Народний депутат України Сергій Лабазюк чинить опір роботі співробітників правоохоронних органів, які проводять обшук на одному з приватних підприємств у місті Волочиськ, Хмельницької області.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Під час проведення слідчих дій на підприємстві “Аграрна компанія 2004” народний депутат, який перебув там же, вдарив співробтіника СБУ. Наразі співробітника служби безпеки госпіталізували. За оцінками лікарів він отримав травми середньої тяжкості.

Представник СБУ намагаються проводити обшуки однак їм чиняться перешкоди — до приміщення фірми підтягують “тітушки”.

Зауважимо, що народний депутат Сергій Лабазюк, входить до депутатської групи “Воля народу” та є першим заступником голови комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. Був обраний у 188 виборчому окрузі, який об’єднує частину міста Хмельницького та Волочиський район.

Електронне декларування – страшний сон можновладців – вже реальність. Спроби знівелювати, вихолостити, пом’якшити закон вчинялись регулярно та щоразу наштовхувалися на різку відсіч громадянського суспільства, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Одним із найбільш впливових політиків, які хотіли внести правки до закону, був голова президентської фракції Ігор Гринів. Це він пропонував приховувати від громадськості дані про готівкові кошти. Виступав проти кримінальної відповідальності за помилки у деклараціях. Програма «Схеми», спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший», перевірили статки самого голови президентської фракції Ігоря Гриніва.

Ігор Гринів – народний депутат п’ятьох скликань парламенту. Також він відомий політтехнолог. Працював із президентом Ющенком, а у 2014 році став керівником штабу кандидата в президенти Петра Порошенка. На парламентських виборах 2014-го Гринів вп’яте стає народним депутатом – проходить у Верховну Раду як 14-й номер у списку БПП. А коли Юрій Луценко переходить на роботу до Генеральної прокуратури, саме Гриніва обирають керівником фракції президента у парламенті.

29 вересня 2016 року, за два місяці до закінчення терміну подання електронних декларацій, Гринів пропонував внести зміни до Закону України про «Про запобігання корупції». Хотів засекретити від громадськості цілий перелік інформації про майно депутатів чиновників.

Також депутат Гринів запропонував скасувати кримінальну відповідальність за помилки в декларації.

«Кримінальна відповідальність має бути за подачу недостовірної інформації про податки і ухиляння від податків. В іншому – має бути адміністративна і політична відповідальність, а не кримінальна», – зазначав тоді він.

Через суспільний резонанс та, за словами Гриніва, після втручання самого президента він відкликав свої скандальні поправки.

«Мав складну розмову з президентом щодо внесених мною поправок до Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання злочинам проти життя і здоров’я особи та проти власності.

Я і надалі залишаюсь при своїй думці, що цей закон потребує доопрацювання та змін. Але врахував дискусію із президентом та відкличу цей законопроект. Суспільство виявилось непідготовленим до такої дискусії. Я розпочинаю відкрите обговорення цього питання і повернуся до нього щойно переконаю громадськість у необхідності таких законодавчих змін», – написав тоді він на своїй сторінці у Facebook.

8:30 ранку. Київська область. Обухівській район. Село Таценки. Автомобіль «Ауді Q7» вартістю близько двох мільйонів гривень виїжджає з території маєтку.

Ігор Гринів виїжджає з маєтку на автомобілі Ауді Q7

На території – будинок на майже 600 квадратних метрів, приватне озеро, ліс.

Автомобіль «Ауді Q7», на якому пересувається Ігор Гринів – радник президента Петра Порошенка та голова його фракції у парламенті, –зареєстрований на 23-річного сина депутата Романа-Данила.

А маєток, з якого виїжджав Гринів, розташований на землі, більшу частину якої безкоштовно від держави отримала дочка депутата Марія Гринів.

Ігор Гринів переконує, що за 26 років у політиці зберіг своє чесне ім’я: «Я в парламент перший раз прийшов 26 років назад і, повірте, мені так здається, що своє чесне ім’я зберіг».

Вперше народним депутатом Ігор Гринів став у 1990 році ще за Радянського Союзу. А вже у 1993-му депутат Гринів отримує в користування від держави двокімнатну квартиру в депутатському будинку в самому центрі столиці – на Печерську.

