Загалом це майно може коштувати близько 300 тисяч доларів, але походження майна син Любченка пояснити не може.

Про це йдеться у сюжеті «Слідство.Інфо».

За даними журналістів, з 2013 року Андрію Любченку належить квартира на понад 100 кв.м. і паркомісце в одній із новобудов у центрі Києва.

«На момент придбання Любченку-молодшому було 18 років. За нашими підрахунками, ця нерухомість нині може коштувати щонайменше 215 тисяч доларів», — підкреслюють розслідувачі.

У коментарі виданню Андрій Любченко заявив, що не пригадує, звідки у нього гроші на купівлю квартири і паркомісця.

«Я не пам’ятаю, хто там, що і коли купував. І зараз не можу дати інформацію з цього приводу», — сказав він.

Водночас на питання, чи допомагали йому батьки, той відповів: «Напевно».

Крім цього, близько 2 місяців тому Андрій Любченко купив авто Porsche Macan 2019 року випуску. На офіційному сайті Porsche ціна на таке авто стартує від 72 тисяч доларів.

За словами Любченка-молодшого, він заробив на цей автомобіль, займаючись маркетингом.

«Ну, я взагалі-то працюю, у мене ФОП (фізична особа-підприємець — ред.) третьої групи, я займаюсь маркетингом в соціальних мережах: Facebook, Instagram-реклама, Google і так далі. Тому, в принципі, нічого дуже дивного немає і, як на мене, це авто не надто вже дорого коштувало», — підкреслив Андрій Любченко.

Шоумен і кандидат у президенти Володимир Зеленський має незадекларовану 15-кімнатну віллу в італійському місті Форте-дей-Мармі.

Про це повідомляє «Слідство.Інфо».

«Це містечко уподобали російські багатії — тут відпочивають Роман Абрамович, Олег Дерипаска та члени родини Бориса Єльцина. Згадки про віллу в декларації Зеленського немає», – йдеться у матеріалі.

Зазначається, що кандидат вказав у декларації 4 квартири в Києві, заміський будинок, а також квартири в Ялті та Великій Британії.

Але Зеленський не згадав про віллу в Італії, якою, за даними журналістів, він володіє разом із дружиною Оленою.

«Згідно з документами, отриманими Слідством.Інфо, у 2017 році італійська фірма San Tommaso S.R.L., задекларована Зеленським, придбала 15-кімнатний будинок у тосканському містечку Форте-дей-Мармі», – зазначають розслідувачі.

Будинок розташований в 600 метрах від моря – вісім хвилин пішки до пляжу. Фірма заплатила за нього 3,8 мільйона євро.

"Форте-дей-Мармі відомий в Італії як місце, де хазяйнують росіяни. Десять років тому, коли серед російських багатіїв з’явилася мода купувати нерухомість у цьому містечку, російські медіа називали її «московською провінцією», – додають журналісти.

Зокрема, в італійському місті розташовані будинки Романа Абрамовича, Олега Дерипаски та Михайла Прохорова.

Журналісти стверджують, що запитали у Зеленського, чому нерухомість не вказана в його декларації, чи користується він віллою та чому обрав саме це місто.

Прес-служба кандидата відповіла лише, що його декларація «заповнена в повній відповідності з чинним законодавством України».

У 2016 році журналісти програми «Схеми» оприлюднили сюжет про віллу Порошенка на півдні Іспанії, яку він ніколи не вносив до своєї декларації, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

В адміністрації президента тоді сказали, що "у підприємствах, де Петро Порошенко є кінцевим бенефіціаром, є нерухомість за кордоном (фабрики, магазини, склади, адмінприміщення, будинки). Все це у вигляді юридичних осіб вказано у його декларації відповідно до закону «Про запобігання корупції».

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заявив про незаконне переоформлення права власності на один з найбільш ліквідних активів «Платинум Банку».

Про це повідомляє прес-служба Фонду.

Відзначається, що цим активом є 11 тис квадратних метрів нежитлової нерухомості, в центрі Одеси, оціночною вартістю 144 млн гривень.

«Спроба незаконного заволодіння майном банку реалізована за безпрецедентною схемою: з Реєстру прав на нерухоме майно без будь-яких пояснень вилучено запис про право власності на об'єкт ПАТ „Платинум банк“. Так само без пояснень і документальних підстав перереєстровано майно на фізичну особу — Садигов Фаміл Тофік Огли», — йдеться в повідомленні.

