Колишній заступник секретаря Ради нацбезпеки і оборони і бізнес-партнер президента Олег Гладковський особисто щонайменше один раз отримував «відкат» з розкрадання в оборонному комплексі.

Про це йдеться в розслідуванні «Bihus.info», повідомляє 40ka.info.

За даними журналістів, наприкінці 2016 – на початку 2017 років «Укроборонпром» закупив російські деталі для літаків АН-26, переплативши у 5 разів. Вони коштували Україні 14,38 млн грн, хоча з Москви вилітали за 2,3 мільйони.

При цьому 80% авансу розділили між собою ймовірні учасники схеми.

Як свідчить їхнє листування, 30 тисяч доларів отримав Олег Гладковський, 10 тисяч – нинішній директор «Укроборонпрому» Павло Букін.

Ще 46,6 тисяч – забрали на двох безпосередні організатори постачання Ігор Гладковський (син екс-заступника секретаря РНБО) та його бізнес-партнер Віталій Жуков.

На той момент Букін очолював «Укрспецекспорт», який займався закупівлею деталей. Чиновник нібито особисто замовляв товар у Гладковського-молодшого та його партнерів.

Журналісти стверджують, що чистий прибуток від тієї угоди сягав 300 тисяч доларів.

У розслідуванні також йдеться, що Гладковському-старшому відраховували частку не лише зі згаданої закупівлі.

Журналісти анонсували ще одну частину розслідування, яке стосується розкрадання оборонної сфери та ролі в ній правоохоронних органів.

Син заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони Олега Гладковського Ігор був безпосереднім учасником мільйонних схем з розкрадання в оборонному комплексі.

Про це йдеться у розслідуванні «Bihus.info».

За інформацією журналістів, Гладковський-молодший, якому на той момент було 22 роки, разом із партнерами організував приблизно у 2015 році постачання контрабандних російських деталей для військової техніки.

При цьому, державні оборонні підприємства переплачували за товар у 2-4 рази, купуючи його у фірм-прокладок. Керівництво концерну «Укроборонпром» знало про шахрайські оборудки і давало на них згоду.

Саму схему розслідувачі вже описували півтора роки тому.

Вони стверджують, що восени 2018 року отримали анонімний лист із архівом листувань фігурантів афери. Перевірка журналістів показала, що наведені у переписках факти відповідають встановленим раніше. Отже, надісланий архів, скоріше за все, є автентичним.

Бізнесом на державних закупівлях, крім вже згаданого Ігоря Гладковського, займався також його друг Віталій Жуков, який «оформлює документи, заносить відкати». Він працював в «Укроборонпромі», звідки звільнився у 2014 році, перейшовши у приватний сектор.

Третій організатор схеми – Андрій Рогоза. Його автори розслідування називають «спеціалістом з контрабанди», стверджуючи, що чоловік «ще до народження тріо з Жуковим і Гладковським, заробляв на сумнівних оборонних контрактах».

Як свідчить оприлюднене листування, Гладковський-молодший займався вирішенням питання найвищого рівня, узгоджуючи договори, зокрема, через свого батька. Гладковський-старший, крім посади в РНБО, також має бізнес-відносини з президентом Петром Порошенком.

Жуков і Рогоза займались так званою «поточною чорною роботою» – безпосередньою організацією поставок, домовленностями із постачальниками і переказом коштів.

У спілкуванні з керівниками держпідприємств і постачальниками підприємці прямо кажуть про контрабанду з Росії і обговорюють перерахування коштів.

Між собою чоловіки домовлялись, наприклад, про те, які питання Гладковському-молодшому потрібно вирішити через свого батька чи через керівників заводів.

Йдеться у переписці і про суми доходів.

Загалом журналісти встановили щонайменше 250 мільйонів гривень, зароблених через 3 основні фірми-прокладки. Такою фірмою виступала навіть «Кузня на Рибальському», яка тоді належала Порошенку.

