ОП «Пора» обратилась к Президенту Украины Виктору Ющенко с просьбой наложить вето на принятые Верховной Радой 1 декабря изменения кЗзакону о государственных закупках. Свое обращение представители «Поры» обнародовали на пикете-акции Дедов Морозов перед Секретариатом Президента Украины, — сообщает корреспондент «proUA».
Экспертная группа «Поры», которая изучала изменения к закону, в частности, назвала пять основных причин, из-за которых закон не должен был вступить в силу. В первую очередь, это непрозрачность предоставления информации о проведении тендеров на госзакупки. Закон также размывает ответственность в принятии решений о госзакупках. В частности, речь идет об узаконивании межведомственной комиссии и таких общественных организаций, как Тендерная палата Украины, которую в «Поре» сравнили по статусу и сомнительности происхождения и основателей, с точки зрения международного права, с газовой компанией «РосУкрЭнерго». Новый закон, между тем, позволяет ТПУ принимать решения, но как это будет происходить – закон не определяет. По выводам экспертной группы, закон предусматривает привлечение депутатов Верховной Рады к принятию решений в сфере госзакупок, а следовательно выходит, что представители законодательной ветви власти будут принимать решение и в исполнительной ветви, которая создает опасность коррупции и размывает ответственность в этой сфере. Закон также закрепляет механизм вымывания государственных средств.
Учитывая это, ОП «Пора» официально обратилась к Президенту с просьбой наложить вето на закон. Заместитель председателя политсовета «Поры» Андрей Юсов в частности отметил, что следствием действия закона станет последующая дискриминация малого и среднего бизнеса в сфере госзакупок. Юсов также прибавил, что закон, который был принят непрозрачно, быстро, с нарушением процедуры 1 декабря, попал в Секретариат Президента лишь на прошлой неделе, что наталкивает на мысль о том, что сторонники закона рассчитывают, что подписание или не подписание его состоится в период Новогодних праздников, когда гражданская бдительность общества спадает.
«Пора» также просит Президента, правительство, Верховную Раду и ее Председателя инициировать открытое обсуждение нового закона о госзакупках, который сделал бы невозможной коррупцию и вымывание государственных средств из этой сферы и удовлетворял все европейские нормы.
«Пористы» также пообещали, что следующим этапом кампании за честные государственные закупки станет предание огласке информации о невероятных по нарушениям фактах в сфере госзакупок, которые стали им известны.
В случае наложения президентского вето «Пора» также пообещала давить на Верховную Раду с тем, чтобы вето не было преодолено, и обнародовать имена всех депутатов, чей интерес в этой сфере будет проявлен.
Юсов также отметил, что в этой ситуации важно, чтобы Президент не оказался заложником каких-то политических компромиссов и не подписал в итоге преступный закон.
Напоминаем, раньше представители общественного проекта «Стратегия государственных закупок» обратились к Президенту Украины с просьбой наложить вето на Закон «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по вопросам закупки товаров, работ и услуг за государственные средства», принятый Верховной Радой 1 декабря 2006 года.
За него проголосовало 362 депутата при необходимых 226 голосах.

Продолжая расследование «УК» ситуации на рынке государственных закупок в Украине сегодня мы рассмотрим ще один метод зарабатывания денег на процедуре госзакупок. Метод настолько нетривиальный, что узнав о нем, мы долгое время не могли поверить: насколько же может быть богатой фантазия жаждущих «срубить капусты» даже на мелочах!
Итак, существует предприятие, волею своих учредителей считающее себя монополистом на рынке опубликования в сети Интернет информации о проведении госзакупок. Об этом предприятии, а именно — ООО «Европейское консалтинговое агентство», мы уже писали, документально обоснов весьма сомнительные – с точки зрения права — аспекты его существования.
Налоговая инспекция, органы правопорядка ни учредителей, ни органы управления, ни должностных лиц этого ООО найти не могут. Очевидно, что «крыша» у бизнесменов серьезная, и живут они далеко не бедно. По мнению руководителей Тендерной палаты Украины (ТПУ) ООО «Европейское консалтинговое агентство» является единственным компетентным держателем Интернет-ресурса, посвященного госзакупкам.
Такая позиция ТПУ не удивительна — если учесть, что основатели Тендерной палаты Украины и ООО «Европейское консалтинговое агентство» идентичны.
Однако, эту позицию не разделяет, в частности, Служба безопасности Украины, прямо обосновавшая свою позицию в официальном письме.
В дополнение к неприятностям, связанным с деятельностью СБУ, в последнее время окопавшуюся «тендерную» братию, наживавшуюся на процедуре госзакупок, активно начали теснить конкуренты, заменяя руководство ТПУ.
Надо было искать новые пути зарабатывания денег. И они нашлись.
Представители госпредприятий, желающие организовать тендерные процедуры, по привычке ищущие контакта с ООО «Европейское консалтинговое агентство» (которое, повторяем, к госзакупкам имеет отношение не более, чем бомж из соседнего подъезда, скажем, к премьер-министру Австралии) заходили на сайт последнего и узнавали контакты с ним, в частности, телефоны.
Один из указанных на сайте телефонных номеров, по которому можно дозвониться собственнику сайта, дабы заказать размещение о тендерах — 8-900-304-8-900; второй телефон переадресовывает свои звонки на этот же номер.
Представьте себе ситуацию: вы, как начальник тендерного отдела органа государственной власти, ведомства, крупного государственного предприятия, имеете необходимость осуществить госзакупки. Для проведения которых вам необходимо разместить в Интернете необходимое объявление. Ошибочно полагая, что таким сайтом является, вы пытаетесь дозвонится по указанным номерам, и попадаете на номер 8-900-304-8-900. Проторчав несколько часов у телефона и бесцельно пообщавшись с абсолютно бесполезным для вашей затеи (госзакупки) субъектом, вы заканчиваете разговор с чувством легкой досады (столько времени потрачено зря…).
В конце месяца ваше предприятие получает счет за телефонные услуги. И лишь тогда из уст в самом прямом смысле обалдевших руководители и главбуха Вы узнаете, что наговорили ничуть не меньше среднестатистического пользователя услуг «Секс по телефону». Ибо номер 8-900-304-8-900 принадлежит именно к такой категории номеров.
Разница в том, что если в случае с «Сексом по телефону» вы, скажем так, сами кого-то «имели», то здесь «имели» именно вас. Точнее, государственное предприятие, которое вы представляли и в интересах которого действовали.
Мы обратились в ОАО «Укртелеком» с просьбой дать разъяснения по поводу статуса данного номера. Полученный ответ комментировать особой потребности нет.
Но и это далеко не все. Обратите внимание, по данному номеру предоставляется услуга «Информационная линия Центра тендерных процедур». Для тех, кто не знает, «Центр тендерных процедур» — еще одно из многочисленных предприятий, организованных все теми же держателями семейного тендерного бизнеса в сфере госзакупок.
Интересный момент: Тендерная палата Украины, «Европейское консалтинговое агентство», «Центр тендерных процедур» и другие предприятия имеют общих учредителей, руководителей и заинтересованных выгодополучателей. Однако очень активно сопротивляются их взаимному отождествлению, инициируя судебные процессы, жалобы и прочие методы «затыкания ртов» тем, кто осмеливается вытаскивать на белый свет организаторов этой антигосударственной «затеи».
Но и здесь — прокол: «Европейское консалтинговое агентство», утверждающее, что не знает и в глаза не видело «Центр тендерных процедур», и всячески отрицающее любую взаимосвязь с этим ООО, активно пользуется «сексотелефонной» услугой, которую предоставляет Центр. Более того, не только пользуется, но и навязывает ее всем лицам, которые выходят на контакт.
Вопрос даже не в том, что вы, как руководитель тендерного отдела госпредприятия наговорили за несколько минут разговора на сотню-другую гривен. Вопрос в том, что ваше предприятие даже не сможет объяснить налоговой инспекции или иному контролирующему органу правомерность принципиального пользования такой услугой!
Вы не знаете и знать не можете о существовании «Центра тендерных процедур», но в одночасье стали должны (точнее, представляемое вами предприятие) много денег за услуги, которые вы не заказывали у неизвестного вам контрагента. Таким образом вас красиво «подставило» фантомно существующее ООО «Европейское консалтинговое агентство», переведя звонки на свой «денежный мешок». И не неся за содеянное никакой ответственности.
По аналогии это все равно, что общедоступные номера экстренного вызова «02», «03» и т. п. сделать платными. Звоните вы в милицию сообщить, что кого-то грабят, или в пожарную инспекцию — заявить о возгорании, а за две минуты разговора по сути вызова счет вам приходит от какого-нибудь ЧП «Зоофил» с какой-нибудь пикантной рашифровкой краткой сути звонка…
Потому резюмируем: не стоит контактировать с ООО «Европейское консалтинговое агентство». Которое, если верить письму СБУ (кстати, подобных писем СБУ написало несколько; они все однотипны, и повторять их нету смысла) никакого отношения к процедуре госзакупок не имеет и иметь не может.
А свяжетесь – заплатите сумасшедшие деньги за бесполезный разговор совсем не тому, кому вы звонили (учитывая то, что звонить вы будете от имени госпредприятия, в интересах которого будете действовать, то расходы лягут на бюджет).
Пару таких звонков – и можно загреметь за решетку за нецелевое расходование бюджетных средств в особо крупных размерах. Помните об этом!
Лучше уж звонить в «секс по телефону». Шутки шутками, но в таком случае хоть удовольствие получите за те же деньги — не так обидно будет...

Алексей Святогор, адвокат, специально для «УК»

Державні закупівлі – ось справжнє дзеркало української корупції. Нічого особливо нового – це та ж схема з внутрішнім рідним «РосУкренерго», роль якого виконує Тендерна палата, пише Андрій Галич, для Української Правди
І українським громадянам не потрібно сумніватися з приводу хто ж є акціонерами цього «ЗАТ» – імена їх представників у «правлінні» відомі всім.
Почесний президент Тендерної палати Раїса Богатирьова (Партія регіонів), перший віце-президент Людмила Кириченко (Партія регіонів), віце-президент Ксенія Ляпіна («Наша Україна»), голова спостережної ради Олександр Ткаченко (Компартія).
Те, що їх об`єднує
15 червня 2006 року Верховною Радою були прийняті зміни до закону про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, що надали Тендерній палаті, котра є всього на всього спілкою громадських організацій, безпрецедентні повноваження щодо контролю над державними закупівлями.
Після накладення вето президентом, парламент, завдяки голосам усіх парламентських фракцій, у тому числі ПР, БЮТ, КПУ та частково «НУ» подолала вето.
Дане голосування стало прикладом безідейності української політики. Коли мова зайшла про контроль над ринком держзакупівель із обсягом понад 120 мільярдів гривень, народні обранці з протилежних політичних таборів миттю знайшли порозуміння.
Історія з держзакупівлями, розкриває очі на просту істину – в Україні немає боротьби ідей щодо майбутнього розвитку країни. Те, що транслює телебачення і друкується в газетах – конкуренція за більшу долю у перерозподілі державних коштів і майна.
Переможець цієї конкуренції диктує правила аутсайдерам – як це сталося у вересні цього року, коли після появи Антикризової коаліції 9 серпня 2006 місце нашоукраїнець Микола Одайник поступився місцем почесного голови Тендерної палати Раїсі Богатирьовій.
Насправді, попри всі кивання на недосконалість українського законодавства у царині держзакупівель, не недоліки законодавства призводять до створення корупційних схем. Адже контроль за Тендерною палатою здійснюється політиками спільно – тут вже не можна заявити, що владу монополізовано.
Це справжнє акціонерне товариство, зі своєю схемою управління, яка є абсолютно прозорою – але не для суспільства, а для партійних бонз, що керують парламентськими фракціями.
Узурпація держави, яку, як вірили люди, що стояли на Майдані в 2004, вдасться подолати нині, ввійшла в нову фазу розвитку. В парламенті немає жодної політичної сили, що ставила б за мету її подолати. Такої сили немає просто тому, що всі партійні проекти живляться за рахунок ренти, яку отримують їхні спонсори від перерозподілу державного майна.
Насправді неспроможність українських політиків сформулювати чіткі довгострокові цілі розвитку суспільства обумовлені тим, що у них самих і у бізнесу, що підтримує їхні партії, цих цілей немає. Є лише розуміння, що і де є ласим шматком державного майна та бюджетних коштів, заради яких і ведеться українська політична конкуренція.