У свою чергу фізособа на основі акту прийому-передачі передала права на майно банку юридичній особі — ТОВ «Садиг Тофік», створеному рівно за день до проведеної «операції».

«Легітімізовала шахрайство Грицай Наталія Володимирівна, реєстратор КП Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області „Центр реєстрації“, щодо дій якої в Міністерстві юстиції вже розпочато перевірку», — підкреслюється в повідомленні.

Відзначається, що сьогодні від оперативних дій Мін'юсту і правоохоронних органів залежить збереження активу банку та недопущення його подальшого перепродажу.

У Фонді додали, що керівником компанії, яка в результаті угоди стала «власником» нерухомості, є Марабян Давид Леванович. Особа з таким самим іменем внесена в базу даних сайту «Миротворець» як бойовика незаконних збройних формувань з позивним «Армян».

Спеціалістів з оцінки майна змусили здавати звіти до Фонду держмайна за допомогою сайтів-”посередників”. Процедура виявилась платною, а сайти — пов'язані між собою та з одіозним нардепом Антоном Яценком. Про це йдеться у сюжеті Лесі Іванової «Націнка на Яценка» для телепрограми «Наші Гроші з Денисом Бігусом».

Місяць тому Фонд держмайна запустив Єдину базу даних звітів про оцінку – систему, котра мала побороти ринок «чорної оцінки» і не дати українцям ухилятися від податків.

За законом якщо ти часто купуєш та продаєш нерухомість (продаєш більше 1 об’єкту на рік або продаєш куплене упродовж 3 років), то заплатиш податок  — 5% від вартості майна. Але не ринкової вартості, а тієї, яку визначить професійний оцінювач.

Тож чим нижче оцінка, тим менше податок. Щоб його уникнути у нечесних оцінювачів “купували” оцінки з заниженими до абсурду сумами.

Півроку тому парламент прямо в Податковий кодекс вгатив “реформу” змін у процедурі оцінки. Які до оподаткування не мають стосунку.

Ключова зміна: створення «Єдиної бази даних звітів про оцінку». Оцінювачі мають надсилати до неї звіти про свої оцінки. А база — автоматично порівнює їх з ринковими цінами на подібну нерухомість. Та дозволяє або ні продавати нерухомість за ціною оцінювача.

База належить Фонду держмайна. Однак оцінювач не може просто взяти і передати свої документи. Між ним та Фондом у закон втулили посередника – електронний майданчик (ЕМ). Тепер оцінювач надсилає свій звіт на сайт посередника. Той – передає його в базу.

Оцінювачі не могли зрозуміти – навіщо ці майданчики взагалі потрібні. «Майданчики НЕ надають ніякого сервісу, крім пересилки ваших даних із однієї точки в іншу — це як поштовий ящик» — пояснює Андрій Філін, оцінювач, власник ТОВ “Філін Кепітал Менеджмент”.

Пояснити сенс їх створення не може навіть автор правок, нардеп від БПП Максим Курячий: «Технічні питання – не до мене, я не є проектувальником, я дуже складно орієнтуюсь і програмному забезпеченні, це не для мене”.

На додачу, майданчики виявилися платні.

Раніше оцінювачі теж звітували Фонду. Напряму і безкоштовно, через портал, який адміністрував сам Фонд. Нині цей портал – відключений, замість нього – сайт посередника. Який майже нічим не відрізняється від старого порталу. Але послуга реєстрації звіту – близько півтисячі гривень.

І платити її доводиться двічі: раз оцінювачам, щоб зареєструвати кожен звіт, і ще раз — нотаріусам, просто за те, щоб подивитися чи він є в базі.

Технічно – проплату здійснюють оцінювач і нотаріус. Але по факту ці гроші – і це важливо розуміти – доведеться заплатити клієнту, тобто нам з вами. Обидва рази.

За перший місяць сайти-посередники заробили мінімум 23 мільйони гривень.

І виглядали ці сайти як пов”язані між собою члени однієї групи. Усі три авторизовані Фондом держмайна майданчики давали багато підстав підозрювати і зв’язок, і змову, і узгодження дій та цін.

Наприклад, на двох сайтах лежали файли документів з назвою першого. І усі три сайти мають абсолютно ідентичний програмний код.

Це дивна ситуація, адже мова йде про специфічне програмне забезпечення для роботи саме з новою Єдиною базою Фонду. Яка вірогідність того, що три фірми-конкуренти, випадково розробили абсолютно однаковий софт?

При цьому всім майданчикам-посередникам в рекордні строки погодили необхідні атестації/експертизи/випробування і т.д. бюрократичні процедури, які у звичайному житті, у звичайних компаній тягнуться в рази довше.