У 2003 році Ігор Гринів – народний депутат вже від «Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». Його донька Марія, якій на той час було 19 років, отримує безкоштовно від держави землю у селі Таценки Обухівського району Київської області: 25 соток – під будівництво та 52 сотки для особистого селянського господарства. Ця земля тепер належить самому народному деуптату – донька її подарувала батьку у 2015 році.

В отриманні донькою земельних ділянок Гринів не вбачає нічого надзвичайного.

«13 років тому ми всією сім’єю перебрались повністю жити за місто, – каже він. – Отримали, згідно з українським законодавством, звернулися з заявою до сільської ради і отримали так само ділянку, докупили певні ділянки і збудували от із 2003 року, і закінчили будівництво в минулому році – власний будинок».

На супутникових знімках можна побачити, що у 2006 році на цих ділянках – ліс.

Наступний знімок супутник Google зробив вже у 2010 році – тепер тут вже стоїть будинок площею майже 600 квадратних метрів і є навіть озеро.

На той момент Ігор Гринів вже три роки як був депутатом від «Блоку Юлії Тимошенко» – «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина».

Та народний депутат відобразив родинний маєток у декларації лише у 2015 році.

Той факт, що будинок не був у деклараціях за 2013 та 2014 роки, Гринів пояснює наступним чином: «Ще раз кажу, от закінчили і ввели в експлуатацію будинок у минулому році».

Коли будинок у Таценках вже був зведений, родина Гринівих продає квартиру.

«Схеми» запитали в Ігоря Гриніва про це:

– Від держави я взяв двокімнатну квартиру 23 роки назад.

– На Панаса Мирного, 27 ?

– Оце я дістав від держави. Крім того, я придбав у цьому ж будинку за власні кошти ще 4-кімнатну квартиру. І потім, коли я продавав, я продавав не ту квартиру, яку від держави отримав. А ту квартиру, яку купив за власні кошти.

– А та квартира, яка від держави, залишилась?

– Ні, ми її об’єднали з тою квартирою і разом продали, – пояснив Ігор Гринів «Схемам».

За словами депутата, також можна зробити висновок, що маєток у Таценках родина збудувала саме за виручені від продажу квартири гроші: «Відповідно, коли прийняли рішення переселятися за місто, то продали квартиру в Києві».

У 2014 році Ігор Гринів став керівником виборчої кампанії Петра Порошенка на президентських виборах. А після його перемоги Гринів обіймає посаду заступника голови президентської адміністрації.

У листопаді 2014-го Гринів пішов з цієї високої посади, а через місяць дружина Гриніва Оксана купує квартиру площею 145 квадратних метрів у комплексі «Покровський посад». Квартиру такої площі сьогодні пропонують придбати майже за 7 мільйонів гривень.

Згідно з декларацією на сайті Верховної Ради, у 2013 році родина Гриніва – а це дружина, донька та син – на трьох заробили всього 292 тисячі гривень. А сам Гринів задекларував 224 тисячі заробітної плати та ще 100 тисяч гривень на банківському рахунку. За наступний, 2014 рік дружина заробила лише 22 тисячі гривень, а сам депутат задекларував зарплату у 210 тисяч. Виходить, що за два роки родина Гриніва заробила 750 тисяч гривень. Це в рази менше, ніж вартість однієї квартири дружини.

Як же родина Гринівих могла купити квартиру в елітному житловому комплексі?

Як же родина Гринівих могла купити квартиру в елітному житловому комплексі?

На запитання «Схем» Гринів спочатку пропонує подивитися його декларації за попередні роки, а коли журналісти їх роздрукували і ще раз запитали, звідки у дружини депутата гроші на дорогу квартиру у новобудові, відповів, що займався бізнесом із 1994 по 2002 роки.

– От з 1994 по 2002 рік – десь приблизно років 6-7 тобто – свій перший, як кажуть, великий заробіток – не будемо називати цифри – я ще заробив у 1996 чи 1997 році.

– Але чому у декларації немає цих коштів, коли у 2014 році Ваша дружина купувала квартиру?

– Так кошти не вказуються

– Ну як, на рахунку у банку у вас 100 тисяч гривень.

– Я ще раз кажу, не вказуються, наприклад, готівкові кошти

– Тобто це ті кошти, які були в готівці?

– Звичайно.

