Выступая в защиту моратория на продажу земли, Олег Ляшко ударился в ложь и манипуляции, сообщает антикоррупционный портал «Гривна».

Аргументы лидера Радикальной партии Олега Ляшко, защищающего мораторий на продажу земли, не выдерживают никакой критики. Об этом заявил экономический эксперт, блогер Сергей Фурса.

«К меморандуму, призывающему отменить мораторий на продажу земли, присоединились тысячи компаний. Но против них, гордо выпучив грудь, вышел Олег Ляшко… Очень проникновенный текст написал. Оторваться невозможно. Жаль только, что он полностью состоит из лжи и манипуляций, но тут уже никуда не денешься, у Ляшко другого не бывает», — написал Фурса на Facebook.

Так, Ляшко апеллирует к тому, что «хозяином на украинской земле должен быть украинский фермер».

«С этим не поспоришь, фермер должен быть хозяином на земле, которую он обрабатывает. Но пока мораторий действует, фермер физически не может стать хозяином на своей земле. Ведь нет рынка», — отмечает Фурса.

Напомним, ранее сообщалось, что острый интерес Олега Ляшко к аграрной тематике странным образом совпал с его уходом из «Батькивщины» и сближением с олигархами.

Экономист также уличает Ляшко в обмане, что украинские сельхозземли могут скупить иностранные компании.

Иностранцы не смогу покупать украинскую землю. Это запрещено законом, — напомнил Фурса. — Мораторий мешает именно украинцам и украинским компаниям стать собственникам земли. Вот украинцы в Польше могут купить землю, а в Украине не могут», — отметил эксперт.

«Говоря о мифических транснациональных корпорациях, прикрываясь несуществующим риском, Олег Ляшко не дает именно украинским фермерам стать собственниками земли. Но при этом мораторий не помешал самому радикалу бесплатно приватизировать себе землю от государства», — подчеркнул Фурса.

Он также указал на то, что запрет на продажу земли, который отстаивает Ляшко, выгоден только украинским агробаронам.

«От моратория выигрывают агробароны, которые за копейки арендуют у них (фермеров, — ред.) землю. А фермеры не могут даже пойти в банк, потому что у них нет возможности отдать землю в залог и получить кредит. Вот и при моратории крупнейшим агробароном стал Бахматюк. И вряд ли это образец для предпринимателя, которого мы бы хотели видеть в аграрном секторе Украины», — отметил Фурса.

Он также опровергает тезис Ляшко о том, что после отмены моратория земля «будет разбазарена». «По статистике продать землю хотя не больше 10% собственников паев. И это их право», — написал эксперт.

«Логика не останавливает радикала (в конце концов, где Ляшко, а где логика) и его уносит в дальние дали, где он уже с трудом контролирует поток лжи. «Ми пропонуємо унормувати земельне законодавство, зробити облік всіх ділянок і запровадити ринок оренди землі. А потім всі бажаючі її позбутися – зможуть продавати її державі». Этого еще не хватало. Надо за деньги налогоплательщиков скупать землю государству, которое и тем, что имеет, не может нормально распорядится? Это дать еще больше чиновникам земли? Чтобы они бесплатно ее Ляшку передали, в благодарность?» — критикует экономический эксперт идеи Ляшко.

Депутат від Радикальної партії Олега Ляшка Сергій Рибалка не вказав у своїй декларації квартиру в центрі Парижа за майже 1,4 мільйона євро з видом на Ейфелеву вежу, якою він володіє з 2014 року.

Про це йдеться у розслідуванні проекту «Радіо Свобода» "Схеми".

Тут знаходиться квартира Рибалки

Згідно з документами, які є в розпорядженні редакції, у 2014 році Сергій Рибалка та його батько Віктор засновали у Франції фірму Vesta Estate, через яку були куплені апартаменти в центрі Парижа  за 1,363 мільйона євро. За сьогоднішнім курсом це близько 34 мільйона гривень, зазначають журналісти.

Інформація про те, що Рибалки є засновниками цієї фірми, прямо вказана у виписці з офіційного реєстру комерційних компаній Франції.

Згідно з документом, батько і син були власниками компанії Vesta Estate до середини червня 2015 року, після чого їх замінили дві офшорні фірми – Adosida Incorporation Limited та Isaola Incorporation Limited.

