У той час, коли пенсіонерка зі сльозами на очах передає у зону АТО хоч декілька гривень, війна робить багатшими  високопосадовців, які курують військовий напрям.

Першого заступника секретаря РНБО, голову Міжвідомчої комісії з військово-технічної співпраці та експортного контролю озброєння в Україні Олега Гладковського спіймали на цікавих операціях.  Підконтрольні йому фірми за бюджетні гроші купили одна в одної 4 позашляховики, а корупційна різниця потрапила на офшор чиновника.

Щодо схеми з позашляховиками, то її оприлюднив розслідувач Олександр Дубинський, який знайшов документи відповідної угоди. Нам він розповів докладніше про цю історію.

— За яким механізмом працює ця схема?

— Маю документи стосовно того, що державне підприємство “СпецТехноЕкспорт” (структура “Укроборонпрому”)  купило в кіпрської офшорної компанії “HUDC Holding Limited” 4 вживані броньовані позашляховики марки “Toyota Land Cruiser GXP V8” 2011 року випуску. За умовами договору, державне підприємство заплатило з бюджету 107 тисяч доларів за кожен із автомобілів.

У відповіді на наш запит стосовно тендера й вартості, голова “СпецТехноЕкспорт” пан Барбул відповів, що ця закупівля потрапляє під дію закону “Про державну таємницю”. Відтак закон про публічні закупівлі на неї не поширюється, а тому тендер проводити не треба. Також пан Барбул переконував, що ціну вибрали мінімальну.

Разом із тим, до моїх рук потрапив інший контракт. Виявляється, такі ж самісінькі автомобілі, куплені в тієї ж офшорки на два місяці раніше іншим покупцем — ТОВ “Дозор Авто”, коштували по 93 тисячі доларів кожен, а не по 107 тисяч. Отже, можемо зробити висновок, що на закупівлі чотирьох позашляховиків бюджет втратив 56 тисяч доларів.

Де фізично є ці автівки — теж державна таємниця. За інформацією з моїх джерел, ці автомобілі не були розмитнені та їх не поставили на облік в органах МВС.

— Який стосунок до цієї закупівлі за завищеною ціною має Олег Гладковський?

— Олег Гладковський — бізнесмен, який має декілька фірм. До призначення в РНБО Олег Свинарчук-Гладковський був власником, зокрема, згаданої фірми “Дозор Авто”, а її директором був Владислав Бельбас. Та коли Свинарчук отримав посаду в РНБО, пан Бельбас став виконувачем обов'язків директора “СпецТехно Експорт”.

Саме пан Бельбас підписав контракт з боку ДП “СпецТехноЕкспорт” — після тижня перебування на цій посаді. До цього пан Бельбас був директором ТОВ “Дозор Авто” — нагадаю, саме тієї фірми, яка закуповувала значно дешевші позашляховики в офшорної компанії “HUDC Holding Limited”.

Крім того, ми отримали ще один документ, який підтверджує, що кінцевим бенефіціаром кіпрського офшору “HUDC Holding Limited” є не хто інший, а власною персоною Олег Гладковський. Разом із тим, в декларації про доходи Гладковського ні за 2015 рік, ні за 2016 рік такої компанії немає. Це, ймовірно, і дозволяє використовувати її для тіньових схем на бюджетних грошах. Цьому сприяє і гриф секретності на оборонні закупки.

Тобто виходить, одна фірма Гладковського постачає іншій його фірмі автомобілі за нижчою ціною, а ось державній компанії, очолюваній його ж людиною, продає ту саму продукцію за значно вищою ціною.

Усі ці документи скеровую в НАЗК і НАБУ. У нормальній країні оприлюднені мною документи за одну секунду поклали б край запаморочливій кар’єрі пана Гладковського.

— А в нашій країні це можливо?

— Прочитайте біографію пана Гладковського… ( це давній бізнес-партнер Петра Порошенка. До переходу на державну службу в 2014 році мав прізвище Свинарчук. Курував виборчу президентську кампанію Порошенка в 4 областях. Коли Петро Олексійович став президентом, призначив Свинарчука головою Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю в Україні, — ред.) Знаючи минуле Гладковського-Свинарчука, віри в швидке встановлення справедливості — небагато.

Ірина Лопух, Експрес, Національне бюро розслідувань України

Колишній бізнес-партнер президента України Петра Порошенка Олег Свинарчук (нещодавно змінив прізвище на Гладковський), який нині обіймає посаду першого заступника секретаря РНБО, водночас є власником офшорної компанії TECKFORD INVESTMENTS FINANCIAL CORPORATION.

