Партію «Опозиційний блок» у 2017 році, окрім надходжень з держбюджету та внесків фізосіб, фінансували фіктивні фірми.

Про це йдеться у розслідуванні програми «Джокери» з Севгіль Мусаєвою на телеканалі ZIK, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Так, фізичні особи перераховували кошти лише регіональним осередкам, і це були незначні суми, які загалом склали 4 мільйони 750 тисяч гривень.

Юридичні особи спонсорували «Опоблок» набагато активніше. Компанія «Агротрейдмаркет» перерахувала 2,55 млн гривень, «Полібудсервіс» – 1 мільйон гривень, ТОВ «Магден-плюс» – 1,1 мільйона гривень, «Гіперіон мега» – 1 мільйон гривень.

Як з’ясували журналісти, за зазначеними адресами розташування фірм «Гіперіон мега», «Магден-плюс» та «Полібудсервіс» не було жодної.

Фінансовий аналітик ГО «Ейдос» Сергій Адаменко зазначив, що протягом 2016 року «Опозиційний блок» профінансували сім юридичних осіб на загальну суму понад 12 мільйонів гривень. У 2017 році чотири юридичні особи профінансували її приблизно на 3,8 мільйона гривень.

«Є чотири основні фірми, „Агротрейдмаркет“ є основною, бо вона внесла 2,5  мільйони гривень на рахунки політичної партії „Опозиційний блок“. Прізвища засновників цих компаній я свідомо не буду називати, але вони паралельно ще є засновниками кількох десятків фірм. Тобто одна людина керує двома або трьома десятками фірм. І щоб ви розуміли, статутний фонд в них є до тисячі гривень. Тобто це фірми, які існують тільки на папері», – наголосив Адаменко.

Разом з тим, на питання журналістів, чи знають своїх спонсорів представники «Опоблоку», народний депутат від цієї політсили Юрій Мірошниченко відповів, що на сьогоднішній день є запитання до звітів більшості політичних сил.

«Я вважаю, що це пов’язано зі складнощами заповнення звітів. На першому етапі у 2016 році було більше запитань, у 2017 їх вже менше. Я прогнозую, що це еволюційний процес», – сказав Мірошниченко.

Журналісти припускають, що прихованими спонсорами «Опоблоку» можуть бути Віктор Медведчук, Дмитро Фірташ та Рінат Ахметов.

Нардеп від БПП Сергій Лещенко зазначив, що «Опоблок» із самого початку був проектом цих людей.

"Із самого початку «Опозиційний блок» був проектом трьох олігархічних кланів: Медведчука, Фірташа з Льовочкіним та Ахметова, куди входять його юристи, особисті менеджери та довірені люди – починаючи від пана Морока, Долженкова, Воропаєва, Бєлого, бо Новинський є окремим олігархом, але в нього з Ахметовим є бізнес зв’язки. Тобто вони є співвласниками «Метінвесту», – розповів Лещенко.

Разом з тим, директор Інституту світової політики Євген Магда переконаний, що Дмитро Фірташ досі має вплив на «Опозиційний блок», хоча перебуває в Австрії і до нього є запитання в американських слідчих.

«Дмитро Фірташ впливає приблизно на 20 різних парламентаріїв і називати головним виконавцем його політичної волі в Україні та його бачення, думаю, що можна Сергія Льовочкіна», — сказав він.

У свою чергу, колишній народний депутат чотирьох скликань Тарас Чорновіл стверджує, що Медведчук досі контролює деяких депутатів парламенту.

«У Верховній Раді і досі є аж п’ять депутатів з групи Медведчука, яку він контролює ще з часів СДПУ(О): Нестор Шуфрич, Ігор Шурма, Михайло Папієв, Тарас Козак, Василь Німченко. Нестор Шуфрич йде з „Опоблоку“, і це робиться саме в інтересах Медведчука. Щоб у наступному парламенті отримати більше мандатів. На вибори вони підуть окремо. Тобто „Опоблок“ розколеться», – вважає Чорновіл.

Журналісти зазначають, що формально розкол політсили уже триває.

«Група Фірташа зіграла на користь влади, коли підтримала судову реформу 20-ма голосами. Згодом група Ахметова підтримала зміни в енергетичній сфері. Як наслідок – з’явилася формула „Роттердам+“, за якою тепер Україна дорожче купує усе вугілля», — йдеться у програмі.