Директором Vesta Estate після цього стала рідна сестра матері Сергія Рибалки – Ольга Кривохатько.

Сам Рибалка у коментарі журналістам заявив, що не пам'ятає вже, що купував минулого року.

Як відомо, закон «Про засади запобігання і протидії корупції» зобов'язує чиновників декларувати розмір внесків до статутного капіталу товариства, підприємства, організації. Також у цьому році набрали чинності зміни до антикорупційного законодавства, зокрема – до Кримінального кодексу, які можуть призвести у таких випадках до кримінальної відповідальності.

Рибалка вважається одним із спонсорів партії Ляшка, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Речь идет о землях стоимостью примерно в 18 млн. грн., которые с 2002 года местный горсовет передавал из лесного фонда под застройку. Это происходило незаконно, так как подобные операции должны согласовываться с Кабмином.

Участки скупали за бесценок — по $ 100 и меньше. В 2008 свои официальные 10 соток от государства в Буче для построения индивидуального жилья получил и Ляшко. А также его мама, Любовь Павловна и однопартиец и кум Юрий Сухин, и еще трое членов его семьи. Получилось почти два гектара леса.

Все земельные участки приватизировали и Ляшко продал приобретенную собственность коммунисту Игорю Калетнику — формально земля была приобретена его дедом.

Летом этого года огласку делу предоставили общественные активисты. Сейчас эту сделку расследует прокуратура Киевской области.

"Во время обыска по уголовному производству фигурирует как один из потенциальных подозреваемых Ярослав Месяц и его жена, которая баллотируется в мэры Бучи от Радикальной партии.  Во время обыска мы нашли 520 заполненных гражданами бланков обращений, адресованных Ирпенского городского совете, о выделении земельных участков без указания адресов. С приложением копий паспортов и идентификационных кодов ", — рассказал прокурор Бучи Мирослав Пацкан.

В ответ на действия прокуратуры радикалы пришли «люстрировать» городской совет и прокуратуру Бучи.

384546732 2

Кстати, ранее рецидивист Олег Ляшко уже отсидел в тюрьме за мошенничество и был судим за клевету.

Цей той випадок, коли яблуко від яблуні недалеко падає. Маючи легальний бізнес (Сергій Рибалко — керівник і власник «Снек Експорт» та SI Group, яким належать торговельні марки «Semki», «Флинт» та «Морские»), він опікується й іншими прибутковими справами. Дарма, що більшість з них незаконні. Головне, що прибуткові.

Журналісти програми «Гроші» з’ясували, що група працівників SI Group виявилася «нелегальним оперативним підрозділом», який працював на сепаратистів на сході.

«Нелегальний оперативний підрозділ — щось на зразок детективного агентства. У мирний час він займався стеженням за впливовими людьми, щоб потім їх шантажувати. Підслуховували і знімали не тільки на вулицях, але і зовсім у пікантних ситуаціях », — сказано в сюжеті. Як доказ були продемонстровані кадри відверто інтимного характеру з життя високопоставлених чиновників, вилучені у співробітників розвідгрупи. До зони уваги групи входили керівники облдержадміністрацій, заступники керівників різних відомств, прокурори регіонів, співробітники органів МВС, а також колишній міністр екології.

Як з’ясувалося, детективне агентство було необхідно для забезпечення безпроблемного існування наркотрафику, який організував наш герой. Через мережу аптек Рибалко збував імпортні наркопрепарати та прекурсори, які спокійно завозив у величезній кількості в Україну в контейнерах з горішками через порт Одесу, який на той момент контролював Юра Єнакієвський.

Усі справи, які відкривалися проти Рибалка, дивним чином закривалися або спускалися на гальмах. Хоча що тут дивного: детективне агентство працювало добре і компромату на високопосадовців та людей у погонах було вдосталь. Ну а якщо було зовсім скрутно, на допомогу приходив близький друг Рибалка – син генпрокурора Артем Пшонка.

