Обраний народним депутатом, самовисуванець Сергій Коровченко фігурував у «плівках Глазьєва» – телефонних розмовах стосовно захоплення Криму Росією, що їх записали українські спецслужби у лютому 2014 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

На «плівках» радник президента РФ Сергій Глазьєв розповідає депутату Держдуми Костянтину Затуліну, що Коровченка як міністра юстиції Криму і людину Віктора Медведчука слід зберегти на посаді.

«Я там з Медведчуком зараз зв'язався, вони дадуть свої пропозиції. У них там вже зараз міністр юстиції Криму (Коровченко – ред.), чинний на сьогоднішній день. Це їхній хлопець, вони його добре характеризують. Він сказав, що підтягне команду юридичну. Нам треба цього Коровченка зберегти, щоб він міністром юстиції Криму і залишився», – каже Глазьєв.

За фактом розмови з «плівок Глазьєва» велося розслідування, і, хоч на посаді Коровченко не лишився, офіційних обвинувачень йому не висунули.

За даними журналістів, на виборах у Раду його підтримувала «Батьківщина». На зустрічах з виборцями Коровченка неодноразово супроводжував чинний нардеп Валерій Дубіль, а в київському осередку партії головує зять фігуранта «плівок» Віталій Нестор.

На 210 окрузі у Прилуках на Чернігівщині самовисуванець Коровченко випередив свого конкурента всього на 0.19% або 153 голоси. За даними на сайті ЦВК, він є головою ГО "Громадський рух Сергія Коровченка «ОНОВЛЕННЯ», безпартійний.

У червні 2014 року Глазьєв пропонував нанести удар по українській армії, щоб не дати їй зміцніти.

У серпні 2016 року про підозру в організації гібридної війни з Україною повідомили 18 російським військовим високопосадовцям. Ключовою особою називали Глазьєва. Того ж місяця Військова прокуратура України опублікувала розмови Глазьєва з Фроловим, у яких Глазьєв давав вказівки сепаратистам із захоплення Одеської облради. Записи оприлюднили під час судового процесу над Віктором Януковичем.

Народний депутат Сергій Лещенко заявляє, що Віктор Медведчук намагається отримати потрібне рішення у кишеньковому суді за своїм позовом проти нардепа, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це Лещенко сказав у Печерському райсуді Києва, який розглядав позов Медведчука  проти нардепа за його заяви про монополізацію ринку скрапленого газу компанією близькою до Медведчука «Proton Energy».

За словами Лещенка, про це свідчить кілька фактів. Зокрема, те, що справу прийняв до розгляду Печерський суд, попри те, що ні Лещенко, ні інший відповідач у справі – 24 канал – не зареєстровані і ніколи не були зареєстровані у Печерському районі.

«Медведчук подав десять позовів проти мене – він подавав і відкликав позови доти, доки справа не попало до судді Олексія Соколова», — сказав Лещенко.

Нардеп також з'ясував, що паралельно з подачею позовів проти Лещенка, Медведчук подавав позови проти депутата Володимира Ар'єва.

«А далі взагалі цікаво – цьому ж Соколову у результаті „електронного розподілу“ попала ще й справа Медведчука проти депутата Ар'єва. Позови були зареєстровані у системі розподілу з різницею у 2 хв, і обидві справи потрапили до судді Соколова. Це стало підставою, щоб сумніватися в об’єктивності даного судді», — сказав Лещенко.

Він додав, що Ар'єв уже програв суд.

«А сьогодні суддя відхилив усі наші клопотання. Більше того він перевів справу в режим „спрощеного провадження“, хоча і позивач, і я є публічними особами», — сказав нардеп.

За словами Лещенка, лише після того, як він ввімкнув трансляцію з суду у соцмережі, суддя погодився оголосити перерву у засіданні, щоб відповідач зміг ознайомитися з аргументами, на підставі яких відхилили клопотання, і мати змогу клопотати про відвід судді.

Нардеп додав, що легенди про зв’язки Медведчука з Печерським судом ходять давно.

«Суддя Соколов як на конвеєрі штампував потрібні ухвали. Я вважаю це проявом корупційної системи, коли на очевидні речі ухвалюються рішення, які не мають нічого спільного з правом. Справа штучно була повязана з Печерським судом. Медведчук намагається отримати потрібне рішення в кишеньковому для себе суді», — сказав Лещенко.

Судове засідання продовжиться о 9:00 24 липня.

Наприкінці серпня 2017 року Сергій Лещенко заявив, що завдяки тиску Служби безпеки України на трейдерів скрапленого газу в кінці 2016-го – на початку 2017 року відбулася монополізація ринку скрапленого газу компанією близькою до Медведчука «Proton Energy».

За даними Лещенка, швейцарська «Proton Energy Group S.A.» стала імпортувати в Україну близько 40% скрапленого газу також завдяки тому, що «Роснефть» дала їй ексклюзивне права на імпорт газу в Україну.

У вересні 2017 року стало відомо, що Медведчук підготував позов проти Лещенка.

Медведчук є кумом президента Російської Федерації Володимира Путіна й має проросійські погляди.

Украинцам снова хотят подсунуть смену внешнеполитического курса и обременить отношениями с Россией, как было при Кучме и Януковиче. Ответственность за эту миссию возложена на друга Путина и лидера пророссийского крыла в Украине Виктора Медведчука.

По замыслу Кремля, сближение со страной-агрессором должно проходить для украинцев незаметно, чтобы не вызвать новую волну критики и протестов. Обеспечить его может нынешний президент Петр Порошенко. Он ассоциируется у граждан как главный «евроинтегратор», поэтому подозрений в сотрудничестве с Москвой возникнуть не должно.

Почему для возврата Украины под влияние Путина хотят использовать именно Петра Порошенко?

Дело в том, что украинский глава государства решил погнаться за двумя зайцами. С одной стороны, он декларирует европейские ценности и устремления Украины в ЕС, с другой – не порывает дружеские связи с откровенными почитателями путинской политики.

Одним из таких приверженцев РФ является экс-глава администрации Кучмы Виктор Медведчук. Его называли «серым кардиналом» украинской политики еще полтора десятка лет назад. Сохранил свое влияние Медведчук и сейчас. Он имеет близкие кумовские отношения с Путиным, а в Украине выступает его главным рупором.

Тем не менее, по признанию Порошенко, Медведчук является самым эффективным коммуникатором в вопросах обмена пленными.

«Мы пытались использовать различные каналы коммуникации. Начиная от военных и заканчивая церковью. Я должен признать, что наиболее эффективным оказался Виктор Медведчук», — заявлял президент.

Почему именно Петр Порошенко доверил Медведчуку отстаивать интересы Украины на Минских переговорах? Ведь главный подозреваемый в финансировании террористов на Донбассе был привлечен к переговорам еще с самого начала конфликта.

По словам Порошенко, его главной и единственной задачей являлось освобождение заложников. Сам же одиозный политик отмечал, что ездил в Москву на переговоры по мирному урегулированию конфликта и на встречах с кумом выполнял просьбы Порошенко.

