Сім'я Юлії Тимошенко отримала дохід в 2,4 мільйони гривень від кіпрської компанії Diafox Consulting Limited, на яку в Україні оформлена мережа ломбардів «Дешева готівка».

Про це йдеться в розслідуванні програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» під назвою «Гроші від Тимошенко», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Центральний офіс ломбарду знаходиться в партійний будівлі, «захищеній» депутатською приймальнею обранця від БЮТу Сергія Власенка. Ломбард заснований 2013 року.

«Нині мережа „Дешева готівка“ нараховує 20 відділень. Прописаний ломбард за адресою вул. Героїв Севастополя 48, оф. 207. В цій будівлі розташований офіс Київського обласного відділення „Батьківщини“, голова якої екс-нардеп Костянтин Бондарєв. Сама будівля належить компанії з ім'ям Бондарєва», — йдеться у розслідуванні.

Вказується, що Власенко заперечив факт прописки ломбарду в його приймальні:

«Я точно не маю ніякого відношення до ломбарду і моя приймальня точно не має ніякого відношення до ломбарду».

Проте згадати розмір своєї приймальні не зміг, зазначив тільки, що це «декілька кімнат».

Чоловік Тимошенко Олександр згідно з декларацією отримав 2 390 942 грн прибутки саме від кіпрської компанії Діафокс Консалтинг Лімітед, на яку оформлена мережа ломбардів
«Дешева готівка», що працює у Києві та Київській області.

«У кіпрському реєстрі власником компанії Діафокс Консалтинг Лімітед зазначений „номінал“ Артеміус Стилянов. Попри неможливість встановити справжнього власника, офшорку можно чітко ідентифікувати як компанію з кола інтересів БЮТу», — вказують журналісти, оскільки ця компанія фігурує у бізнесі інших «бютівців».

У сюжеті зазначається, що Ані Бондарєв, ані Власенко, ані Тимошенко не надали відповідь щодо кінцевого бенефіціара ломбарду.

Електронні декларації показали, що майже половина закордонних компаній у власності українських держслужбовців і депутатів — розташована у офшорах.

Про це пише Національне бюро розслідувань України.

Як зазначається, аналіз усього масиву електронних декларацій проектом «Народне НАЗК» показав — 115 декларантів вказали, що мають у власності компанії за кордоном.

Загальна кількість таких компаній – 375 і розташовані вони у 41 країні світу. З них 237 компаній 58 декларантів  — в офшорних зонах.

Відкриває п’ятірку лідерів за кількістю офшорів голова депутатської групи «Партія Відродження» Віталій Хомутиннік. Він має у власності 9 компаній, що зареєстровані за кордоном.

Із результатом у 13 компаній його випереджає заступник голови депутатської групи «Воля народу» Степан Івахів.

Третє місце розділили троє: член депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка» Максим Єфімов, а також  члени депутатської групи «Воля народу» Іван Фурсін та Олександр Фельдман. У кожного з них по 22 компанії в офшорах.

Депутат від «Опозиційного блоку» Вадим Новинський дійшов до кругленької цифри   — в нього задекларовано 30 компаній за кордоном.

І лідером у рейтингу стала член партії «Опозиційний блок» та сестра екс-голови адміністрації президента Януковича — Юлія Льовочкіна. На її рахунку 45 офшорних компаній.

Лідером за кількістю офшорних компаній, що мають українських власників, є Кіпр – на острові розташовано 136 підприємств, які теоретично могли би сплачувати податки в український держбюджет.

На другому та третьому місцях  — Британські Віргінські та Сейшельські острови. Їм українські олігархи довірили 50 та 20 компаній відповідно.

У наступних офшорах кількість компаній значно скромніша: Люксембург – 5, Швейцарія – 4, Джерсі – 3, Мальта – 3, Сент-Кіттс і Невіс – 3, Гонконг – 2, Кайманові острови – 2, Сінгапур – 2, Американські Віргінські острови – 1, Бермудські острови – 1, Болгарія – 1, Гібралтар – 1, Маршаллові Острови – 1, ОАЕ– 1, Острів Мен – 1. А ще у деклараціях вказані 28 компаній, що зареєстровані в Росії.

Українська авіакомпанія «Бізнес-Ерлайнз», що належить бізнес-партнерові президента України Сергію Зайцеву управляється через офшорну фірму, здійснює заборонені рейси в Росію і не сплачує податки в Україні.

Про це йдеться у сюжеті Слідство.Інфо, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

У розпорядження журналістів потрапила флешка з файлами про діяльність української авіакомпанії «Бізнес-Ерлайнз», яку їм надав неназваний співрозмовник.

З’ясувалося, що авіакомпанія «Бізнес-Ерлайнз», що надає послуги чартерних авіаперевезень, оформлена на компанію Intraco Management Limited. Завдяки масштабному витоку документів панамського реєстратора офшорів Mossack&Fonseca, раніше стало відомо, що власником цієї компанії є заступник генерального директора корпорації «Рошен», Сергій Зайцев.

Отримані файли свідчать, що постійними клієнтами авіакомпанії були як сам Петро Порошенко, так і його друг і бізнес-партнер Ігор Кононенко. Є навіть деякі особисті документи, як наприклад, копія паспорта дружини Ігоря Кононенка або контракт на проживання його доньки в одному зі швейцарських пансіонів. Згідно з одним із файлів, серед клієнтів компанії значаться також прізвища Ющенко, Клюєв, Азаров, Кацуба, Льовочкін, Богатирьова, Черновецький, Арбузов, Лєпс, Калінін, Саламатін.

