Избирательную кампанию кандидата в президенты Владимира Зеленского финансировали не только его друзья и коллеги, но и люди, связанные с окружением Андрея Портнова и Павла Фукса. Данные обнародованы в официальном отчете кандидата, опубликованном на сайте Нацагентства по предотвращению коррупции, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Детальный разбор отчета опубликовал журналист «Наших грошей» Юрий Николов на своей странице в Фейсбуке. Он отметил, что доноры кампании Зеленского делают пяти- и шестизначные взносы, несколько человек в феврале пожерствовали от 1,5 до 3 млн гривен.

Среди самых крупных пожертвователей — супруга Зеленского Елена (1,5 миллиона), братья Шефиры (каждый по 1,5 миллиона), их родственницы Елена и Лариса Шефир (по 1 млн), 1,8 млн перечислил Евгений Ярмилко, партнер Шефиров по компании «ИНВЕСТ АНИМА».

«Среди жертвователей оказалась сравнительно большая купа юристов, связанных с Андреем Портновым и Андреем Богданом, которого называют чуть ли не главным в штабе Зеленского. Вносили они сравнительно немного, кто полтинник, кто сотку (тыс грн)», — написал Николов.

«Евгений Веничук и Игорь Мендограло – соответственно бывший директор и актуальный подписант фирмы «Укррослизинг», которая отжала через суд у Киева 2 ярда денег за вагоны метрополитена. Эти юристы как раз вошли в фирму, когда она стала принадлежать Фуксу, и обеспечили ей судебную победу. Раньше Веничук официально светился как партнер Гранцева, который партнер Портнова», — написал Николов.

400 тысяч отправила Валентина Стародубцева — бухгалтер адвокатского объединения «Пукшин и партнеры», где старшим партнером работает Андрей Богдан. Именно его называют за глаза теневым руководителем штаба Зеленского. Хотя официальный глава штаба Иван Баканов заверяет, что Богдан им помогает только как юрист.

Среди жертвователей также:

Владимир Макар, адвокат и бывший помощник Портнова в Раде, когда он был депутатом БЮТ (148 тысяч)
100 тысяч — Анна Косинова, адвокат АО «Колегія правозахисників», которое возглавляет дружественный к Портнову Иван Гранцев
127 тысяч — Оксана Мангул, адвокат юркомпании «Корпоративні технології», которой также руководит Гранцев.
Деньги на кампанию Зеленского передавали Ирина Спринская, адвокат, которая раньше была помощницей нардепа от БЮТ Владимира Пилипенко, входившего в группу «молодых юристов» Портнова, Константин Гранич (тоже был помощником Пилипенко) и Карина Микитян (была помощницей Портнова и Пилипенко).

100 тысяч пожертвовал Евгений Веничук, руководитель «Центр фінансового лізингу», по иску которого в прошлом году арестовали счета «Укргазвидобування». Веничука журналисты связывали с окружением Сергея Левочкина и Андрея Портнова. А вот офшорная часть его фирмы связана уже с бизнесменом Павлом Фуксом.

Ранее глава штаба Зеленского Иван Баканов врал, что Фукс не финансирует их избирательную кампанию.

Антикорупційне бюро підбирається до впливових львівських політиків і бізнесменів Дубневичів. Чим це загрожує мафіозному клану в новому політичному сезоні?

Детективи НАБУ отримали дозвіл на вилучення оригіналів документів, що знаходяться у НКРЕКП, які можуть стати прямими доказами у справі щодо маніпуляцій з обсягами пільгового газу на Новояворівскій ТЕЦ нардепів Богдана та Ярослава Дубневичів. Про це свідчить рішення Солом'янського райсуду Києва від 21 серпня 2017 року. Це справа здатна в новому політичному сезоні закрутити серйозні процеси в парламенті та на вулицях. Якщо колишній «регіонал» Олександр Онищенко є особистістю вкрай одіозною, і в парламенті він входив до депутатської групи «Воля народу», яка складалася з депутатів, що мають схожу біографію, то Дубневичі – члени фракції БПП, і їхній вплив на політичні процеси вагоміший, аніж у втікача Онищенко-Кадирова.

