружжя Тулубів аж дві дачі в Іспанії. Цю закордонну нерухомість не знайти у декларації про доходи, яку Тулуб подав на посаді губернатора Черкащини. Однак в іспанських реєстрах вона присутня. Апартаменти родини Тулубів знаходяться на популярному курорті для багатіїв Марбелья.

Фото апартаментів. Фото документів

Одні апартаменти оформлені особисто на Сергія Тулуба, інші — на сина Бориса та дружину Галину.

Особисто на нинішнього губернатора Черкащини оформлені апартаменти Rincon Andaluz ( 278 м2) на першій лінії елітних готелів. Ціна цього житла починається від 600 000 євро.

На сина та дружину оформлений скромніший о б ' є кт Embrujo Playa (164 м2) и об ' є кт Garaje (12 м2), які йдуть в комплекті, як апартамент и та гараж. Ця нерухомість дещо дешевша — 400 000 тисяч євро

На дачу на чартері

Далі ще цікавіше. Це занадто навіть для колишнього міністра, а для губернатора взагалі неймовірно — на свою дачу в Іспанії Тулуб літає на чартері. У автора є документи про чартерні перельоти Сергія Тулуба у Відень, Салоніки, Ніцу, а також в Малагу ( це аеропорт, найближчий до його іспанської дачі).

Щоб зрозуміти, які це гроші, можна згадати, що скандальний чартерний рейс міністра Миколи Рудьковського в 2007 році з Києва до Парижа коштував майже 400 тисяч грн.

Таблиця з даними про чартерні перельоти

Погодьтесь, п'ять мільйонів гривень на рахунках банків, які губернатор Черкащини показав в останній декларації з таким способом життя надовго не вистачить. Однак автор не для того показав елементи розкоші в житті Тулуба, що продемонструвати, що він бреше в декларації.

Адже в українській політиці не один Тулуб все життя працює на державній посаді, а живе, як бог. Проте Тулуб від інших відрізняється тим, що його багатство має оригінальне походження, це «відкат» за вірну службу. Він лише слуга, хоча з найвисокооплачуваних в Україні, бо працює на Віктора Януковича. І цей факт робить його «губернаторство» особливо небезпечним для Черкащини в період непростих виборів 2015 року.

Такі висновки автор зробив після журналістської екскурсії у минуле Тулуба, передовсім у його діяльність у вугільній сфері. Чому саме туди? Адже Тулуб також керував «Єнергоатомом». Певно тому, що автору просто стало цікаво, як вугілля перетворюється в діаманти після побаченого на весіллі доньки Юрія Єнакіївського.

Між Юрою Єнакіївським та Януковичем

До речі, на тому весіллі у Іванющенка були зіркові гості: Янукович, Ахметов, Колесніков, Єфремов. І Тулуб зі своєю сяючою дружиною потрапив у коло запрошених невипадково.

Автор знайшла слід спільної участі Іванющенка та Тулуба в одному бізнесі, ще в середині 90-тих. Тоді було створено спільне російсько-донецьке підприємство «Росукрнафтопропродукт». Після вбивства Євгена Щербаня та воцаріння на губернаторському кріслі Віктора Януковича «Росукрнафтопродукт» вистрілив в найкрупнішого нафтотрейдера Донбасу, СП стало головним постачальником російської нафти на Лисичанський НПЗ, забезпечувало нафтопродуктами підприємства металургії.

Єнакіївською дочкою цієї корпорації -ТОВ «Єнакієвонафтопродукт» володів Юрій Іванющенко (в Єнакієвому у нього була нафтобаза та мережа заправок), а Харцизькою — «Росукрнафтопродукт-Харцизьк» — Ігор Тулуб — рідний брат нинішнього губернатора Черкащини. Сам Сергій Тулуб в ті часи був заступником губернатора Донеччини Віктора Януковича. Отже Тулуб-Іванющенко та Янукович були пов'язані спільними бізнес-справами, ще в 90-тих.

При чому цілком можливо, що брат Тулуба тоді лише прикривав своїм тулубом долю Віктора Януковича в тому процвітаючому паливному бізнесі.

Адже подальше дослідження автора показало, що на всіх державних посадах, а також в бізнес-схемах сімейство Тулубів працювала виключно в інтересах Віктора Федоровича.

Фабрики для Януковича

Наприклад, в кінці 1999-того Сергій Тулуб на посаді міністра вуглепрому сприяв передачі майнового комплексу збагачувальної фабрики «Узлівська» в оренду одноіменному підприємству оформленому на його сина.

Однак, як показує база податкової, невдовзі сина Тулуба в засновниках збагачувальної фабрики підмінив Андрій Федорук (менеджер бізнесу Януковичів, сьогоднішній голова Донецької обласної ради), а потім ТОВ «ДРФЦ» ( головна структура у вугільному бізнесі Януковича). Отож Тулуб відчуджував збагачувальну фабрику в інтересах Сім ' ї, але не своєї, а Януковича.