Згідно з іншим файлом, що має назву «Авіабаланс», компанія Intraco Management Limited отримала на банківський рахунок за авіаперельоти в 2009 — 2011 роках 15 млн 262 тисячі євро, однак, як стверджується у розслідуванні, попри те, що послуги авіаперевезень надають одні українські бізнесмени іншим, в тому числі за внутрішні польоти, гроші в Україну навіть не заходять. Вони йдуть з одного офшорного рахунку на інший.

Понад 400 тисяч євро офшорна Intraco отримала від офшорної Nyland Union. Останньою володіють скандальні бізнесмени Василь Хмельницький та Андрій Іванов. 19 тисяч євро отримано від віргінської Macon Assets Limited, яка пов’язана з одеським мером Геннадієм Трухановим. Понад 90 тисяч євро заплатила за авіаперельоти офшорна Newport Management Limited, яка засвітилася в численних бізнесах братів Суркісів.

У розслідуванні також згадується історія про закупівлю компанією авіапалива у російської дочірньої компанії російського «Газпрому» – «Газпромнефть-АЕРО Шереметьєво». Згідно даних митної бази Import Genius, йдеться у розслідуванні, Intraco Management купила в жовтні 2014-го року насправді тисячу тон авіаційного пального.

Як стверджує журналіст Слідство.Інфо Дмитро Гнап, згадана компанія досі здійснює перельоти з Києва в Москву — через Білорусь.

«Приватний літак вилітає з Києва і сідає в аеропорту міста Гомель, місцеві прикордонники самі приходять до літака і ставлять штамп про перетин кордону Білорусі. Далі літак за рейсом Гомель — Москва вирушає формально не порушуючи заборон», — йдеться у сюжеті.

Раніше, власник офшорної компанії Intraco, Зайцев стверджував, що компанія ніколи не надавала послуг президенту Порошенку і не купувала паливо у Росії, а лише двічі заправила літак в Москві у «Газпромнефть-Аэро-Шереметьево», оскільки інших компаній там немає.

Бізнес родини депутата Сергія Рибалки, з якого фінансуються радикали, і сам задіює офшорні юрисдикції, направляючи за кордон частину виручки, зібраної з українців.

Про це йдеться у розслідуванні Радіо Свободи, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Народний депутат Рибалка обраний у Раду за списком Радикальної партії Олега Ляшка. І офіційно називається одним із її спонсорів.

У родини Рибалки – великий бізнес. Завод у Дніпрі, що виробляє промислові товари для дому – серветки, мило, сміттєві пакети, товари для прибирання. А ще такі впізнавані для українців снеки – це і горішки, і сухарики, і соняшникове насіння.

Корпорація називається «S Group». Голова її наглядової ради – брат народного депутата Дмитро Рибалка.

Снеками в корпорації займається ТОВ «Снек-Експорт», власник якого – батько депутата Віктор Рибалка.

Сам депутат Рибалка до обрання у Верховну Раду офіційно був радником гендиректора з юридичних питань. А в промисловій групі його відкрито називали співзасновником.

Частину доходів корпорація родини Рибалки перераховує на кіпрські фірми. Бо на них формально оформили фактично усі торговельні марки компанії. До цього доклав руку і сам народний депутат.

На сайті Державної служби з інтелектуальної власності будь-хто може подивитися, хто, де, та коли реєстрував торгові марки в Україні. Нас зацікавили дві торгові марки, під брендом яких випускають популярну лінійку смаженого насіння, – ТМ «СЕМКИ» та ТМ «SEMKI». Заявник – Сергій Рибалка у 2006 році власноруч зареєстрував їх на кіпрську фірму – Lagrion Limited.

«Це означає, що спочатку ця фізична особа-заявник на себе подала заявку, а потім передала права на торгову марку іншій особі, тобто фактично ця особа і буде приймати роялті від інших осіб», – пояснює експерт з інтелектуальної власності Марія Ортинська.

Щонайменше до 2015 року ця кіпрська фірма збирала роялті за використання бренду «СЕМКИ». Більше того – ще близько трьох десятків торгових марок українських снеків завели на цей офшор, а також на декілька інших, споріднених. Це і фісташки «Мачо», «Red pistachio» та чіпси «КартоФан».

Загалом же, наприклад, у 2014 році концерн Рибалок, за даними редакції Радіо Свобода, відзвітував у податкову, що сплатив щонайменше 25 мільйонів гривень роялті за користування своїми ж брендами.

У 2015 році суми менші: наприклад, кіпрський власник брендів Lagrion Limited отримав трохи менше від мільйона гривень винагороди, але основний звіт фірма не подавала, тому повні суми не пораховані.

У минулому році чи не всі бренди компанії перекинуті на новий офшор – Dianatus Management Limited, споріднений із попередніми.

Компанія Dianatus Management Limited зареєстрована у столиці Кіпру Нікосії у бізнес-центрі Тлаіс Тауер в офісі 301. Саме ця адреса засвітилася у базі Офшорлікс як місце масової реєстрації десятків компаній. А єдина власниця і директор компанії – Єліна Крістодолу – «професійний» засновник таких фірм-прокладок. У мережі інтернет легко можна знайти інформацію про неї.