Але для початку про суть претензій до львівських бізнесменів і депутатів, яких детективи НАБУ підозрюють у тому, що вони «нагріли» державу на сотні мільйонів гривень. За різними підрахунками, йдеться про суму від 0,77 до 1,43 млрд гривень. Яка ж схема дозволяє заробити чималі і при цьому легкі гроші? Вона бере початок ще в 2005 році і будувалася на різниці в цінах на газ для різних категорій споживачів – населення, теплокомуненерго і промисловості. Наприклад, на державну компанію «Укргазвидобування» було покладено соціальну функцію забезпечення населення України дешевим газом, тому компанія видобувала його і продавала за встановленими урядом цінами – близько 50 доларів за 1 тис. кубометрів. Передбачалося, що саме ця низька ціна на газ, що видобувається державою, стане запорукою того, що населення отримає в своїх газових плитах газ за низькою ціною. Однак, у той же час, коли населення спалювало газ «за 50», газ для промисловості коштував 500 доларів за 1 тис. кубометрів. Адже газ – це газ, і на ньому не поставиш штамп «дешевий – для населення», чи «дорогий – для промисловості». Головне – «підмухлювати» з документами, і можна зробити так, що за документами газ було продано населенню «за 50», хоча насправді він був проданий промисловості по 500 доларів.

Найвідомішим бенефіціаром цієї схеми був депутат Верховної Ради Олександр Онищенко, який, як стверджують правоохоронні органи, разом з наближеними йому компаніями завдали державі шкоди в розмірі близько 3 млрд гривень. Його варіант схеми був побудований на тому, що приватні компанії отримували від державної компанії «Укргазвидобування» у користування старі свердловини на умовах спільної діяльності. Видобутий газ вони могли продавати за ринковою ціною, але на біржах реалізовували його посередникам за 50-100 доларів, і саме з цієї суми сплачували частину прибутку «Укргазвидобуванню». На біржі ж газ продавався «своїм» компаніям, які потім перепродували його за ринковою ціною промисловим споживачам. Різниця між цінами на газ становила понад 5 тис. гривень на кожній тисячі кубометрів.

Доходи братів Дубневичів, через які на них насідає НАБУ, було отримано за тією ж схемою, але з варіантами (знову ж, якщо їх провину буде доведено). Річ у тім, що через ланцюжок компаній Дубневичі володіють Новояворівською і Новороздольською теплоелектроцентралями (ТЕЦ). А ТЕЦ при виробництві тепла для населення також може використовувати «дешевий» газ, щоб забезпечити тим самим якомога більш низькі тарифи на тепло. І різниця в ціні газу для виробництва тепла для постачання населенню, і ціною газу для промисловості – також істотна. Наприклад, в 2013-14 рр. за газ для виробництва тепла для населення ТЕЦ платили 1309 гривень за 1 тис. кубометрів, тоді промисловість його купувала в 3-6 разів дорожче. В 2015 році різниця в ціні газу також була суттєва – 3 тис. гривень та 7,4-11,3 тис. гривень за 1 тис. кубометрів.

НАБУ підозрює, що ТЕЦ Дубневичів використовували дешевий газ для виробництва електроенергії, яку потім продавали на оптовому ринку. З документів суду, куди слідчі зверталися за дозволом на виїмку документів, випливає, що збитки від такої діяльності ТЕЦ Дубневичів могли складати за одними оцінками 775 млн гривень, за іншими — 1,43 млрд гривень. Проте, в цілому по країні, збитки від запровадження схеми, побудованої на різниці в цінах на газ для різних категорій споживачів, можуть бути набагато більшими, аніж лише по Онищенко та братам Дубневичам. І якщо вірити голові правління «Нафтогаз України» Андрію Коболєву, який в одному з інтерв'ю зазначав, що цією схемою користувалося багато політиків і бізнесменів, справа проти Дубневичів має вигляд вибіркового правосуддя. Тому що під висунуті їм підозри потрапляють всі, хто має відношення до ТЕЦ. Наприклад, той же Рінат Ахметов.

Юрий Васильченко, Національне бюро розслідувань України

Працівники Генеральної прокуратури прийшли з обшуками до румунської компанії Tacrum, яка виграла тендер для «Укргазвидобування» за найнижчими цінами.

Про це написав народний депутат Сергій Лещенко на Facebook, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Tacrum буде проводити гідророзрив пласта на свердловинах Полтавської області. Компанія вперше за багато років виграла прямий тендер за найнижчими цінами на «ПроЗорро».

"Минулої п'ятниці до них прийшла з обшукам Генпрокуратура. Не тільки в офіс у Києві, але на базу в Полтаві, на свердловини, а також в компанію «Укргазвидобування», – заявив Лещенко.

За словами нардепа, Tacrum «перейшла дорогу» заступнику фракції БПП Ігорю Кононенко, який має інтереси у газовидобутку та контролює ряд чиновників у Полтавській області.