Водночас, у листуваннях Рогоза згадує 500 мільйонів, тож розслідувачі припускають, що справжній заробіток від схеми був значно більшим.

Документи із заводів свідчать, що деякі деталі, поставлені фірмами Гладковського-Жукова-Рогози, були поганої якості і не відповідали вимогам.

Крім того, у 2016 році бізнесмени, ймовірно, перепродавали запчастини, які вже належали українській армії і мали бути утилізовані.

Гроші чоловіки відмивали і переводили в готівку через конвертаційні центри. У листуваннях вони обговорювали відсотки, які отримували такі центри, і суми, які передавали буквально в пакетах.

Державні заводи, які закуповували контрабандні запчастини, імітували проведення чесного конкурсу, розглядаючи як учасників лише компанії-прокладки Гладковського-Жукова-Рогози.

Журналісти анонсували ще дві частини розслідування, яке стосується розкрадання оборонної сфери.

Верховна Рада відмовилася надати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата від групи «Воля народу» Станіслава Березкіна.

Таке рішення було прийняте на засіданні парламенту 20 листопада 2018 року, повідомляє 40ka.info.

Подання на притягнення Березкіна до відповідальності озвучив генпрокурор Юрій Луценко. Він розповів, що САП підозрює Березкіна у справі про розкрадання в «Ощадбанку».

За словами генпрокурора, холдинг нардепа заволодів 20 мільйонами доларів.

Березкін порівняв подання на себе з «поганим детективним романом, де є домисли, але немає фактів» і заявив, що НАБУ говорить неправду про привласнення ним коштів.

Після обговорення спікер ВР Андрій Парубій оголосив, що ставитиме на голосування три питання окремо – про зняття недоторканості, про згоду на затримання і згоду на арешт.

Однак перше питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності набрало лише 160 голосів.

Відповідно інші питання уже не ставили на голосування.

«Повідомляю генерального прокурора, що його подання не було підтримане в залі Верховної Ради», — сказав Парубій.

Нагадаємо, у кінці 2016 року повідомлялося, що державний «Ощадбанк» відсудив у співвласників агрохолдингу «Креатив» Юрія Давидова та Максима Березкіна, 200 мільйонів доларів. Всього Березкін і Давидов винні «Ощадбанку» 300 мільйонів доларів за фіктивними кредитами.

7 листопада генпрокурор подав до ВР подання про притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді арешту нардепа Станіслава Березкіна.

У справі про привласнення коштів «Ощаду» правоохоронці затримували сина Березкіна Максима. Проте згодом суд відпустив його під заставу у 5 мільйонів гривень.

Загалом у справі затримано 10 осіб, яким повідомлено про підозру та обрано запобіжні заходи. Всі вони вийшли під заставу.

Слідство вважає, що упродовж вересня 2013 – січня 2014 року бенефіціари «Креативу» у змові зі службовцями АТ «Ощадбанк», ТОВ «ЗМЖ», працівниками ПАТ «Креатив Груп» і ТОВ «Кредитне Брокерське Агентство» заволоділи 20 мільйонами доларів.

Банк уклав з «Креативом» договір на 20 мільйонів доларів кредиту, хоча наявне забезпечення дозволяло видати кредит на 7 мільйонів.

Березкін із сином були засновниками холдингу «Креатив».

Нардепа підозрюють у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст.27 (види співучасників), ч.5 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч.3 ст.209 (легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом) та ч.1 ст.366 (службове підроблення) КК України.

Зокрема, за ч.3 ст.27 ККУ Березкін виступає організатором злочину.

19 листопада регламентний комітет Ради дозволив зняти недоторканність з Березкіна.

Громадська організація Центр протидії корупції заявила, що голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький та його заступники незаконно затягують розгляд скарги НАБУ на рішення прокурора САП, який закрив «справу рюкзаків». У цій справі фігурує син та заступник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

ЦПК зазначає, що 13 липня 2018 року НАБУ надіслало скаргу до керівника САП Холодницького, щодо закриття кримінального провадження у так званій «справі рюкзаків».

