З'явились нові докази, що партія Тягнибока отримувала регулярні платежі з неофіційної каси «Партії регіонів».

Ще восени 2014-го було опубліковано розслідування, у якому розповіли, що неофіційно одним із справжніх господарів партії “Свобода” є пов'язаний з Росією олігарх Дмитро Фірташ — один зі стовпів режиму Януковича, його чільний спонсор і вигодонабувач.

Тоді журналісти навели беззаперечні факти, зокрема, про те, що тодішній нардеп Кривецький, який і досі має ключовий вплив на прийняття рішень у партії Тягнибока, зробив свою стареньку маму формальним партнером Фірташа у бізнесі, щоб приховати свої бізнес-зв’язки із ним.

На вплив партії Януковича на партію Тягнибока вказував і ряд непрямих фактів. Але, звичайно, у це вірилось важко.

І от з'явилось нове підтвердження. Народний депутат Сергій Лещенко заявив, що ВО «Свобода» фігурує у списку «чорної каси» Партії регіонів, зміст якої тепер розслідує Національне антикорупційне бюро.

“У наявних у нашому розпорядженні файлах є платіж у розмірі 200 тисяч доларів від 4 листопада 2010 року за підписом регіонала Віталія Калюжного. Платіж супроводжується таким описом – «ВО „Свобода“ (комісії)», — заявив відомий парламентар.

У “Свободі” на аргументоване спростування так і не спромоглися. «Те, про що він заявляє, нехай опублікує, потім будемо розмовляти», — не надто переконливо виправдовувався глава секретаріату ВО «Свобода» Олександр Мирний.

— Пане Сергію, деякі прихильники “Свободи” коментують вашу заяву так: “Ну і що? Партію за 200 тисяч доларів не купиш”, — звернулися ми до народного депутата Сергія Лещенка. — Транш із вказанням цієї партії як отримувача був єдиним, зафіксованим у чорній касі ПР?

— Ні, він не єдиний. Транші були в різний період. Я не хочу називати конкретні дати, однак це не один виборчий період.

— Чи маєте версію, за що саме могла платити Партія регіонів “Свободі”?

— У тому випадку, про який я говорив, був запис: «ВО „Свобода“ (комісії)». Очевидно, що йдеться про фінансування у рамках виборчої кампанії — восени 2010-го відбувалися вибори місцевої влади у цілій країні. (Нагадаємо, однією з найдавніших схем української політичної корупції є продаж владі псевдоопозиційними партіями своєї квоти у виборчих комісіях, — авт.) Я знаю також, що виділяли гроші на передвиборні телевізійні ефіри ВО “Свобода”.

— Навіщо було команді Януковича сприяти піару партії Тягнибока, яка публічно позиціонувала себе непримиренним опонентом регіоналів?

— Думаю, кожен українець може зробити висновок сам... “Свобода”, як частина політичного процесу, була необхідною частиною ландшафту, який дозволяв Януковичу використовувати свою риторику про мовні та ідеологічні питання. Неможливо не визнати, що присутність “Свободи” на політичному ландшафті була частиною тієї концепції розколу України, яку Манафорт запропонував Януковичу, а сам Янукович просував. (Пол Манафорт — американський політтехнолог Януковича й Ахметова, у команді якого був, зокрема, випускник російського військового вузу, що випускав кадри для роботи за кордоном — авт.)

Раніше, у 2004 році, виступ Тягнибока на горі Яворина теж був на руку Януковичу. Він посилював сигнал про те, що є Україна націоналістична і є Україна проросійська. Власне кажучи, на цьому розколі Янукович будував свою політичну кампанію.

— Достатньо сказати, що ініціатива щодо скасування мовного закону Колесніченка — Ківалова була активно використана російською пропагандою під час окупації Криму та розгортання російської агресії.

— Прихильникам “Свободи” важко навіть повірити, що ця радикальна політсила могла підігрувати проросійській камарильї Януковича. Які є підстави вважати, що ці гроші ПР справді виплатила партії Тягнибока?

— Днями Національне антикорупційне бюро України підтвердило правдивість щодо грошей для Манафорта. Так от, на цьому ж аркуші “чорної бухгалтерії” декількома рядками нижче вказана “Свобода”.

