Солом’янський суд Києва наклав арешт на квартири, паркомісця та акції сина міністра внутрішніх справ Олександра Авакова.

Як повідомляє Національне бюро розслідувань України, відповідне рішення 4 травня 2018 року ухвалив суддя Віктор Фомін.

Йдеться про три машиномісця і квартиру в Києві по вул.Протасів Яр, 8 , а також квартиру в Харкові по вул.Мироносицька,22.   Окрім того вперше накладено арешт на 43,7% акцій Авакова у ПрАТ «Інвестор».

На ухвалу може бути подано апеляцію.

25 квітня Солом'янський райсуд Києва повторно скасував арешт нерухомості сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександра, якого підозрюють у розкраданні грошей при закупівлі МВС рюкзаків для Нацгвардії в АТО. Йшлося про 3 паркомісця та 2 квартири.

Також зазначалося, що ухвала оскарженню не підлягає.

Олександр Аваков є фігурантом справи про розтрату держкоштів МВС при закупівлі рюкзаків для Нацгвардії.

У справі НАБУ затримало 3 осіб: сина голови МВС Олександра Авакова, екс-заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря та Володимира Литвина, який у 2014 році керував ІТ-компанією «Turboseo». Їм було оголошено про підозру.

1 листопада 2017 року суд обрав синові Авакова запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з носінням електронного браслета. Аналогічний запобіжний захід обрали Чеботарю.

На початку листопада 2017 року Солом'янський райсуд Києва заарештував нерухомість усіх трьох підозрюваних  у справі, але у грудні Апеляційний суд Києва скасував рішення про арешт майна сина Авакова.

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Руслан Арсірій не вніс у декларацію за 2016-й рік маєток під Києвом.

Про це ідеться у сюжеті програми «Наші гроші. Досудилися», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Згідно з декларацією, дружина та теща судді у 2012-му році придбали маленький будиночок площею 65 кв. м у селі Іванковичі, що в 30 км від столиці. На його місці вже виріс в рази більший маєток з власною капличкою, майбутнім басейном чи ставком і супутніми спорудами. За версією судді, все це — реконструкція старого будинку. У той же час, сусіди стверджують, що маєток збудований ще три роки тому.

У відповідь на питання, чому будинок не задекларований, суддя заявив, що інформація в декларації повністю відповідає наявним у нього документам. «Там здійснюється реконструкція, — каже Руслан Арсірій. — В реальності є те, що зареєстровано в реєстрі. Це реальність. Те, що здійснюється реконструкція, вводиться в експлуатацію, — це ще не реальність. Це дії, які передують вводу в експлуатацію».

Суддя наполягає на тому, що не мав декларувати маєток попри те, що у формі електронної декларації є спеціальний розділ для об’єктів незавершеного будівництва. «Форма декларації передбачає вказувати не лише площу речей, що по документам, а відповідно і об’єкту незавершеного будівництва», — пояснює Роман Титикало, адвокат.

Старенький будинок разом з двома земельними ділянками площею 40 соток коштував суддівській родині майже мільйон гривень. У декларації за 2015 рік Руслан Арсірій зазначив, що разом з дружиною має $150 тис. готівки (понад 4 млн. грн.). А також мисливську зброю вартістю ще півмільйона.

Суддя стверджує, що всі ці статки він зміг заробити завдяки суддівській зарплаті.

Співробітники Служби безпеки провели обшук у робочому кабінеті і за місцем проживання судді Вищого господарського суду України Віктора Швеця, підозрюваного в хабарництві. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Під час обшуків правоохоронці вилучили близько $300 тис, боргові розписки на загальну суму $475 тис, коштовності і паспорт громадянина Угорщини, виданий на ім'я Швеця.

Триває досудове слідство у кримінальному провадженні, відкритому за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 і ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу, повідомляє офіційний сайт СБУ.

Швеця затримали 24 березня 2016 року співробітники СБУ і військової прокуратури під час отримання $5 тис хабара. Його підозрюють у скоєнні низки кримінальних злочинів, зокрема передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства за попередньою змовою осіб в особливо великих розмірах). Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до 12 років з конфіскацією майна.

Згодом, йому обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

29 червня Швець не з'явився на допит у прокуратуру. 27 липня генеральна прокурор Юрій Луценко особисто вручив йому повідомлення про підозру.

56-річний Віктор Швець працює суддею Вищого госпсуду з 2007 року. Він — заслужений юрист України.

Суддя Печерського суду Києва Ірина Литвинова затягувала розгляд санкцій на арешт соратника екс-президента Віктора Януковича Юрія Іванющенка.

Про це під час брифінгу у Верховній Раді заявив нардеп від БПП Сергій Лещенко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Він розповів, що Іванющенка бачили на футбольному матчі в Європі.

