Солом'янський райсуд Києва поновив розслідування проти екс-міністра екології та природних ресурсів Миколи Злочевського, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це пише LIGA.net з посиланням на джерела в правоохоронних органах.

Зазначається, що суд скасував постанову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 1 серпня 2017 року про закриття провадження.

«САП закривав за власною ініціативою. НАБУ Не проти відновити розслідування», – цитує видання співрозмовника в НАБУ.

Як відомо, Злочевський виїхав з України в кінці 2014 року після того, як отримав статус підозрюваного у незаконному збагаченні в справі, що розслідувалася Генеральною прокуратурою.

У січні 2015 року  ГПУ оголосила Злочевського у розшук.

Раніше повідомлялося, що Злочевський зустрічався з Кононенком у Відні, що сам Кононенко спростовував.

Після цієї зустрічі, восени минулого року з сайту МВС була знята інформаційно-статистична картка про розшук Злочевського в зв'язку з відповідним запитом від ГПУ.

Інформація про припинення розшуку була внесена на підставі надісланої з Генпрокуратури постанови про скасування державного розшуку Злочевського.

У січні 2018 року, Burisma заявила про завершення всіх процесуальних і судових справ в Україні проти Злочевського і операційних компаній, що входять до складу Burisma Group.

Нардеп-утікач Олександр Онищенко заявив, що Злочевський заплатив $100 млн за закриття проти нього кримінальної справи та розблокування активів в Україні.

Основна частина родовищ, якими в даний час оперують компанії з Burisma Holdings, була видана за два періоди.

Перший припав на 2003—2004 рр., коли Злочевський очолював Державний комітет природних ресурсів, який мав у той час право розпорядження спеціальними дозволами (ліцензіями) на право користування надрами.

Другий — на 2010—2012 рр., коли Злочевський керував Міністерством охорони навколишнього природного середовища, якому підзвітна Державна служба геології та надр — єдиний на сьогодні розпорядник спецдозволів на користування надрами в країні.

Також повідомлялося, що фірма міністра екології в уряді часів Віктора Януковича Миколи Злочевського продавала газ компаніям президента Петра Порошенка та його оточення.

Нардеп-втікач екс-регіонал Олександр Онищенко подав в суд на телеканал Al Jazeera на 20 мільйонів доларів через розслідування. У ньому розповідалось про придбання Онищенком та бізнесменом Павлом Фуксом у Сергія Курченка компанію, яка володіє 160 мільйонами доларів заморожених активів екс-президента Віктора Януковича.

Про це Онищенко написав на своїй сторінці у Facebook, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Що маю? Судовий позов на компанію Al Jazeera на 20 млн доларів — за брехливу інформацію подану в сюжеті і мені нанесення репутаційного збитку», — повідомив Онищенко.

За твердженнями нардепа-втікача, опублікований телеканалом варіант договору між Онищенко і Фуксом зразка вересня 2015 року «ніким не підписаний».

«Al Jazeera опублікувала непідписаний варіант договору, в якому прописано припущення купити по дисконту за 30 млн. (Включаючи оцінку вартості літака). Однак в ЗМІ, які співпрацюють з НАБУ (не ображати журналістів, самі знають, про кого йдеться) цей момент не згаданий. Навмисна маніпуляція, щоб у читача склалося враження, що угода вже тоді відбулася. А це неправда», — вважає Онищенко.

Як відомо, раніше Al Jazeera оприлюднила розслідування, за яким нардеп-втікач Олександр Онищенко та бізнесмен, засновник девелоперської компанії Mos City Group Павло Фукс придбали у «младоолігарха»-втікача Сергія Курченка компанію, яка володіє 160 мільйонами доларів заморожених активів екс-президента Віктора Януковича.

Онищенко одразу відхрестився від прав на «гроші Януковича», куплених у Курченка.

В листопаді 2017 року в НАБУ заявили, що близько 156,8 мільйона доларів, які належали компанії Quickpace Limited, пов'язаної з нардепом Олександром Онищенком, були арештовані за рішенням суду в травні 2016 року на рахунках в ПАТ «Ощадбанк» в рамках розслідування так званої «газової справи».