«В данном случае то, что я делаю в Москве ― я выполняю просьбы президента Украины господина Порошенко», — отмечал Медведчук.

Парадоксально, что переговорщиком от Киева стал последовательный противник европейской и евроатлантической интеграции, который всегда выступал «за» присоединение Украины к России. Причина такого поведения президента Украины кроется в его давней дружбе и общем бизнесе с Виктором Медведчуком.

Недавно журналисты-расследователи обнаружили, что связанная с кумом Путина компания получила контроль над рынком сжиженного газа Украины при помощи Петра Порошенко и СБУ. На сегодня компания пророссийского политика — Proton Energy Group — импортирует в Украину около 40% сжиженного газа. Такие объемы удалось нарастить благодаря зачистке рынка силами СБУ. Кроме того, компания получила эксклюзивные условия в России: «Роснефть» выдала только ей права на экспорт сжиженного газа в Украину.

Петр Порошенко не мог не знать о сложившейся на рынке ситуации. Более того, по данным журналистов, сжиженный газ из РФ активно импортируют и компании президентской корпорации Roshen.

Впрочем, газовое сотрудничество не единственное, что связывает украинского главу государства и Виктора Медведчука. Известно, что история их отношений берет начало еще с 1997 года.  Привел в политику нынешнего президента Украины именно Виктор Медведчук.

В 1998 году Порошенко вступил в партию Медведчука и Ко СДПУ(о) и баллотировался от этой партии в Верховную Раду, заняв в партийном списке 11-е место. Мандат народного депутата Петр Алексеевич получил по «мажоритарке», но как выдвиженец от СДПУ(о). Свою политическую карьеру президент Украины строил бок о бок с Виктором Медведчуком.

Поэтому не удивительно, что как только Петр Алексеевич стал президентом, Виктор Медведчук стал частым гостем в его администрации. В частности, они совместно разрабатывали «Мирный план Порошенко» и «Минские соглашения». Естественно, через Медведчука писались выгодные положения для Путина. Таким образом, кумовство продолжает определять судьбу украинцев. Российский президент вносит свои коррективы в политическую систему Украины. Более того, он уже наметил планы, как использовать будущие выборы для захвата власти в Киеве и в скором времени бросит все силы на манипуляции.

Если в ближайшее время украинский президент не захочет дистанцироваться от Медведчука, а соответственно и от Путина, Россия вернет утраченное влияние на Украину.

Есть вероятность, что украинцы снова попадутся на европейскую наживку от Порошенко, а на самом деле окажутся под политическим господством России.

Сергей Федорчук, Национальное бюро расследований Украины

Віктор Медведчук – у минулому голова адміністрації президента Леоніда Кучми та віддавна наближений до президента Росії Володимира Путіна – і нині займає вагомі позиції в політично-бізнесовому житті України, повідомляє Національне бюро розслідувань України з посиланням на Радіо Свобода.

Українська влада синхронно з російською навіть робить для нього виняток із загальних правил – його приватному літаку дозволяють літати поміж двома країнами без зупинок ані в Білорусі, ані деінде, попри заборону прямого авіасполучення. Мовляв, бо відряджений на урегулювання конфлікту між Україною та Росією. Та чи завжди цей привілей він використовує за призначенням? Чи не вирішує заодно ще й свої бізнесові справи? Під час проведення розслідування на цю тему охоронці Віктора Медведчука напали на знімальну групу програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший»). Це сталося біля VIP-терміналу аеропорту «Київ».

Один із охоронців одразу блокує авто знімальної групи програми «Схеми». Журналіст та оператор виходять із машини і намагаються зняти летовище. Це громадське місце, тому знімальна група має на це законне право. Однак охоронці виходять із мікроавтобуса і починають перешкоджати зйомці.

О 16:30 з того самого аеропорту вилітає приватний літак з бортовим номером М-ARRH і прямує до Москви.

У 2015 році російський Фонд боротьби з корупцією опублікував розслідування, в якому встановив, що літак із цим бортовим номером належить російському олігарху та другу президента Росії Аркадію Ротенбергу.

О 17-й годині з аеропорту вилітає борт Віктора Медведчука. Він облітає Східну Україну і перетинає кордон.

Спостерігаючи за перельотами через FlightRadar, знімальна група «Схем» рушає до VIP-терміналу аеропорту «Київ», щоб зафільмувати пасажирів приватного літака. Але тут на журналістів уже чекають ті самі охоронці. Вони одразу під’їжджають до знімальної групи, яка вкотре демонструє журналістські посвідчення.

У цей час із мікроавтобуса знову виходять охоронці з парасольками. Один з чоловіків, який керує ними, дає команду чекати.

Як тільки літак заходить на посадку, охорона починає перешкоджати зйомці. Згодом серед них з’являються люди в масках. Аби уникнути фізичного протистояння, знімальна група починає рухатись у бік терміналу, але мікроавтобус блокує авто знімальної групи, а охоронці навіть не дають можливості підняти відеокамеру.

Тим часом з іншого боку летовища другий оператор програми, про якого не знає охорона Медведчука, безперешкодно знімає посадку літака.

До нього підходять поліцейські перевірити документи, і він просить правоохоронців підійти до VIP-терміналу на допомогу знімальній групі, якій не дають знімати охоронці Медведчука.

Однак на звернення журналістів поліцейські реагують дивно: спершу пропонують звертатися до охорони VIP-терміналу і взагалі відмовляються перевіряти документи людей у масках. А на зухвале перешкоджання журналістській діяльності жодним чином не реагують.

Показово, що в присутності поліцейських охоронці не застосовують фізичну силу, але й далі перешкоджають зйомці. Та попри це оператору вдається зафіксувати вихід чоловіків із терміналу, а журналісту – зняти бодай номерні знаки автомобілів, оскільки облич не видно.

Тим часом другий оператор встигає дістатися VIP-терміналу і з бокової точки зняти виїзд кортежу Віктора Медведчука. А заодно і те, як охоронці перешкоджають зйомці.

Як тільки кортеж виїхав з аеропорту, охоронці швидко сідають в автівки. І лише після чергового прохання журналіста поліцейський погоджується перевірити документи нападників.

Переговорний процес чи приватні інтереси?

Це не вперше «Схеми» фіксують прямі перельоти Віктора Медведчука до Росії. Рік тому журналісти з’ясували, що його приватний літак має винятковий дозвіл на пряме авіасполучення між Росією та Україною.

Ще в 2016 році голова СБУ Василь Грицак ексклюзивне право на пряме авіасполучення з країною-агресором для Медведчука, попри заборону для всіх українців, пояснив так: «Медведчук входить до тристоронньої контактної групи – зокрема, до гуманітарної підгрупи. І, відповідно до повноважень, наданих йому керівництвом держави, включений у переговорний процес. У зв’язку з цим він дійсно періодично літає до Москви. Ми це підтверджуємо».

Та попри оголошену Грицаком виняткову причину, пізніше «Схемам» вдалося встановити, що Віктор Медведчук прилетів із Москви в компанії народного депутата від «Опозиційного блоку» Тараса Козака та бізнесмена Нісана Моісеєва.