Тендерна Палата України — маріонетки казнокрадів та брехуни
Сайт «Майдан» вже писав про дивну, м`яко кажучи, паразитичну схему, пристосовану до системи державних закупівель за прямої участі численних депутатів Верховної Ради.
Схема викачування бюджетних коштів під виглядом «громадського контролю у сфері державних закупівель» вельми проста. Зловживаючи прописаними у законі про держзакупівлі повноваженнями, ТПУ нав`язує державним підприємствам платні послуги комерційних фірм по грабіжницьким цінам.
Скажімо, згідно закону про держзакупівлі оголошення про тендер має бути безоплатно розміщене у «Інформаційному бюлетні Тендерної Палати», але також це оголошення треба розмістити в мережі Інтернет на сайті, що відповідає купі складних і непотрібних вимог. Згідно офіційному висновку Тендерної палати, розміщеному на її веб-сторінці, єдиним таким сайтом є zakupivli.com — портал «Державні закупівлі України», що належить фірмі ООО «Європейське консалтингове агентство». Без укладання договору на консалтингові послуги, що коштуватимуть близько 1% від суми тендеру (мінімальна сума тендеру — 32 тис. грн.), ця фірма оголошення на сайті не розміщує. Оголошення, не розміщені на сайті цієї приватної контори, «Інформаційний бюлетень Тендерної палати» відмовляється розміщувати також, мотивуючи це невиконанням положення закону про оприлюднення інформації про торги в інтернеті. Таким чином, не заплативши паразитичній комерційній структурі мзду, провести державну закупівлю неможливо!
Деякі державні підприємства посміли оприлюднювати інформацію про тендерні торги на власних сайтах і публікувати оголошення про тендерні торги в інших офіційних виданнях. Вони негайно були оголошені «марнотратами» і «розбазарювачами бюджетних коштів» (причому голослівні звинувачення такого характеру від ТПУ на адресу держпідприємств з радістю поширюють численні ЗМІ, приймаючи за щире золото гасла про «боротьбу з корупцією», якими прикриваються брехуни з прес-служби Тендерної палати). Висновки ТПУ про визнання тендерних торгів недійсними і «марнотратство» розсилаються в усі правоохоронні органи, внаслідок чого тендерні торги оголошуються недійсними. Іноді це призводило до трагічних наслідків - відомий випадок падіння пішохідного моста на Сумщині, під час якого загинули місцеві школярі. Ремонт цього мосту був відкладений внаслідок втручання Тендерної Палати України та контрольної комісії, які заблокувати результати тендера на проведення ремонту. Мост, що знаходився в аварійному стані, завалився через два місяці після початої судової тяганини між казнокрадами та місцевою владою...
А от свіжий приклад тендерного маразму, про який пише в інтернет-виданні «Україна Кримінальна» адвокат Олексій Святогор. На єдиному сайті, де держпідприємства можуть розмістити свої тендерні оголошення, без чого неможливо провести держзакупівлі, викладено контакти цієї приватної контори «Рога і Копита». Другий номер одразу насторожує: «8 (900) 304-8-900 (ліцензія Адміністрації зв’язку України серія АБ 222652 від 31.10.2005 р. на надання послуг телефонного зв’язку, вартість послуги – 4,00 грн. з ПДВ за хв.)». Вони ще й беруть гроші за розмову з ними! Але найсмішнішим є те, що перший телефонний номер, начебто київський міський, переадресовує розпорядників державних коштів на другий номер.
Характерна реакція прес-служби Тендерної палати на цю публікацію: \\"Тендерна палата України спростовує наведену у статті інформацію, а також офіційно повідомляємо, що всі телефони Тендерної палати України є абсолютно безкоштовними\\". Брехня супроводжується підміною понять — мовляв, телефони самої ТПУ безкоштовні. Але ж мова не про це! Отак, не по суті, Тендерна палата відбріхується на всі критичні публікації. В хід іде залякування, погрози, шантаж і підкуп. За свідченням одного з журналістів газети «Дзеркало тижня», коли вони готували огляд стану державних закупівель в Україні, на редакцію здійснювався такий шалений тиск, що в редакційній передовиці було вирішено не казати жодного поганого слова про ТПУ — були опубліковані лише офіційні висновки СБУ про корупцію в сфері державних закупівель, які розкривають злочинну схему викачування бюджетних коштів, побудовану ТПУ.
Зі звіту, розміщеного на сайті Тендерної палати України, випливає, що загальний обсяг державних закупівель, здійснений під її контролем, досяг суми 8,753 млрд грн. Отже, «консалтингові послуги» ООО «Європейське консалтингове агентство» за 2006 рік коштували державному бюджету приблизно 87 млн. грн...
Інтернет-видання govori.info у вересні розмістило список контактів співробітників Тендерної палати. Саме вони несуть відповідальність за безконтрольне розбазарювання бюджетних коштів в 2006 році — таким чином, кожен свідомий громадянин може зв`язатися з цими особами і спитати, чи залишилась у них ще хоч крапля совісті, щоб вийти з цієї ганебної гри і публічно розповісти українському народові, як його грабують.
Варто також звернути увагу на імена народних депутатів, за чиєю законодавчою пропозицією і з чийого благословення налагоджено грабіжницьке викачування коштів з державного бюджету під виглядом «громадського контролю». Їх список розміщено на офіційній сторінці ТПУ в розділі \\\\\"Керівництво\\\\\":
Почесний Президент Тендерної палати України, народний депутат України
Богатирьова Раїса Василівна (голова фракції Партії регіонів).
Перший Віце-президент Тендерної палати України, народний депутат України Ляпіна Ксенія Михайлівна (фракція «Наша Україна»).
Перший Віце-президент Тендерної палати України, народний депутат України Кириченко Людмила Федорівна (фракція «Партії регіонів»).
Голова Наглядової ради Тендерної палати України, народний депутат України Ткаченко Олександр Миколайович (фракція «Комуністичної партії України»).
Голова З’їзду Тендерної палати України, народний депутат України Одайник Микола Миколайович (блок \"Наша Україна\"; подейкують, що цей пан і є автором даної корупційної схеми).
Ці «народні» обранці, «кришуючи» відвертий грабіж державного бюджету, майже напевне мають від цього чималий зиск. Отож, кожен свідомий громадянин України може знайти контакти їх приймалень на офіційному сайті Верховної Ради, зателефонувати за цими номерами або написати електронного листа такого змісту: «Я плачу податки не для того, щоб ви їх розкрадали! Негайно припиніть діяльність Тендерної Палати України, що розбазарює бюджетні кошти!». Щоб потім, відповідаючи перед судом громадської думки, вони не казали, що нічого не знають про корупційні схеми в системі держзакупівель, повідомляє сайт Майдан

Представители общественного проекта «Стратегия государственных закупок» обратились к Президенту Украины с открытым письмом, в котором просят наложить вето на закон «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по вопросам закупки товаров, работ и услуг за государственные средства», принятый Верховной Радой 1 декабря 2006 года. Об этом на брифинге в четверг заявил руководитель проекта Владимир Волков, сообщает корреспондент «proUA».
Как отметил Волков, закон был принят с нарушением по крайней мере 4 статей Конституции и 8 законов. В частности, по его словам, рабочая группа, созданная для выработки единого согласованного законопроекта из 30 законопроектов, поданных ранее относительно изменений о госзакупках, собралась только один раз – 12 октября.
«Туда никого не допустили, а 1 декабря появился упомянутый законопроект и в тот же день принят на протяжении часа без обсуждения, в первом и втором чтении, без оценки специалистов и юридического департамента Верховной Рады, вытащен просто из рукава», — отметил Волков.
Он также добавил, что в действующей редакции закона о закупках является норма о том, что изменения в законодательные акты по вопросам государственных закупок должны вноситься не позднее, чем за три месяца до конца бюджетного года. Принятие такого акта 1 декабря нарушило определенный законом принцип его же принятия.
Волков также отметил, что специалисты провели детальный анализ закона, который подали в секретариат Президента и в партию «Пора». «Анализ свидетельствует, что закон, который должен был сделать систему государственных закупок в Украине более прозрачной и более демократической, наоборот ведет к еще большим злоупотреблениям в этой сфере», — считает Волков.
«Согласно закону, государственный надзор и контроль за закупками возложен на Верховную Раду, тогда как в мировой практике это функции правительства», — отметил Волков и добавил, что Рада в соответствии с законом создала межведомственную комиссию по вопросам государственных закупок, а такие функции свойственны органам исполнительной власти; функции общественного контроля возложены на Тендерную палату, которой предоставлены административные, не свойственные таким организациям функции, уменьшены сроки проведения торгов и много другое.
Как отмечено в упомянутом письме к Президенту, Закон также делает невозможным участие в тендерах мелких и средних предпринимателей, не определен механизм закупок за средства местных бюджетов, распространяется опасность фиктивных тендеров, полномочия Тендерной палаты расширены, когда их нужно было сокращать. «В целом говорится о финансово-политическом перевороте в стране, когда в ручном режиме будут распределяться миллиарды государственных средств, предназначенных для госзакупок», — считает руководитель проекта. Анализируя бюджет в следующем году, Волков сказал: «Средства на госзакупки: 90 млрд. грн. – это ручное управление Кабмина. 70 млрд. грн. — это ручное управление парламентской команды, которая создала свой закон, межведомственную комиссию, Тендерную палату, реестр поставщиков и т.д. И только 7 миллиардов остается в экономике государства на рыночный механизм». Волков также добавил в этом контексте, что закон вопиюще противоречит намерениям Украины относительно вступления в ВТО.
Волкова удивил тот факт, что за Закон проголосовали представители обоих политических лагерей, что он считает откровенным заговором с целью «дерибана» государственных денег. При этом 362 голоса, поданных депутатами за закон, свидетельствуют, по его словам, о том, что даже в случае возможного вето Президента, оно может быть легко преодолено парламентом.