Детективи вимагають скасувати постанову про закриття провадження щодо сина міністра внутрішніх справ Олександра Авакова та заступника міністра Сергія Чеботаря, яких підозрюють у причетності до розкрадання 14,5 мільйонів гривень при закупівлі рюкзаків для потреб Нацгвардії.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 313 КПК України, Холодницький або його заступник мали розглянути скаргу та ухвалити рішення впродовж трьох днів з моменту її отримання.

«Тобто Холодницький мав розглянути скаргу ще до того, як пішов у тривалу відпустку», — зазначають у ЦПК.

Проте станом на 15 серпня відповіді не було ані від Назара Холодницького, ані від першого заступника Максима Грищука, який виконує його обов’язки на час відпустки. Про це повідомили Центру протидії корупції у НАБУ.

Аналогічну скаргу НАБУ надіслало й генпрокурору Луценку, проте він взагалі відмовив розглядати її по суті. Про це стало відомо із відповіді НАБУ, яку отримали юристи ЦПК.

«Вищий за посадою прокурор, у цьому випадку Назар Холодницький або його заступник, може скасувати постанову та поновити розслідування справи», — зазначають у Центрі протидії корупції і додають, що імовірно ідеться про свідоме затягування.

«Очевидно, що розгляд скарги НАБУ свідомо затягується, щоб дочекатися поки справа перейде до суду стосовно третього фігурната і тоді вже притягнути до відповідальності Авакова та Чеботаря буде неможливо», — зазначають у ЦПК.

12 липня Спеціалізована антикорупційна прокуратура закрила так звану справу «рюкзаків Авакова», у якій фігурують син міністра внутрішніх справ Олександр Аваков і екс-заступник голови МВС Сергій Чеботар. Рішення про закриття справи ухвалив процесуальний керівник у цьому провадженні Василь Кричун.

Постанова суду закриває справу, знімає всі запобіжні заходи та повертає всі арештовані раніше речі.

Наступного дня НАБУ оскаржило закриття справи «рюкзаків Авакова».

Нагадаємо, 31 жовтня минулого року детективи НАБУ затримали сина глави МВС Авакова Олександра та екс-заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря. Їх підозрюють у причетності до розкрадання 14,5 мільйонів гривень при закупівлі рюкзаків для потреб Нацгвардії. Також детективи НАБУ провели обшуки в сина Авакова. У МВС назвали затримання сина Авакова політично вмотивованим. Сам Арсен Аваков заявив, що його син доведе свою невинуватість у суді.

1 листопада 2017 року Солом'янський райсуд Києва відпустив Авакова під особисте зобов'язання та постановив надіти на нього електронний браслет.

У квітні цього року НАБУ відкрило матеріали «справи рюкзаків», у який фігурує син Авакова.

Таємна зйомка в кабінеті Чеботаря за участі сина Авакова може бути доказом у кримінальній справі проти цих казнокрадів, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Торік навколо Арсена Авакова розгорівся скандал – йому закидали, що Міністерство внутрішніх справ, яке він очолює, віддало державне замовлення на закупівлю рюкзаків для бійців АТО фірмі його родини. Мовляв, Аваков нібито дав заробити своїй рідні.

Ці дані були широкому колу українців повідомлені з екрану телеканалу «Інтер», який належить Дмитру Фірташу – то ж Арсен Аваков публічно списав цю історію на помсту олігарха – адже тоді МВС оголосило, що опальному газовому магнату не оминути кримінального переслідування.

Тоді Генеральна прокуратура навіть відкрила кримінальне провадження за фактом закупівлі рюкзаків – але відтоді жодних даних про рух справи не було. Та й журналістам не вдалося довести цю інформацію – на тендері тоді перемогло дві фірми «Дніпровенд» – із ознаками фіктивності, і ФОП Плигачов, але і з родиною міністра ніяких очевидних зв’язків не простежувалось.