Лещенко зазначив, що представників компанії запросили до Верховної Ради, щоб через публічний розголос захистити від корупційного тиску.

Генпрокуратура продовжує закривати резонансні кримінальні провадження проти колишнього оточення Віктора Януковича.

Янукович крав не сам. Ним була збудована тотальна вертикаль, де спільники отримували «комісію» – залишки з барського столу, здаючи основну частину коштів ватажку мафіозного клану.

У лютому 2014 року Янукович втік, а через півтора місяці, у квітні 2014 генпрокуратура відкрила провадження щодо афер Курченка в «Нафтогазі України». По цим справам проходили брати Кацуби – Сергій та Олександр, які по черзі працювали на високих посадах у «Нафтогазі».

Брати Кацуби – можливо, не дуже відомі широкому загалу, але важливі елементи піраміди Януковича. Вони – сини нинішнього депутата Верховної Ради, члена групи «Відродження» Володимира Кацуби. За часів Януковича старший з його синів Сергій Кацуба працював спочатку заступником голови правління «Нафтогазу», відповідальним за державні закупівлі, а потім став народним депутатом від Партії регіонів. Молодший син Олександр Кацуба спочатку працював заступником керівника «Чорноморнафтогазу», а коли старший брат обрався депутатом – отримав у спадок його місце заступника в «Нафтогазі». І саме в роки, коли брати Кацуби були відповідальними за закупівлі в цих державних компаніях, відбулася афера з придбання «вишок Бойка».

Революцію гідності старший з братів – Сергій Кацуба – зустрів у статусі депутата-регіонала, а молодший – заступника голови правління «Нафтогазу». Коли влада в Україні помінялася, Олександр Кацуба півроку після цього ховався від відставки, оформивши фейковий «лікарняний».

Щоправда, поки, за документами, Кацуба «хворів» у одній з лікарень на території виборчого округу свого батька в Дергачах Харківської області, його сторінка в Instagram поповнювалася фотографіями з відпочинку на морі, в горах та святкування власного весілля в одному з шато під Парижем.

Також після Революції гідності було порушене кримінальне провадження щодо афери за участі компанії Сергія Курченка «ГазУкраїни-2020», з якою «Нафтогаз» уклав угоду про фіктивне постачання бензину.

Розмір збитків, згідно з підозрами, складеними проти братів Кацуб, сягав 450 мільйонів гривень.

«Протягом 2012 року у колишнього заступника голови правління НАК „Нафтогаз України“ Кацуби С.В., та в інших виник злочинний умисел, спрямований на вчинення заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах. Було розроблено детальний план вчинення злочину, згідно з яким передбачалося здійснити заволодіння коштами НАК „Нафтогаз України“, шляхом укладення договору про постачання нафтопродуктів з фіктивним підприємством, який би передбачав механізм 100% передплати, а після отримання 100% передплати – непостачання бензину.

22.08.2012 заступником голови правління НАК „Нафтогаз України“ Кацубою С.В., та невстановленою особою від імені ТОВ „ГАЗУКРАЇНИ-2020“, а саме від імені директора Кашкіна А.П. (підписи якого в договорі згідно проведеної почеркознавчої експертизи є підробленими) був підписаний договір поставки нафтопродуктів N14/4260/12».

За договором, «Нафтогаз» мав робити... передоплату Курченку на всі 100 відсотків. Угоди між державною компанією та аферистом, на думку слідства, «укладалися Кацубою С.В. не з метою постачання до НАК „Нафтогаз України“ бензину та подальшого отримання прибутку Компанією, а з метою виведення грошей в розмірі 449 963 820 гривень з рахунків Компанії».

Як сказано в підозрі, складеній Генпрокуратурою, Курченко та його фірма ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» повинні були створити «видимість легального здійснення торгівлі світлими нафтопродуктами на території України». Для цього вони повинні були подати в «Нафтогаз» документи про позитивну кредитну історію фірми, відсутність заборгованостей, потужності для збереження нафтопродуктів.

Отже, ця справа розслідувалася з 11 квітня 2014, і за півтора роки слідчі вийшли на підозру братам Кацубам – її було повідомлено 25 вересня 2015 року за статтями «привласнення, розтрата майна або заволодіння шляхом зловживання службовим становищем».

«Кацуба С.В. та інші невстановлені службові особи НАК „Нафтогаз України“, діючи умисно, в формі співучасті, всупереч інтересам державного підприємства, вчинили всі дії необхідні для виведення грошей з НАК „Нафтогаз України“, переведення їх на рахунок фіктивного підприємства ТОВ „ГАЗУКРАЇНА-2020“ та прикриття фіктивності угоди. В результаті злочинних дій Кацуби С.В., НАК „Нафтогаз України“ спричинено збиток в розмірі 449 963 820 гривень».