«На сьогоднішній день пан Іванющенко перебуває на території Європи. Його бачили на фіналі Ліги Чемпіонів у Мілані 28 травня цього року в товаристві панів Суркісів та пана Аврамова», — розповів Лещенко.

«Аврамов був „смотрящим“ від Іванющенка, а пани Суркіси – це, скажемо, відомі українські олігархи, які мають власність в енергетичній сфері, яких називають „смотрящими“ за оборудками на державних пакетах акцій під парасолькою пана Кононенка», — сказав він.

За інформацією Лещенка, ГПУ розслідує провадження щодо судді Печерського суда Києва Ірини Литвинової, яка «затягувала розгляд санкцій на арешт Івнющенка, що лягало в основу потім його міжнародного розшуку».

«Два місяці ця суддя затягувала отримання санкцій на арешт Іванющенка», — сказав він.

Як розповів Лещенко, суддя Литвинова є «суддею в справі за позовом пана Іанющенка відносно депутата Левуса і журналіста Бутусова».

«Ця сама суддя є суддею у справі, яку подав проти мене Іванющенко… Ця саме суддя незаконно вивела з під удару і закрила кримінальне провадження відносно дружини свого бізнес партнера, пана Шепелєва», — розповів Лещенко.

«На сьогоднішній день ми маємо унікальну ситуацію. Виявляється, що більшість справ, які стосуються, так чи інакше, пана Іванющенка, в Печерському суді Києва потрапляють до такої собі судді Ірини Литвинової…Це типові ознаки корупційної злочинної змови, що дозволяє пану Іванющенку зловживати своїми грошима, статусом і отримувати необхідні рішення суду, для того, щоб бути безкарним», — сказав Лещенко.

Він заявив, що звернувся в прокуратуру для перевірки цих фактів. За словами Лещенка, те що Інтерпол поновив розшук Іванющенка «нічого не означає», так як той «перебуває в Європі і може вільно пересуватися по її території».

Як відомо, 4 липня 2016 року міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков повідомив, що Інтерпол відновив міжнародний розшук близького соратника екс-президента Віктора Януковича Юрія Іванющенка.

Після того як табір викупили землю було оформлено в оренду під «обслуговування дитячого оздоровчого табору», у 2008 році розпочалося будівництво, в результаті, збудували житловий комплекс для «мажорних» чиновників. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

На землі у елітному поселенні під Києвом Конча-Заспі, яка передбачалася для державного дитячого табору, побудували житло для начальника Управління держохорони та колишнього міністра оборони Валерія Гелетея, дочки екс-прокурора Києва Анатолія Мельника, нардепа Сергія Лабазюка, дружини колишнього очільника Головного слідчого управління МВС Василя Фаринника та інших можновладців і їхніх родичів.

На початку 2000-х років на цьому місці був дитячий оздоровчий табір заводу ВАТ «Київгума». Завод табір продав, новий власником стало підприємство з аналогічною до заводу назвою — ЗАТ «Київгума», співзасновником та першим директором якого був такий собі Сергій Шевченко. Тепер же та ділянка на офіційному сайті характеризується як «Апартаменти в сосновому лісі» або "Житло класу «Бізнес Плюс».

Після викупу табору понад 9 гектарів рекреаційної землі під ним перебували в комунальній власності, Шевченко орендував ту ділянку з метою побудови оздоровчого дитячого табору сімейного типу. Згодом було затверджено план. У 2008 році розпочалися будівельні роботи, однак, в результаті, вийшов не табір, а комплекс із півсотні приватних будинків, розповідає журналістка Леся Іванова у сюжеті для програми антикорупційних розслідувань «Наші гроші».

Володимир Прокопів – донедавна голова Земельної комісії, а нині секретар Київради – пояснює: «Київська міська рада давала дозвіл, приймала рішення надати ділянку з цільовим призначенням „для експлуатації та обслуговування дитячого табору“. Згідно з державним земельним кадастром – це землі рекреації, і будувати там житлові будинки аж ніяк не можна.  Якщо там мають бути житлові будинки, то цільове призначення має бути „для будівництва та експлуатації житлового будинку і господарських споруд“. Це кардинально різні речі – між землями рекреації і землями громадської забудови».

Сам Шевченко порушень зі свого боку не бачить. Тим більше, якщо вся забудова пройшла з дозволу вищих інстанцій. Власниками апартаментів виявились люди не з бідних.

Один  з перших будинків на в’їзді належить колишньому міністру оборони, а нині очільнику Управління держохорони (УДО) Валерію Гелетею. За словами забудовника, Гелетей захотів тут оселитись вже після затвердження плану містечка. Вільних місць не лишалось, тож довелося залізти на територію лісопарку «Конча-Заспа».

