Звільнений в жовтні 2014 року Вадим Симонов, який займав посаду першого заступника Голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на підставі Закону України «Про очищення влади» збудував маєток в Кончі-Заспі по сусідству із президентом Петром Порошенком.

Про це повідомляєНаціональне бюро розслідувань України.

Виявлений шикарний маєток, дорогі автівки та недавно придбана квартира свідчать про надзвичайно заможне життя колишнього чиновника, який є фігурантом також у кримінальній справі відносно екс-міністра агрополітики Миколи Присяжнюка. Кричущим фактом також є поява в деяких інтернет-ресурсах інформації про те, що В.Симонов претендує на одну із керівних посад в міністерстві самопроголошеної ДНР.

Більше про все це дивіться в сюжеті.

Саме Ставицький 2007 року був реалізатором нахабної схеми крадіжки резиденції «Межигір'я», укорінивши в ментальності Януковича комплекс безкарності та необмеженого збагачення.

Коли через декілька років мені довелося записувати інтерв'ю зі Ставицьким, він тупо і бездарно намагався пошити всіх у дурні, доводячи законність відчуження резиденції.

Але тоді я не міг уявити, що дрібний спільник Василя Джарти досягне своїх кар'єрних вершин, ставши після перемоги Януковича спочатку міністром екології, а згодом – міністром енергетики, посунувши з посади «непотопляємого» мафіозі Юрія Бойко з клану «РосУкрЕнерго».

Ставицький непогано «напакувався» за роки правління Януковича, разом з міністром аграрної політики Миколою Присяжнюком отримавши на свою фірму «Голден Деррік» два десятки спецдозволів на користування надрами.

Коли режим Януковича впав, Ставицький спробував домовитися – він почав розповідати на телеефірах, що був підпільним партизаном-патріотом, але екс-міністру все-таки довелося залишити країну через статус підозрюваного у справі про «незаконне привласнення, розтрату державної власності шляхом зловживання владою на особливу велику суму».

Після втечі закордон у Ставицького провели гучний обшук, в ході якого знайшли колекцію годинників, деякі з яких коштували понад 600 тисяч доларів, діаманти, золоті злитки та п'ять мільйонів доларів у готівці.

Ставицький був оголошений у міжнародний розшук по лінії Інтерпол, але влітку з'явилася інформація, що екс-міністр отримав громадянство Ізраїлю, що фактично зробило його недосяжним для українського правосуддя – це держава своїх громадян не видає. Тобто Ставицький вийшов сухим із води – він міг вільно жити на своїй новій батьківщині, а єдине обмеження стосувалося того, що він не може виїхати за кордон, оскільки там діяв український ордер на арешт.

Однак отримана мною інформація вказує на те, що все гірше, ніж здавалося. Фактично, Ставицький купив не лише свободу – а нове життя.

Отже, за даними моїх джерел, Ставицький тепер ніякий не Ставицький. Його нове прізвище – Едуард Розенберг (Eduard Rosenberg).

Так громадянин України, арешт якого санкціоновано по всій планеті, перетворився на респектабельного громадянина Ізраїлю. І, на відміну від Ставицького, власник паспорту на ім'я Едуарда Розенберга може вільно подорожувати планетою, оскільки не перебуває в розшуку. У чому легко пересвідчитися на сайті Інтерпол.

Нове прізвище отримала і дружина Ставицького – вона тепер Олена Розенберг (Helena Rosenberg).

Ставицькі зареєстровані у Ізраїлі за адресою Hahoresh, 101, Kfar Shmaryahu. Кфар Шмар'ягу – це респектабельне передмістя Тель-Авіву біля морського узбережжя, забудоване переважно віллами.

Я намагався знайти цю адресу на сервісі Google Maps, але безрезультатно – якщо судити з фотозйомки, нумерація по вулиці закінчується, не доходячи до 101 номеру. Раптом хтось з читачів в Тель-Авіві матиме можливість перевірити на місці та сфотографувати нерухомість екс-міністра енергетики України, буду вдячний за допомогу.