Президенту України
Ющенко Віктору Андрійовичу
Відкритий лист щодо загрози економічній безпеці України в зв’язку з прийняттям змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Звертаємось до Вас, як до гаранта Конституції України, у зв`язку з критичною ситуацією у сфері державних закупівель України яка виникла 01.12.06 у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (законопроект №1209-Д від 29.11.06). Цей законопроект створить кризу і може стати загрозою національній економічній безпеці України в разі набуття ним чинності.
На даний час і без цих змін до Закону дестабілізована система державних закупівель України шляхом децентралізації функцій управління даною сферою із залученням «псевдо-громадського контролю» призводить не тільки до перевитрат державних коштів, а і фактично унеможливлює оголошення процедури торгів замовниками через «монополістську блокаду» створену Тендерною палатою України. Питання дедалі набуває більшого резонансу і у ділових колах України, і серед державних установ і організацій, а також за межами нашої держави.
У Верховній Раді України було зареєстровано більш ніж 30 законопроектів якими пропонувалось внести зміни до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Тому згідно Розпорядження Голови Верховної Ради України №866 від 29.09.2006 року було створено робочу групу для підготовки єдиного узгодженого законопроекту про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», а також інших пов`язаних законодавчих актів, на базі пропозицій та законопроектів, що надходять від суб`єктів законодавчої ініціативи.
12.10.2006 року ця робоча група збиралася на засідання (перше і останнє), засідання було закрите і проводилось без протоколу. На засідання не допускалися ЗМІ і представники громадськості, навіть ті особи, присутність яких була погоджена з О. Морозом. З’явився цей законопроект 01.12.2006 року і в той же день був поданий на розгляд у Верховну Раду України. Вносив законопроект 1209-д народний депутат України Цушко В.П., він же і доповідав про цей Закон. Коли пан Цушко вносив вказаний законопроект на розгляд, вже депутати проголосували за звільнення міністра МВС Луценка і про призначення пана Цушка міністром МВС. Законопроект було розглянуто у першому і другому читанні 01.12.2006 року, без оцінки фахівців і юридичного департаменту Верховної Ради. Чи могли всі народні депутати ознайомитися з законопроектом 1209-д, отриманим у сесійній залі, виникають великі сумніви. Чи можна без обговорення законопроекту його приймати, чи не є це порушенням регламенту Верховної Ради України? Чи дає це підстави для роздумів щодо тіньових домовленостей серед «зацікавлених» депутатів при прийнятті такого законопроекту? Чи приклад прийняття попередніх трьох законів, якими було внесено зміни до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», не показав, що після їх прийняття криза у сфері державних закупівель тільки поглиблювалася?
І який ми можемо зробити висновок з підсумків голосування у 362 голоси депутатів за законопроект 1209-д? ( Частково дає відповідь Закон України « Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»
Стаття 9. Оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Стаття 11. Перегляд регуляторних актів Перегляд регуляторного акта здійснюється:
на підставі аналізу звіту про відстеження результативності цього регуляторного акта;
в інших випадках, передбачених Конституцією (Стаття 42. Кожен має право на пiдприємницьку дiяльнiсть, яка не заборонена законом.
Держава забезпечує захист конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомiрне обмеження конкуренцiї та недобросовiсна конкуренцiя) та іншими законодавчими актами України.
У разі наявності підстав, визначених у частині першій цієї статті, регуляторний орган, який прийняв відповідний акт, а увипадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, — інший орган може приймати рішення про зупинення дії регуляторного акта, визнання його неконституційним, про скасування чи про необхідність залишення цього регуляторного акта без змін або про необхідність його перегляду)
На підставі вище наведеного будь-який законопроект можна приймати Верховній Раді лише через місяць після його оприлюднення.
Закон прийнятий також з порушенням Статті 2 Закону про закупівлю, у якій передбачено, що Зміни до закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року.
Також зміни суперечать статті 27 Бюджетного кодексу України, за якою закони України, які впливають на формування доходної та /або видаткової частини бюджету, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому.
Чи можемо ми вступити до СОТ з таким законом про державні закупівлі, який прийняли народні депутати 01.12.2006 року? Більше питань і таємниць, ніж відповідей. Пропонуємо розглянути наслідки прийняття законопроекту 1209-д для економіки та суспільства в цілому. Чи дійсно оновлений закон у сфері державних закупівель допоможе викорінити корупцію, чи стане Україна країною з ринковими відносинами, або це штучно створена диктатура громадської організації?
За підсумками 9 місяців 2006 року в порівнянні з 9 місяцями 2005 року відбулося збільшення проведення відкритих торгів на 51% за рахунок державних, казенних, комунальних підприємств та товариств, державна частка в яких більше 50 відсотків та становить у 2006 році 56304074,9 тис. грн., що на 32133629,9 тис. грн. більше, ніж у 2005 році. Але в той же час чисельність учасників торгів зменшилася практично до мінімальної відмітки, тобто до 2,08 учасників на одні торги в 2006 році, замість 3,68 учасника на одні торги в 2005 році. Дані цифри свідчать про зниження конкуренції на ринку державних закупівель. Ці нескладні підрахунки зроблені на підставі звітів за відповідні періоди державного органа статистики.
Тепер аналізуємо ті наслідки змін до Закону, які можуть набрати чинності, якщо Президент не скористається правом вето чи не направить цей закон до Коституційного Суду України:
1. Згідно статті 3 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (надалі — Закон про закупівлю), державний нагляд, контроль та координацію у сфері закупівель покладено на Верховну Раду України та інші органи державної влади. Покладання вказаних функцій на Верховну Раду України суперечить статті 85 Конституції України, згідно якої до повноважень Верховної Ради України не належать здійснення державного нагляду, контролю та координації у сфері державних закупівель.
Зазначена норма статті 3 Закону про закупівлі також суперечить статті 113 Конституції України, за якою підзвітним і підконтрольним парламенту є Кабінет Міністрів, а не центральні органи виконавчої влади. Також порушуються вимоги статей 6 і 19 Конституції України, які зобов’язують органи державної, в тому числі законодавчої, влади здійснювати свої повноваження у встановлених Основним Законом України межах, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Зі світової практики виконання функцій нагляду, контролю та координації у сфері державних закупівель здійснює Уряд.
2. Згідно статті 3-3 Закону про закупівлю з метою забезпечення прозорості та відкритості державних закупівель діє Міжвідомча комісія з питань державних закупівель (далі — Комісія). Зазначена комісія одержала повноваження, які у світовій практиці властиві органам виконавчої влади.
3. Слід зазначити недосконалість та суперечливість окремих норм Закону про закупівлю стосовно покладання функцій громадського контролю у сфері державних закупівель на Тендерну палату України.
Відповідно до статті 17-2 Закону про закупівлю Тендерна палата України є неприбутковою спілкою громадських організацій, яка діє згідно з чинним законодавством України. У зв’язку з цим, діяльність Тендерної палати України регулюється базовим для таких юридичних осіб Законом України «Про об’єднання громадян».
Відповідно до вимог статті 12-1 Закону України «Про об’єднання громадян», назва об’єднання громадян повинна складатися з двох частин — загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об’єднання, фонд, тощо) може бути однаковою у різних об’єднаннях громадян. Індивідуальна назва об’єднання громадян є обов’язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку об’єднань громадян з такою ж загальною назвою.
Таким чином, стаття 17-2 Закону про закупівлю визначає спілку громадських організацій без зазначення повної назви, що є прямим порушенням обов’язкових умов для об’єднання громадян.
Крім того, викликає занепокоєння те, що спілці громадських організацій надані не властиві громадським організаціям адміністративні владні функції, що ставить Тендерну палату України у виключне становище та суперечить базовим принципам права щодо функціонування цілісності державної влади.
Тендерна палата України отримала право на розгляд скарг учасників торгів та фактично безконтрольну підготовку висновків стосовно можливості застосування неконкурентних процедур закупівель (закупівлі у одного учасника та торги з обмеженою участю), які не мають юридичної сили, що, в свою чергу, створює можливості для суб’єктивного тлумачення та порушення норм законодавства у сфері державних закупівель.
Враховуючи юридичний статус Тендерної палати України, яка як спілка громадських організацій не уповноважена на виконання функцій держави, зазначена організація не несе відповідальності за корупційні діяння, визначені Законом України «Про боротьбу з корупцією».
Крім того, надання Тендерній палаті України повноважень приймати обов’язкові для виконання рішення у сфері державних закупівель, не відповідає чинній правовій базі та не узгоджується з міжнародною практикою.
4. Законом визначено обов’язкове внесення учасниками процедур закупівлі тендерного забезпечення (стаття 23 Закону про закупівлі). Зазначена норма Закону зумовлює значне скорочення конкуренції, а в окремих випадках – фактично унеможливлює проведення конкурентної процедури закупівлі, оскільки оформлення тендерного забезпечення відволікає із господарського обороту учасників значні фінансові ресурси. Вважаємо недоцільним застосування цієї норми як обов’язкової.
5. Законом та іншими нормативно — правовими документами в цій сфері чітко не визначено механізму закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів. Крім того, відсутня процедура міжвідомчої координації державних закупівель на рівні місцевих бюджетів. Вищезазначене ускладнює проведення державних закупівель на місцевому рівні.
6. На сьогоднішній день існує проблема фіктивних тендерів і тендерів за завищеними цінами, монополістичної змови учасників, просування на ринок тільки «своїх» фірм, фіктивних фірм, так зване «кумівство», процвітає система «відкатів». Ця проблема з прийняттям змін до закону тільки поглиблюється. Створення списків Учасників, неналежних учасників торгів, непрозоре застосування цих списків зменшує економічну конкуренцію. Існуючі «відкати» при погодженні окремих процедур закупівлі в Міжвідомчій комісії і ТПУ залишаються, замовникам в іншому випадку не погоджують процедури закупівель.
Той, хто пропонує змішати всі процедури закупівель в одну, не розуміє взагалі різниці між ними та особливості закупівель по кожній. Не можна після розкриття пропозицій, вже фактично визначившись з сумою закупівлі, домовлятися, це є змовою. Існує процедура “Редукціон”, і її можна застосовувати, за бажанням замовника, у відповідності до чинного Закону. Можна розширити діючі процедури, наприклад, проведенням аукціону, електронного аукціону або редукціону. З цього приводу існує міжнародна практика.
Але те, що пропонують розробники: змішати процедури і домовлятися після розкриття пропозицій, це в жодному разі не аукціон
(редукціон), це узаконена корупційна схема. Наприклад, коли після розкриття всі учасники відмовляються знижати ціни, і залишається тільки одна фірма з ціною, яка перевищує ринкові ціни в декілька разів, а фірми, які відмовляються, не тільки не втрачають тендерне забезпечення, а ще отримують «подяку» від переможця. З цього прикладу можна зробити висновок, що розроблена ще одна корупційна, кримінальна схема, яка послугує для «роздербанення», розкрадання державного і місцевого бюджетів.
7. Щодо збільшення учасників до трьох (!), а чому не до п’яти, а може, десяти? Як свідчить статистика, за дев’ять місяців 2006 року фактична середня кількість учасників на одні торги становить лише 2,08. Наскільки збільшення учасників на папері допоможе замовникам торгів, які по декілька разів проводять торги і не можуть провести через відсутність принаймні двох учасників? Статистична звітність свідчить про це, на цій підставі не відбулося в 2006 році 16% торгів.
Збільшення мінімальної кількості учасників на законодавчому рівні може бути вигідно тільки тим підприємцям, які заробляють на розміщенні інформації в Інтернеті і друкованих виданнях, а також супроводжують торги як експерти, консультанти. З інформації Голови КРУ П. Андрєєва збитки для бюджету за такі не потрібні послуги складають 5% річного бюджету, що становить 1,7 млрд. гривень (!).
8. Законопроектом впроваджується, механізм боротьби з «родинними» фірмами-учасниками торгів, які, з метою створити фіктивну конкуренцію, а як наслідок, фіктивні торги, подають різні за ціною тендерні пропозиції для формального дотримання процедури торгів.
Так, зазначена проблема дійсно існує, але чи можна пускати «лисицю в курятник»?
Більше всього про корупцію в цій сфері говорить СГО Тендерна палата України, але на чисельних конференціях і в статтях в друкованих виданнях, листах до правоохоронних органів говориться про саму ТПУ. Де існують сімейні стосунки між засновниками чисельних консалтингових структур, ТОВ “Європейське консалтингове агентство”, власника сайту www.zakupivli.com (приклад — родини Яценко і Врублевських).
Враховуючи тотальну комерціалізацію та «кумівство» у сфері державних закупівель, непогано було б прийняти відповідне положення до закону про державні закупівлі про афілійовані особи серед консалтингових структур та засновників громадських організацій, які заснували Тендерну палату України.
9. Щодо реєстру учасників виникає логічне питання: яка установа буде вести цей реєстр? Уявіть розмір зловживань посадовими особами цієї організації! ЖАХ. Корупція зацвіте червоним маком на тілі держави. З’явиться законний важіль усунення конкурентів «за додаткову оплату», тобто за «відкат».
Коли більшість учасників автоматично заноситься в, так званий, «чорний список» недобросовісних учасників, і не може брати участь в інших тендерах, чи це не жахливо? Як можна автоматично попасти .в чорний список , тобто зваженої політики в цьому напрямку не буде, і як відмитися від цього бруду, який з вини «автомата» буде начеплено на порядну фірму? Як позбавитися переслідування цього «автомата» і не бути розстріляним про всякий випадок за компанію та з контрольним пострілом у вухо для вірності? Скільки ж буде коштувати, наприклад, щоб «автомат» влучив випадково в конкурента? Та як швидко конкурент зможе «піднятися з колін», якщо «відмитися» від чорного списку не передбачено законом? Таким чином отримано дієвий механізм боротьби з конкуренцією. Що з цього приводу зможе зробити Антимонопольний комітет?
10. Закон про державні закупівлі в новій редакції жодним чином не впливає на вирішення проблем замовників торгів, в випадках коли деякі учасники, вказують найкращі умови в тендерних пропозиціях, в результаті чого укладають договір, потім цей договір не виконують, а замовник виявляється біля «розбитого корита», тому що на новий тендер бракує часу. Тому введення Реєстру недобросовісних учасників торгів лише обмежить конкуренцію і переведе можливість участі у торгах в «ручний» режим. Для учасників-переможців, які не виконують умови договору й не бажають нормально працювати, передбачено законодавчо, що замовник торгів повинен вимагати тендерне забезпечення та забезпечення виконання договору, але консалтингові підприємства (консультанти торгів) надають поруки, векселі, за якими замовники в разі неналежного виконання не отримають ніколи ці кошти і не перерахують до відповідного бюджету.
Існують чисельні замовники, які укладають договори і потім не сплачують жодної копійки не «своїм» фірмам. Нехай гроші пропадуть, але не достануться нікому – це їх логіка – ось така боротьба за «відкат».
11. 3 метою стимулювання роботи постачальників, які працюють доброякісно і мають гарну репутацію, вводиться Реєстр учасників — переможців процедур закупівель. До цього Реєстру буде включатися інформація про учасників — переможців торгів, які якісно та сумлінно виконують узяті за договором зобов`язання. Слід зазначити, що це загальносвітова практика, відома ще з дореволюційних часів, — поняття «поставка для королівського двору», що говорить про високу якість продукції. Так, це не поганий почин, але треба спитати, а судді хто? Родина вищезгаданих осіб і народні депутати, які сумлінно наглядають за родинним бізнесом? Невже в Україні хочуть змінити державний устрій та виконувати «поставки до Королівського двору»?
12. Запропонована норма Закону, за якою при виявленні грубих порушень ініціюється виключення осіб зі складу тендерного комітету, порушує законодавство про працю та Конституцію України. Зараз люди працюють в тендерних комітетах на громадських засадах в примусово-добровільному порядку, і для них це лише зайвий «головний біль». Цікаво, а як же бути тим підприємствам, де загальна кількість працюючих менше п’яти осіб? Як на такому підприємстві створити тендерний комітет? Ці загадки законотворець не розгадав, а треба б було. Тож, наказувати треба, але повинен бути чітко відпрацьований та законодавчо закріплений механізм, який на сьогоднішній день відсутній.
В цивілізованих країнах при скасуванні торгів існує можливість повернути кошти за участь у торгах, тобто ті витрати, які поніс учасник в зв’язку з участю у торгах. У нас на сьогодні в Законі чітко прописано, що витрати, пов’язані з участю у торгах, поверненню не підлягають. Це порушення прав учасників відшкодовувати свої збитки у відповідності до чинного законодавства України.
13. Зараз виконання договорів відслідковують КРУ, Рахункова палата, ВБЕЗ, СБУ, Антимонопольний комітет, Прокуратура і будь-які особи в будь-який час. Така кількість контролюючих органів створює умови для зловживань (корупції), бо кожному контролеру треба платити, правий ти чи не правий, ти все одно винен, бо існує план з перевірок. Тому, чим більше перевіряють, тим більше зловживань. Інакше кажучи, де гроші взяти на перевірку держслужбовцю. У європейських країнах і в рекомендаціях типового закону ЮНСІТРАЛ існує така теза, що контролерів має бути невелика кількість, але працювати вони повинні ефективно.
14. Наступне на що хотілося б звернути увагу — це процедура запиту цінових котирувань. Згідно статистичних даних, у 2005 році було проведено 37448 запитів, у 2006 році — 42260 запитів. Слід зазначити, що кількість учасників, які подали тендерні пропозиції для участі в торгах, складає у 2005 році – 123937 та 122408 у 2006 році відповідно. Цифри вказують, що конкуренція при проведенні запиту цінових пропозицій (котирувань) суттєво знизилась, у 2005 році подавали цінових пропозицій на один запит цінових пропозицій 3,31 учасник, а у 2006 році — 2,90. Враховуючи, що в загальну річну суму коштів, запланованих замовниками для закупівлі товарів, робіт і послуг додались кошти державних, казенних, комунальних підприємств та товариств, де державна частка перевищує 50 відсотків тобто загальна сума значно збільшилась (на 32133629,9 тис. грн.), а кількість запитів в порівнянні з 2005 роком зменшилась.
Назва процедури торгів Всього проведено процедур закупівель по відношенню до кількості учасників
за 2005 рік за 2006 рік
1 2 3
Запит цінових пропозицій (котирувань) 3,31 2,90