Фірма Lagrion Limited, яка «тримала марку» для Рибалок всі роки до 2015-го і акумулювала профіт – теж має всі ознаки секретарської, зареєстрована у тому самому офісі, що й нова «оболонка» Dianatus Management Limited.

Тобто про реальну господарську діяльність у цьому випадку найімовірніше не йдеться і це просто прослідковується.

Це схоже на типову схему: коли компанії виводять гроші у вигляді роялті за кордон на свій же офшор, звітуючи про це в податкову як про здійснені витрати; це автоматично зменшує прибутки компанії, а отже, і платити з них податків у бюджет України треба менше.

У відповіді на письмовий запит Рибалка визнав, що згадані торгові марки йому належали, утім, зараз про їхню долю він не знає.

Народні депутати масово користуються приватними літаками, які здебільшого зареєстровані на офшорні компанії. Про це йдеться у розслідуванні програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та каналу «UA:Перший», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Так, журналісти з’ясували, що колишній голова адміністрації президента Віктора Януковича та його сестра, депутати з «Опозиційного блоку» Сергій та Юлія Льовочкіни постійно літають одним і тим самим літаком Bombardier Challenger 850. Його вартість складає близько 40 мільйонів доларів, а година оренди такого літака обійдеться близько 7 тисяч євро.

Літак із державним знаком UR-ICD вдалося знайти в реєстрі цивільних повітряних суден України. Згідно з даними реєстру, цей літак отримав реєстраційне посвідчення 5 місяців тому – 6 квітня 2016 року. Власником вказано офшорну компанію з Британських Віргінських островів Eola Assets Limited.

У деклараціях Сергія та Юлії Льовочкіних літака немає, натомість у декларації Сергія Льовочкіна є дані про сплату у 2015 році майже двох мільйонів гривень на авіаційну компанію «Бізнес джет тревел» – це український оператор літака, яким пересуваються Льовочкіни.

Інший народний депутат, лідер депутатської групи «Відродження» Віталій Хомутиннік і його колега Валерій Писаренко у компанії російського підприємця Павла Фукса потрапили у камеру журналістів на виході з віп-терміналу аеропорту «Київ». Вони прибули на літаку Gulfstream G280 з бортовим номером VP-CVH.  Коштує такий літак близько 25 мільйонів доларів.

Цікаво, що раніше журналісти видання «Новое время» повідомляли, що літак Хомутинніка зареєстрований на офшор із Кайманових островів.

Родину народного депутата від «Блоку Петра Порошенка» Сергія Тригубенка та сім’ю бізнесмена Ігоря Сала помітили у літаку Gulfstream G200 Galaxy, що 31 липня 206 року прибув до Києва з Італії.

«Економічна правда» повідомляла, нібито структури з орбіти Ігоря Сала мали інтерес у вугільному бізнесі на Сході України. Інше видання – «Наші Гроші» – публікувало розслідування про те, що народний депутат Тригубенко курує вугільну галузь нібито під наглядом першого заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка.

Згідно з декларацією за минулий рік, депутат Трегубенко заробив майже 75 тисяч гривень. Члени його родини – мільйон.

«Схеми» знайшли українську авіакомпанію, яка здає в аренду саме цей літак, яким літав депутат. Середня вартість такого перельоту становить близько 20 тисяч євро, а це півмільйона гривень.

Як з’ясувалося, цим же літаком пізніше з Харкова у Київ летіли народні депутати від «Опозиційного блоку» Юрій Бойко та Юлій Іоффе.

У компанії, яка здає в аренду цей літак, повідомили, що переліт Харків–Київ коштує 8,5 тисячі євро.

Бойко, Іоффе та Трегубенко не єдині народні обранці, які використовують один і той самий літак. Так, наприклад, двічі вдалося зафіксувати приліт саме на цьому чартері народного депутата від «Блоку Петра Порошенка» Гліба Загорія.

Після першого прильоту Загорій сів за кермо «Мерседеса», якого немає в його декларації. Коли Загорій прилетів вдруге,то знову сів за кермо «Мерседеса», але вже іншого. Однак і другої автівки не виявилося в його офіційній декларації.

Народний депутат Олександр Герега з дружиною Галиною, співвласники мережі гіпермаркетів «Епіцентр», користуються літаком Gulfstream G550. Цей літак зареєстрований на австрійську авіакомпанію.

Найдорожчим літаком Falcon 900, вартість якого сягає 50 мільйонів доларів, користуються депутат від «Опозиційного блоку» Нестор Шуфрич та колишній голова адміністрації президента Кучми і кум президента Росії Путіна Віктор Медведчук.

Знімальна група програми тричі стала свідком прильоту в аеропорт «Київ» народного депутата від «Опозиційного блоку» Вадима Новинського. Усі три рази депутат-мільйонер прилітав на різних літаках.

Використовує чартери і близький соратник президента, народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Ігор Кононенко. Він пояснив, що оплачує чартери із власного рахунку.

Літаком Gulfstream G200, зареєстрованим на австрійську авіакомпанію MJet GmbH, користується народний депутат від «Народного фронту» Андрій Іванчук.

На ринку авіаперевезень кілька компаній пропонують переліт Ніцца–Київ на літаку Gulfstream G-200 – у середньому за 20 тисяч євро, це близько 600 тисяч гривень.

Водночас, згідно з декларацією за 2015 рік, народний депутат Андрій Іванчук заробив 891 тисячу 518 гривень. Отже, вартість оренди літака перевищує половину його офіційно задекларованого річного доходу.

