«Обоз» продивився держзакупівлі, що відбулися в Тендерній палаті України за останній рік. За предмет дослідження ми взяли сайт «ua-tender.com» та «Вісник державних закупівель». І хоча там для публічного користування представлена далеко не повна інформація, однак достатньо випадків, які не можуть не зацікавити громадськість та здивувати платників податків. А деякі за своїм абсурдом навіть нагадують відомий вірш Чуковського про крокодила, який зі сльозами прохав нові калоші. Коли ж Айболіт зауважив, що вже присилав крокодилам взуття, пам’ятаєте, що відповів зелений? «То, что прислал ты на прошлой неделе, мы давно уже съели».

Певно, такий крокодил завівся й в Генпрокуратурі, щоправда, він харчується не калошами, а автомобілями. В кінці 2007 року Генеральна прокуратура купила «автомобілі легкові, два найменування» за ціною майже 4,5 млн грн. Хоча перед цим у квітні 2007 року Генпрокуратура вже купувала два лоти легковиків на суму майже 7 млн грн і в грудні 2006 ще на суму майже 4,5 млн грн.

Цікаво й підозріло, що на всіх тендерах вигравав один і той же «айболіт» — ТОВ «Український автомобільний Холдинг».

За ці гроші можна купити 20-25 елітних «Мерседесів» або 300 «Ланосів».

На жаль, в інформації для публічного користування не вказана кількість одиниць автомобілів, на які була витрачена така чимала сума з державного бюджету.

Зате точно відомо, скільки «театральних крісел» купила Генпрокуратура в березні минулого року за 794 тисячі грн – 243 одиниці. Виходить, що один «театральний стілець» обійшовся Генпрокуратурі в 3 тисячі 200 грн. Та за таку ціну можна було купити 200 двоспальних ліжок й насолоджуватися «прокурорським театром» у позах римських патриціїв. Чудові, «дешеві» крісельця в Генпрокуратуру постачало ТОВ «Системні рішення». До речі, «Обоз» облазивши весь Інтернет, знайшов найдорожче театральне крісло за ціною 2500 грн.

«Театральне крісло» — досить популярний товар в системі державних закупівель. Щоправда, таких дорогих стільців, як в Генпрокуратурі, ніхто більше не замовляв. Дніпропетровська облдержадміністрація закупила 608 «театральних крісел» за ціною вдвічі меншою – 300 тисяч грн за штуку. Зате Дніпропетровська ОДА прославилася іншим – головне управління освіти закупило 640 ноутбуків за ціною 2,5 млн грн.

Однак повернемося до державних закупівель легкових автомобілів. Відзначився в цій нелегкій справі витрачання бюджетних коштів і Національний банк України. Майже на три мільйони в кінці минулого року ним було закуплено автомобілів Toyota Camry, а в жовтні майже на чотири мільйони — шість авто невідомої марки. В будь-якому разі це були автомобілі класу люкс за ціною сто тисяч євро кожний. В липні минулого року НБУ закупило ще 12 авто на 2 млн грн.

Вирішило трохи розширити автопарк і Державне Управління Справами. В кінці минулого року воно закупило автомобілів Е класу на суму майже мільйон грн. І ще одне авто майже за 300 тисяч грн — для «Президент-готелю «Київський».

Надзвичайно зацікавила «Обоз» наступна об’ява Вісника державних закупівель: «Предмет закупівлі: автомобіль легковий представницького класу 1-од. ВАЗ 21154 чи еквівалент — 1 од., бригадні автомобілі — 7 од. Поставка: с.Оноківці, вул. Головна, 57».

Як з`ясував «Обоз», за цією адресою знаходиться «Закарпаттяобленерго». Там хоч і село, але «Мерседес» керівництву все одно потрібен!

Також у «Віснику державних закупівель» за червень 2007 року надрукована заявка на придбання “Автомобиля представительского класса «Mercedes-Benz» S500 Long W/V 221” . Місце доставки (без будь-яких уточнюючих деталей) — м. Сімферополь.

У цьому ж віснику за травень 2007 року можна прочитати заявку на купівлю легкового авто марки Mercedes-Benz S 500 Long 4M. Тут вже більше конкретики: місце доставки — м. Київ, вул. О. Довбуша, 22.

Як з’ясував «Обоз», за цією адресою знаходиться Український Державний центр транспортного сервісу «Ліски». Основний напрям діяльності цього центру — це контейнерні перевезення, митні послуги, а також перевезення продуктів, що швидко псуються.