Процедура авторизації майданчика складається з двох етапів. Для початку їх має атестувати Держспецзв’язку (ДССЗЗІ). Майданчики працюють із важливими даними, містять персональну інформацію. Тому кожен із них повинен підтвердити Держспецзв’язку відповідний рівень захисту — КСЗІ. Це процедура довга і муторна.

Компанії, котрі отримували такий атестат, підтвержують – уся процедура займає не один місяць. Так, директор ТОВ “Де Ново” (дата-центр DeNovo) Максим Агєєв розповідає: «На побудову самої КСЗІ і на отримання сертифікату ми витратили трохи менше року, десь 9-10 місяців і це досить складна процедура».

Один із найбільш часозатратних етапів — державна експертиза. У «ДЕ Ново», наприклад, вона зайняла 4 місяці. Але майданчики-посередники впорались в середньому за місяць.

Так само швидко майданчики пройшли і другий етап авторизації – у Фонді держмайна. В теорії на бюрократичну тяганину, практичне тестування і ще трохи бюрократичної тяганини — закон дає понад два місяці.

Перший з посередників впорався вдвічі швидше, а ще два майданчики узагалі встановили непереборний рекорд. Їх протестували і авторизували за 1 добу.

Якби всі три фірми-оператори і їхні майданчики були НЕ пов’язані, такий швидкісний сценарій навряд би мав шанс на життя. Однак враховуючи технічні з’язки всіх трьох сайтів, складається враження, ніби один майданчик хоч і фантастично швидко, але все ж проходив якісь випробування — а решті двом погодження взагалі підписали не особливо придивляючись.

Чому знову Яценко?

Те, що відбувається сьогодні – уже не перша спроба реалізації монопольно-посередницької схеми в сфері оцінки. І вже не перший раз ці події пов'язують із іменем народного депутата Антона Яценка. Тут не можемо не процитувати самого Яценка, який в коментарі нашій програмі колись заявив дослівно таке: «По законам розвідки, знаєте: якщо збігів більше, ніж один, то це вже не збіг».

Антон Яценко найбільше відомий як «хрещений батько» Тендерної Мафії – однієї з найвідоміших корупційних схем середини 2000-х. Схеми, котра теж ґрунтувалася на монополії посередників. Щоправда, у держзакупівлях: охочі взяти участь у тендері не могли просто подати документи на конкурс, між учасником і замовником вклинювався приватний посередник, якому учасник змушений був платити за консультації.

На чолі посередників стояла Спілка громадських організацій «Тендерна палата», частину цих ГО заснували Яценко, його сестра і помічник. Та схема також була вписана в закон. І за лише перші півроку вона витягла з кишень учасників тендерів майже мільярд гривень. 2,5 роки її існування могли спричинити збитків на 1 млрд дол.

Українцям – збитки, Яценку – елітна нерухомість. Після цієї оборудки, він розжився палацом на 2 тис кв.м. у Козині та ще купою житлової та офісної нерухомості загалом вартістю у 8 млн. дол. (це без маєтку, докладніше у сюжеті «Тестесховище»).

Схема із тендерною монополією існувала 3 роки. Після того подібну оборудку спробували вперше впровадити в сфері оцінки. Спільнота оцінювачів підняла галас і схему прикрили. Але хороші ідеї так легко не помирають.

Тож у 2013 відбувся друга спроба. Знову прозвучало те ж ім’я. Знову просування схеми в закон, знову схема побудована на монополії. Вона принесла своїм творцям щонайменше 30 млн дол. Далі був колективний позов до суду, а там і революція нагодилась. Схему прикрили… але знову недобили.

Підхід до снаряду №3

Цього разу, ще тільки з’явились перші посередники, а мова знову зайшла за Яценка. По-перше, в логіці схеми простежувалися все ті ж знайомі ще з тендерної палати і з попередніх спроб маркери: посередники, монополія, цементування в законі. По-друге, щонайменше 1 з майданчиків  виявився напряму пов’язаним із близькою нардепу людиною – Володимиром Доброскоком.

Сайт-посередник «Професійна оцінка», створила компанія, заснована Володимиром Доброскоком. Наразі власників змінили, але серед них лишається Ірина Мельничук, заступниця Доброскока в Асоціації «Підприємців Та Промисловців-Постачальників Товарів , Робіт Та Послуг Для Державних Потреб».  Ця сама Асоціація свого часу була одним із членів Тендерної палати. А пізніше Доброскок також заснував «Спілку захисту прав суб’єктів підприємництва», почесним членом котрої став Антон Яценко.