15. Певні проблеми з визначенням учасника при проведенні процедури запита цінових котирувань існують. Ці проблеми існують із можливості замовника надсилати запити вже тим фірмам, які мають певний досвід на ринку постачання товарів і послуг. Але деякі Замовники зловживають цим правом, знаходять «свою» фірму, що їм обіцяє «відкат», і пропонують, аби та знайшла ще дві фірми, які поставлять більш високі ціни. Чи подолається ця проблема тими заходами, які запроваджуються у новому законі? Дуже сумнівно, оскільки безкоштовним є «тільки сир в мишоловці». Виходячи з аналогії, якщо розміщення в Інтернеті необхідних документів для проведення процедури коштувало раніше 300 грн., то розміщення в приватних журналах коштуватиме не менше, а ще в додаток буде надаватися консультант, який забере собі певну суму, не меншу ніж «відкат» . То чи є для держави різниця, які видатки ввійдуть до собівартісті товарів і послуг: відкат чи плата за не потрібний консалтинг?
16. Так само пропонується, щоб мінімальна кількість учасників, при якій цінові котирування будуть визнані такими, що відбулися, була збільшена з двох до трьох.
Ця процедура існує у всіх цивілізованих країнах. Хочемо зауважити, що і зараз будь-який учасник може взяти участь у запиті цінових пропозицій (котирувань), бо у відповідності до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», замовники зобов’язані запити оприлюднювати в мережі Інтернет. Але інформаційна система в мережі Інтернет за даними ТПУ обмежена єдиним сайтом, який не надає вільного доступу всім бажаючим ознайомитись з інформацією щодо державних закупівель та не відповідає чинному законодавству України. Ось де причина поганої конкуренції.
Нерозуміння важливості цієї процедури для країни можна пов’язати тільки з тим, що «родина» і депутати не можуть контролювати цю процедуру з Києва. Бо вона виявилася найбільше захищеної від тіньових зазіхань «Інтернет — шахраїв» з їх консалтинговими і друкованими засобами. Отримуючи декілька десятків мільйонів гривень на тиждень, завжди є бажання збільшити доходність свого бізнесу. Ще одне питання робочій групі: які саме друковані видання будуть оприлюднювати оголошення щодо запиту цінових пропозицій (котирувань), та ще й безкоштовно? Жоден господарюючий суб’єкт цього робити не буде. Приклад: друковане видання оприлюднює оголошення щодо запиту цінових пропозицій, хто доведе, що це не реклама? А податок будь люб’язний сплати. Отже, висновок — більшого абсурду не змогли придумати.
17. Нібито непогане положення зі «спеціальним каталогом учасників торгів», який буде постійно публікуватися в електронному й паперовому вигляді. Такий Каталог дасть можливість замовникам визначити, наскільки та чи інша фірма може брати участь у тендері, виключить можливість для зловживань. Зловживання з’являться в іншому місті, той хто буде включати або не включати підприємства у спеціальний каталог, матиме не контрольовані і не обмежені права. Хочемо спитати, а судді хто? ТПУ вже веде перелік друкованих засобів інформації без всякої відповідальності за неправдиву або некоректну інформацію, при чому неможливо у судовому порядку оскаржити дії цієї громадської організації. Корумпованість і неспроможність суддів вирішити питання порушення закону веде до страшенних зловживань та безкарності. А це – до шалених прибутків зацікавлених осіб та збитків державного і місцевих бюджетів.
18. Коли вже у нас почнуть шукати, тих хто завдав шкоду державі? Багато політиків зараз порівнюють Україну з Італією: очищення суспільства піде тільки тоді, як почнуть вбивати суддів. Згодні, можна завжди знайти корупціонерів в тендерному комітеті. Методику збитків треба шукати, але чи можна це довірити ТПУ? Ті методики і звіти, які розробляла ТПУ, м’яко кажучи, викривляли дійсність і ґрунтувалися на невідомих експертних висновках, які не витримували жодної перевірки. Порушення закону ТПУ розглядала на свій розсуд: якщо ти свій, то ти все робиш правильно. Так може краще пошукати зловживання в ТПУ і в її Наглядовій раді?
19. Найбільші зловживання у сфері державних закупівель були зафіксовані у 2005 році у Антимонопольного комітету України, а з 17 березня 2006 року ця структура стала уповноваженим державним органом у сфері державних закупівель. Не маючи фахівців і фінансування, комітет майже півроку приймав розпорядження (досить прості документи для фахівця), а весь цей час творився безлад у сфері закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Таким чином, майже 70 млрд. опинилися в руках не досвідчених та не обізнаних осіб у сфері державних закупівель.
20. Щодо комісії. Вся Україна пересвідчилась у «фаховій» роботі Спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України (Надалі СКК), коли вона розглядала скарги ТОВ «Європейське консалтингове агентство», Асоціації підприємців та промисловців, постачальників товарів, робіт і послуг для державних потреб та надавала рішення, в яких зобов’язувала замовників розміщувати інформацію щодо державних закупівель на сайті ТОВ «Європейське консалтингове агентство». Оскаржувались закупівлі, які були проведені ще у 2005 році. А комісія виносила рішення в порушення 58 статті Конституції України, користуючись своїм становищем, тільки заради наживи вищевказаного товариства.
21. Залишається проблема проведення процедури «закупівлі у одного учасника». Незважаючи на те, що дозвіл на проведення процедури крім антимонопольного комітету (з висновком Комісії) видає ТПУ, прозорою цю процедуру назвати неможливо. Для підрахування кількості процедур треба складати погодження (АМКУ) і висновки (ТПУ), і тільки після цього можна проводити порівняння з минулими статистичними даними. Той, хто проводив погодження і висновки, може точно сказати, які суми хабарів відвезені до Києва.
Також можна відповісти на питання, що роблять депутати в ТПУ і чиї інтереси вони «кришують». Зараз немає прозорості при наданні погоджень Антимонопольним комітетом України та висновків Тендерної палати України. Все проходить кулуарно, не прозоро. За статистичними даними, у 2005 році за процедурою закупівлі у одного учасника було витрачено 2359395,1 тис. грн., а у 2006 році 5616188,1 тис. грн. Тож, шановні члени робочої групи, не за кількістю процедур потрібно рахувати, а за сумою витрачених коштів.
22. Нова редакція закону залишає проблеми з оскарженням закупівель. У цивілізованому світі право на оскарження має тільки учасник. І це право може бути використане тільки в певний проміжок часу. Так що ці вигадки, це не «золота середина», це спроба вкотре захопити контроль за державними закупівлями. І тому ще підтвердження, що права на розгляд скарги позбавляється замовник торгів. Хочемо зауважити, що Тендерний комітет замовника проводить торги, а Замовник розглядає скарги самостійно, це право існує в цивілізованих країнах світу. Також не передбачена присутність учасника при розгляді скарг, що негативно впливає на розгляд скарг і є підставою для зловживань. Неможливо забути рішення Спеціальної контрольної Комісії з питань державних закупівель при Рахункової палаті, яка виносила рішення щодо торгів, які пройшли в 2004 році, 2005 році, чим порушувала ст. 58 Конституції України. Сотні позовних заяв були направлені в суди по всій Україні. Нова редакція закону залишає можливість для зловживань Комісією (Міжвідомчій комісії) бо Законом навіть не передбачено фінансування такої комісії, а виходячи з логіки нашого суспільства, безплатно ніхто не працює, то які ж повинні бути хабарі за розгляд скарги, щоб люди безкоштовно працювали?
23. Зменшення строків проведення торгів зменшує економічну конкуренцію і не дає якісно підготуватися учасникам. Таким чином, ці норми нової редакції тільки погіршать якість проведення торгів.
24. Новою редакцією закону створено механізми впливу на учасників і замовників, які не розрахувалися з міжвідомчою Комісією або ТПУ, це блокування казначейського обслуговування. Казначейство припиняє здійснення оплати за договорами, за фактами, які визнала міжвідомча Комісія. А такі факти можна намалювати безліч, наприклад, тисячі скарг від асоціації або Європейського консалтингового агентства.
25. На сьогодні дії Спеціальної контрольної комісії ганьблять весь процес державних закупівель. Не встановлено жодної відповідальності комісії, відбуваються зловживання повноваженнями, які не підтверджені Мін’юстом (Положення про діяльність комісії не затверджене). Порушення Конституції, нефахова робота — це лише верхівка айсбергу. Зазначаємо, що СКК у відповідності до Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» не підконтрольна та не підзвітна жодному державному органу (!). Ще більше повноважень у міжвідомчої Комісії і ще більше зловживань.
Так само хотілося б звернути увагу на те, що на Комісію покладається обов`язок розробити та затвердити порядок визначення предмету закупівлі. На нашу думку, визначенням предмету закупівлі повинна займатись виконавча влада або уповноважений орган, а не орган, який нікому не підконтрольний та не підзвітний (хіба не поле для зловживань?).
26. Покращення захисту підприємств громадських організацій інвалідів та кримінальної-виправної системи не передбачено законом. Погіршуються умови роботи вже виходячи з того, що преференцію можуть отримувати не виробники. А це вже підстави для створення фіктивних фірм інвалідів де буде працювати дві особи, директор інвалід і працівник.
Щодо захисту, то про це пишуть вже багато часу, але ні яких дій жоден орган не проводить. Це декларативна частина, яка нічим не підтверджена і в подальшому не буде виконуватися. Бо в чинному законодавстві таких контролерів, включаючи ТПУ і Верховну раду України, дуже багато.
27. Обов’язковість тендерного забезпечення та забезпечення виконання договору не додає прозорості, а збільшує тільки собівартість продукції, послуг і робіт. Замовник повинен самостійно вирішувати чи йому потрібне забезпечення тендерної пропозиції чи забезпечення договору, і в якому обсязі. Наприклад, існуюче забезпечення в 7 млн. грн. (№44 і.б.ТПУ) чи може надати прозорості і конкурентності? А забезпечення договору 21 млн.грн.? Чи зможе підприємство вийняти з обігу таку суму грошей? Скільки відсотків за так зване забезпечення отримають консультанти, гарантійні агентства, банки? А всі ці відсотки будуть закладені учасником до ціни тендерної пропозиції і в майбутньому відшкодовані з державного бюджету. Де раціональність витрачання бюджетних коштів? На жаль, вона відсутня.
28. Редакції видань, що публікують оголошення про торги, стають ще одним контролюючим органом. Їм надається право перевіряти наявність тендерної документації.
Той, хто пропонує цю норму, не розуміє право замовника змінювати тендерну документацію весь час і така можливість у відповідності до Закону припиняється лише за 3 дні до розкриття тендерних пропозицій. Кому потрібні ці папери, які можуть бути змінені у будь який час, в чому користь від цих дій?
29. Підвищення порогу для держпідприємств при застосуванні Закону, це 50 тисяч гривень для товарів і послуг, і 400 тисяч гривень — для робіт, на нашу думку, не вирішить основного питання, можливісті господарської діяльності. Не передбачено урахування особливостей роботи державних підприємств і навіть нова норма необов’язковості публікації річного плану закупівель, це скоріше розуміння того, що замовник не може передбачити, яку работу буде виконувати завтра на замовлення клієнта.
Рівень котирувань, його збільшення до 100 тис. грн. для товарі і послуг дуже дивує, бо в чинній редакції він дорівнює 100 тис. грн. , його не вистачало для оперативної роботи і не буде вистачати в подальшому. Ті пропозиції, які пропонуються у новій редакції закону, в жодному разі не розглядають особливості державних, комунальних і казенних підприємств. Позбавляючи ці підприємства нормальної економічної конкуренції. Це лише одна сторона.
30. На сьогоднішній день також існує проблема щодо здійснення передоплати під час придбання товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України, здійснення платежів по договорах повинно відбуватися після поставки товарів, виконання робіт або послуг.
Таким чином, у торгах не можуть брати участь суб`єкти малого й середнього бізнесу, які зазвичай дозволяють поставити продукцію, виконати роботи або послуги без попередньої оплати.
Але норма, що дозволяє Замовникам встановлювати попередню оплату за погодженням з Міжвідомчою комісією, це можливості до зловживань та корупційних дій. Кожен учасник може відкрити кредитну лінію в банку. Корисніше було б відмінити цю вимогу та закріпити можливість попередньої оплати законодавчо.
31. На підставі вище наведеного можна зробити висновок, що законопроект 1209д не відповідає світовим стандартам, не відповідає Конституції і законодавству України, не узгоджується ані з міжнародною практикою, ані з задекларованою Україною метою гармонізації із Європейськими нормами.
Це все призведе до більших негараздів у сфері державних закупівель і, перш за все, до перевитрачання державних коштів та хабарів.
З тих законопроектів, які знаходяться на розгляді у Верховній Раді та найбільше відповідають світовій практиці, — це законопроект КМУ за № 1209-15. На погляд фахівців, прийняття законопроекту КМУ 1209-15 дозволило б знизити ціни учасників торгів від 5% до 15 %, що складає в гривнях від 5 млрд. грн. до 15 млрд. грн. Таким чином, буде збільшена економічна конкуренція, прозорість, ефективність і раціональність витрачання бюджетних коштів. Наша країна буде в більшій мірі захищена при вступі в СОТ від зовнішньої кон’юнктури ринку.
Реформування сфери державних закупівель, запропоноване законопроектом Кабінету Міністрів України, унеможливить зловживання з боку посадових осіб при витрачанні державних коштів, а також сприятиме боротьбі з корупцією у цій сфері. Даним законопроектом запропоновано привести чинне законодавство до світових стандартів. Зокрема, Тендерну палату України позбавляють права погоджувати окремі процедури закупівель та розглядати скарги, тим самим приводячи чинне законодавство до світових норм та стандартів, впорядковується порядок оприлюднення замовниками інформації щодо закупівель в мережах Інтернет, тощо.
На нашу думку, накладення вето Президентом України на цей Закон або передача його на розгляд Конституційному Суду України допоможе Україні увійти до СОТ і позбавить суспільство від нових скандалів і криз у сфері державних закупівель.

З повагою, ініціативна група,
Володимир Волков, керівник проекту, 8 (044) 279-22-76, volkovgroup@ukrpost.ua
Андрей Марусов, незалежний журналіст, marusov@mail.ru, 8 096 463 69 88
Владислав Зубар, редактор інформаційного бюлетеня «Редукціон», 8 (057) 707 50 86, zubar@procurement.in.ua
Островерх Геннадій, Голова Вільної професійної спілки платників податків та зборів (які не байдужі до економічного розвитку країни) – «Не байдужі» 8 (067) 728-49-48
ukr-tender@ukr.net