Також під час проведення розслідування, опублікованого влітку, вдалося з’ясувати, що в останні роки у Нісана Моісеєва в Україні з’явився масштабний бізнес, пов’язаний зі скуповуванням російських активів.

Державна компанія «Роснєфть» продала в 2016 році свої активи в Україні. А це майже 150 заправок переважно під брендом «ТНК», мережу нафтобаз та Лисичанський нафтопереробний завод. Покупцем виявилася маловідома швейцарська фірма Glusco Energy. Це дочірня структура іншої швейцарської фірми – Proton Energy Group, офіційний власник якої ізраїльський бізнесмен Нісан Моісеєв.

Нісан Моісеєв у письмовій відповіді на запит журналістів «Схем» тоді відповів: «З паном Медведчуком я знайомий давно, як і з багатьма іншими українськими, російськими, європейськими, ізраїльськими, американськими публічними людьми та бізнесменами. Нас пов'язують дружні відносини, а не ділові. Ніякого стосунку пан Медведчук до цих компаній не має, вони належать мені, я – їхній єдиний власник».

Також приліт із Москви в Київ Медведчука і Моісеєва збігся в часі із «зачищенням» ринку імпорту скрапленого газу України під нового гравця, яким став той самий Нісан Моісеєв. Про це також ішлося в одному з розслідувань «Схем».

Наприкінці 2016 року в традиційних імпортерів скрапленого газу почалися проблеми: діями СБУ, Мінекономрозвитку та митниці був зупинений його імпорт, і майже одночасно з’явилися фірми, які почали імпортувати великі обсяги скрапленого газу з Росії.

Розслідування «Схем» виявило: тоді ринок немов зачистили під чотири фірми, одна з яких – «Глуско Україна» Нісана Моісеєва, а решта три – пов’язані з нею через менеджерів. Усі вони почали у великих обсягах ввозити до України з Росії газ «Роснєфті», тоді як іншим імпортерам СБУ показала червоне світло.

Хто охороняє Медведчука?

Встановивши, що Медведчук використовує екслюзивне право прямого авіасполучення між Україною та Росією не тільки для переговорного процесу під час війни, а ще й бере з собою попутників, «Схеми» вирішили уважно дослідити його перельоти, тому кілька разів їздили до аеропорту «Київ».

30 жовтня, аеропорт «Київ». Знімальна група помічає, як літак Віктора Медведчука готують до вильоту.

Та як тільки камера починає знімати, як біля журналістів одразу з’являються незнайомці. Спочатку вони просто спостерігають. Згодом таки підходять до знімальної групи. А коли пасажирів привозять до літака, охоронців стає більше і вони починають заважати зйомці.

5 листопада 2017 року, VIP-термінал аеропорту «Київ».

Цього разу знімальна група програми приїжджає в аеропорт не через польоти Віктора Медведчука, а для зйомок іншого матеріалу про перельоти високопосадовців. Але коли на FlightRadar з’являється літак Медведчука, який повертається з Ужгорода, журналісти намагаються зняти летовище. І знову з’являються й охоронці Медведчука.

Та оскільки знімальну групу цікавили перельоти Медведчука саме з Росії, щоб уникнути конфлікту з охороною, журналісти вирішують поїхати звідти. Проте автомобіль «Схем» починають блокувати: мікроавтобус попереду, а охоронець стає позаду автівки, що унеможливлює рух машини в обох напрямках.

І знову історія повторюється: знімальну групу блокують, журналісти намагається фіксувати їхні протиправні дії. Саме в цей час вулицею їде автомобіль із патрульними поліцейськими, до яких журналісти звертаються по допомогу. Але охоронці Медведчука не визнають факт блокування і переконують поліціянтів, що їхнє авто несправне.

Зрештою поліцейським доводиться штовхати авто на край дороги.

Як тільки вони їдуть, охоронці сідають у мікроавтобус, який виявляється все-таки справним.

Один із автомобілів з кортежу «Мерседес Бенц» С 500, який так ретельно охороняли від відеокамер, як з’ясувалося, зареєстрований безпосередньо на самого Віктора Медведчука.

А от автомобілі, якими користувалися охоронці Медведчука під час усіх цих інцидентів, як вдалося встановити «Схемам», зареєстровані на ТОВ «Детективне охоронне агентство «Шторм».

Третя автівка в кортежі Віктора Медведчука «Мерседес Віано» також зареєстрована на «Детективне охоронне агентство «Шторм».

Засновником і керівником цієї компанії, відповідно до офіційних даних, є Віктор Іванович Чорний. Із Віктором Медведчуком його пов’язує Федерація бойового самбо України. У 2013 році на відкритті чемпіонату України він цитував вітального листа від Медведчука. Згадки про те, що останній є почесним президентом федерації, а Віктор Чорний є віце-президентом, можна знайти у ЗМІ і за 2016 рік.

Також у мережі викладене відео, коли Віктор Чорний виступає на зустрічі київського активу руху «Український вибір», лідером якого є Віктор Медведчук.

За годину до ефіру

Редакція завчасно надіслала запит Віктору Медведчуку з проханням прокоментувати дії його охоронців біля VIP-терміналу аеропорту «Київ». Також журналісти запитали: приватним чи офіційним був його візит до російського міста Сочі 7 листопада та чи пов’язаний він із діяльністю Медведчука в гуманітарній робочій підгрупі Тристоронньої контактної групи? Якщо так, то з ким із представників російської влади мав зустріч Медведчук у Сочі?

Однак відповідь отримали за годину до ефіру, коли технічної можливості додати її до програми на каналі «UA:Перший» не було. У листі від імені адвоката Віктора Медведчука Ігоря Кириленка, який представляє його інтереси, виконання журналістської діяльності називають «провокацією» і звинувачують у втручанні в приватне життя.

«Згідно з діючим законодавством України, збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про Медведчука В.В. можливе тільки за його особистої згоди на це. Отже, провокація журналістів Радіо Свобода підпадає під дію статті 182 Кримінального кодексу України («порушення недоторканності приватного життя»). Наразі щодо зазначених подій подано заяви до Національної поліції України та Генеральної прокуратури України про вчинення кримінального правопорушення», – йдеться в листі від адвоката.

Більше того, захист Медведчука листом застеріг від оприлюднення матеріалу в прямому ефірі.

«Вважаю за необхідне поставити вас до відома, що таке оприлюднення конфіденційних даних буде прямим та свідомим порушенням закону. Наголошую, що причетні до цього особи понесуть відповідальність згідно з чинним законодавством України», – вказано в листі від адвоката Кириленка.

Якою буде реакція правоохоронців?

Першою на напад охоронців Медведчука на знімальну групу «Схем» відреагувала прокуратура міста Києва. І наступного дня після нападу відкрила кримінальне провадження.

«За інформацією, поширеною у ЗМІ щодо перешкоджання роботі знімальної групи програми «Схеми» в аеропорту «Київ», органами столичної прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 171 (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) КК України», – йдеться в заяві прес-служби відомства.

