Минуло більше двох тижнів відтоді, як був арештований редактор Інтернет – видання Sprotiv.org та громадянський активіст Вадим Гладчук. Нібито за крадіжку, скоєну два роки тому. Насправді, на моє особисте переконання – за те, що він сміливо говорив про тіньові схеми, завдяки яким з державного бюджета вкрадено мільярди гривень.

Я намагався написати цю статтю об’єктивно, хоч давно приятелюю з Гладчуком і його арешт був шоком для мене. Тому вийшла скоріш не стаття, а колонка. З купою оціночних суджень. Хай так!

Історія арешту Вадима Гладчука чомусь не прикрашає зараз перші сторінки газет і не фігурує у випусках телевізійних новин. Журналістів начебто не цікавить “низка неприпустимих порушень прав людини” – саме так оцінюють цю історію відомі правозахисники Володимир Чемерис, Володимир Яворський, Володимир Мартинюк та Едуард Багіров.

Вся увага прикута до політичного шоу навколо дострокових виборів. Вадим Гладчук теж міг би достойно взяти участь на других ролях у виборчому шоу, як він завжди це робив раніше. З епатажем і гарними популістськими лозунгами. Іноді – явно на чиєсь замовлення, як доморощений політтехнолог. Іноді за покликом душі, як громадянський активіст. На відміну від більшості акторів того поганого театру, який у нас зветься громадсько-політичним життям, він ніколи не робив серйозного виразу обличчя, граючи свої другорядні ролі.

Суд двічі давав дозвіл слідству продовжити термін затримання – спочатку на 10 днів, а потім на 2 місяці, тобто до дня позачергових виборів, 30 вересня. Сидіти в тюрмі під час виборчої кампанії – нічний кошмар будь-якого громадського діяча! Кого посадять завтра, після нього?

Одразу після арешту Гладчук оголосив голодування, бо вважає, що міліція фальсифікувала кримінальну справу і виконує замовлення казнокрадів.

Адвокат Гладчука Олег Мусієнко розповідає:

— Кримінальна справа № 09-11982 порушена 27 червня 2005 року. Гладчук же підозрюється у скоєнні злочину 30 серпня 2005 року. Таким чином, кримінальна справа порушена за два місяці до вчинення так званого злочину.

До речі, у Гладчука є доведене алібі.

Гладчук категорично заперечив свою причетність до скоєння не тільки інкримінованого йому, але і будь-якого іншого кримінального злочину. Він заявив, що порушення даної кримінальної справи вважає незаконним та замовним, оскільки один народний депутат нещодавно погрожував йому порушенням кримінальної справи та арештом за пікетування. Факт порушення цієї справи він вважає здійсненням погроз від народного обранця.

У цій справі слідчими допущено безліч порушень. Гладчука жодного разу не викликали в міліцію протягом двох років. Всупереч положенням статей 22, 98 КПК України, не наведено конкретних обставин скоєння злочину.

Наприклад, стверджується, що 30 серпня 2005 року, знаходячись на будмайданчику напроти будинку №55 по вул. Бориславська, Гладчук “з корисливих спонукань із застосуванням насильства... відкрито викрав будівельні інструменти, спричинивши... майнову шкоду на загальну суму 32 835 грн.”. Мені не змогли дати конкретної відповіді на питання, про які інструменти йдеться і в чому виразилося насильство.

Нарешті 10 серпня слідство пред’явило Гладчуку інше смішне звинувачення замість цього: нібито він викрав два ящики цвяхів та дві рулетки загальною вартістю 1128 грн 05 коп...

Через три дні після початку голодування (1 серпня) у Гладчука стався сердцевий напад. Його було госпіталізовано до лікарні швидкої допомоги. Невдовзі лікарі виписали пацієнта-політв’язня, і він повернувся назад до камери попереднього затримання у Солом’янському РУВС. Але голодування продовжив.

У п’ятницю 10 серпня, після чергового судового засідання, Гладчука знов відвезли до лікарні швидкої допомоги: у нього виявився панкреатит. Йому поставили крапельницю, але й це не допомогло. У Гладчука продовжувалася рвота, а внутрішньовенне годування викликало алергію.

