Cтали відомі деталі процесу над екс-депутатом Олександром Єфремовим, якому наприкінці вересня вкотре продовжили перебування під вартою.

Печерський суд Києва за клопотанням Генпрокуратури продовжив термін перебування під вартою екс-нардепа від Партії регіонів Олександра Єфремова до 24 листопада 2016 року. Слідчі побоюються, що політик втече за кордон, наприклад до Європи, де у його сина знайшлися багатомільйонні статки.

Відповідно до інформації продовження арешту застосовано на час кримінального провадження проти Єфремова за підозрою в організації розтрати майна в особливо великих розмірах, сепаратизмі та сприянні терористичним організаціям (ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України).

Свідчення, що лягли у доказовий кейс, уже дали близько 20 осіб, зазначали на суді представники департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури. За твердженням слідчих, є достатні підстави вважати обґрунтованими підозри у скоєнні злочинів не лише через це.

Мовляв, вони підтверджуються даними Міноборони про наслідки збройного конфлікту у Луганській області; відеозаписами круглого столу у Державній думі РФ та спільної сесії Луганської облради й місцевої міськради, на яких був присутній нардеп, іншими фактами.

Звертають на себе увагу інші аргументи, які наводили прокурори та слідчі у суді на користь того, аби залишити Єфремова під вартою.

Одним із них є побоювання, що політик чинитиме тиск на свідків та експертів, як це вже було на початку минулого року. Завдяки прослуховуванню телефонної розмови Єфремова оперативникам тоді стало відомо, що підозрюваний, «знаючи про проведення експертизи щодо його публічних виступів з приводу можливого розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті», звертався до свого знайомого із проханням вплинути на експерта для уникнення кримінальної відповідальності.

Як згодом стало відомо, експертиза не знайшли у публічних виступах політика закликів до державного заколоту і ворожнечі, а лише оціночні судження.

Слідчі також зазначали, що коло знайомств екс-депутата дозволять йому переховуватись від кримінальної відповідальності на території Росії, окупованих Криму чи Луганську.

Понад те, матеріальний стан дозволяє Єфремову виїхати і до Європи. Стверджувати це Генпрокуратурі дозволяють дані зі Швейцарської Конфедерації. Як уже встановлено досудовим слідством, на швейцарських банківських рахунках сина політика, Ігоря Єфремова, та невістки, Наталії Єфремової, є кошти у сумі 33 млн швейцарських франків. Такі активи, на думку слідчих, можуть свідчити про незаконність їх походження та бути спрямованими на перешкоджання досудовому розслідуванню.

Протягом 1998–2014 років Олександр Єфремов обіймав посаду голови Луганської облдержадміністрації, працював депутатом облради та народним депутатом від Партії регіонів, очолював її депутатську фракцію у Верховній Раді.

28 лютого 2014 року уряди Австрії і Швейцарії оголосили про арешт активів політика з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави. Згодом Держфінмоніторинг заблокував особисті рахунки політика за «фінансування тероризму». У свою чергу Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом зловживання владою, тиску на посадових осіб держпідприємства «Луганськвугілля». Згідно з оприлюдненою інформацією, Єфремов у ранзі народного депутата тиснув на співробітників підприємства, змушуючи їх закупити обладнання у двох фірм (ТОВ «ДС-8», де основним власником є його син Ігор, та ТОВ «Індекспром», в якій один зі співвласників – Наталя Єфремова).

14 лютого 2015 року Єфремова було затримано Генеральною прокуратурою і Службою безпеки України та згодом відпущено під заставу.

30 липня Олександра Єфремова знову затримали в аеропорту «Бориспіль», коли він планував вилетіти до Відня, цього ж дня йому було повідомлено про нову підозру.

1 серпня суд застосував до Єфремова запобіжний захід у вигляді утримання під вартою до 28 вересня. Згодом Апеляційний суд залишив рішення першої інстанції незмінним.

Сам Єфремов наполягав, що їхав до Австрії на одну добу. «Протягом 2,5 року мені висувають звинувачення за найтяжчими статтями… У мене було 2,5 року, щоб злякатися і втекти. За цей період я 12 разів перетинав кордон України і завжди повертався», – коментував він.

Федір Орищук, Національне бюро розслідувань України

Син екс-регіонала Олександра Єфремова – Ігор володіє офшорною кампанією, яка займається постачанням кам'яного вугілля.

Про такі відомості, оприлюдненні на Offshore leaks, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

З 1999 року на Британських Віргінських островах була зареєстрована офшорна компанія Darcel Trading Limited, єдиним бенефіціаром якої значиться син Єфремова Ігор.