Також окремо журналісти програми запитали голову Нацполіції Сергія Князєва про інцидент із перешкоджанням журналістській дільності охоронцями Медведчука і бездіяльністю поліцейських під час інциденту. Він зазначив, що бездіяльність поліцейських, на його думку, буде об’єктом дослідження прокуратури. «Ми проведемо службове розслідування, і висновки будуть достатньо швидкі й конкретні», – пообіцяв він.

Голова Національної поліції Сергій Князєв пообіцяв провести службове розслідування щодо бездіяльності поліцейських
А стосовно інциденту з перешкоджанням журналістам Князєв порадив написати заяву і зазначив: «Повинне бути все по закону. Неважливо, хто і неважливо, який ранг чи рівень посади в громадянина нашої держави».

Редакція програми «Схеми» очікує на об’єктивне розслідування цього інциденту. А також сподівається надалі безперешкодно знімати у громадському місці біля VIP-терміналу аеропорту «Київ» з метою фіксації та оприлюднення суспільно важливої інформації про перельоти приватними літаками українських високопосадовців та впливових політичних діячів, на кшталт Віктора Медведчука, зокрема до країни-агресора – Росії.

Журналісти показали величезний маєток глави адміністрації президента часів Леоніда Кучми Віктора Медведчука, який також є кумом президента Росії Володимира Путіна, в селі Жденієво Закарпатської області.

Сюжет зняло Громадське телебачення для програми «Слідство.Інфо», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Як зазначається в матеріалі, будівлю огороджено парканами, а територія під посиленою охороною.

Всього, за даними журналістів, серед його нерухомості — заміська дача в Київській області та елітні котеджі в Києві на Оболонській набережній (загальна площа — 608 квадратних метрів). Вони записані за різними компаніями політика.

Крім того, як зазначено в сюжеті, ще на одну з фірм Медведчука оформлені 13 квартир в елітному будинку на бульварі Шевченка та 11 — на вулиці Грушевського.

Ще одна будівля належить компанії політика на вулиці Тургенєвській.

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ призначив розгляд касаційної скарги прокуратури на умовно-дострокове звільнення колишнього народного депутата України Віктора Лозінського на 28 лютого 2017 року. Про це журналістма розповіли у прес-службі ВССУ, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

“Справа Лозінського призначена на 10 годину 28 лютого”, — сказали у прес-службі суду.

Нагадаємо, у лютому 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області підтримав клопотання захисту екс-нардепа Віктора Лозінського про його умовно-дострокове звільнення на підставі “закону Надії Савченко” про зарахування одного дня у СІЗО за два дні відбування покарання за вироком суду.

6 квітня 2016 року Апеляційний суд Київської області не задовольнив скаргу прокуратури на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області щодо умовно-дострокового звільнення екс-нардепа Віктора Лозінського.

22 червня Бориспільська місцева прокуратура Київської області подала касаційну скаргу стосовно умовно-дострокового звільнення від відбування покарання екс-нардепа В.Лозінського.

Зокрема, прокуратура у своїй касаційні скарзі просить Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ скасувати ухвалу Апеляційного суду Київської області у зв’язку з істотними порушеннями апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при її постановленні та призначити новий розгляд справи в апеляційному суді.

20 квiтня 2011 року Днiпровський райсуд Києва засудив В.Лозінського до 15 рокiв позбавлення волi за вбивство громадянина Валерія Олiйника у мисливських угіддях у Голованiвському районі Кiровоградської областi 16 червня 2009 року.

9 квітня 2012 Апеляційний суд м.Києва пом’якшив вирок В.Лозінському, зменшивши термін покарання до 14 років. У березні 2013 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справах переглянув справу В.Лозінського.

Суд перекваліфікував статтю звинувачення з умисного вбивства на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і призначив нове покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

Віктор Лозінський доводиться родичем Віктору Медведчуку через свою дружину, – Діану Марченко, сестру Оксани Марченко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Раніше кум Путіна намагався вплинути на Генпрокуратуру, щоб прискорити звільнення родича-маніяка.

Відома ведуча, сестра дружини Лозінського, Оксана Марченко заявила, що Віктора Лозінського треба нагородити за те, що “убив бомжа”. Згодом, коли цинічна заява дружини олігарха розійшлася інтернетом, повідомлення про це почали видаляти. А коли депутата-злочинця почали судити, Оксана Марченко припинила коментувати справу свого родича.

Конкурс на посаду голови Київської обласної державної адміністрації виграв чинний голова Вишгородської районної державної адміністрації Олександр Горган.

Про це розповіло Радіо Свобода, яке стежило за перебігом конкурсу, проведеного Комісією з питань вищого корпусу державної служби, й оголошенням його результатів, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Олександр Горган переміг із великим відривом. Він отримав результат у 18,03 бала, тоді як найближча його суперниця – голова Васильківської районної ради та дружина радника Віталія Кличка Наталія Баласинович – 14,02 бала.

За стандартною процедурою кандидати на посаду склали тести на знання законодавства і пройшли співбесіди з членами Комісії з питань вищого корпусу державної служби.

Загалом у конкурсі на посаду голови Київської ОДА було 5 фіналістів.

Указ про призначення голови ОДА має підписати президент після узгодження Кабінетом міністрів.

У 1995 році у Ляльки починається кар’єра в УНКМО. Він стає заступником голови цієї організації. За чотири роки увійшов до складу Національної ради з питань молодіжної політики при президентові Кучмі. Цю ж раду очолював Віктор Медведчук. Пізніше Лялька входив на виборах до передвиборчого списку СДПУ(о).

У 2008 році змінив прізвище з Ляльки на Горгана, а 2010 року очолив КП «Київський водний стадіон». В політичних кулуарах говорили про зв’язки Горгана (Ляльки) із регіоналами. І, знову ж таки, як і у випадку з УНКМО, не обійшлося без претензій щодо нецільового використання бюджетних коштів. Розслідуванням справи займалася програма «Гроші» на «1+1».

Нагадаємо, що Петро Порошенко починав свою політичну кар’єру членом політбюро СДПУ(о) Медведчука.

Народні депутати масово користуються приватними літаками, які здебільшого зареєстровані на офшорні компанії. Про це йдеться у розслідуванні програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та каналу «UA:Перший», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Так, журналісти з’ясували, що колишній голова адміністрації президента Віктора Януковича та його сестра, депутати з «Опозиційного блоку» Сергій та Юлія Льовочкіни постійно літають одним і тим самим літаком Bombardier Challenger 850. Його вартість складає близько 40 мільйонів доларів, а година оренди такого літака обійдеться близько 7 тисяч євро.

Літак із державним знаком UR-ICD вдалося знайти в реєстрі цивільних повітряних суден України. Згідно з даними реєстру, цей літак отримав реєстраційне посвідчення 5 місяців тому – 6 квітня 2016 року. Власником вказано офшорну компанію з Британських Віргінських островів Eola Assets Limited.

