Руслан Демчак — народний депутат по 18 виборчому округу від Блоку Петра Порошенка і власник корпорації «Українська бізнес група» (UBG) став заступником голови комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності. Перш ніж вітати мільйонера, давайте простежимо його шлях від простого хлопця до вершин успіху.

Офіційна біографія не дає відповідей — звідки мільйон і хто допомагав йому на старті? Будучи студентом, Руслан Демчак побачив майбутнє за фондовим ринком, простіше сказати — в махінаціях з цінними паперами. У 97-му році він почав бізнес з освоєння фондового ринку та скупки ваучерів за півлітра. Сам мільйонер не любить згадувати подробиці роботи брокерської компанії «Еквівес», тому що вона таємничо зникла разом з грошима і ваучерами людей. Так був зібраний перший капітал.

Поки всі стояли на базарах, Руслан займався приватизацією. Так співпало, що люди несподівано отримали ваучери та не мали поняття що з ними робити. Як отримати заводи за папірець з печаткою знав Руслан Демчак, як і знав з ким ділитися, щоб його не прихлопнули ні влада ні міліція. З'явилися фондові ринки і каламутні схеми. Виманювати ваучери з кишень довірливого населення брокери навчилися швидко. Фондовий ринок не вимагав спеціальних знань. Під модним словом ховалися піраміди на кшалт Мавроді, незабаром всі вони лопнули, кинувши вкладників. Головною складністю було отримання доступу до торгів з приватизації ласих об'єктів. Чиновникам платилися хабарі, а іноді брали їх у частку. Розвести наївного простака може і циганка на вокзалі. Тим більше, що вкладники самі віддавали гроші і чеки брокеру. Приватизовані підприємства доводилися до банкрутства, закривалися і перепродувалися з прибутком для шахраїв. Майже вся сім'я Демчаків керувала фірмами, які потім розорили і розпродали. Заробляти на банкрутстві можна тільки злодійством. В СРСР була стаття за розкрадання державної власності. Але їх кришували.

До 2011 року Руслан Демчак об'єднав вже свої бізнес-проекти, створені на вкрадені у вкладників гроші в одну велику — UBG (Українську бізнес групу). Яка налічує безліч найрізноманітніших фірмочок. Найяскравіші з них на слуху не тільки у слідчих, а й у суспільстві. Страхова компанія «Добробут», медичні центри «Добробут», СТО «Добробут» — все пов'язано. За страховку люди платять гроші, а виплачуються вони своєму ж СТО. Клієнти вимушено користувалися послугами його СТО при ДТП. Теж саме і з медичними страховками. Але навіть з такою схемою страхова компанія «Добробут» на межі позбавлення ліцензії за невиконання страхових зобов'язань. А керований Демчаком ЕРДЕ банк не може повернути людям гроші, Демчак їх просто розтратив!

Цілих три диплома у Руслана, а менше красти не навчився. Крадіжка грошей поставлена на потік була і залишається його бізнесом. За немалі кошти навчав ще й інших як не платити податки. Про фірми, що відмивають кошти під дахом «ЕРДЕ банку» багато написано. Рано чи пізно фінансовий авантюризм вів до в'язниці. Ось і кинувся мільйонер терміново в політику, що б не сісти на лаву підсудних. Як же він верещав про політичне переслідування себе як кандидата в депутати в 2012 році, якого і так ледве в ЦВК зареєстрували, напевно за домовленістю, тому що по закордонах десь довго проживав. Посадили його чисто за кримінал. Більш того, звернулися в правоохоронні органи депутати Олег Новіков та Володимир Ар'єв. Опозиція, а не влада вимагала щоб він повернув державі земельних ділянок на суму близько 350 млн. грн. Але видно відкупився і через кілька місяців знову почав чудити. ЕРДЕ банк залучав вклади від населення під дуже високий відсоток і купував на них валюту, в розрахунку обрушити курс і потім продати з вигодою.

Звичних для Демчака крахів пірамід і мітингів ошуканих вкладників на цей раз не було. У країні почався бедлам, було вже не до нього. Зміна влади і плутанина під час війни вдалим чином допомогли йому знову осідлати гребінь хвилі. Восени 2013 року інтерес до його лікарень «Добробут» проявляли українські бізнесмени такі як, наприклад,  Віктор Пінчук. Вичавивши по максимуму зі страховок — він продав лікарню щоб легалізувати кошти для передвиборчої кампанії.

Ділові зв’язки з топ-бізнесменами — саме цим пояснюється як цей шахрай став кандидатом від Блоку Порошенко, і представляє президента. Все зробив капітал і злочинні оборудки. Неважливо, президент Янукович, чи президент Порошенко. Важливо, що Демчак знає чого хоче і знає за скільки це можна купити. У такого хижака апетити великі. Він не проти заковтувати цілі області. Пам'ятаєте, що кримінальну справу було пов'язано із земельними ділянками? Привласнювати землю він навчився так само як чужі гроші та приватизаційні ваучери.

Хоче депутат удільним князем Вінницьким стати і каламутить воду у регіоні. Хоч і засвистали його люди на площі, то тільки через незнання, що це пан приїхав подивитися як холопи його гроші відробляють. Вимощуючи кістьми людей йому дорогу до трону. Вже дуже явно помітна його роль в організації майданів у Вінниці. Він бере на поруки зачинщиків бійок — схоже це його люди. І ті, хто більше всіх кричить в обласній раді прибрати чинного голову обласної державної адміністрації — теж його люди! А тих, чиє невдоволення владою просто використали, завтра Демчак також під паркан викине. Крісло губернатора в області може допомогти йому забрати земельні паї у населення. Купить він їх дешево або забере іншим способом? Невідомо. Але обезземеливши селян такий шакал точно заробить зайвий мільярд чи два, залишивши людей без землі, як свого часу — без заводів. Способів обібрати простих людей у шахрая безліч. Як колись з приватизаційними ваучерами заводи перейшли до олігархів, так і чорнозем вже готові прибрати у власність акули фондового ринку.

Чи не помічають партнери по Блоку президента ролі Демчака в цих вінницьких інтригах? Самого президента підставляють? Може хтось важливий з ним в змові? Але фракція не поспішає гнати бандита, що компрометує новий майдан. До того ж у його руках є приватна армія, а це викликає ще більше побоювань за людей. Вінницька область далеко від зони АТО. Створення воєнізованих підрозділів ну ніяк не може носити оборонний характер. Схоже, він створив «ГРОМи», щоб учиняти погроми. Для рейдерських атак на тих, хто не поспішає розлучитися з власністю або стане на дорозі приватизації.

Василь Черченко, для Національного бюро розслідувань України