У свою чергу, ми ініціюватимемо звернення до Генпрокуратури з вимогою оголосити Ставицького у розшук Інтерполу і за його новим прізвищем. Якщо ми не можемо його витягнути з Ізраїлю, то принаймні повинні позбавити його щастя вільно пересуватися світом та насолоджуватися награбованим в Україні багатством.

Сергій Лещенко

Особисто я шокований тим, що багато відверто корупційних ініціатив в сфері АПК попереднього уряду все ще не тільки живі, але й доводяться до нового абсурду. Окрім цього, як і раніше, аграрії скаржаться на практичну бездіяльність того, хто повинен був бути їх основним лобістом.

Спитайте в будь-якого аграрія, чи відчув він за останні п'ять років на собі хоч якусь допомогу від Міністерства аграрної політики? Мабуть, 99% відсотків відповість: «ні, лише проблеми та пряму шкоду». Із зміною міністра, схоже, мало що змінилося (нагадаю, у кінці лютого 2014 року Миколу Присяжнюка, що наразі перебуває у розшуку за розтрату майна в особливо великих розмірах, змінив Ігор Швайка).

Непопулярні та потенційно корупційні ініціативи

Нещодавно уряд підняв фіксований сільськогосподарський податок в 5,7 разів. Також уряд запровадив неповернення ПДВ при експорті зерна та насіння соняшнику, що, з економічної точки зору, означає запровадження експортного мита в 16%. Відстояти інтереси аграріїв міністерство не спромоглось.

Мало того, новий законопроект N4858, зареєстрований радником міністра аграрної політики депутатом Олександром Мирним та його колегою Ігорем Мирошниченком, яким пропонується введення 3% експортного мита на соняшникову олію, неприємно вражає. Автори мотивують цей законопроект намаганням захистити виробників насіння соняшнику.

Проте, рентабельність виробництва соняшникової олії не є високою – біля 8%. Тому, при введенні експортного мита на олію закупівельні ціни на соняшник впадуть, адже переробники будуть змушені перенести затрати на сільгоспвиробників.

Таким чином, замість підтримки сільгоспвиробників законопроект, у разі прийняття, матиме зворотний ефект: він ще більше вдарить по аграріях, які й так постраждали від вкрай низьких цін на зерно сезону, що минає. Законопроект сміливо можна було б назвати «щодо віджимання в аграріїв мільярду гривень».

Окрім запровадження нових мит, є й інші яскраві ініціативи радника міністра: наприклад, «блискуча» ідея через законопроект N4779 вивести сільськогосподарську продукцію з-під дії закону про державні закупівлі. Йдеться про ласий шматок: за даними http://z.texty.org.ua, з 2008 по 2014 рік держава витратила біля тридцяти мільярдів гривень.

До цього долучилась реанімація ідеї корпоратизації Аграрного фонду та надання йому свіжого вливання – 5 млрд. грн. Так, 18 квітня МінАПК прийняло рішення про випуск облігацій на відповідну суму.

Навряд чи збігом є також поява 28 квітня у Верховній Раді законопроекту N4787, яким пропонується повернутись до ідеї попереднього уряду про перетворення Аграрного фонду із державної установи у публічне акціонерне товариство.

Перетворення в ПАТ дозволяє Аграрному фонду відмовитись від обов'язкового обслуговування в Державній казначейській службі, натомість відкрити рахунок в комерційному банку та вільніше розпоряджатись власними коштами. Додаткові 5 млрд. грн. відкривають перед фондом нові фінансові можливості, а запропоноване радником міністра виведення операцій Аграрного фонду з-під дії Закону «Про державні закупівлі» надає безпрецедентну свободу у встановленні ціни операцій.

Мені важко уявити, що чинний міністр є не в курсі даних ініціатив, особливо коли йде мова про його наближеного радника та про специфічні реформи підпорядкованих його міністерству структур.

Ігор Швайка наразі намагається активно знайти застосування вже непотрібним державним органам. Так, 12 травня 2014 року міністр заявив, що «Держсільгоспінспекція може бути своєрідним „аграрним ФБР“ у системі Мінагрополітики».

Однак потреба у ліквідації Держсільгоспінспекції стала ще більш актуальною після нещодавнього скасування сертифікатів якості зерна, видача яких складала основну діяльності цього органу. Швайка, до-речі, зі скасуванням сертифікатів, що відстоювали усі без винятку аграрні асоціації, не погодився, сказавши, що: «сертифікація повинна бути».