У деклараціях Сергія та Юлії Льовочкіних літака немає, натомість у декларації Сергія Льовочкіна є дані про сплату у 2015 році майже двох мільйонів гривень на авіаційну компанію «Бізнес джет тревел» – це український оператор літака, яким пересуваються Льовочкіни.

Інший народний депутат, лідер депутатської групи «Відродження» Віталій Хомутиннік і його колега Валерій Писаренко у компанії російського підприємця Павла Фукса потрапили у камеру журналістів на виході з віп-терміналу аеропорту «Київ». Вони прибули на літаку Gulfstream G280 з бортовим номером VP-CVH.  Коштує такий літак близько 25 мільйонів доларів.

Цікаво, що раніше журналісти видання «Новое время» повідомляли, що літак Хомутинніка зареєстрований на офшор із Кайманових островів.

Родину народного депутата від «Блоку Петра Порошенка» Сергія Тригубенка та сім’ю бізнесмена Ігоря Сала помітили у літаку Gulfstream G200 Galaxy, що 31 липня 206 року прибув до Києва з Італії.

«Економічна правда» повідомляла, нібито структури з орбіти Ігоря Сала мали інтерес у вугільному бізнесі на Сході України. Інше видання – «Наші Гроші» – публікувало розслідування про те, що народний депутат Тригубенко курує вугільну галузь нібито під наглядом першого заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка.

Згідно з декларацією за минулий рік, депутат Трегубенко заробив майже 75 тисяч гривень. Члени його родини – мільйон.

«Схеми» знайшли українську авіакомпанію, яка здає в аренду саме цей літак, яким літав депутат. Середня вартість такого перельоту становить близько 20 тисяч євро, а це півмільйона гривень.

Як з’ясувалося, цим же літаком пізніше з Харкова у Київ летіли народні депутати від «Опозиційного блоку» Юрій Бойко та Юлій Іоффе.

У компанії, яка здає в аренду цей літак, повідомили, що переліт Харків–Київ коштує 8,5 тисячі євро.

Бойко, Іоффе та Трегубенко не єдині народні обранці, які використовують один і той самий літак. Так, наприклад, двічі вдалося зафіксувати приліт саме на цьому чартері народного депутата від «Блоку Петра Порошенка» Гліба Загорія.

Після першого прильоту Загорій сів за кермо «Мерседеса», якого немає в його декларації. Коли Загорій прилетів вдруге,то знову сів за кермо «Мерседеса», але вже іншого. Однак і другої автівки не виявилося в його офіційній декларації.

Народний депутат Олександр Герега з дружиною Галиною, співвласники мережі гіпермаркетів «Епіцентр», користуються літаком Gulfstream G550. Цей літак зареєстрований на австрійську авіакомпанію.

Найдорожчим літаком Falcon 900, вартість якого сягає 50 мільйонів доларів, користуються депутат від «Опозиційного блоку» Нестор Шуфрич та колишній голова адміністрації президента Кучми і кум президента Росії Путіна Віктор Медведчук.

Знімальна група програми тричі стала свідком прильоту в аеропорт «Київ» народного депутата від «Опозиційного блоку» Вадима Новинського. Усі три рази депутат-мільйонер прилітав на різних літаках.

Використовує чартери і близький соратник президента, народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Ігор Кононенко. Він пояснив, що оплачує чартери із власного рахунку.

Літаком Gulfstream G200, зареєстрованим на австрійську авіакомпанію MJet GmbH, користується народний депутат від «Народного фронту» Андрій Іванчук.

На ринку авіаперевезень кілька компаній пропонують переліт Ніцца–Київ на літаку Gulfstream G-200 – у середньому за 20 тисяч євро, це близько 600 тисяч гривень.

Водночас, згідно з декларацією за 2015 рік, народний депутат Андрій Іванчук заробив 891 тисячу 518 гривень. Отже, вартість оренди літака перевищує половину його офіційно задекларованого річного доходу.

Потому что он выглядит, как бандит, говорит, как бандит и ведет себя, как бандит.

Подельник Петра Порошенко, его старый армейский товарищ Игорь Кононенко — сегодня главный претендент на премию Дарвина в Украине. Колличество идиотских поступков, совершенных этим персонажем, стремительно переходит в качество. То самое качество, которое, например, дерьмо отличает от золота. В смысле — «молчание — золото», а словоблудие...

То он требовал от Госдепа отставки посла США в Украине Пайетта; то так брутально навязывал министру Абромавичусу «своего» заместителя, что грянул правительственный кризис — в общем, многое сделал для того, чтобы заполучить ущербное «погоняло» «смотрящий Порошенко».

Уж лучше бы Кононенко молчал. Так было бы лучше и для него самого, и для президента, но главное — для Украины.

Но голова дана Кононенко не для того, чтобы кушать, и, конечно, думать — он ею говорит.

В среду, 8 июня фактический руководитель парламентской фракции Блока Петра Президента «Солидарность», бизнес-партнер, личный друг и подельник президента Украины Петра Порошенко публично угрожал физической расправой народному депутату Украины, журналисту-расследователю Сергею Лещенко.

В прямом эфире телеканала 112 официальный замглавы фракции БПП И. Кононенко заявил буквально следующее:

«Я не знаю, от кого эти обвинения звучат, если вы говорите, что от господина Лещенко, то знаете, господин Лещенко, видимо, был и является неплохим журналистом-расследователем, но, видимо, он уже стал политиком, потому что он перестает использовать факты, и это уже превращается в какой-то бред. Это опасно для здоровья просто, я очень переживаю за здоровье Сергея», — заявил Кононенко.

Любой, кто помнит лихие 1990-е, однозначно трактует этот эвфемизм Кононенко — «Это опасно для здоровья просто, я очень переживаю за здоровье Сергея» как угрозу физической расправы. Этот словесный оборот, это «блатование», «мурчание» (кто знает — тот поймет) — родом из 90-х. Похоже, Кононенко оттуда не выбирался.

Поскольку «народный депутат» не церемонится с нашим коллегой, позволим и мы себе такую роскошь.

Пару слов о том, кто такой Игорь Кононенко. В конце 1990-х — это «комсомольский вождь» низшего звена, перед распадом СССР возглавил комсомольскую организацию в Киевском автодорожном институте. В то время на комсомольские посты шли отъявленные подонки и приспособленцы — уже вся страна прочла «Архипелаг ГУЛАГ» Солженицына, уже активисты раскапывали братские могилы замученных НКВД, уже все были в курсе, что такое партия и комсомол, и какую ответственность эти структуры несут за миллионы трупов загубленных жизней. Но Кононенко «комсомол» в КАДИ возглавил (1088—1990гг).

Еще один нюанс: стать секретарем комсомольской организации в столичном ВУЗе без негласного одобрения Комитета государственной безопасности (КГБ) было невозможно. А для получения этого одобрения нужно было быть КГБ чем-нибудь полезным. Как минимум — «стучать». То есть доносить.