Як повідомлялося, у квітні 2017 року журналісти «Наших грошей» з’ясували, що «Опоблок» фінансують фірми, зареєстровані у «віртуальному офісі»: в перукарні, а також на рибному держпідприємстві.

Серед них – компанія ТОВ «Гіперіон мега», що перерахувала на рахунок «Опоблоку» понад мільйон гривень, директором і засновником якої є Ткаченко Володимир Іванович.

Журналісти програми відвідали директора, і з’ясували, що Ткаченку не відомо ані про внески, ані про саму компанію.

11 вересня 2017 року Шевченківський райсуд міста Києва зобов’язав Національну поліцію перевірити дані з фінансового звіту партії «Опозиційний блок».

Однак 29 січня цього року стало відомо, що провадження закрили, бо власник «Гіперіон Мега» Володимир Ткаченко повідомив слідчим, що сприйняв журналістку та оператора «Наших грошей» за шахраїв – і саме тому заперечував і наявність в нього компанії, і мільйонні пожертви на «Опоблок».

Ставицький обіймає одну з найбільш важливих і «смачних» посад в українському уряді. Він є міністром енергетики та вугільної промисловості в країні, де великі капітали зароблялися саме на постачанні газу та вугілля. Ця посада красномовно свідчить, наскільки важливий статус має Ставицький у так званій Сім'ї президента. Такі потужні фінансові потоки Віктор Янукович не довірив би абикому.

Історія сходження Едуарда Ставицького в крісло енергетичного міністра – це історія суцільних скандалів та оборудок, частина з яких особисто пов'язана з Віктором Януковичем.

Вузьке сімейне коло

«В чьом проблєма? Я вам говорю, в чьом проблєма?» – чоловік похилого віку в темному плащі та картузі роздратовано нас запитує про мету зйомки. Мешканці сусідніх будинків, стверджують, що цей літній чоловік є Анатолієм Борисовичем Ставицьким – батьком міністра Едуарда Ставицького.

Батько Едуарда Ставицького не хоче називати своє ім'я? Фото – Слідство.Інфо

\"Бізнесове\" гніздо Ставицьких знімати заборонено

Відео Громадське ТБ. Бізнес Ставицьких знімати заборонено

Втім, на наполегливі прохання, невідомий називати своє ім'я не захотів. Йому не сподобалося, що журналісти знімають будинок «31-Г» по вулиці Шота Руставелі в Києві. Ця відремонтована кілька років тому будівля є справжнім родовим гніздом клану Ставицьких.

Родове гніздо сімейства Ставицьких у Києві. Фото – Слідство.Інфо

Будинок став місцем реєстрації низки фірм, засновниками яких є чи були члени родини Едуарда Ставицького. Зокрема – батько, Анатолій Ставицький, та його дружина, Олена Ставицька. Упродовж останніх 15 років вони стали засновниками численних бізнесів у різних галузях: торгівлі пальним, будівництві та навіть у туризмі.

Чимало водіїв бачили жовті заправки з дивною назвою: «БРСМ-Нафта». В останні кілька років ця мережа стала активно розвиватися. Успіх компанії став настільки помітним, що в 2011 вона навіть увійшла до переліку 200 найбільших компаній за версією Forbes під номером 95. За 2011-й рік виручка «БРСМ-Нафти» досягла 3 мільярдів гривень, хоча раніше компанія була маловідомою й локальною.

БРСМ-Нафта не чужа енергетичному міністру. Фото з сайту БРСМ

«БРСМ-Нафту» – скорочення від російського «БытРемСтройМатериалы» – створили два київських підприємці Андрій Біба та Олександр Поліщук на початку 2000-х років. Впродовж перших років існування нічого не вказувало на її зв'язок із високопоставленими посадовцями. До 2010-го компанія не могла похвалитися значними досягненнями. В її активах було близько 20-ти заправок, які в основному були зосереджені в Київській області.

Після перемоги Віктора Януковича на виборах президента, Едуарда Ставицького було поновлено на посаді голови правління НАК «Надра України».

А невдовзі в «БРСМ-Нафти» з'являється й новий співвласник – Валентина Ушакова. Ця жінка зовсім не випадкова людина для Ставицьких. Вона, спільно з батьком та дружиною Ставицького, була засновником чи директором компаній: «Моноліт 2», «Інвест менеджмент», «Актив капітал груп». Сама Ушакова є співвласницею ще близько десятка інших фірм, значна частина яких пов'язана із продажем нафтопродуктів.