Сам Яценко в коментарі програмі запевнив, що до історії з оцінкою стосунку не має: «Безумовно ні до якої оцінки я відношення не маю і мати не можу. Ви придумайте щось більш цікаве, а то так пальцем в небо ніби як несолідно. З Доброскоком я уже років так вісім, мабуть, не бачив і не чув. Доброскок ніколи не був моїм, там, партнером бізнесовим. Цікаво чути, чесно сказати».

Але ж ви пам’ятаєте – «якщо збігів більше, ніж один…»

Чому Модуль працює – але «чорні оцінювачі» теж?

Час від часу Фонд публікує дані про виявлені занижені оцінки. Ніби звітує: “система працює, модуль заниження відловлює, з чорними оцінювачами успішно боремося”.

Так, наприклад, був опублікований звіт по квартирі в новій елітній печерській багатоповерхівці  «Джек Хауз», яку розписали в звіті як хрущовку на периферії, 1965го року, 450 дол/кв.м замість реальних ринкових 2 тис дол. Або інший приклад – квартира у ЖК «Лікоград», якій приплюсували  зайві 30 років – і так відмінусували половину ринкової вартості. У ФДМУ запевняють: ці кейси були виявлені завдяки модулю, обманути систему не варто й пробувати.

Ми перевірили одну з квартир, якими звітує про перемогу ФДМУ. Квартира на понад 100 кв.м. в центрі столиці, по вулиці Гончара. Будинок старий, однак не з дешевих. Квадратний метр — 1,5 тис дол. Ринкова вартість такої квартири – більше 150 тис дол. Але оцінювачі посвідчили у три рази дешевше. Квартиру розписали в звіті як хрущовку на задвірках, стан «незадовільний, ветхий».

Про цю квартиру Фонд теж прозвітував, як про перемогу. Мовляв, що оцінювачам не вдалося надурити систему. Але навіть у документах, опублікованих самим фондом у переможному звіті, видно, що система пропустила оцінку, занижену тричі. У лівому кутку – дата 10.08.2018, це дата реєстрації звіту в системі. В правому кутку — той унікальний номер, який система видає коли приймає звіт. Хоч бери й оформлюй продаж.

Його, згідно з даними майнового реєстру, власне і оформили. У той же день.

«Наші гроші» навідалися на фірму, котра робила оцінку – ПП «Меркурій партнерс». Там на наше прохання оформити оцінку «подешевше», цілком спокійно відповіли, що з новою системою зовсім дешево не вийде – але можна оформити так, щоб частково відкосити від податків, головне наперед домовитися з нотаріусом: «Якщо вона прийме оцінку – я поставлю поза населеним пунктом, я поставлю ще куди б не йшло якийсь мінімум», — запропонувала нам в офісі «Меркурія» Аліса Гринчук. Однак почувши питання про звіт по оцінці квартири на Гончара, Гринчук у буквальному сенсі слова виштовхала  журналістів з офісу.

Аліса Гринчук і ПП «Меркурій Партнерс», до речі, вже відомі глядачам «Наших Грошей» завдяки історії з квартирами Нацгвардії. Тоді приватна оцінювачка Гринчук постановила: квартири в елітній новобудові в центрі Києва – коштують стільки ж, як і економ-клас на опушці лісу. Вгадайте – котрі квартири дісталися нацгвардійцям? Її звіт підтвердила фірма «Меркурій», що й недивно – власник фірми виявився співмешканцем Гринчук. Цікаво, що самій Гринчук минулого року анулювали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності. Наразі її в списку сертифікованих також немає. Але це аж ніяк не заважає їй і далі провадити оціночну діяльність на фірму, до котрої вона юридично стосунку не має – а на котрій її по факту називають «начальницею».

Як не заважає їй поки що і перевірка Фонду. У відповіді на запит програми, в Фонді повідомили, оцінювачів, яких відловили на заниженні, відправляють на рецензування звіту.  Для рецензування у суб’єкта оціночної діяльності запитують сам звіт про оцінку. У разі його ненадання оцінювача відключають від бази. Всього нині в “списках” — півдесятка оцінювачів.

«Меркурій» під жодні перевірки — не потрапив.

Леся Іванова, bihus.info

На родичів та незаможних друзів екс-голови Вищого господарського суду записано близько сотні об’єктів нерухомості в Україні та під десяток в Іспанії.