На цей момент вони були вже у статусі звичайних смертних – не змогли обратися до парламенту та втратили посади в «Нафтогазі». Але депутатом залишався їхній батько. Вони зберегли зв'язки – і в день висунення підозри Кацуба-старший терміново... чартерним літаком з Жулян вилетів до Ніцци. Через два дні Кацуба-молодший також чартером вилетів з Жулян до Бодрума.

За декілька днів, 1 жовтня 2015 року братів Кацуб було оголошено в міжнародний розшук.

Але далі події стали розгортатися за дивовижним сценарієм. Через три місяці після того, як за наслідками тривалого розслідування братам висунули підозру та оголосили у розшук, справу... закривають.

Це рішення стало черговим прикладом того, як Генеральна прокуратура «зливає» резонансні справи. Воно було ухвалено в проміжку між Новим роком та Різдвом, 5 січня 2016 року. Після цього припиняється і розшук Сергія та Олександра Кацуб. Зараз вони вже повернулися до України, де у них під Києвом є розкішний палац поруч із колишнім главою «Нафтогазу» Бакуліним.

Як випливає з відповіді Міністерства внутрішніх справ, рішення про закриття провадження ухвалено Генеральною прокуратурою. І найцікавіше – нагляд за цим кримінальним розслідуванням, а, відповідно, і рішення про його закриття винесло управління Генпрокуратури, куратором якого є перший заступник Шокіна Юрій Севрук – той самий чоловік, який виконує обов'язки генерального прокурора України і якого називають серед тих, хто може очолити Генпрокуратуру.

Цікаво також, що родина Кацуб має спільний бізнес з оточенням міністра Авакова. Так, у власності Кацуб є фірма «Техпроект», яка веде спільну діяльність з державною компанією «УкрГазВидобування».

Останні зміни в складі засновників Кацубіного «Техпроекту» відбулися через тиждень після втечі Януковича, 28 лютого 2014 року, коли було змінено директора, а в склад засновників увійшли фірми... з Панами. Одна з них, Marco Development S.A., стала власником 20% акцій фірми Кацуби. Найцікавіше, що адреса реєстрації цієї панамської фірми, а також її панамські директори – ті ж самі, що у фірми Kingston Group S.A., на рахунок якої депутат-соратник Авакова Ігор Котвіцький переказав минулого року скандальні 40 мільйонів доларів.

Крім того, батько Кацуб став депутатом нинішнього скликання завдяки тому, що його головний конкурент Іван Варченко зняв свою кандидатуру після відвідин Авакова, де буквально зіштовхнувся з самим Кацубою-старшим. За декілька місяців після цього Варченко був призначений радником Авакова у МВС.

Таким чином, Аваков напряму та через Котвіцького мав більше ніж достатньо аргументів не переобтяжуватися слідством.

Насправді, для суспільства не має значення, хто дозволив братам Кацубам вийти сухими з води – Національна поліція, яка вела слідство, чи Генеральна прокуратура, що здійснювала нагляд. Зрештою, все це лягатиме тягарем на одну особу в державі – президента Петра Порошенка, за часів якого жоден з високопосадовців старої влади не поніс покарання.

Сергій Лещенко, народний депутат, Національне бюро розслідувань України

Історія закупівлі колтюбінгової уставновки менеджерами Мартиненка та Єремеєва — це сценарій, що один в один повторює «вишки Бойка», тільки в меншим масштабах.

Про це в своєму блозі на «УП» написав народний депутат Сергій Лещенко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Як виявилося, «УкрГазВидобування» збиралося купити «колтюбінг» у фірми Moston Properties Limited, яка прописана у Лондоні в будинку №393 на вулиці Lordship Lane. Угода була укладена 29 травня 2015 року на суму 5 мільйонів 850 тисяч доларів.

Попри реєстрацію в британській столиці, фірма Moston є звичайною прокладкою з непрозорою власністю. Згідно з статутними документами, які можна офіційно отримати в англійському державному реєстрі, статутний капітал фірми складає 2 (два) фунти стерлінгів.

Як пише депутат, на незвичність цієї поставки вказувало й те, що рахунок британської фірми було відкрито чомусь у Латвії.