— Коли я звернулася до слідчого і попросила припинити це знущання, він сказав, що посадить Гладчука на 6 років, а для початку – в “прес-камеру”. Наскільки я розумію, це був натяк на побиття та інші тортури. Я на свої власні очі бачила, як слідчий Дьордяй в кабінеті судді Губко сам набирав на комп’ютері постанову про продовження строку затримання, — розповідає мати парламентського журналіста, Раїса Гладчук.

За словами члена правління “Інституту Республіка” і члена громадської ради при МВС Володимира Чемериса, заступник міністра внутрішніх справ Василь Боднар 8 серпня обіцяв йому, що слідчий не буде вимагати продовження строку тримання Гладчука під вартою. 10 серпня обіцянка не була виконана.

Вадим Гладчук знаходився під конвоєм з трьох міліціонерів у лікарняній палаті за залізними дверима. Матері журналіста слідчий Іван Дьордяй не дозволив за 16 діб ув’язнення жодного разу з ним побачитись. Адвокат Гладчука Олег Мусієнко відправив клопотання до Європейського Суду з прав людини згідно статті 39 Регламенту ЄСПЛ про зупинення виконання постанови Солом’янського райсуду щодо затримання Гладчука.

Адвокат вважає, що тяжкий стан здоров’я підслідного і очевидні “нестиковки” в сфабрикованої кримінальній справі роблять тримання Гладчука під вартою неадекватним у якості запобіжного заходу.

Для збалансованості варто подати позицію іншої сторони. Потерпіла за відкритою проти Гладчука кримінальною справою Віра Пстрак 24 жовтня 2006 року повідомила у прес-центрі УНІАН, що їй надано Київрадою земельну ділянку в Соломянському районі столиці для будівництва за адресою вул. Бориславська 55. За її словами, на ділянці начебто незаконно розташовані гаражі, з власниками яких у неї виник конфлікт, і у цей конфлікт “незаконно втрутилася громадська організція “Форум порятунку Києва” та організувала побиття”.

На тій прес-конференції Віра Пстрак і словом не обмовилась, що у неї було щось вкрадене. Крім того, прізвище Гладчука не згадувалось. Голова “Форуму порятунку Києва” Віталій Черняховський категорично заперечує факт побиття активістами “Форуму” Віри Пстрак і її сина, а також повідомив, що Вадим Гладчук не має жодного відношення до “Форуму”.

3 серпня я спитав у Віри Пстрак, що саме було вкрадено у неї Гладчуком, але вона не захотіла відповідати на це питання.

Я написав про цю історію статтю для тижневика інформаційної агенції УНІАН “Права людини” та новину для сайту “ХайВей”. В той же день прес — секретар Тендерної палати України Андрій Васейко зв’язався з редакціями обох видань і вимагав прибрати мої дописи з сайтів, обіцяючи в іншому випадку “кілька судових позовів від різних фізичних осіб”.

За вкрадені бюджетні мільярди можна, думаю, не те що посадити у в’язницю за фальсифікованою справою журналіста та громадського активіста Вадима Гладчука, але й влаштувати імпічмент Президенту України за неправильну парковку автомобілю в 2004 році. Бо в Україні надто багато людей вважає, що гроші не пахнуть...

І доки не прокинеться совість та свідомість народу, доти політики і чиновники нахабно брехатимуть нам у вічі, куплятимуть голоси та “мітингуючих” грошовими подачками, а дезорієнтовані та налякані журналісти зберігатимуть мовчання. Корупція ж залишатиметься єдиним дієвим, доступним, загальновизнаним і майже узаконеним механізмом вирішення будь-яких особистих, соціально-політичних та інших проблем. На жаль.

P.S. Мати політв’язня — Раїса Павлівна Гладчук, яка є інвалідом ІІ групи через хворобу серця, просить у небайдужих матеріальної благодійної допомоги для оплати послуг адвокатів та придбання ліків для важкохворого журналіста та громадського активіста Вадима Гладчука. Вона 18 серпня відкрила поточний розрахунковий рахунок 194026 у Відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

http://sheliazhenko.livejournal.com/29470.html