У розпал політичного протистояння між прем’єрською та президентською командами на подібні «зливи» можна було б і не звернути уваги, якби події, зафіксовані на відео, частково не підтвердилися у реальному житті і не вилилися у кримінальну справу.

Паралельно з правоохоронцями, журналісти програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та «UA:Першого» каналу, вирішили провести власне розслідування.

Відео, знайдене в мережі, викладене анонімним екаунтом, нібито зняте прихованою камерою у кабінеті заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря. Він до звільнення з посади у травні 2015 року відповідав у відомстві за державні закупівлі. Раніше вже було офіційно відомо, що приховані зйомки у кабінеті Чеботаря проводила СБУ на прохання військової прокуратури в рамках кримінального провадження про корупцію в Міністерстві внутрішніх справ.

Але до цього в мережу потрапив тільки один шматок відео з цієї зйомки – де екс-заступник міністра МВС Чеботар нібито обговорював продаж за заниженою ціною піску, що перебував на зберіганні в МВС.

Тепер, схоже, вже інший анонімний користувач виклав нові частини тієї прихованої зйомки в кабінеті високопосадовця.

З розмови зрозуміло, що людина, схожа на сина Авакова, хоче поставити велику партію рюкзаків в МВС, але тільки після нового року, і навіть просить передоплату.

Звіряємо те, про що йдеться на відео, з реальними подіями.

Діалог на відео датовано груднем 2014 року, а вже у лютому 2015-го МВС дійсно закупило рюкзаки на 16,5 мільйона гривень.

Одна з фірм, що виграла тендер, – маловідома компанія «Дніпровенд» у Дніпропетровську. Цей найбільший підрядник, зареєстрований на вулиці Столєтова, 21к, має відвантажити 5 тисяч одиниць товару.

«Схеми» вирішили ще раз спробувати відшукати хоч якісь кінці цієї фірми у Дніпропетровську, але там не знають, де шукати підприємців.

«До нас із цього питання приходила податкова інспекція, вони теж її шукали... Ми офіційно відповіли податковій, що в лютому 2015 року договір оренди розірвано, борги всі погашені цією фірмою, і її немає», – відповіли «Схемам» за адресою.

Одноосібний власник цієї фірми – Костянтин Кубець – теж ніби крізь землю провалився. Сусіди кажуть, що за його адресою вже давно живуть інші люди.

Чому податкова інспекція цікавилася «Дніпровенд»? Бо на момент перемоги у тендері на виготовлення рюкзаків у самому МВС уже майже рік тривало розслідування діяльності цієї компанії як конвертаційного центру. Проте це не завадило чиновникам цього ж міністерства перерахувати за рюкзаки 14,5 мільйона державних гривень на рахунки фіктивної фірми.

Можливо тому, що її могли використати як підставного переможця тендеру – для реалізації задуманої змови?

Довести чи спростувати це мають правоохоронці. Поява відео розмови в кабінеті нібито заступника міністра внутрішніх справ Чеботаря – розмови, що могла дійсно передувати тендеру, – нововиявлена обставина, яка могла б суттєво допомогти слідству.

Щоб встановити, чи є відеозаписи доказом порушення закону і як їх можна кваліфікувати, якщо відеозаписи справжні, «Схеми» звернулися до Центру протидії корупції – громадської організації, яка збирає факти про корупційні оборудки високопосадовців і направляє їх до правоохоронних органів у вигляді заяв про злочини.

«Посадова особа явно виходить за межі своїх повноважень і веде домовленості про здійснення державних закупівель, і очевидно, що вона має якісь злочинні наміри. Дії такої особи підпадають під частину 5 статті 191 (привласнення і розкрадання державних коштів шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу. Зазвичай саме ця конкретна частина статті передбачає відповідальність від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права займати певні посади в подальшому», – пояснює юрист Центру протидії корупції Олена Щербан.