У коментарі Українській правді Онищенко заявив, що не має відношення до арештованих коштів компанії Quickpace Limited, і вони були заарештовані Генпрокуратурою у справі про спецконфіскацію коштів екс-президента Віктора Януковича.

У той же час в Національному антикорупційному бюро, коментуючи заяву Онищенка, заявили, що бенефіціаром компанії Quickpace Limited був саме Олександр Онищенко.

Олігархи Онищенко і Фукс придбали у втікача Курченка компанію, яка володіє 160 мільйонами доларів заморожених активів екс-президента Януковича.

Про це йдеться в розслідуванні Al Jazeera.

У розпорядженні телеканалу опинився контракт, згідно з яким Олександр Онищенко і Павло Фукс є сторонами у незаконній оборудці.

Інші документи свідчать про те, що продавцем був Сергій Курченко — український газовий магнат, втікач, відомий як «гаманець» Януковича.

Згідно з текстом контракту, Онищенко і Фукс у 2015 році заплатили майже 30 мільйонів доларів (в пропорції 67% і 33% відповідно) за кіпрську компанію Quickpace Limited.

Ця компанія тримала облігації на суму 160 млн доларів і готівкові гроші, які були заморожені українським судом, оскільки вони були отримані злочинним шляхом.

Повідомляється, що покупці прагнули отримати прибуток в розмірі 130 млн доларів, спробувавши розморозити активи.

У пункті 4.4 контракту говориться, що «сторони зобов'язуються спільно вживати заходів для зняття арешту з рахунків Quickpace Limited».

Онищенко не бачить нічого поганого в придбанні компанії, що займається замороженими активами.

«Ви можете купити [актив] дешево і спробувати вирішити проблему, щоб заробити гроші», — сказав він «Аль-Джазірі».

Онищенко підтвердив роль Фукса і Курченка в угоді, але заперечував, що угода відбулася.

Однак кіпрський адвокат і НАБУ, які працювали над угодою, підтвердили, що продаж Quickpace пройшов, і документи компанії фіксують передачу права власності одній з компаній Фукса.

У розпорядженні «Аль-Джазіри» є запис, що свідчить про початковий внесок у розмірі 2 млн доларів з рахунку в Barclays Bank на інший, латвійський Norvic Banka.

В даний час Quickpace належить Evermore Property Holdings Limited, кіпрській компанії, яка, в свою чергу, належить Dorchester International Incorporated. Власник останньої — Павло Фукс.

\

Документи, отримані Аль-Джазірою, показують, що клан Януковича перекладав вкрадені гроші на банківські рахунки в Латвії, а потім в десятки офшорних компаній на Кіпрі, Белізі, Британських Віргінських островах і навіть у Великобританії.

«Філософія відмивання грошей полягала в тому, щоб створити ситуацію, коли гроші переміщалися через таку силу-силенну різних компаній і країн, щоб потім було майже неможливо відтворити слід», — сказав Білл Браудер, виконавчий директор Hermitage Capital.

Ім'я Януковича ніколи не з'являлося ні на одному з документів.

Компанії були записані на номінальних директорів — персонажів, які просто діяли за дорученням реального власника.

«Зараз йде дуже сильний опір з боку еліти, яка знаходиться при владі, і чим більше ми розслідуємо, тим більше ми стикаємося з цим опором», — сказав «Аль-Джазірі» директор НАБУ Артем Ситник.

«Парламент вживає заходів для того, щоб взяти під свій контроль керівництво Агентства по боротьбі з корупцією», — додав він.

Нагадаємо, в листопаді 2017 року в НАБУ заявили, що близько 156,8 мільйона доларів, які належали компанії Quickpace Limited, пов'язаної з нардепом Олександром Онищенком, були арештовані за рішенням суду в травні 2016 року на рахунках в ПАТ «Ощадбанк» в рамках розслідування так званої «газової справи».