Нардеп Власенко утверждает, что Гонтарева помогала выводить средства «семьи» сбежавшего диктатора Януковича, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Оправдания компании Валерии Гонтаревой «Инвестиционный капитал Украины» (ICU), якобы в ее функции не входило проведение проверки «происхождения средств клиента» при покупке ценных бумаг для офшорных компаний Сергея Арбузова, являются нелепыми. Об этом заявил народный депутат Сергей Власенко.

«Сейчас можно очень долго рассказывать о стандартных операциях, что это нормальные процедуры, и что так всегда происходило. Но в ситуации, когда в стране произошла революция, когда погибли и продолжают погибать люди, по моему мнению, ненормально и неэтично говорить такие совершенно нелепые вещи», – отметил депутат.

Он уточнил, что Валерия Гонтарева, будучи на момент осуществления сделок (конец 2013 г.)  главой ICU, была обязана проверить происхождение средств, за которые приобретались ценные бумаги для компаний Сергея Арбузова. Тем более, речь идет о сумме более чем 10 млрд грн, на тот момент это более $1,2 млрд.

«По этой операции, как минимум, нужно посмотреть, какие это деньги, и какое у них происхождение. Она (Гонтарева – ред.) была обязана проверять происхождение средств. Она не может просто получить миллиарды гривен, на них что-то приобрести, а  потом сказать: я не знала, что это деньги от терроризма или от бандитизма», – подчеркнул Сергей Власенко.

По его словам, за участие в схемах по выведению средств «семьи» экс-президента Виктора Януковича Валерия Гонтарева должна понести как минимум политическую ответственность и покинуть должность главы Нацбанка.

«Речь идет о такой общественно значимой процедуре, о такой общественно значимой персоне в негативном смысле, как господин Арбузов и его компании, когда вся страна сейчас разыскивает миллиарды Януковича. Гонтарева, будучи директором и собственником компании, помогала эти средства выводить, и теперь она делает вид, что она ни при чем, и это стандартная операция. Это полный абсурд», – подчеркивает политик.

Ранее СМИ обнародовали документы, которые свидетельствуют, что в конце 2013 г. компания ICU, которой в том момент руководила Валерия Гонтарева, приобрела ценные бумаги для офшорных фирм Сергея Арбузова на сумму более 10 млрд грн. В Генпрокуратуре установили преступное происхождение этих средств, после чего Печерский суд дал разрешение на арест счетов компаний Арбузова в украинских банках, на которых хранятся эти активы.

Валерия Гонтарева отказалась комментировать эту информацию. В то же время в ICU подтвердили факт сделок, назвав их стандартными брокерскими операциями, комиссия за которые не превышает 1000 грн за сделку. В компании также отметили, что не обязаны проверять происхождение средств.  Это не первый случай возможного «сотрудничества» Валерии Гонтаревой с «кошельками» экс-президента Януковича. По сообщениям СМИ, в начале 2014 г. ICU провела сделку между «Аграрным фондом» и «Брокбизнесбанком» Сергея Курченко. В результате группой, которая включала чиновников НБУ, было похищено более 2 млрд грн, принадлежавших госструктуре.

Пов’язані фірми за останні півроку отримали від обласних рад та Держгеонадр дозволи на дослідно-промислову розробку низку родовищ корисних копалин, йдеться у статті видання «Наші гроші». Про це повідомліє Національне бюро розслідувань України.

Фірми, де є співзасновником мешканець Полтави Роман Дружбін, отримали доступи до родовища літію в Кіровоградській області, урану в Миколаївській області, нафти і газу в Харківській області (див. таблицю).

Олександр Павлюченко на прізвисько Саша “Браслєт” раніше був помічником нардепа Злочевського, а нині має корочки помічника Ігоря Котвіцького.

Також 24 травня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд зобов’язав Держекоінспекцію затвердити фірмі «Ангро Інвест» екологічні картки на вісім ділянок, що відкриває бізнесменам доступ до нафти і газу в Полтавській області.

У Житомирській області дві фірми Дружбіна не отримала дозволів на розробку двох родовищ титану і берилію.

Дружбін – це колишній бізнес-партнер по ТОВ «Центральна нафтогазотранспортна компанія» Олександра Павлюченка, якого в  ЗМІ називають кримінальним «авторитетом» на призвісько Саша Браслєт.

Сьогодні Павлюченко є помічником нардепа з «Народного фронту» Ігоря Котвицького, який у свою чергу є давнім бізнес-соратником міністра МВС Арсена Авакова.

Котвицький прославився виведенням минулого року $40 млн. Ці кошти раніше належали ТОВ «Крим Петролеум Компані», яка добувала газ у Криму разом з ТОВ «Кримтопенергосервіс» біглого міністра екології Миколи Злочевського.

В середині 2000-х Павлюченко був саме помічником Злочевського.

Також, за даними «Дзеркала Тижня», підконтрольне раніше Злочевському  ТОВ «Ютекснафтогаз» останнім часом перейшло під контроль оточення Авакова.

Фірми Дружбіна надавали Кіовоградській та Полтавській обласним радам лист-гарантію від гонконгської Eternity  (Asia) Limited, яка обіцяла інвестиції в родовища. Засновником цієї фірми є офшор з Британських Віргінських островів «Trade delta ventures limited», а директором – мешканець Дніпропетровська Олександр Наумчик. Чоловік з таким ПІБ в 2007—2012 був помічником народного депутата від «Батьківщини» Дмитра Ветвицького. Це хресний батько дочки Юлії Тимошенко – Євгенії. Ветвицький раніше очолював «Єдині енергетичні системи України», в 2011 році залишив фракцію «Батьківщина». Також до 2014 року у «Батьківщині» перебував Аваков.

