Як відомо, тендери — важлива річ. Витрачання державних коштів на конкурсній основі сприяє економії бюджетних коштів і тому вигідне кожному платнику податків, кожному громадянину.

13 вересня 2008 року я вирішив завітати на розкриття тендерних пропозицій до Міністерства Закордонних Справ України.

У цей день о 16 годині в кабінеті 614 за адресою Михайлівська площа, 1 мали розкривати тендерні пропозиції щодо закупівлі за державний кошт наступного: “мікроавтобус – 1 од.”, “послуги з проведення інформаційно-просвітницьких семінарів на тему: «Роль суспільства у реалізації політики євроатлантичної інтеграції України» у 25 областях, містах Києві та Севастополі” та “ послуги з організації та проведення інформаційно-роз’яснювального туру України (25 міст України) «НАТО: світові традиції миру та безпеки»” відповідно до оголошень №№ 13811, 13813, 13814 (ТРП) у “Віснику Державних Закупівель”

Головна ідея “Медіа-варти”, проекту, в рамках якого були заплановані відвідини міністерства – приходити на тендери несподівано, щоб побачити розкриття в звичайному робочому режимі, а не підготовлену спеціально для ЗМІ ідеальну виставу. Але, знаючи особливості пропускної системи на режимних об’єктах, кореспондент “Редукціону” о 14 годині зателефонував до тендерного комітету і попросив сприяти виконанню пункту 53 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, де сказано: «З метою забезпечення відкритості та прозорості процедур закупівель під час розкриття тендерних пропозицій можуть бути присутні представники засобів масової інформації».

За годину кореспондентові зателефонували з тендерного комітету і повідомили, що існує наказ міністра, який не дозволяє отак просто допустити журналіста на розкриття тендерних пропозицій. Для цього, мовляв, треба письмово повідомляти прес-службу за кілька днів про свій намір відвідати захід, і ще й можуть відмовити у такому бажанні – сказав співробітник тендерного комітету, пославшись на те, що він консультувався з прес-службою. Номер міністерського наказу, де нібито написано такі дивні речі, та його зміст повідомляти відмовились, бо це «внутрішнє розпорядження». Але ж внутрішнє розпорядження одного міністра не може суперечити постанові Кабінету Міністрів, заперечив кореспондент. До того ж, згідно статті 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». До того ж у інших міністерствах (МВС, МОЗ) у «Медіа-варти» не виникало проблем з присутністю на розкритті тендерних пропозицій. Вислухавши правові аргументи, представник тендерного комітету сказав «Нічим не можу вам допомогти!» і поклав слухавку.

О 15-40 я прийшов на прохідну МЗС і попросив пропустити його на розкриття тендерних пропозицій. У відповідь його направили в бюро перепусток. О 15-45 співробітниця бюро перепусток відмовилася надати мені перепустку. Цитати з Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти слухати не схотіла, начальника покликати відмовилась. «Вам повинні замовити перепустку» — заявила вона.

Міркуючи, що робити в такій ситуації, я випадково підслухав розмову наступної людини в черзі за перепустками з черговою по бюро перепусток:

— Я дуже поспішаю на тендер. Янишпільська.

— На вас нема перепустки.

— Має бути перепустка, пошукайте, прошу. У мене п’ять хвилин часу!

— Зателефонуйте і попросіть, щоб для вас замовили перепустку.

— А куди телефонувати?! Я телефоную по всім телефонам, ніхто не бере слухавку! Я на розкриття тендерних пропозицій, від компанії «Кашт-сервіс»...

Пані, на яку теж не знайшлось перепустки, довго дозвонювалась кудись по внутрішньому та мобільному телефону і через чверть години пішла, так і не отримавши свою перепустку.

Тим часом я теж вів переговори. Перш за все, як мені рекомендувала працівниця бюро перепусток, зателефонував у довідкову за внутрішнім номером 77-77, переповів ситуацію і спитав, до кого звернутись. У відповідь дали номер директора адміністративного департаменту Бугая Василя Олексійовича, що відповідає за держзакупівлі. Зателефонувавши за названим номером, я попав зовсім у інший підрозділ МЗС. Там з обуренням заявили, що сьогодні всі просто сказилися, телефонують до них і питають про якісь тендери та особисто пана Бугая.