У коментарі Українській правді Онищенко заявив, що не має відношення до арештованих коштів компанії Quickpace Limited, і вони були заарештовані Генпрокуратурою у справі про спецконфіскацію коштів екс-президента Віктора Януковича.

У той же час в Національному антикорупційному бюро, коментуючи заяву Онищенка, заявили, що бенефіціаром компанії Quickpace Limited був саме Олександр Онищенко.

Пізніше Онищенко сказав, що згоден розлучитися з заарештованими коштами компанії Quickpace Limited, якщо НАБУ доведе, що гроші належать йому.

Антикорупційне бюро підбирається до впливових львівських політиків і бізнесменів Дубневичів. Чим це загрожує мафіозному клану в новому політичному сезоні?

Детективи НАБУ отримали дозвіл на вилучення оригіналів документів, що знаходяться у НКРЕКП, які можуть стати прямими доказами у справі щодо маніпуляцій з обсягами пільгового газу на Новояворівскій ТЕЦ нардепів Богдана та Ярослава Дубневичів. Про це свідчить рішення Солом'янського райсуду Києва від 21 серпня 2017 року. Це справа здатна в новому політичному сезоні закрутити серйозні процеси в парламенті та на вулицях. Якщо колишній «регіонал» Олександр Онищенко є особистістю вкрай одіозною, і в парламенті він входив до депутатської групи «Воля народу», яка складалася з депутатів, що мають схожу біографію, то Дубневичі – члени фракції БПП, і їхній вплив на політичні процеси вагоміший, аніж у втікача Онищенко-Кадирова.

Але для початку про суть претензій до львівських бізнесменів і депутатів, яких детективи НАБУ підозрюють у тому, що вони «нагріли» державу на сотні мільйонів гривень. За різними підрахунками, йдеться про суму від 0,77 до 1,43 млрд гривень. Яка ж схема дозволяє заробити чималі і при цьому легкі гроші? Вона бере початок ще в 2005 році і будувалася на різниці в цінах на газ для різних категорій споживачів – населення, теплокомуненерго і промисловості. Наприклад, на державну компанію «Укргазвидобування» було покладено соціальну функцію забезпечення населення України дешевим газом, тому компанія видобувала його і продавала за встановленими урядом цінами – близько 50 доларів за 1 тис. кубометрів. Передбачалося, що саме ця низька ціна на газ, що видобувається державою, стане запорукою того, що населення отримає в своїх газових плитах газ за низькою ціною. Однак, у той же час, коли населення спалювало газ «за 50», газ для промисловості коштував 500 доларів за 1 тис. кубометрів. Адже газ – це газ, і на ньому не поставиш штамп «дешевий – для населення», чи «дорогий – для промисловості». Головне – «підмухлювати» з документами, і можна зробити так, що за документами газ було продано населенню «за 50», хоча насправді він був проданий промисловості по 500 доларів.

Найвідомішим бенефіціаром цієї схеми був депутат Верховної Ради Олександр Онищенко, який, як стверджують правоохоронні органи, разом з наближеними йому компаніями завдали державі шкоди в розмірі близько 3 млрд гривень. Його варіант схеми був побудований на тому, що приватні компанії отримували від державної компанії «Укргазвидобування» у користування старі свердловини на умовах спільної діяльності. Видобутий газ вони могли продавати за ринковою ціною, але на біржах реалізовували його посередникам за 50-100 доларів, і саме з цієї суми сплачували частину прибутку «Укргазвидобуванню». На біржі ж газ продавався «своїм» компаніям, які потім перепродували його за ринковою ціною промисловим споживачам. Різниця між цінами на газ становила понад 5 тис. гривень на кожній тисячі кубометрів.