«Від компанії Moston угоду з державним підприємством „УкрГазВидобування“ підписала жінка з типово „британським“ прізвищем Георгіна Папапетроу, яка насправді є кіпріоткою. Вона є не тільки директором, але не номінальним власником прокладки. Загалом Папапетроу очолює аж 49 фірм», — пише Лещенко.

Підприємство, що претендує на мільйонні підряди «УкрГазВидобування», базується в пошарпаному будинку по сусідству з продажем пральних машин та матраців. Загалом ця будівля є лише ширмою, надаючи британську прописку будь-кому, хто цього зажадатиме — за адресою 393 Lordship Ln, London N17 6AE, UK розташовано десятки фірм.

Як виявилося, ця колтюбіногова установка мала постачатися у морській комплектації. Але місцем доставки були вказані свердловини у Полтавській області. При чому довжина шлангу складає 4 кілометри, тоді як свердловини Полтавській області 5 кілометрів глибиною – тобто ця установка взагалі не призначена для тих родовищ.

Тендер на постачання колтюбінгу відбувся протягом чотирьох днів, а єдиним технічним конкурентом Moston була інша прокладка з Сейшельских островів.

«Але і це не все. Існує підозра, що ці гроші намагалися отримати... вдруге», пише Лещенко.

Аналогічне колтюбінгове устаткування так само в морському виконанні ще в часи Януковича, у 2012 році було предметом тендеру в державній компанії
«Чорноморнафтогаз». І переможцем того тендеру стала фірма Muster Services Limited, яка... зареєстрована за тією ж адресою в Лондоні, між продажем пральних машин та матраців, в будинку N393 на вулиці Lordship Lane. А директором також була кіпріотка...Георгіна Папапетроу. І вона ж була номінальним акціонером тієї фірми.

Але ціна такого комплексу в 2013 році склала... 13 мільйонів 250 тисяч доларів, пише Лещенко.

За його словами, коли у «УкрГазВидобування» помінилися керівники, новим головою правління Прохоренком було оголошено тендер на колтюбінгові комплекси, куди заявилися не посередники, а компанії-виробники.

У підсумку, аналогічний «колтюбінг» було придбано за 3,9 мільйони доларів, тобто в півтора рази дешевше, ніж менеджерами Мартиненка-Єремеєва у травні 2015 року. І в три з половиною рази дешевше, ніж купував «Чорноморнафтогаз» у часи Бойка.

Тут також варто додати, що тоді, у 2012-му попри «злочинну владу» компанією керував ставленик Мартиненка Валерій Ясюк.

Найбільш активним захисником кіпріотки Георгіни Папапетроу та її неназваних господарів виявився депутат з оточення Мартиненка Максим Поляков.

Поляков став депутатом за квотою Мартиненка, а після Революції гідності нетривалий час очолював Нацкомісію ринку фінансових послуг. Будучи депутатом, Поляков надіслав десятки звернень з вимогами звільнити Прохоренка з посади та перевірити законність усунення прокладки Moston Properties Limited.

Інший учасник атаки на «УкрГазВидобування» — соратник Авакова, ще один депутат від «Народного фронту» Євген Дейдей, який особисто, в оточенні людей у камуфляжній формі, зображав протест на прохідній «УкрГазВидобування».

Раніше повідомлялося, що глава ПАТ «Укргазвидобування» Олег Прохоренко звинуватив народних депутатів від «Народного фронту» в «корупційному втручанні» у роботу держпідприємства.

Вона належить Ігорю Валерійовичу. Руки геть!

За словами джерела у Кабміні, можновладці склали усну «джентльменську угоду».

Влада дозволяє Ігорю Коломойському продати нафту, отриману з надр півдержавною установою, «своїм» структурам за зниженими цінами, а той у відповідь «погодиться» сплатити в бюджет ренту та дивіденди.

Всім зрозуміло, хто під кого лягає?

«Уряд камікадзе» не є винахідником цих танців, так робилося в усі попередні роки. Навіть Віктор Янукович з його величезним досвідом примушення не зміг нічого зробити з дніпропетровським олігархом. Один різкий крок — і «покладе» Приватбанк, як «поклав» свого часу «Аеросвіт».

Куди вже Петру Порошенку та Арсенію Яценюку. У них один шлях: благати Ігоря Валерійовича віддати щось на користь країни. Зараз це навіть складніше, бо на боці Коломойського — боєздатні батальйони і купа депутатів у парламенті.

Як би мало бути, якби в Україні існувала сильна влада? Держава контролює 50%+1 акцію «Укрнафти», і саме держава вирішує, хто нею керує. В «Укрнафту» заходять прем'єр, прокуратура, «Альфа», журналісти, міжнародні спостерігачі, і все — держава бере владу у свої руки. У Коломойського не було б жодного шансу.