Ірина Коваленко, Національне бюро розслідувань України

Колишній держчиновник і член Партії регіонів уникнув суду за кричущим звинуваченнями в корупції у зв'язку зі скандальними «вишками Бойка» і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом.

Хто допоміг йому в цьому?

Він спокійно живе в маєтку під Києвом, у закритому кооперативі. Протягом тижня без усіляких проблем їздить на роботу до Верховної Ради на особистому Mercedes, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку (ОБ).

Ця людина — Юрій Бойко. Він не намагається втекти з країни, що не побоюється арешту й оточений повагою колег. «Юра буде останнім, щодо кого порушать кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, кажуть про Бойка його соратники.

Між тим цей політик — один з ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупції в розмірі $400 млн. Саме стільки 2011 року держкомпанія Чорноморнафтогаз, якою опікувався Бойко, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. За кожну держбюджет виділив по $400 млн невідомим компаніям-посередникам, переплативши вдвічі. Власником однієї з цих фірм виявився латвійський бомж-алкоголік. «Класична корупційна схема»,— наполягали тоді представники Дзеркала тижня, видання, що розкопало цю аферу. Ту саму фразу повторювали й опозиціонери, які докоряли Януковичу тим, що Генпрокуратура цією сумнівною оборудкою так і не зацікавилася.

Тепер вчорашня опозиція має весь обсяг влади в країні, а Бойко опинився в ролі політичного опонента влади. Але ані справа про скандальні вишки, ані нові звинувачення в співучасті в незаконній схемі продажу скрапленого газу, реалізованій 2010‑го «младомільярдером» Сергієм Курченком за участю Бойка і його підлеглих, не зробили з колишнього міністра обвинуваченого в судах щодо корупції.

Генпрокуратура мляво розслідує обидві справи. Експерти впевнені: безпеку високопосадовцю забезпечує влада, яка послідовно дотримується нейтралітету. Таким само чином вони поводяться щодо друзів і партнерів Бойка — мільярдера Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна, заступника голови фракції Опоблоку.

«Переконаний: без домовленостей із Банковою лідер ОБ не почувався б настільки безкарним»,— каже Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Бойко не лише уникає суду, але і залишається значущою фігурою в газовій галузі, контролюючи один із важливих активів — компанію Київгаз. Його зять Сергій Горовий вже шостий рік працює головою правління Київгазу, який частково перебуває в муніципальній власності.

Найщасливіший

Два роки після Майдану, протягом яких країна пройшла крізь глобальні потрясіння, а політична еліта — крізь струс, зокрема втечу з країни ключових чиновників і частковий арешт їх активів, Бойко пережив без особливої напруги. Він ще не оприлюднив декларацію за 2015 рік, проте, з огляду на дані за 2014‑й, його справи йшли непогано.

У власності політика і його рідних опинилися чотири ділянки землі площею від 600 соток до 2 га, два житлових будинки — один з них на 450 кв. м. За інформацією ЗМІ, сім'я Бойка живе в елітному кооперативі Лісовий в селі Іванковичі, що за 15 км від Києва. Крім того, його родина задекларувала понад 9 млн грн річного доходу. А на рахунках подружжя Бойків зберігається 27,5 млн грн. І це лише видима частина: як кажуть експерти, навряд чи екс-чиновник розкрив усю свою власність у декларації.

Бойко не просто заможно живе за містом і працює у Верховній Раді — фортуна в буквальному сенсі не втомлюється йому посміхатися.

Навесні 2014 року українська Генпрокуратура підготувала для ЄС санкційний список з 22 осіб, що входять у близьке оточення Януковича. Прізвище Бойка там відсутнє. Так само, як і прізвища його друзів і партнерів — Фірташа, Льовочкіна, а також колишнього керівника НАК Нафтогаз України Євгена Бакуліна. Тобто до санкційного списку не потрапив жоден з членів так званої групи Росукренерго (РУЕ), названої на честь газотрейдера-посередника, на якій Фірташ збагатився.