Нині народний депутат Гринів їздить на роботу на «Ауді Q7» 2015 року, зареєстрованому на 23-річного сина Романа-Данила.

Гринів переконує, що користується автівкою, поки сина немає в країні: «На сьогоднішній день у зв’язку з тим, що я дійсно час від часу в нього беру цей автомобіль, щоб не простоював, і це то, Ви його побачите в моїй декларації так само».

Середня вартість такого автомобіля – 70 тисяч доларів. Виходить, що син депутата придбав авто, ще коли був студентом. Адже, за інформацією самого ж Ігоря Гриніва, його син закінчив навчання на початку 2016 року.

– Магістерську програму він закінчив рік тому, в лютому місяці.

– 2015 року?

– Цього року.

– І вже придбав цю автівку, вибачте, у 2015 році?

– Я вам ще раз кажу, коли ми продали майно, то воно в рівній мірі належить як мені, так і моїй дружині, так і моїм дітям. І ми чесно кожен собі з цього майна… Дружина купила собі квартиру, син купив собі машину.

Окрім того, у декларації за 2015 рік Гринів задекларував півмільйона гривень від продажу рухомого та нерухомого майна, хоча, якщо порівняти декларації за 2014 та 2015 роки, то нічого з наявного майна не зникло.

Та на запитання «Схем», що саме було продано, народний депутат повідомити відмовився.

– А що саме Ви продали?

– Я вам ще раз кажу, не обов’язково Вам повинен про це говорити. Якщо Ви хочете перевірити мене на чесність, я готовий Вам відповідати на чесність, а якщо Ви хочете робити піар. От на чесність мене перевіряти легко.

– Ми в цьому зацікавлені, тому ми роздрукували Ваші декларації.

– Але я Вам ще раз кажу, тому я вам відповідаю, тому я відповідаю, бо вважаю, що кожен політик має відповідати.

– Просто Ви не відповіли, яке рухоме майно Ви продали.

– І не хочу відповідати.

– А кажете, що відповідаєте.

– Відповідаю. Не хочу просто відповідати.

Виходить, що лідер президентської фракції на законодавчому рівні пропонував дозволити не вказувати в нових електронних деклараціях інформацію про готівку, тоді як саме своїми незадекларованими готівковими заощадженнями він пояснює появу в родини низки елітного майна – авто та квартири.

Гринів пропонував не оприлюднювати відомості про цінне рухоме майно і водночас відмовляється повідомити, що саме він продав, заробивши півмільйона – якщо в деклараціях за попередній рік, порівняно з нинішнім, нічого з майна не зникало.

Лідер президентської фракції виступає за те, аби приховати від суспільства вартість та розмір отриманих подарунків. Тоді як у 2015 році отримав в подарунок дві земельні ділянки від доньки, яка одержала їх безкоштовно від держави.

Лідер президентської фракції пропонував скасувати кримінальну відповідальність за помилки у деклараціях, тоді як будинок Гриніва, побудований ще у 2010 році, у декларації народного депутата з’являється лише у 2015-му.

А отже, саме та інформація, яку Ігор Гринів вимагав на законодавчому рівні засекретити, і становить найбільшу загадку в деклараціях самого Гриніва. Спроби журналістів розібратись із невідповідностями, знайденими у декларації політика, наштовхнулися на хамство та образи з боку депутата. Зрештою шляхом тривалого пошуку можливості поспілкуватися з публічним політиком, журналісти отримали від Гриніва лише неповні коментарі, які не дають цілісного пояснення походження елітного майна лідера президентської фракції у парламенті.

«Схеми» протягом 2 тижнів намагалися домовитися з депутатом Гринівим про інтерв’ю, щоб дати йому змогу як публічному політику детально розповісти про походження того чи іншого майна. Але народному депутату не сподобалось, що журналісти знімали його маєток та автомобіль, попри те що він – публічна особа. Тому Гринів відмовився давати інтерв’ю та погрожував скаргами на порушення журналістської етики:

– От у мене немає жодної поваги до Вас як до журналіста, щоб Вам відповідати на жодне питання. Тепер я буду до тих, хто дає Вам відповідні кошти для випуску цієї передачі, звертатися з порушенням етики журналістської поведінки. Бо ніколи журналісти ще себе так не поводили.

– Як? Журналісти постійно знімають з квадрокоптерів будинки, – відповів на це журналіст програми.