— Хто вам дав цей номер?! – з відчаєм спитали мене.

— Ваша довідкова служба МЗС.

— Який бардак! Ну, запишіть правильний номер…

Зателефонувавши за правильним номером, я попав до керівниці канцелярії адміністративного відділу (представитись вона не захотіла). Вислухавши прохання сприяти видачі перепустки, пані попросила хвилинку почекати, а за хвилину сказала, що Василь Олексійович не дозволив пускати кореспондента на розкриття тендерних пропозицій. Мовляв, про це треба було просити за кілька днів у письмовій формі.

— Він же вчиняє кримінальний злочин – перешкоджає професійній діяльності журналіста! Це стаття 171 Кримінального Кодексу! Я маю право бути присутнім при розкритті тендерних пропозицій згідно Тимчасовому положенню – зауважив я.

— Та що Ви таке кажете, Василь Олексійович взагалі у відпустці...

— Тоді хто віддав наказ не пускати кореспондента “Редукціону” на розкриття тендерних пропозицій?

— Я говорила з його заступником...

Телефон приймальні міністра закордонних справ або когось з його заступників кореспонденту дати відмовились. Залишилося тільки поспілкуватись з прес-службою.

— Доброго дня. Мене звуть Юрій Шеляженко, я кореспондент інформаційного бюлетеню “Редукціон”. Прошу прес-службу Міністерства сприяти установленню законності, а саме: зараз відбувається розкриття тендерних пропозицій в кабінеті 614. В бюро перепусток мені не видають перепустку, хоча згідно Тимчасовому положенню про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, стаття 53, з метою забезпечення відкритості та прозорості процедур закупівель під час розкриття тендерних пропозицій можуть бути присутні представники засобів масової інформації.

— Чого Ви хочете від прес-служби?

— Буду дуже вдячний прес-службі, якщо ви замовите мені перепустку до кабінету 614 на розкриття тендерних пропозицій.

— В такому порядку ми перепустки не замовляємо.

— А в якому порядку ви замовляєте перепустки?

— Коли у нас є письмове звернення відносно чогось і є домовленість про зустріч кимось з міністерства представників ЗМІ. Це робиться заздалегідь.

— Я звертався до тендерного комітету о 14 годині, і вони відмовились...

— Я вибачаюсь, а ви зараз диктофон включили?!!

— Я просто з Вами спілкуюся... Значить, я звернувся до тендерного комітету о 14 годині, вони кажуть, що консультувалися з прес-службою і кажуть, що вони не можуть замовити перепустку.

— Правильно. А на підставі чого ми будемо замовляти перепустку. І кому? Я оце з вами спілкуюся сьогодні вперше. Міністерство закордонних справ є режимним об’єктом, і в режимі пожежної команди ми не працюємо, щоб хтось прийшов на вхід і ми замовляли перепустку. Має бути заздалегідь оформлене звернення, чому ви хочете прийти в Міністерство Закордонних Справ, мета, час і скільки ви будете тут перебувати. Відповідно, людина, що замовлятиме для вас перепустку, буде нести за вас відповідальність, бо ви знаходитесь на режимному об’єкті. І в нас такого звернення не було, я з вами спілкуюся вперше і я вперше чую, щоб ви планували сюди прийти. Якби ви все це заздалегідь зробили, думаю, ніяких проблем у нас не було.

— Я попереджав про свої наміри тендерний комітет. Там сказали, що консультувалися з прес-службою. Крім того, згідно законодавству журналіст взагалі не зобов’язаний доповідати прес-службі про свої наміри. Є Тимчасове положення, де чітко написано, що під час розкриття тендерних пропозицій можуть бути присутні представники засобів масової інформації, а працівники міністерства діють у протиріччі із законодавством і не допускають представника ЗМІ на розкриття тендерних пропозицій…

— Я вибачаюсь, ви будете говорити в режимі монологу чи це буде діалог все-таки?

— Краще діалог.

— Діалог? Тоді дозвольте сказати мені. Я з Вами не збираюся вступати у дискусію, я Вам тільки сказала, які є правила входу в Міністерство Закордонних Справ. І вони вигадані не сьогодні.

— Який документ встановлює ці правила? Я можу його побачити?