Возможно, что в случае с Кононенко мы имеем дело с уникальным случаем — секретарем комсомола одного из крупнейших ВУЗов Украины он стал без утверждения его кандидатуры в КГБ и он не «стучал». Возможно. Но вероятность этого столь же мала, как и та, что Кононенко хорошо закончит, сохранив к старости и здоровье, и воровские капиталы.

Объясню, почему.

На фоне последних скандалов с участием Кононенко все не шло из головы, что где-то я уже это видел. Та же бритая голова, тот же раскачанный на тренажерах торс, тот же высокомерный, пренебрежительный взгляд на окружающих, та же кривая ухмылка в пол-губы «а-ля 90-е», «блатняжья» модель поведения, «свой отдел» в Генпрокуратуре, публичные и передаваемые через «гонцов» угрозы конкурентам и оппонентам, лихие деньги, УГО на цырлах, компания Медведчука и чувство полной безнаказанности.

Вспомнил, вот он, красава:

Правда, сначал было так:

Виктор Медведчук и бандит Макс Бешеный (Максим Курочкин); за их спинами — Богдан Губский. Фото: Украинская правда

Но закончилось вот так:

Макс Курочкин — полная иллюстрация афоризма, что жизнь бандита яркая, но недолгая.

Сегодня все эти этапы «большого пути» мы наблюдаем в деяниях Игоря Кононенко.

Средней руки бизнесмен, чей стартовый капитал сколочен на комсомольских связях и «завязках», он вышел на первые роли в государстве только с приходом Петра Порошенко к власти. Личный армейский друг президента, его бизнес-компаньон, чья роль в государственном строительстве равна нулю, чей патриотизм не имеет подтверждения в делах, вдруг получил практически неограниченную власть: он снимает-назначает чиновников высшего ранга, он диктует свою волю сотням депутатов, он — главный «решала» в масштабах государства. Он — правая рука Порошенко, именно через него Президент осуществляет контакт с «донецким кланом» и активом «семьи Януковича». Те, кто еще два года назад и знать не знали, кто такой Кононенко, сегодня вынуждены идти к нему на поклон: от этого комсомольского жулика зависит их капиталы и их же судьба.

Но мало того: авторитет Кононенко «крепит» целое управление в Генеральной прокуратуре Украины, созданное специально для решения поставленных Игорем Кононенко задач. А в СБУ первый заместитель председателя — тоже ставленник Кононенко, и с теми же «полномочиями и функциональными обязанностями. Которые сводятся к одному: получение сверхприбылей Петром Порошенко и его «семьей», включая, конечно, Кононенко.

И вот это существо, то есть Кононенко, абсолютно точно зная, что ничего ему за это не будет, публично угрожает физической расправой журналисту.

Если бы Игорь Кононенко был умным человеком, он бы этого не сделал. Потому что завтра враги под этот «синхрон» про здоровье, не приведи Господь, конечно, «сделают» труп журналиста Лещенко — один в один сценарий «дела Гонгадзе», и единственным и главным подозреваемым в этом деле будет Игорь Кононенко. Если он не верит, то может расспросить Виктора Медведчука — тот в этих делах понимает.

После чего Порошенко не будет долго президентом — закончит как Янукович или даже хуже.

После чего наступит дестабилизация государства — и это в фазе войны с Россией.

Десять корявых слов — и такие последствия.

А сценарии могут быть разные. В том числе, и такие, в которых Кононенко может повторить судьбу Курочкина — у спецслужб России фантазии фатального свойства. Так зачем давать повод, махая языком?

Понимает ли это «разводящий»-«смотрящий» Кононенко? Вряд ли. Его поведенческие стереотипы говорят о том, что он — малообразован и глуп. Богатый — еще не значит умный. Макс Курочкин, чью стезю Кононенко упорно торит, был куда богаче и уж точно образованнее и умнее — и вот как кончил.

Потому что любому цинизму бывает край. Макс это вовремя не ощутил. Как не ощущает это сегодня недалекий Кононенко.

В сущности, Игорь Кононенко, скажем прямо — дерьмо. Без Порошенко он — никто, и все это хорошо понимают: от «терпил» и «кнопкодавов» фракции БПП до актива донецкого ОПГ «Люкс». А Сергей Лещенко — реальная величина и авторитет в подлинном смысле этого слова. Слово Кононенко имеет цену только в коррупционных «договорняках» и только с приставкой «так папа сам сказал». Слово Лещенко — всегда публично и адресовано 45 миллионам граждан нашей страны. Миллионы из которых Лещенко верят. Госдеп Кононенко не верит — Сергею Лещенко верит. Дипкорпус, аккредитованный в Украине, Лещенко верит, а Игорю Кононенко — нет. Это лучшая иллюстрация того, кто из этих двоих чего в действительности стоит.

Пока Кононенко крал, обносил госбюджет и занимался политическим онанизмом в компании таких же комсомольских приспособленцев и нравственных уродов, как и он сам, Сергей Лещенко действительно регулярно рисковал собственной жизнью, говоря правду — при президенте Ющенко, при Януковиче, теперь при Порошенко — рассказывая о таких, как Кононенко. С фактажем на руках. И крыть Кононенко нечем. Отсюда — обиженность, злоба и дебильные угрозы. И потеря лица.

«Смотрящий» без авторитета — еще один антирекорд Порошенко и Ко.

Факт: большие деньги за два года сделали из «винницких» и примкнувших к ним киевских коррупционеров «второго эшелона» опасное преступное сообщество. Которое сегодня по цинизму, масштабам совершаемых преступлений, проникновением в госаппарат уже достигло былого могущества донецкой ОПГ «Люкс». События последних месяцев четко показывают: ради положения и денег эти люди готовы на все. Возможно, даже на убийство.

Понимание этого в обществе быстро растет. Гораздо быстрее, чем у пацанов во власти, что «лучше сорок раз по разу, чем ни разу сорок раз».

Кстати, о прибылях.

«Слышал, что Кононенко переживает за мое здоровье. Пусть лучше сфокусируется на собственных рисках. Я как раз обсуждал в Лондоне с некоторыми британскими чиновниками санкции против новых украинских коррупционеров. Понимание того, что пора составлять новый „черный список“, постепенно овладевает умами европейцев» — написал на своей странице в Фейсбук Сергей Лещенко.

Случай с Кононенко — классический: это когда «лучше с умным потерять, чем с дураком найти». Но умных у Порошенко, похоже, и не было.

—

Константин Иванченко, Аргумент, Национальное бюро расследований Украины

Самая большая интрига текущего момента это не протухшая «черная книга ПР» и не оффшорный скандал, а… истинная роль Виктора Медведчука. Странно, согласитесь, выглядит, когда все гораздо меньшие по калибру ватники уже давно сидят или получили по морде, а Медведчук, у которого из всей «армии» лишь дура Шилова и старик Нимченко в резерве, ни разу не был ушиблен, вызван на допрос или засвечен в компроматах? А все потому, что его очень удобно предъявлять, если возникает вопрос «а правда, Петр Алексеевич, вы так часто ездите в Марбельи, потому что там вилла Путина по соседству и удобно вести тайные переговоры?».