– Журналісти дзвонять і кажуть: ми такі то журналісти, хочемо зняти Ваш будинок. А те, що Ви робили, – це, з моєї точки зору, є порушення повністю етики журналіста. Тому спокійно, все нормально. Я до Вас не маю жодних юридичних претензій, я до вас маю етичні притензії. і відповідно не хочу з вами розмовляти.

– Ігоре Олексійовичу, але нам дуже потрібна Ваша позиція з приводу вашої декларації.

– Ви мені не цікаві! Я Вам пояснив. Та робіть, що хочете. А стосовно Вас я маю велику зневагу.

17 жовтня 2016 року народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Гліб Загорій викупив 8 приміщень у Світлани Риженко, колишньої бізнес-партнерки родини генпрокурора Юрія Луценка.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України з посиланням на дані реєстру нерухомості.

Йдеться про 7 квартир і одне нежиле приміщення у будинку по вулиці Еспланадній, 32, літ «В» у Печерському районі Києва. Раніше у вересні цього року весь будинок продавався за $5,3 млн.

Разом із тим у розпорядженні видання «Наші гроші» є витяг станом на 7 вересня 2016 року, згідно з яким власницею цієї нерухомості була Світлана Риженко, 67-річна жінка, яка мешкає в селі Зазим’я Київської області.

Ці приміщення здавало в оренду ТОВ "Бізнес-центр «Лотос», власником якого є Олександр Луценко – син генпрокурора. Раніше «Наші гроші» записали інтерв’ю зі Світланою Риженко, в якому жінка підтвердила, що володіє квартирами на Еспланадній.

Риженко придбала нерухомість на Печерську у 2009 році. Видання зазначає, що в інтерв’ю жінка не змогла переконливо пояснити звідки взяла кошти на придбання. Вона розповіла, що була бухгалтером ТОВ «Українські новітні телекомунікації», що належало родині Луценків, а перед тим працювала в Антимонопольному комітеті, де тоді також працювала дружина нинішнього генпрокурора Ірина Луценко.

Новий власник,  Гліб Загорій є власником фармацевтичної компанії «Дарниця», він називає себе другом Юрія Луценка. У фракції БПП входить в неформальну «групу Третьякова», до якої входить і Ірина Луценко.

24 жовтня депутат від БПП Сергій Лещенко заявив, що у Луценка є дорога нерухомість в центрі Києва, оформлена на бухгалтерку його дружини. Луценко назвав це «черговою фантазією» Лещенка і запевнив, що його родина не має стосунку до будинку.

Поки що декларація Гліба Загорія ще не опублікована. Він повинен до 27 жовтня, тобто у 10-денний термін, подати повідомлення про суттєву зміну в майновому стані.

Загорій входить до десятки найбагатших депутатів Ради зі статками 39 662 072 грн.

За інформацією Української правди, Загорій фігурував у справі про замах на вбивство своєї конкурентки – гендиректора компанії «Фармак» Філі Жебровської в 2009 році.

Бізнес родини депутата Сергія Рибалки, з якого фінансуються радикали, і сам задіює офшорні юрисдикції, направляючи за кордон частину виручки, зібраної з українців.

Про це йдеться у розслідуванні Радіо Свободи, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Народний депутат Рибалка обраний у Раду за списком Радикальної партії Олега Ляшка. І офіційно називається одним із її спонсорів.

У родини Рибалки – великий бізнес. Завод у Дніпрі, що виробляє промислові товари для дому – серветки, мило, сміттєві пакети, товари для прибирання. А ще такі впізнавані для українців снеки – це і горішки, і сухарики, і соняшникове насіння.

Корпорація називається «S Group». Голова її наглядової ради – брат народного депутата Дмитро Рибалка.

Снеками в корпорації займається ТОВ «Снек-Експорт», власник якого – батько депутата Віктор Рибалка.

Сам депутат Рибалка до обрання у Верховну Раду офіційно був радником гендиректора з юридичних питань. А в промисловій групі його відкрито називали співзасновником.

Частину доходів корпорація родини Рибалки перераховує на кіпрські фірми. Бо на них формально оформили фактично усі торговельні марки компанії. До цього доклав руку і сам народний депутат.