Згідно із судовим реєстром право власності на цей будинок Гелетей посвідчував через судовий позов аж 2012 р., коли вже не був на державній службі, а працював віце-президентом «Авант-Банку», пов’язаного з колишнім генпрокурором Віталієм Яремою.

Матеріали справи показують, що будинок було зведено набагато раніше, коли Гелетей ще був на держслужбі. В судовому рішенні також фігурує сума інвестицій, необхідних для реалізації проекту – 3,90 млн грн. Та в забудовника грошей не знайшлось, й очільник УДО  будував маєток за свої. Будівництво було завершено у серпні 2009, майже за місяць після того, як Гелетея звільнили з УДО. При цьому, до того моменту Гелетей усе життя був на держслужбі та ні він сам, ні його дружина, ні двоє його синів бізнесу не мали.  Ще одна цікава деталь: згідно з матеріалами суду, БТІ виготовило техпаспорт на нежитловий будинок. Житловим він став уже після вказаного судового рішення.

Сам Валерій Гелетей відмовився спілкуватися з журналістами.

Єдиний на території будинок із приватним озером по договору дарування від жовтня 2013 р. записаний на Дар’ю Черновську, дочку екс-прокурора Києва Анатолія Мельника, який  все життя служив у прокуратурах. Утім, коментувати походження майна Дар’я Черновська у «Французському містечку» відмовилась.

Будинок на 593 квадрати належить судді Вищого господарського суду Ірині Кондратовій. Її батько Дмитро Притика 15 років очолював той же Вищий госпсуд.  Кондратова розповідає, що будинок придбала за кошти від продажу частки в бізнесі, котрий мала ще до того, як стала суддею. Тож до фінансування питань немає. Також правник запевняє: буцім, не знала, що за документами її будинок – дитячий оздоровчий комплекс.

«Частину документів ми не бачили. Частину показували – частину не показували, казали одне, вийшло по-іншому», – сказала суддя. Себе Кондратова у цій історії називає скоріше потерпілою і розповідає, що навіть добудовувати довелось власними силами.

У будинку площею 650 квадратних метрів планує оселитися нардеп Сергій Лабазюк. Маєток він придбав у 2014 р., вказавши у декларації навіть ціну покупки – 2,3 мільйони гривень. І зазначив, що це житловий будинок. Хоча по документах тут – «житловий корпус в оздоровчому комплексі». І нічого незаконного в цьому нардеп не бачить: «Ні, мене не здивувало таке призначення, тому що на території нашої держави є дуже багато різних форм власності. Тому, коли я купував нерухомість, я перед тим проконсультувався, і ця нерухомість є цілком законною», ­– стверджує нардеп Лабазюк.

Нерухомість у «Французькому містечку» також мають: Неля Трунова, дружина колишнього заступника Анатолія Мельника по прокуратурі м.Києва, пізніше Дніпровського екологічного прокурора та прокурора Одеської області, Галина Фаринник – дружина колишнього очільника Головного слідчого управління МВС  Василя Фаринника, Олена Шелудченко й Ольга Троян – відповідно дружина й дочка екс-глави НАК «Нафтогаз» Володимира Шелудченка,  Олег Рафальський – син Олега Рафальського, екс-заступника глави адміністрації президена Сергія Льовочкіна.

Водночас невідомою залишається доля частини землі під комплексом, яка досі належить місту. Ліквідатор «Київгуми» просуває в Київраді проект, згідно з яким вид використання земельної ділянки має бути змінений і на ній мають дозволити будівництво, експлуатацію та обслуговування таких об’єктів рекреаційного призначення як «дачі». Усе робиться пост-фактум, адже тут усе вже давно збудовано житло. Саму ж цільну земельну ділянку пропонують розкроїти на низку маленьких, ділянки під будинками передати у власність мешканців містечка, решту лишити в оренді "Київгуми. Безоплатно приватизувати хочуть 1,75 гектара.

Сьогодні ринкова вартість сотки землі в Конча-Заспі – понад 200 тисяч грн. Тобто у разі приватизації Київ подарує мешканцям «Французького містечка» земельний актив на суму близько 36 мільйонів гривень.

ЗАЯВА ПРО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ
судді Солом’янського районного суду м. Києва
Губко Алли Олександрівни

Суддя Солом’янського районного суду м. Києва Губко Алла Олександрівна підлягає перевірці на підставі п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки 10 серпня 2007 року за дії, пов’язані з моєю політичною та громадською діяльністю, обрала мені запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на виконання погроз в мою адресу народного депутата від комуністичної партії Олександра Ткаченка і таким чином зробила мене політичним в’язнем за наступних обставин.