До ВР по спискам Ляшка він рветься, по-перше, аби отримати депутатську недоторканість і уникнути правосуддя, а по-друге, знайти нових партнерів, щоб поновити схеми і продовжити свою злочинну діяльність. Адже, після побігу Яниуковича, Пшонки і решти поплічників кровавого режиму, «бізнес» Рибалка зупинився та й взагалі запахло смаженим.

Клоуни бувають різні

Навряд чи Олег Ляшко є добрим сонячним клоуном. Мета циркового клоуна – розсмішити публіку, підняти їй настрій та допомогти вирватися із сірої, рутинної буденності. Клоунада в політиці, а тим більше в країні, що перебуває у стані війни, – це щось зовсім інше. Вона не має на меті викликати позитивні емоції у людей або вирішити нагальні проблеми суспільства. Єдине, що їй під силу – відволікти від важливих завдань, не дати людям визначитися з пріоритетами. Бо це всього-на-всього балаган і бутафорія, де можна імітувати, наслідувати і вдавати, але не більше. Балаганна клоунада Ляшка розігрується тільки з однією метою: за допомогою епатажу обдурити легковірних громадян і відібрати все, що вони мають – їхній голос на виборах. Тому виборцям-глядачам треба завжди пам’ятати, для чого розігрується ця дорога вистава і якої винагороди за неї прагне актор.

Олег Ляшко хоч і виявився добрим артистом оригінального жанру, але піонером у цій справі, звісно, не є. Першим, хто на пострадянському просторі таку роль успішно на себе приміряв, був Владімір Жириновський. Натягнувши маску убогого юродивого, він зняв із себе всі обмеження, чим дозволив собі просто не дотримуватися прийнятих у суспільстві норм та принципів. Але чомусь ніхто з легковірів не задумувався, чому саме Жириновському можна говорити про все, жорстко критикувати деколи навіть самого тирана?

Зрозуміло, що у випадку Жириновського йдеться про багатофункціональну дію. По-перше, не можна повністю закручувати гайки в суспільстві. Завжди треба пам’ятати про важливість функції останнього клапана, інакше пара, що накопичилася в суспільному котлі, обов’язково вибухне. По-друге, роль головного опозиціонера перебирає на себе блазень. Завдяки чому влада у подвійному виграші: опозиція із закритим ротом дуже блідо виглядає на тлі галасливого горлопана, а отже, не може розраховувати на хоча б якусь підтримку в суспільстві, а голоси протестного електорату переходять до ручної політичної сили. По-третє, паяц, біснуючись на популярному телешоу, може спокійнісінько виконувати роль індикатора суспільних настроїв. Мовляв, а що на це скаже народ, якщо ми запровадимо ось такі обмеження?

Як виявилося, в такому амплуа неможливо переграти чи перегнути палицю, бо завжди знайдуться або прихильники такого «мистецтва», або розумніші поблажливо скажуть: «Що з нього візьмеш – дурень…» Дурень дурнем, але свою фракцію в Думі стабільно має, став мільйонером і навіть посаду віце-спікера обіймав.

А от чим вирізняється наш український Жириновський? Перш за все він патріот і за справедливість. Якщо Жириновський бавиться у багатого баріна, який погордливо споглядає на соціальні низи, то Ляшко – захисник усіх ображених та знедолених. Якщо Жириновський – агресор, який обіцяє полоскати російські військові чоботи в Індійському океані, то Ляшко перш за все борець проти внутрішнього ворога, який засів у чиновницьких кабінетах і якщо не відкрито виступає проти України, то саботує вже точно. І найбільше, що об’єднує обох, є епатаж, кураж та оперетковість поведінки.

П’яні погрози з лазні знищити Америку від Жириновського і вила в руках дорого вбраного Ляшка – це поведінка виключно заради піару, не більше і не менше. А де піар – там обов’язково задіяні медіа. І Жириновський, і Ляшко постаті медійні. Не випадково камери супроводжують нардепа Ляшка заледве не до вбиральні. Особливо полюбляє нардепа Ляшка телеканал «Інтер», що під контролем колишнього голови адміністрації президента Януковича Сергія Льовочкіна. От Ляшко проводжає бійців «свого» батальйону на фронт, от він затримує сепаратиста, ось проводить допит міністра оборони самопроголошеної ДНР, а тут розправляється із чиновником, якого запідозрив у симпатіях до сепаратистів.