На сайті Державної служби з інтелектуальної власності будь-хто може подивитися, хто, де, та коли реєстрував торгові марки в Україні. Нас зацікавили дві торгові марки, під брендом яких випускають популярну лінійку смаженого насіння, – ТМ «СЕМКИ» та ТМ «SEMKI». Заявник – Сергій Рибалка у 2006 році власноруч зареєстрував їх на кіпрську фірму – Lagrion Limited.

«Це означає, що спочатку ця фізична особа-заявник на себе подала заявку, а потім передала права на торгову марку іншій особі, тобто фактично ця особа і буде приймати роялті від інших осіб», – пояснює експерт з інтелектуальної власності Марія Ортинська.

Щонайменше до 2015 року ця кіпрська фірма збирала роялті за використання бренду «СЕМКИ». Більше того – ще близько трьох десятків торгових марок українських снеків завели на цей офшор, а також на декілька інших, споріднених. Це і фісташки «Мачо», «Red pistachio» та чіпси «КартоФан».

Загалом же, наприклад, у 2014 році концерн Рибалок, за даними редакції Радіо Свобода, відзвітував у податкову, що сплатив щонайменше 25 мільйонів гривень роялті за користування своїми ж брендами.

У 2015 році суми менші: наприклад, кіпрський власник брендів Lagrion Limited отримав трохи менше від мільйона гривень винагороди, але основний звіт фірма не подавала, тому повні суми не пораховані.

У минулому році чи не всі бренди компанії перекинуті на новий офшор – Dianatus Management Limited, споріднений із попередніми.

Компанія Dianatus Management Limited зареєстрована у столиці Кіпру Нікосії у бізнес-центрі Тлаіс Тауер в офісі 301. Саме ця адреса засвітилася у базі Офшорлікс як місце масової реєстрації десятків компаній. А єдина власниця і директор компанії – Єліна Крістодолу – «професійний» засновник таких фірм-прокладок. У мережі інтернет легко можна знайти інформацію про неї.

Фірма Lagrion Limited, яка «тримала марку» для Рибалок всі роки до 2015-го і акумулювала профіт – теж має всі ознаки секретарської, зареєстрована у тому самому офісі, що й нова «оболонка» Dianatus Management Limited.

Тобто про реальну господарську діяльність у цьому випадку найімовірніше не йдеться і це просто прослідковується.

Це схоже на типову схему: коли компанії виводять гроші у вигляді роялті за кордон на свій же офшор, звітуючи про це в податкову як про здійснені витрати; це автоматично зменшує прибутки компанії, а отже, і платити з них податків у бюджет України треба менше.

У відповіді на письмовий запит Рибалка визнав, що згадані торгові марки йому належали, утім, зараз про їхню долю він не знає.

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов'язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

«Помаранчевий» Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.

Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Гучне політичне шоу з нібито “викриттям” народного депутата Радикальної партії Ігоря Мосійчука, якого слідом заарештували прямо у приміщенні парламенту, показало подвійність стандартів влади і вибірковість правосуддя, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Показане відео від Шокіна було змонтоване і суттєво відредаговане. При ретельному перегляді неважко помітити де говорить заарештований депутат, а де прослідковується монтаж. Ролик створено у стилі екшену. Тому глядач, спостерігаючи за неякісними картинками навіть не звертає на це увагу на неякісний монтаж. Варто визнати, голослівно представлене “звинувачення” Ігоря Мосійчука не може слугувати доказом саме через монтажування та редагування. Варто ретельно переглянути несинхронність картинки і звукоряду на представленому відео.

Не можна довіряти заангажованій людині, яка має особисті інтереси у переслідуванні Мосійчука. Такі погрози, нагадаємо, вже були кілька місяців тому під час перипетій під Генпрокуратурою. Ігор Мосійчук з командою Радикальної партії вимагав відставки Віктора Шокіна та Ігоря Гузиря, звинувачених у хабарництві та покриванні кримінальних суддів.

Разом з тим варто згадати про гучну справу депутата БПП Цуканова, якого зловили на хабарі, але під тиском влади випустили, а саму справу заговорили воєнними новинами.
Представлене нижче відео не монтоване і не редаговане, на відміну від показаного Шокіним.