З кожним днем наближається парламентська сутичка за ключові повноваження з контролю над сферою державних закупівель. І вона може стати не менш напруженою, ніж бюджетна, яка нині триває. Бійка майже неминуча: про необхідність удосконалити чинну редакцію профільного закону вже заявило чимало поважних представників як законодавчої, так і виконавчої влади. Та й ціна питання дуже велика: йдеться про контроль над витрачанням десятків і навіть сотень мільярдів.
Кабмін, схоже, відстоюватиме власний законопроект. Питання тільки в тому, як наполегливо. Адже варіантів, альтернативних урядовому, у Верховній Раді накопичилося майже три десятки. З огляду на великі можливості окремих суб’єктів законотворчого процесу вертіти, як дишлом, не тільки регламентними, а й конституційними нормами, результат цього протистояння ще не визначений.
«Сума на держзакупівлі в наступному році буде чимала, тільки з держбюджету буде використано близько 50 мільярдів. А ще мільярди гривень за різними державними підприємствами або компаніями, де контрольний пакет належить державі», — повідомив журналістам ще наприкінці вересня, коли був підготовлений проект бюджету-2007, заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський. За його словами, структура держзакупівель наступного року має зазнати серйозних змін. «Значно збільшуються витрати на будівництво, на житлово-комунальний сектор, держава більше закуповуватиме будівельних матеріалів, більше закуповуватиме авіатехніки та робитиме замовлень на проекти в машинобудівних галузях», — повідомив А.Мярковський.
Як бачимо, відповідно до процедур держзакупівель буде витрачено близько третини запланованих коштів, записаних у видатковій частині держбюджету України на наступний рік. З урахуванням місцевих бюджетів і вищезгаданих паном Мярковським витрат держпідприємств, ринок закупівель держструктур оцінюється в «приблизно понад 120 млрд. грн.» Принаймні таку «ціну питання» озвучив спікер Верховної Ради Олександр Мороз.
За «обережними» оцінками деяких експертів, «близько 10% держкоштів на ці цілі витрачаються або нецільовим чином, або попросту на «відкоти» через корупційні схеми». Заслуговує на увагу і заява глави Рахункової палати про те, що «кожна четверта гривня з державного бюджету сьогодні використовується не за призначенням — незаконно чи неефективно». Ці оцінки мають право на існування. Адже поняття «відкіт» уже настільки міцно вкоренилося в повсякденній підприємницькій діяльності в нашій країні, що найчастіше це навіть не сприймають, як щось погане чи неправомірне.
З проблемою корупції в цій сфері держава намагається боротися вже не перший рік (див. довідку на стор. 9). Наскільки успішно — усім добре відомо. Процедури ускладнюються рік у рік. Перевіряльників — греблю гати. Тут вам і КРУ, і Рахункова палата, і Генпрокуратура, і СБУ. І що з того?
Саме добрими та світлими намірами мотивувалося подолання президентського вето і затвердження в лютому ц.р. депутатським корпусом чинної редакції Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Але виявилося воно, мабуть, не меншим законотворчим «ляпсусом», аніж історія з мораторієм на підвищення комунальних тарифів.
Звісно, народним обранцям не можна не дорікнути в зайвому поспіху і неуважності при ухваленні спірних положень нинішньої редакції закону про держзакупівлі. Хоча й не можна, напевно, як це роблять деякі злі язики, звинувачувати в продажності всіх 314 депутатів, які за нього проголосували. Більшість нардепів, імовірніше за все, голосували «за ідею» — у пориві помсти уряду та президенту за зраду національних інтересів під час підписання газових угод. Та й оприлюднений буквально напередодні звіт Рахункової палати про виявлені нею порушення при проведенні держзакупівель на загальну суму майже 4 млрд. грн. був дуже доречним...
Це тільки урядові та президентські законопроекти мають обов’язково супроводжуватися висновками Головного юридичного або Науково-експертного управління ВР. А для депутатських законодавчих ініціатив їхня відсутність — не перешкода. Як не перешкода і негативні висновки цих управлінь про «якусь» суперечність Конституції України щодо поділу державної влади на виконавчу, законодавчу та судову (стаття 6). Ну і що з того, що стаття 75 Основного Закону визначає Верховну Раду єдиним органом законодавчої влади? І до переліку її повноважень, визначених статтями 85 і 89 Конституції, входять в основному законотворчі, кадрові та контрольні функції, але аж ніяк не функції виконавчої влади. Відповідно до статті 98 Основного Закону, контроль за надходженням і використанням коштів держбюджету (але знову-таки, без дозвільних функцій) від імені ВР здійснює Рахункова палата.
Але до чого тут Конституція, якщо комусь із законодавців так хочеться хоч якимось чином долучитися не тільки до контролю, а й до використання державних мільярдів! Пишемо «правильний» закон, створюємо спецкомісію при Рахунковій палаті і наділяємо її найбільш вагомими вимогливими дозвільними функціями. Тим більше, що чиновники під законом про корупцію ходять, а тут спробуй-но когось притягнути до відповідальності.
Привід? Ну, як же, виконавча влада зі своїми обов’язками справляється зовсім погано — он скільки зловживань! Необхідний громадський контроль. Хто зможе посперечатися з цим твердженням? Тим більше що створювати громадські спостережні ради при держструктурах зараз так модно. Але головне питання полягає в тому, якими функціями при цьому наділити громадських контролерів.
У нинішній редакції закону про держзакупівлі цими функціями наділено Спілку громадських організацій «Тендерна палата України». Тендерна палата одержала право делегувати трьох своїх представників у спеціальну комісію при Рахунковій палаті. Це — третина її складу, тоді як від імені самої Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби й Держказначейства туди входять лише по одному представникові. Ще три кандидатури визначаються за пропозицією профільного комітету ВР, функції якого з незрозумілих причин перейшли до комітету з питань фінансів і банківської діяльності, в якому трудиться більшість ініціаторів останніх парламентських законодавчих нововведень до держзакупівельного закону.
Крім цього, з 17 березня ТПУ одержала право на:
— роз’яснення порядку застосування закону;
— визначення переліку ЗМІ, які відповідають вимогам щодо інформування про держзакупівлі;
— узгодження закритих процедур закупівель;
— розгляд скарг;
— публікацію в друкованому органі інформації про торги;
— контроль за здійсненням держзакупівель.
Чи не забагато? Функції уповноваженого державного органа, що перейшли від Мінекономіки до АМКУ, після їх різкого урізання виглядають набагато скромніше.
Головне питання, яке й стало тепер каменем спотикання, полягає не в тому, яка держструктура буде від імені держави виконувати функції уповноваженого органу. А в тому, чи зможе виконавча влада повернути собі ключові дозвільні функції, наскільки відкритою й колегіальною буде при цьому процедура прийняття рішень, а також якою мірою та на яких засадах у цьому процесі мають брати участь громадські та парламентські контролери.
За вісім місяців, що минули після прийняття нинішньої редакції закону про держзакупівлі, з його різкою критикою встигли виступити керівники мало не всіх відомств виконавчої влади й найбільших підприємств. Причому як при старому, так і при новому Кабміні. Матеріали з цієї проблеми планувалися до розгляду на спеціальній нараді Ради національної безпеки й оборони ще при прем’єрстві Єханурова. Кабмін Януковича теж включив внесення змін до закону про держзакупівлі в число «невідкладних антикризових заходів».
І що ж? Діло начебто рухається, але якось надто мляво. Наприклад, поданий урядом на розгляд ВР законопроект про зміни до закону про держзакупівлі (№1209-15 від 05.10.06) не містить позначки про першочерговість. Під час першого й поки що єдиного засідання створеної парламентом за дорученням його спікера робочої групи урядовий проект уже піддали нищівній критиці його опоненти. І вже з’явився проект постанови про його відхилення (№1209-15П від 10.10.2006, автор — М.Одайник). На тій підставі, що проект «грубо суперечить нормам Конституції України і чинного законодавства».
Однак усієї цієї критики так і не почув навіть заступник міністра, котрий представляв урядовий законопроект на засіданні робочої групи. Він приїхав, виконав формальності з подання — і поїхав.
На засіданні урядового комітету, яке відбулося у четвер, 2 листопада, було прийнято рішення не підтримувати альтернативних депутатських законопроектів, а взяти за основу початковий кабмінівський.
В аргументах секретаріату Кабміну, схвалених на засіданні комітету, є висновок, що запропоновані парламентаріями ініціативи «здебільшого мають однаковий характер».
І їх умовно можна поділити на дві категорії.
До першої належать законопроекти, якими пропонується внести зміни щодо:
— виведення деяких предметів закупівлі з-під дії закону;
— спрощення порядку закупівель для підприємств, які належать державі, або узагалі виведення закупівель цих підприємств із сфери дії закону;
— урахування особливостей проведення закупівель для окремих специфічних товарів і послуг.
До другої категорії належать законопроекти, якими пропонується внести окремі позитивні зміни, не вирішуючи головних проблемних питань, або внести незначні редакційні зміни до закону, зокрема, виклавши його в новій редакції.
Частина пропозицій має конструктивний характер. Частина, навпаки, погіршує і без того непросту ситуацію, яка склалася в цій сфері.
При цьому жодний із запропонованих законопроектів не усуває всіх головних існуючих проблем і недоліків. А урядовий законопроект, на думку його розробників, загалом враховує ті пропозиції народних депутатів, котрі спрямовані на удосконалення чинного законодавства у сфері держзакупівель.
Тож офіційна позиція уряду залишилася незмінною. Однак чи відповідає форма реальному змісту? Адже контроль над Тендерною палатою представники антикризової коаліції вже й так отримали: ще в серпні її почесним президентом стала Раїса Богатирьова, першим віце-президентом палати — Людмила Кириченко (Партія регіонів), а головою спостережної ради — Олександр Ткаченко (Компартія). Представників НУ теж ніби не скривдили: головою з’їзду став Микола Одайник (блок «Наша Україна»), а на посаді ще одного першого віце-президента ТПУ залишилася Ксенія Ляпіна.
Тому не можна виключати, що Кабмін не виявить належної наполегливості у відстоюванні своїх інтересів. Недаремно ж недавно міністр економіки, заявивши в інтерв’ю «Контрактам», що «позиція членів уряду з цього питання однозначна — систему потрібно змінювати», зробив застереження, що не знає, що з усього цього вийде. Та й зовсім ще свіжа історія рясніє прикладами того, як ті чи інші законодавчі ініціативи виконавчої влади при проходженні через жорна парламентських комітетів «дивом» оберталися проти неї самої.
А нам залишається лише спостерігати за цим процесом і сподіватися, що цього разу законодавче вирішення питання буде максимально вивіреним і зваженим. І відповідатиме не інтересам окремих груп, які прикриваються «правильними» гаслами, а всієї держави та її громадян.
Р.S. При підготовці цього матеріалу ми свідомо намагалися уникати якихось власних оцінок і суджень стосовно будь-яких конкретних суб’єктів процесу. Щоб за можливості дати мінімум приводів для обвинувачень у їхній хибності й упередженості, а також для погроз судовими позовами.
Слід звернути увагу, що претензії вже отримали не лише ми, а й багато наших колег — видання і журналісти, котрі публікували матеріали на тему держзакупівель. А найактивніших «порадували» повістками до залу суду. Сім позовів одержали газета «День», журналіст «України кримінальної» Олексій Святогор і видання «Державні закупівлі України». На адресу журналіста Андрія Марусова (веб-сайт «Е-Урядник») надійшло 33 (!) судові позови. Судді ж Деснянського райсуду, до якого потрапили ці позови, стверджують, що їм уже відомо про понад 40 позовів.
Пана Марусова визвалися безплатно захищати адвокати Програми правового захисту й освіти ЗМІ IREX У-Медіа. Хоча й вони стверджують: навіть коштів програми недостатньо, щоб адвокат був присутній на кожному судовому засіданні.
Що ж, нехай правомірність як журналістських висловлювань і оцінних суджень, так і висунутих до авторів претензій справді оцінює суд. Ось тільки дуже хотілося б, щоб судові вердикти теж були максимально неупередженими й об’єктивними.
P.P.S. Аби дати можливість аргументувати свою позицію одному з ключових суб’єктів у сфері держзакупівель — Тендерній палаті України, «ДТ»» понад два тижні тому надіслало на адресу цієї організації офіційного листа з проханням відповісти на, слід визнати, непрості запитання, що цікавлять нас. Ми готові опублікувати відповіді ТПУ, щойно вони надійдуть у редакцію.
Хронологія законотворчості
11 липня 2000 р. — набула чинності перша редакція Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», який «прийшов на зміну» Положенню про порядок організації та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг) та Положенню про проведення торгів (тендерів) у будівництві, затвердженим постановами Кабміну від 28.06.97 №694 та від 01.09.98 №1369. 2003 р. — окремими законодавчими актами прийнято цілий ряд поправок до профільного закону, які були позитивно оцінені світовою спільнотою. 19 травня — у ВР зареєстровано законопроект №3519 (автори — С.Буряк, І.Кальніченко, В.Цушко), який передбачає обов’язковість плати за тендерну документацію, надання тендерного та договірного забезпечення, а також нотаріального посвідчення договору, сума якого перевищує 40 тис. євро (при цьому витрати, пов’язані з нотаріальним оформленням договору, покладаються на учасника-переможця). 2004 р.
30 червня — до вже схваленого в першому читанні урядового законопроекту (№4147, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») щодо оподаткування культурних цінностей, які ввозяться на митну територію держави, після розгляду в комітеті фінансів ВР за ініціативою народних депутатів вноситься ряд істотних доповнень, якими пропонуються зміни до закону про держзакупівлі. А саме: встановлюється обов’язковість вимоги від учасників торгів про надання тендерного та договірного забезпечення (в більшості випадків це потребує витрат, які згодом включаються учасниками до цін їхніх пропозицій); обов’язковість плати за тендерну документацію і обов’язковість розміщення блоку інформації про державні закупівлі в інформаційних системах у мережі Інтернет, до яких законом висуваються жорсткі вимоги.1 липня — ВР України приймає закон із вищезазначеними змінами.
На нього, а також на два аналогічні (від 06.10.04 №2057-ІV та від 18.11.04 №2188-ІV) президент тричі накладає вето (22.07.04, 26.10.04 та 04.12.04). 21 грудня — парламент долає вето президента від 04.12.04 р. на закон №2188-ІV від 18.11.04 р.2005 р.
11 січня набуває чинності новий закон про держзакупівлі (із змінами, внесеними законом від 18.11.04 р. №2188-ІV). 4 квітня — уряд передає до парламенту проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» як невідкладний для прийняття (№3519-1).16 червня — за ініціативою депутатів А.Семиноги, П.Буждигана, В.Хомутинніка, О.Лукашука ВР приймає інший варіант змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» на основі вищезгаданого депутатського законопроекту №3519 від 19.05.2003 р. (набув чинності 23.08.2005 р.). Функції громадського контролю за сферою держзакупівель закріплюються за спілкою громадських організацій «Тендерна палата України». Серед цих функцій, зокрема, розгляд скарг і видання інформаційного бюлетеня, надання дозволу на застосування неконкурентної процедури — закупівлі в одного учасника. 15 грудня — у другому читанні ВР приймає законопроект депутата С.Осики (№8015 від 27.07.2005 р.), незважаючи на негативний висновок Головного юридичного управління ВР про те, що більшість його положень включені профільним комітетом до тексту законопроекту під час підготовки до другого читання (а отже, не розглядалися у першому читанні та не відповідають концепції проекту, прийнятого 3.11.2005 р. у першому читанні) а також що значна їх частина суперечить Конституції та законам України. 22 грудня представництво Світового банку в Україні направляє на адресу прем’єр-міністра Єханурова офіційного листа, в якому висловлюється стурбованість з приводу наслідків такого рішення ВР. 2006 р.
13 січня — з урахуванням зауважень уряду, Головного юридичного управління ВР України та Світового банку президент накладає вето на закон. 28 лютого — парламент долає вето.17 березня — набирає чинності нинішня редакція Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».10 серпня — перший віце-прем’єр міністр М.Азаров дає доручення міністерствам економіки, фінансів, юстиції, а також СБУ та АМКУ протягом десяти днів «на підставі всебічного аналізу ситуації, яка склалася в системі державних закупівель, подати Кабінету міністрів пропозиції щодо вдосконалення функціонування системи».30 серпня — розпорядженням №478-р від 30.08.2006 р. «Про затвердження Плану невідкладних заходів щодо подолання кризових явищ...» до цього документа включено розробку законопроекту про внесення змін до Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».8 вересня — голова Верховної Ради О.Мороз проводить нараду з питань державних закупівель. За її результатами він дає доручення групі народних депутатів до 1 жовтня ц.р. підготувати закон чи нову редакцію закону. Групу з опрацювання законодавчих пропозицій очолює керівник фракції Соцпартії В.Цушко.5 жовтня — Кабінет міністрів вніс на розгляд до ВР проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» (№1209-15). 31 жовтня — урядовий законопроект розглянуто на засіданні комітету ВР з питань економічної політики і рекомендовано для прийняття в першому читанні.
На сьогодні у парламенті вже зареєстровано понад 20 депутатських законопроектів про внесення змін до закону про держзакупівлі.