Доходи братів Дубневичів, через які на них насідає НАБУ, було отримано за тією ж схемою, але з варіантами (знову ж, якщо їх провину буде доведено). Річ у тім, що через ланцюжок компаній Дубневичі володіють Новояворівською і Новороздольською теплоелектроцентралями (ТЕЦ). А ТЕЦ при виробництві тепла для населення також може використовувати «дешевий» газ, щоб забезпечити тим самим якомога більш низькі тарифи на тепло. І різниця в ціні газу для виробництва тепла для постачання населенню, і ціною газу для промисловості – також істотна. Наприклад, в 2013-14 рр. за газ для виробництва тепла для населення ТЕЦ платили 1309 гривень за 1 тис. кубометрів, тоді промисловість його купувала в 3-6 разів дорожче. В 2015 році різниця в ціні газу також була суттєва – 3 тис. гривень та 7,4-11,3 тис. гривень за 1 тис. кубометрів.

НАБУ підозрює, що ТЕЦ Дубневичів використовували дешевий газ для виробництва електроенергії, яку потім продавали на оптовому ринку. З документів суду, куди слідчі зверталися за дозволом на виїмку документів, випливає, що збитки від такої діяльності ТЕЦ Дубневичів могли складати за одними оцінками 775 млн гривень, за іншими — 1,43 млрд гривень. Проте, в цілому по країні, збитки від запровадження схеми, побудованої на різниці в цінах на газ для різних категорій споживачів, можуть бути набагато більшими, аніж лише по Онищенко та братам Дубневичам. І якщо вірити голові правління «Нафтогаз України» Андрію Коболєву, який в одному з інтерв'ю зазначав, що цією схемою користувалося багато політиків і бізнесменів, справа проти Дубневичів має вигляд вибіркового правосуддя. Тому що під висунуті їм підозри потрапляють всі, хто має відношення до ТЕЦ. Наприклад, той же Рінат Ахметов.

Юрий Васильченко, Національне бюро розслідувань України

Мабуть, чи не найбільш впливовим персонажем, який має в Київській області величезні ресурси — екс-нардеп Костянтин Бондарєв. Саме він стоїть за війною між Київською ОДА та Київською облрадою.

Минулої осені після корупційного скандалу та подальшого звільнення губернатора Київської області Максима Мельничука, прокинулася Київська облрада. Більшість депутатів тоді проголосували за рішення рекомендувати конкурсній комісії при адмінистрації президента України призначити на посаду голови Київської обласної державної адміністрації такого собі Костянтина Бондарєва — екс-нардепа та близького соратника Юлії Тимошенко. Щоправда, на Банковій не дослухалися до рішення облради. Тим паче, ці звернення не мали жодної юридичної сили, а сама ідея звернення виглядала як свідоме розхитуванням ситуації з боку «пташенят» Юлії Тимошенко. В результаті, губернатором став ставленик скандально відомого екс-регіонала Ярослава Москаленка — Олександр Горган. Утім, це зовсім не означає, що Бондарєв полишив сподівання взяти під контроль владу в столичному регіону, де він і без того має дуже серйозний вплив.

Костянтин Бондарєв в українській політиці людина — не нова, і скандалів навколо його персони більш ніж достатньо. Варто розпочати з того, що герой нашого часу двічі встиг побувати в Київській облраді і у Верховній Раді. Щоправда, представляв він дві різні політичні сили – Соціалістичну партію України і ВО «Батьківщина» відповідно. Бондарєв був одним з керівників виборчого штабу СПУ в Київській області у 2006 році, головою фракції Соціалістичної партії України та першим заступником голови Київської облради. Але вже з січня 2007 року Бондарєв – член партії ВО «Батьківщина», став нардепом, а у 2012 році був обраний народним депутатом України від цієї ж політсили. Зараз Бондарєв не має жодного мандата, але очолює Київську обласну організацію «Батьківщини». А також має величезні ресурси під собою.

Свій шлях до високого становища Бондарєв розпочинав давно. При цьому, не рідко потрапляв у різноманітні скандали, деякі з них мали присмак криміналу, але навіть такі «зашквари» не завадили йому збудувати кар’єру. Так, за інформацією деяких ЗМІ, ще в далекому 1992 році його звинуватили у підробці документів. Суд визнав його винним у злочині та навіть посадив його за грати, де він пробув з 1993 по 1994 роки. Пізніше судимість «погасили». Інакше нардепом йому стати не «світило»...