Про це на своїй сторінці у фейсбуці написала журналістка Анна Бабінець, посилаючись на оприлюднені документи панамської фірми Mossack & Fonseca, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Нові прізвища з ‪PanamaPapers‬. У 2014 році Олег Свинарчук, власник корпорації „Богдан“, змінив прізвище на Гладковський. Кажуть, хотів увійти в політику з новим ім'ям. І дійсно, в серпні 2014 року президент Порошенко призначає колишнього бізнес-партнера головою Міжвідомчої комісії, яка контролює весь експорт зброї. А в лютому 2015 року Гладковський стає заступником секретаря РНБО. Тільки пан Гладковський забув виправити своє прізвище в реєстраційних документах на Британських Віргінських островах», – зазначила журналістка.

«У 2009 році Олег Свинарчук став власником компанії TECKFORD INVESTMENTS FINANCIAL CORPORATION, яка пов'язана з корпорацією „Богдан“. Цей сертифікат від 25 червня 2015 року підтверджує, що Свинарчук є єдиним акціонером компанії на БВО. Державна посада не змусила пана Свинарчука відмовитися від офшору на БВО. Що ж, бере приклад із шефа та колишнього бізнес-партнера», – вважає Бабінець, яка опублікувала відповідний документ.

Вона належить Ігорю Валерійовичу. Руки геть!

За словами джерела у Кабміні, можновладці склали усну «джентльменську угоду».

Влада дозволяє Ігорю Коломойському продати нафту, отриману з надр півдержавною установою, «своїм» структурам за зниженими цінами, а той у відповідь «погодиться» сплатити в бюджет ренту та дивіденди.

Всім зрозуміло, хто під кого лягає?

«Уряд камікадзе» не є винахідником цих танців, так робилося в усі попередні роки. Навіть Віктор Янукович з його величезним досвідом примушення не зміг нічого зробити з дніпропетровським олігархом. Один різкий крок — і «покладе» Приватбанк, як «поклав» свого часу «Аеросвіт».

Куди вже Петру Порошенку та Арсенію Яценюку. У них один шлях: благати Ігоря Валерійовича віддати щось на користь країни. Зараз це навіть складніше, бо на боці Коломойського — боєздатні батальйони і купа депутатів у парламенті.

Як би мало бути, якби в Україні існувала сильна влада? Держава контролює 50%+1 акцію «Укрнафти», і саме держава вирішує, хто нею керує. В «Укрнафту» заходять прем'єр, прокуратура, «Альфа», журналісти, міжнародні спостерігачі, і все — держава бере владу у свої руки. У Коломойського не було б жодного шансу.

Після цього «Укрнафта» платить дивіденди та ренту і починає продавати власну сировину за ринковими цінами. Також через компанію припиняють пропускати феросплави, які потім ідуть на експорт. Хтось питає у менеджерів Коломойського, чому родовища державної компанії переоформлені на деякі «приватні» структури.

Ось тоді Арсеній Яценюк буде справжнім «камікадзе». За таке можна і посаду втратити, і «кулю в лоб» отримати. Зате усі побачать, що в Україні є влада, а не наймити олігархів у приміщеннях уряду та адміністрації президента.

Інакше давайте оберемо прем'єром Ігоря Валерійовича. Тоді принаймні буде зрозуміло, що уряд та влада — це одна і та ж особа.

Також можна призначити туди Ріната Ахметова, Миколу Мартиненка, Сергія Льовочкіна, Андрія Іванчука, Ігоря Кононенка та Олега Свинарчука. Не треба буде вибудовувати схеми втілення ідей олігархів. Вони придумали — вони реалізували.

Шалена економія часу та грошей на утримання «камікадзе». Черговий Майдан знатиме, до кого приходити, коли станеться остаточний колапс.

Існує думка, що олігархат зацікавлений у створенні сильної держави.

Мовляв, найбільш коштовні активи вони вже розібрали, і тепер настав час захистити і примножити своє майно. Найкращий спосіб це зробити — влаштувати в Україні державу, у якій панує закон. Тоді прийде якийсь феєричний західний інвестор, і активи почнуть коштувати набагато дорожче.

Ідея добра, але на практиці не працює. Україна вже лежить в руїнах, уже втратила Крим і Донбас, проте групи впливу продовжують «пиляти» напівмертве тіло.