Интерес к Медведчуку после Евромайдана находился в фоновом режиме и стал формализоваться только в последнее время, после стремительного обмена Савченко на ГРУшников. О котором не знали даже их адвокаты, зато кум Путина выполнил роль публичной отмазки, постановочно отсидев за кремлевским столом.

Нездоровый интерес почувствовали и в АП. И тут же организовали на пресс-конференции правильный вопрос, что делает Медведчук в контактной группе в Минске? На который президент дал заранее срежиссированный ответ: мол, исполнят исключительно одну функцию – освобождение украинских заложников в России и на оккупированных территориях.

Под это дело Порошенко дальше ввернул признание, что Медведчук «дважды координировал отдельные действия с российской стороной». Но «решение принималось во время моего телефонного разговора с Путиным». И добавил, что возвращение Савченко он трижды обсудил по телефону с Путиным, а сам обмен переносили 5 раз.

Сейчас, когда я пишу этот текст, контентщики Банковой внимательно отслеживают реакцию медиа-пространства на слова Пороха о контактах с хуйлом во имя благой цели — спасения украинских граждан. Если прививка не вызовет рецидива, то можно при любом несанкционированном выбросе информации о переговорах президента страны-агрессора и президента страны, чья территория частично оккупирована, ссылаться на гуманитарную необходимость. Или выставлять вперед Медвечука как официальный мост в Мордор.

И тут надо сразу избавиться от целого ряда заблуждений. Например, что Медведчук имеет прямой выход на Путина и как-то на него влияет. В реальности Путин имеет прямой выход на Медведчука, когда он ему нужен для своих целей.

Второй миф, будто Кремль протежировал кума на премьера при Януковиче. На самом деле он исполнял роль раздражителя: именно Янукович, а не рядовой избиратель был целевой аудиторией многочисленный билбордов «Украинского выбора», которые развесил политтехнолог Грановский за деньги, выделенные Медведчуку Глазьевым и Никепеловым из представительских расходов «Роснефти».

Дело в том, что после избрания в феврале 2010 года завгар Витя думал, что российские партнеры его обцелуют и был готов служить им верой и правдой. Но вместо поцелуев, новоизбранного президента Украины просто отымели на Харьковских соглашениях: реальной скидки цены на газ не дали, цена для Украины осталась выше, чем для большинства стран Европы.

Федорович затаил обиду. И приступил к шантажу Москвы якобы евроинтеграцией. Так он выбивал справедливую цена на газ, а Москва в свою очередь не была уверена в том, блефует Хам или не блефует.

Поэтому, весной 2012 году, когда переговорный процесс с Европой, вышел на практическую стадию, из ничего родилось Всеукраинское общественное движение «Украинский выбор». Общественная организация с двумя сопредседателями: экс-глава АП Кучмы — Виктор Медведчук и бывший член Конституционного суда Василий Нимченко (денщик широкого профиля).

Летом 2012-го Путин и Янукович окончательно не сошлись характерами в Крыму. И в тот же вечер, для Хамы был организован концерт — посещение Путиным виллы Медведчука. Вспомним эти кадры http://argumentua.com/novosti/posle-pustoi-vstrechi-s-prezidentom-yanukovichem-putin-pil-shampanskoe-na-roskoshnoi-dache-m.

Хуйло приперся в 12 часов ночи, бабе— цветы, дитю — медведь, уселся за стол, хихикал и обнимался с кумом, и все это под телесъемку Life.news, которая «случайно» попала в Интернет. В Украине тотчас пополз слух, что Путин навязывает Медведчука в премьеры. На самом деле это была раскрутка “Украинского выбора” как откровенно пророссийского движения, которое критикует Виктора Януковича за нежелание вступать в Таможенный союз и требует выполнить предвыборное обещание – предоставить русскому языку статус второго государственного.

Но в Кремле переоценили и Медведчука, и пророссийскость восточных регионов. Раскрошив бюджет, из “Украинского выбора” ушел Грановский — позднее он вынырнул у Фирташа. Затем сбежали почти все, кого Медведчук набрал в первые «жирные» месяцы существования проекта.

К началу лета 2013 года Соглашение с ЕС находилось на финишной стадии согласования. В июле 2013 года Путин попытался послать еще одну сигнальную ракету Януковичу: «Украинский выбор» провел в Киеве конференцию «Православно-славянские ценности — основа цивилизационного выбора Украины», на которой выступил … внезапно появившийся в зале без охраны президент Российской Федерации.

Но радары Партии регионов не распознали сигнал. И в августе 2013 года началась пресловутая торговая война – блокада украинских товаров российской таможней, которая продолжалась до осени 2013 года. А 18 сентября 2013 Кабмин единогласно одобрил Соглашение с ЕС.

После этого в переговоры вступил лично Янукович при посредничестве Юрия Бойко. В ноябре 2013-го они выдавили из Путина уступки и кредит в обмен на отказ подписывать Соглашение с ЕС в Вильнюсе. Это была последняя добыча Хама на президентском посту.

Начался Евромайдан. К Медведчуку в декабре 2013 года под ворота особняка приехал Автомайдан. «Им хочется воевать? Я воевать умею», — написал Виктор Медведчук у себя на странице в Facebook https://www.facebook.com/viktor.medvedchuk/posts/432356590224483. И больше о нем не слышали несколько следующих месяцев.

Он снова возник на первых переговорах с террористами в Донецке в июне 2014 года. Мероприятие называлось «трехсторонняя встреча по реализации мирного плана президента Петра Порошенко». Помимо Медведчука, в ней участвовали Леонид Кучма, Нестор Шуфрич, специальный представитель действующего председателя ОБСЕ Хайди Тальявини, посол РФ в Украине Михаил Зурабов, так называемый премьер-министр “ДНР” Александр Бородай и руководитель движения “Юго-Восток” Олег Царев. Захарченко тогда еще не было в проекте — Донецком правил российский пиарщик Бородай, купивший на гонорары от своего «премьерства» две пиццерии в Москве.

Что характерно: БиБиСи, ссылаясь на отчет ОБСЕ, называла Медведчука представителем террористов. Ссылку на сообщение можно увидеть здесь http://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2014/06/140624_dk_osce_medvedchuk_representative.shtml.

Смена роли Медведчука с представителя боевиков на представителя президента Украины происходила синхронно с нарастанием у Порошенко панического страха за свой рейтинг. Первые месяцы своего президентства Петя почти не скрывал, что часто общается с Путиным. Как на международных встречах (лето 2014-го — в Довиле, во Франции, осенью — в Милане), так и по телефону.

Организатором общения, чаще всего, выступал Борис Ложкин. Сам Ложкин неоднократно встречался с Сурковым в аэропортах Борисполь и Жуляны – в VIP-зонах. На некоторые встречи напрашивался Игорь Кононенко, который пытался перехватить переговорную инициативу на себя.
Порошенко, вопреки многочисленным слухам, Суркова не принимал, поскольку был убежден в причастности того, к публикации статьи в «Комсомолке» о судимости своего отца http://www.kp.ru/daily/26237.4/3119237/ . Статья «Отца президента Украины Петра Порошенко на нары … привела водка» появилась в российской прессе вскоре после того, как в Украине опубликовали информацию, что Сурков причастен к расстрелам на Майдане. Т.е., это была «ответка».