Тулуб лише солдат на службі. Він працював «куди пошлють». Нині Януковичу потрібен вірний та жорсткий губернатор Черкащини — Тулуб готовий. В 2006—2007 треба було повернути в «лоно Сім'ї» вугільних генералів, які відбилися від рук після помаранчевої революції, і Тулуб був вдруге призначений на міністра вуглепрому в «антикризовому» уряді Віктора Януковича.

Вугілля для Януковича

Тоді він почав тотальну зачистку гендиректорів шахтних об'єднань. Деякі вугільні генерали щоправда посміли відмовитися добровільно звільняти своє місце для ставлеників Тулуба. Для таких у міністра був свій підхід і його в повній мірі відчув на собі Іван Пожитько керівник ДП «Селідоввугілля». Мінвугіллля влаштувало справжнє цькування непокірного генерала. Бюджетне фінансування ДП «Селідоввугілля» зменшувалось, заборгованість за добуте вугілля збільшувалось, міністерство ініціювало перевірки, судові позови. Пожитька довели до інфаркту і продовжували добивати — до ліжка хворого прибували гінці, що погрожували кримінальними справами. Зрештою Сергій Тулуб свого добився — Пожитько пішов. Проте вугільний генерал був гонорової вдачі і пішов з високо піднятою головою. Якраз напередодні приїзду Тулуба в своє господарство він демонстративно покінчив життя самогубством. Тулуб екстрено скасував візит, цинічно прокоментував, що Пожитька він навіть не знав.

Чому кадрові зміни в ДП «Селідоввугілля» були так принципово потрібні Сергію Тулубу аж до фізичного знищення людини?

Пожитько хоч і був призначений керувати шахтним об'єднанням після помаранчевої революції, був аполітичний, тому виходить, що не влаштовував він міністра уряду Януковича виключно своїми життєвими принципами. Зокрема він не був корупціонером, про що свідчить хоча б той факт, що після двох років керівництва великим шахтним господарством він пішов у інший світ з вікна своєї єдиної малогабаритної квартири отриманої ще за Союзу.

Після його загибелі влітку 2007-го почалося…

Автор зі своїх джерел автор дізналася, що тільки на ВП «Шахта Україна», що входить до ДП «Селідоввугілля», майже третина добутого вугілля пішла поза обліком. З 388 тисяч тон добутого вугілля тільки 275 тисяч тон пройшло по документам. Не оформлене вугілля далі передавалося на збагачення на ЦЗФ «Україна» і звідти вже не поверталося. Іншими словами було вкрадене. Державне підприємство втратило 22 млн грн. доходів тільки на одній оборудці. І що цікаво, в ті часи орендарем ЦЗФ було приватне підприємство «Донвуглепереробка» з асоціаціації «ДРФЦ». Ця структура це кит вугільного бізнесу Януковича.

Отже виходить Тулуб «зачищав» керівників шахт в бізнес-інтересах Януковича.

Отож виходить, що кров непокірного вугільного генерала стала прийнятною ціною за прибутки Януковича, які давав контроль на «Селідоввугіллям».

До речі, нині вугільні та грошові потоки ДП «Селідоввугілля» повністю під контролем «ДРФЦ» Януковича.

Відкати з тендерів для Януковича

Не можна не згадати, ще один приклад, який свідчить про системне служіння Тулуба Януковичу. Коли Тулуб перебував на посаді міністра мінвугілля, він грішив тим, що тендери у галузі вигравали фірми напряму оформлені на членів його родини — сина, брата, дружину.

Нині Тулуб губернатор Черкаської області, і не має стосунку до вуглепрому, однак нещодавно сайт «Наші гроші» виявив, що ТОВ «Донбас оіл», яка виграла вугільний тендер на 295, 7 млн. грн. бюджетних коштів офіційно зареєстрована в Донецьку по вул. Постишева 60 кв. 601. Ця квартира відома, як «гніздо» фірм Тулуба, там було прописано також ТОВ «Монохім», яке належало дружині Тулуба, ЗАТ «Карбо і крепь» його брата. Ці фірми в минулому вигравали тендери у вугільній галузі.

Проте основна інтрига в іншому: хоча квартира «щасливого переможця» «Донбас оіл» це «гніздо» Тулубів, його телефон в базі мінстату «062 34516 62» спільний з наступними структурами:

1.«СПС-груп». Ця фірма відома тим, що завозила у славнозвісний маєток «Міжгір'я» різьблені колони та барельєфи з червоного дерева з «Німеччини», кришталеві люстри з позолотою з Росії.

2. «Київуніверсалсервіс». В цій структурі працевлаштовані люди, які обслуговують «Міжгір'я» горничні, кухарі, садівники.

3. Благодійний фонд Олександра Януковича. Тут без коментарів.

Що все це означає? Є два варіанта. Або Тулуб навіть перебуваючи на посаді губернатора Черкащини обслуговує схеми збагачення Сім'ї за рахунок бюджетних коштів у вугільній галузі, або всі ті «Монохіми», «Зевси» та інші фірми створені сімейством Тулубів, які паразитували у вугільній сфері в минулому робили це в інтересах не тільки прародителя Тулуба, а також Януковича. Тобто в будь якому разі очевидний факт вірного служіння Тулубів Януковичам.