Нагадаємо, 20 травня Кіровоградська обласна рада надала дозвіл ТОВ «Українські рідкісні метали» на користування Полохівським родовищем літієвих руд – одного знайбільших родовищ літію в Європі. Зараз це рішення оскаржується в суді.

Поки що оточенню Авакова не вдалося зайти на родовища нафти і газу на Полтавщині, які раніше належали ТОВ «Голден дерік». На початку жовтня Полтавська облрада зняла з порядку денного питання про виділення в обхід аукціону восьми площ ТОВ «Ангро інвест», хоча перед цим питання було погоджена з ОДА та профільною депутатською комісією. Крім того, «Ангро  інвест» уже перерахувала 40 тис грн за інвестиційним договором з Котелевською РДА (це один із районів, в якому розташовані бажані родовища). Але на сайті облради відсутня інформація про надання дозволу фірмі на початок роботи. Більш того, фірма зараз судиться з Держекоінспекцією за затвердження екологічних карток на родовища в Полтавській області.

Колишній бізнес-партнер президента України Петра Порошенка Олег Свинарчук (нещодавно змінив прізвище на Гладковський), який нині обіймає посаду першого заступника секретаря РНБО, водночас є власником офшорної компанії TECKFORD INVESTMENTS FINANCIAL CORPORATION.

Про це на своїй сторінці у фейсбуці написала журналістка Анна Бабінець, посилаючись на оприлюднені документи панамської фірми Mossack & Fonseca, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Нові прізвища з ‪PanamaPapers‬. У 2014 році Олег Свинарчук, власник корпорації „Богдан“, змінив прізвище на Гладковський. Кажуть, хотів увійти в політику з новим ім'ям. І дійсно, в серпні 2014 року президент Порошенко призначає колишнього бізнес-партнера головою Міжвідомчої комісії, яка контролює весь експорт зброї. А в лютому 2015 року Гладковський стає заступником секретаря РНБО. Тільки пан Гладковський забув виправити своє прізвище в реєстраційних документах на Британських Віргінських островах», – зазначила журналістка.

«У 2009 році Олег Свинарчук став власником компанії TECKFORD INVESTMENTS FINANCIAL CORPORATION, яка пов'язана з корпорацією „Богдан“. Цей сертифікат від 25 червня 2015 року підтверджує, що Свинарчук є єдиним акціонером компанії на БВО. Державна посада не змусила пана Свинарчука відмовитися від офшору на БВО. Що ж, бере приклад із шефа та колишнього бізнес-партнера», – вважає Бабінець, яка опублікувала відповідний документ.

Глава НБУ та кума Петра Порошенка Валерія Гонтарева до переходу в Нацбанк була бізнес-партнером російського високопосадовця, але після секторальних санкції США і ЄС проти РФ припинила спільний бізнес з російським держфінансистом, який позичав їй десятки мільйонів гривень.

Про це йдеться у розслідуванні Дениса Бігуса на сайті «Наші гроші»з посиланням на документи панамської юридичної компанії Mossack Fonseca, яка спеціалізується на реєструванні офшорних компаній, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Як пише видання, на початку 2016 року голова Нацбанку Валерія Гонтарева акцентувала: в Україні немає російських банків. Є українські банки з російським капіталом.

«Якщо буде рішення РНБО стосовно цих банків, стосовно санкцій, ми будемо його виконувати», — підкреслила Гонтарева.

Для того, щоб компанія самої Гонтаревої — Фінансова група ICU — розірвала стосунки з російським капіталом та російськими чиновниками, теж знадобились санкції. Та не РНБО, а США та ЄС.

Фінансова група ICU, яку очолювала Гонтарева з 2007 року до переходу в НБУ, створена 2006 року.

Складається з КУА «Інвестиційний капітал Україна», однойменної інвестиційної компанії та банку «Авангард» (з 2013 року). Співзасновником КУА «Інвестиційний капітал Україна» з моменту заснування був чоловік Гонтаревої Олег. Нині головна юридична особа групи оформлена на компанію ICU holdings limited (Британські віргінські острови).

Згідно з документами Mossack Fonseca та Нацбанку України, ICU мала тісні відносини з заступником голови ВТБ банку Юрієм Соловйовим.
Фактично чверть ICU донедавна належала дружині Соловйова, а офшорні компанії під управлінням ICU отримували позики від офшори Соловйова.

Соловйов з 2008-го по 2011 рік очолював «ВТБ капітал» та був віце-президентом банку ВТБ.

З травня 2011 року посідає крісло першого заступника президента банку ВТБ. Мешкає в Лондоні. ВТБ — другий за розміром активів банк Росії, перший за розміром статутного капіталу. Заснований 1990-го року. Мажоритарний власник — уряд Російської Федерації.

Так, в грудні 2013 року офшор Соловйова Quillas Equities, видав позику у 10 мільйонів доларів офшору Keranto Holdings Ltd (BVI). Гроші перерахували на рахунки Keranto в кіпрській «дочці» ВТБ — RCB Cyprus. В угоді про позику вказано поштову адресу Keranto. Вона повністю співпадає з центральним офісом групи ICU в київському бізнес-центрі Леонардо.

