Спеціалістів з оцінки майна змусили здавати звіти до Фонду держмайна за допомогою сайтів-”посередників”. Процедура виявилась платною, а сайти — пов'язані між собою та з одіозним нардепом Антоном Яценком. Про це йдеться у сюжеті Лесі Іванової «Націнка на Яценка» для телепрограми «Наші Гроші з Денисом Бігусом».

Місяць тому Фонд держмайна запустив Єдину базу даних звітів про оцінку – систему, котра мала побороти ринок «чорної оцінки» і не дати українцям ухилятися від податків.

За законом якщо ти часто купуєш та продаєш нерухомість (продаєш більше 1 об’єкту на рік або продаєш куплене упродовж 3 років), то заплатиш податок  — 5% від вартості майна. Але не ринкової вартості, а тієї, яку визначить професійний оцінювач.

Тож чим нижче оцінка, тим менше податок. Щоб його уникнути у нечесних оцінювачів “купували” оцінки з заниженими до абсурду сумами.

Півроку тому парламент прямо в Податковий кодекс вгатив “реформу” змін у процедурі оцінки. Які до оподаткування не мають стосунку.

Ключова зміна: створення «Єдиної бази даних звітів про оцінку». Оцінювачі мають надсилати до неї звіти про свої оцінки. А база — автоматично порівнює їх з ринковими цінами на подібну нерухомість. Та дозволяє або ні продавати нерухомість за ціною оцінювача.

База належить Фонду держмайна. Однак оцінювач не може просто взяти і передати свої документи. Між ним та Фондом у закон втулили посередника – електронний майданчик (ЕМ). Тепер оцінювач надсилає свій звіт на сайт посередника. Той – передає його в базу.

Оцінювачі не могли зрозуміти – навіщо ці майданчики взагалі потрібні. «Майданчики НЕ надають ніякого сервісу, крім пересилки ваших даних із однієї точки в іншу — це як поштовий ящик» — пояснює Андрій Філін, оцінювач, власник ТОВ “Філін Кепітал Менеджмент”.

Пояснити сенс їх створення не може навіть автор правок, нардеп від БПП Максим Курячий: «Технічні питання – не до мене, я не є проектувальником, я дуже складно орієнтуюсь і програмному забезпеченні, це не для мене”.

На додачу, майданчики виявилися платні.

Раніше оцінювачі теж звітували Фонду. Напряму і безкоштовно, через портал, який адміністрував сам Фонд. Нині цей портал – відключений, замість нього – сайт посередника. Який майже нічим не відрізняється від старого порталу. Але послуга реєстрації звіту – близько півтисячі гривень.

І платити її доводиться двічі: раз оцінювачам, щоб зареєструвати кожен звіт, і ще раз — нотаріусам, просто за те, щоб подивитися чи він є в базі.

Технічно – проплату здійснюють оцінювач і нотаріус. Але по факту ці гроші – і це важливо розуміти – доведеться заплатити клієнту, тобто нам з вами. Обидва рази.

За перший місяць сайти-посередники заробили мінімум 23 мільйони гривень.

І виглядали ці сайти як пов”язані між собою члени однієї групи. Усі три авторизовані Фондом держмайна майданчики давали багато підстав підозрювати і зв’язок, і змову, і узгодження дій та цін.

Наприклад, на двох сайтах лежали файли документів з назвою першого. І усі три сайти мають абсолютно ідентичний програмний код.

Це дивна ситуація, адже мова йде про специфічне програмне забезпечення для роботи саме з новою Єдиною базою Фонду. Яка вірогідність того, що три фірми-конкуренти, випадково розробили абсолютно однаковий софт?

При цьому всім майданчикам-посередникам в рекордні строки погодили необхідні атестації/експертизи/випробування і т.д. бюрократичні процедури, які у звичайному житті, у звичайних компаній тягнуться в рази довше.

Процедура авторизації майданчика складається з двох етапів. Для початку їх має атестувати Держспецзв’язку (ДССЗЗІ). Майданчики працюють із важливими даними, містять персональну інформацію. Тому кожен із них повинен підтвердити Держспецзв’язку відповідний рівень захисту — КСЗІ. Це процедура довга і муторна.

