Політика часто нерозривно пов’язана з економікою. Через те, що «трусить» першу, страждає й остання. Але найбільше стабільному економічному розвиткові завдають біди амбіції окремих людей, або ж політичні симпатії чи антипатії.

Можна називати ці речі, як завгодно, але факт є фактом: нині Закарпаття має чимало «головного болю» через непродуману політику діючого уряду. Чим це загрожує «воротам України до Європи», і яка взагалі ситуація у цих «воротах», розповідає заступник голови Закарпатської обласної ради Михайло Мартин.

Михайле Михайловичу, до найрезонансного: те, чого чекала вся Україна, нарешті відбулося, Тендерну палату ліквідували. Але, вочевидь, ще довго нам усім «аукатиметься» робота цієї організації. Та й загалом, через непродуману тендерну політику торік постраждала вся Україна, та й цьогорічне тримісячне «простоювання», вочевидь, уже відчутне…

Тендерна палата і комісія по закупівлі за державні кошти — це є неподобство проти державних, бюджетних установ, а відповідно, проти громадян України, це є грабіж серед білого дня, прикритий людьми, які пролобіювали це. І це зараз зрозуміло абсолютно всім! А це питання відстоювали дві політичні сили – Партія регіонів та БЮТ. Більше вам скажу, один із засновників – народний депутат з БЮТу, він є одним із засновників цієї громадської організації. Де це видано, щоб громадська організація розпоряджалася бюджетними коштами? Так, безперечно, громадський контроль повинен бути, але розпоряджатися державними коштами має виключно держава і її установи: для цього є Рахункова палата, Казначейство, Контрольно-ревізійна служба, і я думаю, що такі потужні структури можуть найкраще справлятися з контролем за використанням державних коштів, вони мають для цього всі важелі, всі повноваження. Думаю, у майбутньому лише вони таким контролем і займатимуться, як було й досі.

Так, безперечно, великий плюс у тім, що Тендерну палату нарешті відмінили. Хоч це й закономірно, але дещо пізно. Наведу лише такі окремі цифри: якщо у Закарпатській області проведено було закупівлі торік через цю міжвідомчу комісію на 185 мільйонів гривень, то 7 з них, образно кажучи, «поцупили». Причому поцупили через незрозумілі послуги, через телефонні розмови вартістю по 4 гривні за хвилину, зволікання наданнях цих послуг, товарів. Я хотів би апелювати людям. котрі кажуть, що Тендерна палата була єдиною структурою, яка берегла державний кошт, хотів би привести таких «захисників» на спільне засідання директорів шкіл, головних лікарів, керівників будівельних організацій – аби вони розповіли, що робилося у державі через таку тендерну систему.

Повірте мені, із скасуванням Тендерної палати все стане на місце. Подивіться лише на Ужгород: 16 мільйонів гривень на прибирання міста не освоєні лише тому, що не відбувся конкурс. Причина в тім, що члени тендерної комісії не пройшли спеціальне навчання. А на це не передбачені кошти. Зрештою – чия біда? Жителів Ужгорода, бо нема кому прибирати вулиці. Аби лише у нас не сталося, як у Неаполі, де із сміттям на вулицях, із антисанітарією довелося боротися рятувальникам… У нас могло статися так само!

Саме тому я й кажу: та тендерна політика, яка підтримувалося урядом Тимошенко попри всі її обіцянки скасувати Тендерну палату в першу чергу своєї роботи, існувала ще три місяці нового бюджетного року – і це просто знущання над народом України! Скільки робіт уже можна було почати за цей час!

Закарпаття online