Що ж ми бачимо на відео? Комерсант приходить до чиновника міністерства просто в робочий кабінет. Йому потрібні гроші. Він іще не має товару, який би міг продати, навіть, якби у міністерства була така потреба. Але у нього є хороший товариш – чиновник, з яким вони і вигадують цілу схему.

«Це є досить поширений метод злочинних дій під час державних закупівель, коли певні посадові особи заздалегідь зустрічаються і узгоджують, яким чином буде відбуватися потенційний тендер і будуть розподілятися кошти», – уточнює юрист.

За словами фахівця, сама така розмова вже містить ознаки замаху на злочин.

Домовленості між собою – я кажу і про чиновника, і про особу, з якою він розмовляє, – дії таких осіб підпадають під ознаки тієї ж 191 статті. Тобто йдеться про організоване злочинне угрупування, співучасники якого спільними діями складають, грубо кажучи, план про те, як вони будуть розкрадати державні кошти. Тому однозначно, сама по собі така розмова є замахом на злочин, а, відповідно, далі проведений тендер разом із реалізацією цих намірів на практиці є вчиненням, фактично, того злочину, того наміру», – зазначає Олена Щербан.

Тож залишається тільки впевнитись, що це відео – справжнє. Так це чи ні – точно знають працівники СБУ та військової прокуратури, які й організували прослуховування в кабінеті Сергія Чеботаря у грудні 2014 року, про що відкрито повідомляли. Частина цього запису – про пісок – ще раніше потрапила в інтернет і пізніше була визнана доказом у кримінальному провадженні про його розкрадання.

Схоже, знахідка «Схем» може виявитися іншою частиною того самого відео.

Порівняти записи ми попросили фахівця.

«Якщо брати відео, яке легалізоване, яке вже визнали справжнім, і порівняти з тими п’ятьма відео, які ми бачимо на цьому каналі в YouTube, то в принципі я можу помітити такі схожості. Якщо подивитися на деталі інтер’єру, то штори, календар на стіні, стіл, стільці, телевізор – все стоїть на тих самих місцях. То не можна сказати… Тобто можна сказати, що це голлівудська студія, перезбудована заново, але насправді так дуже складно зробити. Єдине, що відео, яке було раніше опубліковане, трошки гіршої якості», – каже співзасновник журналістської організації StopFake Юрій Панін.

Оскільки наші знахідки дуже схожі на інші шматки справжнього відео СБУ, то значить, також мають слугувати доказом корупційних дій? За словами спеціалістів, нові відео вже можуть бути долучені до справи.

«Звичайно, є схожість і саме ця схожість людей, які ведуть мову про певні корупційні зловживання, є підставою того, щоб це відео було долучене до матеріалів кримінального провадження і йому надана була належна юридична оцінка», – відзначає Олена Щербан.

«Якщо сказати, що те відео, яке з піском, опубліковане рік тому і воно вже офіційно визнане справжнім, оригінальним, то, подивившись на це відео, я можу сказати, що його теж можна визнавати оригінальним, бо майже всі деталі, як і голос, збігаються з першим відео про пісок. І всі ці відео можна визнати оригінальними», – додає Юрій Панін.

Відео-знахідці «Схем» щонайменше – півтора року. Але про рух у кримінальних справах не чутно. Підозр щодо продажу піску та рюкзаків нікому не оголошено.

Тим часом «Схеми» спробували отримати коментарі усіх можливих учасників історії. Із Сергієм Чеботарем зв’язатися не вдалося – його телефон відключений. Проте в інтерв’ю виданню «Лівий берег» він уже сказав, що вважає відео з його кабінету змонтованим, а суть слів – зміненою.

Окрім того, «Схеми» телефоном зв’язалися з сином міністра внутрішніх справ Олександром Аваковим:

– У мережі з'явилося відео, де зафіксовано, що Ви приходите в кабінет до Сергія Чеботаря і разом із ним обговорюєте комерційні питання.

