Нова редакція Закону про державну закупівлю, яка набрала чинності в березні цього року, фактично паралізувала господарську діяльність у галузях медицини, освіти, комунального господарства тощо.
Місцеві тендерні комітети за виписаними в законі правилами просто не можуть провести відкриті торги, без яких, у свою чергу, казначейство не має права виділити кошти на бензин для машин швидкої допомоги, освітлення й озеленення вулиць та купу інших необхідних речей. У чому проблема і як виникла така ситуація, журналістам розповідали заступник міського голови Ужгорода Микола Адамовський, головний спеціаліст відділу промисловості, транспорту та зв’язку і заодно секретар тендерного комітету Вікторія Химич, а також начальник управління освіти Ужгородської міськради Володимир Огар.
Корінь проблеми
Все почалося з, на перший погляд, не таких уже й страшних змін у законодавстві: поріг вартості товарів, робіт та послуг, які можна закуповувати лише через тендер, знизили до 20 тис. грн. для товарів та послуг і 50 тис. грн. — для робіт, мінімальну кількість учасників торгів збільшили з 2 до 3 та змусили повідомляти про них в інформаційному бюлетені Тендерної палати України. Здавалося б, що поганого? Благородна мета — зробити торги більш конкурентними, підсумком чого, по ідеї, мала б стати вигідніша закупівля за оптимальним співвідношенням “найнижча ціна — найкраща якість”. Однак це тільки теоретично, бо на практиці є ще один маленький нюанс: розміщення інформації про торги не безкоштовне. Мало того, воно дуже дороге: обходиться бажаючим як мінімум у 5 тис. грн., плюс виготовлення тендерної документації — за рахунок учасників. У підсумку тим відкриті торги обходяться приблизно у 10 відсотків вартості закуповуваних товарів, робіт чи послуг (причому гроші не повертають ні переможцю, ні тим, хто програв). Враховуючи, що у невеликих містах типу Ужгорода тендери на значні суми не проводяться і великий бізнес у них не зацікавлений, претенденти залишаються лише з кола малих та середніх підприємців. Але вони не можуть собі дозволити брати участь у торгах: 5 і більше тисяч гривень, викинутих практично на вітер, — надмірна розкіш для них.
До речі, за новим положенням усі державні, комунальні підприємства й господарські товариства, в яких державна частка акцій перевищує 50%, теж підпадають під цей закон. Правда, вартісний поріг у них трохи нижчий — 50 і 400 тис. грн.
Маємо те, що маємо
Практичні наслідки цієї ситуації, каже Вікторія Химич, дуже невтішні: вже двічі оголошувалися і потім через відсутність учасників закривалися торги по закупівлі бензину для “швидкої”. Воно й не дивно: гіпотетичним постачальникам тендер обійшовся б приблизно у 20 тисяч гривень (оскільки йдеться про закупівлю бензину приблизно на 270 тис. грн.), і ця сума автоматично стала б збитками підприємства, адже ціна на бензин фіксована, доплюсувати витрати до неї неможливо. Та навіть там, де це реально, все одно виходить нонсенс: зміни до закону, котрі начебто були покликані збільшити конкуренцію і допомогти знайти вигіднішу цінову пропозицію, де-факто сприяють підвищенню вартості товарів та послуг. За такого розкладу вже найближчим часом “швидкі” можуть залишитися без пального: тендерний комітет не примусив 3-х учасників брати участь у торгах, а без тендеру ніяк не перерахувати з міського бюджету гроші, хоч вони і є, бо за це передбачена кримінальна відповідальність.
Хтось спитає: як же машини їздили досі, адже нова редакція закону чинна з березня? Виграти час дозволило законне послаблення: товарів на 15% від суми минулорічного обсягу закупівель можна придбати без проведення тендеру. Але зараз ці ресурси вже вичерпані... Звичайно, відкриті торги оголосять знову, але, схоже, з таким же результатом.
