Руководство Днепропетровской области обратилось с письмом к президенту Виктору Ющенко, предупреждая о формировании общегосударственных коррупционных схем в системе госзакупок и неблаговидной роли Тендерной палаты и «Европейского консалтингового агентства». Об этом говорится в официальном письме президенту Украины главы Днепропетровского областного совета Н.Швеца и главы областной госадминистрации Деевой, передает «Е-Урядник».
В письме, озаглавленном «О недопущении коррупционных схем в системе тендерных закупок товаров, работ и услуг за средства государственного и местного бюджетов», утверждается, что последние изменения в Закон делают невозможным его выполнение, парализует закупки практически всех бюджетних организаций и приведет к невыполнению местных бюджетов и планов социально-экономического развития населенных пунктов, районов и областей Украины.
Новые законодательные нормы, как следует из письма, были откровенно пролоббированы в интересах Тендерной палаты Украины и ООО «Европейское консалтинговое агентство». По мнению специалистов облсовета и облгосадминистрации, новые нормы Закона, вывод Тендерной палаты от 17 марта лоббируют интересы ООО «Европейское консалтинговое агентство» и не имеют ничего общего с декларациями ТПУ о «предупреждении проявлений коррупции» — наоборот, они обеспечивают легитимность перекачки бюджетных средств через указанное общество с ограниченной ответственностью.
Как отмечают авторы письма, введение обязательного тендерного обеспечения и обеспечения договора со стороны участников до 15% стоимости, во-первых, не отвечает нормам Бюджетного кодекса, во-вторых, условия возвращения этого обеспечения не выписаны четко и прозрачно. По их мнению, всем участникам тендерных закупок становится понятным, что это — государственный рэкет. Еще в середине апреля руководство Днепропетровской области констатировало, что замена уполномоченного центрального органа власти в сфере госзакупок на Антимонопольный комитет уже привела к кризису взаимоотношений между государственными заказчиками и этим органом. В целом, как утверждается в письме, нововведения приведут к низкому уровню конкуренции и увеличению стоимости предмета закупки.
Авторы письма предлагают следующие меры по выходу из кризиса: отказаться от централизации объявлений о тендерах через сеть интернет для всех местных закупок, сохранить эту практику лишь для осуществления международных закупок за государственные средства.
О закупках за счет местных бюджетов достаточно сообщать на сайтах органов местной государственной власти или органов местного самоуправления Отменить обязательное тендерное обеспечение предложений и обеспечение выполнения договоров Предоставить уполномоченному органу полномочия по разъяснению положений Закона Упростить процедуру согласования отдельных видов закупок за средства местных бюджетов Дальнейшая судьба письма высшего руководства органов власти Днепропетровской области подтверждает подозрения о том, что представители Антимонопольного комитета определенным образом уже включены в потенциально коррупционную сеть монопольной ренты Яценко-Врублевских на рынке госзакупок, передает «Е-Урядник», отмечая, что письмо удивительным образом проскочило мимо внимания не только В.Ющенко, но и руководства Секретариата, и осело в Антимонопольном комитете. Последний отправил официальный ответ авторам письма, в котором пообещал, что их предложения будут размещены на сайте Комитета, а также учтены в проекте нових изменений Закона о госзакупках.
Между тем, эти предложения так и не были обнародованы на сайте АМКУ. Более того, предложенные изменения в Закон так и не попали в подготовленные АМКУ проекты изменений: в них нет ни слова об исключении коррупционной схемы, а есть лишь поправка, которая дает льготы предприятиям инвалидов. Характерно, что позавчера и.о.главы АМКУ Юрий Кравченко выступил с предложениями, которые, в случае воплощения, будут способствовать решению лишь второстепенных проблем системы госзакупок. В связи с этим становится очевидным, что Антимонопольный комитет будет всячески выхолащивать и блокировать предложения по уничтожению коррупционной схемы, которая уже более двух месяцев работает в масштабах всей страны, отмечает интернет-издание.

Як повідомляє сайт Майдан, спеціальна контрольна комісія по питаннях держзакупок при Рахунковій палаті розіслала власне „рішення”, яким класифікувала як „незаконну” спробу СБУ дати оцінку технічній відповідності сайту zakupivli.com, який претендує на право одноосібної монополії на оприлюднення оголошень про проведення тендерів.
Цікаво що монопольне право на розміщення інформації цей сайт отримав не без сприяння тої ж СБУ, яка у свій час все таки активно не заперечувала „задовільність” його технічного рівня. Після вступу в дію 17 березня нового Закону про Державні закупівлі цей сайт і бізнес структури, які його обслуговують виявилися монополістами на розміщення інформації про тендери. Ця монополія окрім всього іншого почала виливатися в конкретні фінансові побори для державних організацій, які мають намір проводити тендери.
Не виключено що СБУ, як державна установа також зіткнулася з усіма незручностями роботи з тендерним монополістом. Однак „дитя” , породжене у свій час за допомогою цього ж СБУ, яка раніше не допускало до такої діяльності інші сайти, дало „матірній установі” прилюдного ляпасу.
Врешті решт, такі дії спецкомісії, пише видання „є свідченням прогресуючого паралічу влади в Україні. Ні оголошення російської мови регіональною, ні феодосійські ігрища навкруг НАТО не є ще реальною загрозою розпаду української влади. Розпад починається тоді, коли вертикаль державної влади виявляється повністю нездатною реагувати навіть на ті проблеми, які хвилюють самих державних службовців”
Згідно закону про держазукупівлі, який увійшов у дію 17 березня цього року, контроль за проведенням цих закупівель передається начебто Верховній Раді та «громадським організаціям». Критики нововведення звертають увагу що нова система „контролю” де факто виявилася незалежною як від парламенту так і від громадськості. Підтвердженням цьому є активна робота даного органу при відсутності працездатної Верховної Ради і блокування доступу до контролю за тендерами громадських організацій, роль яких імітують декілька взаємопов’язаних між собою квазігромадських утворень контрольованих таким собі дуже спритним до бюджетних грошей дядечкою — Антоном Яценко.
Повний текст статті

Набирает обороты противостояние между сторонниками и противниками Тендерной палаты Украины, сообщает сайт Гражданской прокуратуры Украины

Последние считают, что среди множества теневых процессов украинского бизнеса наибольшую угрозу экономическим интересам страны представляет именно деятельность Тендерной палаты. «ГПУ» предлагает ознакомиться с точкой зрения критиков этого общественного института, которые даже открыли специальный веб-сайт, посвященный данному вопросу.
Сущность проекта под названием «Тендерная палата Украины» сводится к установлению контроля за расходованием государственных средств. На первый взгляд, благое дело. Однако на практике тендерная палата как явление влечет корпоративный захват экономики страны одной бизнес-политической группировкой.
О Тендерной палате Украины как явлении и предтечах этого явления в СМИ написано немало. По Закону Украины «О закупке товаров, работ, услуг за государственные средства» (с изменениями, вступившими в силу 17 марта 2006 года и позднее), Тендерная палата Украины (ТПУ) – это союз общественных организаций, который наделен властными полномочиями контролирующего госзакупки органа.
Учитывая особенности негосударственного (а потому неподконтрольного обществу) статуса Тендерной палаты, ее финансирования («за счет членских взносов»), закрепления этого статуса в Законе «пожизненно», а также закрытости механизмов избрания и смены руководства ТПУ – принципы осуществления властных функций в государстве нивелируются на корню.
По сути, идет создание партийно-клановой хунты в миниатюре — с осуществляемым захватом экономики Украины, контролем за расходованием государственных средств со стороны лишь одной бизнес-политической группировки.
В случае с ТПУ финансовые потоки столь необходимые для экономики страны уходят в «тень», узурпируются кучкой лиц. Предоставлять законный статус контролирующей общественной организации вроде Тендерной палаты Украины – примерно то же, что оставлять козла сторожить в огороде капусту. Идея общественного контроля государственных закупок со стороны Тендерной палаты Украины при всей благовидности является аферой.
Уже сейчас специалисты выявили три (!) Тендерных палаты.
По сути тремя общественным организациями, которые контролирует Антон Яценко и сотоварищи, создана СОО «ТПУ». Если на днях в состав СОО «ТПУ» войдут, скажем, четыре новых общественных организации, жаждущих борьбы с коррупцией в области госзакупок и общественного контроля над ними же, то эти четыре в один день легко сменят руководство ТПУ, вышвырнув всех ее создателей на улицу, лишив власти. Поэтому СОО «ТПУ» — сверхэффективный механизм для быстрого корпоративного экономического захвата государства Украина. И вот почему.
Допустим, в рядах Тендерной палаты появится олигарх, с подачи которого в состав СОО «ТПУ» войдет хоть сотня общественных организаций, которые сменят руководящий там клан и захватят власть. За месяц-два можно уничтожить всех конкурентов, с позиции «общественности» в лице СОО «ТПУ» «зарубив» все тендеры и остановив всю работу по закупкам, без которых любое предприятие не протянет и месяца.
Министерство экономики в 2006 году уже обращалось в Конституционный суд Украины по поводу признания «Закона о госзакупках» неконституционным.
Впереди – борьба между противниками узурпации рычагов экономической власти и лоббистами проекта Тендерной палаты среди которых народные депутаты: Николай Одайник, Ксения Ляпина, Раиса Богатырева, Людмила Кириченко, Олександр Ткаченко, Олег Лукашук и многие другие.

За нескінченними балачками про коаліцію, російську мову чи вступ до НАТО українське суспільство проґавило найбільшу корупційну оборудку в пост-помаранчевій Україні — «прихватизацію» контролю над державними закупівлями вартістю 50-70 млрд гривен.
Практична реалізація корупційного перевороту почалася 17 березня, коли вступила в дію нова редакція Закону України «Про закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти». Невелика частина суспільства та державних діячів, які розуміли наслідки цього Закону, миттєво розподілилася на два табори. Прихильники першого стверджують, що новий Закон поставив країну на межу економічної кризи, позбавив державу важелів впливу на власні закупівлі та легалізував механізм, завдяки якому колишні «відкати» чиновників здаватимуться скромненькими квіточками. Серед публічних фігур таку позицію зайняли (з зрозумілими варіаціями) Віктор Ющенко, Ю.Єхануров, А.Яценюк, В.Пинзеник, а серед відомих медіа — «Дзеркало тижня», Газета «2000», «Украина криминальная», proUA.com. А Світовий Банк заявив, що новий Закон, зокрема положення щодо Тендерної палати України (ТПУ), зашкодить європейській інтеграції та вступу України до ВТО. Опоненти наполягають, що оновлений Закон поставить надійний захист проти корупції, зміцнить громадський контроль у вигляді ТПУ, забезпечить прозорість, конкуренцію та зекономить державі 7 млрд гривнів. Серед більш-менш відомих публічних фігур таку точку зору висловила лише нардеп Ксенія Ляпіна (перший віце-президент ТПУ). Серед мас медіа — газети «Свобода», «Грані +».
Аналіз проблеми варто провести навколо головних принципів оновленого Закону про держзакупівлі: яким чином вони відповідають його змісту та реалізуються на практиці?
1.«Відкритість та прозорість, вільний доступ до інформації з питань закупівель, в т.ч. для громадян України та громадських організацій».
Жодна стаття Закону не надає конкретних гарантій громадянам та їхнім організаціям щодо вільного та безкоштовного доступу до інформації про держзакупівлі. Хоча зараз як органи влади, так і державні, комунальні підприємства повинні оприлюднювати оголошення про відкриті тендери та їх результати в спеціальних виданнях та сайтах, проте підписка та доступ до них є платним. На штучно створеному монополістом сайті zakupivli.com (власник — ТОВ «Європейське консалтингове агентство») почали оприлюднюватися інформаційні бюлетені ТПУ, в яких замовники публікують свої оголошення про тендери та їх результати.
Але навіть в цьому випадку практично неможливо знайти, скільки витратив грошей минулого року на закупівлі, скажімо, райвідділ освіти Львова чи управління охорони здоров’я Донецька.
Передісторія монополізму zakupivli.com починається майже півтора роки тому. Замість того, щоб створювати єдиний державний веб-портал, відкритий для всіх бажаючих, автори чергових змін до Закону вирішили тоді «лібералізувати» цю сферу та дозволили існування декількох рівнозначних сайтів. Але дивна логіка на цьому не зупинилася. Закон зобов’язує творців таких сайтів забезпечити їх захист на рівні сайту СБУ. Незрозуміло — Навіщо? Мова йде лише про розміщення публічної інформації, яка а пріорі не є держтаємницею. Відмітимо, що сайт zakupivli.com миттєво отримав низку дозволів та атестатів департаменту СБУ, тоді як решта чекає й досі…
До речі, «авторитарна» Росія з 1 січня цього року зобов’язала всі органи влади та муніципалітети розміщувати оголошення про закупівлі на власних офіційних сайтах. У вільному доступі! І це лише перший крок, як розповів автору цієї статті один з ідеологів електронних держзакупівель Росії Церен Церенов. Жоден нормативний акт не зобов’язує органи влади України оприлюднювати тендерні оголошення на власних сайтах…
Тож нова редакція Закону ні на йоту не наблизила Україну до прозорих держзакупівель.
2. Якщо стан відкритості держзакупівель України не є якимось дивом, то в сфері громадського контролю Україна дійсно зробила «прорив», який безперечно увійде як анекдот в світові посібники з питань державних закупівель. Влітку минулого року Верховна Рада постановила, що однією з форм участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики в сфері держзакупівель має бути спілка громадських організацій Тендерна палата України (ТПУ). ТПУ має сприяти прозорості держзакупівель, підвищенню ефективності та раціональності витрачання державних коштів, підвищенню конкуренції на ринку державних закупівель, здійсненню громадського контролю тощо. Згідно з Законом, керівними органами ТПУ є з’їзд, правління, контролюючим — ревізійна комісія, а державний нагляд здійснюється Наглядовою радою, яка складається з представників відомств та парламенту.
В Законі нічого не говориться про те, кого саме має представляти чи представляє ТПУ («вона відкрита для всіх громадських організацій»), яким чином мають розподілятися повноваження між її засновниками, правлінням та її членами, тобто з’їздом (все це перекладається на Статут).
Не виникало б ніяких питань, якби ТПУ була консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів або якомусь міністерстві. Проте з 17 березня вона набула повноважень, яким би позаздрили не тільки такі лідери громадянського суспільства як Центр імені Разумкова чи Харківська правозахисна група, а й будь-який орган виконавчої влади. До 17 березня право роз’яснювати порядок застосування положень Закону про держзакупівлі належало Міністерству економіки, яке було спеціально уповноваженим органом влади в сфері держзакупівель. Воно також затверджувало перелік інформаційних систем, в яких органи влади мали оприлюднювати інформацію щодо закупівель, і мало забезпечувати конкуренцію в цій сфері. Його держпідприємство видавало єдине офіційне видання «Вісник державний закупівель». Скарги щодо закупівель розглядалися комісією при Мінекономіки (або в суді).
Наразі ні міністерство, ні будь-який інший орган виконавчої влади не мають права хоч якось впливати на ситуацію з держзакупівлями. Закон нібито є законом прямої дії і давати його тлумачення може тільки Конституційний Суд. Але це виглядає красиво тільки на папері. Насправді лише Тендерна палата зберегла право «надавати висновки з питань державних закупівель». Вона видає інформаційний бюлетень ТПУ, в якому тепер всі держзамовники обов’язково розміщують всі свої оголошення. Згідно з законом, вона також «оприлюднює» перелік сайтів та перелік спеціалізованих видань з питань держзакупівель, в яких держзамовник повинен розмістити свою інформацію щодо закупівель (наразі «Вісник» — лише одне з таких видань). Потрібно підкреслити, що неоприлюднення інформації на сайті, в бюлетені ТПУ та одному з видань означає відміну тендерів та визнання недійсними закупівельних договорів.
Проте ні Законом, ні будь-яким іншим нормативним актом не регулюється, на основі чого та щодо яких конкретних питань ТПУ має право надавати висновки, та якими критеріями чи порядком вона керується, коли вносить той чи інший сайт або видання у відповідні переліки. Звертайтеся до Конституційного Суду, якого нема!
Дві процедури проведення тендерів мають найбільш небезпечний корупційний потенціал: це торги з обмеженою участю та у одного учасника. Їх існування обумовлено реаліями сучасного виробництва та економіки (наприклад, унікальне високотехнологічне медичне обладнання часто виробляє лише один виробник), та попри намагання скоротити їх застосування, в тих же європейських країнах ці торги складають іноді до чверті всіх тендерів. До 17 березня дозволи на використання таких процедур надавало Мінекономіки. Згідно з новою редакцією Закону, замовник може погодити такі процедури двома шляхами. По-перше, дозвіл може видавати Антимонопольний комітет, але тільки після схвального рішення Спеціальної контрольної комісії з питань держзакупівель при Рахунковій палаті. По-друге, за таким дозволом можна безпосередньо звертатися до Тендерної палати. Очевидно, що замовники будуть звертатися до ТПУ, щоб уникнути довготривалого процесу за участю Антимонопольного та Рахункової.
Нарешті, завдяки новому Закону Тендерна палата отримала можливість розглядати скарги учасників торгів. При Рахунковій діє щойно згадувана Спецкомісія, яка складається з 9 осіб, серед яких три представника ТПУ. Для прийняття рішення достатньо голосів більшості, тобто 5 членів Спецкомісії. Беремо трьох представників ТПУ та двох з трьох представників комітету Верховної Ради (який був головним лобістом нового Закону), що входять до Спецкомісії, и отримуємо рішення по скарзі...
А тепер давайте замислимося над таким питанням. ТПУ — це орган державної влади? Ні, про це ж чітко сказано в Законі: вона — «спілка громадських організацій». Добре, але як тоді назвати те, що на практиці вона виконує функції держави!? Вона тлумачить застосування положень Закону, вона дає дозволи на проведення корупційно небезпечних торгів, її представники розглядають скарги… Перед ким вона відповідає за свої рішення?Держслужбовців можна притягнути до адміністративної та кримінальної відповідальності, зокрема, на підставі Закону про корупцію, на них можна наслати КРУ, їх можна притягнути до суду за зловживання службовим становищем, звільнити тощо. Кого представляє та перед ким відповідає Тендерна палата? Якщо, наприклад, виявиться, що представник ТПУ в Спецкомісії та представники КРУ і Держказначейства отримали хабар за дозвіл на торги з одним учасником, то чиновників притягнуть до суду на підставі закону про корупцію, але «громадський представник» вийде сухим із води! А що буде, якщо засновники ТПУ вирішать розпустити палату і ліквідувати інформаційний бюлетень — органи влади в усій країні буде паралізовано...?!
В Законі зазначається, що «діяльність ТПУ є прозорою для суспільства». Проте з серпня минулого року на сайті ТПУ так і не було оприлюднено Статут палати, її бюджет (вона орендує цілий поверх на Хрещатику, 6), склад правління, ревізійної комісії, засновників чи членів. Представники палати неодноразово стверджували, що вона має більше 100 членів, але наразі відомо лише про Укpаїнську Асоціацію чеpепно-щелепно-лицевих хірургів, Асоціацію підприємців та промисловців-постачальників товарів, робіт та послуг (лобіст купки компаній), Спілку молодих депутатів України та парочку інших організацій, пов’язаних з молодими «регіоналами», зокрема, Віталієм Хомутинником.
Ще десять років тому Джордж Сорос влучно охарактеризував ситуацію в пострадянських країнах: «Вони вкрали державу та решту всього». Громадський контроль над держзакупівлями у вигляді Тендерної палати є нічим іншим, ніж крадіжкою держави!
3. Відсутність справжньої прозорості в сфері держзакупівель та перебирання державних функцій Тендерною палатою, яка відповідає невідомо перед ким, аж ніяк не запобігає проявам корупції. Варто згадати видачу дозволів на найбільш корупційно небезпечні процедури Тендерною палатою…
4. Проте цих негативів ще недостатньо для того, щоб почалася дестабілізація економічного життя, а в загальнонаціональних масштабах запрацював насос багатомільйонної відкачки державних коштів. Його механізм полягає в наступному. 17 березня Тендерна палата оприлюднює висновок, що єдиним сайтом, який задовольняє вимогам Закону, є сайт zakupivli.com. Це означає, що будь-який замовник (від райадміністрації до АНТК імені Антонова) повинен укласти договір з власником сайту, ТОВ «Європейське консалтингове агентство». Без підтвердження ЕКА, що договір укладено, а оголошення розміщено на сайті, ні інформаційний бюлетень ТПУ, ні спеціалізовані видання не мають права приймати оголошення замовників на публікацію.
Але агентство не обмежується договором на розміщення оголошення — в ньому йдеться також про те, що агентство буде здійснювати «супровід процедури закупівель», тобто, надавати консалтингові послуги. Причому, замовник нічого не повинен платити — всі послуги оплачують учасники торгів, але замовника відповідальний за те, щоб учасники торгів ці послуги дійсно оплатили. «Елегантно», як любить говорити діючий Президент! І замовник не може відмовитися, тому що тоді він не зможе провести закупівлю!
Вартість послуг вражає. По-перше, всі учасники торгів повинні купувати у агентства тендерну документацію, яка коштує від 350 до декількох тисяч гривен. По-друге, в договорах на переможця падає оплата «послуги з укладання договору» (в чому сенс цієї послуги дотепер ніхто не може пояснити) — 1% вартості закупівлі чи декілька тисяч гривен. По-третє, всі учасники повинні внести тендерне забезпечення — послуги з її оформлення агентством (чи іншим пов’язаним з ним «консультантом») можуть коштувати декілька тисяч гривен чи навіть більше. Ці кошти заморожуються на рахунках консультанта протягом двох тижнів. По-четверте, переможець ще й повинен внести забезпечення виконання договору, яке йому обійдеться в 2-4% вартості закупівлі. Ця сума заморожується на рахунках «консультанта» майже до кінця дії договору. А ще добавте сюди витрати на нотаріальне посвідчення, які також часто потрапляють в кишені структур, пов’язаних з агентством!
В результаті обсяг перевитрат або «легальної крадіжки» державних коштів може сягнути пів-мільярда гривен за рік! Зрозуміло, що всі вказані витрати закладаються постачальниками в ціну, яку вони пропонують державі за свої товари, послуги або роботи. Минулого року обсяг закупівель органів влади складав десь 20-25 млрд гривен. Цього року він виросте до 50-70 млрд, оскільки по цій схемі будуть змушені працювати пара тисяч державних підприємств, для багатьох з яких закупівля вартістю один мільйон — це звичайна річ. Якщо орієнтуватися на 1% від вартості закупівлі за послугу з укладання договору, то ми й отримаємо показник в пів-мільярда гривен.
Потрібно розуміти, що негативні наслідки стосуватимуться всіх сфер державного життя — від вартості ліків для хворих, комп’ютерів для сільських школярів до ремонту доріг. Вже відомо, що в Луганській області зірвано постачання інсуліну для хворих діабетом. На торгах з постачання компютерів для шкіл одного з сільських районів вартість тендерної документації становила 5 тисяч гривен, тобто — діти не отримають, як мінімум, один комплект комп’ютерної техніки. Такі приклади — безкінечні.
5. Ще один дуже неприємний наслідок: новий Закон вже приводить до вимивання малого та середнього бізнесу з ринку державних закупівель. Зростаючі витрати означають, що плата за участь в державних тендерах (або — транзакційні витрати) стає дуже великою — декілька тисяч гривен чи навіть декілька сотен за тендерну документацію можуть дорівнювати сумі прибутку, на який розраховували малий чи середній бізнес! Відома «захисниця» малого бізнесу Ксенія Ляпіна чомусь цього «не помітила» та направила в Кабмін листа на підтримку нового Закону від імені Ради підприємців. Вона регулярно виступає за європейську інтеграцію, але в самій Європі роблять усе можливе, щоб забезпечити участь малого та середнього бізнесу в державних закупівлях!
6. Серед принципів Закону — сприяння добросовісній конкуренції між учасниками ринку. Але як повідомляють ці учасники, вже відбувається монополізація певних сегментів товарів чи послуг для органів держави. За відсутності малого та середнього бізнесу бал починають правити парочка великих підприємств, які, щоб не зірвати проведення відкритих тендерів (потрібен хоча б один учасник), вимушені «домовлятися» один з одним та «ділити» тендери. Зростає спокуса давати хабарі чиновникам, щоб «відбити» всі ці невиправдані витрати…
Логічне питання — кому це вигідно та хто в цьому винен? Найпростіше відповісти на перше питання: це безперечно вигідно Антону Володимировичу Яценку, першому віце-президенту ТПУ, його батьку Володимиру Порфировичу, Володимиру Станіславовичу Врублевському та їх родичам. Всі вони є серед засновників одночасно Тендерної палати України (через одного з її спів-засновників — ГО «Центр тендерних процедур та бізнес планування»), ТОВ «Європейське консалтингове агентство», ТОВ «Центр тендерних процедур» (ще один «консультант») та їх клонів.
Винуватців слід шукати серед парламентських фракцій, які настирливо підтримували нову редакцію Закону, та чиновників, які цьому всіляко сприяли та сприяють. Віктор Ющенко двічі накладав вето на останню редакцію Законі і його вето долалося наступними фракціями (практично в повному составі): БЮТ, Соціалістична партія, Партія Регіонів, Комуністична партія, Народна партія Литвина. Автори останньої редакції: Олег Лукашук, Анатолій Семинога, Сергій Осика (всі — члени нової фракції БЮТ), Микола Карнаух (СПУ; не пройшов до нової Ради), Ігор Алексєєв та Пилип Буждиган (КПУ; перший — член нової фракції), Віталій Хомутинник (член нової фракції Партії регіонів), Микола Одайник та Віталій Майко (член нової фракції НСНУ). Cеред членів НСНУ відкритим прихильником нового Закону є також вже згадувана Ксенія Ляпіна.
Серед народних депутатів найбільш одіозними є Лукашук, Осика та Карнаух, які протягом останніх років усіма доступними методами (включаючи перевірки КРУ, прокуратури, МВС, тимчасової слідчої комісії Ради) «заганяли» замовників в тенета Європейського консалтингового агентства та Центру тендерних процедур. Є підстави вважати, що скритим лобістом сімейної мережі Яценко-Врублевських є нинішній заступник голови фракції соціалістів Василь Цушко.
Зайве казати, що «винуватці» є також безпосередніми «бенефіціарами» мережі Яценко-Врублевських.
З початком дії нової редакції Закону чітко виявилися і ті чиновники, які забезпечують «державну кришу» мережі. Це — В’ячеслав Пилипенко, голова Спецкомісії, головний контролер Рахункової палати, та Надія Обушко, його заступник та начальник відділу Держказначейства. Разом з представником ТПУ Євгеном Андреєвським вони почали масово штампувати рішення, якими опротестовували тендери, що проводилися до 17 березня (навіть — в 2005 році), лише на підставі того, що замовники не розміщували тендерну інформацію саме в системі zakupivli.com.
Незаконність таких рішень полягає в тому, що до вступу в дію нової редакції замовники мали право це робити як на власних офіційних сайтах, так і на zakupivli.com чи tender.com.ua. Закон зворотної сили не має! Під конвейер Спецкомісії потрапили всі органи влади — від Головдержслужби до райвідділів освіти в Севастополі. До речі, голосування в Спецкомісії є таємним — щоб ніхто не узнав всіх винуватих в цьому правовому безпределе?
З 17 березня пройшло вже два місяці. Точно невідомо, на скільки збідніли громадяни України через діяльність мережі Яценко-Врублевських. Але напевно, що рахунок вже сягає мільйонів гривен. Творці мережі дуже вміло розрахували час реалізації своїх планів: Конституційний Суд не діє (Кабмін та Президент вже давно направили подання щодо Закону), а робота Верховної Ради залишається заблокованою. До того ж, її ще потрібно змусити відмінити нову редакцію Закону як перший крок до виходу з кризи.
Найкращий спосіб зупинити загальнонаціональне здирництво — це змусити Президента активно втрутитися в ситуацію та заставити Верховну Раду якомога скоріше відмінити нову редакцію Закону. Я закликаю всіх підписати Відкритий лист Віктору Ющенку щодо кризи в сфері державних закупівель www.openletter-ua.info, який ініціативна група збирається незабаром подати до Секретаріату. Я також закликаю всіх небайдужих організувати тиск на Раду та парламентські фракції…
Контактна інформація автора: Андрій Марусов, 8 067 282 99 70, air_kyiv@ mail.ru
Редакція «Е-Урядника» вже декілька місяців займається журналістським розслідуванням кризи держзакупівель та діяльності мережі Яценко-Врублевських.

Приміщення новоутвореної напівгромадської, напівдепутатської «Тендерної палати України» 22 червня пікетували її недавні активісти та працівники, яких через незгоду з напрямом діяльності керівників цієї організації нещодавно викинули на вулицю, сообщает сайт Фраза
«Формальним приводом для пікетування стала відмова керівників «Тендерної палати України» віддати звільненим співробітникам Ірині Гринкевич, Ользі Добрянській та Валерії Абрамовій трудові книжки. Звільнені працівники з числа членів відомої молодіжної організації „Молодь — надія України“ заявляють що вони розчарувалися в Тендерній палаті Україні» коли зрозуміли що її діяльність не тільки не сприяє зменшенню корупції в держзакупівлях, а навпаки суттєво посилює її.
Як повідомили учасники пікетування, до них вийшов перший віце-президент Тендерної палати України Антон Яценко, який пригрозив облити учасників пікетування... фарбою з вікон свого офісу. Не обмежившись таким «оригінальним» способом спілкування з громадськістю, пан Яценко в супроводі матюків пригрозив побити і навіть вбити своїх «дисидентів». В якості підтвердження своєї сили і могутності він пригрозив «організувати» їм арешт і необмежене за часом перебування в міліції, сфабрикувавши звинувачення за допомогою підшефних народних депутатів — Миколи Одайника, Ксенії Ляпіної чи Олега Лукашука, про що є диктофонний запис» — отмечает издание.

Як повідомляє сайт www.e-uriadnik.org, спеціальна контрольна комісія по питаннях держзакупок при Рахунковій палаті розіслала власне „рішення”, яким класифікувала як „незаконну” спробу СБУ дати оцінку технічній відповідності сайту zakupivli.com , який претендує на право одноосібної монополії на оприлюднення оголошень про проведення тендерів.
Цікаво що монопольне право на розміщення інформації цей сайт отримав не без сприяння тої ж СБУ, яка у свій час все таки активно не заперечувала „задовільність” його технічного рівня. Після вступу в дію 17 березня нового Закону про Державні закупівлі” цей сайт і бізнес структури, які його обслуговують виявилися монополістами на розміщення інформації про тендери. Ця монополія окрім всього іншого почала виливатися в конкретні фінансові побори для державних організацій , які мають намір проводити тендери...
Не виключено що СБУ, як державна установа також зіткнулася з усіма незручностями роботи з тендерним монополістом. Однак „дитя” , породжене у свій час за допомогою цього ж СБУ, яка раніше не допускало до такої діяльності інші сайти, дало „матірній установі” прилюдного ляпасу .
Врешті решт, такі дії спец комісії, пише видання „є свідченням прогресуючого паралічу влади в Україні. Ні оголошення російської мови регіональною, ні феодосійські ігрища навкруг НАТО не є ще реальною загрозою розпаду української влади. Розпад починається тоді, коли вертикаль державної влади виявляється повністю нездатною реагувати навіть на ті проблеми, які хвилюють самих державних службовців”.
Згідно закону про держазукупівлі, який увійшов у дію 17 березня цього року , контроль за проведенням цих закупівель передається Верховній Раді та громадським організаціям. Критики нововведення звертають увагу що нова система „контролю” де факто виявилася незалежною як від парламенту так і від громадськості. Підтвердженням цьому є активна робота даного органу при відсутності працездатної Верховної Ради і блокування доступу до контролю за тендерами громадських організацій, роль яких імітують декілька взаємопов’язаних між собою квазігромадських утворень, пише сайт Майдан
Повний текст статті Е-Урядник

Сегодня в Украине создается партийно-клановая хунта в миниатюре, цель которой — захват экономики страны. И контроль за расходованием государственных средств со стороны лишь одной бизнес-политической группировки. Такова сущность проекта под названием «Тендерная палата Украины»

О Тендерной палате Украины, как явлении, и предтечах этого явления в СМИ написано немало. Для полноты картины «УК» дает не только правовой анализ сложившейся ситуации, но и рассмотрит ряд политических, социальных, а также экономических аспектов существования ТПУ в ее нынешнем виде. В своих умозаключениях мы далеки от оптимизма…
Итак, что же такое Тендерная палата Украины (ТПУ), как явление?
По Закону Украины «О закупке товаров, работ, услуг за государственные средства» (с последними изменениями, вступившими в силу 17 марта сего года), который для удобства дальше в тексте будем называть «Закон о закупках», ТПУ – союз общественных организаций, который наделен властными полномочиями контролирующего госзакупки органа.
Идеологи создания Тендерной палаты в ее нынешнем виде утверждают , что подобная власть ТПУ обусловлена развитием демократии в Украине. При которой каждый гражданин имеет право участвовать в государственных делах и контролировать государство и его чиновников. Потому-де данная общественная организация получила высокое право приобщиться к государственной власти.
Позиция «УК» в этом вопросе проста и понятна: ни одна общественная организация не имеет права узурпировать власть, тем более путем закреплением своего исключительного положения (статуса) в законодательстве. Это вовсе не дилетантство (управление кухарок государством); это противоречие базовым принципам права и самим основам власти.
Власть должна быть профессиональная, кадровая, при открытых и ясных источниках бюджетного финансирования. Формироваться власть должна источником власти – народом - путем выборов, назначений и пр. Если чиновник или целый госорган кого-то не устраивают – существуют институты отзывов, перевыборов, снятия с должности, отставки, импичмента, роспуска и т. п. Лучше такого подхода к формированию и существования власти никто в мире еще не придумал.
В случае с Тендерной палатой Украины, с учетом особенностей ее статуса - негосударственного (а потому неподконтрольного обществу) ее финансирования (за счет членских взносов), закрепленности этого статуса в Законе «пожизненно», а также закрытости механизмов избрания и смены руководства ТПП – принципы осуществления властных функций в государстве нивелируются на корню. По сути, идет создание партийно-клановой хунты в миниатюре - с осуществляемым захватом экономики Украины, контролем за расходованием государственных средств со стороны лишь одной бизнес-политической группировки.
Экономика - первична. Экономика - определяющая. Финансовые потоки решают судьбу государства, и эти потоки в случае с ТПУ ушли в «тень»; они узурпированы кучкой лиц. Без преувеличения, речь идет об открытом захвате государственной власти, своего рода экономическом сепаратизме. Это - не шутки. Речь идет о нарушении функциональной целостности власти - опаснейшей тенденции для государства, как регулятора баланса общественных отношений. Но почему-то государственные чиновники пока этого не осознали. Или делают вид, что не осознают.
С точки зрения лоббистов Тендерной палаты Украины, общественный контроль за осуществлением тех или иных государственных функций в области госзакупок – необходим. Давайте смоделируем ситуацию, для чего прибегнем к аналогии.
Например, с целью общественного контроля и защиты экологических прав граждан давайте нормативно закрепим право контроля функционирования атомных объектов за специально созданной по этому поводу общественной экологической организацией «Нет - атомной энергии!» (с правом принятия единоличного решения о закрытии «подконтрольных объектов»).
А с целью защиты имущественных прав налогоплательщиков – закрепим законодательно право устанавливать налоги и их ставки за общественной организацией «Общество борцов за снижение налогов».
Политические вопросы и идеологию пускай будет «заведовать» какая-нибудь партия (чего мудрствовать, давайте реанимируем пятую статью Конституции СССР!).
С целью защиты гражданами религиозных прав – необходимо законодательно закрепить право решать все спорные моменты за одной из Православных церквей; или (для разнообразия) за одной из мусульманских общин (которая, возможно, обяжет всех граждан сделать обрезание);
Кстати, церковь отделена от государства именно по тем соображениям, которые мы привели выше.
Потому, кухарочно-дилетантское понятие «влияния общественности на государственные процессы и контроль граждан» – это тоталитаризм, только в другом исполнении. И правами граждан, жаждущих объективно контролировать закупки – здесь и не пахнет!
Предоставлять законный статус контролирующей общественной организации вроде Тендерной палаты Украины – примерно то же, что оставлять козла сторожить в огороде капусту. Увы, это не ирония судьбы (или случайность), когда при декларируемом принципе обязательного соблюдения конкуренции при проведении торгов при стечении множества участников, Тендерная палата Украины (при наличии десятков существующих общественных организаций со схожими заданиями и целями) оказалась в исключительном положении.
Естественно, что идея общественного контроля госзакупок со стороны Тендерной палаты Украины не имеет никаких шансов устоять в Конституционном суде Украины (куда Минэкономики уже обратилось по поводу признания соответствующего Закона неконституционным).
А Кабмин Украины пошел несколько иным путем: внес в Раду законопроект об отмене Закона о госзакупках, который требует рассмотреть в качестве первоочередного.
И даже Мировой банк жестко высказался о негативных последствиях для экономики Украины существующего Закона.
Формальное существование Закона о закупках в нынешней редакции предоставляет богатые возможности судебным органам, которые обязательно будут рассматривать многочисленные «тендерные» споры. Основывая свою позицию на здравом смысле и непосредственно на положениях Конституции Украины. Которая принципиально не приемлет «общественноконтрольных» экспериментов.
Идеологи создания Тендерной палаты (г-н Яценко и Ко) настолько спешно занимались ее организацией (наряду с «нужным» формулированием законопроекта), что допустили ряд ошибок и неувязок, которые даже среднему юристу позволят без труда нивелировать любые действия официальных лиц ТПУ.
Упомянутый Закон о закупках гласит (курсивом дословно):
«Ст. 17-1 Юридический статус Тендерной палаты Украины
1. Тендерная палата Украины является неприбыльным союзом общественных организаций, девствующей в соответствии с действующим законодательством Украины».
Таким образом, деятельность ТПУ регулируется базовым для подобного рода юридических лиц Законом Украины «Об объединениях граждан». Данный закон предусматривает обязательное наличие частного названия субъекта регулирования - помимо общего (собирательного) названия. То есть, согласно требований буквы закона, в нормативных документах допустимо использование официального названия Союз общественных организаций «Тендерная палата Украины», существующей ныне.
Однако, Закон (ст. 17-1) приводит в качестве контролирующего госзакупки органа название Тендерная палата Украины без идентификатора личного (частного) наименования («кавычек»). То есть, Союз Общественных организаций «Тендерная палата Украины» согласно требований и дословного формулирования законодательства, не является Тендерной палатой Украины, которая упомянута в Законе. Речь идет совершенно о разных юридических лицах (структурах).
Для реализации замысла лоббистов Закона это было необходимо: ведь при анализе народными избранниками текста законопроекта (изобилующего фразами о заботах о государственных интересах) было тяжело «вычислить» попытку «протащить» конкретную общественную организацию, прямо названную по личному имени (названию). Иначе у депутатов сразу бы возник вопрос: за что такая честь СОО «Тендерная палата Украины» (а не любой другой организации)? И все: Закон «провален» на корню.
В Законе о закупках отражено абстрактное название несуществующей организации.
Так что, господа юристы, поле для вашей деятельности – обширно. Берете «на вооружение» ст.14 Закона Украины «Об объединениях граждан» (детально определяющую требования к идентификации личного (конкретного) названия объединения - и судитесь!
Украинскому обществу подсунули пустышку (СОО «Тендерная палата Украины»), фальшивку, выдавая желаемое и несуществующее за действительное - с одной лишь целью узурпировать госзакупки!
Еще больше интригует другой момент. Оказывается, даже непонятного статуса Союзов общественных организаций «Тендерная палата Украины» по улице Крещатик, 6 в городе Киеве, которую пытаются протащить в качестве госконтролера закупок, не одна, их целых … три!
Согласно справки Киевского Городского Управления Статистики СОО «Тендерная палата Украины» (первая) зарегистрирована Печерской районного государственной организацией г. Киева в 2005 году.
Согласно же письменной информации Министерства юстиции Украины СОО «Тендерная палата Украины» (вторая) зарегистрирована в тот же период но уже Киевским городским управлением юстиции…
…А по данным Министерства юстиции, полученным в компетентном осуществлять регистрацию структурном подразделении последнего, СОО «Тендерная палата Украины» зарегистрирована Минюстом 14.04.2006г. за регистрационным № 2433 (третья контора!).
Три (!) Тендерных палаты – это уж чересчур даже для Яценко и Ко, которые имеют вполне объясняемую инстинктом сохранения склонность к сокрытию «концов в воде». Попробуй разобраться с тремя ТПУ: какую слушать, и рекомендациями какой из них пользоваться. Особенно если учесть, что большинство заключений ТПУ приняты до ее создания, например – это…
Яценко и Ко, как основатели всех трех Тендерных палат, очевидно, изрядно напутали с регистрацией, что также дает широкое поле для деятельности и правоохранителей, и юристов-практиков. И эти «рога и копыта» стремятся к всеукраинскому господству на ниве контроля государственных закупок?
А вот еще один сценарий возможного развития событий. Деятельность каждой общественной организации (союза общественных организаций), в том числе и «Тендерной палаты Украины», может быть прекращена (ликвидирована) в любой момент. Вследствие нарушения законодательства (в случае с ТПУ – из-за явной попытки захвата государственной власти), или же по решению ее членов, а то и просто потому, что ее участники перестанут платить членские взносы (за что тогда содержать штат сотрудников?).
А как же быть в нашем случае, когда в результате ликвидации может быть уничтожен механизм, регулирующий всю процедуру госзакупок? Об этом, похоже, никто не подумал… Эта ситуация прекрасно иллюстрирует саму бредовость идеи с «общественным контролем» в предложенной форме.
А теперь – к прогнозам.
Повторимся: в «лице» ТПУ в Украине создана беспрецедентная схема узурпации экономических рычагов власти в масштабах государства, передача этих рычагов в заботливые семейные руки — под контроль нескольких человек, связанных семейными узами. По «принципу семьи» строится исключительно мафиозный бизнес в Италии. Существующий механизм ТПУ – отличная возможность решать судьбы тех или иных предприятий, группировок собственников, политических кланов. Партии приходят и уходят, правительства сменяются, а «общественность» (как «источник власти» ТПУ) — остается…
Но и здесь «идеологи» не учли очевидного обстоятельства. Итак, деятельность СОО «Тендерная палата Украины» — юридически — является открытой для всех. Доступ в членство в СОО «ТПУ» также открыт для всех (этим, кстати, и отличаются общественные организации от субъектов предпринимательской деятельности, где существующие бизнес-партнеры выбирают себе новых партнеров). В общественную организацию имеют право вступать все на добровольных началах. Более того, Закон о закупках не содержит каких-либо ограничений на вступление в состав СОО «Тендерная палата Украины», и уж тем более – на приобщение к высокой миссии к контролю за государственными средствами.
Это означает, что любые общественные организации (независимо от статуса и принципов действия) могут в любой момент вступить в СОО «ТПУ». И, к примеру, потребовать избрания своих представителей в руководящие органы. Принцип голосования и принятия решений в общественных организациях (и их союзах) прост: один участник – один голос.
А теперь простая арифметика: создана СОО «ТПУ» (все три, которые мы выявили) тремя общественным организациями (контролируемыми Яценко и Ко). А на днях в состав СОО «ТПУ» войдут, скажем, четыре новых общественных организации, жаждущих борьбы с коррупцией в области госзакупок и общественного контроля над ними же. Эти четыре в один день легко сменят руководство ТПУ, вышвырнув всех ее создателей на улицу, лишив власти… Поэтому СОО «ТПУ» — сверхэффективный механизм для быстрого корпоративного экономического захвата государства Украина. И вот почему.
Допустим, сегодня-завтра появится олигарх, с подачи которого сотня общественных организаций (чтобы не мелочиться) войдут в состав СОО «ТПУ», сменят руководящий там клан и захватят власть. За месяц-два можно уничтожить всех конкурентов, с позиции «общественности» в лице СОО «ТПУ» «зарубив» все тендеры и остановив всю работу по закупкам, без которых любое предприятие не протянет и месяца.
Яценко и Ко изначально ставили простую цель: заработать денег «по легкому». Потенциально интересующиеся СОО «ТПУ» и перспективами ее использования промышленно-финансовые группы имеют те же цели, но возможностей «попустить» группировку Яценка и пр. у них значительно больше. В их руках СОО «ТПУ» станет сверхмонстром, потенциальные возможности которого тяжело даже представить при последующей хорошей «раскрутке» и подходе всего за месяц-два (не больше)… Могут существенно пострадать или же быть фактически монополизированы целые отрасли экономики. В подобной ситуации у Яценка и Ко ресурсов не хватит отбиваться от недоброжелателей — тем более, что Антимонопольный комитет Украины уже начал прижимать поставщика финансовых ресурсов – ООО «Европейское консалтинговое агентство».
Единственное, что обнадеживает в сложившейся ситуации — жесткое решение правительства как можно скорее разрушить эту бредовую схему, грозящую корпоративными войнами в масштабах Украины. В Кабмине вовремя «прозрели»: подобные ТПУ «тендерно-общественные» законодательные гибриды откровенно ублюдочного происхождения – создания для государственности крайне вредные.

Алексей Святогор, адвокат, специально для «УК»

«УК», как обещала, продолжает информировать общественность о способах и методах действия ООО «Европейское консалтинговое агентство» в таком привлекательном направлении, как навязывание услуг и злоупотребление монопольным положением на рынке организации тендерных услуг (закупок за государственные деньги). Предмет сегодняшнего исследования — вершина современной юридической мысли — сам Договор, разработанный специалистами Тендерной палаты Украины совместно с ООО «Европейское консалтинговое агентство».

Новые правила проведения госзакупок товаров, работ и услуг, определенные новым законом, в производственной среде вызвали настоящую бурю возмущения. Министр промполитики утверждает, что закон тормозит развитие промышленной отрасли страны. Руководители ЧАЭС и АНТК им. Антонова обратились с письмом к Виктору Ющенко содействовать его отмене, а гендиректор «Укрзализныци» Василий Гладких оценивает закон как несовершенный, поскольку он «не предусматривает механизма действий в экстремальных аварийных ситуациях». Серьезный конфликт назрел между Минэкономики и Антимонопольным комитетом Украины из-за перераспределения сферы контроля и необходимости передачи ряда функций от ведомства к ведомству. Об отрицательных сторонах закона и об усилении недоверия к стране со стороны зарубежных партнеров в связи с его появлением заявил и Мировой банк. И у самого Антимонопольного комитета, получившего полномочия центрального исполнительного органа для реализации закона, тоже немало критических замечаний к новой его редакции, пишет
Чем, собственно, вызвана столь отрицательная реакция на новый законодательный акт?
«Сверхзадача» внесения изменений к существовавшему порядку проведения госзакупок в том, чтобы обуздать коррупцию в этой сфере. Теперь все государственные предприятия – как бюджетные, так и хозяйственные – должны закупать товары и услуги согласно единому для всех порядку без учета источников появления средств, выделяемых на закупки. По сути средства, выделяемые госпредприятиям из бюджета, и деньги, заработанные теми же госпредприятиями в результате хозяйственной деятельности, теперь названы одинаково государственными. Использование их и контроль за этим в части закупок товаров и услуг должны осуществляться тоже одинаково. И бюджетные, и хозяйственные госпредприятия могут делать закупки на сумму, превышающую 30 тыс. грн., только через открытые торги (тендера), по одинаковой для всех процедуре и с последующим отчетом перед контролирующими органами.
Уместен в таком случае вопрос: если государство так хочет, то почему бы нет? Если действительно удастся уменьшить ужасающие нынешние масштабы коррупционного использования средств госпредприятий, то действие такого закона должно оцениваться обществом как несомненное благо.
Но проблема в том, что сама процедура сложная и длительная, не учитывающая специфики хозяйственной деятельности многих из более 4 тыс. госпредприятий. Закон предусматривает возложение полномочий специального уполномоченного центрального органа исполнительной власти в сфере закупок на Антимонопольный комитет, что раньше было в компетенции Минэкономики. С учетом того, что закон вступил в силу с момента опубликования, нормативная база, наработанная этим ведомством в сфере закупок, теряет силу. Привычный порядок нарушается, а новый не разработан и не предложен. Наконец, партнеры-поставщики (часть из которых – зарубежные) в большинстве случаев не будут заинтересованы в участии в украинских тендерах из-за необходимости дополнительных затрат времени и денег.
Получается, что борьбу с коррупцией в этой сфере предлагается вести с применением другой крайности. В некоторых кругах даже заговорили о том, что инициатором изменений к закону стал «потенциально коррупционный монопольный конгломерат, состоящий из Тендерной палаты, Центра тендерных процедур, Европейского консалтингового агентства», якобы заинтересованных в монополизации процедур по госзакупкам.
Кроме сказанного, каждое из ведомств выдвигает свой перечень критических замечаний к закону. И у руководства АМКУ тоже, похоже, больше обеспокоенности его положениями, чем желания их защищать.
Об этом – более подробный разговор.
Министерство экономики: ни купить, ни к поставщикам обратиться
Во-первых, в Минэкономики считают, что положения закона распространены на все предприятия государственной собственности (начиная с 50-процентной и более доли в уставном фонде). Из-за несвоевременного приобретения необходимых товаров и услуг может произойти срыв производственных процессов, что приведет к снижению прибыльности предприятий и – как следствие – к инфляционным процессам, ухудшению макроэкономических показателей, уменьшению налоговых поступлений.
Во-вторых, на лицо сужение информационной среды госзакупок. Законом не предусмотрена возможность выбора на конкурентных началах информационной системы для обнародования информации о торгах. Из-за этого не все участники торгов смогут иметь доступ к информации о тендерах и таким образом ограничивается конкуренция. Закон также предполагает усложнение обнародования этой информации, что ведет к дополнительным затратам заказчиков-распорядителей государственных средств. Хотя в свое время Кабмин сделал попытку решить проблему монополизации обнародования информации и в январе 2006 г. принял постановление, которым поручил Минэкономики вместе с СБУ создать государственную информационную систему, использование которой должно было быть бесплатным, как это делается в странах ЕС. Но к этому моменту конкурентная среда так и не сложилась.
В-третьих, при закупках товаров или услуг с незначительной стоимостью участники торгов чаще будут отказываться принимать участие в них именно из-за требования оформления тендерного обеспечения, что требует изымания из хозяйственного оборота фи­нансовых ресурсов. Кроме того, эти затраты им придется включить в стоимость тендерных предложений по товарам и услугам и таким образом превысит использование государственных средств.
В-четвертых, закон предполагает установление контроля, координации и надзора над системой госзакупок Верховной Радой Украины, Кабинетом Министров, Антимонопольным комитетом, Государственной контрольно-ревизионной службойЮ Госказначейством, Минагрополитики, Госкомстататом, Специальной контрольной комиссией по вопросам госзакупок при Счетной палате и Тендерной палатой как союзом общественных организаций, что противоречит Конституции в части распределения ветвей власти. Есть только номинальное возложение полномочий специального уполномоченного центрального органа исполнительной власти в сфере закупок на Антимонопольный комитет.
-пятых, к ощутимому хаосу в этой сфере, считают в Минэкономики, приведет отсутствие определенного законом переходного периода.
Минпромполитики, железнодорожники, атомщики: торможение работы отраслей может быть массовым
Министр промполитики Владимир Шандра сразу оценил принятый закон как акт, который «тормозит развитие промышленной отрасли Украины, … он просто берет и массово останавливает это развитие, все государственные предприятия ничего не могут закупать», — отметил министр, выступая на одной из пресс-конференций. А генеральный директор АНТК им. Антонова Владимир Корол считает, что новая редакция закона приравнивает средства госпредприятий к бюджетным, что является крайне неправильным для тех предприятий, которые фактически не получают государственное субсидирование и ведут самостоятельную хозяйственную деятельность.
Заместитель генерального директора ЧАЭС Андрей Шацман тоже оценивает новую редакцию закона как такую, которая блокирует хозяйственную деятельность государственных предприятий из-за отсутствия регламентированного порядка проведения открытых торгов и перечня информационных ресурсов, которые бы соответствовали требованиям закона и в которых можно было бы обнародовать информацию о торгах.
И гендиректор «Укрзализныци» Василий Гладких убежден, что этот закон не только тормозит производственный процесс, но и портит международные отношения.
Мировой банк: полномочия госорганов превышены
Предположения Василия Гладких подтверждаются формулировками, сделанными относительно закона Мировым банком. Предложенная законодательная база для госзакупок, считают аналитики банка, «не согласуется с международной практикой и с объявленными Украиной задачами по гармонизации своего законодательства с европейскими нормами». Для многих зарубежных поставщиков станет невыгодным и обременительным оформлять документацию и тратить дополнительные средства на участие в украинских тендерах в то время, как в других странах закупки с участием государственных ассигнований происходят значительно проще.
Кроме того, полномочия, которые возлагаются на парламент по этому закону, обычно должны быть прерогативой исполнительной ветви власти. Привлечение Антимонопольного комитета к надзору, координации и мониторингу закупок намного превышает обычную роль и компетенцию этого учреждения.
Кроме того, предложенная роль Счетной палаты в закупках также не соответствует мировой практике, потому что главное аудиторское учреждение проводит независимый надзор за госбюджетом и не принимает участие в его исполнении.
Здесь также опасаются, что внедрение скрытых и дополнительных преференций в связи с принятием этого закона отрицательно повлияет на обсуждение вопроса о вступлении Украины в ВТО.
Наконец, не соответствует мировой практике предоставление неправительственной организации, которой является Тендерная палата Украины, полномочий принимать обязательные для исполнения решения в сфере госзакупок.

Тарас Колиснык

[B]Через місяць після вступу в силу останніх поправок до Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» сфера держзакупівель, у полі дії якої опинилося і 4 тис. держпідприємств, залишається фактично паралізованою. Такий висновок можна зробити з численних заяв учасників круглого столу на тему «Закупівельна діяльність у нових умовах», що відбувся 10 квітня в Українському домі.
Органи виконавчої влади, розпорядники бюджетних коштів і керівники держпідприємств поки що знаходять лише половинчаті заходи для врегулювання нинішньої тупикової ситуації. Головна причина — закон, що серйозно змінив систему держзакупівель, яка склалася, набрав чинності з моменту його опублікування, хоча нормативної бази у вигляді потрібних підзаконних актів поки що немає. Тим часом у «навколозакупівельних» комерційних структур, які випадково чи ні опинилися в надзвичайно вигідних умовах, з’явилася можливість знімати фактично монопольну ренту з учасників ринку. Чим вони, природно, поспішають скористатися.
Одразу внесемо ясність: «ДТ» зовсім не заперечує потреби вдосконалити систему здійснення, координації та контролю над держзакупівлями, що існувала раніше в нашій країні. І її вади, вартість яких для державної скарбниці, за оцінками ГоловКРУ, може сягати 7 млрд. грн. щорічно, справді слід усувати. Інша річ, якими методами це робити й якими принципами при цьому керуватися. У цьому конкретному випадку, як нам здається, ми знову стали очевидцями того, як під взагалі-то шляхетним і правильним приводом через парламент було протягнено безвідповідальні й необдумані рішення.
Нагадаємо, що нині чинна редакція закону про держзакупівлі вступила в силу 17 березня поточного року. Це явно недоношене дитя народжувалося в муках і поспіху. Депутати Олег Лукашук і Сергій Осика, які лобіювали його прийняття, зуміли провести через ВР законопроект, що не тільки ігнорував думку багатьох зацікавлених сторін і висновки експертів, а й кардинально відрізнявся в другій редакції від початкового варіанта. І все ж ВР, незважаючи на негативні висновки власного Головного науково-експертного управління, протести низки державних відомств і Кабміну, який пропонував свій варіант законопроекту, подолала вето президента й наприкінці лютого ухвалила зміни до закону.
Головним нововведенням була передача (правда, у значно урізаному вигляді) повноважень із спостереження й координації держзакупівель від Мінекономіки до Антимонопольного комітету України (АМКУ). Низку функцій з відслідкування прозорості процедури закупівель одержала Рахункова палата, для чого при ній створено Спеціальну контрольну комісію (хоча Закон «Про Рахункову палату» взагалі не передбачає можливості створювати в її структурі будь-яких контрольних комісій).
Заодно комісія, до складу якої входять по одному представнику від Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби, Держказначейства й по три — від профільного комітету ВР і громадської Тендерної палати України (ТПУ), одержала певні повноваження, які у світовій практиці властиві органам виконавчої влади. Зокрема, тепер спецкомісія прийматиме скарги про порушення процедури здійснення держзакупівель.
АМКУ ж тепер може видавати узгодження на держзакупівлі з обмеженою участю або в одного учасника (одна з «найпікантніших» сфер у цій галузі, на яку припадає 22% загальної кількості закупівель) тільки після позитивного висновку спецкомісії при Рахунковій палаті. Цікаво, що при зверненні держзамовника за видачею таких узгоджень у громадську організацію — Тендерну палату України — така громіздка двоступінчата процедура взагалі не знадобиться.
Крім того, ТПУ одержала прерогативу публікувати у своєму інформаційному бюлетені обов’язкову для розміщення інформацію про держзакупівлі (безплатно). А ще — визначати список уповноважених інформаційних систем, через які будуть здійснюватися держзакупівлі.
Примітно, що нова редакція закону позбавила органи виконавчої влади будь-яких функцій з роз’яснення його положень. З іншого боку, у законі зазначено, що Тендерна палата має право давати рекомендації з тих чи інших питань. І хоча ці рекомендації начебто й не мають особливої юридичної сили, в умовах, що склалися, держзамовники змушені будуть орієнтуватися на висновки й думку саме ТПУ.
Процес, як то кажуть, пішов. Однією з найбільш примітних рекомендацій, що вийшли з надр Тендерної палати, є висновок із питань держзакупівель №в-48/03 від 17 березня 2006 року щодо порядку застосування положень Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
У цьому документі представники ТПУ зазначають, що єдиною інформаційною системою, яка задовольняє вимоги законодавства до спеціалізованих інформаційних систем (простіше кажучи, вебсайтів) нині є лише портал «Державні закупівлі» (www.zakupivli.com). Розміщення інформації в цій системі платне.
Розмір плати залежить від процедури здійснення закупівель (відкриті закупівлі, тендер або обмежені) і коливається в діапазоні від 300 до 1000 грн. Система «Державні закупівлі» належить комерційній структурі, що має назву ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (ЄКА).
Нагадаємо, що розміщувати інформацію про свої закупівлі в спеціалізованих інформаційних системах державних замовників зобов’язала ще липнева версія Закону України «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти», яка до того ж наділила Тендерну палату функціями громадського контролю над держзакупівлями.
До речі, норма закону, що зобов’язала замовників розміщувати інформацію про закупівлі в «обраних» інформаційних системах, які стягують за це плату, стала одним із ключових пунктів президентського вето, оскільки це нововведення може призвести до зловживання й монополізації інформаційного простору в сфері держзакупівель і збільшення відповідних бюджетних витрат. Після прийняття закону, як свідчать замовники, вартість послуг значно зросла.
Привертає увагу те, як наполегливо ТПУ відстоює інтереси ЄКА, пригрозивши неприємностями у вигляді невизнання договорів про держзакупівлі тим замовникам, котрі з осені минулого року, додержуючись рекомендацій Мінекономіки, не розміщували свою інформацію на сайті ЄКА. Цитуємо дослівно: «...більш як півроку окремі замовники торгів порушували вимоги закону. Усі ці порушення... є підставою для скасування торгів, а договір, укладений за результатами процедури, що була проведена із зазначеними порушеннями, вважається недійсним (нікчемним)».
Тендерну палату не збентежили й двічі опубліковані (28.12.2005 р. і 07.04.2006 р.) висновки СБУ про те, що «на сьогодні відсутні інформаційні системи в мережі Інтернет, які в частині створення комплексної системи захисту інформації й підтвердження її відповідності дають змогу у повному обсязі забезпечити виконання» законодавчих вимог. У відповідь ТПУ опублікувала гнівний відкритий лист, у якому заявила, що категорично з цим не згодна.
Представники ТПУ не особливо соромилися у висловах: «Тендерна палата України висловлює свою стурбованість щодо некомпетентності працівників СБУ, які готували цього листа. Таким листом ці працівники підставили вище керівництво СБУ».
Не маючи на меті розібратися, хто правий із цих двох організацій, усе ж зауважимо, що найбільше учасники круглого столу скаржилися на те, що для обов’язкового розміщення оголошення в інформаційному бюлетені ТПУ в його редакції вимагають спочатку розмістити ту ж саму інформацію в електронній інформаційній системі. Єдино легітимним, нагадаємо, ТПУ вважає портал www.zakupivli.com.
У свою чергу, в ЄКА погоджуються підписувати договір про розміщення інформації (платної!), якої вимагає закон, тільки за умови, що замовник підпише з ЄКА або іншою структурою мережі (Центром тендерних процедур) договір про консалтинговий, юридичний, інформаційний та інший супровід, включаючи надання тендерного забезпечення, забезпечення виконання договору.
Наявність «п’ятнадцяти кілограмів скарг» на негласну кругову поруку під час круглого столу підтвердив перший заступник голови АМКУ Юрій Кравченко, який повідомив, що Комітет уже працює над внесенням необхідних поправок у чинне законодавство.
Крім того, як повідомляється на офіційному сайті АМКУ, «Антимонопольний комітет України рекомендує власнику інформаційної системи «Портал «Державні закупівлі» компанії «Європейське консалтингове агентство» припинити дії з ознаками зловживання монопольним становищем на ринку оприлюднення інформації про держзакупівлі в мережі Інтернет».
Як установив Комітет на підставі численних скарг, агентство-власник інформаційної системи «Портал «Державні закупівлі України» нав’язує споживачам додаткові вимоги при наданні послуг на розміщення оголошень. Зокрема, за даними АМКУ, агентство вимагає попередньо укладати угоди про одержання замовниками консалтингових, юридичних та інформаційних послуг, а також договори про супровід усіх тендерних процедур.
При цьому установлена вартість послуг не має адекватного обгрунтування. Так, за вимогою Комітету агентство не змогло ні обгрунтувати високі тарифи, ні аргументовано пояснити порядок їхнього формування. «За умов відсутності альтернативи на ринку все це створює підстави для зловживань і невиправданої витрати державних коштів, — йдеться в повідомленні від імені глави Комітету Олексія Костусєва. — Агентство має негайно припинити нав’язування безпричинних умов і переглянути підходи до формування цін, виходячи з їхньої економічної обгрунтованості».
Про результати розгляду рекомендацій АМКУ зобов’язав «Європейське консалтингове агентство» повідомити впродовж десяти днів.
Тут саме час повідомити деякі подробиці про ЄКА. Відповідно до статуту цієї структури, серед її співзасновників у момент заснування в 2000 році значилися Володимир Врублевський і Антон Яценко, який обіймає нині посаду віце-президента ТПУ. А на початку 2006 року, за даними Головного міжрегіонального управління статистики в Києві, засновниками агентства значилися ті самі Володимир Врублевський і батько пана Яценка — Володимир Порфирійович Яценко.
Цікаво, що всі ці добродії фігурують серед керівників і засновників комерційної організації ТОВ «Центр тендерних процедур» і громадської організації «Центр тендерних процедур і бізнес-планування». Остання, у свою чергу, є одним із трьох громадських співзасновників союзу громадських організацій «Тендерна палата України» на момент створення останнього в квітні 2005 року.
Примітно й те, що всі три громадські засновники Тендерної палати (інші дві — «Асоціація сприяння боротьбі з корупцією» і «Центр розвитку монопольного права і конкуренції»), відповідно до офіційного листа Мін’юсту (№32-5-97 від 01.03.06 р.) дружно зареєстровані за тією самою юридичною адресою — м. Київ, вул. П.Лумумби, 21.
З цими та багатьма іншими документальними підтвердженнями такого тісного поєднання суспільних і комерційних інтересів зацікавлений читач може познайомитися на сайті www.e-uriadnik.org.ua і самостійно дійти висновку про всі особливості узаконеної системи громадського контролю за держзакупівлями, що формувалася впродовж кількох років і нарешті була узаконена.
Щоправда, за інформацією представників Тендерної палати, нині коло її співзасновників значно розширилося. Проте їхнього переліку на сайті ТПУ в Інтернеті знайти чомусь не можна. Зате наводиться великий список представників державних відомств і громадських організацій, а також народних обранців — членів спостережної ради Тендерної палати, серед яких значаться і нардепи Осика С.Г. і Лукашук О.Г. (останній обіймає посаду віце-президента).
Серед віце-президентів ТП — і глава Ради підприємців при Кабінеті міністрів України Ксенія Ляпіна. Саме пані Ляпіна підписала від імені Ради підприємців направлений до Кабміну заклик відмовитися від ініціатив щодо перегляду ухвалених Верховною Радою змін до Закону «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти». Звернення мотивується тим, що нова редакція закону дасть змогу удосконалити порядок здійснення держзакупівель, установити чіткі правила поведінки замовників і учасників торгів і враховує інтереси вітчизняного виробника.
Листування останнім часом посилилося. На адресу президента відкритого листа спрямував глава АМКУ О.Костусєв. Попутно згадавши про думку Ради підприємців, він повідомив, що його «як громадянина і патріота України глибоко турбує ситуація, коли прийнятий ВР і підписаний президентом закон ігнорується не тільки представниками окремих міністерств, зокрема Міністерства економіки, а й керівництвом Кабінету міністрів України». А тому, «з огляду на реальні загрози інтересам національної безпеки», «наполегливо попросив» главу держави «терміново зобов’язати забезпечення неухильного виконання норм закону».
Тезу про необхідність ретельного дотримання норм закону складно оскаржити. Ось тільки як бути учасникам цього процесу, котрі, якщо навіть і хотіли, навряд чи зможуть сьогодні повністю виконувати законодавчі вимоги? Йти на уклін до комерційних посередників? То це чималих грошей коштує. Державних, зауважте.
В’ячеслав ПАВЛЮК,
помічник начальника
Головного військового клінічного госпіталю:
— Не буде великим перебільшенням, якщо назвати ситуацію, яка склалася у сфері держзакупівель, катастрофічною. Особливо це стосується держпідприємств, у яких запровадження подібних процедур не може не викликати дуже серйозних труднощів. Якщо ж говорити про бюджетників, то у зв’язку з кардинальними змінами в порядку розміщення інформації про торги, нині неможливо розмістити інформацію про торги, не сходивши «на уклін» до «Європейського консалтингового агентства», оскільки виконати вимоги закону можна, лише розмістивши оголошення на сайті цієї компанії й у бюлетені ТПУ. Палата, до речі, одержала чимало повноважень. Але не несе за їх належне виконання ніякої відповідальності. Це нонсенс.
У принципі, вимоги цих структур можна було б виконати. Проте як це узгоджується з необхідністю виконання порядку використання бюджетних коштів? Як потім доводити контролюючим органам доцільність сплати в середньому 800 грн. за кожне розміщене оголошення, яких у великої організації можуть бути тисячі?
Окрім того, основний тягар з оплати послуг консультантів, який нібито і не лягає безпосередньо на плечі замовників, перекладається на учасника торгів. Але ж учасник закупівель потім неминуче закладе ці витрати, які можуть сягати 1% вартості закупівлі, у ціну товару, який постачається. А це, у свою чергу, теж призводить до перевитрати бюджетних коштів.
Ще одна проблема полягає в тому, що тепер з’явилося безліч приводів, під якими той чи інший суб’єкт, котрий навіть не брав участі у торгах, керуючись виключно власними меркантильними інтересами, може паралізувати закупівлі і навіть повністю діяльність будь-якого великого стратегічного підприємства, подавши скаргу чи судовий позов з будь-якої формальної причини.
Ксенія ЛЯПІНА, народний депутат,
глава Ради підприємців
при Кабінеті міністрів України:
— Багаторічна монополія Мінекономіки у сфері держзакупівель, яка існувала раніше, викликала безліч дорікань і не витримувала жодної критики. І скарг на її корупційність до змін у закон було не менше, а в десять разів більше. Причому скарги були такими самими: дороге оформлення документів, недосконалість процедури проведення тендерів і марність оскарження їх незаконності чи упередженості. «Вісник держзакупівель» Мінекономіки не був ефективним інформаційним ресурсом, про його існування не знали 90% представників бізнесу.
Чи усе стало гаразд? Ні. І передвиборні особливості тут теж відіграли свою роль. Але вважаю, що це — той старт, з котрого треба починати, щоб зруйнувати стару систему. І коли ми написали свого листа про те, що цей закон не треба ветувати, що він має набрати сили, ми зовсім не мали на увазі, що це — ідеал, якого ми вже досягли. Спілкуючись із представниками Тендерної палати, ми вже запропонували врахувати й усунути усі невідповідності і недолугості.
Структури, які монополізували ринок посередницьких послуг, фактично зробили це раніше. Діяльність ТПУ далека від досконалості. Але, за статутом, вона — відкрита громадська організація, учасником якої може стати кожен бажаючий, щоб здійснювати контроль за її діяльністю. Тому для представників бізнесу, які реально, а не тільки на словах, захочуть здійснювати контроль над держзакупівлями, це — реальний інструмент. До його активного використання хотілося б закликати підприємців.
Однак при цьому я не перебільшувала б значущість функцій ТПУ в управлінні цією сферою. Розглядати скарги, наприклад, вони можуть лише як одна з цілої низки інших структур, наділених такими повноваженнями. Монополія на інформацію — це теж надумана проблема. Хто заважає органам державної влади створити свій безплатний інформаційний портал, який би відповідав вимогам закону?
Мені здається, що держоргани зараз більше думають не про те, як виконати норми закону, а про те, як усунути Тендерну палату. Не виключаю, що в ТПУ можуть існувати якісь зловживання з боку бізнес-структур, які нав’язують під її крилом свої послуги. Але це можна і треба виправляти. І перше — це передати АМКУ координаційні функції, які зараз закріплені за Рахунковою і Тендерною палатами. Друге — вивести зі сфери дії закону про держзакупівлі компанії зі змішаною формою власності.
Зовсім не обов’язково повертати усе назад, покладаючи функції з контролю і координації держзакупівель знову на Мінекономіки. Для АМКУ виконувати цю роль є більш логічним, оскільки його функція — це саме координація і діяльність у сфері конкурентного законодавства. Моніторинг і контроль, я вважаю, повинні здійснювати Рахункова палата і незалежна громадська організація.
Андрій МАРУСОВ,
редактор інформаційного порталу «Е-Урядник»
— Під гаслами прозорості, суспільного контролю й боротьби з корупцією в Україні сформувалася потенційно корупційна мережа монопольної ренти. Вона складається з Тендерної палати України, що нібито здійснює громадський контроль над державними закупівлями, і низки приватних компаній. Серед них найвідомішими є ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (власник порталу «Державні закупівлі» www.zakupivli.com), ТОВ «Центр тендерних процедур» (і його клони), ТОВ «Українська вексельна спілка» й інші. Відповідно до інформації, наданої «Е-Уряднику» Мін’юстом і Головним міжрегіональним управлінням статистики в Києві, всі ці організації перебувають під прямим або опосередкованим контролем Антона Яценка і Володимира Врублевського з родичами.
Завдяки змінам у закон про держзакупівлі, що здійснювалися з 2004 року, структури мережі фактично монополізували консалтинговий і інформаційний супровід державних закупівель, ринок надання тендерного забезпечення. У руках мережі опинилися інструменти прямого контролю над найбільш корупційно небезпечними процедурами закупівель — в одного учасника і з обмеженою участю. Найближчими днями ми оприлюднимо результати нашого аналізу джерел доходів мережі. До речі, у цьому нам дуже допомагають наші читачі (підприємці, чесні чиновники різного рівня), які електронною поштою, по телефону, при особистих зустрічах надають потрібну інформацію.
У результаті діяльності згаданих компаній не тільки громадяни або громадські організації, а й сама держава позбавлена доступу до інформації про те, як органи влади витрачають гроші платників податків! А це вже проблема не тільки демократичності й відкритості держуправління, а й національної безпеки України.
Звичайно, я не можу нікого обвинувачувати в корупції, оскільки це прерогатива правоохоронних органів України. Проте я переконаний, що в наявності всі ознаки масштабної корупційної змови, в яку втягнуто, серед інших, нинішніх й колишніх чиновників Рахункової палати, Антимонопольного комітету, Міністерства економіки, прокуратури, МВС, інших відомств, а також окремих народних депутатів.

Юрій СКОЛОТЯНИЙ, газета \"Дзеркало тижня\", 15 — 21 квітня 2006 року