Мультгерой спішить на допомогу

Мобільність та медійність Олега Ляшка вражають. Якби якийсь історик в майбутньому захотів написати історію України 2013—2014 рр. і намагався це зробити за відеоматеріалами, то він змушений був би констатувати: Революцію Гідності здійснив Ляшко, він же самотужки виграв АТО. А для того, щоб переконатися у правильності зроблених висновків, ознайомився б з оцінками іменитого політолога Ігоря Попова, який невтомно повторює, що «основним досягненням Революції Гідності є оновлення політичних облич», і одразу чомусь переходить до особи Олега Ляшка, якому пророкує неймовірний політичний успіх (Інтерв’ю на Espreso.tv від 28 квітня).

Він же коментує успіх радикальної партії Ляшка на виборах у Київраду та його особистий рейтинг як кандидати в президенти України: «Високий результат Олега Ляшка – це сигнал іншим політикам, що виборець хоче не лише чути гарні заяви й обіцянки, але бажає від політиків реальних результативних дій. Саме Ляшко особисто приїжджає в ті регіони, де потрібна допомога всеукраїнського політика. Він відновлює справедливість на сесіях місцевих рад, він особисто ламає паркани, які заважають громадянам проходити до місць відпочинку. Він ловить та допитує лідерів сепаратистів на Донбасі». Дивно, але що має статися з політологом, щоб він вдався до таких відвертих маніпуляцій? А ця цитата – це суцільна маніпуляція.

Справа в тому, що, крім слів, відеокартинки та відвертого піару в Ляшка нема жодних конкретних справ. Особливо насмішили слова «відновлює справедливість». Так і хочеться спитати, де, коли, як і чи це може зробити одна людина. Напрошуються аналогії з героями американських мультиків про Чорного Плаща, що поспішає на допомогу. Але мультики мультиками, а в Україні триває кривава війна. І тому виникає закономірне питання, чим і як може нашкодити цей герой з мультфільму українському суспільству? Може, і от вони аргументи.

Почнемо з Революції Гідності.  Звісно, що події на Майдані в Києві минулої зими були тільки початком неймовірних перетворень, які мають статися в українському суспільстві. Україна має захистити свій суверенітет і одночасно провести глибинні соціально-економічні реформи. Нема такої сфери, яка не потребувала б докорінних змін. А тут знову вже знайомий нам політолог Ігор Попов намагається підсунути думку, що єдиною реформістською політсилою в Україні є радикальна партія Ляшка: «Суспільний запит на найбільш радикальні реформи раніше реалізували «Батьківщина» та «Свобода», проте результат президентських виборів показав, що їхні виборці більше вірять Радикальній партії Ляшка». Хотілося б спитати у пана політолога, а які радикальні реформи пропонували і, головне, здійснювали «Батьківщина» та «Свобода» до недавніх виборів? І які такі радикальні реформи пропонує, вибачайте за тавтологію, радикальна партія Ляшка? Де цей пакет реформ, хто його розробив і де його публічне обговорення? Наразі помітним був лише голий популізм цього пана та його партії.

А тепер поговоримо про антитерористичну операцію та військові дії на Донбасі. Переглядаючи рекламні ролики від Ляшка, складається враження, що в Україні нема ні збройних сил, ані Національної гвардії, окрім напівміфічних «його» батальйонів, що вся війна – це така собі виправа бравого вояка Швейка на Схід. Ніхто не може знайти і затримати мера-сепаратиста, міністра-терориста або ж хоч якогось ворога України, ніхто крім нього – Ляшка, який картинно на камеру проводить допити і потім у Фейсбуці виносить вердикти: «Допитав одного з лідерів сепаратистів, міністра оборони так званої Донецької республіки Ігоря Хакмізянова. Цей покидьок зізнався у тому, що співпрацював з ФСБ, отримував від них гроші, брав участь в отруєнні українських військових, отримував інструкції від співробітника ГРУ, полковника Ігоря «Стрілка»-Гіркіна, розстрілював українців. Смерть окупантам та їх посібникам!»

