Тендерна палата знайшла черговий спосіб підзаробити. Тепер ця скандальна структура перетвориться на… освітню установу. Причому випускатиме студентів більше, ніж Київський політехнічний, університет Шевченка та «Могилянка» разом узяті. Органу «громадського контролю» над державними закупівлями, доцільність існування якого не зрозуміла нікому в країні, за сприяння чиновників Міносвіти надано дозвіл на навчання 50 тис. (!) спеціалістів із «державних закупівель» щорічно. Потенційний заробіток — як мінімум 125 млн грн у рік.

На початку жовтня при Тендерній палаті заснували так званий Український університет фінансів і права. За вельми лаконічною інформацією, розміщеною на сайті ТПУ, новостворений заклад займається «підвищенням кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель, у тому числі за дистанційною формою, та видає відповідні свідоцтва». Як відомо, для того, щоб надавати такі освітні послуги, установі чи закладу потрібна ліцензія від Міністерства освіти.

Інституція від початку дістала право на підготовку 10 тис. осіб щорічно. А 27 листопада 2007 року, через два місяці після створення, на засіданні Державної акредитаційної комісії під головуванням куратора вищої освіти, заступника міністра Василя Шинкарука, отримала ліцензію, в якій передбачено збільшення обсягу надання освітніх послуг до 50 тис.(!) чоловік на рік. Також закладу присвоїли 4-й (найвищий) рівень акредитації.

Рішення акредитаційної комісії від 27 листопада виглядає на злий жарт проти української освіти. Невідомий внз при Тендерній палаті збільшує ліцензійний обсяг відразу на 40 тисяч і тепер має право випускати п’ятдесят тисяч «тендерних спудеїв». Тим же рішенням ДАК, приміром, Академії митної служби збільшили обсяг підготовки спеціалістів на 10 осіб, КНУ ім. Тараса Шевченка – на 110, «Могилянці» – на 20. Більш-менш поталанило тільки співучому ректору Михайлові Поплавському. Та й його сукупному приросту в близько 5 тис. спеціалістів далеко до «тендерних мажорів».

Отримати такі документи від Міністерства освіти – це не просто успіх, а надвелике досягнення. 4-й рівень акредитації – це привілей небагатьох відомих внз. А от, до прикладу, жоден внз в Україні не випускає 10 тис. спеціалістів у рік, що вже й казати про фантастичну цифру у 50 тис. спудеїв. Загальна кількість студентів КНУ ім. Тараса Шевченка сягає приблизно 20 тис., Київського політеху – 40 тис.

Звичайно, у випадку зі вказаними закладами йдеться про повну вищу освіту, тоді як із тендерним університетом – радше про підвищення кваліфікації. Тим не менш, ліцензійна гігантоманія Тендерної палати видається насмішкою над системою освіти загалом, та над системою ліцензування вищої освіти зокрема. Де вони візьмуть таку кількість слухачів?

З іншого боку, все може бути куди серйознішим. Враховуючи стиль роботи Тендерної палати, перше, що спадає на думку,– її сертифікат стане необхідною умовою для участі у процедурі держзакупівлі. Враховуючи щорічні темпи зростання держзакупівель, заповнення відведеного обсягу вже не здається таким нереальним.

Як відомо, правовий сенс будь-якої ліцензії не у факті її отримання. Власне, ліцензії – це одна із форм контролю, що має на меті перевірку на здатність надавати ті чи ті послуги у необхідних обсягах та якості. У випадку із освітніми установами оцінюють наявність достатньої кількості та кваліфікації викладачів у штаті, приміщення, матеріально-технічну базу, навчальні плани.

Український університет фінансів і права стосовно матчастини особливо не перевіряли, а сама процедура, за свідченням учасників засідання ДАК, перетворилася на безпідставний «одобрямс».

Усе це добре знали члени Державної атестаційної комісії та її голова Василь Шинкарук. І знайти аргументи для пояснення їхнього рішення неможливо.

Звичайно, ЕП не береться стверджувати, що чиновники від освіти керувалися власним меркантильним інтересом. Але масштаби нового проекту Тендерної палати досить вражаючі.

Згідно з інформацією на сайті ТПУ, навчання має тривати не менше півроку. Піврічні курси із правових чи фінансових дисциплін, до яких відноситься «тендерний процес», – це від 2 500 до 5 000 грн. Отже, річна сума підготовки «державних закупівельників» за повного завантаження квоти — від 125 млн до 250 млн грн.

Фінансові амбіції засновників «університету» видає розташування його приміщення у надзвичайно гламурному місці. Адреса, вказана на сайті ТПУ, – вулиця Дегтярівська: не що інше, як відомий офісний центр «Ботанік Тауер». А вказаний офіс 709 розташований у пентхаузі будівлі. За середньої вартості квадрату в 80-100 доларів, оренда приміщення повинна обходитися університету в 30-40 тис. дол. на місяць...

«Чемоданний настрій» чиновників напередодні хвилі кадрових чисток налаштовує їх на отримання швидких грошей. Хоча у того ж куратора вищої освіти Шинкарука під час видачі ліцензії міг бути ще один мотив. Адже, як відомо, ідеолог Тендерної палати Антон Яценко – тепер народний депутат від БЮТ. Наразі ця політична сила хоча і не розраховує на «освітнє» міністерство в майбутньому Кабміні, але слово за перевірену людину перед партнерами по коаліції може замовити.

P.S. Останніми роками Міністерство освіти і науки розгорнуло бурхливу боротьбу із «псевдоуніверситетами». Виявляється, що масове штампування «тендерних» професіоналів під це визначення не підпадає.

Економічна Правда, 10.12.2007