Служба безпеки України: Фактично ліквідовано централізовану систему координації та контролю держзакупівель
Один із офіційних запитів ми надіслали на адресу голови Служби безпеки України. Адже саме за цією інституцією, згідно з законом, закріплено обов’язок «здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов’язаних з національною безпекою України».
Наприкінці минулого тижня ми отримали офіційну відповідь (лист від 25.10.06 р. № 8/1-42779). Вона містить інформацію, з якою ми вважаємо за необхідне ознайомити читачів.
— Судячи з окремих заяв, «у системі державних закупівель України розгортається справжня криза, що загрожує національній безпеці, через впровадження останньої редакції закону про держзакупівлі. Чи справді це так?
— Проведений Службою безпеки моніторинг ситуації у регіонах дає підстави стверджувати про критичний стан функціонування системи державних закупівель, що виявляється у дестабілізації виробничого процесу державних підприємств, зриві виконання цільових програм та створенні передумов до виникнення надзвичайних подій у життєво важливих сферах економіки.
Зокрема, фактично ліквідовано централізовану систему координації і контролю держзакупівель, що забезпечувала розвиток цієї складової в рамках єдиної державної політики. Базовими експертно-оціночними та регуляторними функціями у повній мірі наділений лише орган громадського контролю — спілка громадських організацій «Тендерна палата України» (далі — ТПУ), яка, як свідчать численні скарги розпорядників бюджетних коштів, надані повноваження використовує для нав’язування державним замовникам платних послуг мережі пов’язаних між собою засновницькими та родинними зв’язками консалтингових структур.
Неможливість здійснення будь-яких закупівель у рамках Закону без отримання інформаційних послуг підприємств зазначеної мережі створила передумови до зриву виконання бюджетних програм — від соціального забезпечення населення до обороноздатності держави.
Довідково. В Одеській області зірвано заходи по виконанню передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» берегоукріплювальних робіт на суму близько 76 млн. грн. в рамках Комплексної програми подальшого розвитку інфраструктури острова Зміїний.
Гальмування процесу освоєння бюджетних коштів у Львівській області на суму 400 млн. грн., у тому числі 40 млн. грн. — на запобігання аварійним ситуаціям та техногенним катастрофам у житлово-комунальній сфері, створило передумови до настання надзвичайних подій.
В АР Крим виникла загроза призупинення функціонування шести республіканських лікувальних закладів; не функціонує радіологічне відділення республіканської лікарні ім. Семашка.
Фактично припинені на теперішній час закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб Збройних Сил України, що ставить під загрозу виконання ними завдань із забезпечення обороноздатності держави.
Враховуючи середньорічну вартість обсягів державних закупівель, фахівцями прогнозується за вказаних обставин не передбачене зростання видатків державного бюджету у 2006 році в розмірі понад 500 млн. грн. без урахування вже запланованих державними, казенними та комунальними підприємствами витрат.
Крім цього, складність суміщення регламентованих Законом тендерних процедур з динамікою виробничого процесу державних, казенних, комунальних підприємств і господарських товариств, в яких державна частка акцій перевищує 50%, створила загрозу блокування їх виробничої діяльності та передумови до тяжких техногенних наслідків.
Довідково. Двомісячне припинення поставок комплектуючих (термін проведення однієї процедури становить від 30 до 45 діб) тільки державним підприємством «Науково-випробувальний комплекс газотурбобудування «Зоря — Машпроект» призведе до недоотримання близько 131 млн. грн. за готову продукцію, зменшення надходжень до бюджету на суму 3 млн. грн. та можливих штрафних санкцій за зовнішньоекономічними контрактами на суму понад 10 млн. грн. Фахівці підприємства вважають, що задоволення потреб комплексу газотурбобудування вимагає проведення в 2006 році понад 400 тендерів закупівлі комплектуючих на загальну суму понад 50 млн. грн.
У ході реалізації КП «Водоканал» (м. Запоріжжя) проекту реконструкції очисних споруд м.Запоріжжя, у зв’язку із ненаданням ТПУ завірених копій документів про оголошення тендера, виникла загроза зриву фінансування ЄБРР проекту на загальну суму 8,6 млн. дол. США.
Аналогічна ситуація має місце і в галузі енергетики. Зокрема, для забезпечення функціонування Південноукраїнської атомної електростанції протягом 2006 року необхідно провести понад 670 тендерних процедур закупівель на загальну суму понад 159 млн. грн. У зв’язку із вищезазначеними чинниками станом на 24 квітня поточного року не було укладено жодного договору на закупівлю товарно-матеріальних цінностей для планових ремонтних кампаній на першому і третьому енергоблоках атомної електростанції (повинні були розпочатися з травня поточного року), що, в свою чергу, створило передумови до зниження загального рівня безпеки АЕС. При цьому, за підрахунками фахівців, виконання ускладнених за рахунок інформаційних і консалтингових послуг тендерних процедур потребує додаткових витрат у розмірі 500 тис. грн.
Зазначені проблемні питання також характерні для Чорнобильської АЕС та інших енергетичних підприємств.
Законодавчі зміни викликали негативну реакцію з боку Світового банку, Європейської Комісії, які не тільки оцінюють їх як погіршення керованості системи держзакупівель, а й ставлять під сумнів доцільність продовження в подальшому позики на Програму стратегії розвитку у цій сфері та прогнозують у цьому зв’язку негативний вплив на реалізацію планів України щодо вступу до COT і ЄС.
— Чи вживає Служба безпеки якихось заходів із цього приводу?
— За результатами розгляду законопроекту про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» Службою безпеки України ще в грудні 2005 та січні 2006 року інформувалося Міністерство економіки України.
З метою локалізації можливих кризових явищ у сфері державних закупівель, а також на виконання доручення прем’єр-міністра України від 10.06.06 р. №21708/0/1-06, у червні поточного року нами поінформовано Антимонопольний комітет України з пропозиціями щодо внесення змін до чинного законодавства, які б передбачали:
— створити державну спеціалізовану інформаційну систему в мережі Інтернет за участю Антимонопольного комітету, Міністерства транспорту та зв’язку, Служби безпеки та Міністерства економіки України, одночасно визначити порядок застосування вимог технічного захисту інформації окремо для оприлюднення інформації про тендерні процедури та здійснення електронних закупівель. Створити державне друковане видання. Функції контролю за роботою інформаційної системи і видання, а також за виконанням державними замовниками нормативних вимог щодо обов’язковості оприлюднення інформації про тендерні процедури покласти на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань координації закупівель;
— з метою забезпечення гласності та прозорості тендерних процедур, запобігання корупції зберегти присутність у всіх складових системи держзакупівель громадського контролю у формі, визначеній ст. 17-1 ч. 1-3 діючого закону про держзакупівлі, на засадах законів України «Про об’єднання громадян», «Про звернення громадян», «Про інформацію»;
— розробити та внести на розгляд Кабінету міністрів України порядок застосування Закону державними підприємствами, віднесеними до стратегічно важливих, підвищеної небезпеки, з безперебійними циклами виробництва, а також здійснення закупівель, спрямованих на збереження життя і здоров’я громадян України.
На сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано понад 20 законопроектів про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», зокрема, №1209-15, внесений Кабінетом міністрів у жовтні ц.р. Активність законодавчої ініціативи у цій сфері пояснюється недосконалістю чинного Закону (введений в дію 17.03.06 р.), яка призвела до виникнення ряду кризових явищ (за висновками міністерств економіки, фінансів, юстиції, Головного юридичного управління Верховної Ради України, нововведення суперечать Конституції, Бюджетному кодексу, цілому ряду Законів України, містять передумови до розбалансування системи державних закупівель у розрізі виконання бюджетних програм).
— Чи вивчала СБУ оприлюднену представниками деяких ЗМІ інформацію (з посиланням на документальні підтвердження Мін’юсту та Головного міжрегіонального управління статистики в Києві, копії яких є в розпорядженні редакції «ДТ») про те, що в системі держзакупівель під гаслами прозорості, громадського контролю в Україні сформувалася потенційно корупційна мережа монопольної ренти, структурами якої фактично монополізовано консалтинговий та інформаційний супровід державних закупівель, ринок надання тендерного забезпечення? У руках мережі опинилися інструменти прямого контролю над найбільш корупційно небезпечними процедурами закупівель — в одного учасника і з обмеженою участю. Чи вбачає СБУ в діях окремих осіб, причетних до функціонування ТПУ, ознаки протиправної діяльності?
— Починаючи з 2001 року засновники та керівники мережі 15 комерційних фірм («Центр тендерних процедур», «Центр тендерних процедур — регіони», «Європейське консалтингове агентство», ПП «Агентство з питань гарантій та інвестицій» та ін., далі — Мережа), створених під егідою громадської організації «Центр тендерних процедур і бізнес-планування», ініціювали впровадження комерційних взаємовідносин у процедури державних закупівель. Зокрема ними було оформлено авторські права на методику застосування положень закону при оформленні тендерних процедур та їх оприлюднення в мережі Інтернет. Згодом, шляхом ініціювання внесення послідовних змін до початкового Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» Мережа забезпечила обов’язковість використання державними організаціями та підприємствами, а також постачальниками товарів, робіт і послуг платних послуг підприємств, що входили до неї.
Законодавчо впроваджено орган громадського контролю — ТПУ, керівництво якою донедавна здійснювали засновники вказаних консалтингових структур та їх зв’язки.
Довідково. Створення виняткових умов для остаточного завоювання Мережею домінуючого статусу в сфері держзакупівель відбулося 17.03.06 р. із вступом в дію Закону шляхом подолання ініційованого Кабінетом міністрів, міністерствами економіки, фінансів та Службою безпеки України вето президента України від 13.01.06 року.
У результаті, регуляторні (розгляд скарг про порушення Закону, узгодження процедур з обмеженою конкуренцією) функції делеговано ТПУ спільно із Спеціальною контрольною комісією при Рахунковій палаті України (далі — Комісія, троє із дев’яти членів представляють ТПУ) та формально супроводжуються Антимонопольним комітетом України (спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань координації держзакупівель).
З квітня поточного року ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (далі — ТОВ «ЄКА») спрямувало низку скарг до Комісії, по суті яких висувається вимога про обов’язковість публікацій в інтернет-системі зазначеного ТОВ оголошень про здійснення вказаними замовниками тендерних процедур у 2005 році. Скарги ТОВ «ЄКА» задовольняються Комісією на підставі вищевказаного висновку ТПУ. За офіційними даними Рахункової палати України (лист на адресу прем’єр-міністра України №10-1124 від 21.06.2006), із 2,6 тис. скарг, що надійшли на адресу Комісії, — 40% становлять скарги ТОВ «ЄКА». Проведений аналіз причин і наслідків різкого збільшення кількості цих скарг, практики їх задоволення Комісією свідчить про передумови до створення напрацьованої схеми блокування тендерних процедур, яка одночасно сприяє зростанню прибутків ТОВ «ЄКА» та інших підприємств Мережі.
Довідково. Скаржники у багатьох випадках жодного стосунку до тендерних процедур, відносно яких проводились оскарження, не мали, а використовували при цьому положення ч. 1 ст. 36 Закону щодо можливості оскарження рішення, дії або бездіяльності замовника перед Комісією будь-яким учасником або іншою особою. Таким чином, будь-яка фізична чи юридична особа з будь-яких мотивів може подати скаргу до Комісії, зупинивши процедуру закупівлі на термін до 20 діб.
За наявною інформацією, Антимонопольний комітет України (далі — АМКУ) констатував факт численних звернень замовників — бюджетних організацій про системний характер зазначених дій ТОВ «ЄКА», у зв’язку з чим рішенням за №10-рк від 04.04.06 р. Комітетом надано рекомендації щодо припинення цією комерційною структурою нав’язування консалтингових послуг.
У зв’язку із невиконанням вказаних рекомендацій Комітетом прийнято рішенням щодо визнання ТОВ «ЄКА» монополістом, який порушив законодавство про захист економічної конкуренції. Це рішення зобов’язувало ТОВ «ЄКА» припинити зазначені порушення та сплатити до державного бюджету штраф у сумі 100 тис. грн. Однак досі вказані правопорушення продовжують мати місце.

Антимонопольний комітет: Заяви про крах системи закупівель перебільшені

На прохання «ДТ» позицію Антимонопольного комітету України щодо ситуації на ринку державних закупівель та необхідних законодавчих змін прокоментував голова відомства Олексій КОСТУСЄВ.