Міністр публічно доручив Держсільгоспінспекції здійснити проведення «аудиту земель... з метою виявлення використання об'єктів за нецільовим призначенням». Останній раз, як Держсільгоспінспекція «бавилась в ФБР» та перевіряла законність використання земель, то дуже роздратувала працівників київських кіосків. Працівники МАФів були надзвичайно здивовані, що державний орган у сільському господарстві має право перевіряти законність використання земель у столиці.

Стара команда

Усім новим/старим ініціативам навряд чи варто дивуватись. Адже на своїх посадах залишились усі заступники колишнього міністра Миколи Присяжнюка.

Нещодавно звільнили з посади голову Держветфітослужби, залишивши за старшого першого заступника Вадима Симонова, у якого нещодавно при обшуку гучно вилучили 1,7 млн. дол. та 1,2 млн. грн.

До керівництва Держсільгоспінспекції повернули Миколу Поєдинка, який наказом Віктора Януковича в 2010 році уже призначався на цю ж посаду. Заступник його, звичайно, залишився незмінним.

От тільки в керівництва Держземагенства свіже лице – свободівець Сергій Рудик. Перший заступник також наразі незмінний.

Таким чином, старі кадри продовжують стару політику. Міністр АПК, замість діалогу з аграріями та намагання вирішення проблем галузі воліє за краще діяти автономно та доводити до абсурду сумнівні проекти попереднього уряду. То ж, виникає питання: навіщо ми взагалі маємо утримувати таке міністерство?

Чого хочуть аграрії

Аграрії, як і решта країни, хочуть змін. Їм остогидлі величезні розтрати державних коштів на непотрібні проекти та установи. Аграрії хочуть бачити нові обличчя з надією, що чиновники більше не займатимуться корупцією. Аграрії хочуть дерегуляції, оскільки це означає ліквідацію корупційних схем.

Аграріям також набридло дивитись на надмірні витрати на непотрібні державні апарати та розтрати мільярдів доларів китайських кредитів. Аграрні асоціації подали пропозиції щодо зменшення надмірного бюджету МінАПК принаймні на 2,7 млрд. грн., включаючи ліквідацію Держсільгоспінспекції. Продаж активів неефективних державних підприємств, що підпорядковуються міністерству (а таких декілька сотень), зокрема таких установ як ДПЗКУ, «Украгролізинг», «Укрспирт» тощо, може принести державному бюджету біля 10 млрд. грн. Передача земель та приміщень НААН в оренду на ринкових засадах принесе ще близько 1 млрд. грн. (приміром, згідно звіту НААН за 2012 рік приміщення Академії здавалися в оренду за заниженою ціною у 24 грн. за м2). Україна може також генерувати щонайменше 2 млрд. грн. додаткових доходів, якщо вона оптимізує процедури оренди сільськогосподарських земель державної власності.

На жаль, замість економії бюджетних коштів, люстрації та подання антикорупційних законів міністр, схоже, зайнятий сумнівними ідеями попереднього уряду та пошуком застосування уже не потрібним органам.

Як і раніше, ми бачимо ті самі обличчя на чолі головних аграрних «кормушок». На жаль, зміни, які зробив в аграрному відомстві пан Швайка за майже 3 місяці свого головування, аграрії називають лише косметичними. При цьому у Верховній Раді продовжують реєструватись законопроекти із відверто корупційними схемами.

Мар’ян Заблоцький, фінансовий аналітик, Національне бюро розслідувань України

Правоохоронці під час обшуків вилучили великі суми готівки в екс-міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка і першого заступника Державної ветеринарної і фітосанітарної служби Вадима Симонова, написав глава МВС Арсен Аваков на своїй сторінці в Facebook.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«У екс-міністра аграрної політики Присяжнюка вилучили: 286 тисяч доларів + 659 тисяч гривень, кілька наручних годинників високої вартості відомих світових брендів. У першого заступника Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Симонова вилучили: один мільйон 717 тисяч доларів + 1 мільйон 250 тисяч гривень + 9 тисяч гривень», – написав міністр.