Компанії, котрі отримували такий атестат, підтвержують – уся процедура займає не один місяць. Так, директор ТОВ “Де Ново” (дата-центр DeNovo) Максим Агєєв розповідає: «На побудову самої КСЗІ і на отримання сертифікату ми витратили трохи менше року, десь 9-10 місяців і це досить складна процедура».

Один із найбільш часозатратних етапів — державна експертиза. У «ДЕ Ново», наприклад, вона зайняла 4 місяці. Але майданчики-посередники впорались в середньому за місяць.

Так само швидко майданчики пройшли і другий етап авторизації – у Фонді держмайна. В теорії на бюрократичну тяганину, практичне тестування і ще трохи бюрократичної тяганини — закон дає понад два місяці.

Перший з посередників впорався вдвічі швидше, а ще два майданчики узагалі встановили непереборний рекорд. Їх протестували і авторизували за 1 добу.

Якби всі три фірми-оператори і їхні майданчики були НЕ пов’язані, такий швидкісний сценарій навряд би мав шанс на життя. Однак враховуючи технічні з’язки всіх трьох сайтів, складається враження, ніби один майданчик хоч і фантастично швидко, але все ж проходив якісь випробування — а решті двом погодження взагалі підписали не особливо придивляючись.

Чому знову Яценко?

Те, що відбувається сьогодні – уже не перша спроба реалізації монопольно-посередницької схеми в сфері оцінки. І вже не перший раз ці події пов'язують із іменем народного депутата Антона Яценка. Тут не можемо не процитувати самого Яценка, який в коментарі нашій програмі колись заявив дослівно таке: «По законам розвідки, знаєте: якщо збігів більше, ніж один, то це вже не збіг».

Антон Яценко найбільше відомий як «хрещений батько» Тендерної Мафії – однієї з найвідоміших корупційних схем середини 2000-х. Схеми, котра теж ґрунтувалася на монополії посередників. Щоправда, у держзакупівлях: охочі взяти участь у тендері не могли просто подати документи на конкурс, між учасником і замовником вклинювався приватний посередник, якому учасник змушений був платити за консультації.

На чолі посередників стояла Спілка громадських організацій «Тендерна палата», частину цих ГО заснували Яценко, його сестра і помічник. Та схема також була вписана в закон. І за лише перші півроку вона витягла з кишень учасників тендерів майже мільярд гривень. 2,5 роки її існування могли спричинити збитків на 1 млрд дол.

Українцям – збитки, Яценку – елітна нерухомість. Після цієї оборудки, він розжився палацом на 2 тис кв.м. у Козині та ще купою житлової та офісної нерухомості загалом вартістю у 8 млн. дол. (це без маєтку, докладніше у сюжеті «Тестесховище»).

Схема із тендерною монополією існувала 3 роки. Після того подібну оборудку спробували вперше впровадити в сфері оцінки. Спільнота оцінювачів підняла галас і схему прикрили. Але хороші ідеї так легко не помирають.

Тож у 2013 відбувся друга спроба. Знову прозвучало те ж ім’я. Знову просування схеми в закон, знову схема побудована на монополії. Вона принесла своїм творцям щонайменше 30 млн дол. Далі був колективний позов до суду, а там і революція нагодилась. Схему прикрили… але знову недобили.

Підхід до снаряду №3

Цього разу, ще тільки з’явились перші посередники, а мова знову зайшла за Яценка. По-перше, в логіці схеми простежувалися все ті ж знайомі ще з тендерної палати і з попередніх спроб маркери: посередники, монополія, цементування в законі. По-друге, щонайменше 1 з майданчиків  виявився напряму пов’язаним із близькою нардепу людиною – Володимиром Доброскоком.

Сайт-посередник «Професійна оцінка», створила компанія, заснована Володимиром Доброскоком. Наразі власників змінили, але серед них лишається Ірина Мельничук, заступниця Доброскока в Асоціації «Підприємців Та Промисловців-Постачальників Товарів , Робіт Та Послуг Для Державних Потреб».  Ця сама Асоціація свого часу була одним із членів Тендерної палати. А пізніше Доброскок також заснував «Спілку захисту прав суб’єктів підприємництва», почесним членом котрої став Антон Яценко.