Угоду супроводжує Дмитро Нєдєльчев, який на сайті ICU значиться як спеціаліст з операційного управління та член інвестиційного комітету.

Точно встановити дату, коли російський державний фінансист став не лише позичальником, а співвласником ICU, неможливо.

Однак в першому ж розкритті структури власності банку «Авангард» у січні 2014 року видно: «Авангард» належить ICU через Westal Holdings Ltd. А чверть ICU Holdings Limited (22,74%) належить Cordova Management Ltd. Власниця Cordova Management — Улютина Г.О (Росія, Москва) – має таку ж частку в ICU, як і сама Гонтарева. Ще по 22,74% в керуючих партнерів — Костянтина Стеценко і Макара Пасенюка.

Галина Олегівна Улютіна — дружина вищезгаданого Юрія Соловйова.

Улютіна залишається співвласницею ICU Holdings Limited і в червні 2014 року, коли сама Гонтарева продає свою частку в компанії.

В червні 2014 року Порошенко вносить її кандидатуру на голову Нацбанку України до Верховної Ради.

Варто зазначити стрімкість призначення та несподіваність кандидатури Гонтаревої.

Від першої інсайдерської інформації про можливість її кандидатури до представлення її в НБУ минуло трохи більше тижня. Згідно інформації видання «Дзеркало тижня», під час роботи інвестбанкіром Валерія Гонтарева займалась структуруванням угод та залученням фінансування для розвитку бізнесу Рошену в Росії.

Партнерство між компаніями голови НБУ та родиною держбанкіра Росії формально припиняється лише в серпні 2014 року.

Навряд чи причиною цьому може бути російська агресія, яка на той момент триває вже понад півроку. Та це розірвання стосунків співпадає у часі з секторальними санкціями США та ЄС, які вводяться проти держсектору Росії наприкінці липня. Потрапляє до санкціонних списків і ВТБ. Вже першого вересня з"ясовується, що  ICU викупила частку Галіни Улютіної.

В компанії ICU відмовились коментувати партнерство з родиною Юрія Соловйова, відзначивши, що на їхню думку ця інформація не є суспільно цікавою та важливою.

Водночас, присутність Соловйова в Україні не завершилась із виходом з ICU.

В грудні 2014 року він дарує свою офшорку Quillas Equities – донора ICU – Наталі Улютіній, 65-річній пенсіонерці з Нікополя, матері своєї дружини. У дарчій Соловйов підкреслює, що «з природньої любові та за доброю волею передає усі права та акції» і більше не має на компанію жодного впливу.

Візит до Нікополю показав, що власниця компанії, якій бізнес голови НБУ може досі бути винним мільйони доларів, живе на 4-му поверсі хрущовки і єдине, що вирізняє квартиру з-проміж інших – нові металеві двері.

Сусіди підтвердили, що Наталя Улютіна постійно проживає в Нікополі, однак на даний час вона знаходилась у Москві. Родичка Улютіних пояснила, що Наталя поїхала «сидіти з онуками».

Санкції США та ЄС, хоч і розповсюджуються на українську філію ВТБ, жодним чином не відбились на його роботі.

За словами Валерії Гонтаревої, в українському ВТБ посилений моніторинг, однак жодних претензій до банку в НБУ не має.

Окрім того, голова Нацбанку відзначила значні суми коштів, які російський банк влив в українську філію.

http://nv.ua/publications/kak-razvivaetsja-biznes-i-drugie-vnutrennie-dela-glavy-mvd-arsena-avakova-91824.html?utm_source=facebook&utm_medium=page&utm_campaign=our_pages

Арсен Аваков, оказавшись в кресле главы МВД, не только сумел вернуть все утраченные ранее бизнес-активы, но и посредством семьи активно зарабатывает на добыче газа, занижая его стоимость и “оптимизируя” налоги
У министра внутренних дел Арсена Авакова есть безобидное хобби: он коллекционирует рисунки земляка — харьковского авангардиста Василия Ермилова. В коллекции главы МВД их уже несколько. Цена каждого может достигать $15 тыс. И это еще недорого: полноценные полотна этого живописца стоят по сотне тысяч долларов. Не исключено, что в ближайшем будущем министр раскошелится и на подобные приобретения — проблем с деньгами у него нет.

Аваков пришел в политику из газового бизнеса, где процветают высокая маржа, политическая коррупция и различные схемы уходов от налогов. Формально сам министр ничем подобным не занимается — но у него есть жена и сын, на которых и оформлены все многочисленные активы главы МВД.

Дела у семейной бизнес-группы идут неплохо — она не только вернула себе все утраченные во времена Виктора Януковича активы, но и отлично работает на ниве налоговой “оптимизации”: за один лишь 2014 год, по данным Национального бюро расследований Украины, близкие к Авакову газодобывающие фирмы недоплатили в госбюджет 98,2 млн грн.

Аромат газа

Ядро бизнеса Аваковых — группа Инвестор, центральный офис которой расположен в пафосном трехэтажном особняке с лепниной в самом центре Харькова. По состоянию на 2013 год Инна Авакова, жена министра, а также его сын Александр были совладельцами данной фирмы. В реестре юридических лиц Инна Авакова до сих пор значится мажоритарным собственником этой компании. Сам же министр заявлял, что активы, принадлежащие ему до прихода на госслужбу, переписаны на сына.

В Инвестор входит компания Энергия-95, которая владеет лицензиями на добычу газа на Денисовском и Марьинском месторождениях в Харьковской области.