— В одному з останніх інтерв’ю ви зазначили, що АМКУ розробив власний законопроект про внесення змін до нинішньої редакції закону про держзакупівлі. В чому полягають основні пропозиції Комітету? В чому вони не узгоджуються з урядовим законопроектом?
— По-перше, у своєму законопроекті ми пропонували створення міжвідомчої комісії як колегіального органу, який би усунув дублювання функцій при прийнятті рішень за розглядом скарг на порушення процедур державних закупівель та погодження закупівель з обмеженою участю і в одного учасника.
По-друге, його положення спрямовувалися на подальше вдосконалення системи державних закупівель. Зокрема, шляхом підняття вартісних меж закупівель державними підприємствами, спрощення механізму розгляду скарг та погодження застосування окремих процедур закупівель, розв’язання проблем, пов’язаних із оприлюдненням інформації про торги, внесенням їх учасниками тендерного забезпечення та виконанням договору про закупівлі.
Наші пропозиції щодо змін були спрямовані на сприяння у залученні до процедур державних закупівель більшої кількості учасників, а також на підвищення їх відповідальності перед замовниками. Досягти цього пропонувалося шляхом розвитку добросовісної конкуренції серед учасників торгів та впровадженням реєстру недобросовісних учасників.
Проте уряд подав до Верховної Ради інший законопроект. Водночас, створена за ініціативою прем’єр-міністра Віктора Януковича та спікера Олександра Мороза спільна робоча група готує новий законопроект, до якого має увійти найкраще, в тому числі з того, що запропонували ми. Фахівці АМКУ беруть активну участь у роботі цієї групи, і, наскільки мені відомо, узгоджений законопроект наразі вже підготовлено. Саме Верховна Рада тепер має визначити принципи і правила ефективної діяльності системи державних закупівель.
Як керівник конкурентного відомства, я погоджусь з будь-яким рішенням парламенту. Але якщо контроль за державними закупівлями залишиться за АМКУ, ми повинні продовжити виконувати ці функції з необхідним нормативним, організаційно-кадровим та фінансовим забезпеченням.
— Чи потребують перегляду повноваження Тендерної палати України у сфері державних закупівель?
— Питання ролі та місця Тендерної палати, а також пошуку шляхів підвищення конкуренції під час оприлюднення інформації про державні закупівлі залишилися неузгодженими під час підготовки законопроекту про внесення змін. Це пов’язано з істотними розбіжностями у позиціях учасників узгоджувальної наради. Натомість, я вважаю, що депутати в парламентському комітеті з питань фінансів та банківської діяльності внесуть слушні пропозиції щодо забезпечення реального громадського контролю за діяльністю у цій сфері.
— Як ви можете прокоментувати офіційну заяву Світового банку, що «залучення Антимонопольного комітету до нагляду, моніторингу та координування державних закупівель набагато перевищує звичайну роль та компетенцію такої установи, адже зазвичай вона відповідає за нагляд за конкурентною політикою у секторі підприємництва»?
— Саме добросовісна конкуренція серед учасників державних закупівель є основним із принципів, які дозволять реалізувати головну мету Закону — створити конкурентне середовище у цій сфері. А хто, скажіть, краще, ніж АМКУ, може забезпечити розвиток добросовісної конкуренції?
Світовий досвід справді свідчить, що такий підхід до створення ефективного конкурентного середовища у сфері закупівель був, є і повинен бути. Ще багато років тому країни з розвинутою економікою передбачали в законодавстві про держзакупівлі надання відповідних функцій саме антимонопольним відомствам. Це дало змогу запобігати, виявляти та припиняти порушення у вигляді недобросовісної конкуренції під час здійснення держзакупівель. Як наслідок, у цій сфері створювалося здорове конкурентне середовище. Серед таких країн США, Франція та Німеччина, а на сьогодні — Росія та Казахстан.
— Які ще показники, крім збільшення кількості оголошень про проведення відкритих торгів, свідчать про підвищення прозорості у сфері державних закупівель?
— Насамперед зростання кількості оголошень свідчить про збільшення активності при проведенні конкурентних процедур державних закупівель і спростовує заяви, які лунали з вуст окремих експертів, про крах цієї системи. У третьому кварталі цього року кількість проведених торгів за конкурентними процедурами закупівель зросла в 1,4 разу порівняно з аналогічним періодом минулого року. І це вказує на збільшення відсотка конкурентних процедур закупівель у загальній кількості проведених торгів.
— Чому затримується створення державної спеціалізованої інформаційної системи в мережі Інтернет та державного друкованого видання для оприлюднення інформації про тендерні процедури? Це дало б змогу значно обмежити комерційну складову в процедурах державних закупівель.
— Ця проблема неодноразово порушувалася під час узгоджувальних нарад з питань підготовки АМКУ пропозицій щодо змін до законодавства про держзакупівлі. Зрозуміло, що створення такої інформаційної системи та друкованого видання потребує відповідних коштів, яких, на жаль, нині в бюджеті не передбачено. Саме тому ця ідея може бути реалізована в перспективі, залежно від фінансування. Однак щоб вирішити проблему оприлюднення інформації про торги шляхом розвитку конкуренції, ми запропонували зменшити бар’єри для вступу нових суб’єктів господарювання на ринок інформаційних систем.
— 26 вересня 2006 року АМКУ оприлюднив інформацію, що ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (ТОВ «ЄКА») не визнало у своїх діях порушення законодавства про захист економічної конкуренції та подало до Господарського суду м. Києва позовну заяву про визнання недійсним рішення Комітету щодо зловживання ТОВ «ЄКА» монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з оприлюднення інформації про держзакупівлі в інформаційних системах у мережі Інтернет. Прокоментуйте, будь-ласка, цю ситуацію.
— Ми абсолютно свідомо і обґрунтовано довели до логічного завершення справу про зловживання «Європейським консалтинговим агентством» монопольним становищем. Дії товариства однозначно призвели до ущемлення інтересів замовників послуг, адже порушенню справи передували численні скарги. До речі, це відбулося саме через відсутність реальної конкуренції на ринку. Своїм рішенням АМКУ оштрафував агентство на 100 тис. грн. і зобов’язав його припинити порушення конкурентного законодавства. Проте товариство, скориставшись своїм законним правом, вирішило оскаржити наше рішення.
За заявою агентства Господарський суд м.Києва нині розглядає справу щодо правомірності прийнятого АМКУ рішення, і судове засідання має відбутися 14 листопада ц.р. Своєю ухвалою суд залучив представників Тендерної палати та Мінекономіки до всебічного розгляду справи. І це, переконаний, має посприяти прийняттю об’єктивного рішення.

Юрій СКОЛОТЯНИЙ, газета «Дзеркало тижня»

Выступая в последней передаче «Свобода слова» Савика Шустера на телеканале ICTV, министр внутренних дел Юрий Луценко заявил, что ситуация с государственными закупками в Украине — это «классический пример покрывания высшими должностными лицами своих теневых схем...», пишет сайт Е-Урядник
По словам Ю.Луценко, министерство внутренних дел начало расследование деятельности Тендерной палаты Украины и даже запланировало выемку документов, однако их в палате не оказалось, поскольку они были переданы народным депутатам на рассмотрение несуществующей контрольной комиссии парламента...
Полный текст выступления Ю.Луценко по этому поводу:
"Аналогичный вопрос — тендер... Это уже, Володя [Владимир Стретович - народный депутат, фракция "Наша Украина"], к Верховной Раде. Верховная Рада приняла закон, преодолела вето президента и дала общественной организации право контроля над тендерами с бесплатными объявлениями об условиях тендера. Никто это условие бесплатно не берет. Тендерная палата, во главе которой в наблюдательном совете стоят депутаты практически от всех фракций... собирают деньги, деньги отмывают через наполовину фиктивные фирмы. Обо всем этом мы узнаем. Приходим за выемкой документов, чтобы передать дело в прокуратуру — нет! Депутаты уже забрали все документы и изучают их в контрольной комиссии Верховной Рады. Спрашиваем у Александра Александровича Мороза: «Есть такая комиссия?» Говорит: «На тот момент, когда они это забрали, ее уже не было». Классический пример покрывания высшими должностными лицами своих теневых схем...
"
Источник: Стенограмма передачи «Свобода слова» на тему «Чи зможе корупція перемогти Юрія Луценка?», 29.09.2006

Во время чата 29 сентября на Корреспондент.net вице-премьер-министр Украины Дмитрий Табачник высказал следующее мнение относительно системы тендерных закупок:
«Изменение системы тендерных закупок было произведено в соответствии с изменениями в закон о порядке к госзакупкам, принятыми парламентом. Любые решения парламента, которые становятся законом, обязательны для исполнения всеми органами государственной власти и всеми гражданами, в том числе, если эти граждане являются на какое-то время членами правительства. Вчера Кабмин принял и направил в парламент проект закона об изменении порядка госзакупок. В соответствии с этим проектом разрушается всевластие Тендерной палаты и непрозрачная система, сконструированная предприимчивыми депутатами прошлого созыва», сообщает Е-Урядник

...К руководству Тендерной палаты пришли люди, которые имеют приличный опыт работы с госбюджетом. Тот, кто следит за историей с 1991 года, тот знает прекрасно их возможности. Были, конечно, у них и ошибки, которые, правда, общественность называла другими словами, но у нас общественность всегда не права...
...Страна скатилась на 10 лет назад во взаимоотношениях между государством и бизнесом. За пять лет малый бизнес будет уничтожен и останутся только люди, которым хватит характера работать с постоянным ощущением, что они находятся вне закона, в тени...

