У період міжвладдя активізуються посадовці, яким важливо підкреслити свій статус, показати силу і вплив. Нехай і за допомогою відверто протизаконних дій. Одна з яскравих історій – цькування журналістів одним із керівників Нацполіції Євгеном Шевцовим та його дружиною Оленою Дегрик.

Ця родина взагалі унікальна. Якщо взяти декларації Шевцова (де, щоправда, майже все майно записане на дружину), то можна лише позаздрити поліцейському чиновнику. Тут і маєтки, і квартири, і автівки, і банківські рахунки, і величезні суми готівкою. Звідки гроші, панове? Цим питанням зацікавилася і внутрішня конкурсна комісія ДБР, до якого пробував свої сили Євген Шевцов минулого року. Усе в нього йшло добре, його прізвище було у списку переможців, який нав’язали конкурсній комісії. Але все ж таки членів комісії щось збентежило. Зокрема, шалені статки, які мало подружжя Шевцових. Це стало однією з причин, чому Роман Труба відмовився затверджувати кандидатуру Шевцова – разом з іншими 26-ма особами зі схожою ситуацією.

Якби журналісти не пхали свого носа куди не слід і не оприлюднювали інформацію про маєтки, автівки та інше майно родини Шевцових – може, все пройшло б гладко. Але журналісти розкопали цікаві подробиці про дружину Шевцова. Про те, що Олена Дегрик причетна до діяльності заборонених в Україні онлайн-казино, що її компанія «Леогеймінг-Пей» фігурує у кримінальних провадженнях. Дегрик, зокрема, підозрювали у фінансуванні терористів на Донбасі, а також у співпраці з російськими бінзесменами.

Як зазначають ЗМІ, Шевцов і Дегрик не гребують навіть махінаціями із державними реєстрами. Вони розсилали приватним нотаріусам листи з вірусною програмою – нібито від імені Мін’юсту. Це дозволило їм фактично управляти комп’ютерами нотаріусів: наприклад, отримати доступ до файлів, електронної пошти, облікових записів тощо. Спеціальна програма робила навіть скріншоти екранів. Саме в такий спосіб Шевцов та Дегрик змогли дістатися до файлів із сертифікатами ключів доступу до державних реєстрів, використовуючи паролі доступу цих нотаріусів. Це було їм потрібно для того, щоби зняти арешт з майна. Щоправда, у червні 2018 року Печерський райсуд за клопотанням Генпрокуратури знову арештував статки подружжя.

Про всі ці факти довідалися журналісти і оприлюднили їх. Це нормально – у будь-якій правовій державі чиновники, чиї статки значно перевищують їхні доходи, є об’єктом зацікавлення не лише журналістів, але й правоохоронних органів. Проте не у нас. Шевцов і Дегрик обрали інший шлях: боротися з журналістами, які насмілилися написати про них критичні статті.

Пан Шевцов якось забув, що, оскільки він брав участь у публічному конкурсі на одну з ключових посад, то заборонених тем щодо нього для журналістів майже не існує. А якщо якісь табуйовані питання є, то це точно не майно та джерела походження статків. Але високопоставлений поліцейський вирішив інакше. І судовим рішенням Печерського райсуду таки заткнув пельку деяким сайтам: серед інших, заблокував блогоплатформу сайту «Кореспондент». Щоб решта ЗМІ теж не сіпалися.

До речі, у цій історії є ще цікавий момент. Рішення суду виконали не всі інтернет-провайдери. Спробуйте відкрити сайт «Кореспондент». Якщо відкрився, то ваш провайдер точно не «Тріолан», бо з ним зайти на «Кореспондент» не зможете. Сайт не відкриється. Я не полінувався зателефонувати і поцікавитись, чому цей провайдер так поспішив виконати судове рішення. Мені заявили, що «Тріолан» як законослухняний провайдер виконав рішення суду — а чому так само не вчинили їхні колеги, їм невідомо. Щоправда, саму судову  ухвалу їм ніхто не передавав – мабуть, вони просто вирішили перестрахуватися.

Отже, ситуація виглядає дуже негарно. Українські ЗМІ пробують загнати у стійло. Бо схема ж яка зручна! Ти через суддю, не обтяженого моральними принципами (або просто свого знайомого), добиваєшся рішення про блокування ЗМІ за якусь дрібницю – критичну публікацію, невдале фото, згадку «через кому» в цілком лівому матеріал. Створюєш прецедент. А потім кажеш: ну, ти поки попрацюй, але ми подивимося на твою поведінку. І якщо більше подібних дурниць з’являтися не буде, то ми дозволимо тобі працювати. А як будеш погано поводитися – судове рішення на руках. І будь-якої миті медіа може припинити своє існування.

Тож іншим ЗМІ — приготуватися! Промовчимо сьогодні, і завтра нас заженуть у таке ж стійло. Бо чиновники і силовики й зараз почуваються безкарними. А якщо їм ніхто не протидіятиме, то знахабніють геть.

Цікаво, Аваков і керівництво Нацполіції взагалі в курсі ситуації? Знають про отаку «експериментальну форму роботи зі ЗМІ»?

Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій, Національне бюро розслідувань України

Інтернет-ЗМІ активно обговорюють майбутнє призначення головою Державного бюро розслідувань Романа Труби, називаючи його людиною Турчинова. Дійсно, Порошенко дав вказівку комісії, що обирає голову ДБР, проголосувати за Трубу. Але Труба – це не людина Турчинова (хоча саме Турчинов дав Порошенку гарантії лояльності Труби), це – людина Пашинського.

Нагадую, що після втечі Януковича Турчинов став в.о. президента України, а Пашинський очолив при ньому Адміністрацію Президента й домігся призначення начальником Головного слідчого управління Генпрокуратури свого кума Ігоря Щербини (у Пашинського та Щербини давня історія відносин – ще з тих часів, коли заступник голови правління «Ощадбанку» Пашинський був арештований за розкрадання 4 млн. доларів і 1,7 млн. грн., але невдовзі вийшов на волю, оскільки справу розслідував слідчий Щербина). А вже Щербина підтягнув у Київ і за допомогою Пашинського влаштував на посаду начальника Управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури прокурора Пустомитівського району Львівської області Трубу.

Саме Труба, до речі, знімав арешт з рахунків Арбузова (точніше – домовлявся з суддею Печерського райсуду Підпалим про зняття арешту) та готував листи Генпрокуратури про те, що українська влада не має жодних претензій до Арбузова, Клюєва й Злочевського. Я в ті часи мав необережність очолювати Консультативну раду при Генпрокуратурі (був такий орган, що почив у бозі) і пам’ятаю, що Труба мав репутацію людини, яка відповідає за «обілєчіваніє» вигнанців.

Між іншим, начальником одного з департаментів майбутнього Державного бюро розслідувань Пашинський планує призначити колишнього військового прокурора сил АТО Костянтина Кулика, зокрема Кулик має взяти на себе розслідування злочинів, скоєних директором НАБУ Ситником. Кажуть, що Порошенко вже дав згоду на це призначення.

Тож можна не сумніватись, що сумувати найближчим часом нам не доведеться – видовища гарантовані.

Володимир Бойко, фейсбук, Національне бюро розслідувань України