Таку «гру» пропонують Президентові народні депутати, подаючи на підпис «трішки» не той документ, за який вони щойно проголосували, повідомляє газета «Україна Молода»
Закон про Кабмін та його перепасовування між органами влади засвідчили: за допомогою так званих редакційних правок, невідомі чиновники Верховної Ради можуть вилучати із ухваленого (!) закону цілі пункти та «творчо» редагувати положення, які їм не до вподоби. І, як з`ясувалося, подібні маніпуляції відбуваються і з іншими законами.
Розділовий знак вартістю в мільйони доларів
Знаменитий вердикт «карати не можна помилувати», у якому розділовий знак, поставлений рукою непомітного чиновника, міг змінити значення на протилежне, як стверджують народні депутати та громадські активісти, влада успішно виносить і нині. Першою «бомбою», яка вибухнула на очах широкої громадськості, був одіозний закон про Кабмін, поданий на підпис Президентові після деякого втручання «літредакторів» із Верховної Ради. Другою загрожує стати ще один державний документ. Його повна назва — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти». Значення документа, зважаючи на величезний інтерес різноманітних «кишенькових» комерційних структур до державних коштів, є дуже великим. Адже від деяких положень закону залежить, чи заробить фірма «хорошого хлопця N» свої кілька десятків мільйонів, чи буде змушена поступитись більш успішному конкурентові.
«Навіщо ж ламати списи в сесійному залі, створюючи під куполом і без того напружену атмосферу, якщо потрібні зміни можна внести тишком-нишком, вже після того, як документ ухвалено?» — вирішила чиясь розумна голова, яка достеменно знає приховані від стороннього ока «темні плями» в законотворчому процесі.
Згаданий закон народні обранці ухвалили ще 1 грудня 2006 року. Через місяць, а точніше 5 січня, документ підписав Президент, а ще через п`ять днів його було опубліковано в газеті «Голос України», а це означає, що закон набув чинності. «Проте, зіставивши два варіанти — розданий депутатам та поданий на підпис главі держави — ми знайшли у них майже 90 відмінностей», — заявили представники організації «Молодь — надія України».
Якщо 41 випадок літературної правки — це питання для дискусії у середовищі мовників, то як пояснити 16 випадків вилучення норми закону, 23 випадки появи норми, за яку не голосували депутати, і дев`ять випадків, коли норма викладена в іншій редакції?
«Із тексту хтось самовільно вилучив пункт про захист вітчизняного виробника, про встановлення індикативних цін, на 10 тисяч гривень різняться граничні рівні сум, до яких можна застосувати цей закон, — розповідає керівник організації «Молодь — надія України» Вадим Гладчук. — Натомість закон надійно захищає спілку громадських організацій «Тендерна палата України», роблячи її недосяжною для судових рішень».
Депутати-«регіонали» хочуть голосувати «натемно»
Для народних обранців проблема «творчого» переписування та «вдосконалення» ухвалених документів у невстановлених кабінетах невідомими людьми виявилась добре знайомою. «На жаль, ніхто не намагався підрахувати, скільки ми мали таких випадків, коли голосували за один закон, а потім отримували зовсім інший», — каже народний депутат, член фракції «Наша України» Борис Беспалий.
За його словами, яскравий приклад — Закон про столицю, ухвалений ще в 1999 році, який також пройшов процес «редагування» після його остаточного ухвалення. Зрозуміло, що комусь це було вигідно.
«Ще в червні минулого року я вніс на розгляд законопроект, який мав на меті зупинити цю вакханалію, — каже народний депутат. — Я пропонував встановити норму, яка би забороняла вносити редакційні правки. Зробити це дуже просто: якщо законопроект ухвалили в другому або третьому читанні, робимо паузу, розставляємо в тексті всі коми, крапки, уточнюємо незрозумілі місця і тоді голосуємо за остаточний варіант. Таким чином отримуємо практично «канонічний» текст, втрутитись до якого не зможе жодна людина. На жаль, за існуючою нині практикою, апарат Верховної Ради починає свою діяльність там, де народні депутати закінчують».
Проте «антикризова» коаліція цей законопроект успішно провалила. Як кажуть, без коментарів.
Півцарства за телефон чиновника!
Ситуація, коли держава живе за нормами, встановленими діловодом Марією Іванівною, якій зателефонували на мобільний і попросили допомогти, є, м`яко кажучи, ненормальною.
«Один випадок (мається на увазі закон про Кабмін. — Авт.) може бути помилкою, але два — це вже система, — каже Вадим Гладчук. — Вважаємо, що до скандалу причетне керівництво Верховної Ради. Щоб уникнути таких випадків у майбутньому, ми пропонуватимемо секретаріату Президента створити відповідний департамент, головним завданням якого буде ретельно звіряти тексти законів, які до них надходять. Будемо також звертатись до Генпрокуратури з вимогою порушити кримінальну справу про службові зловживання. А незаконно введений у дію закон треба було скасувати через Конституційний Суд або повторно внести на розгляд Верховної Ради».
Борис Беспалий до перспектив призупинити дію «заредагованого» закону ставиться доволі скептично. «В межах законодавчої процедури нічого змінити ми вже не зможемо, — каже він. — Це марудна справа і не надто продуктивна. Та в порядку загальної юрисдикції можна було б порушити кримінальну справу про підлог. Закон, звичайно, можна оскаржувати, але при цьому він продовжуватиме діяти».

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