Іще про допити. Хто такий народний депутат Ляшко, щоб проводити оперативно-розшукові дії в зоні АТО та особливо допитувати полонених? Ніхто. Таких повноважень він ніколи не мав і ніхто їх йому не делегував. І те, що абсолютно стороння особа проводить допити, нехай навіть терористів і сепаратистів, роздягає їх та принижує, виходить не тільки поза межі правового поля, але й здорового глузду. Виникає також закономірне питання, а що стається потім з тими даними, які довелося вибити із затриманих – чи потрапляють вони до МВС, СБУ, військової розвідки та контррозвідки? Чому цього не роблять ті служби, які мали б робити це, згідно з посадовими функціями? Якщо не справляються, то треба подумати про негайну ротацію працівників.

І найгірше, звикнувши жити медійним життям, пан Ляшко вже не розрізняє, де закрита інформація про плановані військові операції, а де його власний піар. Недавно в піарному пориві він «розсекретив» плани одного зі «своїх» батальйонів, в результаті чого той потрапив у засідку. Одним словом, нав’язлива присутність цього, м’яко кажучи, актора, в зоні АТО та його медійна популярність створюють враження, що Українська держава така собі не зовсім і держава. Що добровольчі батальйони в зоні бойових дій – це не зразок патріотизму, а анархія й отаманщина. Що в Українській державі не діють закони і нема судочинства, а є тільки влада сильнішого. Приниження людської гідності затриманих та відсутність відповідної реакції державних органів та українського суспільства лягають брудними плямами на шляхетну боротьбу українців  за суверенітет, демократичні цінності та й просто за своє майбутнє. Чи не занадто висока ціна заради піару одного, нехай навіть дуже талановитого блазня?

P.S. Написати цей текст мене спонукала недавня ганьба, якої зазнав Львів на Сихові. Цю ганьбу можна було б назвати «явлінням Ляшка» плебсові. Але не тільки простий люд постав перед Ляшком, щоб побачити, як той цілує кетяги калини. Заради майже гарантованого депутатства, бо рейтинги партії Ляшка зашкалюють, погодилися бути його підтанцьовкою навіть знані львівські медійники, політики та самооборонівці: Дмитро Добродомов, Валерій Веремчук, Андрій Кісера та Андрій Мисик. Більшість із них вже показала свою політичну всеїдність, бо кандидували у Верховну Раду від різних партій, хоча й марно. Тепер прийшла черга радикальної партії Ляшка.  Медійному Ляшкові додатковий медіаресур не зашкодить, а нашим всеїдним політикам може й знадобитися. Що ж, шоу має тривати!

ляшко \"в рот брав\"

Василь Расевич

З тексту виплаває, що Міністерство охорони здоров'я рекламує свою Facebook-сторінку за допомогою фотографії побитої журналістки Тетяни Чорновол.

Перша публікація відомства у соцмережі з'явилася 23 грудня 2013 року. Відтоді МОЗ опублікувало лише 9 «статусів», три з них стосується Чорновол.

За інформацією Національного бюро розслідувань України цю фейкову сторінку політтехнологи створили на замовлення  голови комітету з питань охорони здоров'я, регіоналки Тетяни Бахтеєвої, щоб у чергове заплямувати репутацію її опоненки — міністра охорони здоров'я, регіоналки Раїси Богатирьової.

Національне бюро розслідувань України повідомляє, що на рекламу у Фейсбуці фейкової сторінки МОЗ було витрачено 1200 доларів, решту з $5000 від брудного проекту піарники Бахтеєвої поклали собі у кишені.

Як відомо, зловмисники побили журналістку і активістку Тетяну Чорновол у ніч на середу, 25 грудня 2013 року.

За даними міліції, вона їхала у власному автомобілі і її «підрізало» інше авто.

Невідомі витягли журналістку і побили, після чого автомобіль скинули в кювет.

До речі у прес-службі Міністерства охорони здоров'я повідомили, що відомство не має офіційних сторінок ані у Facebook, ані в інших соціальних мережах.

«Ми будемо звертатися до представника Facebook в Україні для того, щоб вони з'ясували, хто від нашого імені зареєструвався, за які кошти, тому, що це явно рекламний захід, і будемо вимагати, щоб вони її спростували», — зазначили у відомстві.

Раніше повідомлялося, що «Бахтєєва платить Ляшко, щоб мочити Богатирьову».