Еще в сентябре 2014 года, уже после Иловайска, Порошенко использовал «звонок недругу» как часть пиара. Многие уже забыли официальные новости об этом. Освежаем память http://joinfo.ua/politic/1000951_Prezident-Poroshenko-Mariupole-pogovoril-Putinim.html «Президент Украины Петр Порошенко во время своей рабочей поездки в город Мариуполь провел телефонные переговоры с президентом Российской Федерации Владимиром Путиным. Об этом указано на сайте официального интернет-представительства президента Украины. Данную информацию также сообщил и официальный представитель главы государства Святослав Цеголко. В пресс-службе Кремля также подтвердили эту информацию.

В ходе переговоров стороны обсудили взаимные действия для поддержки режима прекращения огня на востоке Украины . Помимо этого президенты пришли к договоренности о необходимости мониторинга ситуации на Донбассе со стороны представителей ОБСЕ.

Также поднимался вопрос касательно доставки гуманитарной помощи жителям Донецкой и Луганской области. Также Путин и Порошенко обсудили возможные последствия и результаты для Таможенного Союза после подписания Украиной Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом.
Стороны пришли к договоренности о дальнейшем продолжении переговоров. Режим прекращения огня на Донбассе продолжается. 09.09.2014».

Последний раз Петр признался, что имеет контакт с Владимиром раз в две недели в январе 2015 года в интервью Wall Street Journal (читаем тут https://news.mail.ru/politics/20796793/ ). «Территориальная целостность моей страны является абсолютным приоритетом для меня, как и мир, но в то же время, я понимаю, что не существует военного решения этого конфликта», — заявил Порошенко в интервью американскому Wall Street Journal.

Отвечая на вопрос представителя WSJ о том, общается ли он с Владимиром Путиным по поводу ситуации на Украине, Петр Порошенко сказал, что общается с российским президентом «минимум раз в две недели», и что диалог между политиками «абсолютно необходим».

Но после Дебальцево и Минска-2, рейтинг Порошенко упал настолько, что пиарщики просто запретили ему говорить о контактах с Путиным. И теперь каждая утечка информации на эту тему вызывала у президента дрожь. И чем больше была дрожь, тем чаще светился Медведчук в качестве шпионского моста, на котором меняют пленных. И все увереннее чувствовал себя в этом амплуа.

Соответственно, не имея реальной защиты ни в парламенте (из его людей только один Нимченко — депутат от «Оппоблока»), ни в прокуратуре, ни банально силовой, он не боялся проводить сходки своего «Украинского выбора» и примкнувшего к нему движения «Анти-война» Вики Шиловой. Одну такую сходку очень нежно разогнал «Правый сектор» под Львовом на базе отдыха «Чарівні озера», которую построил брат Медведчука Сергей для львовской налоговой. Опять же — разогнали так, что никого даже не толкнули. Не говоря уже, чтобы кнутом по заднице (информация здесь http://antikor.com.ua/articles/97211-ljudi_medvedchuka_pid_ljvovom_zbirajutjsja_na_konferentsiju?search=%EC%E5%E4%E2%E5%E4%F7%F3%EA).

Звездный час Медведчука настал весной этого года, когда на фоне катастрофического падения рейтинга БПП активизировался договорной процесс по Савченко и в рамках Минска (под давлением Меркель и Олланда). В апреле внезапно появляется информация, что российские туристы (заметим — российские!) в марте 2016 года заметили президента Украины Петра Порошенко в аптеке испанского города Марбелья и сфотографировли его в белом «Порше». Эту информацию публикуют почти все СМИ http://apostrophe.com.ua/news/politics/2016-04-15/poroshenko-yakobyi-zasvetilsya-na-otdyihe-v-ispanii-opublikovanyi-foto/55854.

А незадолго до этого в британской «Дэйли Мэйл» появляется другая статья с фотографиями… роскошной виллы Путина, которая тоже находится в Марбельи. «Общая площадь поместья — 18 тысяч квадратных метров, оно расположено в 400 метрах над уровнем моря и в 8 милях от местных пляжей. На прилегающих к особняку террасах разбит виноградник, следить за которым поручено известному виноделу Петеру Сиссеку, а в подвалах дома установлены особые бочки из французского дуба для выдерживания вина».

http://www.dailymail.co.uk/news/article-2902496/Russian-president-Putin-plants-vineyard-Spanish-mansion-produce-one-world-s-expensive-wines.html.

Что любопытно — в марте исполнилась очередная годовщина президентства Путина: во время этой даты он якобы предпочитает ненадолго удаляться из Кремля, чтобы спастись от изобилия поздравлений.

А теперь вспоминаем, что сказал Путин, сидя за столом с родственниками погибших журналистов и Медведчуком — что просьба о помиловании была написана «более чем два месяца назад, а точнее 23 марта». Разумеется, после встречи вдовы и сестры с Виктором Медведчуком, а никак не «российских туристов» с президентом Порошенко в Испании.

Не случайно, наученный горьким опытом, Порошенко начал официально рапортовать, когда он едет в Испанию и даже сообщал, каким рейсом летит http://kp.ua/politics/538297-poroshenko-provel-maiskye-praznyky-na-svoei-vylle-v-yspanyy . Так была дана утечка, что он провел на вилле в Марбельи майские праздники.

Кстати, Кононенко в интервью Наталье Влащенко тоже признался, что на майские был в Испании (ответ тут http://112.ua/interview/dosrochnyh-vyborov-tochno-ne-budet-v-etom-godu-314280.html). Вместе они там были. Мед-пиво пили? Интересно с кем? И связано ли это с обменом Савченко на ГРУшников в годовщину президентства Порошенко, и спешного вызова Медведчука в Москву для «фотосессии»?

Вообще, никто не задумывался о том, почему Порошенко боится информации о контактах с Путиным так же, как оффшорного скандала? Если речь только об обмене заложников, то чего напрягаться? Или речь идет не о заложниках-людях, а о заложниках-капиталах? Российских капиталах, которые кое-кто желает аккуратно забрать или сохранить, и за ценой не постоит.

Очень хорошо укладывается в версию о коммерческой сути тайных переговоров Банковой и Кремля статья о том, что при возможном участии Медведчука переоформляются АЗС «Роснефти». Статью можно прочитать здесь http://www.facenews.ua/articles/2016/305457/.

Тогда выходит, что бывший партнеры по СДПУ(о) Порошенко и Медведчук — теперь делят бизнес по выпуску активов страны-агрессора. Потому как выпускать бизнес может оказаться гораздо выгоднее, чем привлекать иностранные инвестиции.

Тогда выходит, что Медведчук — это шпионский мост в Мордор, на котором не меняют пленных, но и пропускают эшелоны с деньгами по принципу «вход — рубль, выход — 10».

Туко Саламанка, для Национального бюро расследований Украины