Сам Яценко в коментарі програмі запевнив, що до історії з оцінкою стосунку не має: «Безумовно ні до якої оцінки я відношення не маю і мати не можу. Ви придумайте щось більш цікаве, а то так пальцем в небо ніби як несолідно. З Доброскоком я уже років так вісім, мабуть, не бачив і не чув. Доброскок ніколи не був моїм, там, партнером бізнесовим. Цікаво чути, чесно сказати».

Але ж ви пам’ятаєте – «якщо збігів більше, ніж один…»

Чому Модуль працює – але «чорні оцінювачі» теж?

Час від часу Фонд публікує дані про виявлені занижені оцінки. Ніби звітує: “система працює, модуль заниження відловлює, з чорними оцінювачами успішно боремося”.

Так, наприклад, був опублікований звіт по квартирі в новій елітній печерській багатоповерхівці  «Джек Хауз», яку розписали в звіті як хрущовку на периферії, 1965го року, 450 дол/кв.м замість реальних ринкових 2 тис дол. Або інший приклад – квартира у ЖК «Лікоград», якій приплюсували  зайві 30 років – і так відмінусували половину ринкової вартості. У ФДМУ запевняють: ці кейси були виявлені завдяки модулю, обманути систему не варто й пробувати.

Ми перевірили одну з квартир, якими звітує про перемогу ФДМУ. Квартира на понад 100 кв.м. в центрі столиці, по вулиці Гончара. Будинок старий, однак не з дешевих. Квадратний метр — 1,5 тис дол. Ринкова вартість такої квартири – більше 150 тис дол. Але оцінювачі посвідчили у три рази дешевше. Квартиру розписали в звіті як хрущовку на задвірках, стан «незадовільний, ветхий».

Про цю квартиру Фонд теж прозвітував, як про перемогу. Мовляв, що оцінювачам не вдалося надурити систему. Але навіть у документах, опублікованих самим фондом у переможному звіті, видно, що система пропустила оцінку, занижену тричі. У лівому кутку – дата 10.08.2018, це дата реєстрації звіту в системі. В правому кутку — той унікальний номер, який система видає коли приймає звіт. Хоч бери й оформлюй продаж.

Його, згідно з даними майнового реєстру, власне і оформили. У той же день.

«Наші гроші» навідалися на фірму, котра робила оцінку – ПП «Меркурій партнерс». Там на наше прохання оформити оцінку «подешевше», цілком спокійно відповіли, що з новою системою зовсім дешево не вийде – але можна оформити так, щоб частково відкосити від податків, головне наперед домовитися з нотаріусом: «Якщо вона прийме оцінку – я поставлю поза населеним пунктом, я поставлю ще куди б не йшло якийсь мінімум», — запропонувала нам в офісі «Меркурія» Аліса Гринчук. Однак почувши питання про звіт по оцінці квартири на Гончара, Гринчук у буквальному сенсі слова виштовхала  журналістів з офісу.

Аліса Гринчук і ПП «Меркурій Партнерс», до речі, вже відомі глядачам «Наших Грошей» завдяки історії з квартирами Нацгвардії. Тоді приватна оцінювачка Гринчук постановила: квартири в елітній новобудові в центрі Києва – коштують стільки ж, як і економ-клас на опушці лісу. Вгадайте – котрі квартири дісталися нацгвардійцям? Її звіт підтвердила фірма «Меркурій», що й недивно – власник фірми виявився співмешканцем Гринчук. Цікаво, що самій Гринчук минулого року анулювали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності. Наразі її в списку сертифікованих також немає. Але це аж ніяк не заважає їй і далі провадити оціночну діяльність на фірму, до котрої вона юридично стосунку не має – а на котрій її по факту називають «начальницею».

Як не заважає їй поки що і перевірка Фонду. У відповіді на запит програми, в Фонді повідомили, оцінювачів, яких відловили на заниженні, відправляють на рецензування звіту.  Для рецензування у суб’єкта оціночної діяльності запитують сам звіт про оцінку. У разі його ненадання оцінювача відключають від бази. Всього нині в “списках” — півдесятка оцінювачів.

«Меркурій» під жодні перевірки — не потрапив.

Леся Іванова, bihus.info