Після цього «Укрнафта» платить дивіденди та ренту і починає продавати власну сировину за ринковими цінами. Також через компанію припиняють пропускати феросплави, які потім ідуть на експорт. Хтось питає у менеджерів Коломойського, чому родовища державної компанії переоформлені на деякі «приватні» структури.

Ось тоді Арсеній Яценюк буде справжнім «камікадзе». За таке можна і посаду втратити, і «кулю в лоб» отримати. Зате усі побачать, що в Україні є влада, а не наймити олігархів у приміщеннях уряду та адміністрації президента.

Інакше давайте оберемо прем'єром Ігоря Валерійовича. Тоді принаймні буде зрозуміло, що уряд та влада — це одна і та ж особа.

Також можна призначити туди Ріната Ахметова, Миколу Мартиненка, Сергія Льовочкіна, Андрія Іванчука, Ігоря Кононенка та Олега Свинарчука. Не треба буде вибудовувати схеми втілення ідей олігархів. Вони придумали — вони реалізували.

Шалена економія часу та грошей на утримання «камікадзе». Черговий Майдан знатиме, до кого приходити, коли станеться остаточний колапс.

Існує думка, що олігархат зацікавлений у створенні сильної держави.

Мовляв, найбільш коштовні активи вони вже розібрали, і тепер настав час захистити і примножити своє майно. Найкращий спосіб це зробити — влаштувати в Україні державу, у якій панує закон. Тоді прийде якийсь феєричний західний інвестор, і активи почнуть коштувати набагато дорожче.

Ідея добра, але на практиці не працює. Україна вже лежить в руїнах, уже втратила Крим і Донбас, проте групи впливу продовжують «пиляти» напівмертве тіло.

Навесні 2015 року це може закінчитися чимось жахливим, але ці хлопці не думають про найгірше. Мабуть, вони вважають, що встигнуть втекти. Вони «пиляють», а «плебсом» нехай займаються призначені ними «камікадзе». Ситуація навколо ПАТ «Укрнафта» — яскрава ілюстрація такого розподілу ролей.

У червні 2014 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості визначило Українську універсальну біржу переможцем конкурсу з проведення аукціонів для реалізації нафтопродуктів. Продаж енергетичних ресурсів через аукціон є обов'язковим, якщо контрольний пакет компанії належить державі.

Однак в липні «Укрнафта» реалізувала майже 314 тис тонн сирої нафти через іншу структуру — Українську міжбанківську валютну біржу. Експерти зауважили, що УМВБ — давній партнер «Привату», а тому підіграє Коломойському на торгах.

На підтвердження цього Генпрокуратура звинуватила службових осіб біржі в незаконному зменшенню ціни на продукцію, через що «Укрнафта» недоотримала понад 640 млн грн. Нарешті були порушені кримінальні провадження за фактом завдання збитків державі. «Приват» тут же показав зуби.

Наступного дня після «наїзду» відомства Віталія Яреми правління «Укрнафти» «окремо попередило» посадових осіб Міненерговугілля про відповідальність.

«Іншою важливою причиною конфлікту стали подальші намагання Міністра (Юрія Продана) захистити результат корупційних дій особистою участю у судових засіданнях. Саме ці факти повинні стати належним об'єктом прокурорського реагування», — заявили у прес-службі «Укрнафти».

В серпні у підконтрольних «Привату» ЗМІ з'явилася чергова тирада від керівництва нафтового монополіста на адресу уряду. Міністра Продана та його радника Дроздова звинуватили в лобіюванні інтересів приватних бізнес-структур.

Паралельно конфлікт розгорнувся на судовому рівні. На початку вересня тиск «Привату» досягнув апогею. Доходило до комічних випадків. «Укрнафта» звернулася до ГПУ з вимогою притягнути до відповідальності посадових осіб Мінекономрозвитку, які порушили судову заборону у цій справі.

Позиція «Укрнафти» чітка: компанія захищається у рамках правового поля. Це улюблений маневр «Привату»: заплутати справу в судах і перетворити її на абсурд.

Хто правий, а хто ні — мусить з'ясувати Генпрокуратура. Проте вже зараз очевидно: державні органи надто слабкі, щоб повстати проти Коломойського.

Принаймні через те, що поки підконтрольна Петру Порошенку силова лінія атакує олігарха, урядова лінія контролюється кількома олігархами, серед яких найбільш виразними є інтереси Коломойського та Ахметова.

