Як це завжди трапляється в Україні, чергові привладні бізнес-структури вигадали нову схему “відбору коштів в населення”. Тепер їм в око потрапив сегмент ринку – рієлторський.

Представники цієї сфери протягом декількох десятиліть успішно ухилялися від потуг різних привладних угрупувань взяти їх під “свій закон” і законним шляхом оббирати.

Тепер зрозуміло, що ті всі спроби були несерйозні. Але цільова аудиторія сучасних “законодавців”, суттєво змінилася. Ні, шановні представники рієлторської ниви, з Вас навіть грошей брати не стануть, Вас просто викинуть з ринку, як непотріб. Цільовою аудиторією став звичайний продавець нерухомості та орендодавець. Мета законопроєкту – узаконити відбор грошей саме в них.

За справу взялися реальні ”професіонали” свого діла. Проаналізувавши прізвища депутатів, які фігурують як розробники нового законопроєкту про рієлторську діяльність № 3618 від 09.06.2020 р. (38 осіб), стає зрозуміло, що це та сама група осіб, що так успішно доїла протягом 1,5 років продавців нерухомості України, примусивши їх, через “закон про електронні майданчики”, сплачувати 1950 грн від кожного виготовленого звіту про оцінку майна в свої власні кишені. Якщо законопроєкт пишуть професіонали з метою законного відбору грошей у населення, то виглядати він буде дуже демократично, а працювати однозначно інакше.

Що ж за сюрприз чекає на нас:

Законопроєктом передбачено:

Паспортизація кожного об’єкта нерухомості що пропонуються для продажу або для оренди.  Та створення єдиної інформаційної бази даних, що буде містити інформацію про всі об’єкти нерухомості що пропонуються для продажу або для оренди.

Можливо Ви подумаєте “нісенітниця якась”, ні – тому що для осіб, які будуть намагатися рекламувати свій об’єкт нерухомості БЕЗ отримання паспорту передбачені чималенькі штрафи  – 10 мінімальних заробітних плат. (п. 2 Стаття 25-2 Законопроєкту 3618).

Тобто паспорт об’єкту отримати все ж таки прийдеться.

Хто буде видавати паспорт на об’єкт нерухомості?

Вносити інформацію до Єдиної інформаційної бази даних від імені суб’єкта рієлтерської діяльності має право брокер.

Тепер питання, а яка ж буде ціна цього паспорту?

Я підозрюю досить і досить висока. Чому? Кількість осіб, що отримають свідоцтво брокера буде невелика, можливо до 100 осіб на всю Україну, а навіщо більше? Треба просто формально показати наявність якоїсь кількості брокерів. Брокери будуть беззаперечно слухатись “вказівок” своїх реальних власників. Я не здивуюсь, якщо ціна за паспорт буде становити 30000 грн. Далі ми побачимо яким чином брокер буде повністю, на 100% підконтрольною і залежною особою.

Хто обирає брокерів?

Кваліфікаційно-сертифікаційна комісія Національної федерації фахівців у сфері рієлтерської діяльності.

Звідки береться ця Кваліфікаційно-сертифікаційна комісія?

До складу Кваліфікаційно-сертифікаційної комісії входять фахівці у сфері рієлтерської діяльності, делеговані З’їздом фахівців у сфері рієлтерської діяльності, але обираються шляхом голосування Радою суспільного нагляду у сфері рієлтерської діяльності.

Звідки береться ця Рада? Хто її члени? Хто її формує?

Рада формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу фахівців у сфері рієлтерської діяльності, що обираються З’їздом фахівців.

Хто ті особи, що беруть участь у З’їзді фахівців?

Кожне професійне об’єднання висуває по одному делегату для участі у з’їзді фахівців у сфері рієлтерської діяльності з правом голосу за умови, що таке професійне об’єднання відповідає одночасно таким вимогам:

1) зареєстроване як громадське об’єднання відповідно до закону;

2) відомості про таке об’єднання включені до Реєстру.

До речі, реєстру цього ще не існує.

Належати він буде Національній федерації фахівців у сфері рієлтерської діяльності.

Такої юридичної особи поки що також немає в відкритих державних реєстрах.

Ось ми і дійшли до суті, ХТО ж ті особи, які будуть вирішувати ВСІ питання в цій сфері.

Фактично це буде одна особа, якій буде належати громадська організація Національна федерація фахівців у сфері рієлтерської діяльності.

Чому?

Національна федерація фахівців у сфері рієлтерської діяльності є держателем Єдиного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб та професійних обєднань у сфері рієлтерської діяльності (далі – Реєстр).

Тобто, якщо навіть всі фахівці, що працюють у сфері рієлтерської діяльності (ФОП або ТОВ) об’єднаються разом для захисту своїх інтересів, створять єдину величезну громадську організацію, або декілька невеликих і будуть намагатися увійти до складу ГО “Національна федерація фахівців у сфері рієлтерської діяльності”, їх туди просто не пустять.

А причина для відмови знайдеться, чи то дата реєстрації буде менше 10 років, чи то організація не матиме статусу всеукраїнської.

Причина в реєстрі,  що належатиме ГО Національна федерація фахівців у сфері рієлтерської діяльності. Зрозуміло, що фактично Національна федерація це буде “приватна лавочка” з одним власником і штучними ГО в членах, що нібито і представляють інтереси фахівців у сфері рієлтерської діяльності.

Зрозуміло що якщо мова йде  про отримання тотального контролю одною групою осіб над усіма процесами, які відбуваются на ринку нерухомості, включаючи надання доступу до професії, жодна з працюючих нині агенцій нерухомості та ФОПів не залишаться на цьому ринку, оскільки “навіщо ділитися”? Ці люди не для того такий серйозний закон писали, з депутатами ВР домовлялися, щоб після того, як він вступить в дію, гратися в бірюльки демократії та кокетнічать з якимись там громадськими організаціями рієлторів.

Мирослава Лугова, директор агенції нерухомості, голова комітету професійних ризиків Київського відділення СФНУ, КиевVласть, Національне бюро розслідувань України

Довідка. 

Антон Яценко творець і колишній керівник пріснопам’ятної Тендерної палати. Яценко одразу після інституту працював у ВР, АП, в перший прихід Януковича в уряд був помічником Азарова (1-го віце-прем’єра), віце-президент Тендерної палати, автор ініціатив кримінальної відповідальності за наклеп.

Тендерна палата України (ТПУ) прославилася гучним скандалом навколо платного розміщення оголошень держорганами про тендери, а також низкою консалтингових послуг, які вона надавала. Також ТПУ була органом оскарження всіх тендерних суперечок. Громадське об’єднання не одразу набуло демонічних рис.

Загальна суть полягала в тому, що в державний механізм «вплітався» комерційний посередник – власник сайту, консалтингове агентство, оціночна компанія тощо – без послуг якого виконання закупівлі чи іншої функції держзамовника чи постачальника робилось неможливим. В різні часи такі послуги могли коштувати від 5% до 20% суми держзакупівлі.

Це крім того, що традиційно у вартість послуг державних постачальників закладається щонайменше 10% «віддяки» відповідальному керівникові держструктури за обрання компанії переможцем у конкурсі. А у профільному відомстві («уповноваженому органі», в різні часи – Мінекономіки, спеціальний його департамент, громадська Тендерна палата) зазвичай існував спеціальний тариф на вирішення питань з організацією тендера з одним учасником, здійснення закупівлі без тендерної процедури та інші ласі шматки.