Більшість загиблих у перші дні епідемії не отримували препарату, який міг врятувати їх життя.

\"Таміфлю надійшов до нас два дні тому. Але пацієнтам його поки що ніхто не видавав\", — розповідала на десятий день після перших смертей лікар з Тернополя. На той момент лише у її лікарні від пневмонії – найпоширенішого ускладнення, яке викликає грип A (H1/N1) – померло 10 людей.

Чому його не було до початку епідемії? Чому не всі українські лікарі знали пораду Всесвітньої організації охорони здоров’я – проти цього грипу у перші 40 годин ефективний озельтамівір (Таміфлю – його комерційна назва).

Цим матеріалом бюро журналістських розслідувань \"Свідомо\" починає з\'ясовувати, яке має дати відповідь на запитання: чому Україна виявилася неготовою до епідемії?

Починалося все добре. У квітні, одразу після того як ВООЗ оголосила попередження про загрозу пандемії, уряд виділив 50 мільйонів гривень на підготовку до нападу вірусу.

У переліку першочергових витрат, що був затверджений зібраною Міністерством охорони здоров’я робочою групою, був єдиний лікарський засіб – Таміфлю. Причому члени робочої групи – переважно заслужені лікарі — послалися на ту саму рекомендацію ВООЗ: проти свинячого грипу діє озельтамівір. Тобто в міністерстві добре розуміли значення цих ліків у випадку епідемії.

Що сталося потім? МОЗ не відповів на наш запит з проханням надати копію рішень, якими визначили в кого що купити. Але джерело у штабі з протидії епідемії неофіційно надав ці дані. На Таміфлю було витрачено 11 076 128 гривень.

Було закуплено 44 128 упаковок. Ціна однієї склала 251 гривню. Постачальником виступила зареєстроване у Києві ЗАТ \"Ганза\".

Це відома у фармацевтичних колах компанія, яка займається постачанням ліків. Запитання в іншому. Чому уряд не звернувся напряму до виробника Таміфлю? Ним є світовий фармацевтичний гігант Roche, чия штаб квартира розташована у Швейцарії.

На сайті компанії ми знайшли повідомлення ще від 1 липня, яке на хвилину позбавило нас мови.

\"Сьогодні Roche оголошує про початок \"Програми створення резервів Таміфлю\" для економік, що розвиваються. Ця програма, яка вступає в дію негайно, спрямована на те, щоб забезпечити доступність \"Таміфлю\" (озельтамівіру) для урядів та пацієнтів у країнах, що розвиваються, у той час, коли Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила пандемію грипу.

Roche транспортує запаси [Таміфлю] урядам країн, яких стосується ця програма у випадку оголошення пандемічного грипу або у випадку надзвичайної ситуації чи крайньої необхідності на запит урядів. Країна може скористатися можливістю такої покупки у будь-який час.

\"Повна ціна за упаковку з 10 капсул Таміфлю, без податків та місцевих зборів складає:

— від 5 до 6 євро за упаковку 75 мг;

— від 3 до 3,65 євро за упаковку 45 мг;

— від 2 до 2,55 євро за упаковку 30 мг\".

На останній сторінці медіа-релізу перераховані країни, які можуть скористатися цією пропозицією. Серед них є і Україна.

Тобто 1 липня виробник Таміфлю запропонував уряду купити препарат по ціні майже вчетверо дешевшій, ніж пізніше купили у посередника. За даними джерела, угода із ЗАТ \"Ганза\" датована 17 вересня. У чиновників МОЗ було півтора місяця, щоб порахувати, що краще: 6 євро у виробника чи 251 гривня у посередника?

Ми запитали у Юрія Константінова, директора департаменту МОЗ, який очолював групу по супроводу закупівлі, чому міністерство не скористалося пропозицією Roche. Він відповів: \"Я не знаю про таку пропозицію\".

Ця відповідь звучатиме ще переконливіше, якщо зрозуміти, кому належить \"Ганза\".

Система з розкриття інформації на фондовому ринку України інформує, що станом на 2008 рік співзасновником та генеральним директором компанії був Петро Багрій. А ще він був співзасновником компанії \"Матрикс\". Разом із… Юрієм Константіновим. Останній був ще й директором цієї науково-виробничої фірми.

Ми подзвонили Багрію і запитали про цей зв\'язок.

– Ми створили з ним фірму. Це що, заборонено? — здивувався він.

– Вам не видається дивним, що він очолював групу, яка вирішувала що треба купувати для попередження епідемії?

– Але робоча група – це ж колегіальний орган, — відповів Багрій. — Засідали спеціалісти, обґрунтовували, напевне. Яке це має значення? Не я ж його вибрав. Не він сам себе. Його визначив міністр... Чи якась інша процедура. А якби він до цього працював у іншій компанії, то що?

– Компанія Roche ще 1 липня запропонувала ряду країн закупити \"Таміфлю\" за зниженою ціною!

— Я не знаю. Може, така інформація є, але чому уряд не звертався, щоб напряму купити у компанії Roche, — це, мабуть, запитання до уряду, — виправдовувався Багрій.

Це справді запитання до уряду. Який, до речі, звернувся до Roche і купив Таміфлю по 6 євро за упаковку вже в розпал епідемії в Україні.

Ви могли бачити це на екранах телевізорів – Юлія Тимошенко, Віра Ульянченко і Петро Порошенко особисто зустрічали літак зі Швейцарії, запросивши телекамери. Тільки було це вже 2 листопада, коли перші жертви свинячого грипу були мертві.

До речі, керівники МОЗ намагалися переконати нас, що це особиста заслуга високопосадовців. І що до цього дешевше ніж 251 гривня купити було неможливо.

\"Це – пандемічна ціна, яку для України створив міністр закордонних справ Петро Олексійович Порошенко, який подзвонив керівнику і домовився, щоби йому продали за 5,5 євро\", — заявив заступник міністра охорони здоров’я Василь Лазоришинець.

Це теж виявилося не повною правдою: Порошенко організував процес і дійсно закупив ліки, але така ціна є загальнодоступною для країн з пандемією, що визначені фармацевтичною компанією. І дивно, чому про таку ціну в уряді ніхто не здогадувався.

Ми направили до штаб-квартири Roche запитання: чи була в України можливість закупити Таміфлю за зниженою ціною до початку епідемії і чи зверталися українські урядовці до того, як вона спалахнула?

\"Програма \"Створення резервів Таміфлю\" була оголошена 1 липня. З того часу усі країни, які мають право брати участь у програмі – і Україна одна з цих країн – можуть використовувати цю пропозицію\", — відповіла офіційна речниця Roche Мартина Рапп.

На запитання, коли до них звернулися урядовці відповідь була лаконічною: \"З Roche зконтактували під час нинішнього спалаху\".

Міністр охорони здоров’я Василь Князевич відмовляється обговорювати тему як були використані гроші та час на підготовку до епідемії. Каже, давайте її поборемо, а потім будемо говорити. Така позиція має рацію. Але тоді 1 мільярд гривень, виділений Радою на боротьбу, має витрачатися не менш публічно, ніж урядовці зустрічали літак з Таміфлю. Який вони могли у достатній кількості закупити влітку і збільшити шанси людей, яких першими атакував вірус.

Олександр Акименко, Єгор Соболєв, бюро журналістських розслідувань \"Свідомо\", для Української правди