«Конфлікт між Міненерговугілля та ПАТ „Укрнафта“, контрольний пакет акцій якого належить державі, негативно вплине на інвестиційну привабливість України», — вважає керівник асоціації «Біржові та електронні майданчики» Олег Падалка.

Якщо «державні» підприємства нехтують директивами профільного міністерства, з цією владою усе зрозуміло. Уряд звинувачує посадових осіб державної компанії у порушені законів. Державна компанія звинувачує урядовців у тому самому. У цей же час уряд укладає«джентльменську угоду» з Коломойським. Welcome to Ukraine.

"Конфлікт шкодить капіталізації «Укрнафти» і створює ризики для інвестиційної привабливості інших активів «Нафтогазу», зокрема, «Укргазвидобування», — підкреслив експерт аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович.

«Приват» таки «продавив» Кабмін. Втім, чи могло бути інакше? У пересічного українця складається враження, нібито Арсеній Яценюк боровся з олігархом за державні гроші. Однак це маячня.

16 жовтня набула чинності постанова уряду, яка визначила порядок продажу нафтопродуктів. Тепер біржу для проведення аукціону визначатиме продавець.

За повідомленням преси, 30 жовтня на УМВБ відбувся черговий аукціон з продажу сирої нафти і газового конденсату «Укрнафти» вартістю 4,07 млрд грн.

Кому і за якою ціною — поки що невідомо. Учасники ринку говорять, що нафта знову пішла на користь підставних структур «Привату» з непоганою знижкою. Отже, державі знову завдано збиток. Це при тому, що голова наглядової ради «Укрнафти» — начебто не людина Коломойського.

Справді, давайте оберемо Ігоря Валерійовича прем'єром. Це буде просто, зрозуміло і завжди з величезним почуттям гумору. Вся країна буде радо дивитися виступи голови уряду і, можливо, навіть пробачить прем'єру власне зубожіння.

Гліб Канєвський, експерт Центру політичних студій та аналітики, Сергій Лямець, Економічна правда

В редакції «Наших Грошей» прийнято вважати, що дивна антитерористична операція (АТО) в один прекрасний момент стала не стільки війною з терористами, скільки димовою завісою для збереження корупції того, проти чого боровся Майдан.

Наші військові стали генератором поганих новин про все зростаючу кількість трупів. Влада намагається зберегти обличчя, придумуючи гарні новини про арешти, карні справи, «деблокування», тощо. І при цьому у найгірших традиціях Януковича приймає закон, яким виводить в тінь військові закупівлі. На щастя він ще не підписаний президентом, однак випадок симптоматичний.

Усе це створює товстий потік військових новин, за яким мирне населення не бачить тонких струменів корупції, що підточують і так крихкі здобутки Майдану. А він був лише три місяці тому. Тим часом існують й інші, менш популярні, зате не менш важливі новини. Деякі з них ми зібрали докупи, щоби не загубити їх у воєнному диму.

Російського мобільного оператора не карають за шпигунство

У квітні контррозвідка СБУ з’ясувала, що в Росії є комутатор, на який надходили дані мобільного оператора МТС про місцезнаходження українських абонентів та їх розмови. Фактично мова йде про такий собі вид технічної розвідки. МТС, який належить росіянам, звісно, все заперечував. Однак Нацкомісія по регулюванню зв’язку і інформатизації винесла компанії попередження про порушення ліцензійних умов. МТС у свою чергу звернувся до суду.

Кульмінацією стало 16 травня. У цей день Нацкомісія підготувала акт про те, що МТС так і не забезпечило умов для збереження персональних даних абонентів. І на найближчому засіданні мала винести компанії друге попередження, яке б стало і останнім, оскільки воно означало б позбавлення ліцензії мобільного оператора. Цього дня голова Нацкомісії Петро Яцук зустрівся з представником МТС і повідомив, що мобільний оператор має бути покараний.

Відразу після цього Яцука терміново викликали в адміністрацію президента України, і після розмови голова Нацкомісії зліг у «Феофанію».

А 17 травня 2014 року Турчинов звільнив Яцука і інших членів Нацкомісії, призначивши новий склад. У ньому виявилось два колишніх співробітники МТС. Після цього питання про винесення МТС другого попередження зникло з порядку денного Нацкомісії.

Продажем конфіскату займеться рідна фірма бізнес-партнерів нового міністра юстиції

Продаж конфіскованого майна в Україні завжди був надзвичайно вигідним для окремих суб’єктів господарювання, які отримували монополію на цю справу з рук держави. Величина цього «ринку» сягає 20 млрд. на рік.