— У нас є внутрішні документи, якими регламентується допуск у приміщення Міністерства закордонних справ.

— Які “внутрішні документи”? Я дію на підставі законодавства України!

— На території Міністерства Закордонних Справ я, людина, яка замовляє для Вас перепустку, несу за Вас відповідальність. Коли ви йдете кудись, ви повинні супроводжуватися співробітником прес-служби, тим паче, якщо ви піднімаєтесь на шостий поверх. Такого замовлення не було. Ви приходите зараз в МЗС і ставите мене перед фактом, що ви зараз повинні отримати перепустку...

— Законодавство дає мені право прийти і бути присутнім на розкритті тендерних пропозицій.

— Я вам кажу ще раз: потрібне письмове звернення, яке ми будемо розглядати. Я дуже вибачаюся, я не можу довго з Вами спілкуватися.

— На яких підставах і за чиїм наказом мені відмовляють у праві бути присутнім на розкритті тендерних пропозицій зараз, о 16 годині 13 серпня?

— Я Вам кажу, що я не буду Вам робити перепустку, тому що від вас не було письмового звернення. Все. Крапка. До побачення. Інформацію про засідання тендерного комітету ви прочитаєте на сайті Міністерства Закордонних Справ...

Після такого безплідного спілкування з чиновниками міністерства я вирішив перевірити, чи здатна держава захистити моє право безперешкодно здійснювати професійну діяльність журналіста. А саме: повідомив про злочин, передбачений ст. 171 Кримінального Кодексу України, органам внутрішніх справ. Протягом години чекав міліцейського наряду. Як потім виявилось, наряд був зупинений охороною міністерства ще на під’їзді. Міліціонерам заявили, що нічого протиправного не відбувається, і ті змушені були повернутись до відділку.

Дізнавшись про це, я залишив будь-які надії потрапити на розкриття тендерних пропозицій, натомість пішов до Шевченківського районного управління МВС і написав заяву про злочин, що зареєстрована у відповідному журналі за номером 4126. Також я повідомив про злочин прокуратуру Шевченківського району, бо згідно за статтею 112 Кримінально-процесуального кодексу у справах про злочини, передбачені статтею 171 Кримінального кодексу України досудове слідство провадиться слідчими прокуратури, і переслав копію заяви про злочин до Президента України, Кабінету міністрів України і Верховної Ради з супроводжувальним листом-зверненням наступного змісту: “Надсилаю Вам копію моєї заяви до прокуратури Шевченківського району щодо перешкоджання законній професійній діяльності журналіста працівниками Міністерства Закордонних Справ, відповідальними за державні закупівлі, за зв’язки з пресою та за охорону і прошу зробити кадрові висновки щодо винних у даному кримінальному злочині осіб, у діях яких вбачаються (на мій особистий погляд) ознаки спроб приховати корупційну діяльність”.

Завершуючи статтю 14 серпня о 13 годині, вирішив перевірити, чи виконана обіцянка прес-служби МЗС щодо того, ніби “інформацію про засідання тендерного комітету ви прочитаєте на сайті Міністерства Закордонних Справ”. Як виявилось, не виконана: жодного натяку на обіцяну інформацію сайт не містить. Більше того, як виявилось, МЗС не дуже старанно (м’яко кажучи!) інформує в інтернеті про свої закупівлі. У розділі “Протоколи розкриття тендерних пропозицій” на зазначеному сайті останній з протоколів датовано 30 січня 2007 року. Розділ “Оголошення про результати проведення торгів” не оновлювався з 2006 року. Розділ “Оголошення про проведення закупівель” взагалі пустий.

В рамках проекту «Медіа-варта» я писав репортажі з тендерів у Міністерстві внутрішніх справ, у Міністерстві охорони здоров’я, на режимних підприємствах, таких як “Енергоатом” та поліграфкомбінат “Україна”. Ніде не виникало проблем зі входом на розкриття тендерних пропозицій. Тільки чиновники МЗС проявили кричущий правовий нігілізм, до того ж, можливо, з метою приховати можливі корупційні схеми з перекачування державних коштів у «свої» фірми...

Цікаво, чи пустять Україну до ЄС і НАТО з таким рівнем “прозорості” роботи вищих державних установ?