Про це йдеться в розслідуванні журналістів програми «Схеми», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

У сюжеті повідомляють, що Татьков уже три роки мешкає в елітному районі у Відні.

Зокрема, перекладач Татькова в Австрії Іван Папуровий в телефонній розмові з журналістами підтвердив, що той проживає там, проте дістатися до самого судді «Схеми» не змогли.

Журналісти зазначають, що колишня дружина судді українська поп-співачка Ярослава Красильникова офіційно є власницею 23 об’єктів нерухомості.

Татьков і Красильникова одружились у 2005-му, та вже за декілька місяців розлучились, але через чотири роки після розлучення у них народилася двійня – Іван та Анастасія.

На самого Татькова зареєстровано лише дві квартири в окупованому Донецьку та невеликий будинок у Донецькій області.

Крім того, у розпорядженні «Схем» опинилося фото із «не чужими судді людьми».

На знімку біля Татькова стоять Красильникова та їхні близькі друзі – три сестри: Євгенія та Валерія Катасонові і Ганна Братусь з чоловіком Антоном Яїцьковим.

«Понад двадцять об’єктів нерухомості на оточення Віктора Татькова записано у одному з житлових комплексів столиці – „Новопечерських липках“. За даними ріелторів, у середньому один квадратний метр квартири в цьому комплексі коштує щонайменше півтори-дві тисячі доларів», — йдеться в розслідуванні «Схем».

Так, на Братусь зареєстровані 53 об’єкти нерухомості в Україні.

Яїцьков володіє нерухомістю у «Новопечерських липках»: двома квартирами та паркувальними місцями.

На Валерію Катасонову теж зареєстровані 4 квартири та 6 паркомісць у «Новопечерських липках».

Євгенія Катасонова – колишня співробітниця апарату Вищого господарського суду. Її підозрюють разом із Татьковим у втручанні в роботу автоматизованої системи розподілу розгляду судових справ. Зараз Катасонова ховається від слідства в Москві.

Повідомляється, що всі ці родичі і друзі написали довіреності на купівлю та розпорядження нерухомістю і банківськими сейфами на ім’я Татькова або Красильникової.

Тобто, фактично, право користування розпорядження цим майном перейшло до судді.

У першої дружини Татькова 58-річної Зої Татькової журналісти виявили нерухомість в Іспанії на березі Середземного моря.

Так, компанію Vebelle Royal G SL у Малазі у 2016 році зареєстрували на Зою Татькову. Фірма володіє 9-ма об’єктами нерухомості зі статутним капіталом у понад 450 тисяч євро.

Сама Зоя Татькова запевнила, що не має ніякого майна.

Як повідомлялось, екс-голова Вищого господарського суду Віктор Татьков попросив притулку в Австрії.

17 жовтня 2016 року ГПУ повідомила про підозру Татькову та його заступнику Артуру Ємельянову в незаконному втручанні в автоматизовану систему розподілу справ.

Адвокат Татькова раніше розповідав суду, що підозрюваний перебуває на лікуванні в Німеччині та Австрії. Крім того, у Відні живуть його дружина та малолітні діти.

29 вересня 2016 року Верховна Рада звільнила Татькова з посади судді, так як він підпадає під дію закону «Про очищення влади» (про люстрацію).

У липні 2016 року в ГПУ заявляли, що домагаються арешту рахунків панамської фірми у Ліхтенштейні, бенефіціарами якої були суддя Вищого господарського суду України Ємельянов і його дружина.

Співголова депутатської групи «партія Відродження» Віталій Хомутиннік продав екс-нардепу Олександру Буряку нерухомість вартістю близько 2,5 млн доларів.

Про це «Українські правді» розповів сам нардеп, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Це дім та земельні ділянки під ним», – зазначив він, додавши, що йдеться про приблизно 70 соток землі в смт. Козин Київської області.

Так, протягом 19 та 20 грудня депутат 6 разів вніс до Єдиного державного реєстру декларацій зміни в майновому стані – дохід від відчуження майна.

Сумарна вартість усіх внесених в реєстр змін становить 21 118 837 грн.

Однак у коментарі «Українські правді» Хомутиннік зазначив, що йдеться про значно більшу суму – близько 2,5 млн доларів, тобто майже 70 млн гривень.

«Угода ще не завершена», – сказав нардеп та пояснив, що частину коштів він має отримати пізніше.

Покупцем, відповідно до занесених в реєстр даних, став Буряк Олександр Васильович. Сам Хомутиннік підтвердив «Українській правді», що йдеться про колишнього народного депутата.

