Нардеп Сергій Лещенко виклав матеріали щодо скандалу з постачанням в Україну уранового концентрату й титану через австрійські фірми-прокладки, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Як відомо, сьогодні в Україні розслідуються два кримінальні провадження – перше щодо хабарів від чеської „Шкоди“ на швейцарський рахунок панамської компанії Мартиненка Bradcrest.

Але крім цієї гучно анонсованої справи, яку розслідують у трьох європейських країнах – Швейцарії, Чехії та Україні, є ще одна справа щодо Мартиненка. НАБУ розслідує діяльність австрійської прокладки Steuermann, яка постачала за завищеними цінами урановий концентрат з Казахстану на українське державне підприємство „Східний гірничо-збагачувальний комбінат“.

Згідно з контрактами, Steuermann („Штойєрманн“) купувала урановий концентрат у Казахстані по 95-100 доларів за кілограм. А на українське державне підприємство концентрат продавався австрійською прокладкою по 129 доларів.

При цьому в контакті було обумовлено, що казахський продавець „за свій рахунок та на власний ризик має організувати все необхідне транспортування та страхування поставки до станції Тополі, Україна“.

Таким чином, за те, що папери перекладалися з однії стопки в іншу, прокладка Steuermann „наварювала“ близько 30 доларів на кілограмі урану. У 2014 році було законтрактовано в Казахстані 400 тонн, в 2015 – 600 тонн.

Хто є кінцевим бенефіціаром Steuermann, досі встановити було неможливо. 100 відсотків акцій цієї компанії належить ще одній прокладці з Ліхтенштейну Nemessis Anstalt. Ця країна в центрі Європи фактично є офшором та не розкриває інформацію про акціонерів.

Однак навіть найбільші секрети стають явними. Зі своїх джерел мені вдалося отримати документи щодо компанії Nemessis Anstalt. Як виявилося, кінцевим бенефіціаром є громадянин Грузії Олександр Іосселіані.

Він вказаний у трастовій угоді, яку підписав керівник ліхтенштенського Bonus Capital Trust Александр Абфальтерер.

Олександр Іосселіані мешкає в Києві та є кузеном Давида Жванії – багаторічного партнера Мартиненка в політиці та бізнесі. Наявність Іосселіані як кінцевого бенефіціара підтверджує також викладену Жванією версію про те, що компанія Steuermann створювалася для торгівлі абразивами, але після Революції гідності Мартиненко вставив її як „прокладку“ в схему постачання урану. При чому розпоряджатися „наваром“, зі слів Жванії, міг тільки Мартиненко.

Таким чином підтверджується версія, що 30 доларів з кожної тонни урану осідають у кишенях клану Мартиненка, а робиться все це на очах в Яценюка, який своєю бездіяльністю щонайменше „кришував схему“, якщо не заробляв на ній – це має встановити слідство.

Але це ще не все. Окрім того, що пан Іосселіані зазначений в ліхтенштейнському реєстрі як секретний власник уранової прокладки, його сліди спливають у ще одному реєстрі.

Так, паралельно з прокладкою на урані Мартиненко „кришує“ схеми на державних підприємствах титанової галузі. Зокрема, для реалізації титанової продукції „Об'єднаної горно-хімічної компанії“ на підприємство було заведено ще одного посередника – австрійську компанію Bollwerk. Як випливає з бази даних Держслужби статистики, Іосселіані очолював... представництво Bollwerk в Україні.

Це – ще один доказ причетності Мартиненка до схем держпідприємств уранової та титанової галузей, додатковий до оприлюднених раніше.

Таким чином, на державних підприємствах за часів Яценюку було розбудовано систему заробітку для фірм-прокладок, пов'язаних з оточенням самого Яценюка. Якщо не це, то які треба шукати ще аргументи для відставки такого прем'єр-міністра?», — риторично запитує Сергій Лещенко у власному блозі.