Деякі депутати Верховної ради та їх близькі родичі ведуть бізнес у Росії і окупованому Криму.

Про це йдеться в сюжеті ТСН, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Журналісти виявили відповідні дані в єдиному реєстрі юридичних осіб РФ.

Зокрема, бізнес у Росії виявили у нардепа від Блоку Петра Порошенка Аркадія Корнацького, який нещодавно вийшов з російського громадянства.

Бізнес зареєстрований на його дітей, всього сім компаній, причому одна з компаній була зареєстрована в Криму після окупації в 2015 році. Корнацький свою причетність до бізнесу заперечує.

«Це не до мене, у мене немає там бізнесу. У мене ніякого бізнесу у РФ немає, не треба тут розводити брехню. Я — народний депутат України, а ви — провокатори. Якби Парасюк таких провокаторів побив, я б йому півлітра поставив», — заявив Корнацький.

Також бізнес у РФ є у представника Опозиційного блоку Юрія Солода. Там у нього підприємство «Собор-СМ» в Москві. Дружина Солоду, депутат від Оппоблока Наталія Королевська цю інформацію спростовує.

«Коли ви його побачите, його спитайте. Ми вдома не обговорюємо (сімейний бізнес). У нас в сім'ї немає бізнесу в Російській Федерації», — заявила вона.

Інший нардеп від БПП – Максим Єфімов після анексії Криму перереєстрував там фірму «Домкримстрой», нібито, щоб не втратити там оформлену на себе землю.

«Оформлена на мене земля. Її треба було або втратити, або оформити і чекати поки повернемо Крим собі. «Домкримстрой» назвали тому, що ми хотіли там спочатку будувати готель. Воно не веде ніякої діяльності, воно заморожене – здає нульові баланси і все», — запевнив журналістів нардеп.

У сюжеті зазначається, що мати бізнес в Росії законом не заборонено, але вести бізнес на окупованих територіях заборонено і карається кримінальною відповідальністю. Тому найчастіше підприємства оформляються на родичів.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик представив на засіданні громадської ради відомства свого радника Юрія Зюкова, який працював першим заступником міністра енергетики Юрія Продана, який очолював міністерство в першому Кабміні Арсенія Яценюка.

Після свого звільнення у 2015 році Зюков «засвітився» в якості заступника міністра у так званій «ЛНР», про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Це мій радник з вугільної галузі. Людина не нова, всім знайома», — заявив Ігор Насалик.

«Український бодібілдер Ігор Насалик, навіщось призначений міністром енергетики та вугільної промисловості, повернув у штат ввіреного йому відомства Юрія Зюкова  людину Наталії Королевської, Олександра Єфремова та інших казнокрадів. Вижив при всіх владах і режимах, перетерся з усіма. Сьогодні вже провів першу нараду в статусі незрозуміло кого, але провів, — написав на своїй сторінці у Facebook відомий луганський блогер Сергій Іванов. — Разом із Володимиром Демчишиним Зюков здійснив розпил 300 млн.грн. І це  лише один епізод».

«Також, за даними ЗМІ, в період свого вимушеного відпочинку від роботи в українському міністерстві Юрій Зюков вдома не сидів, а працював в аналогічній структурі так званої «ЛНР».  Цю інформацію також підтверджують інформресурси бойовиків. І ще. Ледь не забув. Зюков —  друг  Юлії Тимошенко, яка зараз начебто в опозиції», — додав Сергій Іванов.

Юрій Зюков з 1986 року працював на різних посадаху вугільній газузі в Луганській області.
2002–2004 — генеральний директор ДП «Ровенькиантрацит».
2004 — директор ДП «Луганська вугільна компанія».
Серпень 2004 — січень 2005 — заступник голови Луганської обласної державної адміністрації.
2006–2007 — перший заступник Міністра вугільної промисловості України.
2008–2010 — в.о. гендиректора «Ровенькиантрацит».
У 2006 році став депутатом Луганської обласної ради від Партії регіонів.
У 2009 році рідтримав кандидата на посаду президента України Юлію Тимошенко, був її довіреною особою, за що був виключений з Партії регіонів. Через це у 2010 році був змушений виїхати з України — через «вал кримінальних справ», як він сам розповідав.
5 квітня 2014 року призначений першим заступником міністра енергетики. Звільнений з посади 11 березня 2015 року.

За інформацією луганських ЗМІ, Юрій Зюков володіє мережею приватних шахт (близько 40 лише в Луганській області), а також Свердловською збагачувальної фабрикою «Дар'ївська», Ровеньківською нафтобазою, АЗС, елітним рестораном «Мангал» в місті Ровеньки, рестораном «Драхтен» у Луганську. Зюкова вважають бізнес-партнером Наталії Королевської.

У листопаді 2014 року заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Юрій Зюков повідомив про те, що відомство веде переговори про постачання вугілля з територій, які контролюють терористи так званих «ДНР» та «ЛНР».