16 липня 2007 я організував пікет офісу корупційної структури-посередника у держзакупівлях, Тендерної палати України (ТПУ) на Хрещатику і спробував сфотографувати при вході почесного президента ТПУ, народного депутата, комуніста Олександра Ткаченка, який спілкувався з Антоном Яценком, віце-президентом ТПУ, пізніше обраним народним депутатом. Ткаченко в присутності свідків під прикриттям своїх охоронців напав на мене, розбив фотоапппарат і погрожував посадити у в'язницю. Ці обставини я виклав у заяві про злочин, який у подальшому ніхто ніколи не розслідував.

1 серпня 2007 року співробітники міліції попросили мене проїхати з ними до Солом’янського РВ МВС нібито для опитування щодо обставин нападу на мене депутата Ткаченка. Насправді, як виявилося, це був тільки предлог, щоб не дозволити мені негайно скористатися правовою допомогою адвоката, оскільки мене було затримано за завідомо неправдивим звинуваченням невідомої мені Віри Пстрак, яка стверджувала, що в 2005 році я викрав у неї будматеріали вартістю близько тисячі гривень. Пізніше я дізнався, що Віра Пстрак є коханкою Ткаченка. Зв’язок Пстрак із Ткаченком підтверджується публікацією в газеті «Сільські вісті» за 5 жовтня 1999 року під заголовком «Бог допоміг. Допоможуть і люди» за підписом І. Мушак, де наводиться обіцянка Олександра Ткаченка допомогти Вірі Пстрак із лікуванням її сина після дорожньо-транспортної пригоди (примірники зазначеної газети зберігаються в бібліотечних фондах центральних бібліотек України).

Після арешту я негайно заявив про фальсифікацію кримінальної справи проти мене з політичних мотивів на виконання погроз в мою адресу народного депутата від комуністичної партії Олександра Ткаченка і почав сухе голодування.

У зв’язку з голодуванням наступили ускладнення (гіпертонія, стенокардія, тощо), на що мій адвокат Мусієнко О. Г. вказав під час розгляду суддею Губко А. О. 10.08.2007 р. подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття мене під варту. Але ухвалою від 10.08.2007 р. суддя Губко О. А. обрала мені міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, попри те, що суду було надано довідку Київської клінічної швидкої допомоги від 08.08.2007 р. про ускладнення мого стану здоров’я у зв’язку із голодуванням як акцією протесту проти політично вмотивованої фальсифікації кримінальної справи на виконання погроз в мою адресу народного депутата від комуністичної партії Олександра Ткаченка.

У подальшому, після значного резонансу в засобах масової інформації, постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 30.08.2007 р. постанову слідчого було скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно мене. Суди апеляційної та касаційної інстанції погодилися із висновком суду першої інстанції про відсутність будь-яких фактичних даних, котрі вказували б на мою причетність до вчинення злочину.
Дії судді Губко А. О., яка обрала мені запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на виконання погроз в мою адресу народного депутата від комуністичної партії Олександра Ткаченка, спричинили збитки Українській державі, оскільки я змушений був звернутися за відшкодуванням моральних та матеріальних збитків, завданих мені незаконним ув’язненням з політичних мотивів, і відповідно до рішень судів на мою користь було стягнуто з Державного бюджету України відповідне відшкодування (10 000 грн моральної шкоди, 5 000 грн витрат на правову допомогу, 4230 грн за проведення експертизи, загальна сума збитків держави від дій судді Губко 19 230 грн).

Слід зазначити, що в мережі Інтернет можна знайти чимало публікацій про інші сумнівні діяння судді Губко. Так, постановою від 14.11.2012 р. (реєстраційний № 28228905 у ЄДРСР) вона постановила застосувати примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем проживання до пенсіонера, який конфліктував з міліцією на мітингу представників Київської міської організації політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», політичної партії «Фронт змін» та виборчого блоку «Блок Юлії Тимошенко» щодо підтримки апеляційної скарги Юлії Тимошенко на вирок Печерського районного суду м. Києва. У постанові відсутні будь-які згадки про позицію пенсіонера, так само як і в моєму випадку суддя Губко не задокументувала моїх пояснень щодо політичного характеру сфабрикованої проти мене справи. Є в Інтернеті також згадки про порушення прав людини суддею Губко у справах, які не мають політичного підтексту.

В зв’язку з викладеним прошу здійснити перевірку судді Солом’янського районного суду м. Києва Губко Алли Олександрівни відповідно до вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

З повагою,
9 грудня 2014 року                                                                    В. Ф. Гладчук

Додатки:
—     копія постанови судді Губко А. О. від 10.08.2007 р.
—     копія ухвали ВСУ.
—     Копія статті «Бог допоміг. Допоможуть і люди»
—     копія постанови судді Губко А. О. про застосування примусових заходів медичного характеру
—     копії публікацій з Інтернету щодо протиправних дій судді Губко.