Люди з РУЕ уникли санкцій завдяки Олегу Махніцькому, першому постмайданному генпрокурору та члену ВО Свобода, вважає Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка (БПП). За його версією, Махніцький не вніс до списків представників РУЕ через те, що залежав від іншого свободівця Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс, колишнього партнера Фірташа.

Генпрокуратура і в інших випадках була поблажливою до Бойка. У лютому минулого року до Остапа Семерака, народного депутата фракції Народного фронту, звернулися співробітники прокуратури. Вони розплутували справу про закупівлю вишок Бойка — цією саом темою цікавився і сам Семерак.

За Януковича ГПУ ця справа не зацікавила, але після Євромайдану, у квітні 2014‑го, вона взялася за нього ґрунтовно, порушивши справу за фактом того, що службові особи Міненерго в змові з представниками НАК Нафтогаз і Чорноморнафтогазу вкрали у держави $400 млн, сплачених за вишки.

І хоч Бойко не підписував тендерну документацію і контракти на придбання вишок, але, як людина, що опікувалася Нафтогазом і Чорноморнафтогазом, не міг не знати про деталі цієї афери, переконаний Семерак.

Слідчі прийшли до депутата, за його словами, по допомогу. Мовляв, готували постанову про арешт Бойка, але лідер Опоблоку розпочав переговори з кимось із представників влади, намагаючись уникнути цього. Щоб екс-чиновник все ж відчув на зап'ястях наручники, працівники ГПУ попросили депутата вжити контрзаходів. Семерак проанонсував арешт Бойка. Але в результаті ГПУ навіть не передала в Раду клопотання про зняття недоторканності з очільника Опоблоку. Причини такої поведінки Генпрокуратури Семерак не знає.

Сам Бойко завжди заперечував звинувачення у штучному завищенні ціни на бурові, називаючи маржу платою за додаткове устаткування.

Сьогодні обидві установки, що працювали біля Криму, росіяни вкрали. Також в російському полоні несподіваним чином опинилася і частина документації щодо закупівлі цього обладнання.

Колишній керівник Нафтогазу Бакулін, під орудою якого проводився скандальний тендер, лише короткий час навесні 2014‑го провів під арештом і зараз разом з Бойком засідає в парламенті у фракції Опоблоку.

У Генпрокуратурі на запит журналістів відповіли, що слідство за фактом афери все ще ведеться. Зокрема, перевіряють і законність дій нинішнього лідера опозиції. Тривале розслідування у відомстві пояснили тим, що в його межах співробітники прокуратури звертаються із запитами до закордонних органів.

Вибіркове неправосуддя

ГПУ виявилася вкрай милостивою до лідера ОБ і в іншій справі. Лещенко згадує, що ще влітку 2015‑го слідчі прокуратури підготували клопотання про зняття недоторканності й арешт Бойка за його участь в інший афері — схемі реалізації скрапленого газу, створеній Курченком.

Бойко, на той момент міністр палива і енергетики, і Оксана Масс, перший заступник директора  «Газ України», штучно завищували потребу населення у скрапленому газі в семи областях. Щоб її задовольнити, держава проводила аукціони з продажу додаткових обсягів енергоносія за соціальними цінами, що становлять 20 % від ринкової вартості. Покупцями ставали 12 фіктивних підприємств, створених Курченком. Придбаний таким чином газ перепродувався за комерційними цінами на ринку. «Бойку було відомо про сенс скоєного злочину, була визначена його роль у злочинній організації: він мав не тільки діяти як міністр, але і забезпечувати скоєння злочину за лінією Міненерго та дочірніх підприємств»,— цитує текст клопотання слідчих ГПУ Лещенко.

Але Шокін клопотання не підписав.

ГПУ не цікавиться й іншими темними справами екс-чиновника, яких не бракувало. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин нещодавно кинув світло на гігантський масштаб корупції під патронатом міністра Бойка. «Раніше [на держзакупівлі] сиділи люди Юри Бойка, вони казали: помножте ціну на шість, поставте трансформатори, а потім 80 % поверніть нам готівкою»,— розповідав він НБРУ, говорячи про особливості здійснення держзакупівель у часи, коли нинішній головний парламентський опозиціонер був у владі.