Прізвище Зюкова в контексті його ймовірної роботи на «ЛНР» прозвучало у ході конфлікту між Ігорем Плотницьким та «міністром палива та енергетики ЛНР» Дмитром Ляміним. Ось, що писав про нього один з сепаратистських ресурсів: «Замминистра Зюков Юрий Евгеньевич. Личность колоритная во всех отношениях. Это слуга всех господ и, в первую очередь, собственного кармана. Успел побывать в фаворе у регионалов, переметнуться к Юле, покаяться и упасть в ноги к Янеку, присягнуть на верность хунте. С апреля 2014 по март 2015 он первый замминистра энергетики Украины. До марта 2015 года поносил ЛНР и ДНР последними словами, из которых сепаратисты, террористы, бандиты, мерзавцы, подонки самые изысканные и ласкающие слух. Остальное – сплошь ненормативная лексика, хотя, быть может, это деловой язык незалэжной. В марте 2015 г. «нырнул» и «вынырнул»… в ЛНР в должности замминистра! Метаморфозы, да и только! Ощущение, что кадровые вопросы в ЛНР решают в Киеве, а если быть точнее, то в посольстве США на Украине».

Сверблячка деяких наших політиків, які хочуть покрасуватися у російських ЗМІ викликає закономірне бажання приєднати їх до «чорного списку» олійників та царьових.

Скільки вовка не корми, а він все одно у ліс дивиться. Показовим прикладом того, що донецькі політики як дивилися так і дивляться у бік своїх сепаратистських «братів» з «ДНР» та «ЛНР», стало інтерв’ю нардепа-олігарха Сергія Тарути російському виданню Газета.ру. У цьому явно програмному виступі український нардеп фактично звинувачує українську владу й, зокрема, президента Петра Порошенка у невиконанні Мінських угод, а також зізнається у тому, що зберігає контакти з «ДНР». На запитання «У вас є контакти на протилежній стороні?», він відповів: «Зараз вимушено знову є».

Вимушено чи не вимушено, але ця заява Тарути означає одне: він мав би розповідати про свої «вимушені» зв’язки не російським журналістам, а українським службистам. Тим паче, що зв’язки явно серйозні, а отже представляє інтерес для тих органів, що опікуються національною безпекою.

Власне, протягом останнього тижня Тарута встиг наговорити дуже багато цікавого. Так, 10 грудня в Києві пройшов форум під назвою «Відновлюючи Донбас і Україну», організатором якого виступала громадська організація «Відновлення Донбасу», яка має безпосереднє відношення до одіозного втікача екс-міністра доходів і зборів Олександра Клименка. На цьому заході можна було побачити знакових людей: зокрема, придворного політолога Сергія Львочкіна Андрія Єрмолаєва, екс-мера Донецька Олександра Лукьянченка, одіозну Наталію Королевську. Модератором цього заходу став відомий журналіст Андрій Куліков.

Був там і Сергій Тарута, який своїм виступом освятив цей захід. Цікаво, що Тарута прямим текстом звинуватив Порошенка, що він нібито розповів лише свою версію домовленостей у Парижі, яка, як стверджує нардеп, розходиться з тим, про що реально домовилися. «Я постійно спілкуюся зі своїми німецькими колегами, і німці мені розповідають, про що реально домовилися. Це чіткий план, і він передбачає, подобається нам це чи не подобається, ухвалення нашим парламентом трьох законів, які можуть привести до стабілізації ситуації. Так, вони болючі, так, вони погано сприймаються суспільством, так, вони непопулярні, але це єдина можливість, щоб нарешті на Донбасі і в Україні був мир, і ми цю територію реінтегруємо, нехай і не відразу, але протягом 1,5-2 років. Це сценарій абсолютно реальний», — заявив Тарута. Цікаво лише, чому «інтегратор» Тарута, який був губернатором Донеччини, тоді не реалізував цей «реальний сценарій»...

Окрім критики президента та розкачування ситуації, варто звернути увагу і на інший аспект діяльності Тарути та його одноплемінників, які представляють «п’яту колону»: фактично мова йде про те, що такою участю у подібних форумах імені Клименка, вони усіляко допомагають таким персонажам як Олександр Клименко поступово легітимізуватися. Так, він поки не повертається в Україну, втім сподіваючись на те, що у разі проведення виборів на окупованій частині Донбасу, у нього будуть всі шанси взяти там участь.

Адже вода камінь точить: у зв’язку з інертністю з боку української влади, яка лише здатна влаштовувати шоу з фейковою зустріччю Дмитра Фірташа в аеропорту, існує реальна ситуація, коли в один «прекрасний» момент усіляким клименкам завдяки своїм медійним та юридичним діям таки вдасться повернутися в Україну. Що вже говорити, якщо зараз у ЗМІ намагаються розігнати новину про те, що МЗС Німеччини нібито звернулося до Генпрокуратури в зв’язку з політичним переслідуванням ще одного втікача — Сергія Арбузова. Так, вочевидь це фейк. Втім, така накачка свідчить лише про одне – ті, хто розікрав країну при Януковичі й справді розраховують повернутися до України. А для цього у них є пітьма тарут та королевських…

Дмитро Качура, Національне бюро розслідувань України