Подібну ситуацію маємо і зі шкільними автобусами. Як розповів начальник управління освіти Ужгородської міської ради Володимир Огар, вони зараз справно їздять чотирма маршрутами, довозять дітей на навчання, але проплатити за ці послуги КТП та АТП неможливо, хоча, знов-таки, гроші у бюджеті міста є. Тендер оголошували вже кілька разів, але ж, крім комунального транспортного та автотранспортного підприємств, третього необхідного учасника торгів у нас нема! До слова, і в цьому випадку за оформлення документації учасникам тендеру доведеться викласти від 10 до 20 тис. грн.
Наразі начальник управління освіти хоче звернутися по допомогу до громадських організацій, бо якщо проблему не вирішувати, одного чудового дня перевізники просто відмовляться возити дітей — адже їм уже заборгували за 5 місяців.
Таким чином новий Закон про державну закупівлю загнав у глухий кут усе міське господарство. Ніхто не претендує на участь у тендері на озеленення Ужгорода, проблеми з Міськсвітлом, прибиранням вулиць тощо. Правда, в останньому випадку вихід усе-таки знайшли: розписали суму на кожну вулицю окремо, щоб вартість робіт була нижчою за тендерну планку. Але ж який великий обсяг додаткової паперової роботи виникає через це!
Хто винен і що робити
Винна, звичайно, Верховна Рада, котра дружним голосуванням усіх фракцій прийняла цю редакцію закону. Народні ж депутати могли б оперативно виправити ситуацію, відмінивши внесені зміни або внісши поправки до них, але парламенту зараз не до цього — над ним висить дамоклів меч виборів. Отже, порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих, і до справи взялися органи місцевого самоврядування та громадські організації з різних регіонів — проблема ж загальноукраїнська. Порушив питання патової ситуації з тендерами на селекторній нараді з віце-прем’єром Рибаком минулої п’ятниці заступник міського голови Ужгорода Микола Адамовський. Його активно підтримали мери інших міст, і віце-прем’єр пообіцяв допомогти.
Відреагувала й Асоціація міст України. У своєму зверненні до Кабміну та Верховної Ради вона вказує, що через діяльність громадської організації (!) “Тендерна палата України” та пов’язане з нею ТОВ “Європейське консалтингове агентство”, для яких пролобіювали законом завищені вимоги до розміщення інформації про торги, практично руйнується мета закону — раціональне використання державних коштів. Асоціація і раніше зверталася до уряду з цього приводу, а оскільки ніякої реакції не було — пропонує провести 21 травня своєрідну акцію протесту: не робити цього дня жодних проплат із місцевих бюджетів.
Готує офіційне звернення до парламенту та Кабміну щодо нових тендерних порядків й управління міського господарства Ужгородської міської ради. Залишається чекати на результат.
Чому реакція пішла аж тепер, коли закон вступив у силу в березні? Вікторія Химич каже, що на початку року вони провели ряд тендерів за старими правилами, а про підводні рифи нового законодавства спочатку навіть не підозрювали: там же не прописано, які суми виставлятимуться за оприлюднення інформації. Коли дізналися, 3 місяці доводили, що не зобов’язані укладати договір з Європейським консалтинговим агентством, але марно: якщо не розмістити інформацію про торги, їх визнають недійсними — це установлена форма, затверджена Антимонопольним комітетом. Але повністю масштаби картини вималювалися після того, як один за одним почали зриватися тендери (а це процедура довга, триває з підготовкою місяць-півтора), і тоді вже всі забили на сполох.
Загалом негаразди, спричинені новим тендерним законодавством, вкладаються у рамки ширшої проблеми: незважаючи на непоганий Закон про місцеве самоврядування, у своєму місті міська влада не може практично нічого зробити без Києва і стає заручником столичних фірм. І Закон про бюджет, і Закон про державну закупівлю планомірно звужують роль громад у вирішенні своїх проблем, і це дуже тривожна тенденція.

Офіційний сайт Ужгородської міськради