Він уточнив, що обшуки і низку слідчих дій провели у рамках кримінального розслідування розкрадання бюджетних коштів у Мінагропроді.

Витяг з ЄДР. Адреса дружини Ставицького – Пасаж на Хрещатику

«Едуард Ставицький тут живе?» – питаємо одного з тутешніх мешканців. – «Ні, тут живе його син Станіслав та невістка. А Едуард Ставицький живе в сусідньому під'їзді. Там машини їхні стоять, бачите? Син його на „Мазераті“ катається. Усе нормально в них».

Жителі цього під’їзду також підтверджують: їх сусідами є саме сімейство Ставицьких. Родина міністра займає три квартири – тобто, цілий поверх, кажуть місцеві. Одне з помешкань раніше використовувала «Партія зелених», за списком яких в 2006 році балотувалась Олена Ставицька. Ще раніше в цій квартирі жив співак Михайло Гришко, меморіальна дошка якому встановлена біля входу в під’їзд. Зараз двері квартир на поверсі прикрашають таблички «Приміщення народного депутата України».

Три квартири в Пасажі мають статус приміщень нардепа. В них, за твердженням сусідів – мешкають Ставицькі. Фото – Слідство.Інфо

«Все нормально», не тільки в Едуарда Ставицького і його родичів. Дуже комфортно себе почувають і найближчі друзі міністра енергетики.

Любі друзі й теплі місця

У нинішньому кабміні в Едуарда Ставицького є двоє перевірених часом друзів – міністр екології та природних ресурсів України Олег Проскуряков та міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

«Ми познайомились (зі Ставицьким – ред.) ще в студентстві. У нас профільна освіта – я геолог, він – гірничий інженер. На практиці пересіклись», – розповідає автору статтіОлег Проскуряков.

Дружба зі Ставицьким дала Проскурякову чимало. Друзі разом починали працювати у фірмі Ставицького – МПП «Аметист» в Олександрії. Потім, згідно офіційної біографії, Проскуряков працював у сімейній компанії Ставицьких «Тетерів-Нафті». Переходячи з посади на посаду у виконавчій владі, Едуард Ставицький не забував про друга й залишав нагріте місце саме для Олега Проскурякова.

Міністр екології Проскуряков усі посади у владі отримав «у спадок» від Ставицького. Фото із сайту Мінприроди

Так, у 2010-му році Ставицький іде на підвищення з посади голови правління НАК «Надра України» в керівники Державної служби геології та надр. На посаду, що звільнилася, одразу призначається друг Проскуряков. З керівників Держслужби геології та надр Ставицький іде ще вище – стає міністром екології та природних ресурсів. Звільнену посаду керівника Держгеонадр Ставицький знову ж таки залишає Проскурякову.

Зрештою, у грудні 2012-го року Ставицький стає міністром енергетики та вугільної промисловості. Вільне крісло мінекології традиційно посідає Олег Проскуряков.

Крім того, до переходу на роботу у виконавчій владі, Проскуряков встиг попрацювати ще в одній не чужій сімейству Ставицьких компанії: заступником директора з розвитку вже згаданої мережі автозаправок «БРСМ-Нафта».

Проскуряков навіть погодився віддати свою ділянку в Лютежі Київської області для будівництва однієї з АЗС мережі.

«Я не знаю, чи був він (автозаправочний комплекс – ред.) побудований. Я цю ділянку реалізував. Я просто продав її, але не „БРСМ“, а приватній особі. А що там було далі – я не знаю, я не слідкував за її долею», – коротко відповів друг Ставицького в коментарі Слідству.Інфо.

Інший друг міністра Ставицького – міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. Як розповідає сам Присяжнюк, їхнє знайомство зі Ставицьким відбулось в Житомирі, коли аграрний міністр був заступником голови місцевої держадміністрації.

Міністри-друзі: Ставицький (по центру), по ліву руку від нього – Присяжнюк, далі Проскуряков

«Ставицький був успішним підприємцем. Ми працювали з ним як з меценатом, інвестором соціальних проектів у Житомирі... З ним я зараз дуже близько дружу. Я був натхненником того, щоб вони з дружиною народили другу дитину. Але на третю їх поки не вмовив», – сміється аграрний міністр у коментарі автору.