– Вперше про це чую.

– А Ви приходили до нього? Були в кабінеті?

– Я не пам'ятаю. Може, був, може ні, не знаю.

– А в грудні 2014 року були?

– Ні, так я вам точно не скажу, не пам'ятаю.

– А обговорювали з ним комерційні питання щодо постачання рюкзаків для МВС?

– Ніякого стосунку ні я, ні хтось із членів моєї сім'ї до цього не має. Я не розумію, чесно-чесно, ось не розумію, про яке відео ви говорите.

– Я готовий Вам вислати або показати, або подивитися, щоб ми просто обговорили…

– Мені це не цікаво. Мені не цікаво допомагати Вам робити Вашу роботу. Вибачте, звичайно, до побачення.

Що ж до самого міністра Авакова, то прес-служба МВС поки утримується від коментарів та відсилає до Генеральної прокуратури, де провадження про закупівлю рюкзаків для потреб АТО відкрили ще торік.

Який його статус?

Ми з’ясували, що цю справу передано до військової прокуратури, яку очолює Анатолій Матіос.

Утім, жодних рухів у справі не чутно – у відкритому реєстрі судових рішень не бачимо даних про обшуки, нікому не оголошено про підозру. Схоже, справа спускається на гальмах. Тепер, після появи нових частин відео в мережі, у військових прокурорів може побільшати доказів, на які буде складно закрити очі.

Радіо Свобода

З хама – в пани

Яким чином Булатов опинився в кріслі міністра достеменно не відомо.  Взагалі-то цього пана до початку акцій протесту на Майдані знали хіба лише у вузьких колах борців з організованою злочинністю. Передусім – як адміністратора бандитського нічого клубу «Аль Капоне», що колись розміщувався у київському кінотеатрі «Жовтень» на Подолі. А також – як дрібного «комерса», який крутився біля залишків колишнього угруповання «Прища» (тобто Валерія Прищика, вбитого в грудні 2003 року; вбивці досі не знайдені, але правоохоронці на правах анонімності запевняють, що вбивство організував найближчий поплічник «Прища» на прізвисько «Ліча», а виконавцем був бригадний «Прища» на прізвисько «Аліса»).

Соратники. По центру – «Ліча», колишній заступник «Прища» в банді, по ліву руку від «Лічі» — «Аліса», ймовірний вбивця «Прища». Булатов – третій зліва. Квітень 2013 року, Київ.

Що саме привело бандитську «шістку» на Майдан – невідомо. Знову ж таки, чутки ходять різні. Але, судячи з поведінки Булатова, його завдання полягало лише в тому, щоби на своїй сторінці у Facebook паплюжити тих активістів, які звали на барикади й закликали до повалення режиму Януковича.

Про Булатова заговорили невдовзі після початку активного протистояння на Майдані, після його раптового зникнення 22 січня 2014 року. За тиждень по тому Булатов знайшовся й розповів журналістам, що його викрали «російські спецназівці»: пробили цвяхами руки, вухо відрізали, усіляко катували. Лікував відрізане вухо Булатов спочатку в Латвії, згодом (з його слів) – у Німеччині, а після повернення в Україну на вимогу Віталія Кличка був призначений міністром молоді та спорту в новому уряді.

Власне, це була навіть не вимога, а категоричний ультиматум. Щойно народ скинув режим Януковича, колишні парламентські опозиціонери, скориставшись нагодою, ділили посади, і соратники по опозиції запропонували Кличку поставити на чолі Мінмолодьспорт свого друга Артура Палатного. Але боксер раптом зажадав Булатова й лише Булатова. Враховуючи, що це міністерство аж ніяк не вважалось ключовим, а посади ділились за квотним принципом, інші екс-опозиціонери не стали впиратись і погодились на призначення міністром людини, про яку ще два місяці тому ніхто нічого не знав.