Олександр Буряк був депутатом Верховної Ради 4-го, 5-го та 6-го скликань: спочатку від «Нашої України», а потім – від БЮТу. ЗМІ називали його одним з найбагатших тодішніх нардепів.

Крім того, у 2016 році журналісти також писали про схеми забудови землі, які призначались для національного парку. Фігурантами цього розслідування були, зокрема, брати Буряки, Олександр та Сергій, та Віталій Хомутиннік.

У декларації за 2016 рік Хомутиннік вказав дві земельні ділянки та будинок в Козині, заробітню плату в 157 253 грн, чисельні об'єкти цінного рухомого майна та підприємства, зареєстровані в різних областях України, на Віргінських і Кайманових островах та на Кіпрі.

На його банківських рахунках 67 582 418 грн, 12 793 198 доларів та 87 936 євро, готівкою Хомутиннік зберігає 420 тисяч грн.

Нардепу також належать Toyota Tundra 2013 року та Range Rover 2014, його дружині – два Lexus.

Олігарх Ігор Коломойський через наближених осіб скупив нерухомість на австрійському курорті Земмерінг в Альпах, що може свідчити про спробу відмивання грошей.

Про це йдеться у публікації DW, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Вказується, що у 2012 році місцевий великий і закинутий готель «Панганс» купила  австрійська фірма з українською участю — IBS Umwelt- und Verkehrstechnik GmbH.

Роком пізніше готель було перепродано Panhans Holding Group GmbH, яка належить швейцарській фірмі. Виконавчим директором холдингу є українець Віктор Бабущак.

Бабущак обіцяв інвестувати у 56 мільйонів євро в оновлення і розбудову туристичної інфраструктури туркомплексу.

«Гроші, здавалося, не мали жодного значення. Українці намагалися скупити все селище», — пригадує Едуард Абергам, колишній директор готелю «Панганс». Після приходу українців до Земмерінга він деякий час був у них радником. Саме «Панганс» став першим готелем, який купили українці у Земмерінгу", — пише видання.

Далі, як пише DW, холдинг Panhans Holding Group GmbH скупив майже всі великі готелі курорту. Водночас грошима українців зацікавилися австрійські відомства фінансового контролю.

У Центральній прокуратурі з протидії економічній злочинності та корупції у Відні підтвердили, що у зв'язку з інвестиціями у Земмерінгу ведеться слідство за «підозрою у відмиванні коштів проти частково встановлених і частково невстановлених осіб».

Видання вказує, що власницею австрійської Panhans Holding Group GmbH є швейцарська компанія Renco Invest, а імена бенефіціарів цієї компанії у реєстрах підприємств Швейцарії не розкриваються.

Згідно з інформацією DW, за Panhans Holding і IBS стоять ті самі люди.

"Засновниками IBS були австрійський бізнесмен і політик Томас Шелленбахер та українець Ігор Палиця, який також багато років активний як у бізнесі, так і в політиці. Їх пов'язує давня дружба, визнав Шелленбахер 2015 року у розмові з журналістами видання «Profil», — пише DW.

А нинішній керівник групи Panhans Бабущак ще 2012 року працював на Палицю і Шелленбахера. В той же період почали розвиватися ділові контакти Шелленбахера в Україні.

Фірма IBS, одним із засновників якого є Шелленбахер, продавала в Україні обладнання для малих гідроелектростанцій, водоочисне обладнання та іншу техніку «Made in Austria».

«2012 року фірма Шелленбахера IBS Umwelt- und Verkehrstechnik GmbH отримала велике замовлення: побудувати у Буковелі — найбільшому гірськолижному курорті країни — водоочисну станцію», — пише видання.

У Земмерінгу підтвердили припущення, що за українськими інвестиціями стоять саме власники Буковеля. Ключову роль серед інвесторів у Земмерінгу, вочевидь, відіграє Палиця.

"Коли ми ведемо переговори про щось, Бабущак постійно каже «мені треба узгодити все з Палицею», — зазначає бургомістр Горст Шреттнер. Він особисто знайомий з Палицею, який регулярно буває у Земмерінгу.

Колишній власник і виконавчий директор санаторію, також купленого декілька років тому українськими інвесторами, Андреас Штюлінґер каже, що Палиця «виступав у ролі мозкового центру у групі інвесторів».

«Для інвесторів це придбання було наріжним каменем у реалізації планів. Тривалий час я думав, що інвестором виступав, власне, сам Палиця. Однак потім з'явилися чутки, що за ним стоїть ще важливіша особа», — сказав він.