Нові скандали

Після зміни влади в 2005 році, Присяжнюк звільнився з облдержадміністрації й зайнявся бізнесом разом зі Ставицьким. Одним з їхніх спільних проектів стала компанія «Монолітінвест». Фірма мала намір зайнятися будівництвом.

«З „Монолітінвестом“ ми планували піти в будівництво, але не склалося», – розповідає Микола Присяжнюк. Публічна діяльність фірми обмежилася лише купівлею земельної ділянки в центрі столиці.

Дружньою до засновників «Монолітінвесту» можна також назвати скандальне ТОВ «Нові інвестиційні технології». Компанія зареєстрована за адресою Шота Руставелі, 17, у Києві – у тому ж приміщенні, де знаходилась легендарна фірма Миколи Присяжнюка «Риф».

На думку житомирської прокуратури, в 2007 році «Нові інвестиційні технології» сумнівним шляхом заволоділи частиною акцій ЗАТ «Волинські самоцвіти», і потім продали їх афільованому TIS Limited. У 2003 році одним з акціонерів «Волинських самоцвітів» стала страхова компанія «Класичне страхування», співзасновником якої був особисто Микола Присяжнюк. Саме ця компанія згодом продала акції «Новим інвестиційним технологіям».

Як зазначала прокуратура в апеляційному поданні, «Класичне страхування» знаходилось в одній квартирі з «Новими інвестиційними технологіями», що дало правоохоронцям підставу вважати договір нікчемним. Втім, суд вирішив, що думка правоохоронців була недостатньо переконливою та не задовольнив їх апеляцію.

Інфографіка: Ярина Михайлишин

А одним із засновників «Нових інвестиційних технологій», разом із кіпрським офшором TIS Limited, був та досі лишається Віктор Пономаренко, глава НАК «Надра України».

"Віктора Пономаренка знаю близько 10 років. З ним познайомився раніше, аніж зі Ставицьким. Я не скажу, що вони дружать, але сьогодні Пономаренко є підлеглим у Ставицького. До нас на роботу його привів Олександр Кравцов (нардеп V скликання від ПР – ред.)", – розповідав Микола Присяжнюк автору цього тексту більше року тому.

Втім, «Монолітінвест» був далеко не єдиним будівельним проектом родини Ставицьких. Хоча в цій сфері їхня діяльність виявилась менш успішною ніж у продажі нафтопродуктів. Сам Едуард Ставицький разом із депутатом Київради Борисом Дроботом заснував фірму «Барви-2005», яка виступила замовником житлового комплексу «Зелена гора» в Гореничах Київської області площею в 130 тисяч квадратних метрів. Однак комплекс, задуманий як масив з 9-поверхових будинків та таунхаусів, соціальних та розважальних закладів – так і не був побудований.

Сам Ставицький, хоч і має багато впливових друзів, не вважає себе членом якогось бізнес-угрупування. «Я в жодній групі впливу не перебуваю й не перебував. А те, що в мене з багатьма людьми хороші стосунки, як і в політичних колах, так і в загальнолюдських – це так, це факт», – заявив про себе міністр журналісту Forbes-Україна Севгіль Мусаєвій.

Темні «Води України»

Намагаючись досягти газової незалежності від Росії, міненергетики на чолі зі Ставицьким активно просуває видобуток вуглеводнів усередині країни. Втім, і тут не обходиться без скандалів. Адже, окрім всесвітньо відомих енергетичних гігантів на кшталт Shell чи ExxonMobil, ласий шматок надр отримують і скандальні українські компанії.

Чимало резонансних розслідувань було присвячено фірмі зі «спального району» – «СПК Геосервіс», яка разом з транснаціональними корпораціями отримала частку у видобутку сланцевого газу на Юзівській та Олеській площах.

Однак, попри минулорічні скандали із «засланцями», Ставицькій і підлеглі продовжили залучати сумнівні структури до розподілу українських родовищ.

Майже місяць тому – 27-го листопада Едуард Ставицький підписав угоду про розподіл продукції, що видобуватиметься на площах Абіха, Суботіна, Кавказькій та Маячній у Чорному морі.