І ось «Наші Гроші. ТВ» розкопали, що нова влада визначила нові уповноважені фірми у цій сфері. Однією з них стала фірма «Лік торг», записана на такого собі Олександра Борисюка. Однак ще недавно ця фірма називалась «Акціонер», її засновником був Олег Степаненко, директором – Олег Єльчик. Ці панове також були співвласниками компанії «Мегаполіс капітал» разом з Павлом Петренком, новим міністром юстиції, саме у сфері компетенції якого і знаходиться державна торгівля конфіскатом. При цьому фірма «Лік торг» навіть після перейменування та зміни засновників зберегла прописку на на вул. Ушинського, 40 у Києві. За цією ж адресою прописана адвокатська компанія «МЛГруп», серед власників якої ще нещодавно були міністр Петренко з сестрою Оксаною.

«Батьківщина» і «УДАР» б’ються за посаду у Нацкомфінпослуг

Нацкомісія по регулюванню фінансових послуг з часів Януковича, коли її очолював Борис Візіров, неофіційно отримала репутацію закладу, де кожне погодження може коштувати сотні тисяч доларів.

За нових часів ця Нацкомісія офіційно стала першим державним органом, який не може працювати через наявність відразу двох керівників від різних угрупувань.

На початку квітня «Батьківщина» пролобіювала на пост голови Нацкомісії бізнесмена Максима Полякова, у минулому заммера Умані.

Однак вже за кілька днів «УДАР» пролобіював на цю посаду Андрія Волкова, який раніше працював у страховому і банківському бізнесі.

Обидва призначенці вважають себе законними керівниками, тому Нацкомісія практично перестала працювати. І до вирішення конфлікту ще далеко, сторони обмінюються медійними атаками. Бютівському Полякову інкримінують нібито рейдерське захоплення «Уманьхлібу». «УДАРівському» Волкову пригадали його роботу на «Альфа-банк», який належить росіянам.

«Укргазвидобування» під керівництвом людей Бойко-Кацуби реанімувало схему Курченка для Єрємєєва

Тут було все тихо і просто. Новий призив керівництва державного «Укргазвидобування» сформували широко відомі у вузьких колах представники знаменитих діячів: екс-міністра енергетики Юрія Бойко, екс-голови тендерного комітету «Нафтогазу» Сергія Кацуби, голови енергетичного комітету Верховної Ради Миколи Мартиненка.

Ця гвардія без жодних зволікань приступила до реанімації схеми з продажу скрапленого газу, на якій заробляв мільярди кооператив ім.Курченка. Зараз ця схема реанімована у значно меншому масштабі, мова йде про прибутки у десятки мільйонів. Однак за нинішніх часів і такі гроші є щастям для багатьох.

Отже Курченко заробляв так. Його фірми монопольно окупували аукціони «Укргазвидобування», на яких скуповували скраплений газ нібито для населення по 2 тис грн./т. Насправді ж газ відразу перепродували за ринковою ціною: у 4-5 разів дорожче.

Нове керівництво «Укргазвидобування» зробило трохи інакше. Було укладено пряму угоду з фірмою «ВОГ» нардепа Ігоря Єрємєєва, за якою ціна палива нижча від ринкової «всього» на 20-30%. Ця маржа коштує більше десяти мільйонів гривень на місяць.

Бюджет втрачає мільярди на користь Коломойського

Благодійна заправка військових «Приватним» бензином досить швидко конвертувалась у надприбутки паливної групи дніпропетровського губернатора Ігоря Коломойського.

Його «Укртатнафта» виявилась єдиною компанією в Україні, якій днями вдалось придбати на спецаукціоні майже 400 тис тонн нафти по 9600 грн./т, що є нижче від ринкової ціни на 15%. Дохід від оборудки – 645 млн грн. Це ті гроші, які недоотримали продавці нафти, якби продавали її за ринковою ціною. У цьому випадку найбільшим продавцем нафти була «Укрнафта», контрольована тим самим Коломойським, тому і розголосу ніхто не вчиняв.

Тим більш, що все відбулось за легалізованими правилами на рівні уряду. Двічі судимий та виправданий лояліст «Привату» Ігор Діденко, тільки-но ставши замміністра енергетики, пролобіював урядове рішення, за яким нафту на спецаукціонах можна продавати саме з 15% дисконтом по відношенню до ринкових цін. І знову ніякого розголосу. Хоча це саме такі схеми, які діяли за злочинної влади Януковича.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»