Витяг з ЄДР: БРСМ-Нафта

Численні джерела та сусіди Ставицьких стверджують, що Ушакова є тещею міністра енергетики. Втім, коли автор спитала про це самого Едуарда Ставицького, той замість відповіді про тещу, почав швидко залишати приміщення.

Stavitsky about Ushakova

Примітний збіг: після входження Ушакової до складу співвласників «БРСМ-Нафти» в 2011-му році та посилення позицій Едуарда Ставицького у владі, з 2011 року в цієї мережі почалося бурхливе зростання. На сьогодні вона володіє 130-ма заправками в більшості регіонів України й продовжує стрімко нарощувати кількість АЗС. Крім того, у власності БРСМ – три нафтобази та митно-ліцензійний склад.

За даними Forbes-Україна, основний прибуток «БРСМ-Нафта» отримує від оптового продажу нафтопродуктів через свого трейдера «Біотехнології-2000».

Про методи роботи пов'язаних з «БРСМ-Нафтою» компаній можна судити з «Реєстру судових рішень». У 2011 на Гайсинський спиртзавод прийшов інвестор, який встановив власне обладнання для виготовлення компонентів альтернативного пального. За договором, завод не мав права виготовляти продукцію для інших підприємств без згоди власника установки. Та вже за кілька місяців держпідприємство отримало листи від «Укрспирту», згідно з якими воно мало співпрацювати не з інвестором, а з «Біотехнологіями-2000».

Втім, сам Едуард Ставицький переконує, що, незважаючи на високу посаду, бізнесу родини він не допомагає: «Батько працює, займається бізнесом. У нашому сімейному маленькому бізнесі, де ми справно платимо податки й усе офіційно показуємо. Я ні на копійку не зробив лобістських моментів на користь того, чим займається мій батько», – запевняв він у 2011-му році журналіста Forbes-Україна Севгіль Мусаєву.

Перші скандали

У бізнес із великими оборотами Ставицькі прийшли на початку 2000-х років. Тоді батько та дружина енергетичного міністра були співзасновниками компаній: «Васильків нафта», «Тетерів-Нафта» та «Київ нафта», які займались торгівлею нафтопродуктами.

Особливу увагу гравців ринку та чиновників тоді привернула саме «Тетерів-Нафта», зареєстрована в селі Станишівка, Житомирської області. Компанія займалась виробництвом сумішевих бензинів, що надавало їй можливість сплачувати нижчий акцизний збір. У 2002-му «Тетерів-Нафта» налагодила особливо плідну співпрацю із передовим виробником бензинів - Лисичанським НПЗ. Високооктанові домішки фірма отримувала з Лужанського і Дублянського спиртзаводів.

«Був такий смішний момент на ринку, коли практично все пальне з Лисичанського і Кременчуцького заводів стало спрямовуватися на цю станцію, і з неї вже розподілятися кінцевим покупцям. Але це все було в рамках закону», — розповідає експерт паливного ринку Сергій Куюн.

Це підтверджується навіть даними Кабінету Міністрів: згідно з його пояснювальною запискою, в другій половині 2002-гого року завод ЛІНОС відправляв до 95% бензину «Тетерів-Нафті». Український уряд тоді бив на сполох: фірма Ставицьких не сплатила акцизів на 97 мільйонів гривень, виробляючи альтернативне пальне.

«Закінчилося все тем, що Кучма зібрав в лютому 2003-го року нараду й сказав: „Так, хлопці, припиняйте це все!“ І після цього ця схема згорнулась», – додає Сергій Куюн.

Але в листопаді 2002-го фірма Ставицьких «Тетерів-Нафта» все ж таки потрапила в поле зору правоохоронців. Як повідомляли «Подробиці», тієї осені СБУ Одеської області попередила спробу «Тетерів-Нафти» незаконно отримати відшкодування ПДВ у розмірі 19 мільйонів гривень. Тоді ж правоохоронці попередили відправлення «Тетерів-Нафтою» на адресу однієї з іноземних фірм вимірювальних приладів на 95-ти мільйонів гривень. Управління СБУ в Одеській області підтвердило «Слідству. Інфо», що в листопаді 2002 року проти посадових осіб компанії Ставицьких порушили кримінальну справу, однак зауважили, що подальший перебіг справи не відноситься до сфери їхньої компетенції.