Видання зазначає, що «цією важливою особою за спиною Палиці, вочевидь, є один з найвпливовіших олігархів України: Ігор Коломойський».

"Поряд із братами Шевченками мільярдер є співвласником «Буковеля» і, згідно з численними повідомленнями у пресі, головним інвестором. Для земмерінгців ім'я Коломойського також про щось говорить. «Ви знаєте цього пана?» — дивлячись на фото Коломойського, Андреас Штюлінґер не довго розмірковує. «Так, це він», — киває колишній власник санаторію.

Палицю прийнято вважати «правою рукою Коломойського».

Коломойського та інших інвесторів Буковеля пов'язує не лише бізнес, але і політика. Всі вони є членами партії «Укроп», головним спонсором якої є Ігор Коломойський. Брати Шевченки представляють партію у Верховній Раді, а Палиця — голова Волинської облради.

Детективи НАБУ за процесуального керівництва САП підозрюють голову Державної аудиторської служби Лідію Гаврилову у поданні неправдивих даних у деклараціях за 2015 та 2016 роки, а також в незаконному набутті активів у розмірі 9,92 мільйонів гривень.

Про це пишуть «Наші гроші» посилаючись на судові документи, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Зазначається, що кримінальне провадження щодо Гаврилової внесене до ЄРДР 4 січня 2017 року за статтями «Декларування недостовірної інформації» та «Незаконне збагачення».

За версією слідства, протягом 2015—2016 років Гаврилова отримала активів на 9,92 мільйонів гривень, законність підстав набуття яких не підкріплюється доказами, зібраними детективами бюро. Також вона не внесла до декларації дані про свого чоловіка.

«Очільниця ДАСУ не вписала у е-декларацію за 2016 рік Володимира Гаврилова, з яким розлучилась 5 січня 2016 року (про фіктивність розлучення свідчать спільні подорожі за кордон та сумісне проживання), на підставі чого не декларувала придбане ним торік майно – два машиномісця вартістю 276 тис. грн та автомобіль „Toyota Land Cruiser 200“ вартістю 2,21 млн грн», — сказано у публікації.

У виданні зазначають, що мова йде про машиномісця у будинку №9 на вулиці Михайла Гришка у Києві, де раніше Гаврилова придбала чотирикімнатну квартиру на 122,5 кв м за нібито 1,06 мільйона гривень

Там додають, що детективи встановили, що насправді нерухомість коштувала їй 2,73 мільйона гривень, а за результатами проведеної судової будівельної експертизи, її ринкова вартість на момент придбання становила 3,53 мільйона гривень.

«З метою створення видимості законності набуття квартири Гаврилова задекларувала подарунок від батька у розмірі 1 млн грн. Однак, згідно з відомостями ДФС, у період з 1998 по ІІІ квартал 2015 року Володимир Охрімець отримав сумарний дохід та пенсію у розмірі 229 тис. грн. При цьому, у 2010 придбав автомобіль Toyota Land Cruiser 150 за 670 тис. грн», — повідомляють розслідувачі.

Крім того вони додають, що доходи Гаврилової та її чоловіка з 1998 року по 2015 рік становили 730 тисяч гривень.

Якщо детективи НАБУ доведуть, що збагачення Гаврилової було незаконним, то їй загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі.

Депутат Ірпінської ради від «Нових облич» Ігор Оверко має у власності 186 квартир загальною площею більше, ніж футбольне поле стадіону «Олімпійський». Ще 400 квартир депутат минулого року продав.

Про це розповіли у громадському русі «Чесно» з посиланням на електронну декларацію політика, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Сам Оверко каже, що задекларованих квартир не 186, а 191.

«Я точно знаю кількість квартир, яких задекларував. Їх 191. Усі квартири я зареєстрував на своє ім’я, у подальшому я їх маю намір продавати так, як це визначено законом: я йду до нотаріуса, ми вчиняємо всі необхідні дії. Це не є схемою ухиляння (від сплати податків – прим. ЧЕСНО), я легалізував всі квартири з метою сплатити все, що маю сплатити державі, не треба думати, що я щось приховую. Я сплачую всі податки державі», — сказав Оверко.

При цьому «Чесно» наголошує, що насправді автоматичний підрахунок квартир в декларації, який перевіряли і вручну, свідчить, що Оверко задекларував 186 квартир.