Бойко не відповів на запит журналістів про те, чи викликають його до прокуратури, як кого і щодо яких справ.

Весь у газі

Лідер Опоблоку не тільки дешево відбувся за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку.

Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави.

2010 року, коли Бойко служив міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. Відтоді зять політика не залишає цей пост, хоча результати його роботи негативні. Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) у травні 2015‑го перевірила компанію на предмет дотримання ліцензійних умов. Підсумок — НКРЕКП наклала на Київгаз максимальний штраф у 800 тис. грн.

Але звільнити зятя Бойка Київська міськдержадміністрація (КМДА) не може: за словами Петра Пантелєєва, заступника голови КМДА, це здатна зробити лише наглядова рада. Як стверджує чиновник, міська влада вже попросила компанію призначити загальні збори акціонерів, щоб переобрати раду. І сподіваються, що вони відбудуться до середини весни.

У липні минулого року Київгаз створив дочірнє підприємство КиївГазЕнерджі, якому делегував функції обслуговування споживачів. Директором стала теж не чужа Бойку людина — Владислав Красавін, який на сайті Ради досі значиться помічником на громадських засадах лідера Опоблоку.

Ані Горовий, ані Красавін не відповіли на питання журналістів, чи пов'язані їхні призначення з Бойком.

Горовий для Бойка — не тільки інструмент впливу на Київгаз, але і сімейний роботодавець. Він є співвласником видавничого дому Вавилон, до якого входять модні журнали l'Officiel та Pink. І дві старші дочки лідера ОБ працюють у цих виданнях: Ярослава — креативним директором l'Officiel, а Уляна — шеф-редактором Pink.

Непотоплюваний

Чому ГПУ спускає на гальмах справи, до яких причетний Бойко? Відповідаючи на це запитання, експерти зазначають кілька причин.

Лещенко каже, що у Шокіна є старший помічник — Василь Драган. За часів Януковича він був завідувачем сектора запобігання та виявлення корупції в апараті Міненерговугілля. «Драган був у Бойка головним борцем з корупцією саме тоді, коли купували вишки Бойка»,— пояснює нардеп БПП.

Бойко не захотів коментувати свої зв'язки з Драганом.

Але у ГПУ є і значно вагоміша причина затягувати слідство. І ця причина — найвища влада в особі президента країни. Про те, що без домовленостей з Банковою Бойко не був би такий спокійний за свою свободу, говорить Шабунін. Лідер Опоблоку, на його думку, дуже зручний конкурент для Порошенка на наступних президентських виборах.

Про існування якогось таємного «акта про ненапад», на думку політолога Євгена Магди, свідчить і те, що Опозиційний блок не виконує найважливішої функції — він не опонує главі держави. «ОБ не турбує владу, він шукає можливість з нею домовитися»,— пояснює експерт.

На останній прес-конференції президента журналісти нагадали Порошенку про те, що Шокін не підписує клопотання до парламенту про зняття депутатської недоторканності й арешт Бойка. На що президент відповів, що тепер це робота вже не ГПУ, а нових антикорупційних органів. “І про Бойка, будь ласка, матеріали в Антикорупційне бюро. І справи не будемо вибирати. Бойко, не Бойко — всіх корупціонерів до відповідальності",— театрально заявив засновник Партії регіонів.

У Національному антикорупційному бюро журналістам сказали, що зараз у них немає кримінальних проваджень щодо Бойка.

Христина Бердинських, Національне бюро розслідувань України

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов'язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

«Помаранчевий» Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.

Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Це пост дворічної давності Артура Баленка, чинний депутат Київради та син мільярдера і власника «Фуршету» Ігоря Баленка, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Разом з батьком вони хочуть стати депутатами Київради на теперішніх виборах від Блоку Петра Порошенка «Солідарність».

«У свій час Баленко-старший підтримував Партію Регіонів. Два роки тому Артур ніяк не міг зрозуміти політики, а виступи проти Януковича його „задалбали“. Через два роки Артур зрозумів, що сталося тоді чи як?», — саркастично питає у своєму фейсбуці Любомир Ференц.