Згідно з даними російських відкритих ресурсів, ця компанія через російських посередників займається постачанням кам'яного вугілля.

У російському реєстрі судових рішень є кілька рішень у справі, коли один із таких посередників – місцева фірма «Ровер» – судиться з митницею у справі про поставки вугілля офшорною компанією сина Єфремова.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик представив на засіданні громадської ради відомства свого радника Юрія Зюкова, який працював першим заступником міністра енергетики Юрія Продана, який очолював міністерство в першому Кабміні Арсенія Яценюка.

Після свого звільнення у 2015 році Зюков «засвітився» в якості заступника міністра у так званій «ЛНР», про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Це мій радник з вугільної галузі. Людина не нова, всім знайома», — заявив Ігор Насалик.

«Український бодібілдер Ігор Насалик, навіщось призначений міністром енергетики та вугільної промисловості, повернув у штат ввіреного йому відомства Юрія Зюкова  людину Наталії Королевської, Олександра Єфремова та інших казнокрадів. Вижив при всіх владах і режимах, перетерся з усіма. Сьогодні вже провів першу нараду в статусі незрозуміло кого, але провів, — написав на своїй сторінці у Facebook відомий луганський блогер Сергій Іванов. — Разом із Володимиром Демчишиним Зюков здійснив розпил 300 млн.грн. І це  лише один епізод».

«Також, за даними ЗМІ, в період свого вимушеного відпочинку від роботи в українському міністерстві Юрій Зюков вдома не сидів, а працював в аналогічній структурі так званої «ЛНР».  Цю інформацію також підтверджують інформресурси бойовиків. І ще. Ледь не забув. Зюков —  друг  Юлії Тимошенко, яка зараз начебто в опозиції», — додав Сергій Іванов.

Юрій Зюков з 1986 року працював на різних посадаху вугільній газузі в Луганській області.
2002–2004 — генеральний директор ДП «Ровенькиантрацит».
2004 — директор ДП «Луганська вугільна компанія».
Серпень 2004 — січень 2005 — заступник голови Луганської обласної державної адміністрації.
2006–2007 — перший заступник Міністра вугільної промисловості України.
2008–2010 — в.о. гендиректора «Ровенькиантрацит».
У 2006 році став депутатом Луганської обласної ради від Партії регіонів.
У 2009 році рідтримав кандидата на посаду президента України Юлію Тимошенко, був її довіреною особою, за що був виключений з Партії регіонів. Через це у 2010 році був змушений виїхати з України — через «вал кримінальних справ», як він сам розповідав.
5 квітня 2014 року призначений першим заступником міністра енергетики. Звільнений з посади 11 березня 2015 року.

За інформацією луганських ЗМІ, Юрій Зюков володіє мережею приватних шахт (близько 40 лише в Луганській області), а також Свердловською збагачувальної фабрикою «Дар'ївська», Ровеньківською нафтобазою, АЗС, елітним рестораном «Мангал» в місті Ровеньки, рестораном «Драхтен» у Луганську. Зюкова вважають бізнес-партнером Наталії Королевської.

У листопаді 2014 року заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Юрій Зюков повідомив про те, що відомство веде переговори про постачання вугілля з територій, які контролюють терористи так званих «ДНР» та «ЛНР».

Прізвище Зюкова в контексті його ймовірної роботи на «ЛНР» прозвучало у ході конфлікту між Ігорем Плотницьким та «міністром палива та енергетики ЛНР» Дмитром Ляміним. Ось, що писав про нього один з сепаратистських ресурсів: «Замминистра Зюков Юрий Евгеньевич. Личность колоритная во всех отношениях. Это слуга всех господ и, в первую очередь, собственного кармана. Успел побывать в фаворе у регионалов, переметнуться к Юле, покаяться и упасть в ноги к Янеку, присягнуть на верность хунте. С апреля 2014 по март 2015 он первый замминистра энергетики Украины. До марта 2015 года поносил ЛНР и ДНР последними словами, из которых сепаратисты, террористы, бандиты, мерзавцы, подонки самые изысканные и ласкающие слух. Остальное – сплошь ненормативная лексика, хотя, быть может, это деловой язык незалэжной. В марте 2015 г. «нырнул» и «вынырнул»… в ЛНР в должности замминистра! Метаморфозы, да и только! Ощущение, что кадровые вопросы в ЛНР решают в Киеве, а если быть точнее, то в посольстве США на Украине».