Скандал вибухнув пізніше – коли інші активісти Майдану обвинуватили пана міністра в крадіжці тих грошей, що в грудні 2013 року – січні 2014 року кияни жертвували на підтримку акцій протесту і які надходили на картковий рахунок Булатова. Але найбільше активістів Майдану обурив той факт, що, як виявилось, після «катування російським спецназом» майбутній міністр насправді не в Німеччині лікувався, а відтягувався на курорті в Домініканській Республіці (цей факт Булатову врешті-решт довелось визнати).

Цілком природно, що поява «жертви російського спецназу» в міністерському кріслі породила чимало пліток. Зокрема, співробітники одного поважного правоохоронного органу розповідали мені, що майбутнього міністра «викрали» начебто його компаньйони з оточення Кличка – через те, що Булатов запустив руку в спільну касу, внаслідок чого «общак» зменшився на 5 млн. грн. Урешті-решт, переконавшись, що гроші Булатов повернути не здатен, Кличко – так, принаймні, запевняли співрозмовники – поставив крадія на Мінмолодьспорт «відпрацьовувати» борг. Тобто, вкрасти з бюджету 5 млн. грн. і повернути в «общак».

Звісно, ми в цю історію не віримо, глибоко переконані, що правоохоронці просто заздрять моральним чеснотам лицаря революції й тому вигадують про нього всілякі нісенітниці. Але, про всяк випадок, поцікавились в МВС України, як же ж просувається розслідування кримінального провадження, відкритого за публічною заявою Булатова про його викрадення та катування. Відповідь була наступна: «Офіційних коментарів з цього приводу не даємо». А неофіційно було сказано, що слідчих дій після повернення Булатова в Україну не проводиться взагалі, оскільки ніякого викрадення не було, а всі його розповіді про російських спецназ – то суцільна брехня.

Напевно, співробітники Головного слідчого управління МВС України також оббріхують Булатова. Незрозуміло лише, чому сам пан міністр не проявляє ініціативи в пошуках своїх кривдників, не скаржиться в прокуратуру на бездіяльність слідства й, взагалі, не цікавиться цією справою? Невже не хоче помститись за вухо, яке було відрізано російським спецназом, але потім якимсь чудом відросло по-новій на пляжах Карибського моря?

Урешті-решт, на посаду міністра Булатов був призначений виключно завдяки скандалу навколо свого викрадення й прогресивна громадськість давно хоче побачити на лаві підсудних тих негідників, які посміли здійняти руку на майбутнього члена уряду. Тим більше, що в аналогічному кримінальному провадженні – відкритому у зв’язку з викраденням у січні 2014 року активістів Майдану Ігорю Луценка та Юрія Вербицького – ведуться активні слідчі дії, трьом підозрюваним обрано запобіжний захід, ще вісьмох оголошено в розшук і справа скоро попрямує до суду (у частині тих підозрюваних, яких вже вдалось затримати).

Але облишмо булатовські вуха. Значно цікавішими є підрахунки, скільки ж команда нового міністра встигла вкрасти за ті три з половиною місяці, впродовж яких «жертва російського спецназу» ґвалтує спорт та вивертає кишені в спортсменів. Мені вдалось поспостерігати з діяльністю цієї банди трохи зсередини – я був запрошений Булатовим на посаду радника міністра. Але, подивившись, чим займається цей «герой Майдану» та його підлеглі, не став навіть забирати посвідчення у відділі кадрів міністерства – я просто підвівся на одній нараді та пішов геть. Бо склалось враження, що Булатов після призначення вперше побачив гроші.

Отже, увазі читачів пропонується розповідь очевидця про те, що зараз коїться в Міністерстві молоді та спорту України, як підручні Булатова розкрадають бюджет, як вимагають гроші зі спортсменів, як підробляють документи, як працюють з фіктивними фірмами.

(далі буде)

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України