Навесні 2015 року це може закінчитися чимось жахливим, але ці хлопці не думають про найгірше. Мабуть, вони вважають, що встигнуть втекти. Вони «пиляють», а «плебсом» нехай займаються призначені ними «камікадзе». Ситуація навколо ПАТ «Укрнафта» — яскрава ілюстрація такого розподілу ролей.

У червні 2014 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості визначило Українську універсальну біржу переможцем конкурсу з проведення аукціонів для реалізації нафтопродуктів. Продаж енергетичних ресурсів через аукціон є обов'язковим, якщо контрольний пакет компанії належить державі.

Однак в липні «Укрнафта» реалізувала майже 314 тис тонн сирої нафти через іншу структуру — Українську міжбанківську валютну біржу. Експерти зауважили, що УМВБ — давній партнер «Привату», а тому підіграє Коломойському на торгах.

На підтвердження цього Генпрокуратура звинуватила службових осіб біржі в незаконному зменшенню ціни на продукцію, через що «Укрнафта» недоотримала понад 640 млн грн. Нарешті були порушені кримінальні провадження за фактом завдання збитків державі. «Приват» тут же показав зуби.

Наступного дня після «наїзду» відомства Віталія Яреми правління «Укрнафти» «окремо попередило» посадових осіб Міненерговугілля про відповідальність.

«Іншою важливою причиною конфлікту стали подальші намагання Міністра (Юрія Продана) захистити результат корупційних дій особистою участю у судових засіданнях. Саме ці факти повинні стати належним об'єктом прокурорського реагування», — заявили у прес-службі «Укрнафти».

В серпні у підконтрольних «Привату» ЗМІ з'явилася чергова тирада від керівництва нафтового монополіста на адресу уряду. Міністра Продана та його радника Дроздова звинуватили в лобіюванні інтересів приватних бізнес-структур.

Паралельно конфлікт розгорнувся на судовому рівні. На початку вересня тиск «Привату» досягнув апогею. Доходило до комічних випадків. «Укрнафта» звернулася до ГПУ з вимогою притягнути до відповідальності посадових осіб Мінекономрозвитку, які порушили судову заборону у цій справі.

Позиція «Укрнафти» чітка: компанія захищається у рамках правового поля. Це улюблений маневр «Привату»: заплутати справу в судах і перетворити її на абсурд.

Хто правий, а хто ні — мусить з'ясувати Генпрокуратура. Проте вже зараз очевидно: державні органи надто слабкі, щоб повстати проти Коломойського.

Принаймні через те, що поки підконтрольна Петру Порошенку силова лінія атакує олігарха, урядова лінія контролюється кількома олігархами, серед яких найбільш виразними є інтереси Коломойського та Ахметова.

«Конфлікт між Міненерговугілля та ПАТ „Укрнафта“, контрольний пакет акцій якого належить державі, негативно вплине на інвестиційну привабливість України», — вважає керівник асоціації «Біржові та електронні майданчики» Олег Падалка.

Якщо «державні» підприємства нехтують директивами профільного міністерства, з цією владою усе зрозуміло. Уряд звинувачує посадових осіб державної компанії у порушені законів. Державна компанія звинувачує урядовців у тому самому. У цей же час уряд укладає«джентльменську угоду» з Коломойським. Welcome to Ukraine.

"Конфлікт шкодить капіталізації «Укрнафти» і створює ризики для інвестиційної привабливості інших активів «Нафтогазу», зокрема, «Укргазвидобування», — підкреслив експерт аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович.

«Приват» таки «продавив» Кабмін. Втім, чи могло бути інакше? У пересічного українця складається враження, нібито Арсеній Яценюк боровся з олігархом за державні гроші. Однак це маячня.

16 жовтня набула чинності постанова уряду, яка визначила порядок продажу нафтопродуктів. Тепер біржу для проведення аукціону визначатиме продавець.

За повідомленням преси, 30 жовтня на УМВБ відбувся черговий аукціон з продажу сирої нафти і газового конденсату «Укрнафти» вартістю 4,07 млрд грн.

Кому і за якою ціною — поки що невідомо. Учасники ринку говорять, що нафта знову пішла на користь підставних структур «Привату» з непоганою знижкою. Отже, державі знову завдано збиток. Це при тому, що голова наглядової ради «Укрнафти» — начебто не людина Коломойського.

Справді, давайте оберемо Ігоря Валерійовича прем'єром. Це буде просто, зрозуміло і завжди з величезним почуттям гумору. Вся країна буде радо дивитися виступи голови уряду і, можливо, навіть пробачить прем'єру власне зубожіння.

Гліб Канєвський, експерт Центру політичних студій та аналітики, Сергій Лямець, Економічна правда