У часи його керівництва в компанії «Максі-К» потрапляє в поле зору правоохоронців під час загадкового викрадення його компаньйона та директора фірми «Система Маркет». Ходять чутки, що до зникнення приклав руку саме Бондарєв. І хоча дружина зібрала викуп – 30 тис. доларів — та передала їх вимагачам, чоловік більше додому не повернувся.

Звинувачували Бондарєва і у контрабанді. Так, у 1999 році через митний пункт пропуску «Коростень», приховуючи від митників були перемішені 50 т. пічного мазуту на суму понад 1 млн. грн. Цей «бізнес-план» викрили працівники СБУ та навіть протримали майбутнього нардепа чотири місяці у СІЗО, але пізніше справа була перекваліфікована з фінансового шахрайства у зловживання службовим становищем. Арешт йому замінили на заставу, а в суді справа була похована...

У 2004 році за фактом експортних махінацій було порушено кримінальну справу, але Бондарєв став заступником Київської обласної організації СПУ Олександра Мороза і справу закрили. Тоді, як писали ЗМІ, Бондарєв, будучи керівником фірми ТОВ «Ремжитлофонд-2000», здійснював фіктивні зовнішньоекономічні операції для незаконного отримання відшкодованого податку на додану вартість шляхом вивезення за кордон заготовок оптичних елементів на 1 мільярд гривень. Йдеться про експорт лінз Ізюмського оптико-механічного завод для окулярів в Гонконг. У підприємства утворився фіктивний податок на додану вартість в розмірі декількох сотень мільйонів гривень. Цей надлишок йшов в залік акцизу на горілку «Бондарев».

Відому в минулому марку випускали на Іванківському лікеро-горілчаному заводі, який тримав Костянтин Бондарєв спільно з партнерами. Відповідно — акциз на іменну горілку Бондарєв не платив. Таким чином, Бондарєв зумів збагатитися на колосальні суми. При цьому, сам він свій горілчаний бізнес називає «найзбитковішим бізнес-проектом» у своїй кар’єрі. «Розкусивши» схему, МВС України порушили кримінальну справу. Але «волохата рука» (на той момент Бондарєв стає заступником Київської обласної організації СПУ, яку очолює Олександр Мороз) допомагає закрити усі кримінальні справи. Пізніше «очковий барон» Бондарєв до кінця «відіжме» через банкротства державний завод офтальмологічної лінзи...

Фінансові схеми сумнівного походження займають особливе місце у житті нашого героя. Варто згадати йому сумнозвісний банк «Велес», більше 90% операцій якого, за словами деяких аналітиків, були спрямовані на виведення капіталу з України в обхід законодавства. Тільки за 2015 рік через цей банк було виведено понад 100 млн. доларів, а ще 460 млн. доларів встигли вчасно «зловити». Правда, сам банк, як тільки стало відомо про махінації, моментально з'їхав з орендованого приміщення і зник. У тому ж приміщенні раніше знаходився і конверт-центр партнера Бондарева по банку Олександра Кандиби.

«Бізнес-вотчиною» Костянтина Бондарєва завжди вважався Іванківський район Київської області. У цьому регіоні він спільно з партнерами контролював цілий ряд активів, в тому числі й Іванківський маслозавод, на якому випускалася молочна продукція під ТМ «Нововід», а також тваринницьку фірму «АПіК» і «Поліський м'ясокомбінат».

До цього і так величезного «букету» варто додати ще й участь Бондарєва у «віджимі» 10 гектарів вишгородської землі біля Дніпра. При цьому, «віджим» відбувся у однієї з найуразливіших категорій населення — дітей. Так, рейдери Бондарєва виселили дитячу спортивну школу олімпійського резерву з веслування та вітрильного спорту «Осещина» на користь фірми «Медіком», пов'язаної з екс-нардепом. Тепер там побудовані нові котеджі і плаваючі сауни.