Такий скандал був не одиничним для «Тетерів-Нафти». За кілька місяців до того фірма Ставицьких та ЗАТ «Орлан-Беверіджиз» через Одеський аеропорт відправили аналогічний товар на суму понад 133 мільйони гривень. Ціна, за розрахунками СБУ, виявилась завищеною, а підприємці отримали право на повернення більше 22 мільйонів гривень із бюджету в якості ПДВ.

Невдовзі після описаних подій, фірма Ставицьких змінює назву на «Еко-2003». Щоправда, перейменування не позначилося на законослухняності компанії. У неї знову почалися проблеми із законом.

За даними Реєстру судових рішень, на початку 2004-го року родинна фірма міністра енергетики знову засвітилася у спробі фіктивного відшкодування ПДВ.

Тільки тепер оборудка стосувалася продажу «неіснуючих банкоматів» на суму 111 мільйонів гривень. Як з'ясувало слідство, злочинна мережа з майже десятка компаній намагалася таким чином «розвести» держбюджет на 19 мільйонів гривень неіснуючого ПДВ. У підсумку, директор однієї з компаній із цього ланцюжка отримав п'ять років умовно. Родина Ставицьких відбулася переляком.

Зрештою, у грудні 2004-го року Госпсуд Житомирської області визнав «Еко-2003» банкрутом і на початку 2005-го року фірма ліквідувалась.

Партнерство з «зеленими»

Навіть після закриття «Тетерів-Нафти», нафтотрейдерство лишалось основним бізнесом Ставицьких. Для бізнесу родина міністра знайшла надійних партнерів – членів впливової тоді Партії зелених. Партійні квитки не заважали новим друзям Ставицьких займатись зовсім неекологічною діяльністю – продажем нафтопродуктів та розбудовою мереж заправок.

Тоді, на початку 2000-х, кілька нафтотрейдерських мереж об'єднались під єдиним брендом «Екоіл». Серед них були й компанії Анатолія та Олени Ставицьких, зокрема, «Київ Нафта», «Васильків-Нафта» та «Нафта-Продукт» давнього друга Ставицького – Олега Проскурякова. Їхніми партнерами, за даними ЗМІ, виступили впливові топ-кандидати «зелених» – у тому числі, співвласник «Трансбанку» Володимир Костерін. Останній, на жаль, не знайшов часу відповісти на питання для цієї статті.

У 2003 році «Екоіл» укладає вигідну угоду з НАК «Нафтогаз України». Дві компанії спільно створювали нову мережу АЗС під брендом: «Нафтогаз-Екоіл». Для неї держава надавала дешеве пальне із Шебелинського газопереробного заводу, а «Екоіл» повинен був продавати його на брендованих заправках. З боку держави дана угода була погоджена тодішнім головою «Нафтогазу» Юрієм Бойком, а одним із керівників приватної компанії-партнера виявився ніхто інший, як Едуард Ставицький.

Завдяки дешевим державним нафтопродуктам «Нафтогаз-Екоілу» вдавалось тримати низькі ціни в порівнянні з іншими автозаправними мережами.

Та успіх тривав недовго. У 2005 році «Екоіл» не знайшов спільних інтересів із новим керівництвом «Нафтогазу» та перестав отримувати шебелинські продукти за спеціальним тарифом. «Екоіл» поступово підвищував ціни на бензин та врешті-решт змушений був припинити існування, а заправки продав мережі WOG бізнесмена Ігоря Єремеєва.

Бізнес-зв'язки Ставицьких у певний момент переходять у політичну площину: приміром, Олена Ставицька йшла десятим номером у списку «зелених» на виборах до ВР-2006. Спроба отримати мандат виявилась неуспішною: ні вона, ні її чоловік, який того року був у четвертій сотні Партії регіонів, до парламенту так і не пройшли.

Цікаво, що незважаючи на бізнесове одноголосся, у родині міністра присутній політичний плюралізм. Так, мати міністра, Вікторія – член КПУ, та в 2010—2012-х роках навіть була секретарем Олександрійської міськради. Щоправда, у 2012 році Вікторії Ставицькій не допомогла навіть посада сина-міністра: її звільнили з посади рішенням міськради.

Втім, масштаб інтересів Едуарда Ставицького настільки значний, що він спирається не тільки на родичів, а й на численних друзів.

*   *   *

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди