Проблема державних закупівель в Україні є однією з найбільш гострих, а враховуючи набрання чинності 11.03.07 нової редакції Закону „Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти”, — може скластися ситуація здорожчання предмету закупівлі та дестабілізації функціонування бюджетних установ через неможливість проводити господарську діяльність без порушень вимог зазначеного вище Закону.
До того ж, положення Закону створюють можливість для певних комерційних структур та громадських організацій зводити нанівець логіку впровадження законодавства щодо регулювання державних закупівель у частині забезпечення розвитку конкуренції, прозорості здійснення процедур, зменшення витрат бюджетних коштів у процесі господарської діяльності.
Дане твердження ґрунтується на таких фактах.
Пункт 1 статті 2 нової редакції Закону передбачає зниження вартісного порогу для сфери застосування законодавства щодо процедурних закупівель – для товарів і послуг до 20 тис. грн., для робіт – до 50 тис. грн.
Проведення торгів за процедурами відповідно до нових цінових порогів не дасть змогу придбавати одиницю продукції (товару) чи послугу за дещо нижчою ціною, адже при цьому зменшується коло потенційних учасників торгів, оскільки вимога оприлюднення усіх стадій закупівель у мережі Інтернет та засобах масової інформації забезпечується єдиним монопольним утворенням, послуги якого є платними і здійснюються за рахунок учасників торгів.
Доступ до засобів масової інформації та відповідного сайту в мережі Інтернет теж є платним, що, вочевидь, теж не сприяє прозорості процедури закупівель та здешевленню товару, оскільки дані витрати будуть включені у його ціну. Таким чином, невеликий обсяг закупівлі через тендерну процедуру призведе до здороження одиниці товару, а, значить, і до збільшення витрат бюджетних коштів. Зазначимо, що при цьому зі сфери закупівель за державні кошти штучно вилучаються суб"єкти малого та середнього бізнесу, для яких є непосильним тягарем забезпечення оплати всіх вимог, зазначених у новій редакції Закону.
Окрім викладеного, економічні розрахунки галузевих управлінь обласної державної адміністрації свідчать, що у результаті дотримання вимог законодавства про закупівлю за державні кошти значні витрати бюджетних коштів несуть і самі Замовники, здійснюючи інформаційне забезпечення процедури торгів.
Ліквідація єдиних тендерних комітетів при головних розпорядниках коштів обумовила створення тендерних комітетів при кожній бюджетній організації та значного зростання витрат, відповідно до пункту 7 статті 13 Закону, на навчання членів тендерних комітетів. Ускладнення законодавства про закупівлі, збільшення кількості органів, уповноважених здійснювати перевірки процедури закупівель на всіх її етапах, жорсткі вимоги щодо оприлюднення інформації про торги вимагають від членів тендерних комітетів роботи виключно з питань проведення закупівель, тоді як штатних одиниць „член тендерного комітету” штатні розписи не містять.
Статтею 16 Закону в новій редакції передбачено створення Реєстру учасників процедур закупівель та визначення рейтингової оцінки кожного з учасників. При цьому участь у процедурі торгів може брати лише учасник, занесений до Реєстру. Зауважимо, що у Полтавській області станом на 01.01.06, згідно з ЄДРПОУ, зареєстровано понад 25 тисяч суб"єктів господарювання – юридичних осіб, які є виробниками товарів, робіт і послуг; при цьому протягом минулого року у проведенні торгів взяли участь лише близько 4 тис. підприємців. Таким чином, переважна більшість суб"єктів підприємництва не зможе взяти участь у майбутніх тендерах. А участь фізичних осіб — підприємців у торгах за державні кошти взагалі є проблематичною, якщо не нереальною.
Статті 18, 32 Закону передбачають можливість проведення торгів за умови участі в останніх не менше трьох учасників. Запровадження такої норми може призвести до визнання такими, що не відбулися, більшості тендерів. Так, у області у минулому році на кожну конкретну процедуру припадало у середньому по 2,8 учасника торгів. Зважаючи на більш жорстку вимогу щодо оприлюднення інформації про торги у мережі Інтернет, зниження цінового порогу та вимоги Законодавця щодо тендерного забезпечення ( 5 відсотків ціни договору) та забезпечення виконання договору (15 відсотків ціни договору), стає зрозуміло, що коло учасників торгів звузиться, а отже, вимога щодо обов"язковості трьох учасників процедури видається майже нереальною.
Вимоги Законодавця щодо інформаційного забезпечення процедури торгів опосередковано призводять до створення монопольного утворення на терені організаційно-інформативного забезпечення процедури закупівель, коли підприємницька структура – „Європейська консалтингова агенція” – практично не тільки монополізувала організаційні моменти процедури закупівель, але плавно перебирає на себе функції держави, призупиняючи бюджетний процес в частині використання бюджетних призначень, а значить, призупиняючи таким чином виконання відповідних соціальних програм.
Для забезпечення розвитку конкурентного середовища для учасників торгів, прозорості здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, зменшення витрат бюджетних коштів, вважаємо за доцільне ініціювати розробку нової редакції Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” із врахуванням таких змін і доповнень:
1. Передбачити створення єдиної державної спеціалізованої системи в мережі Інтернет для оприлюднення інформації, передбаченої Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, яка б забезпечувала технічний захист інформації, безоплатність користування та вільний доступ користувачі.
2. Виключити із статті 16 Закону вимогу щодо створення і застосування при здійсненні процедур закупівель Реєстру учасників процедур закупівель та рейтингової оцінки учасників закупівель
3. Передбачити можливість проведення закупівель за державні кошти на засадах міжвідомчої координації (ст.14-1 Закону) за кошти місцевих бюджетів та закупівель на засадах внутрішньовідомчої координації з розробкою відповідного механізму.
4. Виключити з тексту Закону пункт 2 статті 2 , оскільки Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” має бути похідним від чинного конституційного, цивільного, господарського, адміністративного законодавства.
5. Статтю 3 Закону викласти у такій редакції: „Державний нагляд, контроль та координація у сфері закупівель здійснюється правоохоронними і контролюючими органами в межах компетенції, визначеної Конституцією та Законами України”. У цьому зв"язку виключити із тексту Закону норми, які перекладають функції держави на дорадчі та консультативні органи.
6. Виключити із тексту закону вимоги щодо обов"язковості внесення учасником торгів тендерного забезпечення та забезпечення договору; визначити, що необхідність даних видів забезпечення зобов"язань визначається замовником.
7. Внести зміни до пункту 3 статті 2 Закону, розширивши перелік предметів закупівлі, на які не поширюється дія Закону, а саме:
передплата періодичних видань для поповнення бібліотечних фондів;
послуги по охороні об"єктів культурної спадщини, музеїв та музейних фондів, а також товарів, робіт і послуг, які надаються підприємствами, установами, організаціями, створеними замовником, та/чи для задоволення потреб замовника.
8. У пункті 1 статті 36 слова „...або інша особа” виключити, оскільки дана редакція дає змогу невиправдано затягувати процедуру закупівель, призупиняти бюджетний процес та ставить під загрозу виконання соціальних програм.
9. Передбачити визнання торгів такими, що відбулися, за умови участі в них не менше двох учасників. Для цього внести зміни у статті 18, 32 Закону.

Прийнято сьомою позачерговою сесією Полтавської обласної ради п"ятого скликання