Але, в дечому Бондарєву таки треба віддати належне. Коли до влади в Україні прийшла «злочинна влада» на чолі з президентом-утікачем Януковичем, у Верховній Раді спостерігалася міграція «тушок» з різних політсил до лав «Партії регіонів». Бондарєв залишився вірним соратником Тимошенко, хоча й тут своєї вигоди він втратив. Поговорювали, що Бондарєв тоді сидів на схемі мажоритарних округів Київщини, продаючи для регіоналів місця для проходу у парламент. При цьому, «зливалися» і округи однопартійців. Іноді такі схеми на округах траплялися і по дружбі. Так, на парламентських виборах 2012 року «Батьківщина» відмовилася виставляти свого кандидата по округу скандально відомого Олександра Онищенка.

Зараз Бондарєву приписують значний вплив у Київській області. В першу чергу, називають його зв’язки з низкою депутатів обласної ради. Насамперед – йдеться про голову облради Ганну Старикову, яка не лише є колегою по партії, але тривалий час була помічницею Бондарєва за часів його роботи у Верховній Раді. Також вона є співвласницею банку «Велес».

Пов’язують Бондарєва і з головним «опоблоківцем» облради Олександром Качним, який як і лідер обласної «Батьківщини», розпочинав свою політичну кар’єру в Соціалістичній партії.

Головний «радикал» в облраді Микола Стариченко до «радикалізму» був главою управління капбудівництва в обладміністрації регіонала Анатолія Присяжнюка. Функція УКБ — «забезпечення квитками» забудовників, що тісно пов'язано з інтересами Костянтина Бонадрєва.

Ще один екс-нардеп від «Батьківщини», неформальний господар обласної «Самопомочі» Володимир Полочанінов — колишній соратник Костянтина Анатолійовича по тій же самій СПУ. При цьому, як писала раніше «Моя Київщина», Полочанінов перебуває в дружніх відносинах з лідером «Оппоблока» Юрієм Бойко.

Які зараз стоять завдання перед Бондарєвим та його командою в Київоблраді? Разом зі своєю помічницею Стариковою він явно рухається в напрямку розхитування ситуації в області. І це йому цілком вдається. Не в останню чергу — завдяки абсолютній інертності губернатора Олександра Горгана. Останній приклад — голосування за звернення до ВРУ з проханням законодавчо врегулювати процедуру усунення з поста президента України в порядку імпічменту. Тоді це явно провокативне рішення підтримали навіть представники «Солідарності». В результаті, попри те, що представники президентської сили зараз вимагають скасувати рішення Київоблради по даному зверненню, все це вчергове продемонструвало нездатність Горгана-Ляльки взяти під контроль політичні процеси в столичному регіоні...

Антон Болбочан, Національне бюро розслідувань України

Суд залишив компанії батька народного депутата від «Опозиційного блоку» Нестора Шуфрича 8 гектарів землі в Обухівському районі Київської області, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Відповідне рішення Вищий господарський суд ухвалив 26 грудня 2016 року.

У березні 2016-го перший заступник прокурора Київської області подав позов про витребування землі.

У травні і жовтні минулого року суди першої та апеляційної інстанцій у позові прокурора відмовили. ВГСУ прийняв аналогічне рішення.

На думку суду, прокуратура пропустила строк позовної давності у справі. Суд вирішив, що строк позовної давності сплинув ще у травні 2015-го. А прокуратура подала позов тільки у березні 2016 року. Водночас суд зазначив, що прокуратура не надала пояснень щодо зволікання із позовом.

У 2009 році земля розпорядженнями райдержадміністрації була безкоштовно передана у власність громадянам. Пізніше одноосібним власником землі став батько тодішнього депутата Нестора Шуфрича – Іван Шуфрич. У 2015-му землю передали до статутного фонду ТОВ «Амалфі Девелопмент Груп». Власником цієї компанії є батько нардепа Нестора Шуфрича.

Прокуратура у позові стверджувала, що Обухівська РДА при виділенні землі перевищила повноваження, а також незаконно змінила цільове призначення землі із селянського господарства на індивідуальне садівництво. Ділянка частково знаходиться у прибережній зоні Дніпра, а такі землі не можуть передаватися у власність громадянам, а тільки в оренду.