За спійманого на гарячому бердянського хабарника почав клопотати народний депутат від Блоку Петра Порошенка, член комітету із запобігання і протидії корупції у Верховній Раді, Ігор Артюшенко. І взяв його на поруки. Адже Віктор Цуканов є очільником бердянського відділення БПП. Іншим поручителем за Цуканова став народний депутат України Сергій Валентіра, який відомий у Бердянську як права рука нардепа Олександра Пономарьова (обидва входять до депутатської групи “Воля народу”).

За обвинуваченого хабарника народний депутат Артюшенко вніс заставу у розмірі 740 000 гривень, після чого Цуканова випустили на свободу. Незабаром після цього суд ухвалив рішення повернути нардепу від БПП заставу, і Віктор Цуканов залишився на волі під чесне слово владної партії. Суд досі не виніс хабарнику вирок, незважаючи на те, що з моменту його затримання минуло півтора року.

Нагадаємо, Віктора Цуканова, главу Бердянського відділення Блоку Петра Порошенка, заарештували 18 квітня 2014. Цуканов зажадав від місцевого підприємця 10 тисяч гривень винагороди за свою допомогу у виділенні земельних ділянок на березі Азовського моря. Співробітники обласного управління по боротьбі з економічними злочинами затримали його на гарячому у момент отримання хабара, підтвердженням чого є оперативна відеозйомка. Судове засідання переносилося кілька разів, але Цуканову так і не винесли вирок. Останнє засідання суду відбулося 20 серпня 2015 року.

Блок Петра Порошенка докладає всіх зусиль для того, щоб зам’яти цю історію, незважаючи на те, що факт хабара задокументовано дуже ретельно. Керівник секретаріату БПП Максим Саврасов заявив: “Ситуація, яка склалася навколо звинувачення депутата Бердянської міськради, члена “Партії Петра Порошенка”- “Солідарність” Віктора Цуканова у отриманні хабара, має вирішуватися виключно у правовому полі. Компетентні органи повинні провести неупереджене всебічне розслідування і з’ясувати – чи дійсно мав місце факт корупційного злочину”.

Донедавна Віктор Цуканов працював офіційним помічником народного депутата України VII і VIII скликань Олександра Пономарьова. За інсайдерською інформацією, на виборах до місцевих органів влади, які відбудуться 25 жовтня, Блок Петра Порошенко має намір висунути Віктора Цуканова на пост міського голови Бердянська. Фінансувати передвиборну кампанію Цуканова намір Олександр Пономарьов, який придбав політичну франшизу у Блоку Петра Порошенка.

Хабарник від влади став “героєм” відомого мему. Однак, кругова порука не зважає на це, і вперто просовує фаворитів оточення президента на ключові посади на усіх щаблях влади. З думкою народу ніхто не рахується.

Про це йдеться у сюжеті Марії Землянської для «Слідства.Інфо».

Йдеться про приватний вищий навчальний заклад «Київський університет культури».

До цього закладу зараховуються студенти-контрактники, які насправді навчаються на базі державного Київського національного університету культури і мистецтв. Після третього курсу їх відраховують з приватного закладу і переводять на контракт до державного університету, де вони отримують відповідні дипломи.

За останніми даними від 2011 року, мінімальна вартість навчання у «Київському університеті культури» становила 4,5 тис грн. на денній формі і 3,5 тис грн — на заочній. Якщо взяти за основу ці дані, то щороку приватний ВНЗ отримує близько 18 млн грн.

За документами цей ВНЗ має чотири приміщення. Однак за вказаними адресами знайти його неможливо.

Перші два корпуси на вулицях Чигоріна, 20 та Щорса, 36 приватний заклад нібито орендує у Фонду держмайна. Проте замість нього у будівлях знаходиться Київський національний університет культури і мистецтв.

Ще два приміщення на вул. Щорса 36-Б та 36-В, згідно зі свідоцтвами на право власності, належать безпосередньо «Київському університету культури». Проте фактично замість них за вказаними адресами виросли житлові багатоповерхівки.

Засновником Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» є ТОВ «Укрконцерт», яке заснували Михайло Поплавський та його син Олександр Поплавський.

Зауважимо, що приватний «Київський університет культури» не має власного сайту.

Київський національний університет культури і мистецтв, ректором якого є народний депутат Михайло Поплавський, незаконно забудував ділянку поблизу ст. м. «Печерська» елітним житлом, яке продається приблизно по 4 тисячі доларів за квадратний метр.

«У пошуках КУКа». Марія Землянська для «Слідства.Інфо».