Е-У. Владимир, как бы ты оценил те изменения, которые произошли в Тендерной палате, какие возможные последствия это будет иметь для системы госзакупок?
В.Волков. Изменения я оцениваю как формальные — изменения только в руководстве. Это попытка убедить общественность, что какая-то работа делается, поменялись персоналии, ушел Иванов-Петров-Сидоров, а взамен пришел Сидоров-Иванов-Петров. Общественный контроль в лице других персоналий по сути не меняет деятельность Тендерной палаты. Я понимаю, что если бы поменялся Закон о госзакупках или были бы сделаны попытки его изменить — была бы составлена рабочая группа, которая могла бы оценить и учесть все наработки и замечания, которые возникли в ходе работы новой редакции Закона. Или обратила бы внимание на те тупиковые позиции, которые существуют сейчас… И инициатором такого обсуждения выступило бы новое руководство — тогда можно было бы говорить, что произошли какие-то видимые подвижки.
К руководству пришли люди, весьма близкие к работе с бюджетом, они прекрасно знают, как это все работает. Взять хотя бы почетного президента или президента, которого назначили вместо Яценко, — и он и она имеют приличный опыт работы с государственным бюджетом, и знают, как управиться с бюджетными деньгами. Тот, кто следит за историей с 1991 года, тот знает прекрасно возможности этих людей. Были, конечно, у них и ошибки, которые, правда, общественность называла другими словами, но у нас общественность всегда не права. Эта команда хорошо знает, как работает тендерная схема.
Это лишний раз подтверждает, что схема, четко организованная предыдущей командой, — очень пригодится. Хотя это не говорит о том, что она не поменяется. Может, они пришли поменять, но пока реальных шагов не видно. Не была созвана ни общественность, ни те, кто пострадал в результате введения новой редакции Закона… Если будет попытка протащить очередные изменения – значит схема пришлась ко двору. А то, что нужно писать новый Закон, — об этом все говорят…
Е-У. Каковы у тебя были бы предложения по отношению к новому Закону? Что там должно остаться, а что необходимо убрать?
В.Волков. У меня есть, прежде всего, видение относительно того, как подойти к этой проблеме. Макуха выразился по этому поводу однозначно. Он за написание нового Закона, он за то, чтобы процессом госзакупок управляла структура, назначенная Кабинетом Министров. Будет это Минэкономики, отдельная структура или Минфин… — с его слов вытекает, что это должна быть структура исполнительной власти. Поэтому для написания нового Закона было бы целесообразно собрать все стороны. И те, которые сейчас находятся в системе госзакупок, и те, кто там уже не присутствует (я имею в виду малый и средний бизнес), и те стороны, которые сегодня получают пользу от действующего Закона о госзакупках. Их тоже можно было собрать, потому что опыт определенный они внесли. Отрицательный опыт — это тоже опыт. И вот эти три-четыре центра влияния можно было бы использовать в процессе разработки нового закона. В ходе дискуссий можно было бы прийти или не прийти к какому-то единому варианту, или прийти к двум вариантам закона. А потом они поступили бы в Верховную Раду и легли в основу нового законопроекта.
Е-У. Принятие нового законопроекта зависит от поведения депутатов. По твоей оценке, какие политические силы в парламенте готовы к реальным изменениям системы госзакупок?
В.Волков. Готов, конечно, блок Юлии Тимошенко, потому что они сегодня находятся в реальной оппозиции. И речь идет об определенной части депутатов от «Нашей Украины», определенной части депутатов от Партии регионов, но — смелых, очень смелых депутатов. Но я твердо уверен, что той картины, которая была при преодолении вето Президента 314 голосами, уже не будет.
Е-У. Остается некоторой загадкой участие Ксении Ляпиной в ТПУ. Вроде бы с момента вступления в силу новой редакции и Мировой банк высказывался критически о Законе, и проект СИГМА Европейской комиссии, не говоря уже о масс медиа — начиная с «Зеркала недели», того же «Дня». И, тем не менее, глава Совета предпринимателей оказалась по-прежнему в обойме нового руководства… странно…
В.Волков. Ее позицию сложно понять, практически понять невозможно. О последовательности действий вообще речь не идет. Берем прямые обязанности, которые вменены ей как главе Совета предпринимателей. Чуть более полутора лет назад предприниматели делегируют ей полномочия по отстаиванию интересов малого и среднего бизнеса. С 2004 года все знают о том, что надо принять, как минимум, три-четыре закона, которые бы легализовали ситуацию с малым и средним бизнесом. Она получает все права и возможности провести эти законы через ВР и спускает все в унитаз.
А сегодня по всем телеканалам она говорит о том, что малый и средний бизнес попал в ситуацию, когда его начинают щемить, устраивают плановый сбор налогов, пополнение бюджета… И она говорит — мы обеспокоены! А полтора года назад, когда все были обеспокоены, она говорила — все хорошо, мы сейчас ищем пути, мы собираем конференции, решаем какие-то проблемы, утрясаем вопросы с Госкомпредпринимательством, меняем регуляторную политику и т.д. и т.п.
Вот такая ситуация. Были конкретные цели, конкретные задачи, но все это было спущено на тормозах. Сейчас же обстановка поменялась, возникла угроза ее местопребыванию, и она вдруг сразу вспомнила, что, оказывается, нас ущемляют.
А ее декларации об общественном контроле и прозрачности Тендерной палаты — это форма, за которой совсем другая суть. Я думаю, что там интерес несколько другой, нежели общественный контроль за госзакупками. Потому что если бы интерес соответствовал декларациям, то тогда бы после 17 марта малый и средний бизнес не был бы вытеснен из сферы госзакупок. А говорить можно все, что угодно. А слова надо доказывать делом…
Е-У. Не словом, а делом…
В.Волков. Да, как говорит наш любимый Президент. Вот «делом» и доказывается. Сегодня с ее стороны наблюдается попытка любыми средствами сохраниться в Тендерной палате, в Совете предпринимателей… Ее железобетонный аргумент, который она не стесняется озвучивать постоянно — что она всегда была за коалицию с Партией регионов.
Так что относительно ТПУ ее установка понятна — она была при том руководстве, теперь она будет и в новом руководстве. И схема эта будет работать как нефтяная скважина… Каждый час приход, речь идет о материальной заинтересованности плюс рост уровня представительства. Начать с малого бизнеса — чашка кофе на рынке, потом чашка кофе в Верховной Раде, а сейчас уже чашка кофе на островах в компании хозяев жизни. Хороший рост идет, почему бы и нет?
Е-У. Как бы ты оценил складывающуюся ситуацию с малым и средним бизнесом – судя по первым шагам правительства Януковича?
В.Волков. Мое твердое убеждение – страна скатилась на 10 лет назад во взаимоотношениях между государством и бизнесом. Мы вернулись к системе, которая присутствовала в 1995-96 годах. Это первое.
Второе. Сегодня изменилась структура давления на малый бизнес. Если ранее была централизованная структура давления, то сейчас происходит то же самое, но всё это спущено в регионы. То есть, сверху поступила команда, чтобы местная власть сделала поименный список всех бизнесменов, которые находятся на плаву. То есть, те, которые своими налогами могут участвовать в формировании бюджета. Происходит то, о чем я предупреждал год назад. Крупный бизнес никогда не будет платить налоги! Иначе он бы не стал крупным. Да, так складывалась система налогообложения, что фактически ему в сравнении с другими налогов не надо было платить… И придя сейчас к власти, крупный бизнес не собирается платить налоги. А кто будет поддерживать здравоохранение, социальную сферу…? Ответ очевиден – малый бизнес.
И сегодня областные власти составляют себе обойму тех предприятий, которые участвуют в формировании местного и центрального бюджета. Берут на карандаш весь бизнес – малый, средний, СПД. Готовятся меры по расчету коэффициентов – сколько эта корова может дать молока? И власти смотрят – пополнят эти бизнесы госбюджет или не пополнят.
И это начинает беспокоить всех. Я был недавно в Одессе, там я встретил одного из активных защитников малого предпринимательства. Он уже 14 лет этим занимается. И он говорит – всё, начинают закручивать гайки. Он ищет выход – Давайте обратимся к Еханурову? Вот Ехануров сварганит свою партию и мы все уйдем под его крыло… Чтобы он выступил и защитил нас от наездов, тем более, что он очень дипломатично решает вопросы, контактирует с нынешним руководством правительства… Чтобы он поговорил с Азаровым, Януковичем…
Но хотя я очень уважаю этого одесского лидера, он все-таки наивный. Ему кажется, что еще можно по блату что-то решить… Но даже если они выйдут на контакт с Азаровым или Януковичем, у них ничего не получится, потому что у этого правительства нет другого источника пополнения казны. Единственный источник – это малый и средний бизнес. Их два миллиона, у них 8 миллионов наемных рабочих, эти 2 миллиона тянут на себе еще 16 миллионов членов семей. И все равно бюджет повесят и разделят на эти 2 миллиона…
Е-У. По твоему мнению, каким образом можно изменить существующую систему представительства малого и среднего бизнеса в органах власти? Сейчас существует тот же Совет предпринимателей…
В.Волков. Где во власти? Согласно проведенной политической реформе, представительство малого и среднего бизнеса может быть только в Верховной Раде. Сейчас действуют Совет предпринимателей как консультативно-совещательный орган, многочисленные общественные коллегии, там интересы малого бизнеса весьма размыты…
Как в Совете предпринимателей, так и в Госкомпредпринимательстве рассматриваются только регуляторные функции, они выполняют только те задачи, которые ставит перед ними правительство. Совет уже не выполняет функции обратной связи между предпринимательством и государством и не влияет на регуляторную политику через парламент. Единственным исключением может быть молодой Хомутынник, который, по его заявлениям, начинал челночным бизнесом. Так, по крайней мере, говорят Интернет-издания. И он – якобы – знает его потребности. А все остальные – это прямые представители крупного бизнеса либо выдвинутые им лоббисты. Поэтому представительства малого и среднего бизнеса в парламенте нет.
Но это не говорит о том, что нет выхода. Есть выход. Выход заключается в том, что можно сегодня набрать команду сочувствующих малому и среднему бизнесу народных депутатов в количестве 30-60 человек, перемешать их с лидерами общественных организаций, защищающих малый бизнес (тоже где-то 30-60), присоединить к ним пару специалистов из Госкомпредпринимательства и назвать эту группу Бюро или Агентством по предпринимательству. Тогда с помощью этого Агентства можно было бы оказывать какое-то влияние. Депутаты в его составе хотя бы услышат потребности предпринимателей! А другого выхода просто нет! Иначе за пять лет малый бизнес будет уничтожен и останутся только люди, которым хватит характера работать с постоянным ощущением, что они находятся вне закона, в тени.
Это простая логика. Если в высшем представительном органе нет представителей того или иного класса или группы, то этот класс обречен на вымирание. Конечно, спохватятся, но будет поздно. Хотя сейчас все чиновники – начиная с Януковича и ниже – утверждают, что они прекрасно знают ситуацию с малым и средним бизнесом. И считают себя очень серьезными специалистами! Но так уж сложилось, что если ты не являешься представителем той или иной группы, то ты никогда не сможешь разобраться в ее потребностях и проблемах. Я, например, очень хорошо, как и все, разбираюсь в футболе, гинекологии, истории… Со стороны ведь кажется – а что там сложного?
Е-У. Каков может быть статус такого Агентства? При Президенте?
В.Волков. Да, это вынужденная мера, поскольку мы профукали Верховный Совет. И, как всегда в этой стране, надо хоть что-то делать, чтобы ситуация окончательно не обвалилась. Надо как-то и чем-то ее подпереть. Если бы в парламенте было бы хотя бы 60-80 представителей малого бизнеса, пусть даже и под разными политическими флагами… В конце концов, речь идет все-таки о представительстве половины населения страны… Но у нас «бабло побеждает зло», поэтому в Раду попали только те люди, которые могут себе это позволить. А малый и средний бизнес не мог этого себе позволить. И если не создать подпорку в виде этого Агентства, то завалится все.
Нам еще повезло, что в парламенте есть оппозиция. Я не хочу сказать, что им все равно, что критиковать, но лучше всего, когда критика все же на чем-то основывается. Поэтому сочувствующих мы бы нашли, и, скорее всего, именно в Блоке Юлии Тимошенко….
Е-У. Первый раз я брал у тебя интервью год назад и речь тогда шла о развитии информационного общества, о том, что было сделано или не сделано в течение первого пост-помаранчевого года в этой сфере… Прошло практически два года после т.н. помаранчевой революции, на которую возлагались большие надежды, в том числе и в этой сфере. Как бы ты оценил то, что было сделано в сфере развития информационного общества, высоких технологий… Известно, например, что все наши соседи – Беларусь, Молдова, Россия – либо делают ИТ технопарки, либо эта идея уже на стадии реализации… Отрабатываются какие-то инструменты поддержки ИТ индустрии. И, наконец, есть сфера электронного правительства…
В.Волков. В сентябре прошлого года состоялись парламентские слушания по поводу стратегии развития информационного общества. Мы предложили инструментарий для реализации этой стратегии – введение должности вице-премьера, специального органа центральной власти… На что, как известно, Адам Мартынюк сказал – «А де и як мы будемо браты гроши»? Кого он имел в виду под словом «мы» — догадайтесь с трех раз.
С сентября по март никто этим не занимался, потому что всем очень сильно нужно было поучаствовать в выборах. С марта почти по конец августа никак не могли определиться, какая будет создана коалиция: кризисная, антикризисная или забегающая вперед. В конце концов, была создана забегающая вперед коалиция. В общем, было не до этого. Ни на одном уровне нельзя было провести ни один программный документ. А информационное общество требует программных документов. Оно нуждается в перспективных планах, стабильных решениях. Наших чиновников можно понять – в такой обстановке они никаких решений принимать не могли.
Но процесс держался и держится на энтузиастах. Это все те же люди. Тот же Колодюк совался везде, где только можно. Минэкономики едет в Китай, он едет туда, журнал «Эксперт» проводит инновационный-инвестиционный клуб с представителями нашей диаспоры – он тоже в этом клубе. Есть Подвысоцкий из инновационного центра Национального института стратегических исследований, он тоже активный деятель.
Сейчас же первый зам Николаенко объявил о том, что он будет продвигать идею технопарков. Он выдвинул десяток технопарков. Буквально недавно Николаенко объявил о подготовке законопроекта по восстановлению технопарков, возврату им льгот. Сейчас активно муссируется идея о том, что наука отделится от Министерства образования и науки, и будет создано отдельное Государственное агентство по науке. Идут слухи о том, кто его возглавит и т.д.
Так что все держится на энтузиастах.
Новые распоряжения правительства вроде бы как ориентируют общественность на развитие инноваций. Есть специальные поручения, которые получил тот же Макуха по поводу реанимации программ, связанных с технопарками, с привлечением инвестиций... Янукович распорядился до 28 сентября создать инвестиционный совет при Кабинете Министров, которые будет иметь 4 направления, в том числе и инновации. Видно, что какие-то потуги делаются. Я думаю, что это результат усилий тех энтузиастов, которые не опустили руки после парламентских слушаний.
Сейчас в ходу программы по развитию конкурентоспособности областей, которые организовываются под эгидой Национального института стратегических исследований и других организаций. Эти программы подразумевают вовлечение областей в системы информационных коммуникаций, обмена информацией. И я участвую в продвижении этого проекта по Одесской области, Киево-Святошинскому району и по Западной Украине.
Известно, что стратегия была принята Верховной Радой, известно, что был подписан Указ Президента, размытый, на две с половиной странички – и о любви, и о дружбе, обо всем. Но – это всё же определенные шаги. На безрыбье и рак рыба. Было бы хуже, если бы не было этих шагов. Не так как хочется, не так, как у соседей, но всё же что-то делается.
Россия, конечно, как всегда убежала вперед. В Китае я увидел, как работает там Россия.
Е-У. Россия? В Китае? Что они там делают?
В.Волков. Русские продают свои программы, продают свои инновационные технологии, размещают свое производство в дешевой китайской среде. В Даляне (бывший порт Дальний) они имеют анклав российской науки со своими институтами. Нас пугают, что китайцы занимают Дальний Восток, а русские идут дальше – они размещают в Китае технологические процессы.
Руководителем Украинской делегации в Китай ездила Мусина Людмила Александровна по вопросам технопарков. Интерес проявляет ассоциация «Киев-Пекин», Украинская академия наук, возглавляемая Онипко. Я думаю, что уже создана рабочая группа по развитию украино-китайским отношений при министерстве экономики. Эта рабочая группа может стать костяком межправительственной комиссии Украина-Китай. Но все это держится на энтузиастах. И хорошо, что в Минэкономики нас поддерживают. Есть нормальные люди и в Минобразовании — тот же Николаенко и его первый зам.
От любимого президента пока никаких инициатив не было. Было бы, конечно, неплохо, если бы он сел на этот конек и начал эту тему развивать. Мне кажется, это его тематика. Это развитие прогресса, развитие украинской нации посредством новых технологий.
Вот такое состояние дел.
Е-У. Ты, наверное, знаешь, что в прессе часто трактуют азаровские инициативы по технопаркам как попытку возобновить схемы ухода от налогообложения и таможенных сборов.
В.Волков.Я это не исключаю. Плохо, если это окажется правдой. Неплохо, если ситуация сложится пополам – чуть-чуть своруют, но что-то и сдвинут с места. Если они сделают хотя бы какой-то шаг вперед, то это уже будет шаг вперед, а не топтание на месте… Хотя перспектива понятна – опять будут проходы на границах, опять пойдут окорока, пойдет свинина, буйволятина бразильского производства, повторится анекдот, когда дизельное топливо превращается в зеленый горошек…
Но все же времена поменялись; народ поумнел и я надеюсь, что ситуация будет 50 на 50.
Хотя по Минобразованию тоже несколько настораживают заявления, что будет 10 технопарков. Почему именно десять? Кто их будет отбирать и по каким критериям? Опять избранные? А сколько занести необходимых «уставных документов», чтобы попасть в десятку…
Спасибо за интервью!
Справка «Е-Урядника»
Владимир Васильевич Волков — член общественной инициативной группы по отмене действующего Закона о госзакупках. Родился в 1961 году в Молдове. Закончил индустриальный техникум (специальность – бухучет), Киевский институт театрального искусства им. Карпенко-Карого (специальность — театроведение, специализация – «организация, планирование, управление»). Начал работать в 17 лет. С 1981 по 1989 работал в органах государственной власти. С 1981 по 1985 год работа в органах МВД Киева оперативным сотрудником уголовного розыска по работе с иностранцами. С 1985 по 1989 год работал в Министерстве культуры: заместитель директора дирекции по реконструкции Оперного театра, директор кукольного театра, директор экспериментального театра-студии. Был одним из инициаторов перевода киевских театров на хозрасчет и создания независимых частных театральных коллективов. С 1989 и по настоящее время занимается предпринимательской деятельностью.
Член Совета по внешнеэкономической деятельности при Кабинете Министров Украины. Мастер спорта международного класса по борьбе самбо. Женат, имеет трех сыновей и дочку.

В первом полугодии этого года доля открытых государственных тендеров в общем объеме проведенных государственных закупок упала до уровня 2003 года и составила 57% (показатель 2003 года — 56%), согласно результатам анализа, осуществленного Интернет-изданием «Е-Урядник» на основе открытых данных Министерства экономики, Антимонопольного комитета и Контрольно-ревизионного управления.
С 2003 года наблюдался постепенный рост доли открытых торгов в общей стоимости госзакупок Украины, согласно официальным отчетам Министерства экономики, опубликованным на сайте министерства. В 2003 году этот показатель составил 56%, в 2004 году — 50,4%, а в 2005 году — уже 68,6%.
Сравнение первого полугодия нынешнего года с соответствующим периодом прошлого года также свидетельствуют о снижении доли открытых тендеров. В прошлом году этот показатель составил 62,6%.
Вместе с тем, в первом полугодии этого года заметно выросла доля такой процедуры закупок как запрос ценовых предложений — до 17% (с 13,4% в первом полугодии прошлого года). В отличие от открытых торгов, при такой процедуре заказчик может ограничиться рассылкой ценовых запросов трем потенциальным участникам по собственному выбору, что явно увеличивает коррупционный потенциал процедуры.
Cтатистические данные, обнародованные Антимонопольным комитетом, свидетельствуют о том, что значительная часть государственных предприятий, предприятий, в которых доля государства превышает 50%, проводят свои закупки в обход новой редакции Закона. Их средства, потраченные на закупки, составили всего 2% от стоимости всех договоров закупок, заключенных в первом полугодии.
Кроме того, иностранные поставщики практически перестали участвовать в государственных закупках Украины. Согласно статданным, в первом полугодии этого года их доля среди победителей торгов составила всего 0,01%, тогда как в первом полугодии прошлого года этот показатель равнялся 13,5%.
Падение доли открытых торгов и увеличение популярности запроса ценовых предложений связано с монополизацией информационного пространства госзакупок веб-порталом zakupivli.com, владельцем которого является ООО «Европейское консалтинговое агентство». Согласно выводу Тендерной палаты, опубликованному 17 марта, в день вступления в силу новой редакции Закона о госзакупках, только этот портал удовлетворяет всем требованиям Закона.
Как установил Антимонопольный комитет, при размещении информации заказчиков о тендерах веб-портал навязывает им консалтинговые, юридические и тому подобные услуги. В результате участники и победители торгов вынуждены выплачивать достаточно большие суммы различным частным структурам, предоставляющим эти услуги, за тендерную документацию, оформление тендерного обеспечения и т.п.
В такой ситуации многие заказчики предпочитают дробить предмет закупки (при запросе ценовых предложений стоимость закупки не должна превышать 100 тыс гривен) и проводить закупки по процедуре запроса ценовых предложений, чтобы избежать монопольного навязывания услуг.
Примечательно, что в своем отчете Антимонопольный комитет (с 17 марта — специально уполномоченный центральный орган власти в сфере госзакупок) «не заметил» этих негативных тенденций, а также не привел целый ряд других показателей, которые обычно используются для оценки конкуренции на рынке госзакупок (например, среднее количество участников в конкурентных торгах).
Отчеты Министерства экономики Украины — http://www.me.gov.ua/file/link/63339/file/09_08_zapiska.doc
Отчет Антимонопольного комитета Украины об осуществлении заказчиками госзакупок в ІІ квартале и І полугодии 2006 года — http://www.amc.gov.ua/amc/doccatalog/document?id=59903