Певно, саме для цих цілей й був необхідний «Мерседес», ціна якому — 200 тисяч доларів.

Після ознайомлення з такими закупівлями автоматично виникає питання, чим вони відрізняються від скандалу, у який потрапив голова НАК «Нафтогазу» Олексій Івченко, який купив за державні гроші «Мерс» останьої моделі і отримав чудове прізвисько «Леша-Мерседес»? Відповідь тут одна. Нічим! Минуло два роки, а кількість послідовників у Івченка не зменшується.

Далі ще цікавіше. Українські платники податків не дуже полюбляють податківців. Підприємці можуть розповісти безліч історій, як нечесні на руку збирачі податків роздягали їх бізнес. Для збірки оповідань про нахабних та жадібних податківців «Обоз» може додати свою історію. Це сага про те, як представники податкової максимально комфортно облаштовують свій відпочинок за рахунок платників податків.

Зокрема, в кінці минулого року вони закупили «судно прогулянкове – катер» за ціною 370 тисяч грн для санаторія «Дніпро» ДПА України. В цей же санаторій в кінці листопада минулого року за кошти державного бюджету було придбано «меблі дерев’яні для умеблювання інтер’єру» за ціною 4, 2 млн грн.

Що ж це за розкішні меблеві гарнітури? І найголовніше, чому платники податків повинні оплачувати багатий відпочинок податківців й чому, зрештою, вони не можуть відпочивати скромніше? Для порівняння: Державний Дитячій Санаторій «Прикарпаття» в минулому році закупив меблів на суму 250 тисяч, Військовий санаторій «Пуща-Водиця» — на 150 тисяч, а Черкаська обласна лікарня — на 181 тисячу грн.

«Обоз здивувала ще одна закупівля, здійснена податковою. Центр підвищення кваліфікації керівництва державної податкової інспекції України купив у Львові за державні гроші двокімнатну квартиру за ціною майже 2 млн грн. Важко повірити, що податківцям у місті Лева не вистачає службових приміщень, адже брат Віктора Медведчука, що раніше керував львівською податковою, відгрохав для них таку величезну споруду, що вона стала одним з «семи чудес» Львова.

Від квартир перейдемо до закупівлі гелікоптера.

Міністерство з надзвичайних ситуацій України під керівництвом зіркового Нестора Шуфрича у вересні 2007 року прикупило новенький вертоліт за ціною майже 30 млн грн. Цього повітряного птаха Шуфричу продало ТОВ «Гелаксіс». Цікаво, що окрім вертольотів, «Гелаксіс» постачав Міністерству з надзвичайних ситуацій… медичну апаратуру. Цікава спеціалізація підприємства — вертольоти, шприци, дихальні апарати. Добре, що там хоч хрестиком не вишивають.

Однак найцікавіше далі. В тендерній документації чорним по білому було прописано, що МНС потрібен «вертоліт, еквівалент КА 226». Одначе базова модель вертольоту КА-226 коштує 1,3- 1,5 млн доларів, в 2005 році «Газпром» придбав 10 таких вертольотів по ціні лише 50 млн доларів, а пан Шуфрич якимось чином примудрився витратити 6 млн доларів на одну штуку. Одним словом «еквівалент» вийшов трохи не еквівалентний. На спеціалізованих сайтах можна прочитати, що аналоги нашого вертольоту КА 226 на Заході коштують в 1,5-2 рази дорожче. Однак знову не виходить, адже якби Шуфрич придбав західний еквівалент КА 226, це коштувало б 3 млн доларів.

Всі ці приклади черговий раз демонструють, що поки існує в країні державна власність і державні закупівлі, доти буде існувати «дерибан». Звичайно, не в кожному державному кориті є чим розжитися. Зрозуміло, що медичні заклади (виняток — лікарня «Феофанія») чи освітні установи здійснюють бідняцькі закупівлі, однак, як тільки в графі покупець з’являється центральний орган влади, суми в одних і тих самих категоріях товарів та послуг шалено зростають.

В цій статті «Обоз» навів далеко не повний перелік випадків закупівель, які привернули нашу увагу. Їх так багато, що довелося розбити матеріал на два. Зокрема, в наступній частині читайте про те, як відомство пана Азарова-Дапашливи закупило тарілочок та чашечок на 700 тисяч грн, та інші цікаві речі.

тетяна чорновіл, «Обоз»