Чтобы оценить перспективы заработка на Марьинском месторождении, достаточно сказать, что в 2011 году Энергия-95 заложила в виде обеспечения под обязательства связанных с Аваковым фирм еще не добытый газ с Марьинского на сумму 1 млрд грн. А гривня тогда была существенно дороже нынешней, учитывая ее девальвацию в 2014–2015 годах.

На Денисовском месторождении газодобытчики действуют по традиционной для этой сферы схеме совместной деятельности: Энергия-95 владеет лицензией, на ее партнера — компанию Денисовское — оформлена часть объектов и трубопроводы, а еще одна фирма — Гравелит-21 — занимается продажей добытого газа. Все эти структуры входят в аваковскую группу Инвестор.

В 2014‑м из денисовских недр группа извлекла 171,8 млн куб. м газа. Добывшая примерно столько же в тот период компания мультимиллионера Вадима Новинского Укргазвыдобуток отчиталась о том, что получила на этом более 300 млн грн чистой прибыли. Однако добытчики, работающие на Денисовском месторождении, показали доход в 313,7 млн грн, из которых на прибыль пришлось всего 11 млн грн.

Причиной стали якобы демпинговые цены, по которым денисовский газ отправился на рынок. Все добытое в 2014‑м партнеры продали за 313,7 млн грн, то есть из расчета около 1,8 тыс. грн за тыс/ куб. м. При этом средняя рыночная цена 1 тыс. кубов составляла на тот момент не менее 4 тыс. грн. В результате добытчики недополучили более 373 млн грн. Учитывая средний курс доллара в 2014‑м на уровне 11,9 грн / $1, речь идет примерно о $31 млн.

Виктория Войцицкая, нардеп из фракции Самопоміч, считает, что в случаях с Денисовским месторождением использовалась одна из самых эффективных и распространенных схем по уменьшению налогообложения — создание совместной деятельности. В ней одному из участников вменяют в обязанность реализовывать продукцию по “оптимальным” ценам, которые в большинстве случаев значительно ниже рыночных. За счет этого уменьшаются отчисления налога на прибыль в бюджет.

В случае с Денисовским месторождением компании-посредники скупили весь крайне дешевый энергоноситель. Конечных выгодополучателей проследить невозможно, но разница между ценой закупки и рыночной ценой продажи в подобных схемах, по словам экспертов, достается добытчикам. А посредники получают свой откат.

Госбюджет при этом недополучил 18 % налога на прибыль и взимаемые при выведении прибыли из оборота 5 % налога на дивиденды физических лиц. Для ситуации с Денисовским месторождением эти потери бюджета составили 82,5 млн грн.

Павел Демчук, эксперт аудиторской компании E&Y, полагает, что в этой схеме компании-посредники действуют как конвертационные центры, которые помогают обналичить деньги. Не исключено, что за ними стоят офшорные структуры, которые работают в режиме низких налогов. Если офшоры используются в схеме, то есть большие шансы, что это так или иначе является нарушением украинского законодательства, отмечает эксперт. “Но есть одно но,— говорит Демчук.— Налоговая ходит в гости не к тем, кто при власти, а туда, где можно поживиться”. Сомнительные схемы вокруг газа Денисовского месторождения фискальные органы не заинтересовали.

Фейсбук-министр, как в шутку называют Авакова за его пристрастие к социальным сетям, освещающий на своей странице любые мало-мальски важные события, на просьбу журналистов прокомментировать миллионные “оптимизации” не отреагировал. А пресс-служба подчиненного ему ведомства стала отрицать связь министра и его родственников с бизнесом.

Партнерские отношения

История с Денисовским месторождением в том же 2014‑м повторилась на другом газоносном участке Харьковщины — Сахалинском, крупнейшем по запасам в Украине. С ним связан Игорь Котвицкий, бывший водитель Авакова и его многолетний бизнес-партнер, народный депутат от премьерской фракции Народный фронт (НФ).

Котвицкий до своего депутатства был вице-президентом аваковской фирмы Инвестор, а сейчас остается в ней миноритарным собственником.

Принадлежащая Котвицкому компания Сахалинское работает на Сахалинском месторождении по схеме совместной деятельности с Укрнефтебурением Игоря Коломойского и фирмой Голден Деррик российского бизнесмена Павла Фукса.

Добытые в 2014‑м 35,9 млн куб. м газа партнеры продали за 72,5 млн грн, то есть по цене 2 тыс. грн за 1 тыс. куб. м. В итоге недополучили более 71 млн грн дохода, или $6 млн. А госбюджет недосчитался 15,7 млн грн налогов. Схема напоминает ту, которая была использована на Денисовском месторождении.

В итоге по двум месторождениям — Денисовскому и Сахалинскому — речь идет о выводе из‑под фискальной нагрузки более $37 млн. “По “случайному совпадению” практически такую же сумму Игорь Котвицкий вывел в Панаму летом 2015 года”,— делится своими наблюдениями Войцицкая.

Речь идет о переводе Котвицким из страны $40 млн на счета офшорной фирмы в Панаме. Историю осенью 2015‑го обнародовал депутат Сергей Лещенко, назвав эту операцию незаконной. По его данным, для этой проводки партнер Авакова использовал государственный Ощадбанк, которым руководит Андрей Пышный, соратник премьера Арсения Яценюка. В банке должны были проверить происхождение этих средств, поскольку их владелец является народным депутатом. Кроме того, Котвицкий даже не указал данную сумму в своей декларации.