До речі, тендер, який виграла «Донбас оіл» надзвичайно ганебний. Справа в тому, що мова йде про купівлю державою за бюджетні гроші вугілля для потреб родин загиблих гірників¸ інвалідів вугільної галузі. Тому у вищій мірі цинічно «Донбас оіл» продало те вугілля втричі дорожче ніж його ринкова ціна. (Завдяки сайту «Наші гроші» стало відомо що «Донбас оіл» продало своє вугілля за 1400 за тонну, в той час, коли об'єднання «Селідоввугілля» продає за ціною 517 грн. за тонну, інші учасники тендеру пропонували двічі дешевшу ціну).

Всі описані приклади служіння Сергія Тулуба свідчать, що він не губернатор Черкащини, не вугільний маршал, не політик, не держслужбовець, а слуга, а також зважаючи на грубу жорсткість методів роботи — солдат Януковича. Від першої своєї посади у владних структурах. І та посада, до речі, називалася заступник губернатора Донецької області Віктора Януковича.

Тулуб, який обслуговує жагу крові Януковича

Нині Тулуб, як солдат Януковича, відправлений на центральний фронт. І тривожно за Черкащину, яка йде в 2015 рік з таким губернатором. Особливо, якщо зважити ще на одну роль Сергія Борисовича в житті Януковича.

Справа в тому, що Тулуб з тих, хто допомагає Януковичу плекати жагу крові. В прямому сенсі слова. Зокрема він є формальним власником Товариства мисливців та рибалок «Кедр», на яке оформлено 30 тисяч га лісів під Сухолуччям. Саме в тих лісах знаходиться мисливський маєток Януковича. Тулуб сам не проти кривавих розваг. Офіційно на нього оформлено 18 одиниць різноманітної зброї — пістолети, рушниці, карабіни.

А позаяк Тулуб продемонстрував, що технологія «ламати вибори через коліно» ефективна, Янукович ближче до виборів почне заміняти губернаторів на солдат і в інших областях. Перший вже пішов — Віктор Янукович призначив на посаду губернатора Львівської області одіозного силовика кучмівських часів Олега Сала!

Перелік зброї, оформленої на Сергія Тулуба:

ТУЛУБ СЕРГЕЙ БОРИСОВИЧ 13.08.1953г.р.

Уроженец(ка): УКРАИНА, ДОНЕЦКАЯ ОБЛАСТЬ, ДОНЕЦК
Гражданство: УКРАИНА

Служебные данные Досье

Адрес (2)

· МЕСТО ПРОЖИВАНИЯ: УКРАИНА, ЧЕРКАССКАЯ ОБЛАСТЬ, Г. ЧЕРКАССЫ, УЛ. ШЕВЧЕНКО ДОМ 185

· МЕСТО ПРОЖИВАНИЯ: УКРАИНА, ДНЕПРОВСКИЙ РАЙОН, Г. КИЕВ, УЛ. ТУМАНЯНА ОВАНЕСА ДОМ 8 КВ. 155

Документ (1)

· ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ Серия BA Номер 569833

Разрешение на Оружие(18 / 0)

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 3265 от 02.12.2010 Сроком до 02.12.2013 оружие: ПИСТОЛЕТ (СПЕЦСРЕДСТВО) ФОРТ12Р Серия MБB Номер 1951

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 3265 от 02.12.2010 Сроком до 02.12.2013 оружие: ПИСТОЛЕТ (СПЕЦСРЕДСТВО) ФОРТ12Р Серия BI Номер 026634

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН BLASERR93 Номер 9204845

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН TP9 Серия SA Номер 101888

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН MANLICHER Номер 1006926

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН MANLICHER Серия SC Номер 1039615

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: КАРАБИН ТИГР Номер 23576

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 2783 от 12.11.2010 Сроком до 12.11.2013 оружие: РУЖЬЕ КОМБИНИРОВАННОЕ HAENEL Серия H Номер 00726

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ BENELLI Серия C Номер 748218

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ CAESARGUERINITEMPIOLIGHT Номер 122262

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ REMINGTON Серия AM Номер 623013

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ WINCHESTER Серия L Номер 3413839

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ FABARM Серия CA Номер 05229

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ BROWNING Серия KSNP Номер 113211

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ МЦ2001 Номер 940081

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ GERMANICA Номер 555890

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 6090 от 13.08.2010 Сроком до 13.08.2013 оружие: РУЖЬЕ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЕ BENELLI Серия CX Номер 1129948

· Орган: ГУВД ЧЕРКАССКОЙ ОБЛ. № 739 от 06.12.2004 оружие: ПИСТОЛЕТ (НАРЕЗНОЕ) WALTHERP38 Номер 8223

Тетяна Чорновол, Національне бюро розслідувань України