Ця нерухомість розташована в Ірпені, там, де Оверко веде будівництво і має право голосу на сесіях ради. Загальна площа квартир – 7 тисяч 888,1 кв. м – це більше, ніж площа футбольного поля НСК «Олімпійський».

За минулий рік депутат заробив лише близько 20 тисяч гривень, водночас дохід від продажу 400 квартир у 2016 році склав понад 50 мільйонів гривень.

Окрім квартир, в Оверків 4 житлові будинки загальною площею майже 600 кв. м, 18 земельних ділянок загальною площею 40116 кв. м та більше 16 мільйонів гривень заощаджень.

Також політик задекларував 10 об’єктів незавершеного будівництва, площа яких невідома.

Оверко є керівником та співзасновником Будівельної фірми «Синергія».

Юрист Юрій Брикайло, який спеціалізується на земельних питаннях, каже, що оформлення квартир на забудовника може бути пов’язане з ухилянням від сплати податків.

«Треба дивитися договори, за якою ціною продаються ці квартири. Також він мав вказати вартість квартир на момент оформлення на себе та на момент продажу. Якщо ціна на квартири в декларації не вказана, не проблема укласти договір на продаж квартири за 10% від її реальної вартості, сплатити з цих коштів 8,5% податку, а решту 90% отримати готівкою. У цьому може бути економія», — каже Брикайло.

«Чесно» зауважує, що Оверко в 2016 році продав 400 квартир, про що повідомив у розділі «видатки й правочини», однак вартості жодної з них у цьому розділі не вказав.

Журналісти підрахували, що якщо взяти суму, яку задекларував Оверко як дохід від відчуження всього нерухомого майна (квартир, землі і будинків), а це майже 52 мільйони гривень, і поділити її всю хоча б на 400 проданих депутатом квартир – то приблизна  вартість однієї квартири під Києвом становитиме 130 тисяч гривень. За курсом Нацбанку – це трохи менше 5 тисяч доларів.

Родина депутата володіє п’ятьма легковими автомобілями – Daewoo Lanos, Fiat Doblо, Lexus RX 350, Мercedes-benz E 200 та Opel Vectra.

Оверко є бенефіціарним власником на 5 підприємствах – це ТОВ «Еквітас Компані», ТОВ «Синергія Фуд», ТОВ «БудФірма Синергія», ТОВ "Обслуговуюча компанія «Синергія-Сервіс», Адвокатське об’єднання «Еквітас».

Народний депутат від БПП Гліб Загорій заявляє, що бухгалтерка Юрія Луценка позичила у нього гроші на купівлю скандальних квартир, а потім не змогла віддати їх та повернула квартири.

Про це він написав на своїй сторінці в facebook, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«А правда дуже проста, не хитромудра: у 2009 році знайома Світлана Риженко звернулася за допомогою про безвідсоткову позику коштів для придбання нерухомості за умови повернення цих коштів або самої нерухомості», — написав він.

Але потім, як пише Загорій, Риженко не змогла погасити борг і запропонувала йому викупити у неї квартири з урахуванням ремонту.

«Кілька років нерухомість, придбана Світланою, була виставлена нею на продаж у кількох ріелтерських компаніях, а оскільки борг не було погашено, Світлана Риженко запропонувала мені як позичальнику отримати цю нерухомість у власність в якості погашення боргу за оціночною вартістю з урахуванням проведеного ремонту, що і було проведено абсолютно офіційно без участі підставних осіб або фірм», — написав він.

Він вважає історію з квартирами вигаданою і замовною.

24 жовтня 2016 року депутат від БПП Сергій Лещенко заявив, що у Луценка є дорога нерухомість в центрі Києва, оформлена на бухгалтерку його дружини Світлану Риженко.

Луценко назвав це «черговою фантазією» Лещенка і запевнив, що його родина не має стосунку до будинку.

Згодом стало відомо, що 17 жовтня народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Гліб Загорій викупив 8 приміщень у Світлани Риженко.

У вівторок на прес-конференції Луценко знову відхрестився від цієї нерухомості.

НАБУ в свою чергу повідомило про початок перевірки цієї інформації.

У середу Лещенко опублікував інформацію про наявність у Риженко квартири в окупованій Ялті. Депутат вважає, що ця квартира також насправді належить Луценкові і записана на 67-річну Риженко як на підставну особу.

Загорій входить до десятки найбагатших депутатів Ради.

За інформацією Української правди, Загорій фігурував у справі про замах на вбивство своєї конкурентки – гендиректора компанії «Фармак» Філі Жебровської в 2009 році.