Едуард Ставицький підписує угоду про розподіл шельфу Чорного моря. Фото із сайту Міненерговугілля

Згідно з підписаним документом, дозвіл на розробку нафти й газу на чорноморському шельфі отримали італійська Eni, французька EdF, а також вітчизняні «Чорноморнафтогаз» і ТОВ «Води України». Цікаво, що найбільші частки проектуотримали Eni – 50%, та «Води України» – 35%, тоді як на долю «Чорномонафтогазу» та EdF припало лише 15%.

Відповідно до угоди, названі компанії зможуть видобувати близько двох мільйонів тон нафти та газового конденсату на рік. Причому три чверті видобутих вуглеводнів бізнесмени залишатимуть собі й лише чверть віддаватимуть державі.

Частина шельфу Чорного моря, переданого Ставицьким у розробку інвесторам. Джерело – «Укргеофізика», сайт ua-energy.org

Квота іноземних компаній може викликати питання щодо захисту національних інтересів українськими чиновниками. А от значний шматок, який отримала маловідома українська ТОВ «Води України», породжує підозри в махінаціях.

Адже ТОВ «Води України», хоч і має в засновниках державні компанії «Надра України» та «Західукргеологію», цілком схожа на фірму-прокладку.

Тривалий час вона була зареєстрована на вулиці Володимирській, 34, у Києві. Ця будівля, що раніше належала «Надрам України», була продана за часів керівництва компанією Едуардом Ставицьким у 2007 році.

Впродовж кількох років будинок стояв закинутим, а тому сконтактувати з «Водами» видавалось маловірогідним. Більше того, в 2010 році Окружний адмінсуд Києваприйняв рішення про ліквідацію «Вод України» через те, що компанія кілька років не вела жодної діяльності. Щоправда, згодом представники фірми домоглися скасування цього рішення.

Знайти діючий офіс та працівників «Вод України» виявилося справжньою проблемою. Міський телефон фірми не відповідає. Довелося телефонувати до компанії засновника – НАК «Надра України»:

– Підкажіть, як можна зв'язатися з «Водами України»?

– Людина, яка могла б відповісти на ваше питання, поїхала в міністерство й більше, нажаль, ніякої інформації не можу вам надати. Зателефонуйте завтра після обіду.

– А хтось ще може розповісти щось про «Води України»?

– Ні.

Ані наступного дня, ані пізніше людина, яка щось знає про «Води України» на робочому місці так і не з'явилася.

Слідство.Інфо вирішило на прес-конференції спитати самого міністра, чому для такого масштабного проекту було обрано не надто активну компанію. «Під кожний проект, це європейський, міжнародний досвід, робиться компанія, яка й виконує умови. Наприклад, компанію Eni представляє також дочірня компанія. Це міжнародний досвід, роблять дочірні компанії, щоб обмежити ризики, спростити прийняття тих чи інших рішень», – розповів він.

Однак міністр так і не відповів, чим саме займатимуться «Води України» та перейшов до наступного питання.

Окрім площі Абіха, компанія отримала 20-річний дозвіл на видобуток нафти й газу наСлюсарівській площі в Криму. «Води» планують розробляти не лише кримські надра:компанія намагається отримати дозволи Львівської облради на розробку Глухівської,Боратицької, Північно-Яворівської та Південно-Рудківської площ.

Попри примарний статус, режим повного сприяння для «Вод України» пояснюється просто.

Керівник перспективного розробника надр – також не чужа людина колу Едуарда Ставицького. У 2011 році, коли Ставицький був головою Держгеонадр, директором «Вод України» став Юрій Омельченко. Ним він є й по сьогодні. За даними «Наших грошей», Омельченко раніше очолював ТОВ "Торговий дім «Гермес», одним з власників якого був батько міністра Анатолій Ставицький.

І сьогоднішній державний контроль над «Водами України» не є великою перешкодою. Схема, за якою державу викидали зі статутного капіталу енергетичних компаній, практикувалася ще під час першого приходу Ставицького в «Надра України».

Але про це докладніше в заключній частині публікації.

*   *   *

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо» спеціально для Української правди