У декларації Нестора Шуфрича майно батька і, зокрема, ця земля, не відображені. Водночас нардеп повідомив, що має в Козині два будинки на 701,5 кв.м. і 400 кв.м. і земельні ділянки площею 0,9 га.

По сусідству із землею батька Шуфрича ділянка площею 6 га раніше належала нардепу Олександру Онищенку. Сьогодні ця земля перебуває у комунальній власності.

Оголошений у розшук, підозрюваний в розтраті депутат Олександр Онищенко стверджує, що президент Петро Порошенко намагався купити телеканал «112 Україна».

Про це він заявив виданню «Страна», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

"Одного разу Порошенко попросив мене купити для нього телеканал «112 Україна», – заявив Онищенко, який зараз переховується від українських правоохоронців в Лондоні.

За словами нардепа, таке побажання прозвучало в травні 2015 року.

Онищенко стверджує, що поки тривали переговори про купівлю-продаж Порошенко запропонував підписати меморандум – угоду про наміри, що припускає пом'якшення інформаційної політики каналу по відношенню до президента — в обмін на допомогу в переоформлення ліцензій телеканалу і зняття з нього санкцій Нацради з телебачення і радіомовлення.

Видання наводить документ.

У той же час, за словами Онищенка, переговори про купівлю затягнулися через фінансові причини.

«Почався торг. Порошенко хотів, щоб канал купили-продали за $17 млн, а власник телеканалу Андрій Подщипков просив мінімум $ 25 млн», – заявив нардеп.

За його словами, на якомусь з етапів в переговорному процесі з'явився інвестбанкір Макар Пасенюк, а точніше його як попутного переговірника підрядила адміністрація президента.

За словами Онищенка, Пасенюк запропонував оформляти все на офшорну компанію, яка потім спливла в Панамському скандалі. А саме – Prime Asset Partners Limited, яка належить Порошенку.

За словами Онищенка, щоб збити ціну на телеканал «112-Україна», підконтрольна президенту Нацрада з телебачення і радіомовлення провела перевірку телеканалу і оголосила цілу серію попереджень щодо цифрової ліцензії і спробувала відкликати її через суд.

«У цій же логіці прокуратура порушила проти власника телеканалу, Андрія Подщипкова, кримінальну справу. АП попросила Подщипкова призначити на телеканал зрозумілу для Банкової людину. Подщипков погодився, однак йому незабаром вручили підозру. АП не стримала слово, фактично кинули власника. Він емігрував, виїхав. Зараз у Лондоні», – сказав Онищенко.

Онищенко також заявив виданню, що вийшов з переговорів в останніх числах травня.

У коментарі «Українській правді» Онищенко підтвердив свою заяву, а на запитання, чому саме зараз він про це заговорив, відповів:

«Тому що зараз канал намагаються в рейдерський спосіб захопити, на власника каналу порушили кримінальну справу і відбирають канал».

На запитання, чи думає він, що за цим зараз теж стоїть Порошенко, нардеп теж відповів ствердно.

Зараз команда Порошенка знову займається питанням покупки телеканалів, стверджує «Страна».

Ідеологом процесу, за даними інформованих джерел видання в Адміністрації президента, виступає друг Порошенка Ігор Кононенко і близький до нього медіа-менеджер Дмитро Носиков.

Останньому приписують ідею створення медіа-холдингу, який об'єднав би під одним президентської дахом три провідних новинних телеканали – 5 канал (нині належить президенту), телеканал 112 і NewsOne (його власник — опозиційний нардеп Євген Мураєв).

«Українська правда» звернулася по офіційний коментар до адміністрації президента та до інвестбанкіра Пасенюка.

Як відомо, видання «Страна» належить екс-головному редактору видання «Вести» Ігорю Гужві.

Рік тому Геннадій Корбан заявляв, що президент Петро Порошенко завершує переговори з придбання телеканалу «News One» у представників Миколи Азарова, а також телеканалу «112» – у представників екс-голови МВС Віталія Захарченка.