Истории с месторождениями роднит не только одинаковая схема работы и прямые бизнес-связи Авакова и Котвицкого, но и еще один персонаж. Речь идет о некой Анне Мурашовой, девушке с внешностью светской львицы. Она является основательницей торгующей денисовским газом компании Гравелит-21. На странице Мурашовой в Фейсбуке можно найти не только множество персональных снимков из Турции и Франции, но и совместные фото в обнимку как с сыном Авакова Александром, так и с Котвицким. Кроме того, отец Мурашовой числится помощником этого нардепа.

ИЩИТЕ ЖЕНЩИНУ: Анна Мурашова является связующим звеном бизнесов Арсена Авакова и Игоря Котвицкого. На фото из ФБ Мурашовой она вместе с Котвицким (слева) и сыном Авакова Александром (справа)

Особенности службы

Министерское кресло благотворно повлияло на бизнес Аваковых. Родственникам главы МВД удалось вернуть отобранные во времена Виктора Януковича многочисленные семейные активы. При этом множеству других пострадавших тогда предпринимателей, а также государству Украина, утратившему при предыдущей власти ряд ключевых объектов, сделать подобное не удалось.

Кроме того, сам Аваков обзавелся серьезной группой вооруженной поддержки — с его помощью при МВД создали батальон Азов, впоследствии ставший полком. Этим подразделением руководит еще один харьковчанин — депутат-мажоритарщик Андрей Билецкий. 
Азову повезло не только стать единственным подразделением подобного рода при МВД. Тренировочный лагерь полка, например, находится на территории экскаваторного завода Атек в Киеве. При этом собственники предприятия считают его размещение там незаконным.

Просьбу о комментарии по поводу Азова глава МВД тоже проигнорировал.

Оставляет без внимания министр и вещи посерьезней. Политолог Евгений Магда считает, что обвинений в адрес Котвицкого, партнера Авакова, в цивилизованном мире было бы достаточно для ухода министра в отставку. “Но Аваков туда не собирается, более того — шантажирует общественность беспрецедентным кризисом в случае его увольнения”,— указывает аналитик.

Пока что спровоцировать главу МВД хоть на какой‑то ответ по обвинениям в коррупции сумел лишь Михаил Саакашвили, губернатор Одесской области. Перепалка чиновников на совещании в присутствии президента Петра Порошенко, случившаяся в конце 2015‑го, закончилась тем, что Аваков бросил в оппонента стакан с водой и начал сыпать ругательствами в его адрес.

Впрочем, сам по себе Аваков — отнюдь не уникальное явление для Украины, а лишь плод многолетнего игнорирования в стране проблемы разделения власти и бизнеса. “Аваков — просто один из примеров. И их, увы, много”,— заключает политический эксперт Виктория Подгорная.

Милицейский хеппи-энд

Аваков заработал первые серьезные деньги, основав в 1990‑м в Харькове компанию Инвестор и скупая через нее приватизационные сертификаты. К 2010 году, когда к власти в стране пришел Виктор Янукович, а в Харькове — оппонент Авакова Геннадий Кернес, будущий глава МВД владел энергетическими компаниями, недвижимостью, банком Базис, сетью супермаркетов Восторг, Салтовским хлебозаводом и некоторыми другими активами. В 2011‑м все это хозяйство в рейтинге журнала Фокус оценили в $283 млн.

Под давлением предыдущих властей Аваков вынужденно распрощался со своим бизнесом. В 2011 году в собственность Харькова вернули ТЭЦ-3, а в следующем будущий министр продал газодобывающую компанию Энергия-95, сеть Восторг и Салтовский хлебозавод. Тогда же Нацбанк отобрал лицензию у Базиса, куда Аваков, будучи губернатором Харьковской области, перевел счета госкомпании Турбоатом, местного промышленного гиганта. Кроме того, в 2012‑м городские власти вернули себе отель Киевский, который ранее за 35,5 млн грн приобрела близкая к Авакову фирма, и впоследствии снесли его.

“Решение о продаже активов было принято в результате обсуждения всеми партнерами. Мы четко понимали, что независимые от власти политические взгляды делают бизнес в нашей стране при нынешнем режиме уязвимым, практически невозможным”,— прокомментировал тогда Аваков происходящее в интервью своему интернет-изданию Главное.

Ему самому пришлось скрываться от возможного ареста в Италии, где у будущего министра также был бизнес. Уехать за рубеж его заставили обвинения в незаконном отчуждении 700 га земли в Харьковской области.

Все изменила Революция достоинства. Постоянный гость майдановской сцены, активный блогер Украинской правды и не менее активный голос в социальной сети Фейсбук возглавил министерство, доверие к которому у общества было, как выражаются финансисты, на историческом минимуме.

Аваков взялся за «реформы». Однако эта напряженная работа не помешала другой деятельности: в 2014–2015 годах семья главы МВД вернула практически все, что потеряла во времена Януковича.

Через суд компания Инвестор признала незаконной отмену лицензии банка Базис, министр вернул Энергию-95 и деньги за отель Киевский, который к тому времени уже снесли. Мэр Харькова Кернес в августе 2014‑го заявил, что Аваков пытается вновь завладеть ТЭЦ-3. А осенью того же года гендиректором Салтовского хлебозавода стал Андрей Перееденко, партнер Авакова по Инвестору.

Иван Верстюк, Национальное бюро расследований Украины